«Кримська платформа»: перспективи нового майданчика для дискусії щодо деокупації КримуН. Тарасенко, мол. наук. співроб. СІАЗ НБУВ

Перспективи «Кримської платформи» в наближенні деокупації Криму: думки експертів

 

Наприкінці лютого в українському політичному, експертному та медіасередовищі вкотре актуалізувалася тема повернення анексованого Росією Криму. Приводом для цього стало відзначення 26 лютого дня Кримського спротиву російській окупації. Це пам’ятна дата річниці проведення у 2014 р. мітингу кримських татар та українців у Сімферополі на підтримку територіальної цілісності України. Далі, після невизнаного світом «референдуму» про статус півострова, В. Путін оголосив про «приєднання» Криму до Росії. Окупація Криму Росією за допомогою армії стала чи не єдиним випадком у поствоєнній Європі, коли в мирний час одна держава анексувала частину території іншої незалежної держави, тим самим грубо порушивши всі існуючі міжнародні та міжурядові угоди.

Протягом семи років окупації українська влада систематично намагається знайти механізми, що змусять Росію залишити Крим та дадуть змогу повернути півострів до складу України. Зусилля зосереджено переважно на формуванні та підтримці консолідованої позиції світової спільноти щодо невизнання російської анексії Криму, використовуючи платформи міжнародних організацій – Генеральної асамблеї ООН, ПАРЄ, ОБСЄ, а також лобіюванні міжнародних санкцій щодо РФ, а також запровадженні власних обмежувальних заходів щодо ситуації на Донбасі. Крім того, Україна постійно говорить про реальний стан речей в окупованому Криму, інформуючи про порушення прав і свобод на території півострова, витіснення українців і кримських татар, яких піддають політичним репресіям, масове переселення з Росії до Криму корінних росіян, насильницьку паспортизацію та примус до отримання російського громадянства, пропаганду, переслідування громадських активістів, незалежних ЗМІ тощо.

Наразі Україна домоглася засудження світовою спільнотою таких фактів, як заборона незаконного призову до армії Збройних сил Росії, обмеження викладання українською мовою в навчальних закладах Криму, переслідування громадських та релігійних активістів на окупованій території, застосування законодавства Російської Федерації на фактичній території України. Нині всі прогресивні країни про це говорять, засуджують дії Росії та щопівроку подовжують санкції, запроваджені у 2014 р.

Водночас перспективи повернення півострова поки що не набули скільки-небудь реальних обрисів. Росія категорично відмовляється вести будь-які переговори із цього приводу. «Проблеми Криму не існує та не може існувати в рамках відносин Росії з будь-якими країнами», – зазначив прессекретар російського президента Д. Пєсков. До того ж Кремль намагається показати, що міжнародні санкції не чинять жодного впливу на російську економіку, та пропонує Заходу повернутися до звичної співпраці. Якщо з приводу деокупації частин Луганської та Донецької областей Росія погодилася долучитися до переговорів у Мінську й на рівні нормандського формату, то з приводу Криму досі жодних переговірних майданчиків створено не було.

Утім, певні зрушення у цьому напрямі все ж відбуваються. Президент України В. Зеленський 23 вересня 2020 р. під час дебатів на 75-й сесії Генеральної асамблеї ООН представив концепцію Кримської платформи та запропонував міжнародним партнерам приєднатися до цієї ініціативи, щоб об’єднати зусилля для деокупації Криму. Під час саміту Україна – ЄС 6 жовтня Євросоюз підтвердив готовність до такої ініціативи. Нині Україна проводить узгодження цього питання на рівні національних урядів країн ЄС (URL: https://www.dw.com/uk/yaki-shansy-na-uspikh-u-krymskoi-platformy-zelenskoho/a-55351005).

Заснування «Кримської платформи» підтримав також Європейський парламент, який закликав високопосадовців Євросоюзу та держави – члени ЄС надати цій ініціативі всю необхідну підтримку. Про це йдеться в резолюції Європейського парламенту від 11 лютого 2021 р. про імплементацію Угоди про асоціацію ЄС із Україною.

«Європейський парламент підтверджує свій заклик щодо (створення) міжнародного формату переговорів для деокупації Кримського півострова за активної участі ЄС; закликає віцепрезидента Єврокомісії / Високого представника Євросоюзу та держави – члени ЄС надати всю необхідну підтримку в заснуванні міжнародної “Кримської платформи”, що забезпечуватиме координацію, формалізацію та систематизацію зусиль, спрямованих на відновлення територіальної цілісності України; вважає важливим залучити Меджліс кримськотатарського народу як єдиний міжнародно визнаний представницький орган кримських татар до діяльності цієї платформи», – зазначається в документі (URL: https://zn.ua/ukr/POLITICS/stvorennja-krimskoji-platformi-pidtrimali-v-jevroparlamenti-.html).

В. Зеленський 26 лютого 2021 р. підписав указ про заходи, спрямовані на деокупацію та реінтеграцію Криму в Україну. Одним з доручень уряду в рамках указу є організація та запуск «Кримської платформи», перший саміт якої заплановано на серпень цього року. Оргкомітет саміту очолить міністр закордонних справ Д. Кулеба. Також Президент дав доручення уряду та секретарю РНБО щодо цієї платформи.

«Кримська платформа» – це новий консультативний та координаційний формат, ініційований Україною з метою підвищення ефективності міжнародного реагування на окупацію Криму, відповіді зростаючим безпековим викликам, посилення міжнародного тиску на Росію, запобігання подальшим порушенням прав людини та захисту жертв окупаційного режиму, а також досягнення головної мети – деокупації Криму та повернення його Україні.

На важливості підписання Президентом України указу про запуск «Кримської платформи» наголосив глава Офісу Президента України А. Єрмак, зазначивши, що вона дасть змогу об’єднати зусилля українських дипломатів з міжнародними партнерами. «Цей майданчик стане першим важливим кроком на шляху Криму додому. Він об’єднає зусилля наших дипломатів з міжнародними партнерами. Разом ми захищатимемо права наших громадян усіх національностей і знайдемо необхідні інструменти та шляхи для повернення Криму. Ми нікому не дамо забути про анексію нашого півострова і стерти її з міжнародного порядку денного», – написав А. Єрмак на своїй сторінці у фейсбуці.

Постійний представник Президента України в АРК А. Кориневич наголосив, що підписаний 26 лютого 2021 р. Указ Президента України «Про окремі заходи, спрямовані на деокупацію та реінтеграцію тимчасово окупованої території АР Крим та міста Севастополя» є дуже потужним сигналом нашим міжнародним партнерам, що зусилля з деокупації Криму є одним з пріоритетів внутрішньої державної політики України (URL: https://mfa.gov.ua/news/v-mzs-obgovorili-derzhavnu-politiku-deokupaciyi-krimu).

Підтримку ідеї створення «Кримської платформи» як майданчика, на якому опрацьовуватимуться і втілюватимуться конкретні кроки та механізми для відновлення територіальної цілісності України, висловив голова Меджлісу кримськотатарського народу Р. Чубаров. На його думку, «деокупації Криму має передувати прийняття відповідних законів України, що нададуть чітке уявлення про майбутнє Криму як невід’ємної частини України, гарантії збереження і розвитку його корінного кримськотатарського народу».

Обговоренню формату та основних завдань діяльності міжнародної експертної мережі «Кримської платформи» було присвячено зустріч першої заступниці міністра закордонних справ України Е. Джапарової з ініціативною групою експертів кримського напряму. «Роль експертного середовища в діяльності “Кримської платформи” ми бачимо ключовою та надзвичайно важливою: це і експертно-аналітична робота, і підтримка державних ініціатив з деокупації, а також активна експертна дипломатія. МЗС України, зі свого боку, готове надавати всіляке сприяння розвитку цієї ініціативи», – зазначила Е. Джапарова (URL: https://mfa.gov.ua/news/emine-dzhaparova-provela-zustrich-z-iniciativnoyu-grupoyu-ekspertiv-krimskogo-napryamku).

Ініціативна група поінформувала, що опрацьовує календарний план пріоритетних досліджень та заходів, які, зокрема, включають проведення напередодні саміту «Кримської платформи», а також заходів експертної дипломатії в ряді європейських країн і в США.

Під час онлайн-брифінгу для делегацій держав – учасниць Організації з безпеки і співробітництва у Європі (ОБСЄ) Е. Джапарова представила мету, структуру й плани роботи «Кримської платформи» (URL: https://mfa.gov.ua/news/emine-dzhaparova-prezentuvala-krimsku-platformu-v-obsye). Зокрема, вона зазначила, що «Кримська платформа» вестиме свою роботу в п’яти ключових напрямах:

– політика невизнання спроби анексії Криму Росією;

– розширення й посилення міжнародних санкцій проти Росії;

– міжнародна безпека;

– права людини;

– вплив окупації на економіку та екологію.

Е. Джапарова висловила надію, що діяльність платформи в кооперації з міжнародними партнерами наблизить момент деокупації Криму. «Важливо розуміти, що звільнення Криму від російської окупації – це не тільки питання справедливості. Це один з ключових чинників відновлення стабільності світового порядку й захисту спільних цінностей, які становлять фундамент для розвитку людства», – зазначила вона (URL: https://www.slovoidilo.ua/2021/03/04/novyna/polityka/mzs-oholosyly-napryamky-roboty-krymskoyi-platformy).

Е. Джапарова закликала членів ОБСЄ взяти участь у запланованому на серпень 2021 р. першому саміті платформи. «Дуже важливо спільно шукати відповіді на весь комплекс наслідків тимчасової окупації Криму і тримати цю проблему в постійному полі зору міжнародної спільноти», – зазначила вона.

На саміті «Кримської платформи» 23 серпня планується затвердження документа «Кримська хартія», що засуджує політику Російської Федерації стосовно Автономної Республіки Крим, заявила Е. Джапарова. «Ключовою подією, яка запустить “Кримську платформу”, стане саміт 23 серпня. Ухвалюватиметься великий документ політичного характеру – “Кримська хартія”, який фактично зафіксує політику тиску, засудження злочинів Російської Федерації. Це буде кодифікацією політики невизнання дій Росії», – заявила Е. Джапарова під час телемарафону до Дня спротиву окупації АРК на телеканалі «Дім» (URL: https://www.slovoidilo.ua/2021/03/01/novyna/polityka/ukrayina-prezentuvala-obsye-krymsku-platformu).

«Кінцева мета для нас – деокупація Криму», – наголосила перша заступниця глави МЗС. Вона додала, що «мети деокупації Криму неможливо буде досягти, якщо не підтримувати цю тематику і у внутрішньоукраїнському порядку денному, і на міжнародній арені». Безпосередньо в структурі «Кримської платформи», за її словами, передбачається, що вона діятиме на кількох рівнях: глав держав та урядів; міністрів закордонних справ; у вимірі міжпарламентського співробітництва; у форматі експертної мережі.

У свою чергу постійний представник Президента в АРК Крим А. Кориневич вважає, що однією з найважливіших цілей «Кримської платформи» є розмова з міжнародними партнерами в широкому контексті. «Не секрет, що на міжнародних майданчиках ми говоримо про Крим здебільшого щодо порушення прав людини. Ми розуміємо всю важливість цього питання, але “Кримська платформа” має охоплювати й інші питання – екологію, культуру, безпеку, а також питання санкцій, питання Чорноморського басейну та політику невизнання. Ми сподіваємося, що весь цей широкий спектр питань стане доступним для нас і для обговорення на “Кримській платформі”», – зазначив він. А. Кориневич також додав, що «з міжнародними партнерами потрібно розмовляти не в контексті окупації Криму, а в контексті спротиву окупації» (URL: https://gordonua.com/ukr/news/crimea/samit-krimskoji-platformi-projde-23-serpnja-na-nomu-vizmut-krimsku-hartiju-dzhaparova-1541639.html).

Очікується, що на перший саміт «Кримської платформи» до Києва приїдуть глави держав та урядів тих країн, які висловлять бажання брати участь в обговоренні питань деокупації Криму. За словами Е. Джапарової, «Кримська платформа» не лише покликана підтримувати міжнародний консенсус невизнання анексії півострова Росією, а й буде майданчиком для обговорення санкцій і проблем, що з’явилися після подій 2014 р.: порушення прав людини та питання безпеки в Азовсько-Чорноморському регіоні й Східному Середземномор’ї.

Готовність взяти участь у саміті «Кримської платформи» вже висловив ряд країн, серед яких – Туреччина, США, Польща, Німеччина, Естонія, Велика Британія, Молдова, Канада, Словаччина, Австралія. Заступниця міністра закордонних справ зазначила, що запрошення для участі в саміті буде відправлено і в Москву.

У Росії заяви щодо «Кримської платформи» лунали задовго до того, як стала відома дата проведення саміту. У грудні минулого року речниця російського МЗС М. Захарова не виключала участі в цій ініціативі Москви, але за умови, що обговорюватимуться в тому числі постачання води та електроенергії на півострів. Водночас підконтрольний Росії глава Криму С. Аксьонов заявляв, що створення нового міжнародного майданчика не допоможе «повернути Крим», а Г. Мурадов, якого російська влада називає представником Криму при президенті Росії, заявив, що «намагання Києва організувати міжнародний майданчик з питання належності Криму продиктовані бажанням “розігріти” тему, яка вже не є актуальною в сьогоднішній світовій політиці». Г. Мурадов при цьому апелював до російського законодавства, яке захищає територіальну цілісність Росії, не згадавши, що анексія півострова не визнана значною більшістю країн світу (URL: https://www.radiosvoboda.org/a/militaryzacija-krymu-krymska-platforma/31091650.html).

Нині ж, як заявив міністр закордонних справ України Д. Кулеба, паралельно з позитивною динамікою щодо залучення дедалі більшого кола країн до участі в «Кримській платформі», спостерігаються зусилля РФ з її дискредитації та запобігання участі в саміті тих чи інших держав. «Чим більш позитивною є реакція партнерів, тим більше ми фіксуємо зусиль Російської Федерації з дискредитації “Кримської платформи” і із запобігання участі в саміті тих чи інших держав. Шалений спротив Росії вже спостерігається! Дві мети – дискредитація самої ідеї і запобігання участі лідерів у саміті», – зазначив Д. Кулеба (URL: https://www.radiosvoboda.org/a/news-krymska-platforma-samit/31090336.html).

Поки найбільш відкрито про підтримку цілей «Кримської платформи» висловилася Туреччина. Під час недавнього офіційного візиту до Києва міністр закордонних справ М. Чавушоглу зазначив, що Анкара підтримує повну деокупацію півострова, а В. Зеленський заявив, що Україна й Туреччина можуть змінити ситуацію в Криму та на Чорному морі «на свою користь».

Те, чому ситуація з Кримом зближує Анкару й Київ, пояснює співробітник Інституту міжнародних досліджень Карлового університету в Празі Я. Шир. Він підкреслює, що в Туреччини є особливі інтереси не тільки стосовно Росії, а й стосовно всього Азовсько-Чорноморського регіону. Анексія Криму Росією та його активна мілітаризація спричинили значний зсув балансу сил у регіоні на шкоду інтересам Туреччини. І це, звичайно, момент, який Анкару не особливо влаштовує, тому цілком зрозуміло, що вона зацікавлена в будь-яких міжнародних справах, де вона може відстоювати свою позицію, а надто в «Кримській платформі», яка буде переговорним майданчиком для вирішення питань, пов’язаних із Кримом (URL: https://www.radiosvoboda.org/a/militaryzacija-krymu-krymska-platforma/31091650.html).

Я. Шир вважає, що головним важелем тиску на Росію в питанні Криму є міжнародна увага до проблеми, яка, починаючи з 2014 р., заважає Росії закріпити новий статус-кво, що склався в результаті збройної агресії проти України. Створювана нині «Кримська платформа» важлива, за словами експерта, тому, що Крим не входить до порядку денного інших переговорних форматів, зокрема нормандського, який покликаний сприяти врегулюванню конфлікту на Сході України. Дуже важливо, щоб існував окремий майданчик для Криму, крім майданчика для Східної України, бо, якби ці дві проблеми було включено в один комплект переговорів, то було б ясно, що за поступки на одному напрямі довелося б платити поступками на іншому, переконаний Я. Шир.

Утім, зауважує експерт, крім міжнародної уваги, є й інші інструменти, які могли б вплинути на ситуацію з Кримом, зокрема правові. У цьому напрямі стався великий зсув з кінця минулого року, коли Міжнародний кримінальної суд завершив попереднє вивчення ситуації в Криму та на Сході України і відкрив провадження щодо міжнародних злочинів, які, імовірно, вчинено в Криму й на частині Донбасу, непідконтрольній Києву. У плані Криму це стосується воєнних злочинів, злочинів проти людяності. Тобто потрібно залучити правові інструменти, які наявні і які доступні зацікавленим сторонам. І, звичайно, важливу роль відіграють міжнародні санкції, які підвищують ціну, що її Росія платить за свої протиправні дії.

У цьому зв’язку доречною виглядає пропозиція Президента України В. Зеленського до Європейському Союзу запровадити нові санкції за порушення прав людини в окупованому Криму. Про це він зазначив на пресконференції з головою Європейської ради Ш. Мішелем, який нещодавно перебував у Києві з візитом.

«Нещодавно Європейський Союз схвалив новий санкційний режим за порушення прав людини. У зв’язку з цим я запропонував запровадити такі ж санкції щодо тих, хто чинить свавілля на окупованому півострові Крим. Це могло б стати потужним внеском Брюсселю в діяльність “Кримської платформи”», – зазначив Президент України (URL: https://lb.ua/news/2021/03/03/479061_zelenskiy_zaproponuvav_ies.html).

Ініціативу України зі створення платформи для деокупації Криму підтримують Сполучені Штати Америки, про що заявив державний секретар США Е. Блінкен. «США вітають нову ініціативу України “Кримська платформа” та сподіваються на продовження співпраці з Україною і нашими союзниками й партнерами для припинення окупації Росією Кримського півострова та її агресії на Сході України», – ідеться в заяві держсекретаря США (URL: https://www.dsnews.ua/ukr/politics/gossekretar-ssha-vyrazil-podderzhku-krymskoy-platforme-26022021-417057).

З нагоди Дня спротиву окупації Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, який відзначали в Україні 26 лютого, заяву щодо підтримки американською владою України й невизнання приєднання Криму до Росії зробив президент США Д. Байден. «Сполучені Штати продовжують підтримувати Україну та її союзників і партнерів і сьогодні, як і із самого початку цього конфлікту. У цю похмуру річницю ми знову підтверджуємо просту істину: Крим – це Україна», – заявив Д. Байден. Він додав, що США не визнали й ніколи не визнають анексії півострова Росією та будуть разом з Україною виступати проти агресивних дій Росії (URL: https://hromadske.ua/posts/bajden-zayaviv-sho-ssha-nikoli-ne-viznayut-priyednannya-krimu-do-rosiyi).

Лідер кримськотатарського народу нардеп від «Євросолідарності» М. Джемілєв вважає дуже ймовірною участь президента США Д. Байдена в міжнародному саміті «Кримської платформи», запланованому на серпень цього року. «Ми покладаємо на це великі надії. Багато країн світу, у тому числі країни Ради Європи, США, уже висловили згоду на участь у “Кримській платформі”. Хоча я точно не можу сказати, чи будуть вони представлені 23 серпня цього року на саміті, але є дуже великі підстави сподіватися на те, що в тому числі та Д. Байден 23 числа буде тут. У всякому разі, над цією темою ми будемо дуже ретельно працювати», – зазначив М. Джемілєв.

За словами кримськотатарського лідера, він докладе максимум зусиль для залучення Д. Байдена до роботи платформи. Її створення М. Джемілєв оцінює як істотний крок на шляху до деокупації півострова (URL: https://www.slovoidilo.ua/2021/02/28/novyna/polityka/dzhemilyev-dopustyv-mozhlyvist-uchasti-bajdena-krymskij-platformi).

Рішення української влади щодо створення «Кримської платформи» привітав Світовий конгрес українців (СКУ), заявивши, що продовжуватиме залучати українців по всьому світу до підняття кримського питання серед міжнародної аудиторії. Президент СКУ П. Грод під час панельної дискусії «Кримська платформа: Дорожня карта деокупації» спільно з представництвом України при ЄС напередодні Дня спротиву російській окупації Автономної Республіки Крим та міста Севастополь наголосив, що під російською окупацією Крим перетворився на поліцейську державу, «чорну діру» в правах людини, що ускладнило відстеження будь-яких зловживань. Ситуація в Криму має наслідки далеко за його межами, адже тактика, яка там застосовується, застосовується і в Росії, зокрема проти української громади.

П. Грод зазначив, що СКУ та українська діаспора є критично важливими для громадянського суспільства та підняття питання важливості щодо Криму серед міжнародної аудиторії. Він нагадав, що українські організації в партнерстві з українським урядом та кримсько-татарською спільнотою на світовому рівні започаткували та впровадили кампанії громадської дипломатії, покликані повідомляти про реалії окупованого Криму, а також боротися з російською дезінформацією у світі. «Ми ніколи не дамо світові забути про те, що Крим – це Україна», – резюмував голова СКУ (URL: https://ukrrain.com/sku_privitali_stvorennya_uryadom_krimskoi_
platformi.html).

Тим часом експерти висловлюють неоднозначні очікування щодо перспектив реалізації завдань, покладених на «Кримську платформу» загалом та її серпневого саміту зокрема. За словами представника Президента України в АРК в 2017–2018 рр. Б. Бабіна, наразі важко спрогнозувати рівень успішності заходу, запланованого на серпень, але впевнено можна сказати, що такі ініціативи є вірними. «Головне, аби це була не разова акція, а постійний процес. Треба постійно проводити відповідну політику, адже в нас є багато викликів. Ідеться й про протидію спробам агресора щодо визнання замаху анексії в третіх країнах, і про санкційну політику, роботу з нашими партнерами з тим, щоб санкції було збережено» (URL: http://nrcu.gov.ua/news.html?newsID=95269).

«Важливим виміром є й інші заходи: сьогодні підписано указ, і це добре, тому що, крім дипломатичних зусиль, є заходи, які нам треба зробити самостійно. Ініціативи, які анонсовані, не є таємницею. Уряд розробляє концепцію захисту кримськотатарської мови, анонсовано декілька різних законопроєктів з питань конфлікту. Як на мене, найбільш перспективними з них є ті, що стосуються покарання колаборантів», – висловив свою думку Б. Бабін. 

Принагідно експерт торкнувся й питання водопостачання в Криму, яке гостро постало перед владою півострова. «Політика мілітаризації Криму та штучного переселення громадян РФ, деструктивно впливає на економіку регіону. Там є проблеми з водопостачанням, водорозподілом. Можливо, до них додадуться ще проблеми енергетичного сектору, там зростає екологічна складова. Ми маємо реагувати на це комплексно».

Заступник директора Українського інституту А. Алієв висловив бачення того, яким чином Україна може повернути Крим. Він переконаний, що на сьогодні можливими є лише політичний та дипломатичний шляхи, натомість військовий – неприйнятний з огляду на чисельність регулярної армії і техніки, які Росія перекинула до Криму за сім років окупації, та знаючи, як за ці роки змінено етнічний та демографічний склад населення півострова.

«Кримських татар там до 15 %, ще декілька сотень тисяч проукраїнськи налаштованих людей. Це все треба розв’язувати через санкції, тиск, міжнародну підтримку України й Криму. Тому “Кримська платформа”, як на мене, є одним з важливих кроків до цього», – підсумував А. Алієв (URL: http://nrcu.gov.ua/news.html?newsID=95269). 

Політолог Р. Бортнік вважає, що багато в чому створення такої платформи потенційно може мати позитивний ефект: актуалізація кримської проблематики в міжнародному інформаційному полі, залучення нових «друзів» України, можливість отримати допомогу у вигляді різних ресурсів і створення нових колективних інструментів тиску на РФ. Але, як зазначає Р. Бортнік, ми навряд чи побачимо реальні позитивні зміни завдяки Кримській платформі. «Ми прекрасно розуміємо, що навряд чи ця “Кримська платформа” в нинішній політичній ситуації приведе до якоїсь зміни ситуації де-факто відносно Криму. Росія відмовляється вести будь-який діалог щодо Криму, територія Криму залишається ізольованою від території України», – говорить експерт (URL: https://life.znaj.ua/369941-krimska-platforma-navryad-chi-prizvede-do-zmini-situaciji-shchodo-krimu-bortnik).

Він вважає, що ця ситуація навряд чи зміниться, тим більше що Росія, напевно, відмовиться брати участь в роботі цієї платформи. Тому очікувати, що всі можливості для України все ж буде реалізовано, не доводиться. «Усі сторони в цій ситуації, перш за все з української сторони, зацікавлені в створенні нового інструменту тиску на РФ й актуалізації в принципі кримської проблематики, яка забувалася ці останні роки. Кримська платформа, неефективна на перший погляд, але все-таки небезпечна й проблемна для російських інтересів. Ініціатива, яка в цілому може бути досить продуктивною для нинішньої України», – говорить Р. Бортнік.

Європейські експерти, опитані DW, застерігають від надто високих очікувань від нового формату. Так, експертка з берлінського Фонду «Наука і політика» С. Стюарт переконана, що створення платформи з метою завершити окупацію, залучивши до цього Росію, на сьогодні не має жодних шансів на успіх. Натомість вона радить створити платформу без участі Росії та присвятити її обговоренню конкретних нагальних питань сьогодення – від забезпечення Криму питною водою до підтримки України в судових процесах проти Росії щодо Криму (URL: https://www.dw.com/uk/yaki-shansy-na-uspikh-u-krymskoi-platformy-zelenskoho/a-55351005).

Зі скепсисом на сподівання Києва щодо деокупації півострова в найближчому майбутньому дивиться і Г. Грессель, старший науковий співробітник Європейської ради міжнародних відносин (ECFR). «Росія абсолютно не готова до діалогу – ані напряму з Україною, ані за посередництва міжнародних партнерів. І доки Путін при владі та живий, у цьому, імовірно, навряд чи щось зміниться. Адже це його єдина територіальна перемога та велика успішна війна, тож сподіватися на те, що він хоч на міліметр поступиться в цьому питанні, немає особливого сенсу», – переконаний експерт.

Створення «Кримської платформи» Г. Грессель вважає ймовірним принаймні за участі США та ЄС. Для Заходу вона могла б стати хорошою базою для подальшої послідовної реалізації політики невизнання анексії Криму Росією, зазначає він. Серед питань, якими б могла займатися така платформа, за словами Г. Гресселя, – актуалізація та поновлення списків осіб, установ та компаній, які потрапили під західні санкції у зв’язку з анексією Криму. Ідеться про «нових представників офіційних органів, які беруть участь в державному управлінні там, або ж фірми, які беруть участь в економічних операціях чи відбудові Криму, банки, які це уможливлюють». «Або ж складання списків російських культурних інституцій, музеїв, вторинних державних органів, які беруть участь у викраденні творів мистецтва та переміщенні об’єктів із Криму», – додає Г. Грессель, але уточнює: це не те, що обіцяє В. Зеленський, це не «вирішення кримського питання».

Політика невизнання різними державами анексії тієї чи іншої території не унікальна та вже мала в історії позитивні приклади, наголошує Г. Грессель. Найближчим для України прикладом він називає невизнання США анексії країн Балтії Радянським Союзом під час Другої світової війни. З розпадом СРСР у 1991 р. анексію було остаточно завершено.

Не було визнано міжнародною спільнотою і де-факто анексія Намібії Південною Африкою у 1960-х роках, яка тривала до 1990-х років. «Цей приклад мені видається найбільш позитивним, адже невизнання анексії мало дуже важкі наслідки для Південної Африки. У Намібії є поклади золота, алмазів та інших корисних копалин, які можна експортувати. Завдяки невизнанню анексії ПАР не отримала легальних шляхів експорту ресурсів звідти», – каже Г. Грессель.

Як Г. Грессель, так і С. Стюарт наголошують на тому, що привертати міжнародну увагу до питання Криму Україні варто, як і боротися за лояльність тамтешнього населення. С. Стюарт радить Києву подумати про інформаційні канали, за допомогою яких можна було б достукатися до кримчан. «Якщо ідеться про молодь, варто подумати, чи можливо щось зробити за допомогою соціальних медіа, як охопити їх через ці канали. Можна також забезпечувати інформаційними матеріалами людей, які звертаються до українських офіційних органів за документами, соціальною допомогою чи іншими речами», – зазначає вона.

Повернення Україною окупованих територій не є справою найближчого майбутнього, вважає представниця київського Центру громадянських свобод О. Матвійчук. Доводиться також констатувати, що чим довше Крим перебуватиме в складі Росії, тим більше він буде інтегрований у життя Російської Федерації – через розв’язання проблеми води, колонізацію півострова, виштовхування місцевого кримськотатарського населення. З цією думкою погоджується Г. Лин Олінг з Мічиганського університету, яка пояснює часткову підтримку кримчанами встановлення російської влади тим, «що вони відчули, що держава готова звернути на них увагу, навіть якщо це була інша держава. Москва пообіцяла цим людям понад 5 млрд дол. на розвиток регіону» (URL: https://www.radiosvoboda.org/a/donbas-krym-harvard/31094618.html).

На думку Т. Булах з Національної фундації розвитку демократії (США), для того щоб Україна могла насправді допомогти людям, що опинилися в окупації, вона має стати по-справжньому демократичною та ефективною державою. Реінтеграція має бути не про території, а про людей, вважає дослідниця, яка проводила дослідження серед переселенців. Вона каже, що боротьба має бути не за їхній паспорт, а за права і свободи. «Тому хоча і важливо відновити контроль над територією, ключем для реінтеграції цих людей буде відновлення їхньої віри в те, що їхня держава може подбати про них», – вважає Т. Булах.

Український політик кримськотатарського походження, депутат Верховної Ради України від партії «Голос» Р. Умеров констатує, що Україна досі не має чіткого плану деокупації та реінтеграції окупованих регіонів. При цьому він наголошує, що план деокупації повинен враховувати інтереси корінного населення, яке висловилося за своє майбутнє в рамках Української держави.

Р. Умеров вважає, що держава повинна працювати в царині освіти й культури, бо це є ефективні та ненасильницькі способи інтеграції в наше суспільство. За його словами, частину цієї роботи Україна вже веде – виділяє квоти на навчання дітей з окупованих територій, створює спеціальні програми й платформи для дистанційного навчання українською та кримськотатарською мовами.

Також Україна, на його думку, могла б подбати про вакцинацію людей з окупованих територій, облаштувавши місця в Херсонській області та на підконтрольних Києву частинах Донбасу, куди могли б приїхати люди й отримати щеплення перевіреною та дієвою вакциною. На противагу Росії, яка, додає він, проводить щеплення вакциною, що не пройшла клінічних випробувань (URL: https://www.radiosvoboda.org/a/donbas-krym-harvard/31094618.html).

Загалом експерти одностайні в тому, що Україна має створити привабливий образ для жителів Криму й Донбасу, демонструючи економічний розвиток, можливість соціального захисту та мобільності у світі. Також Україна має створити альтернативні інформаційні канали для цих регіонів і змінити свої наративи таким чином, аби викликати в людей з окупованих територій відчуття своєї спорідненості з Україною й те, що вона готова про них подбати.

Наразі ж експерти констатують недостатню присутність кримської тематики в українському інформаційному полі порівняно з тематикою про Донбас. Під час брифінгу 3 березня експертів та представників влади у Пресцентрі Українського кризового медіацентру співзасновниця Нацплатформи «Діалог про мир та безпечну реінтеграцію» Ю. Тищенко констатувала, що в Україні не вистачає ні позитивної, ні негативної інформації про Крим. «Коли проводили заміри стосовно контенту про Крим в українських ЗМІ, то Крим переважно висвітлювався у вигляді прогнозу погоди. І це не жарт… Контенту про Крим стає все менше і менше».

На думку С. Мокренюка, керівника аналітичного напряму Регіонального центру прав людини, інформації про Крим стає все менше здебільшого через певну бездіяльність Кабміну в цьому напрямі. «Є дослідження ГО “Інститут масової інформації” щодо контенту про Крим, звідки він береться, що є джерелом. Лише у 9 % випадків джерелом інформації про Крим були органи влади. Тобто 91 % – це обговорення інформації з фейсбуку, телеграм-каналів», – поінформував С. Мокренюк (URL: https://uacrisis.org/uk/shho-ukrayintsi-dumayut-pro-krym).

Він наголосив, що для зміни ситуації нічого не треба, крім як виконувати закон і положення про кожен центральний орган виконавчої влади. «У положенні про Міністерство освіти і науки вказано, що воно має знати, що відбувається на українських територіях. Але ми не можемо побачити звіт Міносвіти про стан доступу дітей на окупованих територіях до української освіти. Ми не бачимо офіційної позиції держави щодо закриття українських класів. На сьогодні закриті всі українські класи в Криму. Така сама ситуація і з Міністерством екології, Міністерством охорони здоров’я. Законом визначено, що Кабмін зобов’язаний здійснювати моніторинг та оприлюднення такої інформації. Якби раз на квартал кожне міністерство надавало суспільству інформацію в межах своєї компетенції в обсязі до однієї сторінки, ми б отримали багато фактичних даних для обговорення. І це було б підставою до того, щоб ми обговорювали доступ до освіти, порушення релігійних прав, стан екології. І це була б абсолютно інша дискусія, з іншим рівнем. А найважливіше – вона була б широка», – переконаний С. Мокренюк.

На думку Ю. Каздобіної, голови Української фундації безпекових студій, «нам треба розуміти, що держава не контролює інформаційний простір, вона конкурує з іншими гравцями в інформаційному просторі. І держава в цьому плані є слабкішою за деяких гравців. Натомість у нас дуже нереалістичні очікування щодо держави».

Цю тезу також підтримав І. Яременко, заступник міністра з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України. Він наголосив, що в державі не існує єдиної інформаційної політики на рівні, приміром, 50-х років минулого століття. «Інформаційний ринок широкий, і конкурувати державі з основними гравцями інформаційного ринку дуже важко. Здебільшого, на жаль, представники неурядового сектору є набагато впливовішими та оперативнішими на ринку інформації. Тому що органи державної влади проходять певну процедуру, ми доносимо офіційну позицію, наші меседжі мають бути абсолютно бездоганними. Звичайно, у цій ситуації страждає оперативність», – зазначив І. Яременко.

Якщо дивитися на ключові інформаційні комунікаційні канали чи можливості, то позитивом є створення телеканалу «Дом» на базі міжнародної платформи іномовлення, вважає І. Яременко. Разом з тим він погоджується з висновком, що загальна стратегія та координація зусиль держави разом з громадськими організаціями та міжнародними партнерами мала б бути сильнішою (URL: https://uacrisis.org/uk/shho-ukrayintsi-dumayut-pro-krym).

Цікавими в цьому контексті є результати дослідження громадської думки під назвою «Сім років окупації Криму: що думає українське суспільство», проведеного Школою політичної аналітики НаУКМА в березні 2020 – січні 2021 р. Експерти НаУКМА вивчали ступінь обізнаності громадян України про ситуацію на окупованому півострові: яка інформація про Крим цікавить українців та з яких джерел вони її отримують. Опитування показало, що 46,6 % громадян споживають новини про Крим з телебачення, натомість Інтернет як джерело отримання інформації назвали майже вдвічі менше респондентів – 24,1 %, а соціальні мережі – лише 11,3 %. Майже п’ята частина всіх респондентів (19,5 %) не цікавиться кримським питанням взагалі (URL: https://zmina.info/news/ukrayinczi-ne-czikavlyatsya-porushennyam-prav-krymchan-chomu).

Найбільший інтерес українці виявили до військової політики Росії в Криму (32,3 %), політики України щодо півострова (27,5 %) та політичної ситуації в тимчасово окупованій автономній республіці (23,1 %). За словами соціологів, такі дані свідчать про те, що принаймні третина опитаних українців поінформована про використання Росією півострова як військової бази та усвідомлює небезпеку, яку становить така ситуація. Так само інтерес майже третини респондентів до державної політики України щодо Криму свідчить, що в українському суспільстві є запит на чіткі кроки української влади з реінтеграції півострова.

Водночас порушення прав людини в Криму цікавило 15 % опитаних, що близько до рівня інтересу до проблем кримськотатарського народу (14 %). Автори дослідження наголошують на необхідності більшої уваги ЗМІ до цих питань, щоб і українське суспільство, і світова спільнота мали чітке розуміння того, яким є окупаційний режим та наскільки «мирними» є його методи боротьби з незгодними.

Наукова директорка Школи політичної аналітики А. Осипчук зазначає, що держава погано комунікує в кримських темах. «Чудово, що є, до прикладу, стратегія розвитку кримськотатарської мови. Але цього не досить, якщо про це ніхто не знає. Я здивувалася, коли дізналася, що вже є підручники кримськотатарської мови рівня А1 та А2. Дізналася я про це зі сторінки японського дипломата в Україні. Це дивно, коли держава не артикулює та не анонсує таку інформацію. Якщо люди не бачать комунікації, відповідно вони оцінюють так, що держава нічого не робить, і на цьому легше політикам пропіаритися», – наголосила науковиця.

Також соціологічне дослідження показало, що 43,2 % українців не схвалює припинення іномовлення за кордоном (UATV), а 42,4 % – проти скорочення державного фінансування кримськотатарського каналу АТR. Соціологи також відзначають велику частку тих, хто не визначився з відповіддю на ці питання. Сукупно 46,8 % не мали сформованої думки щодо закриття мовлення UATV, а 43,5 % – стосовно скорочення фінансування АТR. Така ситуація яскраво свідчить про непоінформованість людей із цих питань, відсутність широкої суспільної дискусії та недостатню комунікаційну роботу органів влади й профільних громадських організацій, зазначають автори дослідження (URL: https://zmina.info/news/ukrayinczi-ne-czikavlyatsya-porushennyam-prav-krymchan-chomu).

Разом з тим жителі окупованого Росією Криму майже позбавлені можливості отримувати об’єктивну інформацію про Україну, оскільки споживають лише російський інформаційний контент. За підсумками дослідження російських медіа Інститутом масової інформації, 15 % інформації про Крим у російських медіа виявилися антиукраїнською й антизахідною пропагандою. Для моніторингу було обрано п’ять новинних сайтів: «РИА Новости», «Лента.ру», «ТАСС», «Российская газета» та «RT.com». До вибірки ввійшли всі матеріали, що вийшли на цих сайтах у період із 16 до 20 лютого 2021 р. включно і в яких містилися згадки про окупований Крим. Усього за цей період дібрано 183 матеріали, у яких ішлося про півострів (URL: https://detector.media/infospace/article/185349/2021-03-01-15-informatsii-pro-krym-u-rosiyskykh-media-vyyavylys-antyukrainskoyu-propagandoyu-imi).

Аналіз показав, що 34% згадок про Крим стосувалися ситуації з погодою та сильними снігопадами на півострові, унаслідок чого стався колапс із рухом «Кримським мостом». На другому місці за кількістю згадок – проблема з водопостачанням у Криму, на яку припало 16 % усіх матеріалів про Крим. Переважна більшість матеріалів на цю тему розповідала про «стабілізацію» з водопостачанням, російська влада роздавала обіцянки, що «проблем з водою в Криму не буде». Не обійшлося й без України: російські медіа активно поширювали фейки про те, що Україна має наміри «добудувати дамбу, яка перекриє подачу води до Криму». Поширювався термін «водна блокада», яку нібито планує запустити Україна цього року, і російські політики та посадовці коментували, чи запускатиме Росія у відповідь «газову блокаду» України.

На третьому місці за кількістю згадок (15 %) – антиукраїнська та антизахідна пропаганда. Зокрема, російську владу надзвичайно збурив заклик України до міжнародної спільноти запровадити нові санкції щодо Росії стосовно Криму. Окремо російські медіа критикували британський уряд, який дав Україні кошти на підтримку «кримських структур».

Уперше левову частку пропаганди було скеровано на «історичний зв’язок» між Кримом і Росією. Просувалися тези про те, що Крим Україні «передали в 1954-му», що Україна сама «проміняла Крим» на західну підтримку. Плани України з повернення Криму активно висміювалися, зокрема їх називали «політичним цирком», «самообманом», «беззмістовними» та іншими епітетами.

Отже, зусилля України з повернення Криму отримали новий поштовх завдяки створенню «Кримської платформи», яка має стати майданчиком для дискусії щодо деокупації Криму, допомогти консолідувати прагнення та ресурси міжнародної спільноти, об’єднати зусилля в цьому напрямі на міжурядовому, міжпарламентському й експертному рівнях. У рамках «Кримської платформи» передбачено також співпрацю з громадськістю, науковцями, залучення медійних, правових ресурсів тощо. Звичайно, це потребуватиме чітких скоординованих дій усіх зацікавлених інституцій та органів влади в рамках єдиної стратегії, яка нині формується. Поки експерти не надто оптимістичні щодо успіху на шляху деокупації Криму за посередництва «Кримської платформи» та і взагалі за нинішнього керівництва РФ, утім визнають цю ініціативу позитивною в контексті актуалізації теми тимчасово окупованого Криму й посилення голосів тих, хто невпинно відстоює український півострів – як у Криму, так і на материковій частині України, а також і за кордоном.

 

Тарасенко Н. Перспективи «Кримської платформи» в наближенні деокупації Криму: думки експертів / Н. Тарасенко // Україна: події, факти, коментарі. – 2021. – № 4 – С. 20–35. – Режим доступу: http://nbuviap.gov.ua/images/ukraine/2021/ukr4pdf. – Назва з екрану.