ОАСК: перспективи скасування Декларації незалежності України та сили тяжінняМарія Кушнарьова,

наук. співр. інформаційно-аналітичного відділу ФПУ,

канд. філос. наук

ОАСК: перспективи скасування Декларації незалежності України та сили тяжіння

 

Кушнарьова М. ОАСК: перспективи скасування Декларації незалежності України та сили тяжіння. Стратегія сталого розвитку України − 2030. 2021. № 19. С. 6–13. URL: http://nbuviap.gov.ua/images/praktuka_susp_peretvoren/2021/19.pdf.

 

Навіть школярі, принаймні ті, хто відвідував уроки і хоча би іноді слухав учителя, знають, що абревіатури – річ дуже корисна. Вони пришвидшують процес передачі вербальної інформації. Наприклад, поки вимовиш «Окружний адміністративний суд Києва» − втомишся, а скажеш «ОАСК» − і ніби нічого, впорався. Щоправда, є абревіатури якісь милозвучні, а ця − як біг з бар’єрами. Але саме ця абревіатура упродовж останніх років позначає установу, що дивним чином перетворилася на найпотужнішого ньюзмейкера України. Адже саме ОАСК:

- під час революції Гідності 2013-2014 років судді ОАСК приймали  рішення, якими забороняли проведення мирних акцій протесту на Майдані незалежності в Києві;

- згідно з рішеннями ОАСК були поновлені на посадах близько 90% співробітників поліції, звільнених у результаті проведення атестації (за словами Павла Вовка);

- поновив на посаді голову Державної фіскальної служби Романа Насірова (пам’ятаєте шоу з картатою ковдрою?);

- своїм рішенням практично унеможливив розслідування справи щодо розтрати 14 млн грн. державних коштів міністром МВС Арсеном Аваковим при закупівлі рюкзаків для нацгвардії;

- визнав незаконними дії НАБУ проти «бурштинового» депутата Борислава Розенблата;

- визнав незаконною націоналізацію «Приватбанку»;

- дозволив зводити будинок висотою 72 м в центрі Києва, хоча перед цим суди всіх інстанцій, у тому числі й Верховний суд, визнали, що будинок не може бути вищим за 27 м;

- розробив схему, за якою його судді отримували службові квартири, а потім виводили їх зі статусу службових та приватизовували. Схемою скористалися 8 суддів (ЦПК). (Не може не виникнути питання: а як ще 41 (в ОАСК 49 суддів)? До них черга ще не дійшла? Чи вони чимось завинили?)

- скасував нову редакцію українського правопису;

- cкасував перейменування Московського проспекту в Києві на проспект Бандери;

- заборонив Конкурсній комісії з добору кандидатів для здійснення Президентом призначення членів Вищої ради правосуддя приймати рішення про визначення кандидатів, рекомендованих для призначення главою держави. Як зазначається, заяву задоволено задля забезпечення іншого позову: щодо скасування результатів вже проведеного конкурсу та проведення його повторно.

І це далеко не всі «здобутки» цього органу судочинства. Виходить так: органи виконавчої влади приймають рішення, органи судової влади виносять рішення, а ОАСК всі ці рішення визнає незаконними. Як це так виходить?

Окружний адміністративний суд Києва розглядає адміністративні справи, тобто публічно-правові спори, у яких хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції. Іншою стороною може бути громадянин, юридична особа приватного права тощо). Адміністративний суд розглядає справу, як правило, за місцезнаходженням відповідача, тобто якщо офіційна адреса відповідача зареєстрована на території юрисдикції цього суду. Оскільки переважна більшість органів законодавчої, виконавчої та центральної судової справи зареєстрована у Києві, постільки ОАСК відповідні справи і розглядає. Як пояснює адвокат Роман Маселко, «всі міністерства, Генпрокуратура, Кабінет міністрів, правоохоронні органи та інші органи — це підсудність суду. Лише президент і Верховна Рада виведені з його юрисдикції» (Українське радіо).

Окружний адміністративний суд Києва, як і інші 26 місцевих адміністративних судів було створено Указом Президента України «Про утворення місцевих адміністративних судів, затвердження їх мережі», підписаним тодішнім Президентом України Леонідом Кучмою 16 листопада 2004 року, тобто менше ніж за тиждень до проведення другого туру президентських виборів, внаслідок чого, як ми тепер знаємо, розпочалася Помаранчева революція. Не можна не звернути увагу на те, що цей Указ Л.Кучма випустив уже після першого туру, тобто, якби перший тур закінчився чиєюсь переконливою перемогою, то ймовірність появи цього Указу була би значно нижчою. Але перший тур не закінчився переконливою перемогою, навпаки, ситуація, з точки зору «верхівки» тодішньої влади,  ставала некерованою. Не дивно, що за таких умов треба було терміново створити механізми для боротьби з політичними супротивниками шляхом оскарження їхніх рішень у випадку, якщо ці супротивники прийдуть до влади. Під Додатком до цього Указу стоїть підпис тодішнього Глави Адміністрації Президента України Віктора Медведчука.

У ст.2 Закону України «Про судоустрій України», відповідно до ст.25 якого було створено ОАСК, зазначено: «Суд, здійснюючи  правосуддя,  на  засадах  верховенства права забезпечує захист гарантованих Конституцією України та  законами  прав і свобод людини і громадянина,  прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.». Ідея загалом непогана: дати громадянам України можливість захистити свої права і свободи проти свавілля органів влади. Тільки  громадяни дуже різні і цілі в них теж дуже різні. Та й креативність наших громадян та деяких правників заслуговує на якісь геть ексклюзивні відзнаки. Зокрема, постанову Кабінету міністрів, яка запровадила нову редакцію українського правопису, ОАСК  скасував внаслідок розгляду позову учениці 7 класу з Херсону, яку представляли адвокат Дмитро Ільченко та ГО «Правова держава», очолювана адвокатом Ростиславом Кравцем. От які в нас семикласниці!

Зрозуміло, що роль і ступінь резонансу рішень ОАСК зростає, коли внутрішньополітична ситуація в Україні стає напруженою. Піком цієї напруженості «станом на тепер» був 2014 рік. Людські жертви під час протистоянь на Майдані, анексія Криму, військові дії на Сході та прихід до влади П.Порошенка спричинили різке загострення конфлікту, який жеврів ще з 2004 року. Тому з 2014 року ОАСК не сходить з новинної стрічки українських ЗМІ.

У грудні 2018 року, після історії з Насіровим, Порошенко назвав ОАСК «нереформованим», оскільки його судді так і не пройшли перевірку у Вищій кваліфікаційній комісії. Але далі справа не пішла. Тодішній Президент, маючи усі повноваження ліквідувати цей «нереформований» суд, цього не зробив. Наприкінці грудня 2017 року Порошенко видав низку указів про ліквідацію судів, зокрема і «славнозвісного» Печерського. А от Окружний адміністративний суд – ні. Його ліквідація планувалась і, навіть, була погоджена Вищою радою правосуддя, але так і не відбулася. «Акела промахнувся» (Укрінформ).

Схоже, цей «промах» стає фатальним. Нескінченні скасування законодавчих актів державного рівня посилюють, якщо не абсолютизують, у переважної частини українського соціуму відчуття повної відсутності будь-якого руху, повної зневіри у бодай якомусь здоровому глузді, переконують у повній продажності судової, отже, державної влади. Під загрозою опинився інститут президентства, зокрема, на думку народного депутата Ярослава Юрчишина, «врешті-решт всі президенти стають заручниками Вовка, тому що взаємозв'язок корумпованого ОАСКу, частини корумпованих членів Вищої ради правосуддя, як зараз вже доведено, корумпованої частини суддів КСУ, фактично дає безмежні можливості судовим органам влади для того, щоб навіть переписати Конституцію» (Радіо Свобода).  

Мабуть, ті, «кому вигідно», після кожного рішення ОАСК задоволено посміхаються від усвідомлення власної всемогутності, повної контрольованості того, що відбувається в державі.

Можна припустити, що позиція діючого Президента України − складніша. Спочатку ОАСК йшов зі знаком «+»: адже для «Кварталу» серіал «Свати» − «понад усе», а саме ОАСК наприкінці березня 2019 року, ще до першого туру президентських виборів, але вже тоді, коли стало ясно, що Зеленський став «фаворитом перегонів», скасував заборону на показ в Україні цього «шедевра усіх часів і народів». Виявилося, що цього замало.

Влітку 2019 року українське суспільство збурив черговий «плівковий» скандал, тепер − «плівки Вовка». «Кухня» ОАСК вразила своєю нахабністю, усвідомленням повної безкарності та розмахом. Українці й до того не мали ніяких ілюзій стосовно судової гілки влади, але деталі приголомшили. «Плівки» потягли за собою інше, детективи НАБУ «нарили» достатньо, щоб усім стало ясно, що ОАСК як орган судової влади та його голова Павло Вовк зробили (тому що їм дозволили це зробити) все, щоб перетворити, зокрема, Вищу раду правосуддя на кишенькову структуру, у такий спосіб створивши «систему керованого правосуддя, яке використовувалося головою ОАСК для особистого збагачення, а також як інструмент захоплення влади у судовій системі» (ВВС Україна).

ОАСК: перспективи скасування Декларації незалежності України та сили тяжіння

(Фокус)

 

Відтоді Україна спостерігає за розгортанням та перебігом історії затримання Павла Вовка. На сьогодні його вже вчетверте не змогли доставити до Антикорупційного суду. Після біганини Саакашвілі по дахах українців складно чимось таким здивувати, тому до схожих мізансцен у виконанні Вовка громадськість поставилася спокійно.

Зрозуміло, що, з огляду на дані розслідувань НАБУ, не можна було не згадати Порошенка, котрий свого часу «промахнувся». У будь-якому випадку щось зробити з ОАСК міг виключно президент. Саме він, за висловом юриста Романа Куйбіди, «має розв'язати проблему із Окружним адміністративним судом міста Києва. Тільки він може ініціювати утворення, реорганізацію чи ліквідацію судів відповідно до Конституції. Він має внести такий закон у парламент» (Слово і Діло).

Наприкінці липня 2020 року журналіст Данило Мокрик зареєстрував електронну петицію до чинного Президента із закликом ліквідувати ОАСК. Петиція за три місяці набрала понад необхідні 25 тисяч підписів. Наприкінці листопада Володимир Зеленський у своїй відповіді на петицію зазначив: «Порядок утворення і ліквідації суду чітко врегульовано на законодавчому рівні. Так, відповідно до частини другої статті 125 Конституції України суд утворюється, реорганізовується і ліквідовується законом, проект якого вносить до Верховної Ради України Президент України після консультацій з Вищою радою правосуддя. Повідомляю, що мною доручено розпочати відповідні консультації з Вищою радою правосуддя для отримання позиції конституційного органу суддівського врядування» (Президент Володимир Зеленський).

Можна припустити, що три місяці (від кінця листопада до кінця лютого) Президент вирішував страшне питання «Що робити?». Те, що експертне середовище майже мовчить, спонукає до двох висновків: перший − що це середовище не знає, що робити, другий − справи настільки серйозні, що середовище вважає за краще мовчати.

Висловилися лише деякі − чи то найдосвідченіші, чи то навпаки. Зокрема, на думку міністра юстиції Дениса Малюськи, лише ліквідація суду може призвести до негативних наслідків, якщо вона не буде продумана. Наприклад, якщо просто ліквідувати ОАСК, залишиться безліч позовів, які має хтось розглянути, але невідомо хто. «Інша справа — якщо буде ухвалене рішення передати юрисдикцію частини спорів, які вирішує ОАСК, іншому суду. Або навіть ледь не всі. Або об’єднати ОАСК з іншим судом. Такого роду сценарії менше завдадуть шкоди, ніж проста ліквідація», — сказав Малюська. «Треба зробити щось з ОАСК, з тим, щоб він перестав генерувати ці сумнівні судові рішення, щоб йому знову можна було довіряти. Як це зробити? Реорганізація, злиття чи передача повноважень іншому суду, чи передача разом з ліквідацією? Там потрібно зробити кілька кроків, але це вже вирішувати за консультаціями» (Громадське телебачення).

На думку керівника судового напрямку Центру протидії корупції Галини Чижик, ОАСК потребує докорінного реформування, тому що навіть якщо в ОАСК заберуть всі позови до центральних органів влади, і залишать тільки місцеві (київські справи), цей суд і далі залишатиметься загрозою. «Згадаймо тільки, як ОАСК визнавав незаконними докази у справах НАБУ, хоча, за законом, адміністративний суд не має жодного стосунку до кримінальних справ. Тим паче, передача частини справ до Верховного Суду не вирішить проблем, які є в самому ОАСК з корупцією і залежністю суддів» (Укрінформ).

Народний депутат Ярослав Юрчишин підтримує ідею об’єднання ОАСК з іншим судом: «Через створення нового суду можна буде запустити переатестацію суддів і, наприклад, той же суддя Вовк та його поплічники банально можуть її не пройти» (Радіо Свобода). Але ж ми знаємо, що можуть і пройти.

Глава НАБУ Артем Ситник вважає, що «правильним і більш простим рішенням було б не ліквідувати його (ОАСК, − ред.), а перетворити його на суд першої інстанції» (Громадське телебачення).

Експерти Центру політико-правових реформ вважають за необхідне, щоб ОАСК і Київський окружний адміністративний суд були реорганізовані в один окружний суд з конкурсною процедурою його формування. А теперішня «ексклюзивна» компетенція цього суду була передана новому Вищому адміністративному суду, утвореному за зразком Вищого антикорупційного суду, з апеляційним оскарженням його рішень до Верховного Суду (Реанімаційний пакет реформ).

На думку адвоката Романа Маселка, «Ліквідація ОАСК — це не вирішення проблеми. Це коли після Майдану ліквідували назву "Беркут", бо це символ сваволі і катувань. Так само Окружний адміністративний суд — це синонім корупції, тому це явище треба ліквідувати. Але ж його повноваження треба комусь передати. Громадянське суспільство і експерти пропонують щось робити з виключними повноваженнями, і ми пропонували не просто передати справи до Верховного суду, бо це також не вирішення проблеми, їх просто завалять позовами. Ми пропонували створити Вищий адміністративний суд, який буде працювати за прикладом Вищого антикорупційного суду. До якого буде довіра, куди за прозорою системою наберуть суддів, у доброчесності яких не буде сумніву» (Українське радіо).

Мабуть, згадані Президентом консультації тривали би ще довго, але… МВФ не дав грошей, тобто не погодив надання чергового транша. Голоси нової адміністрації США, Євросоюзу та МВФ злилися у роздратованій реакції на балачки української влади про нібито боротьбу з корупцією. Рішення ОАСК перетворили українську політичну дійсність на щось середнє між абсурдом і фарсом. Президенту Зеленському довелося робити вибір. Внаслідок цього вибору з’явилося три законопроєкти, позначені Президентом як невідкладні, один з яких, № 5067 «Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України щодо підсудності справ Верховному Суду як суду першої інстанції» якраз і стосується ОАСК.

Законопроєкт пропонує передати справи про оскарження нормативно-правових актів (зокрема й регуляторних актів та рішень щодо тарифів для населення) Уряду, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Національного банку чи інших органів, повноваження яких поширюються на всю територію України, з підсудності Окружного адміністративного суду м. Києва (далі – ОАСК) до Верховного Суду. На думку політолога Богдана Бондаренка, «З точки зору ідеї на рівні концепції, то це може бути. Потрібно розуміти, що в такому разі на Верховний суд впаде більше навантаження, тому, можливо, потрібно буде розглядати варіант з розширенням складу» (Рубрика).

Безумовною перевагою законопроєкту є обмеження виключної підсудності ОАСК, що дозволить зменшити ризики зловживань ОАСК в інтересах олігархів та окремих політичних сил.

Слабкими місцями законопроєкту, які, на думку експертів Центру політико-правових реформ, потребують доопрацювання, є те, що законопроєкт не вирішує комплексно проблему ОАСК; запропоновані зміни лише частково виконують взяті зобов'язання перед Міжнародним валютним фондом. Пункт 26 меморандуму з Міжнародним валютним фондом передбачає, що віднесення зразкових адміністративних справ проти загальнодержавних органів до Верховного Суду має здійснюватися за певними критеріями, які включатимуть такі фактори як справи загальнодержавного значення, справи, що перевищують попередньо визначений поріг, або мають значний вплив чи шкоду для країни і стосуються рішення, дії чи бездіяльності конкретних загальнодержавних органів. Запропонована зміна підсудності не враховує ці критерії.

До виключної підсудності Верховного Суду слід віднести не лише справи про оскарження нормативних актів центральних органів влади, але й інші справи загальнодержавного значення, де є найвищим ризик заподіяння шкоди внаслідок зловживань, які допускав ОАСК. Але зважаючи на навантаження на Верховний Суд це можу бути лише тимчасовим рішенням;

Слід розглянути можливість створення Вищого адміністративного суду (за зразком Вищого антикорупційного суду) для розгляду у першій інстанції справ загальнодержавного значення з одночасним об’єднанням ОАСК і Київського (обласного) окружного адміністративного суду в один суд, сформувавши його на конкурсних засадах. Звісно, що втілення цієї ідеї вимагає окремих законодавчих рішень (Центр політико-правових реформ).

За словами фахівців з Фундації DEJURE, модель законопроєкту відповідає вимогам меморандуму України з МВФ та зменшить вплив суду на суспільне життя. Однак у юрисдикції ОАСК залишиться розгляд адміністративних справ у Києві. Експерти пояснюють, що саме ці повноваження судді ОАСК використовували, наприклад, для заборони акцій на Майдані або легалізації незаконних забудов. Зокрема, голова правління Фундації DEJURE Михайло Жернаков застерігає: «Потрібно також розуміти, що Касаційний адмінсуд, який розглядатиме справи ОАСК, теж не зразок доброчесності. Що вже говорити, якщо чимало суддів цього суду під час конкурсу до Верховного Суду самі були визнані не доброчесними» (Zmina).

Зв’язок появи законопроєкту та безрезультатності останньої місії МВФ в Україні надто кидається в очі. Упродовж останніх років МВФ зі своїми траншами, точніше, з перспективою їх ненадання, перетворився на головного «вихователя» політичної верхівки держави. І це перший, насправді дуже сумний висновок з усієї ситуації з ОАСК. Тому що ані Порошенко, ані Зеленський не хочуть ввести ОАСК в межі розумного. Не хочуть, не можуть, чому не хочуть і чому не можуть − то вже інша справа.

Другий висновок, можливо, доволі неочікуваний, виникає з двох епізодів. Один − це пояснення самого Павла Вовка того, чому судді ОАСК своїми рішеннями поновили на посадах поліцейських, котрі не пройшли переатестацію. Вовк підтвердив, що справді 90% людей були відновлені, «тому що була порушена процедура, адже в законі була передбачена переатестація виключно при переведенні поліцейського з міліції в поліцію. Але так як всі тоді дуже поспішали, то порушили процедуру і спочатку перевели всіх в поліцію, а потім вже провели переатестацію» (Українські новини). Другий епізод − вдала спроба Андрія Портнова змусити Міністерство освіти переглянути шкільні підручників з історії, точніше, те, як в цих підручниках висвітлено Революцію Гідності. За словами Портнова, автори одного з підручників стверджують, що «22 січня 2014 р., снайпери «Беркута» застрелили на вулиці Грушевського п'ятьох активістів Євромайдану». Портнов наголошує, що автори «однозначно і категорично» стверджують, що п'ятьох активістів убили саме правоохоронці. Портнов вважає, що так писати не можна, посилаючись на Єдиний державний реєстр судових рішень, де немає рішення, за якими беркутівців визнали винними в убивствах 22 січня 2014 року. (ЦПК). Як зауважив письменник і громадський діяч Сергій Жадан, в українців «факт існування судді Вовка традиційно викликає неабиякі емоції» (Deutsche Welle). Факт існування Портнова − так само, але судового рішення за якими беркутівців визнали винними в убивствах 22 січня 2014 року, дійсно нема. Так само − у згаданому випадку з переатестацією. Отже, Україні фатально бракує вправних юристів.

З цим треба терміново щось робити, поки, за версією Артема Ситника, ОАСК не скасував Акт проголошення незалежності України та Декларацію незалежності України (Громадське телебачення). Роман Маселко не виключає, що ОАСК може скасувати навіть силу тяжіння. А що? Раптом комусь із учнів середньої школи набридне вивчати закони фізики й він чи вона оскаржить свій підручник в ОАСК? (Українська правда).  З одного боку, це вже ніби занадто, а з іншого… Вони хвацькі, вони можуть…