Бібліометрика медичної науки України: коронавірусний аспектЛ. Костенко, ст. наук. співроб. СІАЗ НБУВ,

канд. технічних наук, лауреат Держ. премії України в галузі науки і техніки

Бібліометрика медичної науки України: коронавірусний аспект

 

Десять років тому Україна зіткнулася з епідемічним викликом – спалахом пандемічного грипу А (H1N1). На сполох забили наприкінці жовтня 2009 р.: щорічна сезонна захворюваність на грип раптово почала набувати нетипових ознак. Епідемія почалася в Івано-Франківській, Львівській і Тернопільській областях  і швидко охопила широкі верстви населення.

30 жовтня Президент України Віктор Ющенко скликав Раду національної безпеки і оборони, де було констатовано недостатню готовність центральних та місцевих органів виконавчої влади приймати узгоджені рішення та неналежне фінансування відповідних заходів. Оперативно розпочала роботу Державна надзвичайна протиепідемічна комісія при Кабінеті Міністрів Україниі відповідні комісії при облдержадміністраціях. Було доручено створити резерви медичного обладнання, антивірусних препаратів, засобів індивідуального захисту, а також вакцин, дезінфекційних засобів, посилений протиепідемічний режим та проведено комплекс дезінфекційних заходів у місцях масового перебування. Реагуючи на загрозу, яка ставала все більш відчутною, Верховна Рада України 5 листопада 2009 року в оперативному порядку прийняла спеціальну постанову «Про ситуацію, що склалася у зв'язку з епідемією грипу та пандемічного грипу А (Н1N1), та першочергові заходи протидії її поширенню». 15 грудня 2009 року Верховна Рада прийняла  постанову про додаткове виділення на боротьбу з епідемією 608 млн гривень.

Завдяки комплексу вжитих заходів епідемія пішла нанівець. Однак підсумкові цифри виявилися вражаючими. В цілому за час епідемії в країні було зареєстровано близько 5,6 мільйона випадків захворювання на грип та гострі респіраторні вірусні інфекції, госпіталізовано 345 тисяч хворих. Від ускладнень померло понад 1 тис. осіб.

Отже, досвід боротьби з пандеміями, подібними COVID–19, в Україні є. Він полягав у тому, що первинні управлінські рішення приймалися на рівні перших осіб держави, які враховували пропозиції профільних фахівців. Засоби масової інформації доводили ці рішення до суспільства. Серйозних конфліктних ситуацій у разі прийняття «непопулярних» заходів не виникало.

На відміну від вищезгаданих епідемій, коронавірусна хвороба COVID–19 має для України та світової спільноти незрівнянно загрозливіший характер. Її спалах вперше була зафіксована в Китаї в грудні 2019 р. На початку 2020 р. Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) оголосила цей спалах – пандемією [2]. Станом на 1 лютого 2021 р. було зареєстровано понад 100 млн. випадків захворювання по всьому світу; понад 2 млн осіб померло і понад 70 млн видужало.

За даними ВООЗ перебіг коронавірусної хвороби, у першому наближенні, може проходити за одним із трьох сценаріїв (їх реальна диференціація. звичайно, більш детальна).  

Бібліометрика медичної науки України: коронавірусний аспект

Рис. 1. Три сценарії перебігу коронавірусної хвороби

 

Смертність від COVID–19 у значній мірі залежить від стану здоров’я людини та її віку. До груп підвищеного ризику належать особи, які мають серцево-судинні, хронічні респіраторні та онкологічні захворювання, а  також діабетики. Нижче на рис. 2 представлено ілюстрацію впливу супутніх захворювань на смертність від коронавірусної пандемії.

Бібліометрика медичної науки України: коронавірусний аспект

Рис.2. Залежність смертності внаслідок коронавірусної пандемії

від стану здоров’я особи

 

Відповіддю суспільства на коронавірусний виклик мають стати скоординовані зусилля як медичної спільноти, так і науковців у сфері фізіології, молекулярної біології і генетики, а також засобів масової інформації. Україна має значний кадровий потенціал у цих сферах. Джерельною базою для розкриття вітчизняного науково-медичного потенціалу є інформаційно–аналітична система «Бібліометрика української науки», призначена для надання суспільству комплексу показників для цілісного уявлення про потенціал науки та якість освіти в Україні [1]. В ній наведено реєстр бібліометричних профілів вітчизняних вчених, представлених у світовій наукометричній платформі Google Scholar,  і статистичну інформація про галузеву, відомчу та регіональну структуру української науки. Станом на лютий 2021 р. згаданий реєстр містить профілі  54 тис. науковців. Розподіл науковців за галузями наук наведено нижче на рис. 3.

Бібліометрика медичної науки України: коронавірусний аспект

Рис. 3.  Розподіл українських науковців за галузями знання

 

Відомча структура вітчизняної науки представлена нижче на рис.4.  Основна частика науковців-медиків зосереджена в Міністерстві охорони здоров’я України (близько 6 тис.).

Бібліометрика медичної науки України: коронавірусний аспект 

Рис. 3.  Відомча структура української науки

        

Уявлення про територіальну структуру вітчизняної науки дає рис. 5, на якому представлено Топ 10 міст за кількістю бібліометричних профілів учених.

 

Рис. 4. Топ 10 міст за кількістю бібліометричних профілів учених

 

Рисунки 2-4 свідчать, що наукова сфера України в цілому збалансована у галузевому, відомчому та регіональному аспектах. Розглянемо бібліометричний аспект її готовності протидіяти коронавірусній загрозі. Безперечно, що у боротьбі з COVID–19 прийматимуть участь всі медики, але підвищене навантаження припаде на фахівців, дотичних до лікування хворих з груп ризику.

Найчисельнішою з них, згідно з рис. 2, є група осіб з серцево-судинними захворюваннями. За даними «Бібліометрика української науки», в нашій державі понад 340 вчених-кардіологів, які мають опікуватися цією групою. Найбільше їх у Києві (55), Запоріжжі (54), Дніпрі (48) та Вінниці (47). Лідерами  за показниками цитування є Корж О. М. (Харківська медична академія післядипломної освіти, індекс Гірша вченого становить 28), Коваленко В. М. (Національна медична академія післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика, індекс Гірша 27) і Сіренко Ю. М. (Національний науковий центр «Інститут кардіології імені академіка М. Д. Стражеска», індекс Гірша 22).

Друга група ризику – діабетики. Згідно з «Бібліометрика української науки», кількість вітчизняних вчених-діабетологів становить понад 30 осіб. Серед найбільш цитованих Маньковський Б. М  і Халангот М. Д. з Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика (їх індлекси Гірша становлять відповідно 29 і 13, а також Сергієнко О. О. зі Львівського національнго медичного університету імені Данила Галицького (його індекс Гірша – 13).

Третьою групою ризику є особи з онкологічними захворюваннями.  Науковців-онкологів в Україні – 215. Світове визнання мають Бондаренко І. М. (Дніпропетровська медична академія, індекс Гірша вченого 60), Чехун В. Ф. (Інститут експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р. Є. Кавецького, індекс Гірша 25) і Шпарик Я. В. (Львівський державний онкологічний регіональний лікувально-діагностичний центр, індекс Гірша 25).

Протистояли пандемії також вчені, які займаються проблематикою пульмонології. імунології, анестезіології, мікробіології, медицини невідкладних станів, клінічних та лабораторних досліджень, генетики і геронтології. Особливо слід відзначити науковців-інфекціоністів, які перебувають на  передньому фронті боротьби з COVID–19 [3]. Їх кількість – понад 150. За показниками цитування лідерами є Крамарьов С. О. (Національний медичний університет ім.  акад. О. О. Богомольця, індекс Гірша 18), Андрейчин М. А. (Тернопільський державний медичний університет ім. І. Я. Горбачевського, індекс Гірша 14), Волоха А. П. (Національна медична академія післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика, індекс Гірша 12).

Перелік згаданих вище імен і установ свідчить про те, що коронавірусній пандемії в Україні протистоїть розгалужена мережа медичних інституцій, у яких  працюють висококваліфіковані фахівці. Вони забезпечили відбиття першої атаки COVID–19. Закріпити успіх має вакцинація населення.

Пандемічний виклик поставив проблему посилення уваги до фундаментальних досліджень у сфері наук про життя. Україна має значні досягнення в цьому напрямку, отримані вченими академічних інститутів біохімії імені О. В. Палладіна, мікробіології і вірусології ім. Д. К. Заболотного, молекулярної біології і генетики, фізіології ім. О. О.  Богомольця.  З боку владних структур потрібно забезпечити впровадження результатів цих досліджень у медичну практику.

Бібліометричний аналіз публікацій коронавірусної проблематики свідчить про їх кількісне збільшення в цілому та тренд в сторону зростання робіт з тематики санітарно-епідемічної безпеки. При цьому виокремлюються інституції, що виступають лідерам такої публікаційної активності (в Україні таким лідером є Національна медична академія післядипломної освіти ім. Л. Шупика; автори: Бондаренко А. В., Варивончик Д. В., Вороненко Ю. В.).  Водночас з’являються нові тенденції та форми подання  наукової  інформації в умовах необхідності оперативного представлення публікацій – це насамперед соціальні мережі. Інтенсифікація цього інформаційного каналу приводить до необхідності переглянути місце альтметрії серед показників цитування. Алтметрія пропонує включати оцінку публікацій через будь-які їх згадки в соціальних медіа: сайтах, газетах, журналах тощо [4]. З одного боку, статус альтметрії зростає, з другого – потрібно  враховувати, що певна частка поширюваної таким чином інформації не висвітлює конструктивні рішення протидії коронавірусній пандемії. Досить часто вона має на меті поширення сенсаційних матеріалів. Авторами таких матеріалів можуть бути далекі від епідеміології особи. З їх подачі з'являються рекомендації, що суперечать здоровому глузду (наприклад, заборонити відвідування паркових зон). Наслідок такої «коронаістеричної» інформації – поява недовіри суспільства до будь яких даних стосовно перебігу пандемії. 

У цілому слід зробити висновок – і громадянам, і засобам масової інформації, і владним структурам слід насамперед дослуховувати до висновків і пропозицій наукової спільноти. Цей висновок є актуальним завжди, а особливо в умовах невизначеності, що мають місце сьогодні в період коронавірусної пандемії.

        

Список використаних джерел

1. Бібліометрика української  науки: інформаційно-аналітична система. URL: http://www.nbuviap.gov.ua/bpnu/

2. Всемирная организация здравоохранения. Вопросы здравоохранения. Вспышки болезней. Тематическая статья. URL: https://www.who.int/topics/disease_outbreaks/ru/ [In Russian].

3. Кубко А. Ю. Бібліометричні аспекти медичної науки в коронавірусний період. Матеріали Міжнародної наукової конференції «Бібліотека. Наука. Комунікація. Розвиток бібліотечно-інформаційного потенціалу в умовах цифровізації» (6–8 жовтня 2020 року, Україна, Київ). 2020. URL: http://www.nbuv.gov.ua/sites/default/files/all_files/20 2011_artilces_field_dopmat_files/tezi_nbuv_2020_2.pdf

4. Жабін О. Альтернативні метрики наукової інфосфериНаукові праці Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського.-2020. Вип. 57. С. 57-67. URL: http://nbuv. gov. ua/UJRN/npnbuimviv_2020_57_7.

 

Костенко Л. Бібліометрика медичної науки України: коронавірусний аспект [Електронний ресурс] / Л. Костенко // Шляхи розвитку української науки: суспільний дискурс. – 2021. – № 2. – С. 21–28. – Режим доступу: http://nbuviap.gov.ua/images/nauka/2021/2.pdf. – Назва з екрану.