Європейський досвід і практика запровадження реституції

Останнім часом в українському інформаційному середовищі однією з найактивніших тем для обговорення все частіше виступає проблема реституції. Тож має сенс ретельно розглянути проблему реституції як такої та з’ясувати, які наслідки має застосування правового інституту реституції в сучасних українських реаліях. На сьогодні ж українське законодавство практично не готове до введення інструменту реституції. Тож, враховуючи наявний європейський досвід, Україна має можливість скористатися прикладами реституційного законодавства і самостійно визначитися щодо принципів, методів та обсягів запровадження цього правового інструменту. Вітчизняні фахівці та законодавці мають провести ретельний аналіз, зазначивши усі «за» і «проти», і підготувати власне правове поле для реституції. Відтак подальший огляд проблем і обставин, пов’язаних із запровадженням реституції в Україні, є нагальною потребою часу, зовсім уникнути її розв’язання навряд чи вдасться. Докладніше про «за» і проти»; європейський досвід і практику запровадження реституцій  у матеріалі С. Закірової «Громадська думка про правотворення», №22 (125).

Реабілітація військових АТО в Україні

Як зауважують експерти, єдиної концепції реабілітації та адаптації військових після повернення із зони конфлікту в державі досі не існує. Такий стан справ вимагає невідкладного реформування алгоритму надання соціальних гарантій ветеранам АТО. З кожним днем продовження антитерористичної операції на Сході країни кількість ветеранів зростає, а отже питання реабілітації військовослужбовців дедалі набуватиме актуальності. Про створення Координаційної ради з питань реабілітації учасників АТО; нестачу військових психологів; місцеві громадські ініціативи та організації, які займаються соціальною та психологічною реабілітацією бійців та їх діяльність; розробка методів професійної адаптації учасників АТО; юридична допомога; пропозиції  експертів стосовно вирішення даної проблем тощо. у матеріалі Т.Миськевич «Громадська думка про правотворення», №22(125).

Між кредитом та депозитом

Для того, щоб змінити ситуацію в економіці, в банківській системі, відновленні кредитування потрібно невідкладно провести зміни в законодавстві. ВРУ  прийняла Закон України «Про споживче кредитування»,  спрямований на захист прав та законних інтересів споживачів і кредитодавців, підвищення довіри до фінустанов. А прийняття Закону «Про споживчі кредити» є одним з перших кроків вдосконалення фінансової системи в Україні. Отже, вдосконалення механізмів функціонування вітчизняної фінансової системи відбувається, хоча  дуже повільно. Часто ініціативи держави, щодо захисту прав споживачів, у даному випадку фінпослуг, або ж є запізнілими, або взагалі відсутні. Проте тиск міжнародних інституцій таких як МВФ та ін. примушує вітчизняних законодавців змінювати «правила гри», роблячи законодавчі норми прозорішими. Про низку нововведень, недоліки та позитив закону; прогалини у регулюванні споживчого кредитування; депозитні вклади від населення; шляхи повернення капіталів ошуканим вкладникам та те, як побудоване кредитування у зарубіжних країнах; ситуацію з банком «Михайлівський» у статті Т.Полтавець «Громадська думка про правотворення», №22(126).

Неможливо подати електронну звітність: хто несе відповідальність?

За Конституцією України кожен платник зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Для цього слід виконати усі 3 зазначені обов’язки (обчислити, задекларувати та/або сплатити). Про пріоритет податкового обов’язку;  відповідальність, яку несе платник податків, за його невиконання;  виконання податкового обов’язку у частині декларування податку та відповідальність за неналежне виконання чи невиконання цього обов’язку;  поняття «податкова декларація» та способи її подання; обов’язок контролюючого органу; 2 ознаки податкового правопорушення та про те, як  довести свою невинуватість докладніше у статті О.Єфімова «Громадська думка про правотворення», №21(124).

Закон «Про лобізм»

Верховна Рада зареєструвала законопроект  «Про лобізм» головною метою якого є законодавче врегулювання лобізму та забезпечення над ним державного й громадського контролю. Також запропоновано проект закону «Про лобіювання», покликаного забезпечити реалізацію конституційного права громадян брати участь в керуванні державними справами, зокрема, шляхом визначення правових основ лобіювання. Без кроків з демонополізації економіки та інших істотних змін  встановити нові «правила гри» на ринку професійного політичного лобізму навряд чи вдасться. Циклічність повернення наукової думки до питання юридичної формалізації лобіювання, а також спірний досвід функціонування Закону України «Про очищення влади» підтверджують необхідність надзвичайно обережного та виваженого розпорядження таким ресурсом, як лобізм, оскільки помилка може унеможливити розвиток інституту лобіювання в Україні. Думки експертів з цього приводу у статті О. Кривецького «Громадська думка про правотворення», №21(124).