Місцеві вибори-2020: проблемні питання підготовкиН. Тарасенко, мол. наук. співроб. СІАЗ НБУВ

Особливості підготовки та проведення місцевих виборів-2020 в оцінках експертів

 

На осінь 2020 р. в Україні заплановано вибори до місцевих органів влади. Згідно з Виборчим кодексом та Конституцією України, чергові місцеві вибори проводяться в останню неділю жовтня п’ятого року повноважень рад, голів, старост села, селища, обраних на попередніх чергових місцевих виборах. Єдиними умовами перенесення чергових місцевих виборів можуть бути: введення воєнного/надзвичайного стану або внесення змін у Конституцію щодо визначення іншого терміну повноважень зазначених вище суб’єктів.

Однак нині на проведення виборів може вплинути ще один, не передбачений нормативними документами фактор – статистика захворюваності на коронавірус. У десятках країн світу на тлі пандемії COVID-19 вирішили перенести вибори різного масштабу – президентські (Польща, Молдова, Ісландія), парламентські (Чорногорія, Литва, Грузія, Румунія, Хорватія) та місцеві (Іспанія, Австрія, Велика Британія, Франція). Але ці країни переносять здебільшого вибори, які мають відбутися найближчим часом, тоді як до українських виборів ще півроку. На той час імовірно Україна вже вийде зі стану надзвичайної ситуації, який, до речі, не є юридичною підставою для непроведення виборів. Тож українська влада вирішила не скасовувати та не переносити місцевих виборів, принаймні про це заявив голова партії «Слуга народу» О. Корнієнко. Також він зазначив, що Україна вже може починати готуватися до місцевих виборів. О. Корнієнко запевнив, що жодних переламних змін у законодавстві не буде, бо зміна виборчих правил за той час, що залишився до виборів, не є справедливою (URL: https://zik.ua/article/mistsevi_vybory_iaki_my_zasluzhyly_koly_i_
iak_ukraina_obyratyme_vladu_v_rehionakh_ta_chomu_zmensheno_
zastavu_dlia_kandydativ_968220).

Брифінг голови партії «Слуга народу» О. Корнієнка та голови однойменної депутатської фракції Д. Арахамії щодо змін до виборчого законодавства України відбувся 6 травня. Основні тези, які було озвучено лідерами депутатської більшості стосовно місцевих виборів 2020 р., полягали у такому:

1. Місцеві вибори мають відбутися в терміни, передбачені Конституцією України.

2. До Виборчого кодексу України пропонується внести зміни, які покликані усунути технічні суперечності норм щодо підготовки та проведення виборів. Концептуальні зміни до виборчого законодавства в рік проведення виборів вноситися не будуть.

3. Не запроваджуватимуться додаткові бар’єри для участі партій у місцевих виборах, як-то встановлення загальнонаціонального рейтингу партій для отримання права на розподіл мандатів.

4. У Виборчому кодексі повинно зберегтися право особи на самовисування на пост мера (сільського, селищного, міського голову), реалізація такого права не має бути залежна від членства в партії.

5. Грошову заставу на місцевих виборах повинно бути однозначно знижено. 

6. Необхідно зменшити діючий 90-тисячний бар’єр кількості виборців у містах, який передбачає запровадження пропорційної системи виборів (URL: https://www.auc.org.ua/novyna/konceptualnyh-zmin-do-vyborchogo-kodeksu-v-chastyni-miscevyh-vyboriv-ne-peredbachayetsya).

Місцеві вибори відбуватимуться за новим Виборчим кодексом, який вступив у силу 1 січня 2020 р. Кодекс частково усуває проблеми попереднього закону про місцеві вибори, але потребує доопрацювання. Він частково вирішує питання округів без депутатів та партизації місцевих рад через запровадження відкритих виборчих партійних списків, однак потребує доопрацювання в певних моментах, зокрема у вирішенні питання обрахунку округів і виборців, адже децентралізаційні процеси ще тривають. Ініціатором оновлення Виборчого кодексу став парламентський Комітет з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування. Ще 22 квітня комітет підтримав законопроект № 2769 про зменшення вдесятеро розміру застав на місцевих виборах. Після цього Верховна Рада ухвалила його в першому читанні.

Зазначений законопроект передбачає деякі зміни у виборчих процедурах. Так, раніше застава для партій на місцевих виборах становила суму, визначену за формулою: чотири мінімальні зарплати на кожні 10 тис. виборців. Автори законопроекту мають наміри змінити її на таку: чотири мінімальні зарплати на кожні 90 тис. виборців. Це фактично знижує заставу для балотування в мери столиці з 4 млн грн до 425 тис. грн.

Одне із запропонованих нововведень, яке, за задумом представників «Слуги народу», допоможе структурувати систему державного управління та закінчити децентралізацію, – розподіл місцевого самоврядування на два рівні: громади та області, без рівня «район». На рівні громади мають розподілятися фінанси й повноваження, формуватися бюджет, надаватися державні послуги та розроблятися стратегія розвитку громади. Та сама формула пропонується також і для області – прийняття загального бачення розвитку регіону. Таким чином облрада і виконком стануть «бюджетним комітетом», що розподіляє ресурси на регіон.

Крім того, у планах законодавців є встановлення так званого національного бар’єру. Це означає, що якщо регіональний проект (наприклад, львівський) не набирає в цілому по країні 5 % на виборах, то він не отримує місця у Львівській міськраді, навіть якщо всі львів’яни проголосували тільки за нього. Це нагадує механізм загальнонаціональних виборів. Щоправда, таке нововведення є суперечливим, адже прирівнювати місцеві вибори до загальнонаціональних неконструктивно.

Проте цю ідею підтримує Д. Арахамія, голова фракції «Слуга народу», підкреслюючи, що національний бар’єр корисний насамперед опозиційним силам, які мають малі шанси пройти на місцевих виборах. З нацбар’єром же ж вони йтимуть у владу під політичними знаменом великої партії.

Ще одне заплановане нововведення – зобов’язати партії, що йдуть до місцевих рад, висувати кандидатів мінімум у 2/3 областей країни. Це значить, що партія має зареєструвати свої осередки більше, ніж у половині областей України.

Існує ще одна цікава пропозиція – зменшити поріг, коли на виборах починається пропорційна система, до 10 тис. виборців. Наразі у Виборчому кодексі цей поріг становить 90 тис. виборців. Це означає, що за наявності в місті 88 тис. виборців вибори тут будуть мажоритарними й голосування відбуватиметься за конкретних людей по виборчому округу. Якщо ж виборців налічується 90 тис.+, то голосування відбуватиметься за конкретні партії, а внизу бюлетеня в списку партії виборець зможе вказати кандидата, якого підтримує. Це вже пропорційна виборча система з відкритими списками.

Дев’ять позапарламентських партій уже виступили із заявою проти змін до Виборчого кодексу щодо місцевих виборів, які планує внести «Слуга народу». Заяву підписали партії «Сила людей», Громадянський рух «Хвиля», «Національна платформа», «Правий сектор», «Українська галицька партія», «ДемАльянс», Лібертаріанська партія «5.10», Патріотична партія України, «Україна соборна» (URL: https://www.pravda.com.ua/news/2020/05/1/7250155).

Вони засуджують плани щодо необхідності для партій брати участь у виборах на 2/3 округів країни і встановлення виборчого бар’єра в розмірі 5 %, а також намір звузити населені пункти, у яких громадянин може йти на вибори в місцеві ради окремо від партії та без грошової застави, з 90 тис. до 10 тис. населення. «Встановлення національного виборчого бар’єра у 5 % на місцевих виборах – це те, що науковці називають процесом партизації влади. По суті, це – насильницький примус усіх політиків на місцевому рівні балотуватися від одної провладної партії, яка 100-відсотково виграє вибори. Процес монополізації буде завершено та сягне масштабів “Единой России”.

За діючими правилами, у містах до 90 тис. населення громадянин може йти на вибори в місцеві ради окремо від партії та без грошової застави. Влада прагне заборонити таку практику, обмеживши це правило лише для населених пунктів менше 10 тис. У разі прийняття таких змін, які суперечать Конституції України та Європейській хартії місцевого самоврядування, де-факто зупиниться реформа децентралізації», – ідеться в заяві. Партії-підписанти заявили, що залишають за собою право «протистояти узурпації влади на всіх рівнях».

У цьому ж контексті народний депутат України від партії «Голос» Р. Лозинський наголошує, що бар’єри, які стали предметом широкого обговорення, партія однозначно не підтримуватиме, тому що місцеве самоврядування та партійну й ідеологічну діяльність у Верховній Раді потрібно розділяти. У «Голосі» переконані, що на місцевих виборах потрібно «дати можливість місцевим громадам висувати тих людей, яких вони бачили в діяльності, яким вони довіряють і які не повинні мати жодних зобов’язань перед політичними партіями. Ми розуміємо, що інституції мають значення, зокрема виборчі інститути. Місцеві вибори мають дати поштовх розвитку місцевого самоврядування, особливо після складних років реформи, яку називають децентралізацією. Тому очікуємо на вибори 25 жовтня та будемо в стінах парламенту робити все, щоб зайвих бар’єрів і змін правил гри перед самою грою не було» (URL: https://decentralization.gov.ua/news/12459).

Міський голова Тернополя С. Надал також акцентує увагу на тому, що 5-відсотковий бар’єр для партії в розрізі всеукраїнського рейтингу – це нонсенс. «Ми реально моніторимо ситуацію, і за результатами соціології мешканці міста мають одне ставлення до політичних партій, коли йдеться про вибори до Верховної Ради, і зовсім інше бачення, коли йдеться про вибори до місцевих рад. Тому що люди вже чітко навчилися розділяти питання, які потрібно вирішувати на загальнодержавному рівні, і проблеми, які потрібно вирішувати на міському рівні. Є моменти, коли в тому чи іншому місті, населеному пункті партія може набрати 70 % підтримки виборців, але по Україні вона набере менше 5 %, – говорить С. Надал. – Наприклад, у Тернополі, у багатьох містах Західної України є підтримка людей партій правого спрямування. У силу таких обмежень ці партії можуть не зайти в місцеві ради, натомість на їхнє місце може прийти інша політична сила, яка має дуже низький рівень підтримки на місцевому рівні, але в силу того, що набере понад 5 % на загальноукраїнському рівні, автоматично потрапить до місцевої ради» (URL: https://decentralization.gov.ua/news/12459).

Експерт Українського інституту майбутнього І. Попов, серед іншого, висловлює свою точку зору щодо зменшення розміру застави для участі у виборах, зокрема мерів міст. Він визнає цей крок правильним, але з необхідністю розуміння, що це призведе й до інших наслідків. За словами І. Попова, якщо зменшити заставу в дев’ять разів, то на виборах мерів може з’явитися, наприклад, 40 бажаючих стати міським головою та виставити списки. Хоча зрозуміло, що велика частина з них буде спойлерами, технічними проектами тощо. І. Попов нагадує, що в останній версії Виборчого кодексу до виборчого бюлетеню включаються назви всіх партій-суб’єктів виборчого процесу та інформація про п’ять кандидатів від кожного суб’єкта. «Усю цю інформацію треба якось включити у виборчі бюлетені, і поліграфічні можливості просто не дають можливості це все надрукувати. А виборчий бюлетень у нас має складатися з одного листочка, текст має бути з однієї сторони. Це означає, що в деяких великих містах бюлетень друкуватимуть шостим шрифтом, що прочитати просто ніхто не зможе. Тобто всі ці наслідки також треба прораховувати», – наголошує експерт (URL: https://decentralization.gov.ua/news/12459).

Експерт із конституційного права Б. Бондаренко вважає неконституційною ініціативу, яка передбачає для партій висунення своїх кандидатів на двох третинах округів і встановлення 5-відсоткового бар’єра. «Виборчий процес на місцях – це один виборчий процес, виборчий процес в іншій адміністративно-територіальній одинці – другий процес. Не можна, щоб, коли якийсь суб’єкт, обираючись до будь-якого органу місцевого самоврядування, був залежним від того, чи виставить він своїх кандидатів. Це різні виборчі процеси й один від одного не повинні залежати», – зазначає Б. Бондаренко (URL: https://www.slovoidilo.ua/2020/05/08/pogljad/polityka/zminy-vyborchoho-kodeksu-chy-vidpovidayut-inicziatyvy-konstytucziyi).

Щодо бар’єра, на думку експерта, ситуація залежить від того, у яких населених пунктах та з якою кількістю населення буде встановлена пропорційна виборча система. В Україні партійна система не розбудована, що не дасть змоги великій кількості партій брати участь у виборах.

З іншого боку, зрозуміло, що для місцевих виборів притаманна участь самовисуванців. Це означатиме, зазначає Б. Бондаренко, що їм доведеться шукати партійні прапори за півроку до виборів. Експерт переконаний, що для встановлення пропорційної виборчої системи для органів місцевого самоврядування мають бути підготовлені умови, тобто розбудована партійна система в Україні. «У самої ж Слуги народу велика проблема з місцевими організаціями, у нас зможе брати участь, грубо кажучи, Батьківщина, десь – Ляшко, десь – ОПЗЖ. Мені здається складною перспектива, що малим партіям при таких розкладах вдасться взяти участь у виборах», – пояснив експерт.

Аналіз проекту змін до Виборчого кодексу експертами Громадянської платформи «ОПОРА» схиляє їх до висновку, що попередні пропозиції до Виборчого кодексу включають у себе дискусійні або навіть загрозливі положення, які потребують широкого експертного та парламентського обговорення. Депутатські фракції та групи на засадах прозорості та відкритості, із залученням зацікавлених сторін повинні оперативно сформувати першочергові зміни до Кодексу й уникнути потенційних ризиків для демократичних виборів, стверджують представники «ОПОРИ» (URL: https://www.oporaua.org/news/vybory/19931-zaproponovani-zmini-do-viborchogo-kodeksu-stvoriuiut-novi-vikliki-dlia-demokratichnosti-viboriv-ta-vidpovidnosti-viborchomu-protsesu-opora).

На поточний момент народні депутати України обговорюють проект комплексних змін до Виборчого кодексу не лише щодо місцевих виборів, а й регулювання загальнонаціональних виборів, діяльності Центральної виборчої комісії та Державного реєстру виборців, процесу відкликання депутатів місцевих рад.

Значна частина змін до Виборчого кодексу, які напрацювали народні депутати України з профільного Комітету з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування, спрямовується на усунення недоліків та прогалин у законодавстві. Зокрема, комітет врахував прогресивні позиції ЦВК щодо уніфікації та спрощення виборчих процедур, підвищення зрозумілості вимог до заповнення виборчих документів та процесу підрахунку голосів, окремих аспектів утворення й діяльності виборчих комісій, подання документів кандидатами тощо. Здійснено спробу чітко врегулювати одночасне балотування кандидатів на місцевих виборах. У цілому народні депутати України та ЦВК доклали значних зусиль для усунення прогалин і розбалансованих положень Виборчого кодексу й підвищення його процедурної якості.

Водночас політично найбільш резонансними є ініціативи щодо внесення змін до розділу Виборчого кодексу про місцеві вибори. З точки зору дотримання стандартів демократичних виборів, деякі розроблені зміни є проблематичними. На думку «ОПОРИ», запропоновані зміни не тільки не усувають перешкод для реалізації громадянами України пасивного виборчого права, а й створюють нові виклики для демократичності виборів та їх відповідності виборчому процесу.

Так, проект змін не розв’язує проблеми з відсутністю інституту самовисування на виборах депутатів міських рад великих міст (90 тис. і більше), а також унеможливлює самовисування на виборах депутатів значно більшої кількості міст (15 тис. і більше). Цю можливість можна забезпечити, зокрема, шляхом самовисування списків незалежних кандидатів.

Також для міст, у яких застосовується пропорційна виборча система, пропонується встановити розмір грошової застави в такому розрахунку: два розміри заробітної плати на 10 тис. виборців. Поточна редакція Кодексу передбачає, що політичні партії вносять чотири розміри грошової застави на 10 тис. виборців. Таким чином, грошова застава для місцевих організацій політичних партій зменшена лише удвічі й залишається надмірною. У великих містах розмір грошової застави обмежуватиме можливість місцевих організацій політичних партій висувати кандидатів через відсутність коштів і, відповідно, політичну конкуренцію на місцях.

Пропонується також запровадити грошову заставу для кандидатів-самовисуванців та організацій політичних партій, які братимуть участь у виборах депутатів сільських, селищних, міських рад (менше 15 тис. виборців) за мажоритарною виборчою системою в багатомандатних виборчих округах.

Для кандидатів-самовисуванців застава становитиме 1,5 розміру мінімальної заробітної плати, натомість організація політичної партії повинна буде внести два розміри мінімальної заробітної плати за кожного кандидата в багатомандатному мажоритарному окрузі. На нашу думку, грошову заставу до найнижчого рівня громад доцільно підвищувати чи вперше вводити лише в разі виявлення реальних загроз для виборчого процесу у зв’язку зі зловживаннями пасивним виборчим правом.

Окремо «ОПОРА» звертає увагу, що в проекті змін пропонується збільшити кількість депутатів місцевих рад у невеликих громадах (мінімум 22 депутати для найменших громад). Ця норма в комплексі із застосуванням грошової застави для місцевих організацій стає істотним фінансовим тягарем для їхньої участі у виборах на базовому рівні місцевого самоврядування.

Проект змін пропонує дати право подавати кандидатури до ТВК, ДВК місцевим організаціям партій, які уклали угоду про співпрацю з депутатською групою у Верховній Раді України. Депутатська група є об’єднанням окремих депутатів, а не фракцією партії, яка перемогла на попередніх виборах, і може брати участь в усіх наступних виборчих кампаніях. Наділення нестабільних, позапартійних та ідеологічно несформованих депутатських груп правом впливати на формування виборчих комісій руйнує логіку процесу адміністрування виборів і загрожує масовими політичними та корупційними зловживаннями.

Також ініціатори змін до Виборчого кодексу пропонують відновити процедуру, коли керівні органи партій погоджують кандидатів на посади міських голів та у виборчі списки місцевих організацій. Без цього виборчий список та кандидати не можуть бути зареєстровані. На думку «ОПОРИ», запропоноване положення негативно впливатиме на досі слабкі практики внутрішньопартійної демократії та створить додаткові ризики централізованої політичної корупції.

Також пропонується демотивувати партії створювати місцеві організації, наділивши обласні організації правом висувати кандидатів на місцевих виборах у містах. Обласні організації політичних партій зможуть отримати право подавати кандидатури до складу ТВК і ДВК замість міських та районних організацій, якщо останні відсутні в структурі партії. Це також створює умови для централізації внутрішньопартійних процесів та відмови політичних партій створювати та розвивати місцеві організації.

Не менш важливим завданням є вдосконалення загальних положень Виборчого кодексу, розділів про вибори народних депутатів України та Президента України, але для цього парламент повинен виділити достатньо часу й забезпечити повноцінну дискусію на рівні народних депутатів України, національних і міжнародних експертів.

«ОПОРА» звертає увагу на важливість дотримання прав суб’єктів виборчого процесу на оскарження рішень, дій, бездіяльності виборчих комісій, інших порушень виборчого законодавства. Зокрема, у розроблених змінах терміни оскарження рішень, дій, бездіяльності виборчих комісій скорочуються із двох до п’яти днів із дня відповідної події чи ухвалення рішення. Проект зобов’язує кандидатів оскаржувати лише ті порушення з боку виборчих комісій, що стосуються виборчого округу чи регіону, у якому він зареєстрований. 

Важливо не допустити погіршення правової визначеності підстав для відмови в реєстрації кандидатів і ускладнення процесу реєстрації кандидатів у цьому аспекті. Зокрема, у проекті змін передбачається можливість для виборчих комісій відмовити в реєстрації кандидатів на підставі відсутності в документах відомостей, передбачених Кодексом. Законодавчі пропозиції чітко не визначають переліку відомостей, відсутність яких у документах кандидата унеможливлює його реєстрацію, залишаючи широкий простір для трактувань із боку виборчих комісій.

Парламенту варто комплексно розглянути пропозиції щодо вдосконалення процесу формування та діяльності виборчих комісій, уникаючи поспішних рішень, які розбалансують систему адміністрування виборів. У проекті змін передбачається можливість створення секретаріатів окружних та територіальних виборчих комісій за рішенням ЦВК та на основі її територіальних представництв. Нові пропозиції до Кодексу також передбачають можливість включити до складу ОВК і ДВК кандидатури на посади голів, заступників голів, секретарів виборчих комісій за поданням територіальних представництв ЦВК.

«ОПОРА» підтримує послідовну позицію ЦВК щодо професіоналізації виборчих комісій, але такі системні зміни не можуть бути ухвалені без повноцінного обговорення на рівні парламенту та без моделювання всіх наслідків конкретних пропозицій для демократичності виборів і збалансованості системи адміністрування виборів.

Виборчий кодекс повинен зберегти попередньо узгоджені стандарти доступу громадян до інформації про вибори, зокрема у форматі відкритих виборчих даних. При цьому ЦВК має отримати реалістичне фінансування та необхідний час для розширення доступного суспільству переліку відкритих виборчих даних.

Народні депутати на сьогодні обговорюють ініціативу з віднесення до повноважень ЦВК проведення пілотних проектів із застосуванням нових технологій (зокрема, машинне голосування). Підтримуючи наділення ЦВК повноваженнями з реалізації пілотних проектів, «ОПОРА» звертає увагу на важливість неухильного дотримання законності виборчих процедур. Параметри пілотних проектів не можуть підміняти собою законного перебігу процесу голосування та підрахунку голосів, а підзаконні акти не повинні заміщати собою Виборчий кодекс.

У межах виборчої реформи важливо посилити стандарти фінансової прозорості виборчих фінансів. Так, окремі положення зменшують обсяги інформації про осіб, які зробили внески до виборчих фондів. На думку «ОПОРИ», від таких ініціатив необхідно відмовитися й продовжити реформу законодавства про партійні та виборчі фінанси на основі міжнародно визначених стандартів і рекомендацій.

Важливо уникнути застосування необґрунтованих санкцій до голів політичних партій, їхніх місцевих організацій, кандидатів, керівників місцевих організацій у разі виявлення фактів внесення ними сфальсифікованих заяв громадян про згоду виконувати повноваження членів виборчих комісій, бути довіреними особами чи офіційними спостерігачами. Покарання повинне застосовуватися до конкретних винних, а не демотивувати політичних і громадських лідерів брати на себе відповідальність у виборчому процесі. Натомість проблема зловживань під час виборів розв’язується шляхом впровадження комплексних, пропорційних та дієвих санкцій, які з 2017 р. пропонуються в спільних напрацюваннях правоохоронних органів України та «ОПОРИ». 

Окремо необхідно підкреслити, що питання вдосконалення пропорційної виборчої системи з голосуванням за виборчі списки на парламентських виборах потребує детальної дискусії. Запропоновані на поточному етапі реформи ініціативи щодо скорочення кількості виборчих округів та зміни інших параметрів виборчої системи на парламентських виборах не обговорювалися й не можуть ухвалюватися в пакеті із законодавством про місцеві вибори, наголошують в «ОПОРІ».

Перелік проблем, які можуть виникнути під час підготовки до місцевих виборів нещодавно узагальнила та передала до профільного парламентського комітету Центральна виборча комісія. У повідомленні ЦВК ідеться про те, що чергові та перші місцеві вибори 25 жовтня 2020 р. ставлять перед державою ряд викликів і завдань, що пов’язані між собою та мають комплексний характер. Зазначені проблеми можуть створити загрозу для забезпечення належної організації та проведення місцевих виборів у жовтні 2020 р. (URL: https://zaxid.net/news).

Автори документа, серед іншого, акцентують увагу на невизначеності з епідемічною ситуацією в Україні під час виборчого процесу чергових місцевих виборів. Отже, якщо вибори таки відбудуться в умовах карантину, суб’єктам виборчого процесу доведеться вживати додаткові заходи безпеки.

Незрозумілою залишається подальша доля, з огляду на її незавершеність, реформи адміністративно-територіального устрою України. Також є вірогідність перегляду ряду положень Виборчого кодексу України буквально перед стартом виборчої кампанії, що є абсолютно небажаним.

Залишаються тимчасово окуповані території, на яких вибори не можуть організовуватися та проводитися.

Також існують проблеми з фінансуванням місцевих виборів (скорочення бюджету з 1,5 млрд грн до 1 млрд), насамперед щодо оплати праці членів виборчих комісій, що можуть спричинити труднощі з формуванням та функціонуванням виборчих комісій усіх рівнів.

Зокрема, член Центральної виборчої комісії А. Гевко вважає ситуацію, що виникла після прийняття змін до Державного бюджету, відповідно до яких фінансування місцевих виборів скоротилося до 1 млрд грн, критичною. Для людей на місцях, які працюють у виборчих комісіях, наголошує А. Гевко, оплата їхньої праці є одним із мотивів у виборчих комісіях, тож це впливає на якість їхньої роботи. Він сподівається, що до місцевих виборів це питання буде відкориговано.

Крім того, А. Гевко вважає за необхідне доопрацювати закон про місцеве самоврядування, щоб разом із цими черговими виборами можна було провести перші вибори старост по всій території України. «Щоб повсюдність місцевого самоврядування збереглася і люди мали звертатися безпосередньо у своїх селах до того, хто представляє їхні інтереси в новостворених укрупнених громадах».

Також серйозним викликом у контексті проведення місцевих виборів, за словами члена ЦВК, є питання карантину. Якщо він буде продовжений, доведеться вживати заходи для безпеки людей, які голосуватимуть. Південній Кореї, за інформацією А. Гевка, це коштувало орієнтовно 600 млн грн. Але тут проблема не стільки в коштах, як у спроможності організувати й забезпечити заходи безпеки, пов’язані із соціальним дистанціюванням, обробленням приміщень тощо.

Ще одним із ключових викликів є відсутність нової територіальної основи в Україні. На сьогодні є громади, які повністю охоплюють територію районів, і є ОТГ, які знаходяться на межі двох-трьох районів. «Проводити місцеві вибори на старій територіальній основі – це злочин. Адже треба буде витрачати додаткові кошти на нові вибори при утворенні нових об’єднаних територіальних громад», – зазначає він (URL: https://rpr.org.ua/news/mistsevi-vybory-potrebuiut-zmin-do-vyborchoho-kodeksu-ta-konstytutsii-eksperty).

Генеральний директор Комітету виборців України О. Кошель звертає увагу на можливу втрату «десятків відсотків» голосів через складну для виборців форму бюлетеня, запроваджену новим Виборчим кодексом. Також значна частина голосів втрачається на закордонному виборчому окрузі. «Близько 2 млн українців не можуть проголосувати за кордоном, адже необхідно дістатися до українського посольства чи консульства», – зазначає О. Кошель, запропонувавши надати можливість цим громадянам голосувати поштою.

На його думку, недостаток фінансування місцевих виборів може повністю загнати «в тінь» зарплати членів ДВК і вони повністю фінансово залежатимуть від політичних сил.

Дискусії щодо підготовки до цьогорічних місцевих виборів із другої половини квітня загострилися також в Офісі Президента. Вони точаться навколо формування штабів та їхнього підходу до виборів. Про це, з посиланням на власні джерела, пише «Українська правда» у статті «Чотири штаби “Слуги народу”: як організована підготовка до місцевих виборів у Зеленського» (URL: https://www.pravda.com.ua/articles/2020/05/12/7251232).

За висновком видання, у партії до цього часу немає чіткої єдиної стратегії щодо місцевих виборів. Зокрема, зазначається, що В. Зеленський і його оточення хотіли б «дограти» виборчу кампанію у стилі «зробимо їх разом», однак за рік після президентських виборів такі меседжі втратили свою актуальність. Ба більше, гасло «зробимо їх разом» можна застосувати вже проти діючої влади. «Місцеву кампанію не можна будувати так само, як парламентську. Це окремий вид виборів, де людям начхати на бренди. У мене враження, що в ОПУ це не до кінця розуміють», – пояснив «УП» один із колишніх членів «Зе!Команди».

Загалом у «Слузі народу» є дві глобальні проблеми на цих виборах: хаос у регіональній політиці ОПУ та відсутність кадрового резерву – ідеться в матеріалі. Проект Lift, завдяки якому до влади мали приходити нові й компетентні обличчя, «заглох» після парламентських виборів, а несистемність ОП щодо регіонів переросла у штабний розгардіяш. За даними видання, партія «Слуга народу» неформально створила чотири центри впливу для підготовки до місцевих виборів: голови ОДА, старі представники «Зе!Команди», технологічний штаб і штаб депутатів-кураторів. Видання констатує, що за роботу керівників областей відповідає перший заступник голови ОПУ С. Трофимов. Він на Банковій відповідає за всю регіональну політику.

За координацію старих представників «Зе!Команди», які працювали в регіонах на попередніх виборах, відповідає І. Павлюк, якого джерела називають тіньовим керівником всієї нинішньої виборчої кампанії.

Третій центр – так званий технологічний штаб, яким займається лідер партії «Слуга народу» О. Корнієнко. Нардеп відповідає за пошук і координацію політтехнологів, які працюватимуть по регіонах.

І четвертий – це депутати-куратори. За кожною областю Офіс Президента закріпив «смотрящего» політика, головна мета якого полягає в допомозі з підбором людей у списки в міські та обласні ради. За даними ЗМІ, частину цих нардепів курує перший помічник Президента С. Шефір.

Одним із найскладніших завдань для команди В. Зеленського на місцевих виборах стане пошук кандидатів у міські голови, адже це фактично брендфейс кампанії в кожному місті, зазначає «УП». За інформацією видання, станом на 11 травня, партія все ще не визначилася зі своїми кандидатами по Україні та навіть не затвердила свого претендента на мерське крісло в столиці (URL: https://www.pravda.com.ua/articles/2020/05/12/7251232). 

Як припускає автор публікації, у Києві кандидатами у мери від «СН» можуть стати одразу три нардепи – М. Тищенко, О. Ткаченко й О. Дубінський. Але не факт, що хтось із них зміг би реально поборотися з В. Кличком, який за час карантину наростив симпатію серед киян. Тому в партії все ще тривають пошуки кандидата, який мав би хоча б гіпотетичний шанс на перемогу.

Загалом кандидатів у мери партія шукає вже не за критеріями новизни, а за впізнаваністю в регіоні та конкретним досвідом роботи. Справа в тому, що за останній рік істотно змінилися очікування українців щодо ідеального політика. Закриті соціологічні дослідження, які є в розпорядженні, зокрема, керівництва Офісу Президента, показують, що люди більше не хочуть бачити нових і недосвідчених політиків при владі. Серед виборців є запит на людей, які мають досвід менеджерської роботи або досвід у політиці, але які не мають корупційного шлейфу.

Для таких кандидатів у мери в кожному великому місті розробляється окрема стратегія розвитку регіону. До розроблення цих стратегій залучені перший заступник голови ОПУ С. Трофімов та віце-прем’єр М. Федоров, який на президентських виборах курував весь диджитал кандидата В. Зеленського. 

Найбільшими конкурентами для «Слуги народу» та Президента В. Зеленського на місцевих виборах є, на думку автора зазначеної статті, діючі міські голови, які за час карантину зміцнили свої позиції в кожному регіоні, відчувши слабкість центральної влади в питаннях місцевого самоврядування. Прикладом може служити публічний конфлікт мера Черкас А. Бондаренка із Президентом України. А. Бондаренко зухвало давав зрозуміти, що йому байдуже на В. Зеленського, а публічні висловлювання з боку Банкової лише додавали меру додаткових електоральних балів. Досить примітною була солідарність із мером Черкас із боку інших міських голів. Жоден мер його не критикував, деякі навіть публічно підтримали А. Бондаренка.

Така згуртованість мерів навіть дала підстави говорити про створення так званої партії мерів. Наприклад, політтехнолог С. Гайдай вважає, що «партія мерів» точно виникне, можливо, не одна, навколо різних мерів, які будуть лідерами цих партій (URL: https://nv.ua/ukr/ukraine/politics/polittehnolog-sergiy-gayday-pro-miscevi-vibori-i-prezidenta-zelenskogo-novini-ukrajini-50087037.html).

Натомість «УП» стверджує, що сценарій широкого об’єднання мерів наразі є утопічним. Наприклад, абсолютно проукраїнський мер Львова А. Садовий не зможе об’єднатися з Г. Кернесом, який 9 травня вітає всіх «С днем победы». Разом із тим на місцевих виборах можливі ситуативні об’єднання ідейно близьких одне одному міських голів. Як приклад, на місцевих виборах може з’явитися партія мерів на сході та партія мерів на заході. Але станом на сьогодні всі ці сценарії є лише гіпотетичними.

Отже, вибори до місцевих органів влади в Україні мають відбутися, як і планувалося, 25 жовтня. Водночас на шляху до їх проведення існує ряд нерозв’язаних проблем, на яких акцентують увагу Центральна виборча комісія, народні депутати, громадські організації та експерти. Крім епідеміологічної ситуації, що, безперечно, домінує нині над усіма іншими питаннями, серйозні виклики створюють урізане фінансування місцевих виборів, невизначеність із застосуванням нового Виборчого кодексу та внесенням до нього змін. За прогнозами, проект рішення про проведення місцевих виборів буде винесено на розгляд парламенту до кінця червня, до того часу триватиме обговорення запропонованих нововведень у перебіг виборчої кампанії.

 

Тарасенко Н. Особливості підготовки та проведення місцевих виборів-2020 в оцінках експертів [Електронний ресурс] / Н. Тарасенко // Україна: події, факти, коментарі. – 2020. – № 10. – С. 5–16. – Режим доступу: http://nbuviap.gov.ua/images/ukraine/2020/ukr10.pdf. – Назва з екрану.