Директива Європарламенту щодо захисту авторських прав О. Кривецький, голов. ред. НЮБ НБУВ

Чи стане Директива Європарламенту щодо захисту авторських прав дієвою

 

 

 

Кривецький О. Чи стане Директива Європарламенту щодо захисту авторських прав дієвою [Електронний ресурс] / О. Кривецький // Громадська думка про правотворення. – 2019. – № 5 (170). – С. 11–13. – Режим доступу: http://nbuviap.gov.ua/images/dumka/2019/5.pdf. – Назва з екрана.

 

Нещодавно представники Ради ЄС, Єврокомісії, а також Європарламенту підтримали реформу авторського права у Євросоюзі, а саме Директиву про зміни у сфері захисту авторського права, внаслідок чого кожна з 28 держав-членів ЄС повністю або частково (на свій розсуд) впроваджуватиме нові положення. Також можливість внесення відповідних норм у національне законодавство формально повинні розглянути й держави, що підписали з ЄС Угоду про Асоціацію, серед яких і Україна. За умовами Угоди про Асоціацію, європейські нововведення у сфері авторського права може бути «продубльовано» й у вітчизняному законодавстві.

Проте деякі зміни наразі викликають жваве обговорення у громадськості. Зокрема, ст. 11, яка зобов’язує онлайн-платформи платити новинним організаціям за посилання на їх матеріали (так званий «податок на посилання»), та ст. 13, що посилює правила модерації контенту і це вимагає від великих світових інформаційних систем таких, як Google та Facebook, запобігати завантаженню матеріалів, які порушують авторські права. Так, супротивники нововведень вважають ст. 11 черговою неефективною спробою встановити оподаткування для новинних платформ, що стане «годівницею» для копірайт-тролей, а ст. 13 Директиви критикують за загрозу свободі слова, яка, на їхню думку, обмежить розвиток невеликих платформ, що не мають ресурсів для модерації контенту та стане інструментом цензури.

«Втім, на відміну від ратифікованих Україною Міжнародних конвенцій і договорів, повна імплементація європейських директив не є обов’язковою. Об’єм введення норм таких документів залежить від того, наскільки це буде корисно для нашої країни, і які можливості для введення відповідних положень ми маємо, – зазначає директор науково-дослідного Інституту інтелектуальної власності Національної академії правових наук України, доктор юридичних наук, професор, академік О. Орлюк. – Тому у разі набуття цими нормами чинності, думаю, не варто вводити їх в національне законодавство».

Ст. 11 Директиви передбачає, аби сайти-агрегатори новин, такі як, наприклад, Google News, сплачували видавцям за використання фрагментів їхніх статей на своїх платформах, тоді останні зможуть отримати справедливу і пропорційну винагороду за цифрове використання своїх публікацій в пресі постачальниками послуг інформаційного суспільства. «Проте ніхто не знає, як норма цього проекту працюватиме на практиці, і яку частину статті повинна має бути надано до того, як платформа заплатить видавцеві, – каже О. Подоляк, адвокат Eterna Law. – Але стає очевидним джерело монетизації новин».

Деякі європейські політики і експерти також досить неоднозначно сприйняли запропоновані авторами проекту Директиви зміни, що стосуються інформаційних, новинних ресурсів. За словами фахівців, будь-який інтелектуальний продукт може бути об’єктом авторського права лише тоді, коли має творчий характер. А звичайна констатація факту не має творчої складової, тому кожна людина повинна мати право на вільний доступ до такої інформації! Також, на думку члена Європарламенту Д. Реда, документ «робить безпрецедентний крок на шляху трансформації інтернету з відкритої платформи для обміну та інновацій в інструмент автоматичного спостереження та контролю за його користувачами».

Але українців таке рішення Європарламенту все одно не обмине. Це стосується тих вітчизняних сайтів, які доступні з території Європейського Союзу і розраховані на інформування європейського споживача. Адже власники і автори контенту таких ресурсів повинні будуть дотримуватися відповідних норм. Діяльність же інших сайтів, як і раніше, регулюватиметься виключно національним законодавством, де подібні норми поки що відсутні.

А що зробила Україна для адаптації національного законодавства у сфері захисту авторських прав і інтелектуальної власності до європейських норм та вимог ВОІВ (Всесвітньої організації інтелектуальної власності)? Відповідно до Конституції України та Закону України «Про міжнародні договори», якщо такі документи пройшли процедуру ратифікації, вони автоматично стають частиною вітчизняного законодавства. А ось імплементаційна робота в частині виконання Угоди про Асоціацію з ЄС тільки розпочалася. «Зараз розробляється нова редакція Закону України “Про авторське право”, яка відповідала б Угоді про асоціацію з Європейським Союзом і логічно припустити, що є ймовірність запозичення даних статей українським законодавством. Та варто розуміти, що ніяких прямих вказівок від Європейського союзу з приводу цих статей немає, – зазначає керуючий партнер МЮК KODEX Є. Ковтуненко. – З іншого боку, Європарламент давно намагається виходити за межі Європи – закони стають транскордонними, впливають на всі країни, але, як бачимо, з моменту прийняття Угоди про Асоціацію з Європейським союзом на практиці ні в один закон України не було внесено змін».

Водночас за цього тривають активні дискусії серед депутатів парламентського Комітету з питань науки і освіти та фахівців, як краще адаптувати європейські норми до нинішніх українських реалій і можливостей, зокрема, які норми європейських директив, що регулюють цю сферу, може бути запропоновано для адаптації, та які зміни треба внести до Закону України «Про авторське право і суміжні права» в частині імплементації положень Угоди про Асоціацію Україна – ЄС. Крім того, однією з найскладніших проблем у цьому питанні є авторсько-правовий захист. Адже, за наших умов та за відсутністю відповідного інструментарію для практичного втілення законодавчих норм, будь-який закон навіть бездоганний стає неефективним. Так, скажімо, на сьогодні законодавчо важко буде довести в судовому порядку факт порушення авторських прав, визначити обсяги заподіяного збитку автору та провести розрахунок розміру компенсації.

Також часто виникають питання щодо авторських прав на підручники для навчального процесу в навчальних закладах, а саме, кому належать права на такі твори – організації, яка втілює відповідний проект, і з якою автор або авторський колектив мають трудові відношення, або самому авторові? І це вимагає узгодження норм Закону України «Про авторське право і суміжні права» з положеннями Цивільного кодексу України.

На думку фахівців, має бути спрощено процедуру реєстрації авторських прав, аби уникнути дублювання функцій різними органами, які проводять процедуру експертизи, на кшталт «Українського інституту інтелектуальної власності “Укрпатент”» та Державної служби інтелектуальної власності, що видає охоронний документ, а функції з виявлення порушень у сфері інтелектуальної власності мають перейти до спеціально створеного відділу правоохоронних органів, які займатимуться захистом прав інтелектуальної власності: від виявлення і фіксації порушень до доведення справ до суду та покарання винних.

Але зрозуміло, що практичним кроком у цьому напрямі мають стати обґрунтовані законодавчі рішення парламентарів, які повинні внести відповідні зміни в інші законопроекти щодо захисту авторських прав.

І коли ці зміни до національного законодавства стосовно інтелектуальної власності буде адаптовано до європейських норм і стандартів та імплементовано до положень Угоди про Асоціацію з Європейським Союзом, лише тоді можна буде сподіватися на успішне практичне втілення на практиці європейського проекту Директиви про зміни у сфері захисту авторського права і у нас, в Україні (Статтю підготовлено з використанням інформації таких джерел: веб-портал «Сегодня Мультимедиа» (https://www.segodnya.ua/world/europe/eksperty); веб-портал адвокатського об᾽єднання «Бачинський та партнери» (https://legalaid.ua/ua/article/yevropejska-reforma)).