Римський статут для України: ратифікувати не можна відтермінуватиС. Закірова, канд. іст. наук, доц., ст. наук. співроб. НЮБ НБУВ

Римський статут для України: ратифікувати не можна відтермінувати

 

Закірова С. Римський статут для України: ратифікувати не можна відтермінувати. Громадська думка про правотворення. 2021. № 1 (206). С. 4–13. URL: http://nbuviap.gov.ua/images/dumka/2021/1.pdf.

 

Кінець важкого 2020 р. приніс Україні оптимістичну новину: Міжнародний кримінальний Суд у Гаазі прийняв рішення про початок офіційного розслідування за позовом України щодо воєнних злочинів і злочинів проти людяності на Сході України і в Криму. Оприлюднене 11 грудня 2020 р. рішення прокурора Гаазського Міжнародного суду Ф. Бенсуда актуалізувало в інформаційному полі України обговорення проблеми ратифікації нашою державою Римського статуту, на підставі якого діє ця поважна судова інституція.

У заяві прокурора Міжнародного кримінального суду Ф. Бенсуда щодо закінчення попереднього розслідування у справі «Ситуація в Україні» йдеться про те, що події в Україні після 20 лютого 2014 р. на Донбасі та в Криму мають ознаки злочинів та вимагають детальнішого розслідування. За словами Ф. Бенсуда, канцелярiя дiйшла висновку, що на цей час iснують розумнi пiдстави вважати, що широкий дiапазон дiянь, скоєних у контекстi ситуації в Україні, становлять воєнні злочини та злочини проти людяності в межах юрисдикції Міжнародного кримінального суду.

Як зазначено прокурором, висновки роботи її офісу будуть розглянуто детальніше у щорічній Доповіді про результати проведення попереднього розслідування. Натомість вже виділено 3 великі групи віктимізації:

  1. злочини, скоєнi в контекстi військових дiй;

  2. злочини, скоєнi пiд час затримань;

  3. злочини, скоєнi в Криму.

Канцелярiя прокурора дiйшла висновку, що цi злочини, вчиненi рiзними сторонами конфлiкту, були достатньо серйозними як із кількісної, так i з якiсної точки зору, щоб вимагати розслідування.

Отже, саме останнє зауваження щодо необхідності розслідування протиправних дій та злочинів різними сторонами конфлікту спричинило нову хвилю суспільного обговорення ратифікації Римського статуту Україною. З цього приводу в українській громадській думці вже відбулася певна міфологізація процесу. Навіть серед фахівців не існує спільної точки зору на оцінку переваг і ризиків для України процесу ратифікації Римського статуту. Тож, аналіз позицій та думок експертів, юристів, суддів і політиків з означеного питання є вкрай важливим для усвідомлення українцями можливостей діяльності як загалом держави на міжнародній арені, так і звернення окремих громадян до міжнародних судових інстанцій.

Міжнародний кримінальний суд (МКС) почав працювати у 2002 р. у Гаазі, де також проводить свою роботу і Міжнародний суд ООН. Членами суду МКС є 123 країни, які ратифікували Римський статут.

За процедурою МКС не може автоматично почати правосуддя щодо будь-якого злочину. Для цього потрібно, щоб одна з держав, яка є учасницею Міжнародного кримінального суду, або Рада Безпеки ООН передала прокурору суду звернення або заяву, в якій повідомляється про певну загрозливу ситуацію.

Самостійно ініціювати будь-яке розслідування щодо будь-якої країни може і прокурор МКС. Проте такі дії прокурора повинні бути підтверджені палатою попереднього судочинства, що складається з трьох незалежних і неупереджених суддів.

Особливістю діяльності МКС в Гаазі є те, що він розглядає тільки справи про злочини геноциду, агресії, воєнні злочини та злочини проти людяності, котрі були вчинені фізичними особами. Тобто, пояснюють фахівці, на лаві підсудних МКС не може опинитися держава як така, а лише конкретні особи.

Як роз’яснив доктор юридичних наук, експредставник президента України в АР Крим Б. Бабін, грудневе рішення прокурора МКС Ф. Бенсуда означає, що тепер має бути порушена кримінальна справа і початися слідство. Але для цього канцелярія прокурора повинна звернутися до Міжнародного кримінального суду і запросити дозвіл на провадження.

Юрисдикції Міжнародного кримінального суду підлягають особи, які займають вищі посади в системі органів державної влади та управління, як от головнокомандувачі, міністри оборони, їхні заступники, командувачі арміями та підрозділами тощо.

Натомість, як підкреслюють експерти, відповідно до статуту і практики суду, МКС діє за принципом компліментарності, тобто, визнає свою юрисдикцію щодо осіб, які вчинили злочин, лише в тих випадках, коли держава, громадяни якої чинили злочини, не бажає або немає можливості їх покарати. Тож, за поясненнями доктора юридичних наук, судді Міжнародного кримінального трибуналу для колишньої Югославії (2002–2005), представника України в Раді ООН з прав людини (2005–2010), посла України В. Василенка, якщо, умовно, в Росії притягнуть до відповідальності тих осіб, що фігуруватимуть у звинувачувальних актах МКС, то у Гаазі їх уже не судитимуть

При цьому важливим є й те, що повна юрисдикція суду поширюється тільки на ті держави, які ратифікували Римський статут.

Утім, існує й інша можливість. Завідувач кафедри міжнародного права та порівняльного правознавства Національного авіаційного університету, кандидат юридичних наук, доцент Т. Короткий та юрист Української асоціації міжнародного права Б. Неділько зазначають, що юрисдикція МКС також розповсюджується на держави, які не ратифікували Римський статут, але зробили заяви про визнання юрисдикції Міжнародного кримінального суду відносно того чи іншого злочину відповідно до п. 3 ст. 12 Римського статуту. У такому випадку, наголошують юристи, держава несе відповідні обов’язки, але не володіє правами, які має держава-учасник Римського статуту.

Правовою основою діяльності судової інстанції є статут Міжнародного кримінального суду (скорочена назва – Римський статут). Цей документ було прийнято 17 липня 1998 р. у Римі за наслідками Дипломатичної конференції повноважних представників держав-членів ООН, проте вступив в юридичну силу Римський статут у 2020 р. після його ратифікації 66 державами-учасницями.

Римський статут для України: ратифікувати не можна відтермінувати

 Джерело: аналітичний портал «Слово і Діло»
https://www.slovoidilo.ua/2019/09/06/infografika/polityka/rymskyj-statut-yaki-krayiny-pidpysaly-ratyfikuvaly-dokument

 

Римським статутом встановлено можливі санкції та види покарань: штраф; конфіскація злочинних активів; тюремний термін може сягати не більше 30 років і лише в окремих випадках – пожиттєве ув’язнення.

На думку державного експерта Директорату з прав людини, доступу до правосуддя та правової обізнаності Міністерства юстиції України М. Стельмаха, істинним завдання Міжнародного кримінального суду є підвищення національної спроможності щодо розслідування злочинів, притягнення винних до відповідальності та встановлення справедливості.

Україна підписала Римський статут ще у 2000 р., але не ратифікувала його одразу через низку юридичних причин. Зокрема, після підписання документа президент України Л. Кучма звернувся до Конституційного Суду України про надання висновку щодо відповідності Римського Статуту Міжнародного кримінального суду Конституції України (справа про Римський Статут). У Висновку КС України від 11 липня 2001 р. зазначено, що за окремими положеннями Римський статут не відповідає Конституції України (положення абзацу 10 преамбули та ст. 1 Статуту). Разом з тим, КСУ встановив, що частина положень документу можуть бути імплементовані в закони України без внесення змін до Конституції України. Утім, загалом Римський статут може бути ратифікований лише після внесення відповідних змін до Конституції України.

З метою усунення визначеної КС України перешкоди для ратифікації Римського статуту, Законом України від 2 червня 2016 р. № 1401-VIII »Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» ст. 124 Конституції України викладено в новій редакції, де у ч. 6 передбачено, що «Україна може визнати юрисдикцію Міжнародного кримінального суду на умовах, визначених Римським статутом Міжнародного кримінального суду». Однак, як зазначається Прикінцевими та перехідними положеннями зазначеного Закону, частина шоста ст. 124 Конституції України набирає чинності через три роки з дня, наступного за днем опублікування.

Таке рішення представники української влади на той час пояснювали різними причинами. Так, віцеспікер Верховної Ради України О. Сироїд заявляла, що у парламенті відсутні необхідні для прийняття рішення про ратифікацію Римського статуту 300 голосів народних депутатів. Крім того, за її словами, три роки, на які відтерміновано ратифікацію, Україні вистачить на те, аби гармонізувати законодавство і ввести до українського Кримінального кодексу України поняття воєнних злочинів і злочинів проти людяності.

А заступник голови Адміністрації Президента України П. Порошенка, секретар Конституційної комісії О. Філатов під час розгляду Конституційним судом змін у Конституцію в частині правосуддя у січні 2016 р. заявив, що визнання юрисдикції Міжнародного кримінального суду буде нести як певні потенційно позитивні наслідки, так і певні ризики для України, зокрема, з точки зору українських військових, які вимушені брати участь у військовому конфлікті. До того ж, ексзаступник голови Адміністрації Президента України гіпотетично визначив терміни закінчення війни на Сході України, оскільки висловив сподівання, що у найближчий рік чи, може, трохи більше цей конфлікт буде остаточно врегульований, тому запропоновано три роки перехідного періоду для того, щоб підготувати рішення про ратифікацію з точки зору практичного впровадження.

Уже в 2016 р. правозахисники висловлювали здивування як самим рішенням, так і представленими аргументами щодо відтермінування ратифікації Римського статуту. Голова правління ГО «Центр інформації про права людини» Т. Печончик зазначила, що Україна певним чином демонструє подвійні стандарти на очах усієї світової спільноти. За її словами, оскільки Україна двічі (у 2014 р. і 2015 р.) сама звернулася до Гаазького суду про визнання його юрисдикції щодо злочинів під час Євромайдану, а також проти людяності і воєнних злочинів, то МКС уже й так може – якщо вважатиме за потрібне – перейти до розслідування воєнних злочинів на Донбасі, в тому числі скоєних українцями. Експерт вже тоді спростувала існуючі численні міфи щодо небезпек від ратифікації Україною Римського статуту.

30 червня 2019 р. сплив встановлений законодавством термін відтермінування. А 15 серпня 2019 р. на той час заступник голови Офісу Президента Р. Рябошапка на засіданні групи з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій Комісії з питань правової реформи заявив про наміри нової політичної влади нарешті ратифікувати Римський статут. З часом, перебуваючи на вже посаді Генерального прокурора України, Р. Рябошапка неодноразово висловлював думки на підтримку ратифікації.

За словами тепер уже ексгенпрокурора Р. Рябошапки, МКС – це унікальна інституція, єдина найвища в сфері міжнародного кримінального права, яка дає можливість притягувати до відповідальності за воєнні злочини, злочини з агресії і злочини проти людяності. Інших таких інституцій немає. Він вважає, що українська національна правова система не може притягнути до відповідальності російських посадовців військового керівництва і політиків найвищого рівня і саме тому потрібен міжнародний рівень, яким є єдиний у світі Міжнародний кримінальний суд.

На важливості використання ресурсів цієї міжнародної судової інстанції експерти наголошують через обмежені можливості української правоохоронної системи на окупованих територіях, де ефективних механізмів впливу у нашої держави обмаль. Дати правову оцінку злочинцям частково можливо, а частково ні, тому що у нас немає повної інформації що там відбулося, наголошує голова руху «Сила права» А. Сенченко. Для того, щоб повноцінно розслідувати злочини в Криму, непідконтрольній частині Луганської та Донецької областей, потрібно пройти шлях від оперативної інформації до покарання злочинців, зокрема, мати можливість затримати правопорушників. Тому Україна, підкреслює експерт, повинна використовувати всі можливі правові механізми, включаючи МКС в Гаазі. Бо, за словами громадського та політичного діяча, обмеженими можливості є сьогодні, але це не означає назавжди.

Підтримку ратифікації Україною Римського статуту в умовах гібридного збройного конфлікту на нашій території нещодавно висловив і віцепрем’єр, міністр з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України О. Резніков. Він зазначив, що попереднє вивчення дозволило гаазьким юристам виявити факти навмисних вбивств, тортур, сексуального насильства, депортації, примусового призову місцевих жителів в армію країни-окупанта та інші злочини, передбачені Римським статутом. Утім, підкреслив О. Резніков, доки Україна не ратифікує Римський статут, наші можливості притягнення до відповідальності країни агресора обмежені.

Натомість до сьогодні наміри представників української влади так і не реалізовані, а процес ратифікації так і завершено.

Тим більш дивною фахівці вважають заяву міністра юстиції України Д. Малюськи про те, що наша держава вже ратифікували Римський статут, але із застереженнями. Міністр юстиції зазначив, що проблема полягає в оцінці вигод і ризиків, пов’язаних із повноцінною дією Римського статуту, і тут, на його думку, потрібна не стільки юридична, скільки комунікаційна кампанія. Така робота, зазначив Д. Малюська, потребує певного часу і діалогу. За словами міністра, тема ратифікації Римського статуту настільки розігріта, що спеціалістом у ній вважає себе кожен п’ятий українець, хоча в реальних наслідках і механізмах розбирається вкрай обмежене коло осіб. Д. Малюська наголосив, що тут більше міфів, ніж реальності.

З тим, що процес ратифікації Римського статуту в українському суспільстві значною мірою міфологізований, погоджуються майже всі експерти і правники. Більшість міфів створено навколо ризиків наслідків ратифікації. Серед найбільш розповсюджених стверджень – ризик масового притягнення до відповідальності українських військових за події на Сході України. Про це свого часу заявляли і колишні парламентарі Т. Чорновол, І. Луценко, і ексгенеральний прокурор України Ю. Луценко. Натомість фахівці наголошують на неможливості такого сценарію розвитку подій. Зокрема, у цього суду немає юрисдикції щодо дрібних злочинів, пов’язаних зі збройним конфліктом, як і відсутні повноваження переслідування за політичними ознаками. Юрисдикція МКС поширюється лише на тих, хто віддавав накази щодо вчинення чотирьох видів злочинів: злочини проти людяності, воєнні злочини, геноцид і злочини агресії. Крім того, наголошують експерти, зазначені злочини мають кваліфікуватися як міжнародні, і до того ж вони повинні мати щонайменше одну з таких ознак, як систематичність скоєння та широкомасштабність.

Державний експерт Директорату з прав людини, доступу до правосуддя та правової обізнаності Міністерства юстиції України М. Стельмах звертає увагу на інший аспект цієї проблеми. За його словами, твердження, що після ратифікації Римського статуту МКС розпочне розслідувати всі злочини, що мали місце в Україні з 2014 р., є також маніпуляцією. Він зазначає, що МКС – це орган, що тільки доповнює національну систему кримінальної юстиції, відтак з України не знімається обов’язок проводити розслідування злочинів, що сталися на її території. І лише у тих випадках, коли наша держава не в змозі самостійно впоратися із завданням притягнення до відповідальності винуватців, вона може покладатися на МКС. Тож, на думку експерта, ратифікація Римського статуту є формальною процедурою, що підтвердить серйозність намірів України боротися з безкарністю злочинців.

Крім того, за словами фахівців, діяльність українських військових на Сході України та в Криму регламентується головним завданням – захист власної держави під час агресії з боку іншої країни. Відповідно до Статуту Організації Об’єднаних Націй та інших міжнародних документів, будь-яка країна може здійснювати самооборону, якщо іншим суб’єктом вчинено акт агресії проти такої держави, незалежно від факту оголошення війни. Зважаючи на те, що прокурор МКС у своїй заяві класифікувала конфлікт у Криму як міжнародний збройний конфлікт, а війну на Сході України – як міжнародний і внутрішній збройний конфлікт, експерти констатують правомірність використання Україною військової сили для оборони своєї держави.

Разом з тим, фахівці звертають увагу на те, що Україна визнає окремі факти неправомірних дій військовослужбовців чи представників добровольчих батальйонів під час збройного конфлікту і проводить відповідні процесуальні дії. Зокрема, прикладом ефективної роботи правоохоронної системи щодо розслідування воєнних злочинів, скоєних під час війни на Донбасі з українського боку, та притягнення винних до відповідальності служить справа спецроти «Торнадо». У 2017 р. суд оголосив вирок колишнім бійцям розформованої роти спеціального призначення МВС України «Торнадо», яких звинувачували у створенні злочинної організації, задоволенні статевої пристрасті неприродним шляхом із погрозою, застосуванні насильства та катуванні. Вісьмох ексбійців спецроти, звинувачуваних у насильстві та катуванні, засудили до позбавлення волі від 5 до 11 років. Ексзаступника командира роти і ще двох засуджених крім того позбавили спеціальних міліцейських звань. Трьох звільнили від відбування покарання з випробувальним терміном строком на 2 роки.

І хоча відповідна робота української правоохоронної системи триває, її результати викликають зауваження з боку фахівців. Координатор Медійної ініціативи за права людини О. Решетилова наголошує, що не варто боятися фактів, коли злочини будуть розслідуватися як щодо російських військ і проросійських незаконних збройних формувань, так і щодо українських військовослужбовців. На думку експерта, для української сторони значно краще, щоб ці злочини були розслідувані в Україні, і щоб їм була дана відповідна оцінка. За словами О. Решетилової, у разі не доведення скоєння злочину справи будуть закриті. Натомість, акцентує правозахисниця, Україна продемонструє волю оцінювати діяльність і наших військових.

Проте на сьогодні в українському правовому полі бракує відповідної законодавчої бази. Голова Центру громадянських свобод О. Матвійчук підкреслює, що і сьогодні, на сьомому році війни, в Україні немає законів і відповідальності за злочини проти людяності. За її словами, воєнні злочини виписані так, що за останні роки винесений тільки один вирок, а терміни розслідувань за загальнокримінальними статтями спливають.

Таку ж думку поділяє і речниця Amnesty International Україна К. Мітєва. Вона акцентує, що чітке юридичне визначення воєнних злочинів надається саме у Римському статуті Міжнародного кримінального суду. У воєнних злочинів за міжнародним правом немає терміну давності, терміни покарання в рази більше, ніж коли засуджують за вбивство, катування, зґвалтування, доволі поширеним вироком є довічне ув’язнення. До воєнних злочинців не застосовується амністія, і відповідальність несуть не держави, а конкретні особи, які віддавали накази щодо скоєння цих злочинів.

На необхідності змінення частини норм кримінального законодавства України для відповідності його міжнародному праву наголошують і науковці. Доктор юридичних наук, доцент, доцент кафедри кримінального права та кримінології Київського національного університету імені Тараса Шевченка Р. Волинець вважає, що ратифікація Римського статуту потребує комплексних змін Особливої частини Кримінального кодексу України, до якої необхідно внести низку поправок щодо визначення понять злочинів, які передбачені цим Статутом (злочини геноциду, злочини проти людяності, воєнні злочини й злочини агресії), та закріплення їх вичерпного переліку. На думку науковця, загалом ратифікація Римського статуту повинна мати комплексний характер та супроводжуватись відповідними змінами до кримінального, кримінального процесуального та кримінально-виконавчого законодавства України.

Репрезентуючи аргументи проти ратифікації Римського статуту, громадські діячі та експерти висловлюють критичні зауваження перш за все до особливостей діяльності Міжнародного кримінального суду. Один із послідовних противників повноцінної участі України в МКС директор програми «Право» Українського інституту майбутнього О. Чебаненко переконаний, що Україні не слід ратифікувати Римський статут, оскільки це, на його думку, суперечить нашим національним інтересам. Він висловлює думку, що загалом створення Міжнародного кримінального суду заслуговує на підтримку, однак реалізація цієї ідеї має низку проблем. До того ж, вважає О. Чебаненко, МКС не справляється зі своїми функціями.

За словами О. Чебаненка, за 18 років роботи цієї судової інстанції було витрачено 1,5 млрд дол., однак винесено всього 3 вироки. Для порівняння експерт наводить відомості щодо функціонування іншого суду: Міжнародний кримінальний трибунал для колишньої Югославії за аналогічний період виніс 108 вироків, з яких 18 – виправдальних. При цьому, наголошує представник Українського інституту майбутнього, існують конфлікти у самому суді, багато хто вважає обґрунтованою критику щодо ефективності ухвалених ним рішень.

Роз’яснюючи специфіку діяльності МКС, член Ради відділення Асоціації правників України в Харківській області, адвокат ЮК «Арес» В. Зайцев підкреслює, що МКС не є аналогом національного суду, який щодня розглядає понад 20 справ та приймає по 5 рішень. Оскільки метою створення МКС є розслідування найсерйозніших злочинів по всьому світу, що потребує значних витрат часу на опрацювання великої кількості матеріалів, їх переклад, відрядження до інших країн тощо, то винесення МКС лише 3 вироків не є наслідком слабкої роботи слідства та суду. Тут не варто підходити з кількісними оцінками.

Аналізуючи аргументи противників ратифікації Римського статуту, експерт з міжнародного права, кандидат юридичних наук Т. Лешкович наголошує, що вони свідчать або про неповне розуміння природи МКС та правових наслідків ратифікації, або про маніпулювання темою. На думку Т. Лешковича, позиція О. Чебаненка як противника повноцінної ратифікації Римського статуту містить низку фактологічних неточностей та напівправд щодо діяльності Міжнародного кримінального суду, що вказують на бажання представника Українського інституту майбутнього за будь-яку ціну обґрунтувати негативне ставлення до ратифікації.

Певним чином складність у роботі МКС пояснюється й іншою особливістю діяльності судової інстанції. Голова Ukrainian Legal Advisory Group Н. Волкова зазначає, що суд було створено державами-учасницями саме для тих ситуацій, із якими їхні національні системи правосуддя не могли впоратись. Усі адміністративні рішення приймає Асамблея країн-учасниць, що у тих випадках, коли учасники не можуть досягти консенсусу, робить процес прийняття рішень непослідовним і складним – підкреслює експерт. Сьогодні, констатує Н. Волкова, дуже гостро стоїть питання співпраці країн-учасниць. Тому чим більше країн ратифікує Римський статут, тим легше буде вирішуватися ця проблема.

Про недоречність визнання Україною Римського статуту заявляє Г. Друзенко, правник, волонтер, ветеран АТО, співзасновник Першого добровольчого мобільного шпиталю ім. Миколи Пирогова. Він визнає, що всі країни ЄС та Латинської Америки, більшість країн Африки, а також Канада, Австралія, Японія, Південна Корея та Нова Зеландія ратифікували Римський статут, визнавши юрисдикцію суду. Натомість Г. Друзенко підкреслює, що Ізраїль, як і США, Китай, Росія, Індія, Туреччина, Індонезія, Азербайджан та чимало інших країн в Азії та Африці не визнають юрисдикції МКС. Утім, правник сам пояснює це тим, що в коло означених держав входять країни, які часто воюють. Зокрема, за його словами, Білий дім скасував візи та заборонив в’їзд до США працівникам та суддям МКС, які почали розслідувати звинувачення американських військовослужбовців у злочинах проти людяності та військових злочинах, які ті могли скоїти в Афганістані.

Проте саме на цей аспект і звертають увагу фахівці, що позитивно ставляться до ідеї ратифікації статуту. Усі зазначені країни самі ведуть активні військові дії на теренах інших держав. На відміну від них Україна веде війну, захищаючи власні землі, народ і державний суверенітет.

Громадський і державним діяч, голова руху «Сила права» А. Сенченко привертає увагу, що з боку РФ є системний злочин на державному рівні – збройна агресія, окупація, вбивство українських солдат і мирних мешканців, захоплення заручників, тортури і насильство, знищення соціальної та інженерної інфраструктури, захоплення власності тощо. За його словами, це злочинні дії або безпосередньо російських військових, або окупаційної влади в Криму і на Донбасі, яка має різний статус, але практично є тим самим.

До того ж, наголошує А. Сенченко, оцінку діяльності МКС варто давати з огляду на те, що сьогодні міжнародна ситуація дуже розбалансована. Ті механізми, які були започатковані після Другої світової війни, на жаль, вже в багатьох випадках не працюють. Отже, вважає експерт, потрібна перебудова глобальної архітектури безпеки. А це, на його думку, означає, що наявних міжнародних інструментів впливу на нові військові конфлікти недостатньо, і варто шукати та застосовувати нові, не відкидаючи, а реформуючи вже існуючі механізми підтримки безпеки.

Іншим «серйозним» аргументом проти ратифікації Римського статуту вважають той факт, що Російська Федерація, військове та політичне керівництво якої може бути притягнуте до відповідальності за військові злочини на території суверенної України, не визнає юрисдикцію МКС, тож вироки цього суду не мають ніякого значення для Росії. Але, як наголошує голова Центру громадянських свобод О. Матвійчук, навіть, якщо Росія не виконуватиме рішення МКС, винні в агресії посадовці після таких вироків все одно будуть заарештовані, якщо заїдуть на територію європейських держав, які стали членами МКС:

Відповідний приклад навела директор «Amnesty International Україна» О. Покальчук. Показовою справою з цього приводу вона називає рішення МКС 2009 р., коли суд видав ордер на арешт колишнього президента Судану Омара аль-Башира за звинуваченням у злочинах проти людяності та воєнних злочинах, які скоювалися щодо цивільного населення в суданському регіоні Дарфур. Рішення МКС зробило Омара аль-Башира невиїзним, принаймні до 123 країн-учасниць МКС. І хоча існує прецедент із перебуванням Омара аль-Башира в ПАР вже після зазначеного рішення, цей факт суттєво ускладнив співпрацю Південно-Африканської Республіки з Міжнародним кримінальним судом, який навіть проводив формальні слухання щодо відмови ПАР співпрацювати з судом.

В експертному та громадському обговоренні лунають й інші, до певної міри міфологізовані перестороги щодо необхідності закінчення процесу визнання юрисдикції МКС, зміст яких також неодноразово спростовувався українськими експертами у сфері міжнародного права.

Тема ратифікації Римського статуту Україною знайшла своє відображення і у такому інструменті віддзеркалення суспільних настроїв і громадської думки як електронні петиції. Традиційно найбільш популярним серед наших громадян є портал електронних петицій на сайті Президента України. З моменту створення відповідного порталу у 2015 р. на ньому зареєстровано 30 петицій з вимогою ратифікації Римського статуту. Найбільшу кількість підписів – 19 703 із необхідних 25 000 – зібрала перша петиція, зареєстрована 29.08.2015 р. Друга за чисельністю підписів петиція зареєстрована у 2017 р. – набрала лише 307 голосів, усі інші – менше 100. Цікавим фактом є те, що на порталі не зареєстровано жодної петиції з вимогою відтермінувати ратифікацію Римського статуту чи взагалі відкликали підпис України.

Експерти підкреслюють, що для України ратифікація Римського статуту Міжнародного кримінального суду є крім того, ще й міжнародним зобов’язанням, оскільки вона є частиною Угоди про асоціацію з ЄС (ст.8 Угоди).

Римський статут для України: ратифікувати не можна відтермінувати

 Джерело: Центр прав людини ZMINA
https://zmina.info/news/ministr-yustycziyi-malyuska-zdyvuvav-ukrayinskyh-pravozahysnykiv/

 

Ратифікація Римського статуту дозволить Україні мати всі права, включаючи процесуальні та організаційні, держав-учасниць Міжнародного кримінального суду. Повноправне членство в Асамблеї держав-членів МКС дозволить нашій державі виносити певні питання на порядок денний Асамблеї, включаючи пропозиції внесення змін до Римського статуту та Правил процедури і доведення МКС; брати безпосередню участь у роботі Асамблеї з правом голосу; вносити кандидатуру судді МКС від України; брати участь у виборах прокурора МКС. Це також означає неможливість для України визначати елементи злочинів, які допомагають МКС у тлумаченні і застосуванні статей Римського статуту; неможливість встановлення правил та процедур доказування, права мати в Асамблеї свого представника, якого можуть супроводжувати заступники та радники.

На сьогодні, визнавши юрисдикцію Міжнародного кримінального суду, Україна має лише обов’язки щодо співпраці з Гаазьким судом, за винятком важливого зобов’язання – сплати внесків. Утім, і ця обставина може стати ще одним із аргументів на користь необхідності пришвидшення процесу ратифікації статуту. Річ у тім, що в умовах обмеженості працівників і загалом ресурсів МКС, суд буде насамперед розглядати ті справи, які стосуються повноправних членів МКС.

Як наголосила ексзаступниця міністра закордонних справ України (2014–2019) О. Зеркаль, це дуже довгий процес і пов’язано це не лише з великим обсягом справи «Ситуація в України», бо першочергово розглядають справи, які дещо менші за обсягом. Фактично, зазначила О. Зеркаль, ми не в першій черзі, оскільки Україна не є стороною Римського статуту і не сплачує внески до установи.

Таку ж думку висловив і заступник Генерального прокурора України Г. Мамедов. Після зустрічі з прокурором МКС він заявив, що Ф. Бенсуда повідомила про низку кейсів, окрім України, по яким офіс прокурора також завершив стадію попереднього дослідження. Є й ті справи, за якими вже відкрито провадження. Загалом, констатував Г. Мамедов, таких справ близько 15. Серед них є справи, де мова йде про Грузію, Конго, Уганду, Кенію, Лівію, які є членами Римського статуту.

Заступник генпрокурора України висловив сподівання на те, що МКС почне працювати над справою щодо ситуації в України, оскільки жодна країна у світі, що має збройний конфлікт, не стикалася з гібридним компонентом. Утім, навіть попри масштабність справи, на думку високопосадовця, ратифікація Римського статуту дозволила б Україні конкурувати з іншими державами– членами МКС і дала б можливість потрапити у пріоритетне коло.

Отже, після оприлюднення у грудні 2020 р. рішення прокурора МКС щодо ситуації в України в експертному та громадському середовищі знову актуалізувалися дискусії щодо важливості для нашої держави ратифікації Римського статуту Міжнародного кримінального суду. Укотре лунають аргументи «за» і «проти» ратифікації, кожна зі сторін наполягає на правильності власних підходів. Натомість час іде, з’являються нові обставини, відкриваються нові справи, спливають терміни старих і втрачаються шанси подальших кроків. Фахівці вважають, що ратифікація суттєво розширить можливості України у притягненні до відповідальності ресурсами Міжнародного кримінального суду винних у злочинах проти людяності, воєнних злочинах під час агресії проти України, без використання яких це може ніколи не статися. Ми вже йдемо цим шляхом після першого звернення України до МКС у 2014 р. Тож, чи не варто сьогодні прийняти остаточне рішення для того, аби хоча б з часом мати можливість притягнути осіб, що вчинили найтяжчі злочини до відповідальності? (Статтю підготовлено з використанням інформації таких джерел: офіційний вебпортал Верховної Ради України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_i40#Text, https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v003v710-01#Text, https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1401-19#Text, https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/conv#n3056, https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/984_011#Text); офіційне інтернет-представництво Президента України (https://petition.president.gov.ua/search?sort=date&order=desc&search_form=basic&text=%D1%80%D0%B8%
D0%BC%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9%20%D1%
81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%82&page=2
); вебсайт Міжнародного кримінального суду (https://www.icc-cpi.int/Pages/item.aspx?name=201211-otp-statement-ukraine&ln=Ukrainian); вебсайт Центру прав людини ZMINA (https://zmina.info/ru/news-ru/v_jes_zasmucheni_poroshenko_khoche_chlenstvo_v_
mizhnarodnomu_kriminalnomu_sudi_azh__cherez_tri_roki/
, https://zmina.info/news/ukrajina_ne_mozhe_viznati_jurisdikciju_
mizhnarodnogo_kriminalnogo_sudu_cherez_vijskovih__ap-2/
, https://zmina.info/articles/9-mifiv-pro-chlenstvo-ukrayiny-v-mizhnarodnomu-kryminalnomu-sudi/); вебсайт «Громадське Радіо» (https://hromadske.ua/ru/posts/bolee-37-tysyach-chelovek-prosyat-sud-v-gaage-rassledovat-prestupleniya-lukashenko-protiv-chelovechestva, https://hromadske.ua/posts/obvynuvalnyi-vyrok-u-spravi-tornado-eks-biitsi-otrymaly-vid-5-do-11-rokiv-iz-pozbavlenniam-zvannia); вебпортал медіакорпорації «Радіо Свобода» (https://www.radiosvoboda.org/a/30997472.html); вебпортал «СУСПІЛЬНЕ/Новини» (https://suspilne.media/87540-voenni-zlocini-ta-zlocini-proti-ludanosti-gaaga-hoce-rozsliduvati-situaciu-v-ukraini/, https://suspilne.media/90144-mi-pracuemo-za-planom-b-vicepremer-reznikov-pro-peregovori-u-minsku-ta-reintegraciu-donbasu/); вебсайт видання «Юридична Газета» (https://yur-gazeta.com/publications/practice/kriminalne-pravo-ta-proces/ukrayina-i-mizhnarodniy-kriminalniy-sud-dvadcyat-skladnih-pitan-i-prostih-vidpovidey.html, https://yur-gazeta.com/publications/practice/inshe/manipulyaciya-faktami-chi-naspravdi-ratifikaciya-rimskogo-statutu-e-velikoyu-problemoyu.html, https://yur-gazeta.com/publications/practice/kriminalne-pravo-ta-proces/strah-i-nenavist-u-gaazi-manipulyaciyi-dovkola-ratifikaciyi-rimskogo-statutu-mizhnarodnogo-kriminaln.html); інтернет-видання «Українська правда» (https://www.pravda.com.ua/articles/2019/09/2/7224129/, https://www.pravda.com.ua/news/2019/08/15/7223663/); інформаційний портал «Главком» (https://glavcom.ua/interviews/denis-malyuska-shcho-teper-robiti-z-lyustrovanimi-ponovlyuvati-na-posadah-viplachuvati-kompensaciji-657042.html); вебсайт «Європейська правда» (https://www.eurointegration.com.ua/articles/2016/01/22/7043714/); вебсайт Українсько-польська медіаплатформа (https://upmp.news/ua-in-ukraine/chy-slid-ukrayini-ratyfikovuvaty-rymskyj-statut/); сайт газети «Місто» (https://misto.vn.ua/ato/navishho-ukra%D1%97ni-pakon-pro-voyenni-zlochini/); вебсайт Українського Інституту Майбутнього (https://uifuture.org/publications/oleksandr-chebanenko-vymogy-ratyfikuvaty-rymskyj-statut-mizhnarodnogo-kryminalnogo-sudu-superechat-naczionalnym-interesam-ukrayiny/); вебпортал Асоціації правників України (https://uba.ua/ukr/news/8171/); сайт Правозахисної Групи «СІЧ» (http://sich-pravo.org/navishho-ukrayini-rymskyj-statut-i-mizhnarodnyj-kryminalnyj-sud/); сайт газети «День» (https://day.kyiv.ua/uk/article/podrobyci/recepty-liderstva); веб-сайт «5 канал» (https://www.5.ua/polityka/ukraini-ne-varto-rozrakhovuvaty-na-shvydke-rishennia-v-haazi-shchodo-voiennykh-zlochyniv-na-okupovanykh-terytoriiakh-zerkal-232299.html); вебсайт «Цензор.нет» (https://censor.net/ru/blogs/3236643/rshennya_mjnarodnogo_
krimnalnogo_sudu_chomu_radmo
); стаття Р. Волинця «До питання ратифікації Римського статуту Міжнародного кримінального суду» (https://doi.org/10.32849/2663-5313/2019.12.53); вебсайт «Новинарня» (https://novynarnia.com/2020/12/18/vidklykanyj-rosiyeyu-pidpys/)).