Перспективи вітчизняної економіки в контексті українсько-китайських відносинС. Кулицький, ст. наук. співроб. СІАЗ НБУВ

Глобальна експансія Китаю та проблеми розвитку української економіки

(Закінчення. Початок у № 2)

2. Проблеми розвитку української економіки
 в контексті глобальної експансії Китаю

 

Глобальна експансія Китаю, як через механізми українсько-китайських відносин, так і через відносини України та Китаю з іншими державами, не може не позначитися на розвитку української економіки. І тут треба брати до уваги два надзвичайно важливі для української економіки моменти.
По-перше, КНР нині є найбільшим торговим партнером України. По-друге, Україна та Китай мають зовсім різний за обсягами та структурою економічний потенціал. Із цього випливає різниця в тій ролі, яку вони відіграють у світовій економіці та політиці. І це об’єктивно створює підґрунтя для відмінностей у виборі зовнішньоекономічної стратегії й тактики України та Китаю. До наведеного треба також додати, що Китай у міжнародних відносинах застосовує вельми диференційований підхід у спілкуванні з різними державами залежно від їхньої здатності відстоювати свої національні інтереси.

Загалом, роль Китаю в українській зовнішній торгівлі доволі добре висвітлюється вітчизняними ЗМІ. Вони повідомляють, що Китай уже два роки поспіль посідає перше місце серед зовнішньоторговельних партнерів (держав та їх об’єднань) України за обсягом зовнішньоторгового обороту. Як зазначалося в ЗМІ, Китай уперше в історії став головним зовнішньоторговим партнером нашої країни у 2019 р. Зокрема, Україна експортувала до Китаю товарів на 3,59 млрд дол. – на 63,3 % більше, ніж у 2018 р. Водночас на КНР у 2019 р. припадало 7,2 % українського експорту товарів. У Національному банку України такий стрибок експорту українських товарів до Китаю пояснювали збільшенням попиту з боку китайських споживачів на українські продовольчі товари через торгове протистояння КНР і США. Що стосується імпорту товарів в Україну, то лідерство у 2019 р. також утримував Китай (9,2 млрд дол.). За рік імпорт товарів з КНР до України збільшився на 20,9 %. На Китай припадає 15,1 % від загального обсягу імпорту. У 2019 р. Україна купувала в Китаї товарів у 2,6 рази більше, ніж продавала до КНР, тобто від’ємне сальдо України в торгівлі товарами з Китаєм 5,6 млрд дол. (URL:  https://nv.ua/ukr/biz/economics/top-10-torgovih-partneriv-ukrajini-rosiya-ustupilo-liderstvo-kitayu-novini-ukrajini-50071571.html).Сума українсько-китайського товарообігу в торгівлі товарами загалом за підсумками 2019 р. становила 12,8 млрд дол. США.

У 2020 р., згідно з повідомленнями ЗМІ з посиланням на інформацію Державної митої служби, до Китаю з України було експортовано товарів на 7,1 млрд дол. США, а імпортовано з Китаю в Україну товарів на 8,3 млрд дол. Як видно, у 2020 р. абсолютна величина від’ємного сальдо в торгівлі товарами України з Китаєм, порівняно з 2019 р., зменшилася майже в 4,7 рази й становила 1,2 млрд дол. Сума українсько-китайського товарообігу в торгівлі товарами загалом за підсумками 2020 р. порівняно з 2019 р. зросла приблизно на 20 % і становила 15,4 млрд дол. США.

Як бачимо, в останні два роки в українсько-китайській торгівлі відбулися доволі істотні зміни, що обумовлено рядом чинників, у тому числі й такими глобальними подіями, як пандемія коронавірусної хвороби COVID-19. Ці зрушення не залишилися поза увагою вітчизняних експертів і ЗМІ. Зокрема, директорка з наукової роботи Інституту економічних досліджень та політичних консультацій (ІЕДПК) В. Мовчан під час пресконференції «Зовнішня торгівля України – підсумки-2020 та очікування на 2021», що відбулася в першій половині лютого, констатувала, що зростання експорту українських товарів до Китаю пом’якшило падіння загального обсягу експорту українських товарів у 2020 р. Вона зазначила, що, «незважаючи на пандемію, експорт України у 2020 р. скоротився лише на 1,7 %. При цьому імпорт впав на 10 %. Незначне падіння експорту пов’язано зі зростанням важливості Китаю як торговельного партнера України. На фоні падіння експорту українських товарів до ЄС експорт до Китаю за останній рік подвоївся. Однак розглядати Китай у найближчі роки як найпривабливіший ринок не варто, оскільки Китай цікавить дуже вузький асортимент українських товарів, лише близько 300 найменувань. При цьому 64 % вартості експорту до Китаю становлять сировинні товари. Для порівняння, до ЄС Україна експортує близько 2 тис. 500 найменувань, а частка сировини в експорту до ЄС у 2020 р. знизилася до 29 %» (URL: http://www.ier.com.ua/ua/institute/news?pid=6520).

Причому, як свідчать дані Державної статистичної служби (Держстату) України, за січень – листопад 2020 р. сукупна вартість експорту українських товарі до Китаю зросла на 92,4 % (тобто майже удвічі) порівняно з аналогічним періодом 2019 р., тоді як сукупна вартість імпорту товарів в Україну з Китаю в цей же період скоротилася на 12,1 %. До того ж, як уже зазначалося вище, у 2019 р. темпи зростання експорту українських товарів до Китаю істотно перевищували темпи імпорту китайських товарів в Україну.

На товарній структурі українсько-китайської торгівлі зупинимося дещо детальніше, оскільки саме зрушення, що відбуваються в ній останніми роками, так чи так відображають не лише вплив на міжнародну торгівлю різних чинників кон’юнктури світового ринку, а мабуть, і політику керівництва КНР щодо бажаних для цієї держави напрямів розвитку українсько-китайської торгівлі.

Загалом статистичні дані Державної митної служби України (ДМСУ) і Держстату України свідчать про таке. У сукупній вартості експорту українських товарів до Китаю за січень – листопад 2020 р. 35,4 % вартості припадало на залізну руду, 24,6 % – на зернові культури, 16,4 % – жири та олії тваринного або рослинного походження (в основному на соняшникову олію), 9,3 % – на чорні метали. Загалом на сировинні товари та промислові товари з низькою доданою вартістю (тобто невисоким рівнем переробки) протягом означеного періоду припадало приблизно 95 % вартості експорту українських товарів до Китаю. На суму вартості експорту продукції всього українського машинобудування до Китаю припадало лише 3,7 % від сукупної вартості вітчизняного експорту до цієї країни.

Щоправда, в інтерв’ю сайту «LB.ua» в жовтні 2020 р. генеральний директор Державної компанії «Укрспецекспорт» В. Ноздря, позитивно оцінюючи в той період результати діяльності підпорядкованої йому компанії, стверджував, що «в цілому зберігається динаміка до збільшення обсягів українського збройового експорту». При цьому, за його словам, «стабільно потужною виглядає Китайська Народна Республіка – на рівні 70 млн дол. продажу зброї та послуг».

І далі В. Ноздря додав: «Є також проєкти безпосередньо з авіабудування. Наприклад, ми для Китаю спільно з ЗМКБ “Івченко-Прогрес” розробляємо двигун для винищувача п’ятого покоління». За його словами, «практика укладення контрактів під дослідно-конструкторські роботи вже існує, і тут уже маємо цікаві приклади. Лідером таких закупівель є Китай, який переходить від суто закупівель обладнання до розробок. Фактично за кошти іноземного замовника Україна отримує технологію, яку потім можна використати в інтересах розвитку ЗСУ. Таким прикладом є роботи з поліпшення характеристик авіаційного двигуна для китайського винищувача п’ятого покоління, які виконуються ЗМКБ “Прогрес” ім. О. Г. Івченка. Фактично йдеться про те, що двигун, який почали розробляти в Китаї, українські розробники доводять до того високого рівня, який потрібен для надсучасного винищувача. Китай може собі дозволити такі закупівлі. Ідеться не тільки про згаданий авіаційний двигун для винищувача п’ятого покоління, а й, наприклад, про розробки військово-морської тематики. Зокрема, морські радари та двигуни для кораблів, які розробляє миколаївське підприємство “Зоря-Машпроєкт”. Китай – дуже потужний покупець, на стадії напрацювання та укладання декілька великих за обсягом угод» (URL: https://lb.ua/economics/2020/10/05/467404_gendirektor_
ukrspetseksportu.html).

Спочатку порівняння висловлювання генерального директора Державної компанії «Укрспецекспорт» В. Ноздрі про те, що «Китай – дуже потужний покупець» продукції вітчизняного збройового експорту з даними державної статистики про експорт продукції вітчизняного машинобудування до Китаю, виклика певний дисонанс. Адже статистичні дані щодо тих галузей машинобудування, які є експортерами озброєнь та військової техніки, не відповідають статусу Китаю в цій сфері, як «дуже потужного покупця». Утім, в інтерв’ю В. Ноздрі представлено відповідь на це питання: Китай, який переходить від суто закупівель обладнання до придбання науково-конструкторських розробок нової військової техніки та озброєнь, є лідером таких закупівель, мабуть, принаймні у відносинах з Україною.

До аналогічних висновків підштовхує й аналіз ряду інших повідомлень ЗМІ. Зокрема, свого часу повідомлялося, що ще «до кінця 2016 р. ДП “Антонов” має намір домовитися з китайською компанією “Aerospace Industry Corporation of China” про розроблення проєктної документації для завершення збирання другого екземпляра повітряного судна Ан-225 “Мрія”» (URL: http://zik.ua/news/2016/09/07/ukraina_vypustyt_shche_odnu_
mriyu_843972).

Причому, «за словами китайських партнерів, угода, підписана AICC з Державним підприємством “Антонов”, не передбачає передачу прав власності та технічної документації». Президент компанії «Aerospace Industry Corporation of China» Чжан Йоушен пояснив, що підписаний 30 серпня 2016 р. у Пекіні «рамковий документ містить три пункти: добудова в Україні в можливо більш короткі терміни другого в світі літака АН-225; створення в перспективі на базі AICC виробничої лінії по збірці літаків цього типу і формування виробничої бази запчастин до них… АН-225 компанії потрібен виключно для задоволення потреб міжнародної повітряної логістики AICC. З цією ж метою компанія збирається придбати цілу партію літаків АН-178», – заявив він (URL: http://biz.nv.ua/ukr/economics/kitajtsi-sprostuvali-informatsiju-pro-peredachu-prav-vlasnosti-na-litak-mrija-211718.html).Перед тим, у 2015 р., тодішній президент і генеральний конструктор ДП «Антонов» Д. Ківа заявляв, що укладено договір на виробництво літака АН-178 з китайською Beijing A-Star Space and Technology. Утім, у подальшому зазначені угоди так і не втілились у поставки відповідних українських літаків до Китаю. На вірогідних причинах саме такого перебігу подій ми зупинимось далі в контексті аналізу ситуації навколо ПАТ «Мотор Січ».

Водночас наголосимо, що у вартості китайських товарів, імпортованих Україною у січні – листопаді 2020 р., 52,5 % становила продукція машинобудування виробничого і невиробничого призначення. Також в структурі вартості китайських товарів, імпортованих Україною в цей же період, 8,5 % припадало на продукцію хімічної промисловості – це вироби з пластмаси, полімерних матеріалів, гуми тощо, 6,0 % – на одяг та інші текстильні й трикотажні вироби, 3,1 % – на іграшки, 2,8 % – на взуття. Загалом Україна імпортує з Китаю переважно більш-менш трудомісткі промислові товари з відповідно більш високою часткою доданої вартості в структурі їх ціни. Тобто, з України Китай отримує для своїх підприємств сировину й напівфабрикати для виробництва промислових виробів, вагома частина яких надалі експортується.

Особливо показова на цьому тлі українсько-китайська торгівля чорними металами й виробами з них. Так, у січні – листопаді 2020 р. з України до Китаю було експортовано чорних металів на 589,4 млн дол. США та виробів з чорних металів на 4,0 млн дол., а з КНР було імпортовано чорних металів на 178,6 млн дол. та виробів з чорних металів на 172,9 млн дол. США. У результаті в торгівлі чорними металами (тобто, напівфабрикатами) з Китаєм Україна мала позитивне сальдо в сумі 410,8 млн дол., а у торгівлі виробами з чорних металів (тобто, готовою промисловою продукцією з відповідно більш високою часткою доданої вартості) Україна мала негативне сальдо в сумі 168,9 млн дол. США.

Таким чином, наведені вище дані є свідченням не лише агресивного міжнародного маркетингу китайських підприємців, а й відображають серйозні хиби українського бізнесу, який у своїй підприємницькій діяльності не може або ж не хоче зробити акцент на виробництві й експорті трудомісткої промислової продукції з більш високою часткою доданої вартості.

Водночас наголосимо, що в інших сферах зовнішньоекономічної діяльності взаємодія України та Китаю була надзвичайно скромною, принаймні порівняно зі сферою торгівлі товарами. Так, січень – вересень 2020 р. Україна експортувала до Китаю послуг на 86,6 млн дол. США, а імпортувала послуг з цієї країни на 161,3 млн дол. Від’ємне сальдо України за цими експортно-імпортними операціями становило74,7 млн дол. США. Крім того, українські суб’єкти підприємництва в цей же період здійснювали експортно-імпортні операції з Гонконгом, що має статус особливого адміністративного району Китаю. У цьому випадку сукупна вартість українського експорту послуг складала 38,4 млн дол., а імпорту послуг –
1,7 млн дол. У результаті за цією позицією позитивне сальдо України в торгівлі послугами складало 36,7 млн дол. США. Як видно з наведених статистичних даних, порядок величин українсько-китайської торгівлі послугами не співставний з обсягами українсько-китайської торгівлі товарами.

Це, мабуть, більшою мірою відображає інтереси китайської сторони. Адже, наприклад, у ЗМІ згадується, що «Державне агентство автомобільних доріг України (Укравтодор) і China road and bridge corporation ще в березні 2017 р. підписали меморандум про співпрацю в сфері проєктування та фінансування будівництва автомобільної дороги Полтава – Олександрія на ділянці об’їзду Кременчука з мостовим переходом через Дніпро. У міністерстві економічного розвитку і торгівлі розраховували тоді залучити через китайську компанію 300 млн дол. кредиту для будівництва моста, проте проєкт так і не був реалізований». Утім, у січні цього року вітчизняні ЗМІ повідомили, що «переможцем тендеру на будівництво Кременчуцького моста стала турецька компанія “Dogus Insaat Ve Ticaret A.Ş.” з ціновою пропозицією 11,25 млрд грн… Запропонована переможцем торгів ціна на
11 % нижче очікуваної вартості робіт» (URL: https://www.epravda.
com.ua/news/2021/01/22/670246
).

З наведеного випливають деякі висновки. По-перше, за майже чотири роки вартість будівництва цього мосту зросла приблизно на 100 млн дол. (за нинішнім офіційним обмінним курсом Національного банку України (НБУ). По-друге, попри наявність у китайських компаній великих обсягів фінансових ресурсів, вони надзвичайно прискіпливі в питанні кредитування своїх клієнтів, замовників. І, по-третє, не виключено, що український ринок будівельних послуг є не надто привабливим для відповідних китайських компаній.

А в червні минулого року вітчизняні ЗМІ повідомили, що «“Укрзалізниця” прийняла перший контейнерний поїзд “Китай – Україна”. Залізничні контейнерні перевезення – це дійсно надійний, дешевий і зручний вид перевезень, який може стати конкурентним у сполученні “Китай – Україна”, – заявив т. в. о. голови правління “УЗ” Іван Юрик». Раніше через територію України пройшло 10 транзитних контейнерних поїздів сполученням «Китай – країни Європейського Союзу». Перший контейнерний поїзд в напрямку Польщі з Китаю через територію України пройшов на початку січня 2020 р. …Повідомлялося, що цей маршрут є новим напрямком «Шовкового шляху» і альтернативою, яка дозволить перенаправити вантажопотоки в західному напрямку в обхід території Росії. До нього входять поромні переправи Чорного і Каспійських морів (Іллічівськ – Батумі і Алят – Актау-Порт) і покликаний стати конкурентним у порівнянні з традиційним сухопутним маршрутом (URL: https://lb.ua/economics/2020/06/09/459457_ukraina_prinyala_perviy_
konteynerniy.html
).

Вочевидь контейнерні залізничні перевезення з Китаю територією України, а також безпосередньо до нашої держави, якраз і є прикладом взаємовигідного українсько-китайського співробітництва. До речі, такими своїми діями Китай також може демонструвати Росії, що у нього є маршрути логістики товарів з державами Європейського Союзу (і не тільки з ними) альтернативні маршруту територією Росії.

Окрім того, вельми показовою для двосторонніх економічних відносин є й ситуація з китайськими інвестиціями в Україну. Так, за даними НБУ, станом на 30 вересня 2020 р. сукупні прямі інвестиції з Гонконгу, що є Особливим адміністративним районом Китаю, в Україну складали 132,9 млн дол. США, в тому числі інвестиції в інструменти участі в капіталі – 60,8 млн дол., а в боргові інструменти – 72,1 млн дол. Сукупні прямі інвестиції в Україну з континентального Китаю складали 75,7 млн дол. США, в тому числі інвестиції в інструменти участі в капіталі – 47,1 млн дол., а в боргові інструменти – 28,6 млн дол. У результаті загальна сума прямих китайських інвестицій в Україну станом на 30 вересня 2020 р. становила 208,6 млн дол. США, в тому числі інвестиції в інструменти участі в капіталі – 107,9 млн дол., а в боргові інструменти – 100,7 млн. дол.

Причому протягом дев’яти місяців 2020 р. китайські інвестиції в інструменти участі в капіталі навіть трохи зменшилися (приблизно на 2 %), тоді як інвестиції в боргові інструменти зросли майже у 2,5 рази. Економіко-правовий статус цих категорій інвестицій у підприємницькій практиці різний. І для економічного розвитку країни-реципієнта іноземних інвестицій саме інструменти участі в капіталі є найбільш бажаними та цінними, оскільки саме з ними пов’язане створення нових робочих місць і нарощування виробництва товарів і послуг. У цьому контексті такі інвестиції є, так би мовити, незворотними. А борги, рано чи пізно, треба повертати. Також треба наголосити, що станом на 30 вересня 2020 р. китайські інвестиції в інструменти участі в капіталі становили лише 0,3 % від сукупної вартості таких інвестицій в Україну, а китайські інвестиції в боргові інструменти – 0,8 % відповідно. Це показує, що Україна поки що зовсім неприваблива для китайських інвесторів, хіба що за окремим винятком, який буде розглянуто далі. Йдеться про широко відомого українського виробника авіаційних двигунів «Мотор-Січ».

Хоча останнім часом у сфері китайського інвестування в Україні (крім ПАТ «Мотор Січ»), здається, є деякі зрушення. Зокрема, нещодавно деякі вітчизняні ЗМІ повідомили, що китайський агрегатор таксі DiDi готується до запуску свого сервісу в Україні вже в цьому році. «Для України DiDi стане четвертим великим сервісом після Uklon, Uber (DiDi має частку в цій компанії) і Bolt... На думку журналістів, прихід гравця рівня DiDi в черговий раз сильно вплине на український ринок агрегаторів таксі. Запуск сервісу створить додатковий попит на водіїв».

З іншого боку, з позиції перспектив розвитку національної економіки, видається, що доцільніше було б належним чином врегулювати вітчизняний ринок надання послуг таксі в цілому, вивівши його з «тіні», ніж залучати на нього нових іноземних інвесторів на додачу до тих, які на українському ринку надання послуг таксі вже присутні. У цьому випадку, окрім зайнятості водіїв та поліпшення якості обслуговування клієнтів, можна було б додатково залучати до розвитку української економіки суму коштів, еквівалентну тій, яка виводиться іноземним інвестором з України у формі його прибутку (в цілому або частково).

Проведений вище аналіз засвідчив, що китайська економічна експансія в нашій державі реалізується в основному через значне нарощування поставок китайських товарів на український ринок. Це, мабуть, певною мірою шкодить, наприклад, вітчизняній текстильній промисловості, яка потенційно здатна виробляти аналогічні товари в тому ж асортименті та обсязі, що й імпортуються з Китаю. Те ж саме стосується й ряду інших галузей української промисловості, які виробляють товари аналогічні тим, що імпортуються до нас з КНР. У тих же сегментах українського ринку, де вітчизняна промисловість взагалі не виробляє товарів аналогічних китайським, імпорт цих товарів з КНР, звичайно з дотриманням умов конкуренції, йде на користь економіці України.

 

3. Ситуація навколо ПАТ «Мотор Січ»

Водночас для України, на відміну від країн Європейського Союзу, загалом характерна низька активність китайських інвесторів. Винятком є лише випадок з акціонерним товариством «Мотор Січ», події навколо якого вибухнули гучним міжнародним скандалом, підвалини якого були закладені калька років тому. ПАТ «Мотор Січ» – один з найбільших світових виробників двигунів для авіаційної техніки, а також промислових газотурбінних установок. Це підприємство в різні періоди постачало продукцію до понад 100 країн світу. За інформацією ЗМІ, «Мотор-Січ» у січні – вересні 2020 р. отримало 930,2 млн грн чистого прибутку, тоді як за аналогічний період 2019 р. його чистий збиток становив 532,7 млн грн. Чистий дохід компанії «Мотор Січ» за цей же період зріс на 20,2 % – до 
7,68 млрд грн.

Протягом багатьох років ПАТ «Мотор Січ» одноосібно контролював її почесний президент В. Богуслаєв, який мав хороші взаємини з російськими можновладцями. Причому, як спадок з радянського періоду, «Мотор Січ» була монопольним постачальником двигунів для важких російських Мі-8. Українськими двигунами укомплектовано майже 80 % вертольотів, вироблених у РФ. З іншого боку, до 2014 р. саме Росія була основним ринком збуту авіадвигунів ПАТ «Мотор Січ». Однак із початком російської збройної агресії проти України поставки авіаційних двигунів до Росії припинились.

Як наголошує директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння В. Бадрак, «“Мотор Січ” втратив дві третини прибутків. Проте далі стало ще гірше. Замість реалізації обіцяної державою програми “Національний вертоліт України” замовники або укладали символічні контракти на ремонт гелікоптерів, або взагалі почали дивитися на іноземних постачальників. У розробленій урядом В. Гройсмана державній стратегії відродження авіабудування на період до 2022 р. “Мотор Січ” навіть не згадувався. Після того, як чисельність персоналу скоротилася на третину, В. Богуслаєв почав перемовини із потенційними покупцями небезпечно хворого заводу». І далі він зазначає, що «після появи серед власників ПАТ “Мотор Січ” пана Ярославського заводу може загрожувати знищення із “запрошенням” близько тисячі найкращих фахівців до Уфи (на “Уфимське моторобудівне виробниче об’єднання”), де вже тривалий час намагаються дублювати запорізьке виробництво. Але не вистачає технологій та кадрів» (URL: https://lb.ua/economics/2020/09/25/466640_bitva_motor_sich.html).

ЗМІ зазначають, що формально ця історія розпочалася в лютому 2015 р., коли між компанією «Beijing Skyrizon Aviation Industry Investment Co., Ltd» (що входить до Xinwei Group) і ПАТ «Мотор Січ» (контрольованим В. Богуслаєвим) було підписано меморандум про співробітництво з метою створення заводу з виробництва авіадвигунів у м. Чунціні (Китай). А в 
2016 р. великі пакети акцій підприємства «Мотор Січ» були продані іноземним компаніям.

Утім, щодо цього Служба безпеки України ще у 2017 р. відкрила справу. СБУ підозрює «нинішніх і колишніх» посадових осіб та власників «Мотор Січ» у тому, що, діючи за попередньою змовою, вони продали контрольний пакет акцій іноземним компаніям, які мають намір перемістити активи та виробничі потужності ПАТ «Мотор Січ» за межі України, що може призвести до знищення підприємства.

Зокрема в ЗМІ повідомлялося, що «причиною її відкриття був продаж 56 % акцій компанії “Мотор Січ” китайським інвесторам, афільованим з компанією “Beijing Skyrizon Aviation Industry Investment Co., Ltd.”. Потім у рамках розслідування …Шевченківський районний суд Києва у вересні заарештував 41 % акцій ПАТ “Мотор Січ”, які зберігаються на рахунках компанії “Dragon Capital” і належать таким компаніям: Skyrizon Aircraft Holdings Limited (Віргінські Острови), Business House Helena (Панама), Enfields Trade & Capital Corp (Панама), Waldo Trade Ltd (Британські Віргінські Острови), Granum Corporation (Панама). Хто продав акції компанії довіреним особам власника китайської Beijing Skyrizon слідству з’ясувати не вдалося», на той момент. Тоді ж «у компанії “Мотор Січ” заявили, що продаж акцій китайському інвестору, а також співробітництво з китайською стороною щодо організації ліцензійного виробництва українських авіадвигунів у Китайській Народній Республіці (КНР) здійснюються в суворій відповідності до законодавства». У квітні 2018 р. Служба безпеки України провела обшуки в офісі компанії «Мотор Січ» (у відділі цінних паперів), підконтрольній тодішньому народному депутату В. Богуслаєву, і місцях проживання деяких фізичних осіб. Ці слідчі дії проводилися в рамках кримінального провадження про концентрацію контрольного пакета акцій підприємства, оформленого на шість офшорних компаній і фізичну особу (URL: https://biz.nv.ua/ukr/publications/u-poshukakh-diversantiv-sbu-rozpovila-u-chomu-pidozrjuje-kompaniju-motor-sich-2466166.html).

На 56 % акцій компанії «Мотор Січ» за клопотанням СБУ в квітні 2018 р. було накладено арешт. Група компаній DCH українського бізнесмена О. Ярославського 4 серпня 2020 р. заявила, що розвиватиме «“Мотор Січ” спільно з китайською компанією Skyrizon Aircraft Holdings Limited. Але 12 січня 2021 р. суд відмовився зняти арешт з акцій компанії “Мотор Січ”».

Як зазначає вже згадуваний вище директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння В. Бадрак, «хоча Китай надзвичайно зацікавлений в отриманні продукції та технології “Iвченко-Прогрес” – “Мотор Січ”, розміщувати великі замовлення обережні китайці не поспішають. Експерти називають три великі проєкти, де українські технології носять критичний характер. Це програма легкого учбово-бойового літака L-15, який має запорізький двигун АІ-222-25. Спроби китайців поставити на літак свій двигун поки неуспішні. Інший проєкт – оснащення важкого воєнно-транспортного літака Xian Y-20. Потужність російських двигунів від Іл-76 визнана недостатньою. Тобто літак готовий, а в серію не йде – немає двигуна. Нарешті, третій проєкт – AHL (Advanced Heavy Lift), важкий гелікоптер, який розробляється в рамках спільного проєкту з росіянами. Фахівці переконують: змусити такий гелікоптер належно працювати можуть лише запорізькі двигуни» (Там само).

Крім того, на думку Ґ. Вальдрона, головного редактора з азійського регіону спеціалізованого ресурсу про аерокосмічну галузь «Flightglobal», що відстежує тенденції в комерційній та військовій авіації Азії, до цього переліку ще варто додати пасажирський літак COMAC C919. Також він нагадав, що «крилаті ракети повітряного, морського та наземного базування є ключовою зброєю в арсеналі Китаю, а надійні турбореактивні двигуни мають вирішальне значення для дальності та надійності такої зброї. Тож, цілком імовірно, що Пекін цікавиться і малими двигунами», які якраз і виробляє українське ПАТ «Мотор Січ». А «без можливостей виробляти конкурентні двигуни світового рівня китайська аерокосмічна галузь завжди “пастиме задніх”», – зазначив Г. Вальдрон в інтерв’ю Deutsche Welle.

Тим часом ЗМІ приділили увагу власнику китайських компаній, що придбали акції ПАТ «Мотор Січ». Повідомлялося, що «за офіційними даними Шанхайської біржі, де котувалися акції цієї компанії, стало відомо, що Beijing Xinwei Technology Group вже три роки є збитковою, а активи та корпоративні права її власника Ван Цзіня (в іншій транскрипції Цзиня. –  Прим. авт.) знаходяться в заставі ряду банків або арештовані рішеннями судових інстанцій Китаю. Зокрема, оприлюднений біржою звіт Xinwei (від 29 серпня) за 2020 р. показав, що борги потенційного інвестора компанії «Мотор Січ» в 9 разів перевищують загальний капітал». Також вже згадуваний вище В. Бадрак повідомив, що вперше в російських ЗМІ прізвище Ван Цзіня «з’явилося у 2012 р., коли за сприянням тодішнього віцепрем’єр-міністра Росії В. Суркова було створене спільне підприємство “Ніріт Сінвей Телеком Технолоджі” у галузі зв’язку. Цікаво, що його керівником є колишній співробітник спецслужб Російської Федерації, а саме воно, як зазначається на сайті цього підприємства, співпрацює з силовими та спеціальними державними відомствами Росії».

Крім того, на думку В. Бадрака, «Після появи серед власників ПАТ “Мотор Січ” пана Ярославського заводу може загрожувати знищення із “запрошенням” близько тисячі найкращих фахівців до Уфи (на “Уфимське моторобудівне виробниче об’єднання”), де вже тривалий час намагаються дублювати запорізьке виробництво. Але не вистачає технологій та кадрів» (URL: https://lb.ua/economics/2020/09/25/466640_bitva_motor_sich.html).

Як зазначив В. Кравченко, кореспондент «Дзеркала тижня», «хоча китайці й посилають сьогодні ракети на Марс, але вони поки що не можуть робити авіадвигуни, які б відповідали сучасним вимогам. За оцінками експертів, такий стан справ триватиме ще років десять. А це не влаштовує китайське керівництво. І коли взяти до уваги, що голова Xinwei Group Ван Цзін є співробітником військової розвідки КНР із добре розробленою легендою прикриття (як запевняв ZN.UA один поінформований співрозмовник), то інтерес китайських компаній до ПАТ “Мотор Січ” не тільки комерційний» (URL: https://zn.ua/ukr/internal/sanktsiji-tishkom-nishkom.html).Те, що «не тільки Китай хоче посилити свій вертолітний парк. За китайськими інвесторами видніється тінь Кремля», зазначають й інші журналісти.

Тому цілком закономірно, що китайська сторона наполегливо прагнула легітимізувати свою власність у ПАТ «Мотор Січ». Не отримавши на це офіційного дозволу, вона вдалася до тиску на Україну. Зокрема,
5 грудня 2020 р. китайські інвестори, які придбали акції зазначеної компанії, поінформували український уряд, що вони звернулися до міжнародного арбітражу проти держави Україна з метою стягнення з держави Україна збитків у розмірі 3,5 млрд дол. Згодом ці позовні вимоги були збільшені ще на 100 млн дол. США. При цьому китайська сторона найняла три міжнародні юридичні компанії – «WilmerHale», «DLA Piper» та «Bird & Bird», що представлятимуть її інтереси (а також її партнера – групу DCH українського бізнсмена О. Ярославського) в цьому інвестиційному спорі. Радником з питань українського права в міжнародному арбітражі виступатиме компанія Arzinger.

Зі свого боку заступник міністра юстиції України, уповноважений у справах Європейського суду з прав людини І. Ліщина пояснив ЗМІ, що цей арбітражний спір розглядатиметься арбітражним трибуналом ad hoc (створеним для конкретного випадку) відповідно до арбітражного регламенту ЮНСІТРАЛ. «Наразі сторони справи узгоджують процедурні питання та формують склад арбітражного трибуналу, після чого арбітражним трибуналом буде видано процесуальний наказ, яким визначатиметься графік розгляду справи», – зазначив він. І. Ліщина додав, що формування правової позиції по кожній арбітражній справі відбувається в співпраці міністерства та інших зацікавлених органів з юридичним радником у справі (URL: https://www.radiosvoboda.org/a/news-minjust-pidhotovka-arbitrag-motor-sich/31087842.html).При цьому деякі експерти вважають, що вимога позивачів виплатити їм 3,5 млрд дол. – «надута». І навіть якщо позивачі й виграють справу, то компенсація буде значно меншою.

Наведені вище факти показують, що гучний розголос у ЗМІ щодо подій навколо ПАТ «Мотор Січ» був цілком закономірний. Утім, вже на початку цього року в інформаційному просторі навколо продажу контрольного пакету акцій компанії «Мотор Січ» почався новий виток інформаційної війни. Значною мірою це пов’язано з рішенням Ради національної безпеки і оборони України (РНБОУ) від 28 січня 2021 р. та відповідним Указом Президента України про введення в дію цього рішення.

Згідно із зазначеним рішенням, Президент України ввів у дію рішення РНБО про застосування санкцій до чотирьох компаній і однієї фізичної особи, які брали участь в угодах з купівлі акцій ПАТ «Мотор Січ». Відповідний Указ № 29/2021 було опубліковано на офіційному сайті Президента України (URL: https://www.president.gov.ua/documents/292021-36389). Рішення РНБО, яке було ухвалено 28 січня, розширює список санкцій, затверджений 14 грудня 2020 р.

 «Нові санкції запроваджуються проти компаній:

 – Skyrizon Aircraft Holdings Limited, зареєстрованій на Британських Віргінських Островах;

 – Hong Kong Skyrizon Holdings Limited, зареєстрованій у Гонконзі, КНР;

 – Beijing Skyrizon Aviation Industry Investment, зареєстрованій у Пекіні, КНР;

 – Beijing Xinwei Technology Group Co., Ltd, зареєстрованій у Пекіні, КНР.

Також персональні санкції вводяться проти громадянина КНР Ван Цзина (Jing Wang, глава Beijing Xinwei Technology Group. – Прим. ред.).

Санкції вводяться терміном на три роки і передбачають:

– блокування активів;

– обмеження торгових операцій;

– заборону на транзит через територію України;

– запобігання виведенню капіталу з України;

– заборону на операції з цінними паперами;

– заборону на зміну розміру статутного капіталу в українських компаніях, у яких учасники списку санкцій володіють часткою власності або впливають на керівництво та діяльність таких компаній тощо».

Як повідомлялося раніше в ЗМІ, 14 січня санкції проти китайської державної компанії «Skyrizon» запровадило міністерство торгівлі США на тій підставі, що прагнення цієї компанії «отримувати і впроваджувати іноземні військові технології становлять серйозну загрозу для національної безпеки і інтересів зовнішньої політики США» (URL: https://nv.ua/ukr/biz/markets/sprava-motor-sichi-zelenskiy-vviv-sankciji-proti-kitayskih-akcioneriv-kompaniji-novini-ukrajini-50138479.html).

По суті, з моменту опублікування зазначеного Указу Президента України конфлікт навколо ПАТ «Мотор Січ» набув нової якості. Зокрема, з цього приводу офіційний представник міністерства закордонних справ КНР Ван Веньбінь озвучив незадоволення Пекіна діями української влади: «Ми категорично проти, щоб уряд іншої держави застосовував односторонні санкції до китайських підприємств. Сподіваємося, що українська сторона відповідно до юридичних норм забезпечить захист законних прав компаній та інвесторів КНР». Він також заявив, що влада Китаю «завжди вимагає від національних компаній здійснювати комерційну діяльність за кордоном відповідно до законодавства інших країн». Цими діями китайська влада вперше підняла питання компанії «Мотор Січ» на міжурядовий рівень, зазначає кореспондент «Дзеркала тижня». А «Міністерство закордонних справ України отримало ноту від МЗС КНР. У документі висловлена стурбованість діями української влади відносно китайських інвесторів ПАТ “Мотор Січ”». Зокрема застосуванням санкцій проти китайських компаній та їх менеджменту.

Після цих заяв стало очевидним, що руками «приватного інвестора» контроль над ПАТ «Мотор Січ» прагне встановити держава Китай. При цьому варто пам’ятати, що в останні роки, коли на міжнародній арені зіштовхувались інтереси України та Росії, позиція Китаю частіше була ближче до позиції Росії. Зі свого боку Президент України В. Зеленський заявив, що «ми не маємо права продавати контрольний пакет управління стратегічними оборонними підприємствами України будь-якій країні». Як цілком слушно зазначено у ЗМІ, рішення української влади щодо китайських інвесторів компанії «Мотор Січ» – «це ціна, яку Україна нині мусить платити і за свою економічну безпеку, намагаючись запобігти витіканням критичних базових технологій авіаційного двигунобудування, і за підтримку Сполученими Штатами нашої країни в протистоянні російській агресії» (URL: https://zn.ua/ukr/international/v-podnebesnoj-tuchi-khodjat-khmuro.html).

Тому варто спробувати оцінити величину цієї оплати. Як зазначалось у попередньому розділі цієї роботи, у відповідь на американські санкції Китай у середині вересня 2020 р. запровадив механізм притягнення до відповідальності іноземних компаній, організацій та фізичних осіб, якщо вони становлять «загрозу національній безпеці КНР». Як кримінально-правові санкції застосовуватимуться грошові штрафи, обмеження експорту, заборони на інвестиції в КНР та в’їзд до країни. Опитані «Дзеркалом тижня» китаєзнавці та чиновники припускають, що найвірогідніше влада КНР не обмежиться закликами дотримуватися прав іноземних інвесторів, апіде на жорсткіші дії. Тоді одним із таких наслідків стане зменшення товарообігу українсько-китайської торгівлі.

У цьому ж контексті треба звернути увагу на те, що останнім часом в інформаційному просторі України активізувалося китайське лобі. Зокрема, член правління Українсько-китайського інвестиційного клубу А. Пилипенко заявив, що «тиск на китайських інвесторів ПАТ «Мотор Січ» може коштувати українській економіці катастрофічних втрат: втрата найбільшого експортного ринку і фінансові санкції в міжнародному арбітражі перевищать суму 10 млрд дол. і можуть підкосити українську економіку, яка балансує на межі кризи, і “зірвати” хитку стабільність курсу гривні» (URL: https://www.rbc.ua/ukr/news/ukraina-riskuet-poteryat-15-eksporta-10-mlrd-1612286057.html).

Інші лобісти китайських інтересів були обережнішими у своїх оцінках. Так, виконавчий директор Європейської бізнес-асоціації А. Дерев’янко заявила, що ряд компаній-членів цієї асоціації, які «мають китайське коріння», занепокоєні запровадженням Україною санкцій щодо китайських інвесторів ПАТ «Мотор Січ» і поки тимчасово утримаються від інвестицій. А генеральний директор UMG Investments А. Горохов лише дипломатично зазначив, що «з торговельним партнером, обіг з яким становить майже 10 млрд дол., треба бути обережнішим» (URL: https://www.epravda.com.ua/news/2021/02/4/670699).

Однак об’єктивність і професійність наведених оцінок видається вельми сумнівною. Наприклад, сума втрат України А. Пилипенком необґрунтовано завищена без будь-яких пояснень методики цієї оцінки. У своїй оцінці він довільно поєднав суму арбітражного позову і вартість чи то 90 % українського експорту до КНР, чи то вартість ¾ китайського імпорту в Україну. Проте, як зазначалося вище, на думку експертів, перспектива китайської сторони домогтись у міжнародному арбітражі своїх вимог є вельми сумнівною. До того ж Китай зацікавлений в експорті своїх товарів до України. Забороняти ж поставки українських товарів до Китаю в тих масштабах, як це випливає з оцінок А. Пилипенка влада КНР не буде. По-перше, це невигідно самому Китаю, якому доведеться шукати заміну українським поставкам. Причому не виключено, що за вищою ціною. А, по-друге, існують ще правила Світової організації торгівлі (СОТ), які КНР змушена в будь-якому випадку враховувати у своїй зовнішньоторговій діяльності. До того ж, товари, які вітчизняні підприємства експортують до Китаю, відносяться переважно до категорії біржових і тому можуть поставлятись на ринки інших країн, крім Китаю.

Говорити ж про рішення ряду компаній-членів Європейської бізнес-асоціації «з китайським корінням» поки що тимчасово утриматися від інвестицій в Україну, як про професійну оцінку, жодних підстав немає. Адже вище наводилися дані Національного банку України про те, що станом на 30 вересня 2020 р. китайські інвестиції в інструменти участі в капіталі становили лише 0,3 % від сукупної вартості таких інвестицій в Україну, а китайські інвестиції в боргові інструменти – 0,8 % відповідно. На погрози таких «потужних» інвесторів можуть звертати увагу хіба що невігласи.

На сторінках China Daily провідний експерт по Україні, співробітниця Інституту досліджень Росії, Східної Європи та Центральної Азії Китайської академії суспільних наук Чжао Хуейжун висловила думку про те, що точкові санкції проти китайських акціонерів АТ «Мотор Січ» не повинні вплинути на економічне співробітництво Китаю з Україною. Вона вважає, що Україна сліпо не наслідуватиме приклад США у відносинах з Китаєм. «Тому, пише Чжао Хуейжун, Україні, зі свого боку, треба дати зрозуміти, що згадані точкові санкції не вплинуть на китайсько-українське економічне співробітництво в цілому, показати свою готовність до кооперації і зробити свій ринок більш безпечним та надійним для китайських інвесторів. Поряд з цим експерт зазначає, що китайським компаніям треба дотримуватися норм права і законів України, а також зміцнювати співробітництво з місцевими органами влади, ЗМІ й аналітичними центрами, щоб краще розуміти мінливе бізнес-середовище та мінімізувати ризики (URL: https://www.minprom.ua/page8/news267838.html).

Однак, крім іншого, Україні треба бути готовою до нових викликів у сфері захисту своєї інтелектуальної власності в галузі авіакосмічних технологій. Адже, як зазначав уже згадуваний у попередньому розділі фінансовий аналітик та виконавчий директор інвестиційної компанії IMA (США) В. Каценельсон, «Китай ніколи не цінував чужу інтелектуальну власність». З цією тезою корелює наступна думка, висловлена головою Державного космічного агентства (Держкосмосу) України В. Усовим. «Наш досвід роботи з Китаєм свідчить лише про одне: китайські партнери готові з нами співпрацювати за невеликі гроші та отримувати з цього максимум можливого. Причому в процесі переговорів вони намагаються отримати більше, ніж за результатом контракту. Загалом, всі знають, що Китай так працює. Ось чому ми за всі роки співпраці з Китаєм отримали не багато користі», – зазначив він у інтерв’ю сайту «Лівий берег» (URL: https://lb.ua/world/2020/05/25/458016_vladimir_usov_mi_vibit.html).

На думку вже згадуваного вище німецького фахівця Г. Вальдрона, «більш жорстка позиція Заходу значно ускладнить доступ Китаю до ключових аерокосмічних та двигунових технологій шляхом придбання підприємств. Зрозуміло, однак, що Пекін націлений на отримання західних технологій методами шпіонажу. Тож, у будь-якому разі, робота в цьому напрямку лише посилиться».

До речі, Україна вже стикалася на практиці із зазначеною формою активності китайської сторони. Зокрема, в березні 2020 р. вітчизняні ЗМІ повідомили, що «суд виніс вирок громадянину КНР, який намагався заволодіти секретними розробками української ракетно-космічної галузі. За даними слідства, доктор технічних наук Шу Юаньцзє прикривав свою шпигунську діяльність науково-технічним співробітництвом між КНР і Україною. Встановлено, що спеціальну освіту він отримав у Китайській військовій науковій академії, а також під час навчання у Фізико-хімічному інституті Академії наук РФ. Зловмисник також працював у військовій промисловій корпорації, яка спеціалізується на виробництві озброєння, та у НДІ сучасної хімії міста Сіань. При цьому за свою успішну діяльність він був удостоєний премії першого ступеня Міноборони Китаю “За науково-технічний прогрес армії”. Згідно з рішенням суду, Юаньцзє було визнано винним за ч. 1 ст. 114 (шпигунство) Кримінального кодексу України та засуджено до 10 років позбавлення волі» (URL: https://nv.ua/ukr/ukraine/events/kitayskogo-shpiguna-posadili-na-10-rokiv-novini-ukrajini-50075215.html).

Звичайно, як показує аналіз наведених вище фактів, не можна виключати вірогідність певних фінансово-економічних втрат для України через конфлікт із Китаєм щодо акцій ПАТ «Мотор Січ». Проте ці втрати незрівнянні із загрозою оборонному потенціалу України, що виникне в разі втрати нашою державою компанії «Мотор Січ».

З іншого боку, і керівництво Китаю, мабуть, не налаштоване на відверту ескалацію політико-економічного протистояння з Україною. До таких висновків підштовхує аналіз наведених вище повідомлень про реакцію влади КНР і дружніх Китаю представників бізнесу і науки на застосування українською владою точкових санкцій щодо китайських інвесторів ПАТ «Мотор Січ».

Проведений вище аналіз дає підстави для наступних висновків. Останніми рокам Китай вдається до цілеспрямованої глобальної економічної та політичної експансії. Мета такого курсу полягає, вочевидь, у досягненні Китаєм нових геоекономічних і геополітичних позицій на міжнародній арені. Цей курс КНР зустрічає відкритий та прихований супротив цілого ряду учасників міжнародних відносин, насамперед США. Водночас влада Китаю змушена розв’язувати внутрішні соціально-економічні проблеми: подолання бідності (або, принаймні, її залишків) у цій країні, підвищення ролі внутрішнього споживання в розвитку китайської економіки, вдосконалення системи національних фінансів тощо.

Глобальна економічна і політична експансія Китаю впливає на розвиток української економіки як безпосередньо через динаміку двосторонніх торгових та інших відносин, так і опосередковано через інші канали. Наразі для України найбільш актуальними проблемами, що потребують свого розв’язання, є поліпшення структури та балансу двосторонньої торгівлі з Китаєм і таке розв’язання конфлікту навколо ПАТ «Мотор Січ», яке б не загрожувало національній безпеці нашої держави.

Причому з макроекономічних позицій ідеться, насамперед, про підвищення в українському експорті до Китаю питомої ваги товарів з відносно вищою часткою доданої вартості в їх ціні та скорочення від’ємного сальдо України в торгівлі з Китаєм. Виносити ж на порядок денний питання створення зони вільної торгівлі (ЗВТ) України з Китаєм наразі передчасно. Принаймні допоки українська економіка не досягне для цього належного рівня конкурентоспроможності, а питома вага товарів з відносно вищою часткою доданої вартості в українському експорті до Китаю не буде співставною з питомою вагою товарів з високою часткою доданої вартості, які імпортуються Україною з Китаю (При підготовці цієї роботи була використана інформація таких джерел: Указ Президента України
№ 29/2021 (
https://www.president.gov.ua/documents/292021-36389); Державна служба статистики (http://www.ukrstat.gov.ua); Державна митна служба України (https://customs.gov.ua/en/statistika-ta-reiestri); Національний банк України. Офіційне інтернет-представництво (http://www.bank.gov.ua); Ведомости (http://www.vedomosti.ru) – 2020. – 30.04; 16.06; 15.07; 26, 28.10; Дзеркало тижня (http:// zn.ua). – 2019. – 21.09; 2020. – 4.12; 2021. – 4.01; 1–4.02; Економічна правда (https://www.epravda.com.ua). – 2021. – 12, 22, 29.01; 4.02; Західна інформаційна корпорація (http://zik.ua). – 2016. – 7.09; Інститут економічних досліджень та політичних консультацій (http://www.ier.com.ua/ua/institute/news?pid=6520 ); Лівий берег (http://Lb.ua). – 2020. – 25.05; 9.06; 25.09; 5.10; МинПром (http://minprom.ua). – 2021. – 27, 28.01; 5.02; Мир в 2018. Спецпроект журнала «Новое время страны». – 2017; Мир в 2020. Спецпроект журнала «Новое время страны». – 2019; Мир в 2021. Спецпроект журнала «Новое время страны». – 2020; Новое время (http://nv.ua). – 2016. – 2, 3.09; 2017. – 15.05; 1.08; 11.09; 2018. – 24.04; 15.10; 5.11; 2019. – 18.01; 23.05; 12.06; 2020. – 23.02; 12.03; 1, 17.06; 5, 15, 17, 18.11; 22.12; 2021. – 4, 15–18, 21, 28, 29.01; 5, 6.02; Радіо Свобода (https://www.radiosvoboda.org). – 2021. – 5.02; РБК Україна (https://www.rbc.ua). – 2021. – 31.01; 1, 2. 11.02; BBC news русская служба (http://www.bbc.com). – 2020. – 30.09; BBC news Україна (http://www.bbc.com). – 2021. – 30.01; Deutsche Welle (http://dw.com) – 2015. – 8.04; 2017. – 12.07; 2019. – 5.06; 2020. – 16, 19.09; 15.11; 7, 30.12; 2021. – 18.01; 16.02).

 

Кулицький С. Глобальна експансія Китаю та проблеми розвитку української економіки (Закінчення. Початок у № 2) [Електронний ресурс] / С. Кулицький // Україна: події, факти, коментарі. – 2021. – № 3. – С. 4258. – Режим доступу: http://nbuviap.gov.ua/images/ukraine/2021/ukr3.pdf. – Назва з екрану.