Експерти та політики про результати місцевих виборівМ. Дем’яненко, наук. співроб. СІАЗ НБУВ

Місцеві вибори-2020: результати очима експертів і політиків

 

Від місцевих виборів в Україні минуло вже більше трьох тижнів. Хоча в окремих регіонах ще відбуватиметься другий тур, а ЦВК має певні труднощі з оголошенням усіх результатів, в експертному середовищі вже активно підбивають їхні підсумки.

Нагадаємо, що цьогорічні вибори відбулися за новим виборчим законодавством, яким запроваджується система відкритих партійних списків, скорочується кількість депутатів та розширюються можливості щодо їх відкликання. Оновлене виборче законодавство запроваджує також багатомандатну мажоритарну систему в сільські, селищні, міські та районні ради. Інші правила діятимуть для обласних і міських рад з населенням 90 тис. і більше виборців – це нова для України система пропорційного представництва з відкритими списками кандидатів.

Проте такі новації у виборчому законодавстві було розкритиковано окремими експертами. «Провал – заплутана, непрактична й абсолютно абсурдна виборча система. Навіщо на рівні сільських, селищних і міських громад до 90 тис. вибирати за пропорційною системою, залишилося загадкою для багатьох виборців. Спочатку норми Виборчого кодексу передбачали, що у громадах до 90 тис. виборців мала бути багатомандатна мажоритарка, але потім поріг опустили до 10 тис. виборців, фактично зануривши маленькі громади в процес насильницької “партизації”. Також провалом будемо вважати так звані відкриті списки. Однозначно, фінальна черговість понад половини обраних депутатів була визначена саме партіями, а не виборцями. Кандидатів, які подолали мінімум у 25 % квоти, – одиниці. Розумно було б вибори до районних і обласних рад проводити на пропорційній основі, а вибори в усі сільські, селищні та міські ради – за одномандатною мажоритаркою, як у 2010 р. Це два різні рівні місцевого самоврядування, які потребують різних підходів», – вважає політтехнолог, фахівець із виборчих кампаній, керівник Центру політичної розвідки О. Постернак (URL: https://racurs.ua/ua/2764-miscevi-vybory-udachi-provaly-i-surpryzy-ochyma-politologiv-i-polittehnologiv.html).

Найбільшою загрозою та перешкодою для проведення місцевих виборів-2020 стала епідемія коронавірусу. І хоча вибори все ж відбулися, епідеміологічна ситуація в країні негативно вплинула на явку виборців. У ЦВК повідомили, що явка на виборах становила близько 37 %, що набагато нижче явки на попередніх місцевих виборах.

Попри наявні порушення в цілому експерти доходять висновку, що вибори відбулися на належному рівні і їх не можна назвати брудними. За даними Громадянської мережі «ОПОРА» порушення становили 1% (URL: https://vybory.24tv.ua/hto-zaznav-naybilshoyi-porazki-viborah-svizhi-novini-harkova_n1448654).

Однак О. Постернак звертає увагу на масове, безкарне й нахабне коригування результатів голосування шляхом зловживання процедури оскарження, негласного впливу на членів комісії, їх підкупу. «Як ніколи величезну роль відігравав і відіграватиме фактор контролю за більшістю виборчих комісій, особливо територіальних. Попри посилення відповідальності за підкуп виборця продовжували безперешкодно функціонувати виборчі піраміди й сітки, що є дієвим механізмом забезпечення потрібного голосування в умовах низької явки. Масово використовувалася технологія нескінченного уточнення протоколів підсумків голосування, унаслідок якої партіям вдавалося протягнути потрібні коригування підсумкових цифр. В умовах мінімальних відривів і переваг це часом кардинально змінювало підсумок волевиявлення», – наголосив політтехнолог.

Водночас ЦВК не може оголосити 100 % результатів виборів через те, що деякі кандидати, які програли, не хочуть миритися з поразкою. Вони намагаються зробити все, аби голоси перераховували знову й знову.

Так, у Комітеті виборців України розповіли, що є багато судових оскаржень результатів місцевих виборів, що істотно ускладнює процес підрахунку голосів. Доки тривають судові процеси, територіальні виборчі комісії не можуть дорахувати голосів.

Зокрема, така ситуація спостерігалася в Чернівецькій, Васильківській та Марганецькій міських ТВК. Про це поінформував політолог Т. Семенюк. За його словами, у Марганецькій міській ТВК триває дуже жорстока боротьба, адже кандидат від «ОПЗЖ» програв своєму супернику в п’ять голосів. «Він не хоче визнавати поразку. Така ж історія є в Чернівцях та Василькові. Там теж малий відрив між двома кандидатами, який і надихає тих, хто програв, боротися до кінця. Це не може й не буде тривати нескінченно, адже в компетенції та можливостях ЦВК є самостійно встановити результати. Я очікую, що ЦВК візьме ініціативу на себе й самостійно встановить результати на тих дільницях, де окремі кандидати ставлять під сумнів волевиявлення громадян», – наголосив політолог (URL: https://vybory.24tv.ua/chomu-tsvk-zatyaguye-oprilyudnennya-rezultativ-novini-kriminal_n1457648).

Також політолог зауважив, що в незаконний спосіб вибороти перемогу малореально. «Останні парламентські вибори показали дуже синхронну роботу Нацполіції та “ОПОРИ”. Це перша модель, коли державні та громадські інституції працюють на одну мету», – зазначив він.

Що ж стосується безпосередньо результатів місцевих виборів за партійною складовою, зазначимо, що, незважаючи на заяви окремих політиків, що саме їхні політичні сили отримали перемогу, більшість експертів вважають, що абсолютних переможців місцевих виборів складно назвати. Оскільки жодна з партій не зуміла фінішувати в місцевій гонці з «моновладою» по всій країні. Тому, за підсумками виборів, виявилося багато фаворитів, але жодного переможця. Причому фінальна картина голосування вже зрозуміла: владу в регіонах буде роздроблено між різними політичними силами.

Новоутворені місцеві ради будуть заповнені різними партіями. Українці не віддали перевагу якійсь одній політичній силі, причому парламентські політичні сили не змогли отримати впевнену перемогу на місцевих виборах.

З парламентських партій у фаворити вибилися «Слуга народу», «Європейська солідарність» та «Опозиційна платформа – За життя». Але в багатьох областях та обласних центрах вони поступилися іншим партіям, так званим регіональним і політичним проєктам популярних мерів. Боротьба за мерські посади далася парламентським силам ще складніше. У жодному з великих міст їхні кандидати не отримали перемоги в першому турі і в дуже небагатьох – продовжать боротьбу в другому (URL: https://vybory.rbc.ua/ukr/2020/vybory-pobeditelya-vzyal-vlast-regionah-ukrainy-1604951500.html).

У президентській партії «Слуга народу» назвали себе переможцем місцевих виборів за кількістю місць у районних та обласних радах. Так, у партії звітують про 20 % мандатів в обласних радах по всій країні, тоді як її суперникам дісталося менше: у «Європейської солідарності» – 16 %, у партії «Опозиційна платформа – За життя» – 13 %, у «Батьківщини» – 10 %. П’ятірку партій, які взяли більше всіх місць в обласних радах, замикає «За майбутнє» –  8 %.

Окремі експерти та критики «Слуги народу» вважають її результат скоріше провалом, а не перемогою. Особливо якщо порівнювати з отриманими нею 43 % на парламентських виборах рік тому. «Парламентські партії виступили більше ніж скромно. Найкращі цифри показала “Слуга народу”, але цей успіх дуже умовний: 20 % місць в облрадах – це занадто мало для партії влади, яка лише рік тому показала надвисокий результат», – вважає політолог К. Бондаренко.

Водночас, як зазначають окремі експерти, партія «Слуга народу» не змогла повторити минулий успіх, зокрема через те, що місцеву владу сприймали як опозицію до центральної, від якої почали втомлюватися.

На думку голови правління мережі «ОПОРА» О. Айвазовської, таке зниження рейтингу цілком логічне. «За рік-два після будь-яких виборів відбувається зниження рейтингу центральної влади або партії влади. У нас весь цей негатив бере на себе політична партія “Слуга народу”», – зазначила О. Айвазовська (URL: https://vybory.24tv.ua/hto-zaznav-naybilshoyi-porazki-viborah-svizhi-novini-harkova_n1448654).

У свою чергу, у президентській команді такий результат не вважають поразкою та зазначають, що раніше в «Слуги народу» взагалі не було представництва в місцевих радах, але тепер вони «рівномірно» пройшли в органи самоврядування по всій країні.

Усі спроби порівняти результати місцевих виборів з результатами парламентських перегонів, на яких «слуги» набрали понад 43 %, голова депутатської фракції політичної партії Д. Арахамія називає маніпуляцією. «Багато партій вдаються до маніпуляцій, порівнюючи парламентські вибори 2019 р. із цими місцевими виборами. Це неправильна позиція. Парламентські вибори були наслідком виборів Президента, і в них не могли фізично брати участі десятки регіональних проєктів, які зараз отримали потужну підтримку. Треба порівнювати яблука з яблуками. Цьогорічні місцеві вибори треба порівнювати з попередніми, які були п’ять років тому», – стверджує Д. Арахамія (URL: https://www.radiosvoboda.org/a/rezultaty-slugy-narodu-na-mistsevyh-vyborah/30940982.html).

Під час брифінгу з журналістами 10 листопада голова партії «Слуга народу» О. Корнієнко також заявив, що владна політична сила перемогла на місцевих виборах за кількістю отриманих депутатських мандатів.

Найбільше місцевих депутатів владна партія отримала в Дніпропетровській, Одеській, Запорізькій і Харківських областях. Найменше – в Івано-Франківській, Львівській, Волинській і Вінницькій.

З одного боку, президентська партія дійсно «взяла» найбільшу кількість мандатів. З іншого – ці мандати розпорошилися по всій країні таким чином, що в жодному великому місті партія «Слуга народу» не отримала своєї монобільшості. У міськрадах обласних центрів партія В. Зеленського вище другого місця не піднімалася. Наприклад, у Києві «Слуга народу» посіла лише п’яте місце; в Одесі й Дніпрі – третє; у Полтаві й Житомирі – друге.

Абсолютна поразка спіткала «слуг народу» у Львові та Івано-Франківську. У цих містах партія влади не подолала навіть 5-відсоткового бар’єра. Це означає, що в міських радах Львова та Івано-Франківська депутатів від «слуг народу» не буде взагалі.

Проте головна невдача владної партії полягає в тому, що в жодному обласному центрі висуванець від «Слуги народу» не взяв крісло мера. Це означає, що В. Зеленському для ефективної взаємодії доведеться шукати підходи до «старих» мерів, більшість із яких переобралися повторно і з більшістю яких Президент встиг добряче зіпсувати стосунки.

Надія отримати своїх мерів у «Слуги народу» залишається в Полтаві та Ужгороді. У цих містах кандидати від політичної сили вийшли до другого туру. У Полтаві «Зе»-кандидат С. Іващенко змагатиметься за крісло мера з діючим очільником міста О. Мамаєм. В Ужгороді кандидат-«слуга» В. Щадей складе конкуренцію діючому очільнику міста Б. Андріїву.

Показовим є той момент, що в Ужгороді «слуг», зокрема і В. Щадея, підтримала партія «Голос». У відповідь партія «Слуга народу» публічно підтримала кандидата від «Голосу» В. Євпака, який у другому турі виборів змагатиметься за крісло мера Черкас з діючим мером міста А. Бондаренком, який під час карантину прославився різкою критикою на адресу В. Зеленського.

Крім того, у «Слузі народу» розраховують отримати крісла мерів Нікополя та Кривого Рогу, де їхні кандидати також вийшли до другого туру.

Тим часом на Банковій уже зробили перші кадрові висновки: В. Зеленський звільнив С. Трофімова з посади першого заступника керівника Офісу Президента, який був наближеною до Президента людиною і відповідав за регіональну політику.

У «Європейській солідарності» не приховують, що задоволені своїм результатом на місцевих виборах, та підкреслюють, що вони – єдина партія, яка отримала представництво у всіх міських радах обласних центрів і обласних радах. Але справи з виборами міських голів ідуть гірше: кандидати від цієї партії вийшли в другий тур тільки у Львові, Рівному та Сумах.

Першість у столиці на цих виборах уже офіційно взяла «Європейська солідарність». Вона набрала 20,5 %, всього лише на пів відсотка випередивши «УДАР» В. Кличка. Для порівняння: минулого року «Європейська солідарність» набрала в Києві 16,7 %.

Крім столиці, «ЄС» посіла перше місце на виборах до міськради Львова та Рівного. Також вона отримає найбільші фракції в чотирьох обласних радах – Львівській, Київській, Рівненській і Тернопільській.

Як і «Європейська солідарність», свої рейтингові позиції трохи зміцнила й «Опозиційна платформа – За життя». Вона здобула перемогу в чотирьох облрадах – у Миколаївській, Запорізькій, Одеській та Херсонській. Попередньо політична сила проходить у 16 обласних рад, не потрапляє в шість.

У Миколаєві партія здобула лідерство на виборах міської ради, а її кандидат змагатиметься в другому турі за посаду мера. Також нардеп від «ОПЗЖ» вийшов у другий тур виборів градоначальника Одеси.

За словами К. Бондаренка, і «ЄС», і «ОПЗЖ» показали досить непоганий результат, але, не маючи своїх мерів, вони зможуть лише «задовольнятися» високим відсотком голосів на виборах у місцеві ради. Це  ж ніяк не гарантує реальної влади.

«Показавши високі результати на Сході України, та ж “ОПЗЖ” усе одно практично не зможе знайти собі партнерів для формування більшості. Навіть маючи показники 20–30 %, їм доведеться бути в опозиції. У 2007 р. Партія регіонів набрала майже 33 % голосів на виборах до Верховної Ради, але при цьому не змогла створити коаліції. Так що це свого роду піррова перемога», – припустив К. Бондаренко.

Показники інших парламентських партій ще скромніші. «Батьківщина» здобула першість в Кіровоградській облраді, а також в Ужгородській та Сумській міськрадах. У Сумах її кандидат побореться за крісло мера в другому турі.

За офіційними даними, партія «Голос» поки проходить тільки до Львівської облради, до міськради Києва, а також рад ще кількох обласних центрів. Її висуванець становитиме конкуренцію в другому турі нинішньому меру Черкас, якого висунула партія «За майбутнє».

На думку голови Комітету виборців України О. Кошеля, такий результат «Голосу» не пов’язаний виключно з «відходом від справ» С. Вакарчука. Партія слабо займалася будівництвом своєї розгалуженої структурної мережі, оскільки фінансові звіти за 2019 р. показали, що тільки в «Голосу» та «Слуги народу» не було своїх зареєстрованих місцевих осередків.

Експерти в цілому непогано оцінили результат партії «За майбутнє» на цьогорічних місцевих виборів, але водночас зазначають, що витрачені партією зусилля та ресурси явно неспівмірні з її результатом. Ця політсила, представлена однойменною депутатською групою у Верховній Раді, може похвалитися першістю у Волинській та Хмельницькій обласних радах. Також «За майбутнє» отримає найбільші фракції в міськрадах Полтави, Черкас та Луцька. У двох останніх кандидати від цієї політичної сили претендуватимуть на посаду мера в другому турі.

Також політична партія «Довіра», створена на базі парламентської групи, здобула перше місце на виборах в Полтавській облраді.

Ще під час виборчої кампанії експерти відзначали великий рівень популярності регіональних партій і партій діючих мерів. Здебільшого таку популярність можна пояснити впровадженням реформи децентралізації, завдяки отриманому зокрема фінансовому ресурсу, мери могли продемонструвати жителям, що в їхньому місті почалися позитивні зміни. І з цього боку вони напевно виглядають у рази ефективніше, ніж усі їхні попередники, у яких, утім, ні таких ресурсів, ні таких повноважень не було. Як результат – більшість діючих мерів у великих містах або перемогли, або вийшли у другий тур.

Загалом у восьми містах України жителі обрали мера в першому турі: у Києві переміг В. Кличко, у Харкові – Г. Кернес, у Запоріжжі – В. Буряк, у Вінниці – С. Моргунов, в Івано-Франківську – Р. Марцінків, у Чернігові – В. Атрошенко, у Хмельницькому – О. Симчишин, у Тернополі – С. Надал.

Другий тур виборів мера відбудеться в Одесі, Сумах, Херсоні, Луцьку, Дніпрі, Львові, Полтаві, Ужгороді, Чернівцях, Миколаєві, Черкасах, Рівному (URL: https://www.slovoidilo.ua/2020/11/10/infografika/polityka/vybory-meriv-xto-projshov-druhoho-turu).

Також експерти відзначили таку особливість місцевих виборів, коли особистий рейтинг мера проєктується на його партію. Так, в Івано-Франківську діючий мер Р. Марцінків, який ішов від «Свободи», набрав у першому турі 85 % голосів. Ця ж політична сила здобула лідерство на виборах в Івано-Франківській обласній і міській радах. Схожа ситуація склалася в Тернополі. Нинішній міський голова від «Свободи» С. Надал набрав майже 75 %, а безпосередньо партія взяла перше місце в міськраді. У Хмельницькому, кандидат від «Свободи» О. Симчишин отримав у першому турі 87 % підтримки городян. Безпосередньо політична сила вирішила не брати участі в виборах в області. Натомість і в облраді, і в міськраді першість взяла партія мера «Команда Симчишина».

І таких прикладів чимало. Партія переможця мерських перегонів Г. Кернеса «Блок Кернеса – Успішний Харків» посіла перше місце на виборах і в міській, і в обласній радах. Лідерство в Чернігівській обласній та міській радах отримала партія «Рідний дім» мера В. Атрошенка, який набрав 77,5 % у першому турі. У Вінниці «Українська стратегія Гройсмана» отримала перемогу на виборах міськради й облради. Кандидат від цієї політсили С. Моргунов зберіг крісло мера одразу за підсумком першого туру. І у випадку з Вінницею, найімовірніше, на ефект рейтингового мера наклалася ще й популярність лідера політичної сили в цьому регіоні. Також місцеві партії здобули перемогу на виборах Черкаської облради –  «Черкащани», Закарпатської – «Рідне Закарпаття» (URL: https://vybory.rbc.ua/ukr/2020/vybory-pobeditelya-vzyal-vlast-regionah-ukrainy-1604951500.html/amp).

Як зауважує політолог К. Бондаренко: «Переможцями стали якраз регіональні проєкти, які були створені навколо місцевих лідерів та місцевих еліт. Саме вони будуть формувати владу на місцях. І в кожному регіоні – свій переможець. У цьому сенсі в нас сталася певна фрагментація країни: коли немає якоїсь політичні сили, яка могла б похвалитися контролем над усіма регіонами».

Політтехнолог, фахівець у галузі маніпулятивних і PR-технологій Д. Богуш також вважає, що переможцями місцевих виборів стали мери: «Однозначно виграли мери великих міст, у чиє розпорядження надійшли величезні бюджети, з якими вони можуть посідати незалежну позицію щодо центральної влади. Вони – безсумнівні переможці цих виборів» (URL: https://racurs.ua/ua/2764-miscevi-vybory-udachi-provaly-i-surpryzy-ochyma-politologiv-i-polittehnologiv.html).

Політтехнолог, фахівець із виборчих кампаній, керівник Центру політичної розвідки О. Постернак у свою чергу так пояснив успіх місцевих проєктів та окремих мерів: «Місцеві вибори – це особлива атмосфера, де перетинаються одночасно кампанії кількох рівнів, видів, підходів. Найбільшим успіхом стали ретельно продумані технології мобілізації свого електорату, які використали ресурсні кандидати і партійні бренди. В умовах прогнозованої у 35–38 % явки це стало гарантованим вхідним квитком для отримання виборчої квоти й розподілу мандатів. Завдяки цьому успішно виступило багато місцевих проєктів. Найуспішніші виборчі кампанії були в команд “Української стратегії Гройсмана” у Вінницькій області, “Нам тут жити” в Херсоні, “Блоку Кернеса – Успішний Харків” у Харкові, “Довіряй справам” в Одесі та “УДАРУ” в Києві. З мерських кампаній особливо варто відзначити діючих мерів Івано-Франківська, Тернополя та Хмельницького, Києва, Харкова, Вінниці. Діючим мерам було чим звітувати перед громадами, а конкретні корисні для всієї громади результати – найкраща агітація».

Такий успіх регіональних політиків і політичних сил експерти пояснюють не лише хорошою роботою мерів, а й тим, що існуючі загальнонаціональні політичні сили все рідше й рідше задовольняють запити виборців. На місцевих виборах перелік кандидатів і партій ширший, ніж на парламентських, тому простіше підшукати альтернативу.

Окремий аспект, який став об’єктом підвищеної уваги з боку деяких політиків та однією із загроз національній безпеці України в контексті місцевих виборів, вважався потенційний реванш проросійських політичних проєктів. У цьому контексті зауважимо, що в останні роки український політичний простір став чітко фрагментований. Лінією цієї фрагментації стало ставлення політичних партій до таких питань, як одно- чи двомовність, Росія чи Європа, НАТО чи позаблоковий статус та ін. За таким поділом до проросійських політичних проєктів стали зараховувати залишки колишньої Партії регіонів, яка розпалася після Революції гідності (URL: http://ogo.ua/articles/view/2020-11-12/111186.html).

Соціологічні опитування, проведені в останній місяць до дня місцевих виборів, дають нам можливість відтворити палітру політичних сил проросійського спрямування: «Опозиційна платформа – За життя», «Наш край», Партія Шарія та партія «Перемога Пальчевського».

Серед показових результатів – очікувана перемога «ОПЗЖ» до місцевих та обласних рад Сходу та Півдня України, та їхнє представництво в багатьох інших місцевих радах по території України. Своє представництво (також переважно на Сході та Півдні України) здобули інші проросійські сили – Партія Шарія та «Наш край».

Що стосується можливого проросійського реваншу, потрібно відмітити ще один важливий підсумок місцевих виборів. Реформа децентралізації надала масштабні можливості та ресурси місцевим громадам. Проте особливості політичної культури українців значною мірою нівелювали потенційні переваги реформи та дали змогу сформуватися системі «місцевого феодалізму» в Україні.

З 2015 р. місцеві еліти тільки укріпили свій статус регіонального гегемона. Найяскравішими представниками таких «феодалів» можна вважати Г. Кернеса та його партію «Блок Кернеса – успішний Харків» (Харків і Харківська область); Г. Труханова та його партію «Довіряй ділам» (Одеса та Одеська область); В. Буряка та його Партія В. Буряка «Єднання» (Запоріжжя та Запорізька область) та ін. Ці діючі мери перемогли на виборах з великим відривом від найближчих кандидатів (в Одесі буде другий тур, але
Г. Труханов усе ж має хороші шанси на перемогу) та провели свої партії до місцевих рад.

У своїй передвиборній риториці ці кандидати та їхні партії також часто послуговувалися проросійськими гаслами. Тому, враховуючи, що в місцевих та обласних радах будуть мати свої представництва «ОПЗЖ», Партія Шарія, зберігається імовірність утворення партійної більшості з проросійськими поглядами. Це може становити певну небезпеку, особливо в регіонах, які за планом В. Путіна мали стати основою формування так званого проєкту Новоросії.

Водночас ці тенденції навряд чи свідчать про повний реванш проросійських політичних сил. Скоріше, можна говорити, що той електорат, що у 2019 р. підтримав В. Зеленського на президентських виборах, у 2020 р. повернувся до своїх звичних уподобань, не дочекавшись швидкого завершення війни з РФ та інших змін, які були задекларовані, але не були реалізовані.

Отже, сьогодні ми спостерігаємо не реванш проросійських сил, а програш президентської партії «Слуга народу». Ситуація відкотилася на декілька років назад, зберігаючи потенціал подальшої поляризації суспільства.

Таким чином, можемо констатувати, що результати місцевих виборів-2020 у цілому були прогнозованими. Підсумки підрахунку голосів здебільшого відобразили результати соціологічних досліджень, проведених під час виборчої кампанії, та прогнози фахівців. Єдиним значним мінусом цьогорічних виборів більшість оглядачів називає низьку явку виборців, що пояснюється також і не сприятливою епідеміологічною ситуацією в країні. Місцеві вибори не виявили явних фаворитів серед парламентських політичних партій і водночас продемонстрували значний рівень підтримки серед місцевого електорату діючих мерів та їхніх регіональних партій, що можна пояснити відсутністю сильного суперника в окремих регіонах та тим, що українці хочуть стабільності. Водночас експерти відзначають один з головних підсумків місцевих виборів-2020: послаблення центральної влади та відповідно посилення місцевого самоврядування, як результат у тому числі успішної реформи децентралізації.

 

Дем’яненко М. Місцеві вибори-2020: результати очима експертів і політиків [Електронний ресурс] / М. Дем’яненко // Україна: події,  факти, коментарі. – 2020. – № 15. – С. 14–22. – Режим доступу: http://nbuviap.gov.ua/images/ukraine/2020/ukr15.pdf. – Назва з екрану.