Кличко vs центральна влада: особливості владних протистоянь в столиціМ. Дем’яненко, наук. співроб. СІАЗ НБУВ

Боротьба за столицю: ситуація з виборами міського голови в оцінках спостерігачів

 

Уряд 4 вересня ухвалив рішення про звільнення міського голови Києва В. Кличка з посади голови Київської міської державної адміністрації (КМДА). У команді глави держави вважають, що він не повинен обіймати дві посади – міського голови Києва і голови КМДА. Сам В. Кличко вважає такий крок центральної влади «руйнуванням децентралізації» і нагадує про рішення Конституційного Суду, який у 2003 р. постановив, що КМДА має очолювати особа, яку було обрано міським головою.

Коментуючи рішення про звільнення В. Кличка, Прем’єр-міністр О. Гончарук зауважив: «У мене немає сумнівів, що в Києві не припинилася корупційна практика і в Києві досі є групи, які надто сильно впливають на діяльність адміністрації. Я думаю, що якщо підсилити пана Кличка сильним головою адміністрації, менеджером, який був би здатний опиратися цим всім групам впливу, то це гарно відіб’ється на інтересах киян» (URL: https://www.radiosvoboda.org/a/news-uryad-klychko-vidstavka/30146212.html). Також О. Гончарук дозволив аудит діяльності В. Кличка та владних структур Києва. Наразі звільнення В. Кличка з посади голови КМДА ще має затвердити президент.

Той факт, що діючий міський голова столиці став не зручним для нової центральної влади та окремих її представників став зрозумілим чи не одразу після виборів. При чому ідеться не лише про посаду очільника КМДА, а напевно, більшою мірою про мерське крісло. Цьому є кілька пояснень: озвучена прем’єром теза про корупцію та групи впливу в столичній владі дійсно має підґрунтя і якщо центральна влада планує реально з цим боротися, то їй потрібні «свої люди». З іншого боку, Київ постійно був пріоритетом для центральної влади, яка завжди намагалася отримати вплив на столицю, користуючись для цього, зокрема, і прогалинами в чинному законодавстві.

Цього разу провладна команда вирішила рухатися шляхом оновлення законодавства про столицю, однак наразі важко говорити, що є основною метою – політична боротьба з діючим мером або ж, як заявляв заступник керівника фракції «Слуги народу» в парламенті О. Корнієнко, – повернення Києву самоврядування, яке в міста в кілька етапів було відібрано, або можливо центральна влада вирішила побороти корупцію в столиці та зробити її взірцем демократичних перетворень і функціонування органів місцевого самоврядування.

Зауважимо, що демократичні традиції нормативно-правового регулювання місцевого самоврядування передбачають, що його основою є територіальна громада. У зв’язку з цим директор аналітико-дослідницького центру «Інститут міста» О. Сергієнко зауважує, що саме територіальна громада як спільнота людей, що об’єднана місцем свого проживання, може найефективніше розв’язувати проблеми спільного існування: дороги, школи, каналізація, освітлення, безпека, дитсадки, тощо. Одним із перших варіантів такого підходу стало Маґдебурзьке право. На сьогодні право на місцеве самоврядування закріплене в конституціях і законодавстві всіх розвинених країн. У 1985 р. держави-члени Ради Європи ухвалили Європейську хартію місцевого самоврядування, в якій зазначено, що «органи місцевого самоврядування є однією з головних підвалин будь-якого демократичного режиму».

Експерт акцентує, що незважаючи на той факт, що Україна також ратифікувала цю хартію ще в далекому 1997-му р., правознавці відзначають проблеми в імплементації її принципів в українське законодавство, а «про практику годі й казати».

На його думку, центральна влада спромоглася поховати незалежне самоврядування в столиці, принаймні на законодавчому ґрунті, ще в 1999 р., коли майже одночасно було ухвалено Закони України «Про столицю України – місто-герой Київ» та «Про місцеві державні адміністрації в Україні».

«Перший мав визначити особливості місцевого самоврядування в Києві, другий – унормувати діяльність виконавчої, себто – державної влади на місцях. Теоретично державна влада і самоврядна мають існувати й діяти незалежно, кожна – в чітких межах відповідних законів, оскільки такий стан речей визначено Конституцією України, зокрема базовою ст. 7: В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування. Отже, в законі про столицю мало ітися саме про особливості столичного самоврядування, натомість вийшло про брутальне втручання держави в місцеві справи», – вважає О. Сергієнко.

Водночас експерт переконаний, що на законодавчому рівні питання збалансування місцевої та державної влади в Києві вже давно могло бути розв’язане. «Закон про столицю давно написаний – у п’яти варіантах (на розгляд Верховної Ради попереднього скликання було подано п’ять законопроектів про столицю). Усі необхідні кроки зі збалансування влади в Києві за ці роки розкладені по поличках десятками експертів. До того ж – публічно взяті на озброєння практично кожним прем’єром і президентом, які приходили рулити на Банкову та Грушевського. Заковика лише в тому, що влада Кучми, Ющенка, Януковича, Порошенка успішно заплющувала на цей закон очі, маніпулюючи Києвом і його мерами-главами КМДА у власних корисливих інтересах», – зауважує він (URL: https://dt.ua/internal/naligach-na-stolicyu-325413_.html).

У розумінні О. Сергієнка модель організації державної влади та місцевого самоврядування в столиці досить проста і зрозуміла: «Міський голова має займатися виключно справами міста відповідно до закону України Про місцеве самоврядування в Україні. Київрада має утворити власний виконком і обирати його членів. Своєю чергою, голова КМДА має займатися виключно державними справами відповідно до закону України Про місцеві державні адміністрації й не втручатися в справи міста. Єдине, що він може й зобов’язаний робити щодо міста, – контролювати законність рішень Київради та Київського міського голови. Закон Про столицю… має хіба що зафіксувати межу між цими рівнями влади. Власне, те саме передбачає й не доведена до завершення реформа децентралізації влади в країні. Загальмувала вона саме в тих точках, де гарант не хотів ділитися повноваженнями з прем’єром, призначаючи голів державних адміністрацій і в регіонах, і в Києві. Саме про це варто подумати новій «ЗЕ!команді» влади, яка найближчим часом справді може перетворити Київ зі столиці корупційних дежавю в столицю демократичних реформ».

Про наміри президентської команди впливати на управління Києвом стало відомо ще влітку. Президент України В. Зеленський під час зустрічі з В. Кличком 10 липня підтвердив чутки про розділення повноважень в управлінні столицею та повідомив мера Києва, що він хоче призначити свого голову КМДА. Через два тижні А. Богдан вніс подання до Кабміну на звільнення В. Кличка.

У свою чергу, 26 липня діючий міський голова на прес-конференції заявив, що А. Богдан намагався йому нав’язати столичного забудовника А. Вавриша і гендиректора телеканалу «1+1» О. Ткаченка для узгодження рішень.

30 липня на брифінгу А. Богдан розповів деталі своїх зустрічей з В. Кличком. За його словами, мер Києва підтвердив, що не контролює Київську раду, є два-три «смотрящих», які мають групи депутатів (URL: https://glavcom.ua/kyiv/news/klichko-zbirajetsya-znovu-balotuvatisya-u-meri-kijeva-616385.html).

Оприлюднена А. Богданом інформація пізніше частково підтвердилася. Міський голова 12 вересня 2019 р. заявив про початок консультацій із київськими депутатами про дострокове припинення повноважень Київради VIII скликання. В. Кличко також повідомив, що братиме участь у виборах міського голови Києва, не залежно від того, будуть вони достроковими чи черговими (URL: https://24tv.ua/ukrayina_tag1119/).

А вже 19 вересня очільник Києва звернувся до Верховної Ради із проханням розпустити Київраду та призначити в столиці дострокові вибори. Основною причиною такого рішення став черговий зрив засідання, на яке столичні обранці не можуть зібратися вже четвертий місять. Мер робить висновок, що Київрада непрацездатна. «Саме тому я звертаюся до парламенту щодо розпуску ради і призначення дострокових парламентських виборів. Хай депутати ідуть і розказують киянам, як вони працювали», – підкреслив В. Кличко (URL: https://tsn.ua/kyiv/klichko-poprosiv-rozpustiti-kiyivradu-yak-rishennya-mera-spriynyali-deputati-1414026.html?utm_source=page&utm_medium=readmore).

З точки зору законності таке рішення є цілком виправданим. Експерт з конституційного права О. Москалюк відзначає, що законодавство передбачає дві можливості розпуску місцевої ради, але реалізувати можна тільки одну. «Стаття 78 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачає, що повноваження ради можуть бути достроково припинені, якщо сесії не проводяться без поважних причин у строк, передбачений цим законом. Має бути кворум», – пояснив він (URL: https://www.slovoidilo.ua/2019/09/12/novyna/polityka/chomu-klychko-xoche-dostrokovi-vybory-kyyevi-projshly-yaknajshvydshe).

При цьому дострокові вибори можуть бути ініційовані шляхом проведення місцевого референдуму (але його провести неможливо, тому що немає відповідного закону) або за рішенням Верховної Ради, яка і призначає дострокові вибори. Коли рішення ухвалюється, позачергові вибори проводяться у 90-денний термін.

Самі ж депутати рішення сприйняли по-різному. Хтось його підтримує, бо вважає, що іншого виходу немає. Інші розпуск вважають спробою шантажу. Так депутат Київради С. Гусовський зауважив: «Ігнорування – це протест столичній владі, яка друкує рішення, що є корупційними, неефективними». Дехто з депутатів навпаки, хоче голосувати за недовіру міському голові. «Ми якраз, коли подавали документи в НАБУ про його злочини, сказали, що збиратимемо підписи і хочемо голосування за недовіру міському голові», – наголошує депутат І. Сагайдак.

Однак вирішальне слово стало за народними депутатами, які свою позицію продовжують узгоджувати у Верховній Раді. Готова підтримати подання партія «Слуга народу». Там ще раніше вказували на проблеми в столиці і необхідність реформ. «У місті вже назріло перезавантаження. Якщо воно відбудеться на базі нового закону про столицю, дискусії щодо поновлення самоуправління в столиці підуть в історію», – підкреслює нардеп О. Ткаченко.

Зауважимо, що за інформацією, яка раніше тиражувалася в ЗМІ, у В. Зеленського розглядали кандидатуру саме О. Ткаченка на посаду голови Київської міської держадміністрації замість мера Києва В. Кличка, а також висувалися припущення щодо його участі у виборах міського голови столиці.

Таким чином, стало зрозумілим, що команда В. Зеленського вирішила «перезавантажити» владу в Києві через оновлення законодавства про столицю. Враховуючи монобільшість та так званий «турборежим», у якому працює Верховна Рада, для прийняття потрібного законопроекту, не знадобилось особливих зусиль.

Парламент ухвалює 3 жовтня в першому читанні проект закону № 2143-3. За законопроект «Про місто Київ – столицю України », одним із авторів якого став згаданий вище нардеп О. Ткаченко, проголосувало 244 депутати. При чому жодна фракція або група, окрім «Слуги народу», не голосували за цей законопроект.

О. Ткаченко заявив, що зараз між центральною і столичної владою закладена «кругова порука», яка дає змогу їм вирішувати свої справи, його ж закон «повертає нормальні європейські правила самоврядування в величезному місті... повертає владу безпосередньо киянам» (URL: https://www.pravda.com.ua/rus/news/2019/10/3/7227991).

У пояснювальній записці до взятого за основу документа № 2143-3 автори зазначають, що «законопроект створює нову систему організації та здійснення місцевого самоврядування і виконавчої влади у столиці України. Зокрема, пропонується відновити районні ради в місті Києві як представницькі органи жителів районів Києва. Пропонується розділити повноваження та розмежувати посади Київського міського голови та голови Київської міської державної адміністрації. Так, Київський міський голова очолюватиме Київський магістрат – виконавчий орган Київської міської ради, головувати на засіданнях Київської міської ради, а голова Київської міської державної адміністрації здійснюватиме нагляд за додержанням Конституції і законів України органами місцевого самоврядування та координувати діяльність територіальних органів центральних органів виконавчої влади».

Ще три альтернативні проекти про внесення змін до закону про столицю парламент не розглянув. Депутати не підтримали, зокрема, проект закону № 2143, який також був поданий на розгляд парламенту депутатами від «Слуги народу» і яким передбачалося проведення позачергових виборів у Києві вже 8 грудня, а також законопроектів № 2143-1, поданого депутатами від «Європейської солідарності», і № 2143-2 авторства нардепів із фракції «Голос» (URL: https://gordonua.com/ukr/news/politics/-rada-prijnjala-v-pershomu-chitanni-zakonoproekt-tkachenko-pro-stolitsju-1319042.html).

Владний законопроект відразу ж розкритикували народні обранці з інших політичних сил. А. Осадчук з «Голосу» підкреслив, що владні ідеї змін не обговорювалися зі столичною територіальною громадою: «Ми не запитали чотири мільйони громадян, чи хочуть вони магістрат, чи хочуть вони зелений каркас міста Києва та купу всього іншого».

На його думку, підтриманий профільним комітетом законопроект суцільно суперечить Конституції України, законодавству про місцеве самоврядування і про місцеві адміністрації, оскільки ним пропонується ввести в столиці правила, яких немає в жодному іншому місті України.

«Україна – унітарна держава, на її території діє єдина система законодавства з однаковими правилами і нормами, які поширюються на всю територію України. Немає ніяких підстав приймати закони, які передбачають особливу процедуру регулювання правових відносин. Цим законом ми закладаємо законодавчу бомбу під місцеве самоврядування і унітарність нашої держави. Його не можна підтримувати навіть в першому читанні за будь-яких умов», – наголосив А. Осадчук. Відзначимо, що незважаючи на критику законопроекту, в «Голосі» підтримали ідею проведення дострокових виборів у Києві.

А. Шкрум з «Батьківщини» заявила: «Законопроект О. Ткаченка та інших київських мажоритарників від Слуги народу – найгірший законопроект за якістю законотворчої дії, який я читала у своєму житті. Він суперечить Конституції України, суперечить закону про місцеве самоврядування, суперечить Цивільному кодексу, він дає міському голові неконституційні повноваження, – наприклад, підписувати міжнародні договори, що за Конституцією України – право президента, прем’єр-міністра і міністра закордонних справ. Він дає змогу магістрату якось забирати з приватної власності для потреб Києва будь-яку власність. Для яких потреб, як забирати? Абсолютно неконституційні речі! Треба голосувати проти законопроекту, який рекомендує комітет. Треба залишати там позитивні норми про поділ повноважень, про місцеве самоврядування і районні ради. І треба все це відправляти на доопрацювання, тому що законопроекти повинні писатися відповідно до інших законів України».

Сам В. Кличко пропонував передати всі чотири законопроекти на розгляд Венеціанської комісії, а ініціативу О. Ткаченка назвав спрямованою проти киян, оскільки там ідеться про централізацію влади, неможливості для киян прийняти статут столиці, надмірні повноваження глави КМДА тощо.

В експертному середовищі також немає єдиної думки щодо нового законопроекту про столицю. Експерт Реанімаційного пакета реформ Ю. Ганущак переконаний, що в разі його ухвалення КМДА фактично стане першим префектом в Україні, створення яких по всій країні передбачене реформою децентралізації (URL: https://hromadske.ua/posts/za-novim-zakonom-pro-stolicyu-kmda-faktichno-stane-pershim-prefektom-ekspert).

«Якраз ми погоджуємо з тим, що регулюється в інших містах. От питання: в Харкові Г. Кернес одночасно представляє президента? Мабуть, ні. А в Одесі? А в Дніпрі? А у Львові А. Садовий представляє? Там є голова облдержадміністрації, але це збірна солянка, бо там ні держави немає, ні самоврядування на обласному рівні», – пояснив він.

Ю. Ганущак вважає, що цей законопроект оздоровлює ситуацію, приводить її «до здорового глузду». «Тобто, самоврядування пішло окремо, а державна влада – окремо. Це суть децентралізації, розмежування повноважень. І оскільки Конституція України передбачає збірну солянку на рівні районів та областей, а по Києву каже – що напишете, то й буде, то якраз маркером того, що децентралізація відбудеться, і є цей закон», – наголосив експерт.

Він зазначив, що цей закон робить те, що через півроку планується зробити в усій Україні, змінивши Конституцію. «Тобто, це перший префект», – сказав він. І саме реформа децентралізації передбачає формування інституту префектів, тобто державного нагляду і контролю за органами місцевого самоврядування.

Дещо інше бачення щодо прийнятого в першому читанні закону «Про місто Київ – столицю України» має вже згаданий вище директор аналітико-дослідницького центру «Інститут міста» О. Сергієнко (URL: https://dt.ua/internal/naligach-na-stolicyu-325413_.html).

Найперше експерт звертає увагу, що цей закон має перебувати в єдиному законодавчому полі країни. Оскільки Україна унітарна держава, то не може бути окремих територій, на яких діє інакша система правових норм. Проте, як зазначено у висновку головного експертно-правового управління ВР, «у поданому законопроекті містяться приписи, які встановлюють для Києва особливості правового регулювання в певних сферах суспільних відносин».

Далі він звертає увагу, що проект просто переповнений новаціями, які в багатьох моментах заходять у явну чи приховану суперечність із Конституцією та законодавством України.

Загалом О. Сергієнко доходить висновку, що з прийняттям цього закону буде максимально обмежена свобода дій Київського міського голови, хто б ним не став, а також і Київради. «Якщо міський голова буде свій – добре. Якщо чужий– тоді свій голова КМДА візьме його в лещата приписів і протестів, судових позовів та інформаційних атак. Що ми, власне, бачимо вже сьогодні. Плюс свої господарі на районах. Решта в цьому законопроекті – стратегічне планування, інформаційні системи, моніторинг, магістрат, ратуша, інші новомодні штучки – другорядне, інформаційний шум, феєрверки й конфеті. Всі вони нічого не варті, якщо в місті будуть підірвані основи – демократичне врядування. Звісно, монобільшість зараз може проголосувати за будь-яку юридичну маячню, але коли запахне смаленим, хай не кажуть, що їх не попереджали», – зауважив експерт.

Незважаючи на всі «за» і «проти», проект закону № 2143-3, як уже зазначалося, було прийнято в першому читанні, а його подальше проходження в парламенті не викликає особливих сумнівів.

Як бачимо, президентська команда має серйозний намір повністю перезавантажити владу в столиці. Водночас потрібно враховувати той факт, що заміна голови КМДА на свою людину за умови, що В. Кличко залишається мером навряд чи влаштує центральну владу. У разі протистояння очільника КМДА та мера, нормальне функціонування міста може опинитися під загрозою. Однак, як відзначають окремі експерти, така ситуація гратиме скоріше на користь В. Кличка під час майбутніх виборів, адже виборцям стане очевидним, що блокування київських процесів відбулося саме з вини президента, який втрутився в життя столиці, призначивши «свою людину» на посаду голови адміністрації.

Тому найвигіднішим варіантом для центральної влади стане перемога на виборах міського голови столиці. Наразі можемо спрогнозувати, що ці вибори будуть достроковими, хоча дата залишається не визначеною. Законопроект № 2143, який передбачав, що позачергові вибори мера Києва та депутатів Київської міської ради мали б відбутися 8 грудня 2019 р. Верховна Рада не підтримала. За словами першого заступника голови фракції «Слуга народу» О. Корнієнка, вибори в Києві можуть відбутися навесні одночасно з місцевими виборами по всій Україні. Однією з причин переносу, на думку окремих експертів, стала невизначеність «Слуги народу» з єдиним кандидатом у мери Києва, і відповідно відсутність рейтингового кандидата. Цю тезу підтверджує і заява голови Офісу Президента А. Богдана, який 16 вересня заявив, що в них поки що немає кандидата на цю посаду: «Готового [кандидата] немає. Є багато неготових» (URL: https://gordonua.com
/ukr/news/politics/-rada-prijnjala-v-pershomu-chitanni-zakonoproekt-tkachenko-pro-stolitsju-1319042.html).

Утім виборча кампанія обіцяє бути досить цікавою. Мер Києва В. Кличко вже повідомив, що балотуватиметься на другий термін незалежно від того, коли відбудуться вибори в органи місцевого самоврядування – достроково чи своєчасно. «Братиму участь у місцевих виборах. Я почав багато проектів, взяв зобов’язання перед киянами і хочу ці проекти довести до завершення. Якщо вони хочуть дострокових виборів – будь ласка. Я йду чесно, відкрито, мені нічого приховувати. Презентуватиму свою концепцію розвитку, продовжуватиму робити зміни й далі боротимуся за децентралізацію і самоврядування», – наголосив він (URL: https://hromadske.ua/posts/klichko-zayaviv-sho-bratime-u-nastupnih-miscevih-viborah).

Про серйозні наміри діючого мера свідчить також той факт, що нещодавно він оголосив про оновлення частини власної команди. Нове обличчя в команді В. Кличка – колишній учасник КВК та засновника Comedy club М. Бахматов. Зараз він фактично виконує функції одного з заступників. Цікаво як розвиватимуться стосунки нових членів команди мера з центральною владою з огляду на заяви М. Бахматова про давнє знайомство з президентом В. Зеленським.

Наступним кроком В. Кличка стало звільнення з посад заступників голови КМДА Д. Давтяна та О. Спасибка. Однак обидва чиновники на своїх сторінках у facebook написали, що не збираються йти у відставку й розкритикували шефа. Згідно з законом про місцеві державні адміністрації, своє бажання він має погодити з кабінетом міністрів, так що наразі кандидати на звільнення перебувають в очікуванні погодження уряду.

Мер також заявив, що піде на вибори вже з новою політичною силою: «Ми однозначно братимемо участь у виборах, найближчим часом представимо оновлену політичну силу. Також переконаний, що треба домовлятися про об’єднання зусиль – для того, щоб місто Київ розвивалося». При цьому В. Кличко впевнений у перемозі на виборах у столиці. «Я вибори виграю», – заявив він (URL: https://zik.ua/news/2019/09/28/vybory_mera_1655963).

У цьому контексті зауважимо, що експерти погоджуються, що президентська команда зацікавлена в швидкому проведені дострокових виборів у столиці, однак додають, що на відміну від президентських чи парламентських виборів перегони у столиці не стануть для «Слуги народу» легкою прогулянкою.

Керівник центру «Третій сектор» А. Золотарьов зауважує, що екс-генпродюсера «плюсів» буде важко розкрутити за короткий термін. «У Ткаченка 100 % шансів на висунення від Слуги народу поки немає. Він непублічна фігура і, відповідно, маловідома широкому загалу, тому можливо ставка буде зроблена на іншу фігуру, наприклад А. Пальчевського», – припускає експерт (URL: https://zik.ua/news/2019/09/28/vybory_
mera_1655963).

Говорячи про шанси на перемогу на виборах столичного мера, А. Золотарьов наголосив, що за умови двотурових виборів «моделювання ситуації свідчить, що кандидат від Слуги народу перемагає в другому турі діючого мера В. Кличка». Однак до другого туру треба ще потрапити.

Політолог О. Якубін також вважає, що партія діючого Президента України В. Зеленського зацікавлена у якомога швидшому проведенні дочасних виборів, але досі остаточно не визначилася з кандидатом на посаду очільника столиці. «Є такі чутки, що від Слуги народу на вибори може піти Є. Кошовий», – додав політолог. Серед інших можливих учасників столичної мерської кампанії експерт називає бізнесмена Г. Корогодського, екс-очільника Києва О. Омельченка, екс-голову КМДА О. Попова, а також шоумена С. Притулу. На його думку, для «неправильного» мера в пропрезидентській партії підготували запобіжник. Новий законопроект про столицю передбачає перерозподіл повноважень між міським головою та очільником КМДА далеко не на користь останнього, а також скорочення депутатів Київради з нинішніх 120 до 84.

На переконання політичного експерта В. Гладких, на шанси кандидатів суттєво впливатиме приналежність до політичної сили. «Приналежність кандидата до якоїсь партії, зокрема Слуги народу, матиме велике значення на виборах мера Києва. Але важко говорити, якою буде ситуація на момент виборів. Як зміниться ставлення киян до партії влади. У столиці великий протестний потенціал», – вважає В. Гладких (URL: https://24tv.ua/vse_pro_vibori_mera_kiyeva_klichko_proti_vsih_v_meri_
kiyeva_n1216345). У цьому контексті зауважимо, що як показала практика, – високий рейтинг у країні не обов’язково конвертується в мерське крісло столиці.

Політолог також наголосив, що ті політики, які не потрапили до нового парламенту, балотуватимуться на посаду мера Києва, а це може створити велике конкурентне поле. На його думку, всі політичні сили – парламентські і позапарламентські – висуватимуть своїх кандидатів на посаду міського голови столиці. При цьому важливий фактор – збереження тренду на нові обличчя. Тому партії можуть висунути невідомих киянам кандидатів.

Щодо потенційних кандидатів, то, як зауважив директор соціологічної служби «Український барометр» В. Небоженко, – список може бути довгим. «До виборів далеко, тому майбутні кандидати ще не визначилися або ведуть приховану боротьбу... Як тільки оголосять вибори в Києві, ми побачимо багато цікавих людей... Р. Безсмертний, О. Ляшко, В. Гройсман, А. Яценюк, О. Турчинов...», – підкреслив експерт.

Директор аналітичного центру «Політика» М. Давидюк наводить результати соцопитування, яке проводила група «Рейтинг», згідно з яким троє можливих кандидатів мають найбільше шансів: В. Кличко, О. Ткаченко і С. Притула. При чому щодо кандидатури О. Ткаченко в експерта є певні сумніви. «О. Ткаченко ближче до олігарха І. Коломойського, ніж до Президента України В. Зеленського. Комбінація може змінитися, якщо від Слуги народу балотуватиметься хтось інший, можливо, позапартійний і ближчий до президента», – вважає він.

На думку М. Давидюка, В. Кличко перебуває в підвішеному стані. Головною задачею для нього є навіть не розширення, а збереження свого рейтингу. Політолог зауважує, що зима може обвалити рейтинги В. Кличка, тоді як на рейтинги владного кандидата можуть вплинути різні чинники: невдалий держбюджет, олігархи чи міжнародна ситуація.

В. Гладких вважає, що явного фаворита поки що немає. Тому шанси будуть приблизно рівними. «В. Кличка не можна скидати з рахунків. Справа не в тому, погано чи добре він працював. У нього немає яскраво виражених конкурентів. Він як діючий мер має інструментарій зробити зараз щось, аби показати свою ефективність. Починається зима, опалювальний сезон, дороги... Класичні питання під час виборів мера. Якщо Ткаченко стане головою КМДА, то також нестиме відповідальність за розв’язання комунальних питань у Києві. І, найвірогідніше, це піде йому в мінус, оскільки ці питання не просто розв’язати так, як того хотіли б кияни», – зауважує експерт.

Згаданий вище експерт О. Москалюк вважає, що зважаючи на рейтинги, В. Кличку вигідніше, щоб вибори відбулися нині: «Рейтинг Кличка трохи зріс, але загалом він має тенденцію до зниження, тому меру вигідніше провести вибори якнайшвидше». На його думку, на перший погляд така однозначна підтримка «слуг народу» (на всіх 13 столичних одномандатних округах перемогу на дострокових парламентських виборах здобули представники «Слуги народу») не дає В. Кличку надії на перемогу. До того ж, експерт вважає, що рейтинг президентської партії найближчим часом не падатиме, але разом з цим він нагадав, що мажоритарники В. Зеленського набрали по 17–22 % і якби інші кандидати об’єдналися, то результати виборів були б іншими.

У контексті місцевих виборів у столиці досить цікавим та показовим є опитування щодо суспільно-політичних настроїв киян, яке 20–27 серпня 2019 р. у Києві провела соціологічна група «Рейтинг». Згідно з результатами 37 % опитаних киян вважають, що справи в місті йдуть у правильному напрямі, 28 % – у неправильному, 35 % – не визначилися. Щодо ситуації в країні оцінки такі: 36 % киян вважають, що Україна йде в правильному напрямі, 23 % – дотримуються протилежної думки, 41 % – не визначились. 52 % опитаних задоволені діяльністю Президента В. Зеленського (не задоволені 17 %), 33 % – не визначилися. Діяльністю Київського міського голови В. Кличка задоволені 30 % (не задоволені – 56 %), Київської міської ради – 16 % (62 %), комунальних служб і медичних установ Києва – по 15 % (72 %). Також 72 % киян вважають, що президент не має політичного права призначати на посаду голови Київської міської державної адміністрації іншу особу, ніж ту, кого обрали кияни на виборах міського голови. 17 % – протилежної думки, ще 11 % – не визначились з відповіддю. 39 % вважають, що вибори міського голови Києва повинні відбутися якомога швидше, цьогоріч, 7 % – за дострокові вибори навесні, зате 43 % – за проведення їх у жовтні 2020 р., як заплановано (URL: http://ratinggroup.ua/ru/research/regions/obschestvenno-politicheskie_nastroeniya_kievlyan_20-27_avgusta_2019_goda.html).

Щодо рейтингів імовірних кандидатів на пост міського голови столиці, то наразі в ЗМІ вони вже активно публікуються й обговорюються, проте навряд чи вони є достатньо інформативними та об’єктивними з кількох причин. Невідомою залишається точна дата виборів, а існує багато чинників, які потенційно можуть мати вагомий вплив на соціологію будь-якого кандидата вже в короткостроковій перспективі, також у рейтингах публікуються прізвища імовірних кандидатів, які особисто не підтвердили свої наміри боротися за посаду міського голови столиці.

Про що можна впевненіше говорити, так це про участь діючого мера у виборах, а також – кандидата від центральної влади. Потенційно між ними і має розгорнутися основна боротьба за крісло очільника столиці. Очевидно, що відсутність рейтингового кандидата змусила президентську команду відмовитися від ідеї проведення дострокових виборів уже в грудні. Це дасть змогу виграти час та підготувати можливі законодавчі запобіжники в разі поразки. Також успішна політика нової української влади зможе забезпечити успіх і в боротьбі за столицю. З іншого боку, діючий мер хоч і має шанси на перемогу, він все частіше фігурує в корупційних скандалах (що може бути частиною інформаційної політики проти нього), а це негативно позначається на його рейтингу. Водночас у В. Кличка також залишається час аби продемонструвати свої переваги як очільника столиці.

 

Дем’яненко М. Боротьба за столицю: ситуація з виборами міського голови в оцінках спостерігачів [Електронний ресурс] / М. Дем’яненко // Україна: події, факти, коментарі. – 2019. – № 20. – С. 39–49. – Режим доступу: http://nbuviap.gov.ua/images/ukraine/2019/ukr20.pdf. – Назва з екрану.