Сучасний стан освітньої реформи в Україні як передумова для подальших трансформацій системи освіти Н. Тарасенко, мол. наук. співроб. СІАЗ НБУВ

 

 

Сучасний стан освітньої реформи в Україні
як передумова для подальших трансформацій системи освіти

 

Євроінтеграція, як головний і незмінний зовнішньополітичний пріоритет України, передбачає розбудову й поглиблення взаємовідносин між Україною та ЄС в усіх сферах життя. Важливою складовою цього процесу є входження національної системи освіти України у Європейський освітній простір. Сприяти цьому покликане запровадження та утвердження в українському суспільстві кращих європейських освітніх традицій шляхом адаптації законодавства України до стандартів ЄС, посилення діалогу щодо систем загальної освіти, застосування нових підходів до навчання та змісту освіти.

Ключовою реформою Міністерства освіти і науки України у цьому напрямі стала реформа шкільної освіти «Нова українська школа» (НУШ), Основні її засади та орієнтовний графік впровадження викладено в Концепції Нової української школи [4], яка законодавчо закріплена Законом України «Про освіту» 2017 р. [1] та деталізована Законом України «Про повну загальну середню освіту» 2020 р. [2]. Концепція Нової української школи кардинально змінює звичні підходи до здобуття повної загальної середньої освіти й організації освітнього процесу в старшій школі. Вона передбачає створення школи, де діти будуть навчатися через діяльність, не лише отримуючи таким чином знання, а й уміння застосовувати їх у житті. Замість запам’ятовування фактів та понять учні набуватимуть компетентностей. Це – динамічна комбінація знань, умінь, навичок, способів мислення, поглядів, цінностей, інших особистих якостей, що визначає здатність особи успішно соціалізуватися, провадити професійну та/або подальшу навчальну діяльність. Тобто формується ядро знань, на яке будуть накладатись уміння цими знаннями користуватися, а також цінності та навички, що знадобляться випускникам української школи у професійному та приватному житті. Список компетентностей, яких набуватимуть учні, закріплено Законом України «Про освіту». Він створювався з урахуванням «Рекомендацій Європейського Парламенту та Ради Європи щодо формування ключових компетентностей освіти впродовж життя.

Формула НУШ складається з дев’яти компонентів:

– формування компетентностей;

– умотивований учитель, що має можливість розвиватися і свободу впроваджувати нові напрацювання;

– ціннісне виховання;

– автономія для шкіл;

– трикутник партнерства учень – вчитель – батьки;

– дитиноцентризм;

– нова структура школи;

– справедливий розподіл публічних коштів;

– сучасне освітнє середовище.

У лютому 2018 р. Кабінет Міністрів затвердив новий Державний стандарт початкової освіти, який у 2017–2018 навчальному році проходив апробацію у 100 школах, а з 2018–2019 навчального року всі перші класи навчаються за ним. Новий Стандарт початкової освіти передбачає, що вчителі мають працювати за іншими підходами, тому протягом 2018–2019 рр. відбувалося масштабне перенавчання вчителів початкової школи. Вони проходили як дистанційне навчання (онлайн-курс на освітній платформі EdEra), так і очні сесії, у межах яких спеціально підготовлені тренери закріплювали знання педагогів на практиці.

Українське законодавство має бути приведене у відповідність із нормами європейської освітньої політики, у тому числі й у питаннях тривалості здобуття освіти. Адже найнижча тривалість здобуття повної загальної середньої освіти у європейських країнах – 12 років.

В Україні, згідно з Конституцією та чинним освітнім законодавством, повна загальна середня освіта є обов’язковою. Навчання в початковій школі починається у віці дитини 6 (7) років. За законами України «Про освіту» (2017 р.), «Про повну загальну середню освіту» (2020 р.) тривалість повної загальної середньої освіти становить 12 років, випускний вік учнів – 18 років. Але сьогодні і до 2030 р. її тривалість фактично становить 11 років (випускний вік учнів – 17 років), оскільки перехід на 12-річну загальну середню освіту відбувається поетапно: для початкової освіти (чотири роки навчання) перехід розпочався 1 вересня 2018 р.; для базової середньої освіти (п’ять років навчання) розпочнеться 1 вересня 2022 р.; для профільної середньої освіти (три роки навчання) розпочнеться 1 вересня 2027 р. Водночас у чинному освітньому законодавстві визначено як обов’язкову також дошкільну освіту дітей п’ятирічного віку (Закон України «Про освіту», 2017, ст.11; Закон України «Про дошкільну освіту», 2001, ст. 3), що не підкріплено відповідним формулюванням у Конституції України, яка обов’язковою освітою визначає лише повну загальну середню освіту.

Науковці Національної академії педагогічних наук України В. Кремень, В. Ляшенко, О Локшина у дослідженні «Загальна середня освіта України в контексті освіти країн Європи: тривалість і структура» [6] здійснили порівняльний аналіз структури національної системи загальної середньої освіти України та освітніх систем 38 країн, що входять до програми Європейського Союзу Erasmus+ (27 країн-членів ЄС, а також Албанія, Боснія та Герцеговина, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, Ісландія, Ліхтенштейн, Норвегія, Північна Македонія, Сербія, Туреччина, Чорногорія, Швейцарія). Вчені проаналізували тривалість навчання і структуру навчального року в Україні та країнах Європи, зробили висновки щодо відповідності навчального часу і канікул у вітчизняних і європейських закладах загальної середньої освіти.

Дослідники зазначають, що структура повної загальної середньої освіти в освітніх системах європейських країн доволі строката і залежить від традицій та освітньої політики, зокрема у питанні обов’язковості її здобуття. У більшості країн Європи початкова освіта триває 4 або 6 років (10 і 17 країн відповідно); у 7 країнах вона триває 5 років, у 6 країнах – 7 або 8 років. Базова середня освіта в основному триває 3 або 4 роки (23 і 12 країн, відповідно), у 4 країнах – 5 або 6 років. Профільну середню освіту здобувають за 3 роки в 17 країнах, за 4 роки – у 19 країнах, в одній країні (Литва) вона дворічна (за тривалості базової середньої освіти 6 років), у 3 країнах – п’ятирічна.

Загальна середня освіта у країнах, що входили до складу СРСР у європейській його частині, після здобуття ними незалежності розвивалася за різними сценаріями залежно від політичної ситуації, культурних традицій і спрямувань освітньої політики. Країни Балтійського регіону (Естонія, Латвія, Литва), які вступили до ЄС, трансформували свої національні системи загальної середньої освіти відповідно до вимог Європейського освітнього простору, змінивши структуру і подовживши термін здобуття повної загальної середньої освіти до 12 років. Наразі в Естонії ця освіта двоступенева. Базова освіта (1–9 класи) включає початкову і базову середню освіту. Повна середня освіта (10–12 класи) має академічне і професійне спрямування, здобувається у закладах і професійної (професійно-технічної), і фахової передвищої освіти. У Латвії повна загальна середня освіта має «класичне» для ЄС структурування: початкова освіта (1–6 класи), базова середня (7–9 класи), профільна середня освіта (10–12 класи). У Литві повна загальна середня освіта також триває 12 років, але має своєрідну структуру: початкова освіта (1–4 класи), базова середня (5–10 класи), профільна середня освіта (11–12 класи). В усіх трьох цих державах здобувачі повної загальної середньої освіти завершують навчання у 19 років.

Після набуття статусу незалежних держав національні системи загальної середньої освіти Вірменії, Грузії та Молдови також запровадили 12-річний термін здобуття повної загальної середньої освіти. У Вірменії і Молдові структура загальної середньої освіти майже не змінилася, лише подовжилася на один рік профільна освіта (старша школа): початкова освіта – 4 роки, базова середня освіта – 5 років, профільна середня освіта – 3 роки. У Грузії національна система загальної середньої освіти дещо інша: початкова освіта – 6 років, базова середня – 3 роки, профільна середня – 3 роки.

На європейській частині пострадянського освітнього простору залишилися лише три держави, крім України, повна загальна середня освіта в яких триває 11 років. Це Азербайджан, Білорусь і Росія. Жодна з них не декларує намірів інтеграції у загальноєвропейський освітній простір, обмежуючись освітнім простором країн СНД. В освітніх системах європейських країн тривалість повної загальної середньої освіти, що дає право вступу до університетів, становить не менше 12 років, зокрема в 19 країнах вона становить 12 років; у 17 країнах – 13 років; у 2 країнах – 14 років. В усіх країнах вік завершення її здобувачами освіти становить 18 і більше років (див. таблицю) [6].

Таблиця

Тривалість повної загальної середньої освіти

в Україні та країнах Європи

 

Країна

Тривалість / вік учнів

Україна

11 (6–17)

Австрія

12 (6–18)

Албанія

12 (6-18)

Бельгія

12 (6–18)

Болгарія

12 (7–19)

Боснія і Герцеговина

13 (6–19)

Греція

12 (6–18)

Данія

13 (6–19)

Естонія

12 (7–19)

Ірландія

15 (4–19)

Ісландія

13 (6–19)

Іспанія

12 (6–18)

Італія

13 (6–19)

Кіпр

12,5/13,5 (5,5–18/19)

Латвія

12 (7–19)

Литва

12 (7–19)

Ліхтенштейн

14 (6–20)

Люксембург

13 (6–19)

Мальта

13 (5–18)

Нідерланди

12 (6–18)

Німеччина

12/13 (6–18/19)

Норвегія

13 (6–19)

Північна Македонія

13,5 (6–19,5)

Польща

12 (7–19)

Португалія

12 (6–18)

Румунія

13 (6–19)

 

Слід зазначити, що в більшості країн Європи, на відміну від України, повна загальна середня освіта не є законодавчо обов’язковою. Обов’язкова освіта охоплює в них як мінімум початкову та базову середню і в більшості країн продовжується ще 1–2 роки в старшій школі; у 4 країнах (і їх кількість із кожним роком зростає) до обов’язкової належить також профільна середня освіта в старшій школі в різних її формах, тобто повна загальна середня освіта є обов’язковою.

Загалом у країнах Європи понад 95 % здобувачів обов’язкової базової середньої освіти продовжують навчання за академічними чи професійними освітніми програмами в старшій школі попри її необов’язковість. У 16 країнах Європи обов’язковою також є дошкільна освіта різної тривалості.

Нині в країнах Європи близько 50 % здобувачів повної загальної середньої освіти опановують загальноосвітні академічні програми, решта здобувають освіту за програмами набуття професії. Частка здобувачів освіти, які навчаються за загальноосвітніми/академічними програмами, у більшості країн становить 30–70 %; найнижчий цей показник у Чехії, Фінляндії та Словенії (25–30 %), найвищий – в Угорщині (77 %) та Ірландії (89 %).

В Україні більшість учнів (64,8 %) після здобуття базової середньої освіти (9 класів) продовжують навчання в старшій школі (10–11 класи), закладах професійної (професійно-технічної) освіти (14,7 %) або професійних коледжах і технікумах (19,6 %) (Державна служба статистики України, 2020). У 2019 р. лише один відсоток випускників 9 класу не продовжив навчання. Водночас викликає занепокоєння стійка тенденція щорічного зниження кількості випускників 9 класу, які йдуть здобувати професію: за останні чотири роки частка таких учнів впала від 38,7 % до               34,3 %, тобто на 4,4 %.

Одним з питань, яке нині стоїть на порядку денному для освітян й усіх, хто долучений до освітньої політики, є питання реформування старшої школи. Ідеться про те, що учні 10–12 класів здобуватимуть повну загальну середню освіту не в загальноосвітніх школах та гімназіях, а в ліцеях, і ця освіта буде профільною. Закон України «Про освіту» упорядкував і наблизив українську термінологію шкільної освіти до світових практик. Він передбачає, що базова школа в Україні називатиметься гімназією, а старша профільна – ліцеєм, що означатиме не назви чи статуси окремих шкіл, як це було раніше, а рівні освіти.

З 2027 р., як передбачає реформа Нової української школи, шкільна освіта має поділятися на три рівні:

  • початкову (1–4 роки навчання),
  • базову (5–9 роки навчання),
  • старшу профільну школу (10–12 роки навчання).

Профільна школа має дати школярам можливість вибрати напрям, за яким вони хочуть навчатися. Умовно це може бути фізико-математичний, філологічний чи географічний напрям. До 1 вересня 2024 р. обласні та міські ради мають визначитися, які школи стануть початковими, а які – гімназіями та ліцеями. Трирічна старша профільна школа має стартувати з 2027 р., коли до 10 класу підуть учні, які від першого класу вчаться за програмою НУШ.

Наразі немає конкретного переліку профілів у ліцеях. Його має визначити державний стандарт, розробка якого триває. Утім у МОН зазначили орієнтовні напрями профілізації: гуманітарний, технологічний, природничо-математичний, художньо-естетичний, спортивний тощо.

Реформа передбачає, що в 10–12 класі учні зможуть навчатися або в академічному ліцеї, самостійно обравши предмети певного профілю, або у професійному ліцеї, де учень водночас зможе здобути повну загальну середню освіту та певну професію. Коли в учнів, які хочуть вступати й працювати, приміром, за мовним профілем, не буде розосередженості на предмети природничого напряму, за три роки академічного профільного навчання вони зможуть значно поглибити мовні знання, необхідні навички, підготуватися до вступу в ЗВО і робити це під час занять у ліцеї, а не на додаткових заняттях з репетитором поза межами школи.

Очікується, що профільність допоможе покращити якість освіти, результати навчання учнів і підготувати їх до майбутнього навчання в університеті та роботи.

Що стосується системи вищої освіти в Україні, то основні правові, організаційні, фінансові засади її функціонування визначає Закон України «Про вищу освіту» [3], прийнятий 1 липня 2014 р. Закон запровадив триступеневу систему вищої освіти (бакалавр, магістр, доктор філософії), що стала одним з елементів створення європейського простору вищої освіти в Україні.

У 2020 р. в Україні розпочалася масштабна реформа вищої освіти в частині зміни механізмів фінансування та керування закладами. Вона була викликана необхідністю підвищення якості вищої освіти, яка, за даними Міністерства освіти і науки, не відповідає очікуванням роботодавців, студентів та суспільства загалом. «Понад 70 % українців вважають якість вищої освіти в Україні середньою, низькою або дуже низькою. Водночас 2019-го серед офіційно зареєстрованих безробітних майже 50 % складали люди з вищої освітою. Для порівняння – частка безробітних із професійною освітою нараховує 30 %. Оцінка студентів теж є промовистою – опитування показують, що майже 40 % студентів вважають, що зміст освітніх програм не відповідає потребам ринку праці. Одна з основних причин цієї ситуації – те, як діють стимули та правила гри в нашій системі вищої освіти. Система фінансування та управління не дає заслуженої винагороди найкращим викладачам та найбільш ефективним закладам вищої освіти. Реформа має це змінити», – відзначала наприкінці 2019 р. тодішній міністр освіти Г. Новосад.

Розроблена Міністерством освіти і науки України концепція має кілька базових напрямів: зміна підходів до розподілу бюджетних коштів та фінансування загалом, управлінська автономія, оновлення правил роботи з ректорами, створення нових наглядових органів та розширення можливостей для освіти дорослих.

Однією з перших новацій, що почала діяти з 1 січня 2020 р., стала нова формула фінансування вищої освіти. Основна ідея – зняти пряму залежність фінансування вишів від кількості студентів і спрямувати гроші у найкращі заклади, які оцінюватимуться за конкретними показниками. 80 % бюджету університети отримуватимуть гарантовано для базових видатків, а решта коштів розподілятиметься залежно від низки показників. Серед них: масштаб університету, його позиції у міжнародних рейтингах, обсяг залучених з альтернативних джерел коштів тощо. Кількість студентів стане одним з кількох, але не єдиним критерієм розподілу коштів.

Ще одна новація реформи – впровадження індикативної собівартості навчання. Вона передбачає, що поступово вартість навчання студентів-контрактників муситиме зрости до рівня, який за кожного студента-бюджетника сплачує держава і має становити не менше 60 % від видатків, які витрачає держава на бюджетне місце. Заплановано поступове підвищення індикативної собівартості протягом двох майбутніх років на 10 %. Водночас вартість навчання повинна бути співмірна з доходами в регіоні. Орієнтовно, такий крок допоможе встановити вартість навчання бодай на рівні реальних витрат, а також дасть змогу управлінцям платити вищу зарплату найбільш вмотивованим викладачам.

У результаті впровадження такої новації для 38 спеціальностей, які мали найбільший попит серед абітурієнтів, була підвищена ціна за навчання. До них належать: економіка, право, політологія, маркетинг, менеджмент, журналістика, міжнародні відносини, фінанси, дизайн, туризм, готельно-ресторанна справа. Для 83 спеціальностей вартість залишилася без змін. За інформацією ексзаступника міністра освіти і науки з питань вищої освіти Є. Стадника, таке нововведення мало позитивні результати. Так у 2020 р. університети отримали на 250 млн більше коштів від контрактників, ніж у 2019 р. [8].

Одним з інструментів, через які заклади зможуть збільшити свої бюджети, також стане здача приміщень в оренду. Якщо нині на місцях залишається 50 % від виручених коштів, то за планом концепції у закладах лишатиметься 100 % коштів. Крім того, для них спростять процедуру здачі в оренду та списання застарілого майна, а також дозволять реалізувати надлишкове майно.

Для покращення системи вищої освіти в Україні МОН планує й низку інших кроків.

2 червня під час форуму «Україна 30. Освіта і наука» заступник міністра освіти і науки з питань європейської інтеграції А. Вітренко підкреслив, що держава спрямовує всі необхідні зусилля для покращення системи вищої освіти в Україні [7]. Зокрема, на виконання Указу Президента України В. Зеленського «Про вдосконалення вищої освіти в Україні» № 210/2020 від 3 червня 2020 р. підготовлено чотири важливі документи:

1. Проєкт Стратегії розвитку вищої освіти в Україні. Проведено консультації з ЦОВВ, Національною академією наук України, галузевими академіями, отримано зауваження аналітичних центрів. Спільно з Інститутом вищої освіти НАПН та командою експертів з реформування вищої освіти при «Еразмус+» напрацьована нова редакція проєкту стратегії [5].

2. Розроблено та погоджено з Мінфіном проєкт розпорядження уряду «Про схвалення Концепції державної програми відновлення та розбудови мережі гуртожитків для проживання студентів закладів вищої освіти на 2021–2025 роки». Метою документа є забезпечення здобувачів вищої освіти місцями в гуртожитках, поліпшення умов проживання, навчання та відпочинку.

3. Затверджено розпорядження уряду «Про затвердження Плану заходів щодо популяризації природничих наук та математики до 2025 року», метою прийняття якого є сприяння розвитку природничо-математичної освіти як фундаментальної основи для розвитку держави.

4. Затверджено План заходів щодо популяризації можливостей здобуття вищої освіти в Україні для іноземних студентів до 2025 року. Мета – популяризація вищої освіти України на світовому ринку освітніх послуг, поширення в інформаційному просторі іноземних країн відомостей щодо здобуття вищої освіти в Україні та збільшення чисельності іноземних студентів.

Цьогоріч планується запустити електронну систему моніторингу працевлаштування випускників закладів вищої освіти. За ініціативи МОН спільно з Пенсійним фондом України та Міністерством соціальної політики розроблено необхідні документи для синхронізації інформації Єдиної державної електронної бази з питань освіти та Пенсійного фонду. Порядок уже зареєстровано в Міністерстві юстиції, і зараз відбувається укладання договору про інформаційну взаємодію, після цього розпочнеться тестування системи.

Також 17 березня 2021 р. уряд ухвалив розпорядження щодо залучення коштів позики від Міжнародного банку реконструкції та розвитку для реалізації проєкту «Удосконалення вищої освіти в Україні заради результатів» у розмірі 200 млн дол. США. Метою реалізації інвестиційного проєкту є створення умов для підвищення ефективності, якості та прозорості вищої освіти в Україні, підтримка системних реформ у сфері. Проєкт складається з чотирьох взаємопов’язаних компонентів, а його реалізація відбуватиметься впродовж п’яти років.

Зокрема, у межах проєкту фінансуватимуться:

– модернізація обладнання, закупівля дослідницьких та навчальних лабораторій, деякі ремонтні та відновлювальні роботи закладів вищої освіти, зокрема – тих, що об’єднуються;

– цифрова інфраструктура для організації навчання в закладах вищої освіти для забезпечення безперервності освітнього процесу за допомогою технологій дистанційного навчання, розробки та запуску електронних систем управління навчанням;

– модернізація інформаційно-аналітичної системи вищої освіти.

Водночас у системі вищої освіти в Україні існує ще немало проблем, що перешкоджають її подальшій інтеграції у європейський освітній простір. Так, керівник секретаріату Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти (НАЗЯВО) М. Винницький у статті для ZN.UA однією з них називає надто велику кількість закладів вищої освіти. За його інформацією, в Україні наразі налічується понад 280 закладів вищої освіти – державних і приватних. У них здобувають вищу освіту на всіх трьох рівнях: бакалавр, магістр, доктор філософії. Якщо сюди додати коледжі (заклади фахової освіти), у яких теж є бакалаврські програми (але немає магістерських), і науково-дослідні інститути, у яких є аспірантські програми (але немає нижчих рівнів), – кількість суб’єктів, що пропонують вищу освіту, сягатиме понад 1200. Така кількість суб’єктів освітньої діяльності сформувала парадоксальну ситуацію, коли майже 75 % випускників шкіл складають ЗНО і вступають до закладів саме вищої освіти, водночас нарікаючи на якість цієї ж «вищої освіти».

В умовах карантинних обмежень, серед іншого, постали питання організації онлайн-освіти, часто низької якості надання освітніх послуг, недостатнього фінансування та неефективного використання ресурсів освіти тощо. Однозначно, їх вирішення потребуватиме подальшої трансформації усіх ланок освітньої системи України, зокрема модернізації шкільної освіти, оптимізації мережі закладів вищої освіти, що має базуватися на найкращих зарубіжних зразках освітніх систем з урахуванням національного досвіду.

 

Список використаних джерел

 

1. Про освіту : Закон України від 5 верес. 2017 р. № 2145-VIII. Відом. Верховної Ради (ВВР), 2017, № 38–39, ст. 380. Верховна Рада України. Законодавство України.
URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19#Text.

2. Про повну загальну середню освіту : Закон України від 16 січ. 2020 р. № 463-IX. Відом. Верховної Ради (ВВР), 2020, № 31, ст. 226. Верховна Рада України. Законодавство України.
URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/463-20#Text.

3. Про вищу освіту : Закон України від 1 лип. 2014 р. № 1556-VII. Відом. Верховної Ради (ВВР), 2014, № 37–38, ст. 2004. Верховна Рада України. Законодавство України.
URL: Про вищу освіту | від 01.07.2014 № 1556-VII (rada.gov.ua)

4. Концепція «Нової української школи». URL: Book-FINAL-CS6-UPD (mon.gov.ua)

5. Стратегія розвитку вищої освіти в Україні на 2021–2031 роки. URL: https://mon.gov.ua/storage/app/media/rizne/2020/09/25/rozvitku-vishchoi-osviti-v-ukraini-02-10-2020.pdf.

6. Кремень В. Г., Ляшенко О. І., Локшина О. І. Загальна середня освіта України в контексті освіти країн європи: тривалість і структура. Вісник НАПН України, 2020. Т. 2. № 2. URL: 86-Текст статті-175-3-10-20201018.pdf (iitta.gov.ua).

7. Сучасний університет – одна з основних частин інноваційної діяльності країни: розпочався третій день всеукраїнського форуму «Україна 30. Освіта і наука». URL: https://mon.gov.ua/ua/news/suchasnij-universitet-odna-z-osnovnih-chastin-innovacijnoyi-diyalnosti-krayini-rozpochavsya-tretij-den-vseukrayinskogo-forumu-ukrayina-30-osvita-i-nauka.

8. Як просувається реформа вищої освіти? URL: https://op.ua/news/osvita-v-ukraini/yak-prosuvayet-sya-reforma-vischoyi-osviti.

 

Тарасенко Н. Сучасний стан освітньої реформи в Україні як передумова для подальших трансформацій системи освіти [Електронний ресурс] / Н. Тарасенко // Шляхи розвитку української науки: суспільний дискурс. – 2021. – № 6. – С. 9–18. – Режим доступу: http://nbuviap.gov.ua/images/nauka/2021/06nauka.pdf. – Назва з екрану.