Друге пришестя М. Саакашвілі в українську політикуМ. Дем’яненко, наук. співроб. СІАЗ НБУВ

Повернення М. Саакашвілі в українську політику: реакція партнерів України й оцінки експертів

 

Президент України В. Зеленський 7 травня призначив головою Виконавчого комітету реформ Національної ради реформ М. Саакашвілі, який раніше вже мав досвід в українській політиці.

М. Саакашвілі став відомим всій України у 2004 р., коли був обраний президентом Грузії на хвилі Революції троянд. Очоливши країну, він кардинально реформував її державне управління та економіку, завдяки чому Грузія отримала найбільш динамічний розвиток у пострадянському просторі. За простотою реєстрації бізнесу Грузія стала восьмою в світі, другою – за легкістю реєстрації прав власності та 20-ю – за рівнем захисту інвесторів. М. Саакашвілі скоротив персонал міністерств на 35 %, а кількість чиновників – на 50 % (URL: https://nv.ua/ukr/ukraine/politics/saakashvili-vice-prem-yer-priznachennya-biografiya-ukrajinska-politika-novini-ukrajini-50083831.html).

Нагадаємо, що після зміни влади в Грузії проти екс-президента відкрили кілька кримінальних справ. Грузинські суди винесли йому заочно кілька вироків. Безпосередньо М. Саакашвілі стверджував, що за переслідуванням його на батьківщині стоїть екс-прем’єр-міністр Грузії, бізнесмен Б. Іванішвілі.

Участь в українській політиці М. Саакашвілі почав приймати ще в 2004 р., під час помаранчевої революції, коли зблизився з В. Ющенком та підтримав Євромайдан. Пізніше М. Саакашвілі виступив проти анексії Криму Росією та російської агресії на Донбасі.

У травні 2015 р. П. Порошенко надав йому українське громадянство та призначив губернатором Одеської області. Це, крім іншого, врятувало М. Саакашвілі від екстрадиції до Грузії, де проти нього було відкрито кримінальні справи.

Водночас в Україні свій успішний грузинський досвід М. Саакашвілі реалізувати не зміг. Будучи головою Одеської обласної державної адміністрації в 2015–2016 рр., йому не вдалося перетворити регіон у локомотив реформ в Україні. За його словами, серед його головних завдань було будівництво дороги Одеса – Рені, а також реформа одеської митниці, створення системи, «при якій не можливо було б брати хабарі». М. Саакашвілі зазначив, що дорогу йому вдалося прокласти, однак реформувати митницю йому не дали можливості (URL: https://ua.112.ua/golovni-novyni/saakashvili-nazvav-prychynu-svoiei-vidstavky-z-posady-hlavy-odeskoi-oda-496208.html).

На новому місці політик запам’ятався також звинуваченнями на адресу тодішнього прем’єра А. Яценюка, олігарха І. Коломойського та міністра внутрішніх справ А. Авакова. Розсварився М. Саакашвілі й з П. Порошенком, публічно закликаючи українців до повалення свого недавнього друга.

Політика звільнили з посади 7 листопада 2016 р., а в липні наступного – позбавили громадянства. Відтоді він перетворився на запеклого опозиціонера до тодішньої влади, довкола якого постійно відбувалися гучні події. М. Саакашвілі, разом із прихильниками, проривався до України через польський кордон, відбивався від затримання силовиками, організував «Міхомайдан», який простояв біля Верховної Ради від жовтня 2017 до березня 2018 р. (URL: https://www.5.ua/polityka/saakashvili-povertaietsia-v-ukrainsku-polityku-zhaduiemo-ioho-poperednii-dosvid-siuzhet-213305.html).

В. Зеленський 28 травня 2019 р. повернув М. Саакашвілі українське громадянство. Той у відповідь закликав підтримати партію «Слуга народу» на парламентських виборах. Уже менше ніж через рік у нинішньої української влади знайшлося для М. Саакашвілі місце в команді.

За словами екс-президента Грузії, ідея призначити його на посаду належала Президенту В. Зеленському. Діючий Президент України, зокрема, підтвердив, що має наміри використати досвід політика в реформуванні митниці та його інвестиційні зв’язки, а також нагадав, що М. Саакашвілі, коли був президентом Грузії, дійсно зміг подолати корупцію та осучаснити роботу митниці (URL: https://ua.news/ua/zelenskyj-obyasnyl-chem-budet-zanymatsya-saakashvyly). «Результатів роботи від Саакашвілі очікую не на другий день після його призначення, але в найближчі місяці він повинен бути. Результат – з приводу дерегуляції в бізнесі та реформи митниці. Ми з ним багато про це говорили. Він розповів, що свого часу поставив нових людей на митниці, потім усіх розігнав. Через деякий час поставив інших – і довелося розігнати знову. Ну, така складна річ реформа митниці. Я дуже хочу, щоб він нею займався», – наголосив В. Зеленський і зауважив, що в М. Саакашвілі достатньо міцні інвестиційні зв’язки з багатьма країнами.

Водночас голова Виконавчого комітету реформ М. Саакашвілі поінформував, що від початку розглядалася саме ця посада, а не віце-прем’єра.

Нагадаємо, що 22 квітня він заявив, що отримав від Президента України В. Зеленського пропозицію стати віце-прем’єр-міністром із реформ. Фракція «Слуга народу» висунула кандидатуру колишнього президента Грузії на цей пост. Однак пізніше Кабмін відкликав подання з Верховної Ради через слабку підтримку цієї ідеї депутатами, а М. Саакашвілі запропонували очолити Виконавчий комітет реформ Національної ради реформ – консультативний орган при Президентові. Її своїм указом створив у серпні 2014 р. П. Порошенко «для впровадження узгодженої державної політики реформ в Україні». Вона покликана налагодити взаємодію в цьому питанні між державними органами, громадянським суспільством та міжнародною спільнотою. До Нацради входить ряд високопосадовців, урядовці, секретар РНБО, спікер, глава Нацбанку та ухвалюються певні рішення.

Першим своїм кроком на новій посаді голови Виконавчого комітету реформ М. Саакашвілі назвав допомогу економіці та звільнення бізнесу від адміністративного втручання. «Це абсолютно ідея Зеленського. Різні люди до цього схилялися. І були в мене зустрічі з головою Офісу Президента Єрмаком, якого я знаю приблизно 25 років, чи з Богданом, якого я знаю з часів “Нашої України”, де він був серед активістів. У мене була можливість також познайомитися з іншими членами команди... Тобто ідея пропонувати цю посаду була не моя. Від початку в Офісі Президента була ідея пропонувати саме її, а не віце-прем’єра. Коли ж вони запропонували віце-прем’єра, то потім побачили, як їм чинили спротив. Ті, що за статус-кво, які присутні в майже кожній фракції в парламенті, взагалі чинять спротив будь-якій зміні. Вони якраз відкрили вогонь першими. У мене було враження, що це було неочікувано і для Президента», – зауважив М. Саакашвілі (URL: https://www.pravda.com.ua/news/2020/05/10/7251125).

Відповідаючи на питання, хто був проти його призначення у фракції «Слуга народу», М. Саакашвілі зазначив, що «це були люди, яких більшість керівництва й особисто Президент не знали». Він додав, що, коли збирається нова політична сила, туди потрапляють люди, «які відрізняються як мінімум своїми поглядами, а більшість із них відрізняються тим, що вони вже під кимось».

Зауважимо, що сам новопризначений голова Виконавчого комітету реформ України М. Саакашвілі пояснив відсутність підтримки з боку окремих депутатів їхнім страхом змін. «Якби вони вважали, що я лузер, який нічого не вміє робити, то їх би це взагалі не хвилювало. Ні, вони знають, на що я здатний, вони знають, що я реально перекрию їхні потоки. Вони знають, що мене не можна купити», – заявив політик (URL: https://rubryka.com/2020/05/10/mene-ne-mozhna-kupyty-saakashvili-rozpoviv-chomu-chastyna-deputativ-jogo-ne-pidtrymala). Він упевнений, що депутати нібито знають, на що він здатний, і бояться змін. «Коли вони бачать у мені таку загрозу, таку небезпеку для себе, то, може, вони і бачать у мені потенціал, що я можу щось зробити», – вважає політик.

Згадав політик і про конфлікт із главою МВС А. Аваковим: «Я не знаю, як вважає Аваков, що в нього, може, і був особистий конфлікт зі мною, але в мене був конфлікт із системою. І там було багато особистостей, не тільки Аваков, але він був їхнім фронтменом, він там їх захищав. Але це не була сутичка з ним чи проблеми з ним».

Окремо хотілося б звернути увагу на позицію політичного аналітика О. Кочеткова, який, зокрема, зауважив, що найбільшим противником призначення М. Саакашвілі на будь-якій помітний пост був не А. Аваков, а А. Єрмак, частково підтриманий С. Шефіром (URL: https://www.facebook.com/photo.php?fbid=2504145686512356&set=a.1409023429357926&type=3).

«Значущість А. Авакова – матеріальна, М. Саакашвілі їй не смертельний. На відміну від віртуальної значущості А. Єрмака. Ще з Д. Табачника склалося, що глава президентського офісу (секретаріату, адміністрації – не важливо) працює сторожем біля вуха Президента. Якщо хтось хоче потрапити до глави держави, спочатку він повинен доповісти главі офісу, про що має намір говорити. А глава офісу оцінить, наскільки така інформація важлива і своєчасна, оцінить, зрозуміло, з урахуванням власних інтересів. І якщо збіжиться, то хвіртка до вуха Президента відкриється. А не збіжиться, то глава офісу має безліч можливостей не допустити небажану особу до свого шефа.

Після призначення М. Саакашвілі на нього обрушиться Ніагара із пропозицій щодо реформи всього на світі, а також із компромату про зловживання чиновників у центрі та на місцях. І частиною цієї інформації він, природно, захоче поділитися з В. Зеленським. А навіщо найближчому оточенню Президента така неконтрольована інфа, що йде в обхід їхньої хвіртки? У них і так повно проектів, куди інтегровано їхні забаганки, а бюджетних грошей і так на всіх не вистачає. Ще страшніша інформація про порушення та дурниці, які творять призначенці нинішньої влади», – зазначає О. Кочетков.

Тому, резюмує експерт, для оточення Президента не вигідне регулярне спілкування М. Саакашвілі та В. Зеленського, але й спроби не пустити неконтрольованого екс-президента можуть набути ще більшого розголосу, особливо зважаючи на його медійність. Єдиний варіант для оточення В. Зеленського – спробувати штучно нацькувати М. Саакашвілі з тим же А. Аваковим, Д. Шмигалем або Д. Разумковим. «У будь-якому випадку, на якийсь час В. Зеленському почне надходити значно більше об’єктивної, критичної інформації про те, що коїться в країні, від його імені. Що наблизить крах нашої корупційно-олігархічної системи влади. Ось тільки крах її окремо або разом з країною – про це і сам М. Саакашвілі навряд чи знає напевно», – підсумував О. Кочетков.

Водночас призначення М. Саакашвілі на цю посаду викликало не сприйняття й за межами України, зокрема вплинуло на дипломатичні відносини між Україною та Грузією. Президент Грузії С. Зурабішвілі назвала неприйнятним призначення політика на такий пост. Також Грузія відкликала свого посла з Києва для проведення консультацій.

Якщо порівнювати призначення М. Саакашвілі на посаду голови Одеської ОДА у 2015 р., то тоді Тбілісі куди спокійніше сприйняв цю новину, оскільки за останні п’ять років дещо змінилося. Насамперед, як і у 2015 р., так і нині призначення екс-президента Грузії на посаду мало куди більший резонанс на його історичній батьківщині, ніж в Україні. Але за ці роки змінилися політичні розклади. У 2015 р. грузинська влада та керуюча партія «Грузинська мрія» відчували себе набагато впевненіше (URL: https://www.eurointegration.com.ua/articles/2020/05/10/7109738). Від їх приходу до влади минуло менше трьох років, їхні рейтинги були стабільно високими, а опозиційні – украй низькими. Усе це давало підстави говорити про швидку маргіналізацію партії «Єдиний національний рух», головою якої був М. Саакашвілі.

За п’ять років сталося багато змін. Парламентські вибори 2016 р., особливо президентські 2018 р. показали, що партія М. Саакашвілі залишається потужною політичною силою. Натомість рейтинги партії влади поступово падають. Не випадково у 2018 р. партія змогла «купити» перемогу для свого кандидата на пост президента лише за рахунок безпрецедентних соціальних виплат, оплатити які взявся приватний фонд лідера «Грузинської мрії» та де-факто найвпливовішої людини в країні Б. Іванішвілі.

Утім цих поступок вистачило ненадовго. Минулий рік лише поглибив кризу, а в країні відбувся ряд антиурядових протестів.

До того ж влада пішла на загострення політичної ситуації. Спочатку відмовилася від обіцянки провести парламентські вибори-2020 без мажоритарки. Потім, під тиском Заходу, погодилася на компроміс, коли за мажоритарною системою буде обрано лише 30 зі 150 депутатів (на сьогодні – 75, і завдяки адмінресурсу мажоритарними депутатами стають кандидати від влади), а нині може відмовитися і від такого зменшення.

«Грузинська мрія» перебуває при владі вже майже вісім років і виборці втомилися від неї. Це дає опозиції шанси на перемогу у виборах, що мають відбутися цієї осені. Саме тому призначення М. Саакашвілі розкололо насамперед грузинське суспільство.

Для опозиції та її прихильників таке кадрове рішення В. Зеленського стало можливістю показати, який низький міжнародний авторитет має діюча грузинська влада. І саме тому реакція офіційного Тбілісі була, як ніколи, гострою. Грузинська сторона вимагає екстрадувати М. Саакашвілі, якого в Україні призначили головою Виконавчого комітету реформ (URL: https://stopcor.org/nad-stancziyeyu-metro-shulyavska-zvodyat-elitnyj-zhk-z-shestypoverhovym-pidzemnym-parkingom). Про це заявив міністр закордонних справ Грузії Д. Залкаліані. За його словами, у Грузії на М. Саакашвілі заведено справу і він перебуває у розшуку.

«Звичайно, у нас була б зовсім інша реакція, якщо Саакашвілі був би просто громадянином України, а не перебував би у розшуку і був би засудженим у Грузії. Ми зверталися до української влади із проханням про екстрадицію Саакашвілі. На жаль, представники української влади в сьогоднішніх коментарях пропустили саме цю обставину», – зазначив Д. Залкаліані. Він додав, що в міжнародній практиці стратегічне партнерство передбачає повагу суверенітету один одного.

У свою чергу українська сторона відреагувала на такі закиди з боку Грузії. Так, глава МЗС України Д. Кулеба зауважив, що М. Саакашвілі є громадянином України, тому жодна держава у світі не може вказувати, куди призначати українця. Також очільник МЗС нагадав, що екс-президент Грузії й раніше обіймав державні посади в Україні (URL: https://gordonua.com/ukr/news/politics/-kuleba-pro-priznachennja-saakashvili-jakshcho-z-boku-gruziji-budut-rizki-kroki-perezhivemo-1499107.html). «При всій харизматичності Михайла Ніколозовича він є громадянином України, який і раніше обіймав тут державні посади. Тому я буду зі свого боку докладати всі зусилля для того, щоб наші відносини з Грузією залишалися по-справжньому дружніми й стратегічними. Якщо ж із боку наших грузинських партнерів будуть якісь різкі кроки, що ж, переживемо, а потім будемо відновлювати все втрачене», – зазначив Д. Кулеба.

За словами дипломата, він спокійно сприйняв ультиматум Грузії щодо призначення М. Саакашвілі на посаду в Україні. «Ми розмовляли з міністром закордонних справ Грузії. Це була дуже спокійна, зважена розмова, він мені пояснив позицію свого уряду. Ми ж виходимо з дуже простих тез. Перша з них – відносини між Україною і Грузією настільки особливі, що вони не можуть ставати заручником долі однієї людини. Друга – ми розуміємо внутрішньополітичний контекст у Грузії і в нього не втручаємося, але для нас Саакашвілі є громадянином України. І жодна держава світу не може нам вказувати, куди призначати чи не призначати нашого громадянина», – пояснив Д. Кулеба.

Проте навряд чи призначення М. Саакашвілі вплине на стратегічні відносини між Україною та Грузією. Зокрема, таку позицію має і прем’єр-міністр Грузії Г. Гахарія, який пояснив відкликання посла необхідністю проведення консультацій (URL: https://fakty.ua/343234-v-gruzii-obyasnili-pochemu-otozvali-posla-v-ukraine-posle-naznacheniya-saakashvili). «Ми відкликали посла лише для того, щоб пройти з ним консультації про те, як захистити ці відносини від авантюристів. Що зробити для того, щоб захистити стратегічні й братерські відносини з українським народом від цих авантюрних політиків, які, на жаль, через свої особисті незрозумілі амбіції ризикують нашими відносинами... Справа йде таким чином: звичайно ж, грузини й українці є не тільки стратегічними партнерами. Нас пов’язує багаторічна історія співпраці. Через безвідповідальних політиків ми не ставитимемо під сумнів це стратегічне партнерство та братство між нашими країнами й народами», – підкреслив Г. Гахарія.

В експертному та політичному середовищі призначення головою Виконавчого комітету реформ М. Саакашвілі також викликало значний резонанс та широке обговорення. Причому наслідки призначення М. Саакашвілі та й загалом очікування від його повернення в українську політику оцінюють по-різному.

Український журналіст і політичний оглядач С. Руденко вважає, що призначення М. Саакашвілі головою Виконкому Національної ради реформ – шанс не тільки для Президента В. Зеленського, а й для всієї України (URL: https://www.dw.com/uk /a-53372767). Як зауважує експерт, тепер колишній президент Грузії та екс-очільник Одеської обласної державної адміністрації офіційно увійшов до команди В. Зеленського. Щоправда, поки не зовсім зрозуміло, з якими повноваженнями й можливостями.

Хоча С. Руденко порівнює діяльність на новій посаді з роллю весільного генерала в команді В. Зеленського: «Вона передбачає великі медійні можливості, але, на жаль, з обмеженими реальними повноваженнями. Погодьтеся, давати поради щодо реформ і реалізовувати їх – це велика різниця». На думку експерта, кадрові проблеми, які з’явилися в Президента В. Зеленського після відставки уряду О. Гончарука, потребували нестандартних рішень. Новий Прем’єр-міністр Д. Шмигаль «явно не тягнув на роль фронтмена українських реформ». Президенту потрібен був досвідчений політичний гравець, ім’я якого відоме західним партнерам. І він його знайшов – ним став М. Саакашвілі.

«Прихід Саакашвілі до влади пов’язаний, очевидно, з бажанням українського Президента підсилити своє оточення людиною, яка має позитивний досвід у реформуванні держави. Перебування колишнього президента Грузії в українській політиці за часів президентства Порошенка закінчилося для Саакашвілі погано – позбавленням громадянства і депортацією. Чим завершиться його нинішній похід у владу, не знає ніхто. Схоже, навіть сам Зеленський», – вважає С. Руденко.

В останні тижні екс-президент Грузії неодноразово публічно запевняв, що ні за яких обставин не посвариться з В. Зеленським. Мовляв, про це мріють тільки їхні недруги. Але наразі Україна В. Зеленського не надто відрізняється від України П. Порошенка, проти якої так емоційно виступав М. Саакашвілі. Усе той же міністр внутрішніх справ А. Аваков, усе ті ж «господарі країни» – олігархи, яких публічно різко критикував екс-президент Грузії. Усе та ж система управління державою, побудована на хабарництві й «барижництві».

Експерт припускає, що, можливо, В. Зеленський дійсно хоче стати успішним Президентом, але в цьому йому постійно щось заважає – то його оточення, то недбалі депутати пропрезидентської фракції «Слуга народу», то слабкі прем’єри. Однак парадокс полягає в тому, що всіх їх до влади привів саме В. Зеленський. Але грати як єдина команда за рік вони так і не навчилися. Тому М. Саакашвілі має виконувати роль тренера-гравця, який об’єднає президентську команду.

«Як би дивно це не звучало, але М. Саакашвілі сьогодні – це шанс не тільки для Зеленського, від якого чекають якісних змін у країні. Це – шанс для всієї України, яка перебуває під контролем олігархів і корумпованої еліти. Для країни, яка, маючи величезний потенціал, продовжує животіти», – підсумовує С. Руденко та водночас застерігає, що «надмірна експресивність Саакашвілі може вщент рознести різношерстну команду Зеленського. Але вона ж здатна нарешті зруйнувати наскрізь прогнилу систему управління в Україні. Питання лише в тому, чи готовий Зеленський до змін і чи не лякає його те, що Саакашвілі рано чи пізно може вийти з-під його контролю. І тоді вже сам В. Зеленський може перетворитися на “зеленого баригу”».

На цій посаді М. Саакашвілі може збалансувати та покращити відносини України із Заходом, особливо після відставки О. Гончарука та Генпрокурора Р. Рябошапки, висловлює свою думку директор Українського інституту політики Р. Бортнік. «Думаю, призначивши М. Саакашвілі головою Виконкому, В. Зеленський сподівається, що той формуватиме для Заходу позитивний образ діючої влади» (URL: https://expres.online/politics/saakashvili-v-ukrainskiy-polititsi-epizod-2).

Політолог П. Олещук вважає, що на цій посаді М. Саакашвілі може впливати на ухвалення рішень, якщо ефективно комунікуватиме із Президентом В. Зеленським. Також, на думку експерта, В. Зеленський усе-таки розраховує, що грузинський екс-президент генеруватиме реформаторські ідеї та проекти. Але разом із цим П. Олещук не відкидає ризику виникнення протистояння між В. Зеленським і М. Саакашвілі.

Прокоментував експерт і конфлікт П. Порошенка з М. Саакашвілі: «Як на мене, Порошенко розглядав Саакашвілі як публічного топ-спікера, хотів пропіаритися на темі реформ за грузинськими стандартами, що на той час були дуже популярні в Україні. А Саакашвілі не захотів бути маріонеткою Порошенка, що спричинило їхній конфлікт».

Окремі експерти вкрай скептично оцінюють спроможність М. Саакашвілі реалізувати реформи в Україні, однак зауважують, що навіть у грузинських реформах його частина роботи зводилася радше до роз’яснення цих реформ населенню, до роботи публічного політика (URL: https://ukrainian.voanews.com/a/Pryznachennja-saakashvili/5386409.html).

«Звісно, Саакашвілі не є тим реформатором, за яким так скучила Україна. Він не є стратегом реформ, він – комунікатор. І навіть у грузинських реформах його частина роботи зводилася радше до роз’яснення цих реформ населенню, до роботи публічного політика. А стратегом реформ, тим, хто їх задумував і прописував, був покійний К. Бендукідзе. Саакашвілі без Бендукідзе – це просто артист розмовного жанру», – зазначив політичний аналітик Інституту євроатлантичного співробітництва В. Горбач (URL: https://ukrainian.voanews.com/a/Pryznachennja-saakashvili/5386409.html).

Директор Інституту світової політики Є. Магда також має великі сумніви щодо успіхів М. Саакашвілі на новій посаді. «Без воскресіння К. Бендукідзе я не вірю в управлінські таланти Саакашвілі. Справді, на посту президента Грузії він мав серйозні досягнення. Але його перебування на посаді голови Одеської державної адміністрації показало, що він неспроможний масштабувати свій президентський успіх на українські реалії», – вважає експерт.

Професор політології Києво-Могилянської академії О. Гарань вважає, що призначення М. Саакашвілі матиме негативні наслідки. «В Україні Саакашвілі показав, що він не здатний до конструктивної роботи. Він конфліктний, він авантюрний. Тобто всі сподівання, що Саакашвілі буде робити реформи, провалилися ще тоді, під час його першого пришестя в українську політику... Вибуховий темперамент Саакашвілі, плюс робота не на результат, а на піар – усе це призведе до негативних наслідків».

Також, на думку оглядачів, призначивши М. Саакашвілі, В. Зеленський може повторити помилку, якої припустився попередній Президент. «П. Порошенко теж колись намагався використати свого друга – як він тоді вважав – для комунікації з населенням, для боротьби з опонентами й політичними конкурентами. Нічого доброго з цього не вийшло», – нагадав В. Горбач.

Політолог-міжнародник А. Кучухідзе пояснив призначення М. Саакашвілі та спрогнозував його майбутнє в українській політиці. «Третій президент Грузії та колишній губернатор Одеської області М. Саакашвілі після своєї появи в українській політиці не перетягуватиме на себе рейтинг Президента В. Зеленського, тому що попри свою популярність має дуже низьку підтримку серед українців... Мета призначення одна – через те, що він дуже близький до В. Зеленського, він торпедуватиме медійно все. Звинувачувати в корупції та розкривати цю корупцію і т. д. Але медійне торпедування та процесуальне ведення – це різні речі. Медійно він підійматиме ці питання, а далі вже правоохоронні органи як спрацюють», – зазначив А. Кучухідзе (URL: https://apnews.com.ua/ua/news/z-oglyadu-na-bekgraund-saakashvili-50-shcho-vse-zakinchitsya-skandalom-iz-zelenskim-politolog).

Також він нагадав, що М. Саакашвілі абсолютно політично гнучкий і може критикувати українського Президента, хоча він і зробив певні висновки після минулої появи в політиці України. «Треба розуміти, що це людина зі своїм характером, він політично абсолютно гнучкий, тому він торпедуватиме все, що йому подобається, а якщо йому щось не подобається, то він одразу атакуватиме В. Зеленського. Це не виключено. З минулого свого досвіду перебування при владі в Україні М. Саакашвілі зробив певні висновки й недавно він заявив, що з Аваковим у нього немає конфліктів», – зазначив А. Кучухідзе та додав, що М. Саакашвілі змінюватиме свою позицію відповідно до політичної кон’юнктури, яка складатиметься.

Таким чином, констатуємо, що призначення М. Саакашвілі головою Виконавчого комітету реформ Національної ради реформ стало досить резонансною та обговорюваною подією. І не лише в Україні. Позиція української влади – використати реформаторський досвід екс-президента Грузії. Однак в експертному середовищі ефективність такого призначення оцінюється неоднозначно. Частина експертів вірять, що це може бути шансом для України, інша частина досить скептично налаштована. Однак, враховуючи особливості посади та повноважень, можна стверджувати, що ефективність М. Саакашвілі залежатиме насамперед від налагодженої взаємодії із Президентом В. Зеленським.

 

Дем’яненко М. Повернення М. Саакашвілі в українську політику: реакція партнерів України й оцінки експертів [Електронний ресурс] / М. Дем’яненко // Україна: події, факти, коментарі. – 2020. – № 10. – С. 25–33. – Режим доступу: http://nbuviap.gov.ua/images/ukraine/2020/ukr10.pdf. – Назва з екрану.