Н. Тарасенко, мол. наук. співроб. СІАЗ НБУВ 

 Ситуація на Донбасі в контексті виконання Мирного плану Президента

 

5 жовтня минув місяць із часу вступу в силу режиму припинення вогню в зоні АТО відповідно до підписаних 5 вересня в Мінську домовленостей. Вони передбачали звільнення всіх полонених, а також прийняття законів про особливий статус низки районів Донбасу та про амністію. Верховна Рада проголосувала за ці закони 16 вересня.

19 вересня учасники тристоронньої контактної групи щодо врегулювання конфлікту на Сході України ухвалили Меморандум про виконання положень Мінського протоколу від 5 вересня щодо кроків, спрямованих на імплементацію Мирного плану Президента України
П. Порошенка та ініціатив президента Росії В. Путіна. Меморандум містить дев’ять пунктів, у яких ідеться, зокрема, про загальне припинення застосування зброї та заборону на застосування всіх видів зброї і будь-яких наступальних дій, а також обмін полоненими. Було також досягнуто домовленість про відведення важкого озброєння на 15 км від лінії фронту з кожного боку. При цьому як дату відліку позицій сторін домовлено вважати лінію дотику станом на 19 вересня.

Президент України П. Порошенко заявив, що досягнуті домовленості є реалізацією пунктів Мирного плану та виконанням Україною своїх зобов’язань щодо мирного врегулювання. «Найнебезпечніша частина війни – позаду», – заявив Президент. Він упевнений – Мирний план з урегулювання ситуації на Сході буде реалізовано.

Однак, попри всі домовленості, війна на Донбасі триває. Місяць перемир’я не призвів до істотного поліпшення ситуації в регіоні. Домовленості про повне припинення вогню і виведення незаконних формувань з України так і не були виконані. Бойові дії, хай і в менш запеклому вигляді, тривають у різних районах Донецької та Луганської областей. Основні бої між силами АТО і бойовиками відбуваються в районі Донецького аеропорту (Київський, Куйбишевський райони Донецька, Авдіївка), у районі Дебальцеве (Нікішине, Рідкодуб, Камянка, Оленівка, Чорнухине), на підступах до Маріуполя (Талаковка, Широкино), у районі Луганська (Щастя, Станиця Луганська), на підступах до Лисичанська (Попасна, Золоте, Гірське), у західних передмістях Донецька (Піски, Красногорівка, Мар’їнка).

7 жовтня з 18.00 у зоні АТО оголошено «режим тиші». Але бойовиків це не зупинило. Тієї ж ночі обстріляли Луганську ТЕС, продовжуються бої за аеропорт Донецька.

Загалом з 5 вересня терористи порушили режим припинення вогню понад 1300 разів. Шістдесят чотири українські військовослужбовці загинули, 355 поранені, 36 мирних жителів загинули, повідомляється на офіційній сторінці МЗС у мережі Twitter (http://zik.ua/ua/news/2014/10/09/mzs_vid_pochatku_peremyrya_zagynuly_64_ukrainskyh_viyskovyh_i_36_myrnyh_zhyteliv_53088).

Дещо краще складається ситуація зі звільненням військовополонених. «Ми звільнили 1342 полонених, над якими знущалися, які піддавалися тортурам», – повідомив Президент П. Порошенко. Глава держави зазначив, що в полоні у бойовики залишається близько 500 українських громадян.

Перемир’я в Україні існує «лише на словах», заявив Верховний головнокомандувач об’єднаних сил НАТО у Європі Ф. Брідлав на нараді командувачів Альянсу у Вільнюсі, де вони розглядали, як зміцнити оборону союзників НАТО – країн Балтії і Польщі – перед лицем дедалі агресивнішої Росії(http://www.bbc.co.uk/ukrainian/politics/2014/09/140923_truce_what_next_it). «Я б назвав це перемир’ям на словах. Кількість артилерійських залпів, збройних сутичок за останні кілька днів виходила часом на рівень, що передував перемир’ю. Тож на словах маємо припинення вогню, але ситуація на місці свідчить про інше», – сказав генерал Ф. Брідлав на нараді НАТО 20–21 вересня.

За словами Ф. Брідлава, на Сході України – навіть після оголошення перемир’я – залишаються російські військові. Він, щоправда, тут же зазначив, що ділянка кордону, підконтрольна сепаратистам, відкрита. Тому точну кількість російських військових, за його словами, ніхто назвати не зможе.

«Звісно, більша частина солдатів повернулася у Росію. Але вони повернулися не додому, а в прикордонну зону з російського боку. Це значить, що у будь-який момент, якщо виникне така потреба, Росія зможе знову відновити збройну агресію в Україні», – сказав генерал, посилаючись на оцінки стратегів НАТО.

Згадав про припинення вогню в Україні і президент США Б. Обама у своєму виступі на сесії Генеральної Асамблеї ООН у Нью-Йорку. Хоча більша частина його промови була присвячена об’єднанню зусиль у боротьбі проти ісламістів в Іраку і Сирії, Б. Обама почав з гострої критики дій Росії в Україні.

«Коли Україна почала утверджувати свій контроль над власною територію, Росія перестала вдавати, що лише підтримує сепаратистів, і ввела через кордон свої війська», – категорично заявив Б. Обама.

«Америка і наші союзники підтримають народ України в справі розвитку його демократії та економіки. Ми зміцнимо наших союзників у НАТО і виконаємо зобов'язання щодо колективної безпеки. Ми змусимо Росію заплатити за її агресію і поборемо фальсифікації правдою», – проголосив Б. Обама з трибуни Генасамблеї ООН. І далі, згадавши про припинення вогню на Сході України як про шанс для Росії – шанс ступити на стежку дипломатії, миру й ідеалів ООН, – Б. Обама простягнув Росії «рятувальний круг». Якщо Росія ступить на цю стежку, то західні санкції проти неї буде скасовано, пообіцяв президент США.

Американський експерт з питань України і Східної Європи, чільний науковий співробітник аналітичного центру Атлантична рада А. Каратницький вважає роль Росії і позицію В. Путіна визначальною щодо того, як розгортатимуться події в Україні у найближчому майбутньому.

Презентуючи в Лондоні власний аналіз завдань, які ставить перед собою в Україні російський президент, А. Каратницький сказав, що В. Путін зробить усе можливе для дискредитації сил Майдану, оскільки дуже персонально сприймає перемогу української революції гідності.

Запропонований із трибуни ООН президентом Б. Обамою вихід, на думку аналітика, є оптимістичним сценарієм, коли перемир’я стане початком поступового усування росіян з України, а «Путін схаменеться».

А. Каратницький не береться прогнозувати, до яких дій вдасться російський президент, але звертає увагу на те, що є ще песимістичний сценарій, який супроводжуватиметься відновленням інтенсивних бойових дій, відкритою – не приховуваною, як досі, – агресією Росії.

А є ще сценарій реалістичний, каже експерт, за якого російська сторона прагнутиме зберегти нинішній «підвішений» стан контрольованих сепаратистами теренів Донбасу, щоб і надалі – за бажання – втручатися у внутрішні справи України.

Авторитетний британський тижневик The Economist песимістично оцінює дієвість перемир’я на Донбасі. «Це перемир’я не означає кінця ані українським негараздам, ані російському авантюризму», – пише часопис у статті «Трохи виграй, програй більше».

І тижневик, і експерти Королівського інституту міжнародних відносин (Сhatham House) звертають увагу на те, що найбільше від припинення вогню на Сході України виграла, як виглядає, російська сторона. В аналітичній довідці науковий співробітник Сhatham House К. Джайлз навіть стверджує, що Україна разом з Естонією стала «передовою нової лінії поділу у Європі».

Автор починає свій коментар з категоричного твердження: «Відповідь країн Європи і Північної Америки на дотеперішні прояви російського експансіонізму – як в Україні, так і раніше в Грузії – лише утверджують Володимира Путіна в переконанні, ніби він здатний успішно посунути назад кордони Заходу».

«Перемир’я в Україні становить тактичний успіх для Москви в справі зміцнення контролю над східними областями, які перебувають у руках підтримуваних Росією сепаратистів, – вважає К. Джайлз. – Одна з найбільших цілей Володимира Путіна – непрямий контроль над майбутнім зовнішньополітичним курсом України – стала тепер досяжнішою».

Оглядач переконаний, що перемир’я, досягнуте після кількох фальстартів, було для України вимушеним кроком, бо Київ постав перед загрозою втратити ще більшу територію перед лицем поновленого військового тиску з боку Росії.

Саме перемир’я, на думку К. Джайлза, засвідчує початок нової доби поділу у Європі, а лінія цього поділу потенційно ламка. Провівши паралелі між подіями в Грузії шість років тому, експерт звертає увагу на те, що влада в Тбілісі під тиском тодішнього французького президента Н. Саркозі поквапливо погодилася з умовами перемир’я, накресленого Росією. І ось що з того вийшло: «Туманні формулювання того документа дали російським військам можливість вільно хазяйнувати на великих частинах грузинської території, незважаючи на постійні протести з боку Заходу, що це порушує дух, якщо не букву, угоди».

Як каже експерт з питань України Європейської ради із закордонних відносин Е. Вілсон, нинішнє припинення вогню на українському Сході не є остаточним. «Перемир’я зазвичай діють, або війни завершуються тоді, коли одна сторона виграє, або одна чи й обидві виснажені. На мою думку, в Україні про це поки що не йдеться. Українська армія зазнала наприкінці серпня великих втрат, але вона не була знищена чи переможена, – зазначив Е. Вілсон. – Росія намагалася довести, що вона готова за бажання озброїти своїх спільників в Україні, а по-друге, – показати, що Захід анічогісінько в зв’язку з цим не вдіє і нічим Україні не допоможе. На жаль, так воно і сталося».

Е. Вілсон, який написав книжку «Криза в Україні: що вона означає для Заходу», налаштований украй песимістично. Він вважає, що умови перемир’я або надто туманні, або відкриті для різнотлумачень і дають фактичний карт-бланш деяким «гидким типам», які прийшли до влади в контрольованих сепаратистами районах. Там поширилися викрадення людей, залякування, а відповідальність за безпеку українських громадян, зрештою, несе українська держава, наголошує експерт.

Перемир’я, на думку експерта, було вимушеним кроком, оскільки Україна почала зазнавати втрат на полі бою, а Захід не поспішав надати Києву військову допомогу. Позитивом є те, що перестали гинути люди. Негатив – загроза фактичної втрати частини території, каже Е. Вілсон.

Він також поділяє побоювання, що українська криза може завершитися появою на мапі Європи нового «замороженого конфлікту». «Це, як мінімум, на жаль! Бо Росія не зупиниться, а отримає відтак базу, щоби просуватися далі. Територія, яку вони зараз утримують, не має жодного сенсу з історичної чи економічної точки зору. Тож хоч вони і погодилися на перемир’я, найімовірніше, що саме Росія першою його порушить, щоб захопити Маріуполь та інші привабливі місця. Це не міцне перемир’я», – прогнозує експерт.

Думки українських політиків та експертів щодо підсумків перемир’я розділилися. «Перемир’я зупинило наступ Путіна. У нас з’явилася можливість відновити комунікації, відремонтувати техніку і доукомплектувати частини», – зазначив координатор групи «Інформаційне опір» Ю. Карін. Секретар парламентського комітету з питань національної безпеки і оборони С. Каплін (УДАР) також вважає загальні наслідки перемир’я позитивними. «Я впевнений, що поганий мир краще великої війни. І в плані втрат місяць перемир’я не можна порівняти навіть з однією добою під Іловайськом», – заявив він.

Оголошене перемир’я на Донбасі вже дало свої перші позитивні результати, утім до повної реалізації мирного плану Президента належить вирішити ще низку завдань, заявив в ефірі «5 каналу» народний депутат від фракції УДАР Є. Фірсов, коментуючи підсумки першого місяця припинення вогню.

Серед позитивних моментів перемир’я депутат назвав менші втрати серед сил АТО та повернення полонених українських військових і мирних мешканців додому (http://klichko.org/news/?id=23272).

Протилежної думки дотримується «свободівець» Ю. Сиротюк, на переконання якого «локалізація гангрени не веде до оздоровлення організму – вона веде до ампутації». На його думку, триваюче перебування на Донбасі російських окупантів легітимізує їх владу в регіоні. «У даному випадку ні про які позитивні наслідки для України мова йти не може», – упевнений
Ю. Сиротюк.

Незрозумілими залишаються і подальші перспективи перемир’я на Донбасі. «Тривати таке перемир’я може нескінченно – все буде залежати від бажання російських “режисерів”, які задумали і ведуть цю брудну війну», – вважає політичний аналітик Інституту євроатлантичного співробітництва В. Горбач. Водночас він не виключає, що напередодні позачергових парламентських виборів перемир’я може бути порушено. «Можливо відновлення наступу в якомусь з напрямів, що поставить Президента перед вибором: або скасувати вибори, оголосивши військовий стан, або програти їх через провал його миротворчої політики», – припускає В. Горбач. Якщо ж цього не станеться, то Україна зможе спробувати продовжити переговорний процес тільки навесні. «Для окупованих територій буде технологічно складно пережити зиму, тому до весни можна буде відновити переговори і спроби врегулювати конфлікт більш прийнятним для нас способом і з меншою кількістю жертв», – упевнений В. Горбач (http://thekievtimes.ua/society/
401875-donbass-peremirie-ne-sumelo-pogasit-ogon.html).

Український мирний план стримує В. Путіна, вважає політичний аналітик П. Нусс (http://thekievtimes.ua/society/401379-ukrainskij-mirnyj-plan-sderzhivaet-putina.html). «Чому Путін не пішов далі, причин багато, але одна з основних – Мирний план Порошенка, який передбачає міжнародне обговорення конфлікту, а не військовий стан в країні, чого хотів Путін для абсолютного обґрунтування своєї агресії перед обличчям Заходу. Я можу припустити, що Путіним можуть бути зроблені спроби спровокувати черговий етап ескалації конфлікту, і в цей період його українські агенти впливу повинні підняти на серйозний рівень тему введення надзвичайного чи військового стану, але впевнений, навіть якщо він піде на цей сценарій, Путін змушений буде відступити, тому-що практика демонструє, що український Президент і Нація навчилися протистояти подібного роду провокаціям», – упевнений експерт.

Водночас він зазначає, що мирний план Україні потрібен не для того, щоб просто зупинити війну, а щоб виправдати надії своїх громадян на перетворення, почати реформи. Зараз, поки Україна і її мирний план стримує Путіна, реформи – це один з основних фронтів бою за існування, переконує П. Нусс.

Президент П. Порошенко проаналізував, чого вдалося добитися за час, що минув від моменту підписання Мінських домовленостей у Зверненні щодо реалізації Мирного плану та зміцнення обороноздатності держави 12 жовтня (http://www.president.gov.ua/news/31383.html). Серед головних результатів, за словами Президента, зупинення по всьому фронту наступу ворога, встановлення режиму припинення вогню вздовж значної частини лінії зіткнення, значне зниження кількості жертв серед українських військових, звільнення майже півтори тисячі полонених. Також отримано можливість  частково здійснити ротацію військових, відремонтувати пошкоджену та доставити нову техніку в зону АТО, звести кілька ліній оборонних споруд на Донбасі. На звільнених територіях налагоджується мирне життя.

Щодо подальших кроків у боротьбі за мир П. Порошенко зазначив, що вже найближчими днями влада України розраховує добитися повного припинення вогню. Після того як це станеться, почнеться створення буферної зони. Обидві сторони мають відвести важкі озброєння як мінімум на 15 км у глиб контрольованих територій. Значна їх частина, сподівається Президент, покине територію України. Як наслідок – утвориться тридцятикілометровий пояс безпеки. Це унеможливить обстріл бойовиками населених пунктів Донбасу і принесе довгоочікувану безпеку мирним мешканцям.

Ключовим завданням залишається встановлення контролю на українсько-російському кордоні. Щоб забезпечити спостереження за ситуацією на кордоні, в Україну з Австрії вже надійшли перші безпілотні літальні апарати. Такі ж самі прилади незабаром доставлять з Німеччини та Франції, повідомив П. Порошенко.

Водночас ОБСЄ збільшує кількість спостерігачів до півтори тисячі осіб, що дасть можливість цій організації виконати свої зобов’язання із спостереження за припиненням вогню та поновленням українського контролю за кордоном з Росією.

Президент України також анонсував низку багато- та двосторонніх переговорів, присвячених реалізації Мирного плану, які мають відбутися наприкінці тижня у Мілані під час форуму Європа – Азія. Там має відбутися також зустріч П. Порошенка з В. Путіним.

«Якщо ми доб’ємося повного припинення вогню, виведення російських військ та техніки, встановлення контролю над кордоном, то відкриється зрозумілий і необхідний шлях до політичного врегулювання», – переконаний Президент.

Довгоочікуване політичне врегулювання на Донбасі покликане дати поштовх і розв’язанню економічних та соціальних проблем регіону, які вже набули величезних масштабів. Як повідомив заступник міністра економіки України Р. Качур, у Луганській і Донецькій областях «не працює від 50 до 80 % промислових підприємств, економічну обстановку в державі дестабілізовано через вторгнення РФ на територію України». Посадовець підкреслив, що в Луганську зупинено 19 із 23 системоутворювальних підприємств, а в Донецьку в липні – серпні 2014 р. порівняно з відповідним періодом минулого року спостерігався спад на 50 %. У I–II кварталах ВВП скоротився на 4,6 %. Така тенденція збережеться в III–IV кварталах через падіння виробництва і споживання, зазначив заступник міністра.

На територіях, що перебувають під контролем бойовиків, розміщено понад 30 металургійних, вугледобувних, хімічних і машинобудівних підприємств, які входять у список топ-200 найбільших компаній України. Саме великі промислові підприємства й шахти, більшу частину яких нині закрито через воєнні дії, забезпечували жителів східного регіону країни роботою і, відповідно, засобами для життя. До початку бойових дій на Донбасі (8,8 % загальної території України) проживало 6,6 млн осіб, тобто 14,5 % населення країни. І хоча валовий регіональний продукт у фактичних цінах 2012 р. досягав 229,5 млрд грн, тобто 15,7 % ВВП країни, а експорт 21,4 % сукупного експорту України, соціальна допомога регіону з центру становила 54 млрд грн, тобто 17,9 % загальних видатків країни (за результатами 2013 р.). При цьому в Донбасі проживає 2,1 млн пенсіонерів (15,7 % усіх пенсіонерів країни). І навіть у найкращі часи внесків місцевих підприємств до Пенсійного фонду не вистачало на виплату пенсій у регіоні. Сьогодні не працює більша частина підприємств, які забезпечували надходження до Пенсійного фонду. Отже, компенсувати виплати доводиться за рахунок внесків решти регіонів.

Через зупинку шахт і виникнення дефіциту вугілля на більшості ТЕС і ТЕЦ, а також через відсутність мазуту і нестачу газу зупинені або перебувають на межі зупинки також інші енергогенеруючі об’єкти по всій країні.

Українські енергогенеруючі компанії через події на Донбасі відчувають дефіцит вугілля антрацитної групи обсягом близько 1 млн т на місяць, з яких імпортні поставки через порти можуть компенсувати лише близько 400 тис. т на місяць.

За даними Міненерговугільпрому, запаси вугілля на складах ТЕС і ТЕЦ України впродовж вересня 2014 р. знизилися на 9,7 % (на 207 тис. т) і на 1 жовтня становили 1 млн 931,3 тис. т. При цьому запаси вугілля на складах електростанцій на 1 жовтня 2014 р. виявилися на 55,9 % меншими, ніж на аналогічну дату 2013 р. (4 млн 378,6 тис. т).

Тим часом представники самопроголошених «ДНР» і «ЛНР» намагаються створити «газову автономію», плануючи організувати прямі поставки природного газу з Росії. За інформацією DT.UA, 3 жовтня, саме в той час, коли делегація Міненерговугільпрому і «Нафтогазу» у Брюсселі презентувала інвестиційні проекти, спрямовані на підвищення ефективності та інвестпривабливості української ГТС, представники «ДНР» вели переговори в офісі «Донбастрансгазу» – регіонального представництва оператора української ГТС – ПАТ «Укртрансгаз» у Донецькій і Луганській областях. За інформацією видання, сепаратисти вмовляли керівництво «Донбастрансгазу» переключитися на транспортування російського газу, який вони збираються одержати прямо з РФ, виключно для потреб самопроголошених «ДНР» і «ЛНР». Однак домовитися поки що не вдалося.

28 вересня спікер Інформаційно-аналітичного центру РНБО А. Лисенко оприлюднив інформацію про те, що керівництво самопроголошеної «Луганської народної республіки» намагається налагодити прямі поставки газу з Російської Федерації. «За оперативною інформацією, керівництво терористичної організації ЛНР шукає можливості перемкнути розподільні мережі області на поставки газу з Росії, відключивши північні райони (Луганської області), які перебувають під контролем української влади», – заявив він(http://gazeta.dt.ua/energy_market/donbas-hroniki-energetichnogo-stalkera-_.html).

Теоретично у сепаратистів «ДНР» і «ЛНР» є можливість домовитися з росіянами про прямі поставки газу в контрольовану ними частину Донецької та Луганської областей. Однак у цьому разі плани сепаратистів створюють пряму загрозу стабільній роботі газотранспортної системи країни, тому що вони планують «виключити» з ГТС України мінімум один магістральний газопровід – «Союз», що забезпечує четверту частину транзиту російського газу у Європу. Його довжина – 1567 км, він проходить через усю територію України зі східного Новопскова, через полтавські газові родовища, зокрема Шебелинку, з експортними виходами на ГТС Угорщини (через газовимірювальну станцію Берегове) і Словаччини (через ужгородський напрямок). Проектна пропускна здатність магістрального газопроводу «Союз» перевищує 26 млрд куб. м на рік. Крім транзиту російського газу, ця газова магістраль забезпечує доставку газу жителям кількох областей України.

Крім того, у Донбаському регіоні розташовано два ПСГ – Вергунське (у ньому зараз зберігається понад 176 млн куб. м газу) і Краснопопівське (із запасом 19,5 млн куб. м). Ці підземні сховища використовувалися в сезонний максимум для підтримання тиску в транспортному вузлі «Донбастрансгазу» і забезпечення Донецької та Луганської областей стабільним газопостачанням.

Якщо на карту АТО, яку легко знайти на сайті РНБО, накласти схему газової інфраструктури регіону, то чітко проглядається, що сепаратисти ведуть бойові дії якраз по лінії проходження газомагістралей і найважливіших газорозподільних вузлів у Луганській і Донецькій областях. Бойовики намагаються відітнути територію, якою проходять газопроводи з російських Єльця, Петровська, Оренбурга і в напрямку Олександрового Гаю і Таганрога. «Тобто в прямому сенсі слова під прицілом опинилися щонайменше три вхідні і два вихідні магістральні газопроводи в Луганській і Донецькій областях», – наголошується в статті ZN.UA (http://gazeta.dt.ua/energy_market/donbas-hroniki-energetichnogo-stalkera-_.html).

Більш того, якщо подивитися на лінію створюваної буферної зони, то можна легко помітити, що вона підсовується дедалі ближче до західної частини газової системи Луганської й Донецької областей, практично залишаючи можливість лише для газопостачання контрольованої українськими військами частини цих областей і найбільшого газоспоживача – Маріуполя.

Станом на 6 жовтня, український оператор ГТС – ПАТ «Укртрансгаз», а точніше, його регіональний підрозділ «Донбастрансгаз», на контрольованій Збройними силами України та МВС територіїу Донецькій області, мав доступ і контролював роботу 54 газорозподільних станцій (ГРС). Забезпечувався загальний добовий обсяг споживання цієї території в 3,786 млн куб. м газу, з яких промислові споживачі використовують 2,223 млн, населення – 1,563 млн. Підконтрольна також одна компресорна станція (КС) Лоскутівка.

На контрольованій сепаратистами і бойовиками території Донецької області розташовані 38 ГРС. Загальний добовий обсяг споживання газу – 1,406 млн куб. м, з яких 366 тис. використовує промисловість і 1,04 млн – населення.

У Луганській області на контрольованій Збройними силами України та МВС території розташовані 51 ГРС, а також компресорна станція Новопсков і ПСГ Краснопопівка. Загальний добовий обсяг споживання – 900 тис. куб. м газу, з яких промисловість використовує 341 тис., населення – 559 тис.

Бойовики контролюють 33 ГРС. Загальний добовий обсяг споживання газу – 1,105 млн куб. м, з яких промисловість споживає 390 тис., населення – 715 тис. Також на цій території розташовані дві КС – Луганська і Новодарї’вка та ПСГ Вергунка.

При цьому газопостачання в контрольованій бойовиками частині (близько 2,5 млн куб. м на добу в нинішній період, а з урахуванням зупинки підприємств – близько 1–1,2 млн куб. м) порушено через зупинку багатьох ГРС і КС, а також пошкоджені газопроводи. А ремонт об’єктів газової інфраструктури практично неможливий, а іноді й марний через бойові дії. Також, оскільки контрольована бойовиками частина об’єктів ГТС у будь-який момент може бути підірвана або зупинена через часткове пошкодження, у російського «Газпрому» залишається потенційна можливість у потрібний Кремлю момент заявити, що недопоставки транзитного газу – на совісті української сторони. Адже саме вона зобов’язалася забезпечити безперебійність транзиту російського газу в ЄС. А те, що в Донбасі українська влада не може втихомирити «своїх сепаратистів і бойовиків», то це, мовляв, внутрішні проблеми України. Це може бути використано Росією як аргумент на користь тези про ненадійність українського газотранзитного маршруту в обґрунтуванні необхідності для Європи побудови «Південного потоку».

Тим часом у «ДНР» намагаються створити «зимові стратегічні запаси». Введено жорсткі обмеження на пально-мастильні матеріали (ПММ) для терористичних груп, проголошено про створення «недоторканого запасу» ПММ. Понад це керівництво «ДНР» видало наказ щодо створення складів боєприпасів у різних населених пунктах з метою розосередження партій мін, ракет та снарядів, які прибувають з території Росії, повідомляє Військова рада партії «Народний фронт» (http://ukrpohliad.org/news/sy-tuatsiya-na-donbasi-staye-vse-mensh-kerovanoyu-dlya-rosiyi.html)

На територіях Луганської області, які перебувають під контролем бойовиків, також триває підготовка до зими. Керівництво «ЛНР» проголосило план створення запасів на зиму та наказало бойовикам готуватися до ведення бойових дій у зимових умовах. У низці населених пунктів Луганської області оголошено заборону на вивіз з міст вугілля та продовольства.

У Макіївці та Єнакієвому створено бази терористів для ротації, відпочинку та проведення доукомплектування живою силою й технікою терористичних груп, які брали участь у боях в Донецьку.

Терористи на Донбасі намагаються взяти під свій повний контроль усі місця видобутку вугілля, включаючи «копанки», та обкласти їх «податками». У «ДНР» цей «податок» становить 20 тис. грн з кожної шахти чи «копанки», у «ЛНР» – 14 % від коштів, отриманих від реалізації вугілля населенню.

Водночас уся система видобутку та транспортування вугілля в районах Донбасу, контрольованих бойовиками, руйнується через бойові дії. До того ж українські війська контролюють декілька найважливіших транспортних вузлів, що не дозволяє бойовикам розширювати «бізнес» з продажу вугілля.

Чи не єдиним економічним позитивом для жителів Донбасу є відновлювальні роботи на водоканалі Сіверський Донець – Донбас. За інформацією КП «Вода Донбасу» від 8 жовтня, у районі Горлівки тривають відновлювальні й ремонтні роботи, що дасть змогу вдвічі збільшити пропускну здатність каналу та поліпшити водопостачання великих міст області. А поки що Донецьк, Макіївка, Єнакієве, Горлівка, Дзержинськ і Харцизьк одержують воду в обмежених обсягах. За графіками подається вода в Амвросіївку, Новоазовськ, Тельманове, Старобешів, Маріуполь, Слов’янськ, Дружківку, Краматорськ, Костянтинівку, Сніжне. Жителі Тореза отримують лише 20 % від необхідного добового обсягу. Після обстрілів і знеструмлення водопровідного насоса в Шахтарську подачу води скорочено із 48 до 38 %. Також у результаті обстрілів знеструмлені і залишаються без водопостачання Авдіївка і частково Ясинувата, смт Красногорівка, Верхньоторецьке, Василівка і Спартак.

Перемир’я забезпечило можливість повернення на Донбас біженців.  Як повідомила Служба надзвичайних ситуацій України (СНС), на 24 вересня 2014 р. у місця постійного проживання повернулося 51 811 осіб. Жителі Донбасу аргументують бажання повернутися складнощами з пошуком роботи й житла, а також  побоюваннями, що кинуте ними майно буде відібране. Багато громадян повернулися за теплими речами напередодні холодів, адже більшість жителів Донбасу виїхали з дому ще влітку.

Утім, повертаються багато хто з них, так і не змінивши свого ставлення до України. Як свідчать волонтери і соціологи, приблизно половина жителів Сходу України дотепер розраховують на перемогу «ДНР» – «ЛНР». 26 % жителів Донбасу хочуть незалежності «ДНР» і «ЛНР», а 16 % – приєднання до РФ (http://www.epravda.com.ua/publications/2014/10/8/496686/).

Нову хвилю міграції може спровокувати рішення Верховної Ради змінити межі Луганської області, ініційоване головою Луганської ОДА Г. Москалем. Він запропонував парламенту змінити кордони Перевальського та Попаснянського районів області через «складну систему представлення інтересів територіальних громад». На думку Г. Москаля, коректування меж дасть змогу упорядкувати адміністративні зв’язки між окремими населеними пунктами.

«Дане рішення дозволить невідкладно відкривати в цих районах територіальні відділення Державного казначейства, виплачувати людям пенсії та зарплати, надавати весь пакет соціальних послуг», – підкреслив постійний представник Президента у Верховній Раді Р. Князевич.

Самопроголошена влада «ДНР» та «ЛНР» намагається встановити в регіоні свої порядки. Зокрема, представники «Донецької народної республіки» пропонують пенсіонерам прийняти «громадянство» «ДНР», і у відповідь гарантовано отримувати 1800 грн пенсії. За роботу на підприємствах «ДНР» обіцяють платити 5 тис. грн. Для порівняння: робітник очисного вибою в мирний час заробляв до 15 тис. грн на місяць, металург – 10 тис., працівник звичайного підприємства – 3–4 тис. Учителям гарантують 3 тис. грн на місяць без урахування стажу та інших параметрів. «ДНР» навіть хоче організувати власний центральний банк.

Все це наводить на думку про те, що підтримувані Росією сепаратисти націлені на автономне керування захопленими територіями. Вочевидь саме з цією метою самопроголошена республіка оголосила про проведення 2 листопада виборів до «Верховної Ради Донецької народної республіки». «Ці вибори проводяться, оскільки таке рішення прийняла Верховна Рада республіки», – заявив у коментарі DT.UA «голова ЦВК» самопроголошеної ДНР Р. Лягін (http://gazeta.dt.ua/internal/politichne-trio-donbasu-_.html).

За його словами, у процесі організації голосування «республіка» спирається на власну нормативну базу. З українською стороною цей захід жодним чином не обговорювався й не узгоджувався. Усього в «ДНР» 2 листопада планують обрати 100 депутатів та главу «республіки».

Прикметною деталлю цього волевиявлення є те, що висувати кандидатів за пропорційною системою будуть тільки громадські організації та суспільно-політичні рухи, оскільки на території «ДНР» поки що немає жодної своєї політичної партії. Поки що про майбутніх суб’єктів цього заходу відомо тільки те, що А. Пургін і Д. Пушилін очолюватимуть блок «Донецька республіка».

«Що стосується недержавних організацій, то тут процедура гранично проста і, взагалі-то, стандартна. Установчі збори у складі не менше трьох осіб, протокол цих зборів, статут», – пояснив Р. Лягін.

Водночас представники невизнаної республіки також не заперечують можливості проведення місцевих виборів, передбачених Законом «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» і призначених на 7 грудня. Але не виключено, що ця дата буде зсуватися, адже у Мінських угодах закріплено послідовну процедуру, яка передбачає спочатку роззброєння, демілітаризацію територій і тільки потім проведення виборів на рівні місцевого самоврядування. Інакше ці вибори не будуть визнані, оскільки проводяться в присутності озброєних людей.

«Це порушення всіх базових принципів», – зазначив керівник Донецької обласної організації Комітету виборців України С. Ткаченко. Загалом він налаштований скептично щодо можливості провести на непідконтрольних українській владі територіях якісь легітимні вибори. «У кращому разі, лідерами громад, керівниками органів місцевого самоврядування стануть польові командири бойовиків», – вважає С. Ткаченко (http://gazeta.dt.
ua/internal/politichne-trio-donbasu-_.html).

Утім, Ю. Луценко таку перспективу вважає цілком допустимою, про що очільник пропрезидентського блоку заявив ще два тижні тому. «Можливо, нам неприємно буде мати справу з тими, кого там оберуть, однак саме з цими людьми можна буде вести подальші переговори. Так, це буде політичне крило бойовиків, але такі переговори краще, ніж війна, яка забирала останніми днями сотні життів щоденно», – зазначав Ю. Луценко.

Якоїсь помітної підготовки до парламентських виборів 26 жовтня на територіях, підконтрольних «ДНР» і «ЛНР», не видно. Як відомо, спочатку самопроголошений «прем’єр» ДНР О. Захарченко підписав Мінський протокол, але потім заявив, що не допустить ніяких виборів під українським контролем на «своїй» території. Тож принаймні функціонально на підконтрольних ДНР територіях наразі готуються тільки її власні вибори – 2 листопада.

У Кабінеті Міністрів продовжують підраховувати збитки від військових дій на Донбасі. Поки обсяг втрат у Донбасі підрахувати складно. По-перше, ситуація змінюється з кожним днем. По-друге, інформацію збирають різні відомства – РНБО, СНС, а також кожне міністерство за своїм напрямом. Отримання повної картини руйнувань і збитків буде можливе після завершення АТО і зведення всіх даних воєдино.

Згідно з даними СНС, у Донецькій і Луганській областях зруйновано та пошкоджено 11 325 об’єктів. З них 4500 житлових будинків, 4733 об’єкта систем енерго-, водо- та теплопостачання, 217 – освіти, 45 – охорони здоров’я, 51 – культури і спорту, 1551 – транспорту та зв’язку, 132 – промисловості.

Унаслідок втручань у роботу Донецької, Придніпровської та Південної залізниць пошкоджено 401 об’єкт інфраструктури. У тому числі – 17 мостів і шляхопроводів, 197 будівель, чотири тягові підстанції, 220 локомотивів, п’ять колійних машин, 163 км контактної мережі, 3,3 км шляхів. За попередніми розрахунками орієнтовно підлягають відновленню 962 км доріг, із них 716 км у Луганській області та 246 км у Донецькій області (http://www.epravda.com.ua/publications/2014/10/8/496686/).

За інформацією газети «Сегодня», станом на середину вересня Кабінет Міністрів оцінює обсяги падіння у сфері металургії у 45 %, у вугільній промисловості – 51 %, у машинобудуванні – 55 %, хімічна промисловість у регіоні зупинилася повністю. Втрата робочих місць становила від 50 % – для великих підприємств до 80–90 % для малих і середніх підприємств (http://ukr.segodnya.ua/regions/donetsk/ekonomika-donbassa-kakov-realnyy-masshtab-poter-dokumenty-558258.html).

Так, зокрема, щодо показників серпня минулого року обсяг промислового виробництва в Донецькій області впав на 46 %. Найбільші скорочення відбулися у виробництві хімічних речовин і хімічної продукції, машинобудуванні, виробництві гумових і пластмасових виробів, іншої неметалевої мінеральної продукції, металургії і вугільній промисловості, виробництві коксу, продуктів нафтопереробки.

Майже 75 % виробництв Донецької області на сьогодні знищені або отримали руйнування в результаті бойових дій. Із металургійних підприємств продовжують свою роботу тільки комбінати «Азовсталь», Маріупольський меткомібінат ім. Ілліча, коксохімічні виробництва «Азовсталь» і «Макіївкокс», машинобудівні виробництва «Новокраматорський машинобудівний завод», «Електромашспецсталь», «Краматорський завод важкого машинобудування», «Старокраматорський машзавод», «Азовмаш» – на 10 %.

У Луганській області (станом на 1 вересня 2014 р.) зупинили свою роботу 22 містоутворюючих промпідприємства, у тому числі «Алчевський меткомбінат», де працювало понад 14 тис. осіб.

Що стосується вуглевидобутку, то в Донецькій області через нестабільність ситуації зупинили роботу сім державних шахт («Макіїввугілля», «Артемвугілля», «Орджонікідзевугілля», «Шахтарськантрацит», «Торезантрацит», шахтоуправління «Донбас», Шахта «Моспінська»), а також 13 приватних вугледобувних підприємств. У серпні Донеччина видобула вугілля на 58,7 % менше, ніж рік тому – 1,2 млн т.

«За експертними оцінками втрати промисловості внаслідок збройного конфлікту становили більше 26 млрд грн», – наголошується в документах Кабміну.

Як повідомив глава Державної фіскальної служби (ДФС) І. Білоус, у зв’язку з тим, що через війну багато підприємств було зруйновано або припинили роботу, бюджет недоотримує мільярди. За даними Держказначейства, у січні – серпні при плані 237,9 млрд грн ДФС забезпечила до держбюджету надходжень на 11,5 млрд грн менше. Зокрема, не вдалося зібрати 7,3 млрд грн податкових та 4,2 млрд грн митних платежів (http://www.epravda.com.ua/publications/2014/10/8/496686/).

Оцінки збитків від військових дій у Донбасі різняться. Прем’єр-міністр А. Яценюк вважає, що на відновлення регіону необхідно не менше 8 млрд дол., тобто при нинішньому курсі – 100–110 млрд грн. РНБО оцінила збитки від війни у 30 млрд грн. Міністр регіонального розвитку В. Гройсман підрахував, що відновлення об’єктів інфраструктури Донецької і Луганської областей потребують 11,9 млрд грн. Аналогічну цифру називають і в СНС.

Поки говорити про точні обсяги коштів, які знадобляться для відновлення регіону, передчасно, говорить глава Державного агентства з відновлення Донбасу А. Ніколаєнко. «Ми абсолютно не уявляємо обсяг руйнувань, і не можемо їх нормально прорахувати, особливо на тих територіях, які поки контролюються “ДНР” і “ЛНР”», – говорить він.

Кабмін ще не визначив чітких джерел фінансування зруйнованих об'єктів. У теорії їх є три: зовнішня допомога, ресурс державного та місцевих бюджетів, власні кошти бізнесу.

17 вересня А. Яценюк доручив Міністерству фінансів підготувати проект закону про створення спеціального фонду відновлення територій краю. Фонд повинен наповнюватися за рахунок пожертвувань українських олігархів, міжнародної донорської допомоги, коштів держбюджету, але тільки в тому випадку, якщо Київ повністю відновить контроль над всією територією, а підприємства почнуть працювати й платити податки в центральний бюджет.

Щоправда, Кабмін поки не зробив жодного кроку для реалізації цієї ідеї. Законопроект так і не з’явився в парламенті, а через невизначену ситуацію в Донбасі міжнародну донорську конференцію перенесли на грудень. Більш того, ніяких розмов про участь олігархів у відновленні Донбасу не чути.

Щорічне виділення коштів з держбюджету на соціально-економічний розвиток регіонів зони АТО передбачено Законом України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей».

Безумовно, після повернення контролю над окупованими нині територіями держава візьме на себе зобов’язання з відновлення непромислових об’єктів, зазначає екс-міністр фінансів І. Уманський. «Ніхто інший це не потягне і не повинен. Участь у відновленні соціальної та транспортної інфраструктури, житлового фонду – це обов’язок держави. Інше питання – коли буде відновлено контроль. Поки це не відбудеться, говорити про прозорі міжбюджетні відносини не доводиться», – наголошує він.

Щодо відбудови промислових об’єктів, то, на думку І. Уманського, військовий конфлікт може послужити приводом для своєрідного «скидання баласту». «Скажу, можливо, цинічну річ. Довгі роки держава дотувала шахти і деякі металургійні об'єкти, але думала, як від них позбутися. Якщо зараз раптом уряд зважиться на їх відновлення, то майбутні покоління розцінять це як злочин», – вважає експерт.

Донбас давав до чверті ВВП країни, і відновити їх буде дуже і дуже непросто, каже доктор економічних наук, професор Ю. Макогон. «Донецька область в нормальні роки в економіці України становила близько 16 %, і 10 % населення. При цьому показники сусідньої області (Луганської) приблизно вдвічі менше. Участь Донецької області в експорті становила 24 %. Це – насамперед половина металургійних заводів, які знаходяться в Донецькій області, пов’язані з ними за технологічним циклом коксохімічна промисловість, вугільна промисловість (добувне коксівне і енергетичне вугілля), і енергогенеруючі потужності. Тому перекрити Україні втрати двох областей, або регіону Донбас не в змозі ніхто. Більш того, експортний потенціал становила мінімум на 40 % тільки металургія. Звичайно, металургія знаходиться не тільки в Донецькій і Луганській областях, вона знаходиться ще в Дніпропетровській і Запорізькій областях. Але технічно все це взаємопов’язано», – пояснює професор.  

За його словами, крім фізичного руйнування підприємств інший важливий момент – втрата ринків збуту, зважаючи на загострення відносин з Росією. «Виробництво на Донбасі пов’язано з експортом. Після загострення відносин з Росією перервалися нормальні економічні відносини з РФ і СНД, а вони становили для України більше 30 %, а для Донецької та Луганської областей – близько 40 % експорту. Наприклад, тепловозобудівний завод в Луганську виробляє продукцію, яку споживають тільки країни СНД. Ніхто інший тепловози, вироблені там, не купував. Ще один приклад – підприємство “Мотор Січ”, яке виробляє двигуни для літаків тільки для Росії і країн, які використовують російські літаки і вертольоти. Тому вже до травня ми зменшили в три рази експорт та імпорт між Україною та країнами СНД. Через порушення логістики порушилися і поставки на Європу та інші країни світу», – пояснює експерт.

На думку Ю. Макогона, озвучувана урядом сума в мільярд доларів занадто занижена – мова піде про десятки мільярдів. «Я думаю, що економіка Донбасу впала наполовину, і на її відновлення знадобиться дуже багато коштів. На відновлення мостів та інфраструктури, залізничного полотна, аеропорту необхідно значно більше 1 млрд дол. – ця цифра мінімум у 10 разів більше. Адже зруйновані автовокзали, розбиті автомобільні дороги, підірвані шляхопроводи і мости. Підприємства важкої промисловості не можуть нормально працювати без залізниці, адже з нею повністю пов'язане завезення різної сировини, матеріалів, і вивіз готової продукції», – розповідає економіст.

З ним згоден його колега, економіст Б. Кушнірук. «Оскільки бойові дії тривають – кожен день руйнуються об'єкти інфраструктури. Таким чином, сума витрат на відновлення Донбасу зростає. Тому всі показники – 1 мільярд, 1,5 мільярда, 10 мільярдів – вони всі умовні, бо порахувати можна буде тільки після того, як бойові дії завершаться. Крім того, деякі об'єкти, можливо і не потрібно буде відновлювати – простіше буде знести і побудувати “з нуля”. Деякі об’єкти потрібно буде переоснащувати, інші, може, і немає сенсу відновлювати в силу того, що вони і до цього були застарілі», – вважає експерт.

Отже, спроби знайти компромісне розв’язання конфлікту на Донбасі тривають. І хоча об’єктивно оцінити дієвість ініціатив Президента Порошенка щодо мирного врегулювання конфлікту на Сході України на цьому етапі досить важко, очевидним є той факт, що навіть досить умовне перемир’я посприяло відновленню потенціалу Збройних сил України, зміцненню рубежів оборони, звільненню військових, що потрапили в полон, та значно скоротило втрати серед українських військових.  Наразі очікується, що найближчий час стане вирішальним у виконанні режиму припинення вогню. Великі очікування в цьому контексті покладаються на зустріч президентів України та Росії П. Порошенка та В. Путіна в Мілані. Вона повинна дати новий поштовх та нові можливості для наступної зустрічі переговірних груп України і РФ, яка має відбутися потому. Тож залишається сподіватися, що розв’язати конфлікт на Сході України можна буде мирним шляхом.