Бібліометрика  української  науки

Сьогодні набирає гостроту дискусія про роль і місце науки в сучасному суспільстві. У колишньому СРСР результати досліджень у галузі природничих і технічних наук були затребувані військово-промисловим комплексом, а в галузі суспільних – ідеологічними структурами. Завдяки цьому питання належного фінансування досліджень не виникали. В Україні змістовна державна політика розвитку науки та освіти підмінена «оптимізаційними» заходами, орієнтованими на скорочення коштів, що виділяються на дослідження. Значною мірою причиною сформованої ситуації є відсутність конструктивного діалогу між науковою спільнотою, системою управління наукою і суспільством у цілому. Для налагодження діалогу вчені повинні надати суспільству прозору інформацію про стан науки, тенденції її розвитку та спроможність сприяти сталому розвитку економіки і вирішенню соціальних завдань.

Не менш злободенними є і питання міжнародного рейтингу вітчизняних наукових установ і державних та приватних університетів,  визнання результатів їх дослідницької діяльності та професійності викладацького складу. У першу чергу, мова йде про присутність України в світовій системі наукових комунікацій, представленості публікацій наших учених у професійних фахових виданнях.

Можливість одержання такої інформації надає створена фахівцями Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського інформаційно-аналітична система «Бібліометрика української науки» (http://www.nbuviap.gov.ua/bpnu/). Її джерельна база – Google Scholar (науковий сегмент Інтернет-гіганту Google) та дані наукометричних платформ Scopus, Web of Science, Російський індекс наукового цитування. Основним джерелом є Google Scholar, що має найсуттєвіше мовне, галузеве та географічне охоплення публікацій. У цій системі індексуються майже всі українські наукові журнали, в той час як у Scopus менше 40. Слід додати, що бібліометричні показники Google Scholar як правило корелюються з показниками інших наукометричних платформ. При цьому в ній значення бібліометричних показників учених зазвичай будуть більшими, що пояснюються значнішим охопленням публікацій. Так, наприклад, індекс Гірша h (h – кількість публікацій, на які є не менше h посилань) члена-кореспондента НАН України В. П. Гусиніна в системі Google Scholar  становить 41, а в  Scopus – 31.  

Сервіс Google Scholar «Бібліографічні посилання» дозволяє вченим оприлюднювати результати своїх інтелектуальних напрацювань у вигляді так званих бібліометричних портретів, де представлена сфера їх наукової діяльності, впорядковані списки публікацій, індекси та діаграма цитувань, коло наукових інтересів тощо. У цілому бібліометричний портрет можна розглядати як візитівку вченого в Інтернеті. Згаданий сервіс є затребуваним – станом на жовтень 2014 р. з його використанням створено понад 3 тис. портретів українських дослідників. Серед них і відомі всьому світу вчені: академіки В. І. Вернадський, М. М. Боголюбов, В. М. Глушков (їх бібліометричні портрети створювалися учнями та послідовниками), і початківці, які мають по кілька публікацій. Така їх кількість дозволяє стверджувати, що вже тепер можна, у першому наближенні, отримати уявлення про науковий потенціал країни. Враховуючи усталену тенденцію до зростання чисельності бібліометричних портретів учених, слід розраховувати на одержання більш достовірної в статистичному плані картини стану науки.

Для прикладу нижче подано бібліометричний портрет академіка НАН України Е. М. Лібанової. На її праці здійснено понад 800 посилань, а індекс Гірша дорівнює 15.

 

Бібліометрика  української  науки

 

Оприлюднення результатів досліджень у вигляді бібліометричного портрета – це своєрідний звіт фахівця суспільству за надану можливість займатися науковою діяльністю. Тому створення таких портретів слід розглядати як обов’язок вченого. Зазначимо, що науковці МОН, МОЗ, НАН і НАПН України надають цьому питанню належну увагу, вчені ж аграрної, медичної і правової академій поки що пасивно відносяться до представлення свого доробку Інтернет-спільноті (вони створили менше 20 бібліометричних портретів).  

Система «Бібліометрика української науки» надає суспільству  комплексну картину стану вітчизняного наукового середовища, розкриває його галузеву, регіональну та відомчу структуру. Ці можливості забезпечує розроблений програмний інструментарій, що здійснює статистичне оброблення даних з бібліометричних портретів для одержання різних аналітичних матеріалів. Як приклад, наведемо одержаний у системі розподіл вітчизняних учених за галузями знань.

 

Бібліометрика  української  науки

 

Графік свідчить про значну перевагу фахівців економічного профілю, їх кількість удвічі перевищує число науковців з інженерної справи (машинознавців, енергетиків, будівельників). Аналіз сукупності бібліометричних портретів економістів показує, що більшість з них створена науково-педагогічними працівниками вищих навчальних закладів. Така картина обумовлена, зокрема, усталеною тенденцією до розширення економічних інститутів, факультетів і кафедр навіть у технічних університетах. Вважаємо, що МОН України має звернути увагу на наведену диспропорцію, оскільки значна частина новоспечених «менеджерів» не зможе працювати за набутою спеціальністю. 

«Бібліометрика української науки» дозволяє порівняти  результативність дослідницької діяльності не лише осіб, а й інституцій. Нижче наведено Топ 10 установ за кількістю учених з високим індексом цитування. Серед них 8 інститутів НАН України і 2 університети: Київський національний університет імені Тараса Шевченка і Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна. Такий результат є очікуваним – наукові школи формуються кількома поколіннями дослідників і не можуть виникнути в новостворених установах навіть за значних інвестицій в їх інфраструктуру.

 

Топ 10 інституцій за кількістю вчених,

індекс Гірша яких більше 10

п/п

Установа

Відомство

Кількість

учених

1.

Інститут математики

НАН

16

2.

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка

МОН

12

3.

Харківський національний університет

ім. В. Н. Каразіна

МОН

10

4.

Інститут фізики напівпровідників

ім. В. Є. Лашкарьова

НАН

9

5.

Фізико-технічний інститут низьких температур

ім. Б. І. Вєркіна

НАН

9

6.

Інститут теоретичної фізики

ім. М. М. Боголюбова

НАН

8

7.

Інститут металофізики ім. Г. В. Курдюмова

НАН

7

8.

Інститут фізіології ім. О. О. Богомольця

НАН

7

9.

Донецький фізико-технічний інститут

ім. О. О. Галкіна

НАН

5

10.

Інститут економіки та прогнозування

НАН

5

 

За аналогією з бібліометричними портретами вчених створюються  профілі наукових журналів – це один із перших кроків на шляху покращення їх видимості в Інтернеті. Найвищі бібліометричні показники серед українських періодичних видань має заснований Інститутом математики НАН України міжнародний електронний журнал «SIGMA. Symmetry, Integrability and Geometry: Methods and Applications» («Симетрія, інтегровність і геометрія: методи та застосування»).

Високий рейтинг цього журналу визначається, насамперед, теоретичним рівнем публікацій і авторитетною міжнародною редколегією. Крім того, цьому сприяє наявність близько 20 сайтів-дзеркал журналу в різних країнах світу та включення метаданих статей до 9 світових наукометричних систем, серед яких Web of Science та Scopus. Останнім часом багато говорять про необхідність публікуватися в зарубіжних часописах, оскільки вітчизняні є наче б то другосортними. Інститут математики показав, що й українські періодичні видання можна довести до такого рівня, що іноземні вчені вважатимуть за честь мати в них публікації.

 

Бібліометрика  української  науки

 

Сьогодні в Україні ряд редакцій наукових часописів реалізують заходи щодо підвищення їх бібліометричних показників. Можна відзначити, наприклад, «Східно-Європейський журнал передових технологій» (Харків). Він має сайт з англомовним інтерфейсом, метадані його статей включено до понад 10 загальнодоступних міжнародних наукометричних баз і репозитаріїв. Журнал стабільно входить до Топ 100 українських наукових часописів за даними Google Scholar. Очевидно, що наступний крок редакції видання – ініціювання його включення до комерційних наукометричних систем. Таку послідовну політику підвищення рейтингу  журналу можна рекомендувати й редакціям інших часописів. Вони мають спочатку забезпечити їх включення до низки загальнодоступних світових науково-інформаційних систем, а надалі ставити завдання про входження на безоплатній основі до комерційних наукометричних систем.

Слід зазначити, що в Україні існує 2,2 тис. наукових фахових видань. Така їх кількість вбачається надмірною, наприклад, у Польщі за даними системи «Index Copernicus» – 1,3 тис., в Росії згідно «Російського індексу наукового цитування» – 2,2 тис. Можливо не варто здійснювати перереєстрацію тих фахових видань, які мають нульові бібліометричні показники за останні 5 років.

«Бібліометрика української науки» є­­ унікальним проектом, який розвивається за безпосередньої участі наукової спільноти. Віддзеркалення інтелектуального потенціалу вітчизняного дослідницького середовища забезпечується в цьому проекті Інтернет-візитівками вчених – бібліометричними портретами. Подальший розвиток робіт забезпечуватиме активізація створення цих візитівок, оскільки  оприлюднення результатів досліджень учених в Інтернеті сьогодні розглядається як невід’ємний елемент їх професійної діяльності. За таких умов «Бібліометрика української науки» стане загальнодержавною системою моніторингу та відстеження тенденцій розвитку вітчизняної науки, джерельною базою для отримання даних при експертному оцінюванні результативності науковців і дослідницьких колективів.