Експертні оцінки рішень РНБО 11 березняО. Ворошилов, ст. наук. співроб. СІАЗ НБУВ

Рішення РНБО 11 березня 2021 р. в оцінках політиків і експертів

 

Під час засідання РНБО 11 березня 2021 р. обговорювався ряд питань:

– затвердження Стратегії деокупації та реінтеграції в Україну тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та Севастополя;

– перевірка СБУ, чи не було держзрадою голосування 236 нардепів (серед яких В. Литвин, Р. Ахметов, А. Деркач, В. Хмельницький,
І. Палиця, В. Хомутинник, В. Столар та ін.) за «Харківські угоди»;

– про початок роботи Центру протидії дезінформації;

– повернення у власність держави АТ «Мотор Січ»;

– питання державного оборонного замовлення на 2021 р.;

– продовження ще на три роки санкцій проти двох банків з російським капіталом – «Сбербанку» й Промінвестбанку та ін. (URL: https://socportal.info/ru/news/zasedanie-snbo-chto-prinyato).

Наступного дня Президент України В. Зеленський записав відеозвернення до українців, у якому пояснив рішення, які напередодні ухвалила Рада національної безпеки та оборони. Глава держави, зокрема, зазначив: «Коротко я б описав цей процес трьома словами – Україна дає здачі. Здачі всім, хто довгі роки завдавав по ній ударів, користуючись її слабкістю, відсутністю закону, порядку та найголовніше – справедливості».

Крім того, ішлося про Стратегію деокупації та реінтеграції Криму та Севастополя, ухвалену РНБО: «Тим, хто на щось розраховував, можу сказати: забудьте про те, що Україна забуде про Крим. Водночас, коли ми говоримо про деокупацію, логічно також розібратися: хто і як створив умови для окупації? Мова не лише про 2014 р., а й про ухвалення “Харківських угод”».

Також В. Зеленський анонсував розслідування законності приватизації стратегічних підприємств і надр у країні окремими особами: «Громадяни мають знати, у який спосіб та на яких умовах низкою осіб в Україні були отримані ті чи інші ресурси».

Президент наголосив, що результати аудиту буде представлено суспільству (URL: https://fakty.com.ua/ua/ukraine/20210312-ukrayina-daye-zdachi-zelenskyj-poyasnyv-neshhodavni-rishennya-rnbo).

На думку політолога П. Охотіна, В. Зеленський та О. Данилов проводять переформатування державної вертикалі. «Останні рішення РНБО – це перш за все нагадування про те, що за національну політику в Україні відповідальна держава. Справа проти 236 депутатів (на засіданні РНБО Службі безпеки України доручили вивчити обставини ратифікації “Харківських угод” 2010 р., де йшлося в тому числі про продовження перебування Чорноморського флоту РФ в Криму) – маркер. Суть його – злочини перед державою не забуті». На думку експерта, позитивна сторона такої політики – Президент і держава показали, що закони та національна безпека вище мандатів і грошей. «Негативна – олігархи можуть сприйняти ці дії як заклик для обʼєднання, – попереджає П. Охотін. – І почати шукати зацікавлені в дестабілізації в нашій країні сторони – як в Україні, так і за її межами».

Політолог, політичний консультант В. Фесенко вважає, що ми бачимо логіку послідовних силових дій влади відносно проросійських сил. «Користуючись військовою мовою, удари завдаються по квадратах. Спочатку вдарили по головному – символічному обʼєкту – по Медведчуку, його каналах і бізнесу. Потім прийшла черга 10-ти силовиків-зрадників часів Януковича. Зараз дісталися до Курченка. Мається на увазі розслідування проти “Донецькоблгазу”, який спробував нещодавно позбавити газу жителів підконтрольної уряду частини Донецької області.

А ще нас, як виявилося, чекають розслідування по депутатам, які голосували за “Харківські угоди”, повернення державі стратегічних підприємства (“Мотор Січ” – перша ластівка). Анонсовано перегляд дозволу і сертифікатів на видобуток корисних копалин в Україні. Схоже, шоу триватиме», – резюмує В. Фесенко (URL: https://politics.comments.ua/ua/news/domestic-policy/udar-po-oligarham-i-deputatam-chim-vidznachilosya-chergove-zasidannya-rnbo-673435.html).

Більш детально зупинимося на тих питаннях, які викликали найбільший резонанс в українському суспільстві.

Затвердження Стратегії деокупації та реінтеграції в Україну тимчасово окупованої території АРК та Севастополя.

Міністр закордонних справ Д. Кулеба 11 березня назвав історичним документом ухвалений РНБО проєкт Стратегії деокупації Криму. За його словами, це важливий сигнал того, що Україна докладає власних зусиль, щоб повернути півострів (URL: https://babel.ua/news/60837-agresiya-proti-sub-yektiv-rf-rosiya-vidreaguvala-na-uhvalenu-rnbo-strategiyu-deokupaciji-krimu).

Зі свого боку, секретар РНБО О Данилов заявив: «Це перший фундаментальний документ із часів окупації Кримського півострова Росією, який дає чіткий дороговказ, у який спосіб ми будемо рухатися в питаннях деокупації Криму». За його словами, документ розробляли протягом року.

Представник Президента в АРК А. Кориневич назвав це рішення РНБО «важливим державницьким історичним рішенням». «Сьогодні справді історичний день. РНБО схвалила Стратегію деокупації та реінтеграції тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та Севастополя, її публічну частину. Це справді важливе державницьке історичне рішення. Воно важливе для наших громадян з тимчасово окупованих територій, для внутрішньо переміщених осіб з Криму та для наших міжнародних партнерів напередодні запуску Кримської платформи», – написав
А. Кориневич у фейсбуці (URL: https://www.radiosvoboda.org/a/news-rnbo-krym-deokupatsia/31146092.html).

Стратегія деокупації та реінтеграції окупованого Криму складатиметься з двох блоків – внутрішньої та зовнішньої політики. Про це на брифінгу поінформував міністр закордонних справ
Д. Кулеба. За його словами, цей документ є першим після російської окупації Криму в 2014 р., який буде комплексно зводити всі кроки та підходи для деокупації півострова. «На виконання Стратегії уряд затвердить детальний план заходів, що робитиметься конкретно. Цей план заходів складатиметься з двох блоків. Перший – це внутрішня політика. Другий – це те, що треба зробити в зовнішній політиці. За міжнародний аспект відповідатиме Міністерство закордонних справ», – заявив Д. Кулеба.

Міністр також зазначив, що ключовою ініціативою цієї Стратегії є Кримська платформа. «Я вважаю, що через сім років після початку незаконної окупації Криму Російською Федерацією, після всіх системних порушень прав людини, що зробила Росія на окупованих територіях, …це не тільки політично і юридично, а й морально правильно підтримати Кримську платформу, – зазначив він. – Нервова, місцями істерична реакція Російської Федерації на Кримську платформу підтверджує, що Україна перебуває на правильному шляху» (URL: https://prm.ua/dva-bloky-v-mzs-rozpovily-z-choho-skladatymetsia-stratehiia-deokupatsii-krymu).

Один з експертів, які брали участь у розробленні документа, ексміністр курортів і туризму Криму, глава Асоціації індустрії гостинності України, керівник Кримської правозахисної групи «20 лютого» О. Лієв наголосив, що у прийнятій Радою національної безпеки і оборони України Стратегії деокупації та реінтеграції Криму є як очевидні цілі й принципи, так і ті, що раніше не декларували.

Основні цілі Стратегії, за словами О. Лієва, очікувані: припинення використання тимчасово окупованої території для діяльності, яка загрожує нацбезпеці України; впровадження перехідного правосуддя; вибори в Криму. У документі прописано правові умови, у яких перебуватиме півострів під час активної фази повернення та в перший час після повернення в Україну. «Проведення виборів на території АРК і Севастополя буде можливо лише за стандартами ОБСЄ та тільки після повної інтеграції півострова. Не тільки деокупації, підкреслюю, а й інтеграції. Буде створено відповідне законодавство, яке передбачає перехідні положення на час реінтеграції.
А також головна мета – відновлення територіальної цілісності», – пояснив
О. Лієв.

За його словами, також у Стратегії прописано керівні принципи, за якими діятиме Україна. Є очевидні (наприклад, що АРК є невідʼємною частиною України), але є й ті, які раніше не декларувалися. Зокрема, Стратегія передбачає, що Україна послідовно протидіє спробам легітимізації анексії. Ніяк не спілкується з окупаційними адміністраціями, не визнає «референдуми», «вибори», які там відбуваються, тощо.

«Ще один важливий принцип, який уперше звучить, – пріоритетність політико-дипломатичного способу вирішення збройного конфлікту по Криму між Україною та Росією. Щоб не було домислів, коли і як ми будемо наступати, з якими видами озброєння... Тепер чітко позначено, що пріоритет – політико-дипломатичні заходи», – поінформував експерт.

Він зазначив, що також серед принципів – не допускати ослаблення санкцій відносно РФ, постійно посилювати їх (URL: https://gordonua.com/news/crimea/kak-ukraina-budet-vozvrashchat-krym-odin-iz-avtorov-strategii-deokkupacii-liev-rasskazal-o-dokumente-1544105.html).

Нардеп пʼятого, шостого та сьомого скликань, ексзаступник голови Радміну Автономної Республіки Крим, голова Всеукраїнського громадського руху «Сила права» А. Сенченко зазначає: «За пʼять років правління Президента Порошенка він рідко згадував про Крим. Хіба що в “чергових” зверненнях – новорічному, на День Незалежності. При цьому реально для деокупації півострова не робилося нічого. І те, що хоча б на другому році правління нова влада стала піднімати питання Криму, це – добре. І Кримська платформа в цьому ракурсі – важлива ініціатива. Вона повертає увагу наших зарубіжних партнерів до теми Криму, втягує їх у цей процес».

Але у Кримської платформи, на думку А. Сенченка, є вада, яку треба усунути. «Основні зусилля в рамках Кримської платформи робить Міністерство закордонних справ. Але важливо, щоб те, що пропонуватиметься нашим зарубіжним партнерам у ракурсі спільних дій щодо повернення Криму до України, проходило експертизу всередині нашої країни, мало підтримку українського суспільства. Перш за все – кримчан. Тих, хто вимушено виїхав з окупованого півострова. Так що в рамках Кримської платформи потрібен внутрішньоукраїнський майданчик для формування міжнародного порядку денного. І формувати його (до обговорення з міжнародними партнерами) повинні не чиновники, для яких це просто робота, або чергові борці за грантові подачки, а вимушені переселенці – політики, громадські діячі, журналісти, які кожен день, усі сім років російської агресії, воюють за Крим. Ті, для кого Крим – це частина життя», – підкреслює ексзаступник голови Радміну АРК. Він акцентує, що Стратегії деокупації та реінтеграції АРК і Севастополя поки немає в загальному доступі. Але наголошує на важливості того, що вона взагалі зʼявилася.

«Буду судити не за словами, а за діями. І одна з перезрілих дій, яку чекаємо, – прийняття закону про відповідальність за злочини на окупованих територіях. Це стосується і Криму, і Донбасу, – зазначає А. Сенченко. – Треба якомога швидше і зрозуміліше пояснити людям (і закріпити на законодавчому рівні), кого країна вважає жертвою окупації і агресії, а кого – злочинцем. Це буде ефективний механізм боротьби за Крим і Донбас. Він стане розхитувати конструкцію окупантів, залучаючи кримчан і жителів окупованих районів Донбасу на нашу сторону. А зараз у них в головах – каша. Вони не знають, кому і які буде предʼявлено претензії. Це працює проти України, проти повернення територій», – пояснює глава ВГР «Сила права» (URL: https://politics.comments.ua/news/foreign-policy/krymskiy-keys-kakie-shagi-dolzhna-sdelat-vlast-chtoby-vernut-ark-673569.html?utm_source=ukrnet&utm_medium=ukrnet2).

Керівник Українського інституту морського права і безпеки, юрист-міжнародник Б. Устименко порівнює дві «кримські резолюції» ООН – від 2014 р. і від 2020 р. Результат – невтішний для нашої держави. «У березні 2014 р. резолюцію Генасамблеї ООН, яка підтверджує суверенітет і територіальну цілісність України в її міжнародно визнаних кордонах і не визнає законності якої б то не було зміни статусу Автономної Республіки Крим та статусу міста Севастополя (що ґрунтується на результатах “загальнокримського референдуму”, що відбувся 16 березня 2014 р.), з 193 країн – членів ООН підтримали 100. А в грудні 2020 р. лише 63 країни під час сесії ГА ООН підтримали резолюцію з проблеми мілітаризації АРК, Севастополя, а також акваторії Чорного та Азовського морів. Як бачимо, тенденція тривожна. Крим іде зі світового порядку денного. І тему потрібно максимально актуалізувати», – підкреслює Б. Устименко. На його думку, Кримська платформа – непоганий крок у цьому напрямі. Хоча Б. Устименко вважає більш ефективним спиратися на Будапештський меморандум, що має серйозну юридичну вагу і відповідає всім критеріям міжнародного договору (URL: https://politics.comments.ua/news/foreign-policy/krymskiy-keys-kakie-shagi-dolzhna-sdelat-vlast-chtoby-vernut-ark-673569.html?utm_source=ukrnet&utm_medium=ukrnet2).

Глава Меджлісу кримськотатарського народу Р. Чубаров також прокоментував затвердження Стратегії деокупації Криму. На своїй сторінці у фейсбуці він написав, що члени Меджлісу брали участь в обговоренні початкового тексту публічної частини документа, однак не всі їхні пропозиції та зауваження було враховано. «Ряд принципових пропозицій Меджлісу кримськотатарського народу, які, на наше переконання, обовʼязково повинні бути включені в перелік завдань державної політики, спрямованих на забезпечення деокупації тимчасово окупованої території України та її безпечної інтеграції, до схваленого тексту Стратегії не ввійшли», – повідомив Р. Чубаров. За його словами, члени Меджлісу пропонували включити до переліку завдань Стратегії «захист і реалізацію невідʼємного права на самовизначення кримськотатарського народу в складі суверенної та незалежної Української держави».

«Або, скажімо, у розділ “Пріоритетні напрямки”, де йдеться про передумови реінтеграції тимчасово окупованої території, ми пропонували записати “визначення статусу Криму як національно-територіальної автономії, яка утворюється в межах Кримського півострова на основі реалізації кримськотатарським народом як корінним народом України, свого права на самовизначення, і яка є невідʼємною складовою України”», – ідеться в повідомленні.

 «Шкода, що в прийнятій Стратегії деокупації і реінтеграції окупованої території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя наші міжнародні партнери поки не знайдуть чіткої відповіді на питання про те, яким буде статус Криму після відновлення державного суверенітету України над Кримським півостровом… І наскільки цей статус дасть змогу забезпечити державні гарантії збереження та розвитку на своїй землі корінного кримськотатарського народу?» – зазначив глава Меджлісу кримсько-татарського народу (URL: https://ru.krymr.com/a/news-strategiya-deokkupacii-kryma-chubarov-pozicii-medzhlisa/31146113.html).

Зі свого боку, Росія заявила, що розглядатиме ухвалену Радою нацбезпеки і оборони України Стратегію деокупації Криму як «агресію проти двох субʼєктів РФ». Про це йдеться в заяві Міністерства закордонних справ Росії. «Усі зусилля Києва щодо повернення Криму є нелегітимними і не можуть сприйматися інакше, як загроза агресії проти двох субʼєктів Російської Федерації. Ще раз нагадуємо, що розглядатимемо участь будь-яких країн і організацій у таких діях, включно з ініціативою “Кримська платформа”, як недружній щодо Росії крок, як пряме посягання на її територіальну цілісність», – заявили в російському МЗС.

У відомстві закликали Україну та інші держави, які підтримують ініціативу «Кримська платформа», «поважати законний вибір жителів Криму і дотримуватися територіальної цілісності Російської Федерації» (URL: https://babel.ua/news/60837-agresiya-proti-sub-yektiv-rf-rosiya-vidreaguvala-na-uhvalenu-rnbo-strategiyu-deokupaciji-krimu).

Загалом же відзначається, що останнім часом українська влада актуалізувала «кримський кейс» – ухвалено Стратегію деокупації та реінтеграції АРК і м. Севастополя, відбувається активна підготовка до саміту Кримської платформи.

Перевірка СБУ обставин підготовки та ратифікації «Харківських угод».

СБУ за дорученням Ради нацбезпеки і оборони почала досудове розслідування обставин підготовки та ратифікації «Харківських угод». Як відомо, у квітні 2010 р. парламент 236-ма голосами ратифікував «Харківські угоди», які продовжували термін перебування Чорноморського флоту РФ на 25 років – з 2017 до 2042 р. в обмін на зниження ціни на російський газ для України.

Після перевірки СБУ має ухвалити рішення про доцільність порушення кримінальних справ про державну зраду щодо депутатів, які майже 11 років тому голосували за ратифікацію, заявив секретар РНБО О. Данилов. На його переконання, рішення Верховної Ради сприяло нарощуванню російських збройних формувань на території України й стало однією з причин анексії Криму Росією та вплинуло на початок війни на Донбасі у 2014 р. Серед тих, хто у Верховній Раді голосував «за», і колишні міністри, і три ексгенпрокурори, і ексголова парламенту В. Литвин, впливові бізнесмени, зокрема
Р. Ахметов, В. Хмельницький та ін.

Однак ініціативи РНБО щодо депутатів Верховної Ради шостого скликання політики і юристи сприйняли доволі критично.

Так, спікер Верховної Ради Д. Разумков, коментуючи рішення РНБО про розслідування щодо голосування у Верховній Раді за «Харківські угоди», заявив, що, згідно з Конституцією, депутати не несуть відповідальності за голосування в парламенті. «Я добре пам’ятаю Конституцію, ст. 80, яка говорить, що народні депутати не несуть відповідальності за голосування у Верховній Раді. Тому я не впевнений, що можна реалізувати в повному обсязі ту ідею, яка озвучена», – зазначив він (URL: https://nv.ua/ukr/ukraine/politics/harkivski-ugodi-deputati-ne-nesut-vidpovidalnosti-zayaviv-razumkov-novini-ukrajini-50147718.html).

На думку міністра юстиції Д. Малюськи, більш імовірно до відповідальності за угоди про продовження базування Чорноморського флоту РФ у Криму залучать посадових осіб, які їх готували, ніж депутатів Верховної Ради шостого скликання, які у 2010 р. голосували за їх ратифікацію. «Депутати відповідно до Конституції не повинні нести відповідальність за результати голосування. Крім як політичної, звичайно ж», – зазначив він.

На питання, чи можуть відкрити кримінальні справи із цього питання, Д. Малюська відповів, що трапитися може все що завгодно. «Питання тільки, наскільки це буде конституційно і чи будуть кримінальні вироки. Мені складно це уявити. Але це питання більше до правоохоронних органів», – зазначив він. Міністр юстиції зазначив, що реальніше залучити до відповідальності осіб, які готували угоди, ніж депутатів Верховної Ради.

«Ключове, що в заяві прозвучало, і, власне кажучи, в дорученні РНБО…, що (відповідальність. – Прим. авт.) і посадових осіб узагалі, тобто тих, хто готував “Харківські угоди”, узгоджував. Тому що вони точно проходили уряд, вони є десь в Міністерстві закордонних справ, там є чиїсь підписи. Там питання чиновників виконавчої влади, Кабміну й уповноважених міністерства, а також Адміністрації Президента того часу», – наголосив Д. Малюська (URL: https://stopcor.org/prytyagnennya-do-vidpovidalnosti-deputativ-yaki-golosuvaly-za-harkivski-ugody-superechyt-konstytucziyi-malyuska).

Народні депутати з «Європейської солідарності», «Батьківщини» та «Опозиційної платформи – За життя» розійшлися в думках стосовно рішення Ради національної безпеки і оборони України перевірити «Харківські угоди» 2010 р.

Парламентарка з «Європейської солідарності» І. Климпуш-Цинцадзе в ефірі програми «Свобода Live» вітає, що «РНБО звертає увагу на ті події, які, дійсно, на жаль, були однією з віх, коли українська незалежність здавалася через керівників нашої держави». Водночас вона вважає, що «це якесь певне продовження серіалу, зняти яке поставив собі за мету Зеленський». «Те рішення, яке принаймні озвучив О. Данилов, мені не дуже зрозуміле, тому що зараз аналізувати голосування народних депутатів на державну зраду це, на жаль, суперечить Конституції, тому що вони не несуть відповідальності за свої голосування і за свої висловлювання в залі чи в приміщенні Верховної Ради», – заявила депутатка.

Їй «дуже незрозуміло, чому акцент зроблено на народних депутатах». «Я би радше хотіла, щоб РНБО зосередилося на тих людях, які голосували те рішення, які здавали незалежність України. Наприклад, сьогодні керівником Комітету розвідки з доступом до державної таємниці є Р. Демченко, який тоді був заступником міністра закордонних справ України, який безпосередньо готував ті ж “Харківські угоди”. І він сьогодні є першим заступником секретаря РНБО», – додала І. Климпуш-Цинцадзе (URL: https://www.radiosvoboda.org/a/news-kharkivski-uhody-2010/31148192.html).

Народний депутат від «Батьківщини» С. Соболєв в ефірі «Радіо Свобода» заявив, що «дуже позитивно» оцінює рішення Ради національної безпеки і оборони. «Я вважаю, що будь-які закиди стосовно того, що це рішення або запізніле, або воно чомусь не відповідає... Це фактично відповідає логіці подій, як вони розвивалися», – зазначив С. Соболєв.

Депутат прогнозує, що «це початок великої історичної справедливості». «Я думаю, що державна зрада не має терміну давності. І тому це не питання, яке лише стосується політичного покарання. Хоча по народних депутатах це буде, дійсно, важче зробити, оскільки вони не відповідають за своє голосування. Але якщо це питання стосується загальної справи по державній зраді – це трошки вже інше. Це питання в тому числі представників виконавчої влади, яка в той час була, готувала відповідні рішення», – наголошує С. Соболєв (URL: https://intvua.com/news/society/1615580244-tse-pochatok-velikoyi-istorichnoyi-spravedlivosti---sergiy.html).

Представник «Опозиційної платформи – За життя» Н. Шуфрич вважає, що тодішня опозиція «в абсолютно брутальний нерегламентний спосіб» протидіяла ратифікації “Харківських угод”, «замість того щоб розгорнути дискусію, переконувати». Депутат вважає, що притягнення до відповідальності народних депутатів України – «це такий хайп». «Дуже, до речі, некрасивий. Він буде мати негативні наслідки, тому що в такий спосіб підставляти імідж Президента і підставляти імідж держави не варто... Усі розуміють, що народні депутати за своє голосування не несуть відповідальності», – підкреслив Н. Шуфрич (URL: https://www.radiosvoboda.org/a/news-kharkivski-uhody-2010/31148192.html).

Зі свого боку лідер партії «За майбутнє» І. Палиця на ток-шоу «Свобода слова із Савіком Шустером» заявив, що під час ратифікації парламентом «Харківських угод» у 2010 р. відбувалися порушення, так що в правоохоронних органів є підстави розслідувати події тих часів. Але Крим Росія окупувала не завдяки «Харківськими угодами», а через байдужість і жадібність, які українська влада демонструвала всі роки незалежності. Також І. Палиця вважає, що «розбиратися зі злочинцями – це правильно. Але сьогодні ми повинні жити майбутнім, а не тільки минулим».

Лідер партії «За майбутнє» також підкреслив, що його політсила всіляко готова підтримувати Президента України, зокрема в питаннях покарання винних за втрату Криму, за окупацію Донбасу, винних у пограбуванні держави: «Однак принципово важливо, щоб всі розслідування і покарання відбувалися згідно із чинним законодавством» (URL: https://politics.fakty.ua/370768-ne-harkovskie-soglasheniya-palica-nazval-dve-prichiny-poteri-kryma).

У свою чергу О. Доній так коментує можливу юридичну відповідальність депутатів за підписання «Харківських угод»: «Під час прийняття “Харківських угод” не було вільного волевиявлення депутатів, а мала місце фальсифікація – голосування відбувалося чужими картками. Деякі депутати або продали свої картки, або під тиском компромату, сили погодилися віддати ці картки. І на це слідство може відповісти. Якщо мав місце підкуп, то звідки взялися гроші? Якщо гроші мали російське походження і це можна довести, то це безперечний факт державної зради, тобто організація фізичного насильства за підтримки російських коштів. Питання, чи є спроможність державних інституцій це довести?» (URL: http://ukr.radio/news.html?newsID=95384).

Генерал-майор запасу СБУ І. Гуськов вважає, що досудове розслідування, яке розпочала Служба безпеки України за фактом вчинення державної зради під час підписання «Харківських угод», може завдати сильного політичного удару по тим партіям, депутати яких у Верховній Раді шостого скликання брали участь у цьому голосуванні.

За його словами, розслідуванням голосування за «Харківські угоди» влада завдає інформаційного удару, щоб показати, хто саме створював в Україні передумови для російської агресії і війни на Донбасі. «Влада створює інформаційне поле, щоб говорити, що за війною з 2014 р. стоять не тільки певні особи – президент РФ
В. Путін, президент-втікач В. Янукович, але опосередковано цьому сприяли й деякі політичні партії та народні депутати, які голосували за “Харківські угоди” на шкоду Україні», – пояснив І. Гуськов (URL: https://apostrophe.ua/news/politics/government/2021-03-12/general-sbu-rasskazal-po-kom-bolshe-vsego-udarit-rassledovaniya-golosovaniya-za-harkovskie-soglasheniya/225610).

Політолог В. Цибулько акцентує, що із самою ратифікацією (а це – політичне рішення депутатів) навряд чи слідство щось здатне буде довести до суду. «Це швидше спроба промаркувати союзників і ворогів», – зазначає експерт. На його думку, такими кроками В. Зеленський намагається схилити на більшу поступливість клани, які стоять за старими (часом і колишніми) політиками. «Адже запорукою перемоги Зе була саме позиція жорсткого протистояння колишнім соратникам Януковича з Порошенком, – нагадує 
В. Цибулько. – Переживати через дії СБУ тим, хто голосував у Верховній Раді, навряд чи варто. І тут правий Разумков, посилаючись на ст. 80 Конституції, де йдеться про те, що народні депутати не несуть відповідальності за свої дії і голосування в стінах ВР. Але ось підписантам самих угод таке розслідування може коштувати свободи». Щоправда, враховуючи, що угоди підписали колишні на той момент президенти – Д. Медведєв (РФ) і В. Янукович (Україна) – навряд чи вдасться притягнути їх до відповідальності (URL: https://politics.comments.ua/news/domestic-policy/harkovskie-soglasheniya-kto-i-pochemu-dolzhen-ponesti-otvetstvennost-673600.html?utm_source=ukrnet&utm_medium=ukrnet2).

«За голосування і висловлювання депутати не несуть відповідальності. Але за дії в інтересах іншої держави, за зрадництво України відповідальність може бути», – наголошує доктор юридичних наук, експерт Центру політико-правових реформ М. Хавронюк. «Тобто, імовірно, ідеться не тільки про факт голосування, а й про умисні дії, які шкодили Україні. Може йтися про збирання доказів слідством про якісь організаційні дії, про підбурювання, наслідком чого для Росії був відкритий шлях до зміцнення на території Криму її збройних баз», – припускає він.

Водночас М. Хавронюк визнає, що політичні причини зіграли не останню роль у рішенні РНБО. І метою могли бути спроби підвищити рейтинг влади. «В Україні вже традиція – починати кримінальне провадження, а потім тягти рік, другий, третій, а там вже і строки давності минуть. Ідеться ж про події, що мали місце майже 11 років тому, а Кримінальний кодекс передбачає строки давності 10–15 років навіть для тяжких злочинів», – зазначає М. Хавронюк (URL: https://www.bbc.com/ukrainian/features-56371652?xtor=AL-73-%5Bpartner%5D-%5Bukr%5D-%5Bheadline%5D-%5Bukrainian%5D-%5Bbizdev%5D-%5Bisapi%5D).

Адвокат, правозахисник, народний депутат восьмого скликання 
А. Помазанов зазначає, що останнім часом ми спостерігаємо події в Україні, що динамічно розвиваються та повʼязані зі спробами показати, наскільки Президент рішуче «оголосив війну» представникам «пʼятої колони». «Одним із ключових органів прийняття рішень для захисту державних інтересів стала Рада нацбезпеки і оборони, яку очолює особисто Президент Зеленський. Без сумніву, такі рішення РНБО можуть розцінюватися з позитивної сторони. Однак ми не повинні забувати, що в більшості своїй вони є тимчасовими оперативними заходами з глибокими політичними мотивами (наприклад, рішення про санкції щодо конкретних осіб і компаній). У першу чергу Україна повинна мати ефективну систему правоохоронних органів, а також судову систему, яка могла б ставити жирну крапку в матеріалах досудового розслідування і відправляти злочинців за ґрати. На жаль, як робота слідчих органів, так і робота судів не були налаштовані на подальший розвиток України за всі роки її незалежності», – підкреслює А. Помазанов.

На його думку, інформація ж про те, що Служба безпеки України «несподівано взялася» за обставини підписання і ратифікації угоди 2010 р. про розміщення Чорноморського флоту на території України, є просто продовженням публічних проголошень рішень РНБО останніх днів. «Ні для кого не секрет, що СБУ під керівництвом давнього соратника Президента – Баканова – може відкрити кримінальне провадження по будь-якому “необхідному” факту, – пояснює експерт. – Без сумніву, “Харківські угоди” 2010 р. підписувалися явно не в інтересах української держави. І стали підставою для подальшої незаконної анексії Криму Російською Федерацією. Фактична передача Криму в оренду в 2010 р. дала можливість уже тоді провести мілітаризацію та окупацію української землі. Влада РФ у короткий термін зосередила в Криму величезну кількість військової техніки й особового складу збройних сил».

Експерт упевнений, що на сьогодні завданням максимум для
І. Баканова як глави СБУ є знайти держзраду в діях давніх соратників В. Януковича, які причетні до підписання та ратифікації угод про здачу Криму в 2010 р. При цьому чимала частина цих людей є членами українського парламенту до цього дня. «Питання в тому, чи понесе відповідальність хоч один можновладець минулих років, з огляду на стан нашої судової системи, окремі елементи якої донині вірно служать виключно людям з команди Януковича, – зазначає А. Помазанов. – Не менш цікавим є наявність або відсутність реального бажання Зеленського в покаранні всіх причетних до здачі Криму. Або ж це черговий перформанс професійної команди сценаристів і режисерів, яка тепер створює серіали в масштабах країни? Що заважало Зеленському почати кримінальні переслідування винних уже на першому році президентства? Відповіддю може бути політична доцільність. Чи не повʼязана така активність Президента з рейтингами й розмовами останніх днів про “благання команди” до Зеленського піти на другий термін? Швидше за все, рішення вже давно прийнято. Але ми …дізнаємося про це трохи пізніше» (URL: https://politics.comments.ua/news/domestic-policy/harkovskie-soglasheniya-kto-i-pochemu-dolzhen-ponesti-otvetstvennost-673600.html?utm_source=ukrnet&utm_medium=ukrnet2).

Політолог Р. Бортнік у своєму блозі пояснює, чому Україна до сих пір не скасувала «Харківські угоди» і як це буде використано проти П. Порошенка.

Він зазначає, що в тому, що ці угоди досі дійсні і ніхто їх дотепер не скасував (до того ж – Росія зі свого боку скасувала ці угоди, але Україна не визнає цієї відміни і сама вважає їх дійсними), є певна логіка. «Логіка полягає в тому, що за цими угодами Україна вдає, що Росія визнає український статус Криму, адже Росія домовляється з Україною про розміщення свого флоту в українському Севастополі. Ось таке політико-юридичне позиціонування, напевно, є причиною того, що ці угоди досі не скасовані», – підкреслює політолог.

Він вважає, що список депутатів, які проголосували за це рішення, дуже цікавий. Звичайно, там є всі регіонали, комуністи – цим нікого не здивуєш. Проте там є й інші прізвища, які привертають увагу, наприклад, чинний виконуючий обов’язки глави КСУ С. Головатий. Р. Бортнік зауважує, що складно сказати, чи буде стосовно нього розслідування, адже з ОП у нього, начебто, усе добре. Також у списках є губернатор Одеської області С. Гриневецький, нещодавно призначений президентом на цю посаду та ін.

«Мені здається, що ці списки – це найважливіше в цьому процесі, тому що юридично притягнути до відповідальності депутатів за це голосування неможливо, навіть у рамках нашої політичної системи. Тому що 80 стаття Конституції встановлює, що депутати не несуть ніякої відповідальності за свої голосування. Тобто, юридично неможливо притягнути», – пояснює
Р. Бортнік.

При цьому він зазначає, що політично опонентів атакувати і дискредитувати цілком можна, тож недарма на брифінгу за підсумками засідання РНБО О. Данілов передавав «привіт»
В. Литвину, який боровся за посаду ректора КНУ ім. Шевченка. Крім того, на його думку, це може бути певний «привіт» і
П. Порошенку, який хоч і не голосував за угоди, але активно їх підтримував.

«Сама активація теми “Харківських угод” – це активація того, що Порошенко їх свого часу підтримував. Інформаційно це проти нього використовуватимуть. Крім того, це спроба розіграти патріотичну карту, показати наскільки ми патріоти: навіть попередня влада цього питання не піднімала, а ось ми піднімаємо», – вважає Р. Бортнік.

Нарешті, третя причина такого рішення, на думку експерта, – це «розігрів» ситуації під Кримську платформу, яка буде організована напередодні або після Дня Незалежності України, і розгойдування кримського питання (URL: https://life.znaj.ua/372676-bortnik-rozpoviv-pro-prichini-rishennya-rnbo-rozsliduvati-golosuvannya-deputativ-za-harkivski-ugodi).

Тим часом у Раді зареєстрували законопроєкт про денонсацію «Харківських угод». Автори – нардепи від фракції «Слуга народу» О. Аліксійчук та О. Дунда.

Зазначено, що денонсація Угоди дасть можливість скоротити ризики, пов’язані з національною безпекою України.

«Реалізація положень закону в разі його прийняття приведе до додаткових доходів у державний бюджет України внаслідок переведення (зміни цільового призначення) земель, займаних Чорноморським флотом РФ, у рекреаційну зону, та отриманої можливості залучення інвестицій у кримський регіон», – підкреслюється в пояснювальній записці (URL: https://rubryka.com/2021/03/16/u-radi-zareyestruvaly-zakonoproyekt-pro-denonsatsiyu-harkivskyh-ugod).

Загалом ставлення до рішення РНБО щодо перевірки Службою безпеки України голосування нардепів за «Харківські угоди» на предмет державної зради в українському політикумі очікувано виявилося неоднозначним. Його прихильники вважають позитивним намір, хоч і з запізненням, покарати винних у здачі Криму Росії, опоненти ж вважають його політичним піаром чинної влади задля припинення падіння її рейтингів у суспільстві.

Рішення про повернення у власність держави АТ «Мотор Січ»

Рада національної безпеки та оборони України 11 березня вирішила повернути в державну власність ПАТ «Мотор Січ» і допускає націоналізацію всіх підприємств оборонно-промислового комплексу України.

Звертаючись до передісторії ухвалення цього рішення, варто зазначити, що у 2019 р. президент ПАТ «Мотор Січ» В. Богуслаєв підтвердив продаж акцій підприємства китайським компаніям. Він заявив, що в такий спосіб хотів врятувати завод від закриття, і запевнив, що розробки ДП «Івченко-Прогрес», запатентовані як в Україні, так і в інших країнах, залишаться інтелектуальною власністю підприємства і не будуть продані разом з його акціями.

Улітку 2020 р. китайська компанія «Beijing Skyrizon» та «DCH Group» українського бізнесмена О. Ярославського та її афільовані компанії, спільно подали нову заяву в Антимонопольний комітет України на купівлю акцій запорізького підприємства. Однак АМКУ відхилив звернення «DCH» і «Skyrizon» щодо придбання заводу.

Китайські інвестори ПАТ «Мотор Січ» у грудні 2020 р. почали міжнародний арбітраж з метою стягнення з держави Україна 3,5 млрд дол., оскільки кваліфікують дії української влади як експропріацію їхніх інвестицій у це підприємство (в розвиток виробництва було інвестовано понад 100 млн дол.).

У своїй публічній заяві китайські акціонери АТ «Мотор Січ» закликали владу України утриматися від націоналізації, оскільки це лише погіршить і без того програшну позицію України в міжнародному арбітражі.

Нещодавно секретар Ради національної безпеки і оборони України
О. Данілов поінформував, що повернення підприємства «Мотор Січ» у власність держави наразі розглядає Шевченківський райсуд м. Києва.

Також повідомляється, що 20 березня Шевченківський райсуд Києва заарештував майно і 100 % акцій компанії «Мотор Січ». За результатами судового розгляду майно передано в управління Національному агентству з питань виявлення, розшуку та управління активами, отриманими від корупційних та інших злочинів (АРМА), з обов’язковим визначенням керуючої компанії, яка має державну форму власності.

«Збереження української “Мотор Січі” я вважаю питанням національної безпеки. “Укроборонпром” уже направив листа АРМА про готовність виступити суб’єктом управління активами акціонерного товариства “Мотор Січ” з метою збереження його потенціалу. Для нас, як для державного оборонного концерну, важливо, щоб “Мотор Січ” продовжував свою роботу: зі збереженням робочих місць, з виконанням зобов’язань у рамках виробничих замовлень. І наша команда готова підтримати підприємство», – підкреслив гендиректор «Укроборонпрому» Ю. Гусєв (URL: https://ukranews.com/news/764008-imushhestvo-i-aktsii-motor-sich-hotyat-vzyat-pod-upravlenie-v-ukroboronprome).

Політолог В. Цибулько переконаний, що Рада національної безпеки і оборони вирішила націоналізувати підприємство «Мотор Січ», оскільки його приватизація китайськими інвесторами загрожує національній безпеці, а за даними розвідки США, частина обладнання заводу постачається до Російської Федерації. На думку експерта, рішення про націоналізацію АТ «Мотор Січ» обумовлено рядом ключових факторів.

 «По-перше, це безвідповідальна, а то й злочинна діяльність менеджменту підприємства з відчуження активів на користь китайської компанії. По-друге, це існування загрози національній безпеці через втрату активів. І по-третє, за даними американських спецслужб, частина продукції “Мотор Січі” потрапляє на ринок Росії і це серйозний удар по безпеці України». Водночас політолог вважає, що процес націоналізації підприємства буде складним і тривалим.

«По-перше, в контролі над підприємством зацікавлені китайські інвестори. По-друге, це підприємство суттєво впливає на національну безпеку – воно забезпечує Збройні сили компонентами й одиницями озброєння. І по-третє, в цій історії багато складнощів, адже вона зачіпає не лише українську сторону – в ній замішаний і суттєвий інтерес Сполучених Штатів. Тому я думаю, що в процесі націоналізації “Мотор Січі” держава шукатиме якийсь компроміс і зважене рішення»

Водночас наміри РНБО націоналізувати всі підприємства оборонно-промислового комплексу України В. Цибулько пояснив непрозорою приватизацією за роки незалежності.

«Справа в тому, що за змістом і формою, приватизація більшості українських підприємств ОПК була “сірою”, а не законною і ринковою. Тому держава мала б відновити контроль над ними, опісля виставити їх на цивілізований ринок і продати частину активів, зберігаючи водночас частковий контроль. Або ж передати ці підприємства у стовідсоткову державну власність, бо все-таки оборонна промисловість – це сфера, від участі в якій не відмовляються багато держав світу. Це питання національної безпеки і держава повинна зберігати над підприємствами оборонки повний або частковий контроль» (URL: https://ua.news/ua/natsyonalyzatsyya-motor-sychy-budet-dlytelnoj-y-slozhnoj).

Націоналізація ПАТ «Мотор Січ» призведе до повної зупинки і банкрутства підприємства, тому що чиновники і держава в Україні працюють вкрай неефективно, – зі свого боку прогнозує президент Українського аналітичного центру О. Охріменко.

«За даними Держмитниці, у 2020 р. велика частина виробленої продукції “Мотор Січі” експортувалася до Китаю. Якщо націоналізувати завод, китайські партнери перестануть з ним працювати, а сам він нічого не зможе виробляти. Наприклад, візьмемо завод “Антонов”. Від самого його заснування за часів СРСР, підприємство випускало військові літаки, на цивільних воно спеціалізувалося менше. Сьогодні завод перебуває в держвласності і в стані повного банкрутства. Вже не перший рік ведуться розмови, що “Антонов” вироблятиме якісь міфічні літаки та військові замовлення, але на практиці він уже давно не працює. Якщо “Мотор Січ” зараз націоналізують, ми отримаємо другий “Антонов”, який не працюватиме і просто зупиниться. Без китайців у заводу немає майбутнього», – переконаний О. Охріменко.

Економіст вважає, що головна причина провалів націоналізації в тому, що держава і чиновники не вміють ефективно працювати. На його думку, по-перше, в Україні державний чиновник – неефективний менеджер, адже «як тільки з’являється держчиновник, починається корупція, розкрадання, завод зупиняється, виникають постійні борги, і ніхто не знає, що з усім цим робити». І по-друге, державне замовлення мінімальне і нерегулярне (URL: https://ua.news/ua/natsyonalyzatsyya-motor-sychy-pryvedet-k-ostanovke-y-bankrotstvu-predpryyatyya).

Значна частина експертів, коментуючи наміри української влади здійснити націоналізацію компанії, дотримується думки, що Україні потрібно шукати компроміс з китайськими акціонерами АТ «Мотор Січ» для цивілізованого врегулювання ситуації, що склалася. В іншому випадку Україні загрожують серйозні економічні та репутаційні втрати, а націоналізація або якісь інші форми тиску на власників контрольного пакета акцій моторобудівного заводу створять передумови для погіршення ділових і політичних відносин між Україною і КНР.

Експерт у сфері авіації, інженер-конструктор С. Корж закликає знайти компромісне рішення замість націоналізації АТ «Мотор Січ» – воно послужить зміцненню авіаційної індустрії країни, дасть змогу українським компаніям отримати ресурси на модернізацію своїх застарілих технологій, а разом з тим зайняти місце на величезному авіаринку КНР.

За словами експерта, Україна не може просто перекреслити законну угоду з чиєїсь примхи. «Україна дуже давно повинна була задуматися і вибудувати якусь логіку руху в бік міжнародної кооперації для того, щоб були реальні спільні великі серйозні проєкти».

Україна, за словами експерта, не зможе самостійно вибудувати повноцінну авіаіндустрію і створити замкнутий технологічний цикл своїми силами, оскільки країна немає в своєму розпорядженні необхідних фінансових ресурсів, а технології заводу «Мотор Січ» – застарілі й потребують значного фінансування для модернізації.

«Україна – велика країна за населенням і по промисловості, але в авіації це маленька країна. Подивіться, навіть Європа давно об’єдналася в авіації, і є тільки два великих світових центри – це Північна Америка і об’єднана Європа. І навіть окремо взяті там Франція, Німеччина і Великобританія, вони не володіють таким вже повним циклом. Тим більше Україна», – закликає С. Корж відмовитися від ідеї націоналізації і включитися в глобальні ланцюжки виробництва, що врятує українське авіабудування від технологічної деградації (URL: https://ukranews.com/news/764000-aviakonstruktor-sergej-korzh-rasskazal-chto-natsionalizatsiya-motor-sich-privedet-k-degradatsii).

«Юридичне питання, яке постало в судових позовах з Китаєм, націоналізація не вирішить, а тільки посилить, – зауважує І. Куса, експерт з міжнародної політики Українського інституту майбутнього, оцінюючи перспективи розглядів в міжнародному арбітражі, де бізнесмени з КНР вимагають компенсувати їхні втрати від дій українських органів влади. – Якщо говорити про санкції щодо України, то судового рішення про виплату Україною китайським інвесторам суми збитку в 3,6 млрд дол. уже більш ніж достатньо. Крім того, у Китаю з’явиться додатковий аргумент на користь того, що Україна порушує взяті на себе зобов’язання щодо захисту прав інвесторів. Китай може завдати дуже серйозного удару по Україні в сегменті торгівлі», – підкреслив експерт і нагадав, що КНР є найбільшим торговим партнером для України, а введення санкцій або неформальних обмежень на поставки товарів на ринок Піднебесної може підкосити цілі галузі української економіки і стати важким ударом для неї. Україна втратила час на диверсифікацію зовнішніх ринків, і не зможе оперативно знайти заміну ринку КНР, попереджає експерт.

«Ситуацію погіршує те, що Україна не веде з Китаєм діалогу щодо пошуку якихось економічних компромісів у питанні по “Мотор Січі”», – наголосив І. Куса.

Водночас він додав, що Україна могла б отримувати користь із свого становища, «граючи» на балансі між двома глобальними відцентровими силами – КНР і США. Цей варіант був би найбільш прийнятним з погляду геополітики, географії, перетину торгових шляхів, які проходять через нашу територію і підписаних з Китаєм торговельних угод.

У свою чергу О. Гончаров, директор Інституту розвитку економіки України закликав представників української влади бути обачними у врегулюванні відносин з китайськими акціонерами АТ «Мотор Січ», адже цей конфлікт може коштувати Україні зриву безлічі проєктів як у сфері взаємної торгівлі, так і в організації інфраструктури фінансового ринку і партнерства в сфері інвестицій: «Китай вже зайняв свою принципову позицію і від неї не відступиться», – наголосив експерт, зазначивши, що націоналізація підприємства «Мотор Січ» – не кращий варіант як для інвестиційного клімату України, так і для розвитку взаємовигідних відносин з КНР (URL: https://ukranews.com/news/761560-natsionalizatsiya-motor-sich-naneset-sereznyj-uron-tselym-sektoram-ukrainskoj-ekonomiki).

Загалом досить багато експертів сходяться в одному: націоналізація ПАТ «Мотор Січ» є помилкою, яка завдасть істотної шкоди відносинам з Китаєм, а також поставить крапку на українській авіапромисловості. Натомість пропонується продовжувати шукати компроміс з китайськими акціонерами.

 

Ворошилов О. Рішення РНБО 11 березня 2021 р. в оцінках політиків і експертів [Електронний ресурс] / О Ворошилов // Україна: події, факти, коментарі. – 2021. – № 5. – С. 5–21. – Режим доступу: http://nbuviap.gov.ua/images/ukraine/2021/ukr5pdf. – Назва з екрану.