О. Кривецький, голов. ред. НЮБ НБУВ

Скасування кредитно-модульної системи в українських ВНЗ

 

Однією з найважливіших закономірностей розвитку сучасного суспільства є тісний взаємозв’язок соціально-економічного прогресу й постійного вдосконалення системи освіти. Нові реалії сучасності, інтеграція молодої демократичної держави у світовий освітній простір потребують створення нової системи освіти, якій притаманні, з одного боку, особливості національного характеру, з іншого – відповідність міжнародним критеріям і вимогам. За умов високого динамізму розвитку науки й освіти, стрімкого оновлення системи знань на перший план виступають завдання перегляду змісту, форм і методів навчання, орієнтації вищої освіти на особистість студента, запровадження нових технологій, що забезпечували би високу якість підготовки випускників вищої школи.

Однією з умов входження України в єдиний європейський освітній простір стало введення в систему вищої освіти України основних ідей, сформульованих Болонською декларацією, яку підписали 29 міністерств європейський країн, що визначила загальні вимоги, критерії і стандарти національних систем вищої освіти для створення єдиного європейського простору вищої освіти, зокрема кредитно-модульної системи (КМС).

Як відомо, КМС – це форма організації навчального процесу, яка базується на поєднанні модульних технологій і використанні залікових одиниць (залікових кредитів) та передбачає можливість складання індивідуальних навчальних планів для окремих студентів. Перехід ВНЗ України на кредитно-модульну технологію навчання (КМТН) викликав широке обговорення у викладацькому середовищі і, разом з перевагами, виявив ряд її недоліків порівняно із традиційною системою навчання.

Як зазначають викладачі вишів, недоліками КМТН є випадіння декількох навчальних тижнів у разі їхнього використання на модульні контрольні, збільшення обсягів самостійної роботи студентів за рахунок скорочення кількості годин лекційних і практичних навчань, зниження якості підготовки фахівців, недостатня методична забезпеченість навчального процесу. Масове впровадження тестової системи призводить, на їхню думку, до отримання неякісних і поверхневих знань. Також незадоволення науково-педагогічних працівників викликають необґрунтовано завищені вимоги до документального оформлення супроводу навчального процесу, зокрема структури і правил ведення індивідуального навчального плану студента, необхідності оформлення результатів атестації одночасно за трьома шкалами тощо. Необґрунтованою є і практика виставлення підсумкових оцінок, особливо з дисциплін, що завершуються іспитом, тільки на основі арифметичної суми результатів поточного контролю без проведення екзамену. Це не лише призводить до зниження якості підготовки фахівців, а й прямо суперечить рекомендаціям основних документів Європейського простору вищої освіти («Стандарти і рекомендації для гарантії якості у вищій освіті», «Довідник користувача ЄКТС», матеріали проекту «Тюнінг»).

Студенти-старшокурсники вважають, що глибші знання дає колишня система навчання. Так, 75 % опитаних студентів бажали б більше займатися з викладачами на практичних і лабораторних заняттях. Ефективнішому впровадженню КМТН, на думку студентів, заважає відсутність єдиних вимог для навчальних дисциплін
(42 %), психічна непідготовленість студентів (39 %), формальне ставлення викладачів до оцінювання знань, зменшення можливості індивідуальної роботи викладачів зі студентами.

В. Тригуб, харків’янин, студент Київського університету ім. Т. Шевченка зазначає: «КМТН орієнтується на середнього студента, дає можливість відстаючим студентам паразитувати на здобутках більш успішних співкурсників. А якщо студент ще і не місцевий, то самостійно підготуватися за умов гуртожитку йому буде важко. Тому вважаю за необхідне організувати диференційований підхід до кожного, хто навчається у ВНЗ».

М. Катрич, професор Київського політехнічного університету: «Болонська система в Україні не є повністю впровадженою, не усі елементи її створено і функціонують належним чином, та й ставлення до неї неоднозначне, оскільки це призводить до втрати кращих традицій. Орієнтація на Болонський процес, вважає він, не повинна призводити до надмірної перебудови вітчизняної системи освіти; навпаки, її стан потрібно глибоко переосмислити, порівняно з європейськими критеріями і стандартами, та визначити можливості її вдосконалення на новому етапі».

Дійсно, кредитно-модульна система в тому вигляді, у якому її було впроваджено в більшості ВНЗ України, потребує вдосконалення або ж відмови від неї. Адже труднощі адаптації вищої освіти України до вимог Болонского процесу заважають досягненню найвищої мети – якісної підготовки висококваліфікованого фахівця в будь-якій науковій галузі. Тому наказом Міністерства освіти і науки України від 17.09.2014 р. № 1050 було скасовано Наказ від 30.12.2005 р. № 774 «Про впровадження кредитно-модульної системи організації учбового процесу». Таке рішення було прийнято у зв’язку з набранням чинності Закону України «Про вищу освіту» і з метою забезпечення академічної автономії вищих навчальних закладів. Таким чином, відтепер керівництво ВНЗ саме організовуватиме навчальний процес.

Відміну кредитно-модульної системи організації навчального процесу схвалила й перший заступник міністра освіти і науки І. Совсун. «Згідно з новим законом про вищу освіту, університети самі вирішують питання організації навчального процесу. Хто хоче залишитися на кредитно-модульній системі, може залишатися, хто хоче переходити на іншу, той може сам вибирати час і формат переходу», – зазначила І. Совсун. Крім того, Міносвіти рекомендує (пропонує) розподіляти певну кількість балів студента під час навчання, з яких формуватиметься підсумкова оцінка, між поточним контролем та іспитом. Це співвідношення може формуватися на розсуд викладача. Наприклад, контрольні роботи (семінари) поточного контролю можуть вплинути на 60 % підсумкової оцінки, а іспит – на 40 %. Водночас міністерство звертає увагу на необхідність використання в повному обсязі Європейської кредитної трансферно-накопичувальної системи і її ключових документів (Інформаційний пакет/каталог курсів, Угода про навчання, Угода про практичну підготовку і зобов’язання про якість, Академічна довідка, Додаток до диплому) й інструментів відповідно до вимог «Довідника користувача ЕКТС» 2009 р., як це передбачено наказом департаменту освіти від 16 жовтня 2009 р. № 943.

Процес інтеграції в сучасному суспільстві охоплює дедалі більше сфер життєдіяльності. Вища освіта є сферою, що значною мірою впливає на формування суспільства. Тому Україна не може стояти осторонь європейської інтеграції. Подальші соціально-економічні й політичні зміни в суспільстві, зміцнення державності України, входження її до провідного світового співтовариства, безумовно, неможливі без модернізації системи вищої освіти, спрямованої на підготовку фахівців на рівні міжнародних вимог. Кредитно-модульну систему було визначено для України передусім як орієнтир побудови навчального процесу, її впровадження є важливою передумовою модернізації освіти України. Однак чимало дослідників відзначають потребу її доопрацювання і вдосконалення з урахуванням потреб та інтересів студентів. Адже успіх упровадження в навчальний процес будь-якої інновації залежить не лише від створення відповідного навчально-методичного забезпечення навчання студентів, а й від того, як поставляться студенти до цього нововведення.

Цілком логічним на цьому тлі є висновок про необхідність подальшого вдосконалення підготовки як студентів, так і викладачів вищих навчальних закладів України, для того щоб у складний період освітніх інтеграційних процесів максимально зберегти позитивні надбання національної системи освіти та ефективно використати досвід європейських країн задля підготовки мобільного, творчого фахівця високої кваліфікації. Тому ефективне впровадження передових ідей Болонського процесу, як і будь-яких інновацій, повинно відбуватися з урахуванням і збереженням найкращих вітчизняних освітніх здобутків та традицій, а модернізація української системи вищої освіти має здійснюватися поступово, без зайвої поспішності. Адже відомо, що перехід від однієї системи до іншої, з одного рівня на інший часто супроводжується небажаними кризовими явищами. Ось чому політика щодо Болонського процесу має бути виваженою, прозорою й чіткою, необхідно створювати сприятливі умови для майбутнього економічного росту молодої людини і, що не менш важливо, давати змогу сформувати у громадян України європейський тип мислення. Процес реорганізації вищої школи в Україні має не лише декларативно, а й реально підвищити якість освіти на всіх її напрямах, стати запорукою створення сприятливих умов для виходу української вищої освіти на світовий рівень.