Ринок лікарських засобів в УкраїніС. Кулицький, ст. наук. співроб. СІАЗ НБУВ

Фармацевтична галузь і фармацевтичний ринок в Україні: стан і проблеми розвитку

 

Розвиток фармацевтичної галузі та фармацевтичного ринку в Україні має важливе значення не лише для економічних, а й для соціальних і навіть політичних аспектів життєдіяльності українського суспільства. Причому нинішньому зростанню своєї, так би мовити, політичної ролі вітчизняна фармацевтика повинна завдячувати цьогорічному передвиборчому марафону, особливо виборам до Верховної Ради. Враховуючи, що рішення саме уряду і парламенту найбільше впливатимуть на розвиток фармацевтичної галузі і фармацевтичного ринку в Україні, можна очікувати, що проблеми цього сегменту вітчизняної економіки до кінця нинішнього року так чи інакше знаходитимуться в полі зору політиків, ЗМІ та громадськості. Тим більше, що реформування вітчизняної медицини тією чи іншою мірою дотичне до питань розвитку фармацевтичних галузі та ринку. При цьому асортимент фармацевтичних товарів, як наголошують деякі фахівці, складається з лікарських засобів, біологічно-активних добавок, лікувальної косметики, засобів гігієни, виробів медичного призначення, медичного трикотажу, дитячих товарів, медичного обладнання, діагностичних приборів тощо. Утім, з усього цього асортименту фармацевтичних товарів саме ліки (лікарські засоби) є основним предметом купівлі-продажу на фармацевтичному ринку. І саме їх виробництво визначає рівень розвитку фармацевтичної промисловості в конкретній державі.

 1. Стан фармацевтичної галузі та фармацевтичного ринку в Україні

 

В Україні з радянських часів сформувалась відносно розвинена фармацевтична промисловість. Причому, на відміну від інших галузей вітчизняного господарства, за період української незалежності фармацевтична промисловість розвивалась доволі динамічно, більш-менш успішно долаючи економічні кризи, які переживала наша держава. Зокрема, аналіз даних Державної служби статистики (Держстату) України свідчить, що вже в 2017 р. вітчизняне виробництво основних фармацевтичних продуктів і фармацевтичних препаратів не лише відновилося після помітного спаду в 2015р., обумовленого російською збройною агресією, а навіть дещо перевищило рівень докризового 2013 р. А за підсумками 2018 р. обсяг реалізації вироблених в Україні основних фармацевтичних продуктів і фармацевтичних препаратів приблизно на 6 % перевищив показник 2013 р. (у співставних цінах) і сягнув 34,2 млрд грн. І це попри втрату Україною деяких виробничих потужностей фармацевтичної галузі через російську збройну агресію.

При цьому, за даними Держстату України, у 2018 р. на внутрішній ринок спрямовувалось 88,4 % фармацевтичної продукції, виробленої підприємствами-резидентами України. І лише 11,6 %, виробленої в Україні фармацевтичної продукції, у цей же період йшло на експорт. Зокрема, у 2011–2018 рр. обсяги експорту вітчизняної фармацевтичної продукції коливались у межах 155,4 – 255,6 млн дол. США. Протягом цього періоду до мінімальних значень обсяги експорту української фармацевтичної продукції впали у 2015 р. Це сталося через гостру економічну кризу, що її спричинила російська збройна агресія з анексією Криму й фактичною окупацією частини Донбасу. Причому, через окупацію частини Донбасу російсько-терористичними збройними силами Україна втратила такого потужного виробника й експортера фармацевтичної продукції, як концерн «Стирол» (Горлівка). Утім, починаючи з 2016 р., обсяги експорту української фармацевтичної продукції почали зростати і за підсумками 2018 р. сягнули 216, 2 млн дол., на 39,1 % перевищивши обсяги 2015 р.

Хоча при цьому слід наголосити, що обсяги імпорту Україною фармацевтичної продукції набагато перевищують обсяги її експорту. Зокрема, за даними Держстату, у 2018 р. в Україну було імпортовано фармацевтичної продукції на 1947 млн дол. Як і у випадку з експортом, найменші обсяги імпорту в Україну фармацевтичної продукції за останні вісім років були зафіксовані у 2015 р. і складали в грошовому вираженні

1 367 млн дол. США. Достеменно зауважимо, що у 2012 р. в Україну було імпортовано фармацевтичної продукції на 3 303 млн дол. Однак є певні підстави вважати, що ціни на імпортні ліки в Україні в минулому були завищені. Детальніше підстави для такої оцінки буде розглянуто далі.

Стосовно ж обсягу українського фармацевтичного ринку, то видання «Аптека online. Ua» повідомляє, що в 2018 р. «продаж усіх категорій товарів так званого аптечного кошика збільшився в гривневому обчисленні, порівняно з 2017 р., на 22,5 % і сягнув 89 млрд грн.Цей ринок продемонстрував двозначні темпи приросту і в доларовому еквіваленті – 19,9 %. Обсяг роздрібних продажів сягнув 3,3 млрд дол. США (згідно з курсом міжбанку). А у натуральному обчисленні обсяг продаж товарів аптечного кошика зріс на 4 % і сягнув 1,8 млрд упаковок. Причому і у грошовому, і у натуральному вираженні обсяг продаж зріс в усіх категоріях аптечних товарів. А основу товарообігу українського фармацевтичного ринку складає ринок лікарських засобів, обсяги аптечних продаж якого у 2018 р. сягнули 74,5 млрд грн., або 83,7 % від продажу всіх категорій товарів аптечного кошика. Що ж стосується інших складових цього кошика, то 7,6 % від загального обсягу продаж припадало на медичні вироби, 3,5 % – на косметику і 5,2 % – на дієтичні добавки»(URL: https://www.apteka.ua/article/486600).

Водночас для кращого розуміння проблем і перспектив розвитку вітчизняного фармацевтичного ринку треба звернути увагу на його організаційну структуру. Зокрема, в організаційному плані за фінансово-економічними характеристиками покупців і механізмами функціонування відносин купівлі-продажу товарів, український фармацевтичний ринок поділяється на роздрібний і госпітальний сегменти. Ключові відмінності між цими сегментами полягають у фінансовій спроможності покупців фармацевтичної продукції та механізмах ухвалення ними рішень про покупку товару. У роздрібному сегменті покупці чисельні, але з порівняно невеликою середньою купівельною спроможністю кожного покупця ліків, оскільки представлені населенням України. Рішення населення про придбання певних ліків формуються на підставі призначень і порад лікарів, реклами фармацевтичних препаратів, власного досвіду та порад знайомих.

Роздрібний сегмент українського фармацевтичного ринку значно переважає госпітальний за обсягами продаж у натуральному та грошовому обчисленні. Причому останніми роками питома вага роздрібного сегменту в сукупних обсягах продаж лікарських засобів на українському фармацевтичному ринку зростала. Якщо в 2013 р. частка роздрібного сегменту в сукупних обсягах продаж лікарських засобів на українському ринку складала 84,5 % у грошовому обчисленні та 91 % – у натуральному, то у 2018 р. вже 87,6 % і 89,5 % відповідно (Коваленко І. А. Фальсифікація та обіг фальсифікованих лікарських засобів: кримінально-правове дослідження. Одеса : Видав. дім «Гельветика», 2018. С. 13–14; Аптечный рынок Украины по итогам 2018 г.: Helicopter View. Аптека online.ua. 2019. 21 янв. № 2 (1173). URL: https://www.apteka.ua/article/486600).Вища питома вага роздрібного сегменту в натуральному обчисленні обумовлена відносно нижчою середньою ціною однієї покупки фармацевтичних препаратів населенням порівняно з середньою ціною однієї такої покупки, яку здійснюють медичні установи.

При цьому питомі витрати продавців на логістику продаж у роздрібному сегменті в розрахунку на собівартість продажу однієї партії фармацевтичних препаратів вищі, ніж у госпітальному сегменті. Це – результат панування в роздрібному сегменті фармацевтичного ринку чисельних дрібних покупців. Тому відносно вищі питомі витрати продавців на логістику продаж у роздрібному сегменті фармацевтичного ринку певною мірою сприяють збереженню привабливості його госпітального сегменту для продавців ліків та іншої фармацевтичної продукції. І хоча останнім часом частка госпітального сегменту в сукупних обсягах продаж на українському фармацевтичному ринку відносно невелика (2018 р.: 12,4 % у грошовому обчисленні та 10,5 % – у натуральному) він і надалі є вельми привабливим для продавців фармацевтичної продукції, особливо великих.

Тому, оцінюючи обсяги українського фармацевтичного ринку в 2018 р., слід пам’ятати, що, поряд з продажами лікарських засобів у роздрібному аптечному сегменті, за рахунок бюджетних коштів здійснювались також поставки лікарських засобів до лікувальнихустанов (госпітальний сегмент вітчизняного фармацевтичного ринку). Обсяг останніх за підсумками минулого року становив 10,5 млрд грн у грошовому вираженні та 134,3 млн упаковок – у натуральному (URL: https://www.apteka.ua/article/489644). Таким чином, у 2018 р. загальний обсяг українського фармацевтичного ринку становив не менше як 99,5 млрд грн у грошовому вираженні, або 3,7 млрд дол. США. Якщо жузяти до уваги ще й деякі обсяги поставок до лікувальних установ медичних виробів, то можна вважати, що у 2018 р. обсяг українського фармацевтичного ринку перевищив 100 млрд грн. Водночас аналітики зазначають, що минулого року на вітчизняному фармацевтичному ринку збереглись сформовані ранішетенденції до збільшення в його структурі частки дієтичних добавок, рецептурних лікарських засобів, а також препаратів зарубіжного виробництва. При цьому структура споживання зміщується в бік дорогих препаратів (понад 100 грн за одну упаковку).

Водночас наявні статистичні дані свідчать, що у 2018 р. зростання фармацевтичного ринку України в грошовому вираженні забезпечувалося більшою мірою за рахунок підвищення цін і перерозподілу структури споживання в бік більш дорогих препаратів, ніж за рахунок збільшення кількості проданих товарів. Зокрема, структура індексів, що характеризують приріст ринку в грошовому вираженні, свідчить про високий показник інфляційної складової, а також значний перерозподіл споживання в бік більш дорогих препаратів (індекс заміщення). Причому, якщо у 2017 р. на приріст вітчизняного фармацевтичного ринку в грошовому вираженні більше впливало заміщення відносно дешевших фармацевтичних препаратів їх більш дорогими аналогами, то в 2018 р. провідна роль у зростанні цього ринку стала належати інфляційній складовій. Як зазначають фахівці, середньозважена вартість однієї упаковки товарів «аптечного кошика» за підсумками 2018 р склала 50,7 грн і підвищилася на 17,8 % порівняно з 2017 р. При цьому косметика залишалася найдоржчою категорією фармацевтичних товарів, середньозважена вартість однієї упаковки якої склала 66,1 грн. Для лікарських засобів цей показник знаходився на рівні 65,1 грн, для дієтичних добавок – 64,3 грн, для медичних виробів – 13,7 грн. Водночас темпи приросту середньозваженої вартості однієї упаковки товарів «аптечного кошика» у 2018 р. підвищилися для всіх категорій фармацевтичних товарів порівняно з аналогічним періодом минулого року.

Водночас галузеві аналітики наголошують, що в розрізі цінових ніш в структурі роздрібного ринку лікарських засобів відзначається тренд збільшення частки високовартісних препаратів. Так, за останні 10 років їх частка збільшилася на 10,5 в.п. (з 56,9 % до 67,4 %) в грошовому і на 5,3 в.п. у натуральному вираженні. Крім того експерти зазначають, що останнім часом на розвиток вітчизняного фармацевтичного ринку позитивно впливає і поліпшення добробуту українців (URL: https://www.apteka.ua/article/489644). Тобто поліпшення добробуту населення України в 2018 р. сприяло наростанню саме інфляції попиту на фармацевтичному ринку. Це, у свою чергу, свідчить про певне послаблення конкуренції на роздрібному ринку лікарських засобів.

Утім, треба визнати, що на національному рівні ситуація на вітчизняному фармацевтичному ринку доволі конкурентна. В Україні, за інформацією ЗМІ, торік ліцензію на виробництво ліків мали 115 компаній, 77 % з яких були прибуткові. Причому на першу десятку найбільших постачальників фармацевтичної продукції, за інформацією ЗМІ, як стверджували восени минулого року деякі журналісти, припадало 33 % від загального обсягу аптечних продажів на вітчизняному фармацевтичному ринку. Водночас у продажах вітчизняної аптечної мережі загалом тоді першість належала українським компаніям, лідером серед яких є київська компанія «Фармак». За нею йшли фармацевтична фірма «Дарниця» і корпорація «Артеріум». А вже слідом за ними іноземні компанії – французька Sanofi та ізраїльська Teva. Така ситуація обумовлена перевагою вітчизняних виробників завдяки ціновій конкуренції. Адже, згідно з експертними оцінками, українські фармацевтичні препарати у 4–16 разів дешевші від своїх закордонних аналогів. Тому, за оцінками керівників деяких фармацевтичних підприємств, у натуральному (а не грошовому) вимірі на вітчизняні підприємства нині припадає ¾ продажів на українському фармацевтичному ринку (Иванова Е. Пошли на поправку / Гости из будущего. Новое время страны. 2018. № 40. Приложение. С. 7–8).

Але, як свідчать дані видання «Аптека online.ua», такий розподіл лідерів збуту своєї продукції у вітчизняній аптечній мережі зберігався у 2016–2017 рр. А вже за підсумками 2018 р. ситуація в когорті лідерів дещо змінилась. Зокрема, на третє місце в списку лідерів перемістилась вже ізраїльська Teva, а фармацевтична фірма «Дарниця» і французька Sanofi посіли відповідно четверте і п’яте місця в цьому переліку лідерів. Детальніше на вірогідних причинах такого значного успіху ізраїльської компанії Teva на українському фармацевтичному ринку ми зупинимося далі.

Стосовно ж конкурентної ситуації у сфері пропозиції фармацевтичної продукції з боку її виробників, то у 2018 р. тут істотних змін загалом не відбулось. Ступінь ринкової концентрації навіть дещо знизився. За підсумками 2018 р. на першу десятку найбільших постачальників фармацевтичної продукції припадало 30,8 % від загального обсягу аптечних продаж на вітчизняному фармацевтичному ринку, тобто на 2,2 в. п. менше, ніж раніше. На 20 найбільших постачальників фармацевтичної продукції – лише 47,2 % від загального обсягу аптечних продаж на ринку.

Причому, як зазначає видання «Аптека online.ua», «усі компанії з топ-20 продемонстрували приріст продажів. При цьому серед них лише вісім компаній змогли збільшити свою частку на ринку, … ще для двох компаній цей показник не змінився порівняно з 2017 р.» (URL: https://www.apteka.ua/article/486600).Водночас треба наголосити, що в 19 з 20 компаній, що розглядаються, річний приріст обсягу продаж вимірювався двозначними цифрами в межах 12,1–33,6 %. Також варто звернути увагу на те, що серед згадуваних топ-20 компаній дев’ять були українськими, а 11 – іноземними. При цьому сукупна частка продажів українських компаній складала 24,5 %, а іноземних – 22,7 %. Загалом же ці цифри свідчать про доволі гостру конкуренцію серед виробників фармацевтичної продукції за поставки своїх товарів до аптечної мережі України.

Правда, відсутність повноцінних монополістів-виробників ліків на національному рівні само собою ще не є запобіганням від прояву монополізму в інших ланках цього ринку. Зокрема, як зазначають галузеві аналітики, у 2017–2018 рр. «топ-3 дистриб’юторів за обсягом поставок товарів “аптечного кошика” в грошовому вираженні залишається незмінною. Її формують компанії “БаДМ”, “Оптима-Фарм” і “Вента ЛТД”. У досліджуваний період питома вага поставок трьох найбільших дистриб’юторів становить 79 %». Причому на «БаДМ» (Дніпро) і «Оптима-Фарм» (Київ) у цей період припадало близько 2/3 поставок товарів «аптечного кошика» в грошовому вираженні в Україні. Питома ж вага жодного з наступних семи дистриб’юторів, що входять у десятку, не перевищувала й 3 %.

Такий рівень концентрації у сфері дистрибуції на ринку фармацевтичних товарів в Україні об’єктивно сприяє підвищенню впливу великих оптових постачальників (дистриб’юторів) фармацевтичних товарів на цей вітчизняний ринок. Це, у свою чергу, несе в собі потенційну загрозу зростанню монополізму на фармацевтичному ринку. У результаті не можна виключати формування ситуацій, особливо на локальних чи навіть регіональних ринках України, коли додаткові прибутки монополістів від підвищення цін на фармацевтичні товари будуть оплачуватись споживачами цих товарів. Також оглядачі деяких ЗМІ звертають увагу на прояви монополізму на локальних фармацевтичних ринках в Україні, тобто на місцевому рівні. Зокрема, це стосується впливу органів місцевого самоврядування на конкуренцію на регіональних ринках роздрібної торгівлі лікарськими засобами. Причому, як свідчить інформація в ЗМІ, такий вплив може мати і негативний характер. Утім, детальніше ця проблема буде розглянута далі.

Водночас треба наголосити, що в розрізі товарів українського та зарубіжного виробництва в грошовому вираженні на фармацевтичному ринку України переважають імпортні товари, в той же час в натуральному вираженні превалюють переважно вітчизняні, за винятком медичних виробів, де частка товарів іноземного виробництва перевищила 50 %. Зокрема, у
2018 р. у роздрібному продажі лікарських засобів на продукцію українського походження припадало 37,5 % від загального обсягу продажів товарів у грошовому обчисленні та 71,5 % – в натуральному обчисленні, а на продукцію іноземного походження – 62,5 і 28,5 % відповідно. Схожі пропорції між українськими та іноземними товарами спостерігались і в продажах дієтичних добавок. А у сфері продажів медичних виробів частка української продукції становила лише 27, 8 % у грошовому обчисленні і 47,7 % – у натуральному, а іноземних виробів – 72,2 і 52,3 % відповідно. Загалом же у 2018 р. у роздрібному сегменті українського фармацевтичного ринку на продукцію українського походження припадало 36,4 % від загального обсягу продажів товарів у грошовому обчисленні та 64,5 % – в натуральному обчисленні, а на продукцію іноземного походження – 63,6 і 35,5 % відповідно.

Причому за підсумками 2018 р. зарубіжні виробники дещо зміцнили свої позиції у роздрібному сегменті українського фармацевтичного ринку, хоч і незначно, але все-таки збільшивши свою частку в усіх категоріях товарів «аптечного кошика» як в грошовому, так і в натуральному вираженні в порівнянні з 2017 р. Зокрема, питома вага іноземних лікарських засобів у 2018 р. зросла порівняно з 2017 р. на 0,4 відсоткових пункти (в. п.) у грошовому обчисленні та на 1,6 в. п. – у натуральному. А по медичним виробам на цьому ринку аналогічний приріст становив 2,4 в. п. і 5,6 в. п. відповідно. У цілому ж по роздрібному сегменту українського фармацевтичного ринку питома вага іноземних лікарських засобів у 2018 р. зросла порівняно з попереднім роком на 0,7 в. п. у грошовому та на 3,2 в. п. – у натуральному обчисленні.

Хоча, наприклад, у розрізі аптечних продажів лікарських засобів українського та зарубіжного виробництва за останні 10 років (2008–2018 рр.) добре помітний тренд збільшення частки українських лікарських препаратів. Їх частка на цьому ринку в грошовому обчисленні протягом цього періоду зросла з 23,9 до 37,5 % (URL: https://www.apteka.ua/article/486600).

Водночас у структурі госпітальних поставок лікарських засобів в розрізі препаратів українського і зарубіжного виробництва відзначається тенденція до збільшення частки вітчизняних лікарських засобів як в грошовому, так і в натуральному вираженні. За підсумками 2018 р. їхня частка становила 46,1 і 91,7 % відповідно. Препарати вітчизняного виробництва значно дешевші закордонних. За підсумками 2018 р середньозважена вартість однієї упаковки зарубіжних препаратів у госпітальному сегменті становить 510,3 грн, водночас вітчизняних – 39,4 грн. У цілому ж середньозважена вартість однієї упаковки складає 78,3 грн. При цьому в 2018 р. спостерігалося зниження середньозваженої вартості однієї упаковки лікарських засобів на 3,0 %, у тому числі однієї упаковки зарубіжних препаратів на 4,5 % і українських – на 2,5 %. Прикметно, що у 2017 р. середньозважена ціна однієї упаковки іноземних препаратів ще продовжувала зростати (на 20,6 %), тоді як українських – знизилась (на 6,0 %) (URL: https://www.apteka.ua/article/489644). Тому не виключено, що загальне зниження середньозваженої ціни однієї упаковки фармацевтичних препаратів у госпітальному сегменті українського фармацевтичного ринку в 2018 р. стало результатом цінової конкуренції між вітчизняними та іноземними компаніями.

Утім, варто наголосити, що сфера впливу цінової конкуренції на фармацевтичному ринку, й особливо в його госпітальному сегменті, має доволі суттєві обмеження, обумовлені структурою захворюваності населення та характером його подальшого лікування. Адже саме зазначені фактори попиту на відповідні препарати визначають попит на них. А доступність відносно дешевших аналогів на ринку, як правило, різниться залежно від видів фармацевтичних препаратів. Так, за інформацією фахових видань, у 2018 р. в Україні «у розрізі АТС-класифікації І рівня значну частку в обсязі госпітальних поставок в грошовому вираженні акумулюють препарати групи В “Засоби, що впливають на систему крові й гемопоез”, J “Протимікробні засоби для системного застосування” і L “Антинеопластичні й імуномодулюючі засоби” ».

Тим часом експерти наголошують, що значне підвищення ролі вітчизняних товаровиробників на українському фармацевтичному ринку, яке почалося з 2010 р., стало результатом, насамперед, великої девальвації гривні внаслідок глобальної фінансової кризи 2008–2009 рр. Наступна ж девальвація гривні у 2014–2015 рр. сприяла подальшому посиленню позицій вітчизняних фармацевтів на ринку. Однак, проведений вище аналіз дає підстави припускати, що останнім часом зазначений фактор цінової переваги українських фармацевтичних компаній, як наслідок девальвації гривні, поступово втрачає своє значення в їх конкуренції з іноземними виробниками на ринку України.

Водночас варто підкреслити, що сама собою висока частка імпортних ліків та інших фармацевтичних препаратів на українському фармацевтичному ринку ще недостатня для усебічної оцінки проблем і перспектив розвитку цього ринку. Адже за умов нинішнього рівня міжнародного розподілу праці частка імпортних ліків може бути доволі високою і на національних ринках розвинутих країн. Спеціалізація фармацевтичних підприємств приводить до зростання обсягів міжнародної торгівлі ліками, коли якась країна в значних обсягах експортує одні фармацевтичні препарати й одночасно імпортує великі обсяги інших.

Для України ж в цьому контексті проблема полягає в недостатньому рівні розвитку вітчизняної фармацевтичної промисловості порівняно з тим потенціалом, який вона для цього має. Зокрема, у 2018 р. на один долар США, отриманий від експорту української фармацевтичної продукції, припадало дев’ять доларів, витрачених на імпорт в Україну такої продукції, тоді як ще в 2013 р. таке співвідношення становило 1:12,3. Причому в 2018 р. в країни СНД спрямовувалось 29,8 % експорту українських ліків. І водночас на країни СНД припадало 3,5 % від усього імпорту ліків в Україну. Причому весь цей імпорт надходив з Росії. Тоді як на інші країни світу (насамперед країни Європи, а також Китай та Індію) припадало 70,2 % від загальної вартості експорту українських ліків і 96,5 % від усього імпорту ліків в Україну.

Така ситуація пов’язана з технологічним відставанням української фармацевтичної промисловості порівняно з передовими світовими досягненнями в цій галузі. Адже розроблення і виробництво нових ліків є дуже капіталомістким і наукоємним процесами. У цій галузі на світовому ринку панують транснаціональні компанії, материнські офіси яких, як правило, знаходяться в розвинених країнах. Наприклад, у 2017 р. сумарні витрати тих десяти іноземних фармацевтичних компаній на відповідні наукові дослідження і розробки, які виділяли на такі цілі найбільше коштів, становили 67,2 млрд дол. США, тобто величину, що перевищує річну вартість товарів і послуг в Україну. Наприклад, тільки Sanofi – французька транснаціональна фармацевтична компанія (продукція якої, до речі, посідає одне з чільних місць за обсягами продажів на українському фармацевтичному ринку) витратила у 2017 р. на відповідні наукові дослідження та розробки 6,2 млрд дол.

Жодна з українських фармацевтичних компаній не може здійснювати такі величезні (особливо за українськими мірками) інвестиції у відповідні наукові дослідження та розробки, насамперед у створення принципово нових ліків. Тому, на думку деяких експертів, найреалістичнішою і до того ж цілком ефективною стратегією у формуванні товарного асортименту своєї продукції для українських фармацевтичних компаній може бути широке використання так званих генеричних ліків або ж просто генериків (дженериків). Генерики (дженерики) – це ліки, у яких скінчився термін їх патентного захисту. Зокрема, оглядачі деяких ЗМІ зазначають, що, наприклад, ізраїльська фармацевтична компанія TEVA Pharmacevtical Industries (продукція якої, до речі, також посідає одне з чільних місць за обсягами продажу на українському фармацевтичному ринку) зробила ставку на виробництво генериків, відмовившись, таким чином, від величезних інвестицій у розробку принципово нових ліків. В результаті ця компанія, за інформацією журналу «Новое время страны», у 2017 р. заробила понад 22 млрд дол. США (Пасховер А. Вылечат всех / Гости из будущего. Новое время страны. 2018. № 40. Приложение. С. 18–21). До речі, ставка на виробництво й продаж генериків, як зазначалось вище, принесла TEVA Pharmacevtical Industries у 2018 р. значний успіх і на українському фармацевтичному ринку.

Таким чином вже саме виробництво генеричних ліків цілком може бути вельми прибутковим. Напрям саме такого розвитку власного бізнесу, на думку деяких експертів, багато в чому може бути дуже привабливим і для українських фармацевтичних компаній. Тим більше, що найближчим часом у світовій фармацевтиці, за інформацією фахівців у цій галузі, масово закінчуються терміни патентного захисту багатьох відомих лікарських препаратів (Мамуня А. Вторая жизнь / Гости из будущего. Новое время страны. 2018. № 40. Приложение. С. 9).

Поряд із цим сама собою висока прибутковість фармацевтичного бізнесу вже є вагомим стимулом до його «тінізації». Зокрема, із зазначеними вище особливостями роздрібного і госпітального сегментів фармацевтичного ринку доволі тісно пов’язані такі явища тіньового бізнесу, як поширення фальсифікованих лікарських (фармацевтичних) засобів і корупція. Причому перше з них, мабуть, тяжіє до роздрібного, а друге – до госпітального сегментів фармацевтичного ринку. Хоча така залежність не має абсолютного характеру.

Згідно з українським законодавством, «фальсифікований лікарський засіб» – це лікарський засіб, який умисно промаркований не ідентично (невідповідно) відомостям (одній або декільком з них) про лікарський засіб з відпо­відною назвою, що внесені до Державного реєстру лікарських засобів України, а так само лікарський засіб, умисно підроблений в інший спосіб, і не від­повідає відомостям (одній або декільком з них), у тому числі складу про лікарський засіб з відповід­ною назвою, що внесені до Державного реєстру лікарських засобів України. Субстандартні лікарські засоби — це препарати, виготовлені легальним виробником з правильним маркуванням, але які за відсутності належних умов виробництва, транспортування та зберігання втратили відповідність встановленим вимогам нормативних документів.

Причому фахівці «виокремлюють три основних типи підробок: 1) препарат, у якому взагалі немає активної речовини; 2) препарат, у якому наявні всі речовини, але невідомо, за яких умов i технологій їх отримано; 3) препарат, у якому дорожчу речовину замінено на аналогічну, але дешевшу». При цьому вони наголошують, що слід розділяти поняття «фальсифікований» і «контрафактний». Контрафактні препарати – це то­вари, що містять об’єкти права інтелектуальної власності, ввезення яких на митну територію України або вивезення з цієї території призводить до порушення прав власника, що захищаються чинним законодавством України та міжнародними договорами України. А «кримінальний фармацевтичний ринок» включає в себе фальсифікацію лікарських засобів, незаконний обіг лікар­ських засобів і контрафактні препарати (Гук О. Г Фальсифікація лікарських засобів та обіг фальсифікованих лікарських засобів в умовах євроінтеграції: постановка проблеми. Часоп. Акад. адвокатури України. Т. 7. № 3 (24). 2014. URL: http://e-pub.aau.edu.ua/index.php/chasopys/article/view
File/736/738).

Однак через саму природу тіньової фармацевтики точно оцінити масштаби її поширення в Україні практично неможливо. Автори, які публічно наводять конкретні кількісні показники поширення в Україні фальсифікованих фармацевтичних препаратів, не розкривають методів отримання цих статистичних даних (що унеможливлює перевірку їх коректності), а, як правило, посилаються на джерела, у яких також не розкрито методики розрахунку подібних даних.

Тому для аналізу ситуації щодо поширення в Україні фальсифікованих фармацевтичних препаратів краще спиратись на реальні факти, а не суб’єктивні припущення, вірогідність яких дуже важко чи навіть неможливо перевірити. До того ж ЗМІ іноді повідомляють про конкретні випадки, пов’язані з виробництвом і обігом фальсифікованих фармацевтичних препаратів.

Наприклад, у вересні 2015 р. прокуратура Харківської області повідомила про групу зловмисників, що займалася виробництвом фальсифікованих лікарських засобів, до складу яких входили прострочені ліки та інші речовини. За даними слідства, організатор цієї групи відповідав за координацію її діяльності, оплату праці та збут фальсифікованих медпрепаратів проти грипу та застуди через мережу аптек Харкова. Також він здійснював поштове відправлення фальсифікату в Київ, Черкаси та інші міста України. До складу медпрепаратів входили прострочені ліки та інші речовини, а виготовляли та зберігали фальсифікат у гаражах і будинках. Згідно з висновком експертизи, загальна ринкова вартість фальсифікованих лікарських засобів склала близько 270 тис. грн. У жовтні 2017 р. національна поліція викрила в Львівській області підпільний цех, у якому виробляли фальсифіковані лікарські засоби. Поліцейські вилучили понад 25 тис. таблеток фальсифікованих лікарських засобів, за попередніми даними призначених для підвищення рівня згортання крові, і понад 14 л прекурсорів, що використовуються для їх виготовлення на загальну суму понад 6 млн грн. У березні ж 2018 р. ЗМІ повідомили, що Служба безпеки України заблокувала в Запоріжжі виробництво контрафактного медичного спирту. Співробітники СБУ встановили, що ділки планували реалізовувати підроблену продукцію, зокрема, в дитячі лікарні і пологові будинки за бюджетні кошти. Фальсифікат був виготовлений під брендами офіційних серій вітчизняних виробників. Згідно з висновками експертів, продукцію було створено з використанням «субстанції невідомого походження і сумнівної якості, що могло створити загрозу життю та здоров’ю громадян».

Однак, попри сенсаційний характер інформації про виробництво та обіг фальсифікованих фармацевтичних препаратів, повідомлення про конкретні факти на цю тему в ЗМІ з’являються, загалом, нечасто. Це дає підстави вважати, що оцінки, згідно з якими частка фальсифікованих лікарських засобів в Україні складає 15–25 % (Коваленко І. А. Фальсифікація та обіг фальсифікованих лікарських засобів: кримінально-правове дослідження. Одеса : Видав. дім «Гельветика», 2018. С. 6) є істотно завищеними.

Повідомляли ЗМІ і про корупцію на фармацевтичному ринку України. Зокрема, в лютому нинішнього року стало відомо, що правоохоронці викрили в Харківській області міжрегіональну схему підкупу медичних служб для підтасовки результатів тендерів на постачання фармацевтичних препаратів до медичних установ. Схема полягала в тому, що представники харківських оптових фармацевтичних компаній підшукували в керівництві лікарень людей, готових за частку від контракту допомогти у перемозі на конкурсі. Підкуплені чиновники робили так, щоб до тендеру були допущені тільки дві компанії, які були пов’язані між собою. З кожного такого тендера лікарі отримували від 5 % до 25 % від суми контракту. Відомо щонайменше про два виграних тендери з постачання до медустанови Запоріжжя на загальну суму близько 3 млн грн. Крім того, перевіряється причетність цих фармкомпаній до підтасовування результатів тендерів ще в десяти медичних установах Харківської, Сумської, Луганської та Донецької областей (URL: https://nv.ua/ukr/ukraine/events/u-harkivskiy-oblasti-rozkrili-masshtabnu-shemu-pidtasovki-medichnih-tenderiv-50007288.html).

Проблеми, пов’язані з «тіньовою фармацевтикою», ми розглянемо далі, а поки зазначимо, що через латентний характер цього бізнесу першочерговим завданням є аналіз механізмів її функціонування, а не вельми неточна й дискусійна за своїми результатами оцінка масштабів її розповсюдження в Україні.

Водночас експерти цілком обґрунтовано наголошують, що фармацевтичні галузь і ринок це не лише простір підприємницької діяльності, а й сфера соціальної відповідальності учасників цього бізнесу. Розвиток фармацевтичної діяльності нерозривно пов’язаний зі здоров’ям населення та національною безпекою України. Цим і визначається надзвичайно велика роль держави в регулюванні функціонування та розвитку фармацевтичної галузі і фармацевтичного ринку в Україні.

Як наголошують, наприклад, галузеві ЗМІ, згідно з постановою кабінету міністрів з першого січня 2018 р. установи охорони здоров’я, що повністю або частково фінансуються за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів, повинні закуповувати тільки ті лікарські засоби, які включені до Національного переліку. Після задоволення на 100 % потреби установ охорони здоров’я в лікарських препаратах з Національного переліку ці установи можуть закуповувати інші ліки, зареєстровані в Україні. Зазначена правова норма сприяла збільшенню закупівель препаратів, включених до Національного переліку. Так, за підсумками 2018 р. частка поставок лікарських засобів, включених до Національного переліку, збільшилася в порівнянні з 2017 р. на 9,3 в. п. у грошовому і на 6,8 в. п. у натуральному обчисленні.

Однак, регулюючи умови функціонування фармацевтичного ринку державні органи так чи інакше стають посередниками між підприємцями (виробниками й продавцями препаратів) і населенням, що споживає відповідні препарати. І в деяких ситуаціях, особливо коли йдеться про порядок закупівель, розподілу лікарських засобів і ціни на них, органи влади та управління нерідко наражаються на претензії і з боку населення, як покупців і споживачів ліків, і з боку підприємців (виробників, продавців). Перші вимагають ширшого асортименту дешевих, а іноді й безкоштовних ліків. Другі скаржаться на безпідставне обмеження їхнього бізнесу, непрозорі тендери тощо. Причому доволі часто каналом для такої критики на адресу органів влади і управління стають ЗМІ.

Так, повідомляється, що сьогодні закупівлі лікарських засобів за бюджетні кошти здійснюються за допомогою двох механізмів – закупівлі через міжнародні організації за централізованими програмами і регіональні закупівлі.

Закупівлі через міжнародні організації здійснюються за номенклатурою, яка затверджується щорічно постановою КМУ. При цьому механізм складання номенклатури і обсягів закупівель є непрозорим. Крім того, громадськість не може контролювати процес проведення торгів і визначення переможців, оскільки ці дані не публікуються (URL: https://www.apteka.ua/article/489644). Міжнародні організації публікують інформацію вже по факту проведених закупівель. Також варто відзначити, що поставки препаратів, закуплених через міжнародні організації, здійснюються з великою затримкою – рік, а той півтора з моменту перерахування коштів на рахунки міжнародних організацій. При цьому процедура закупівель через міжнародні організації продовжена Верховною Радою ще на один рік – до 31 березня 2020 р.

У той же час закупівлі на регіональному рівні здійснюються через систему електронних торгів ProZorro. Відповідно до прийнятої концепції реформування закупівель лікарських засобів і медичних виробів, допоміжних засобів, інших товарів медичного призначення, планується створення Центрального закупівельного агентства. Агентство здійснюватиме закупівлі за стратегічними програмами за кошти держбюджету (вакцини, інфекційні захворювання тощо). Майданчиком для проведення таких закупівель стане система електронних торгів ProZorro.

Загалом, проведений вище аналіз сучасного стану фармацевтичної галузі та фармацевтичного ринку в Україні свідчить про наявність цілої низки серйозних проблем у цій сфері вітчизняної економіки, які ми розглянемо далі.

                                                        (Закінчення у наступному номері)

 

Кулицький С. Фармацевтична галузь і фармацевтичний ринок в Україні: стан і проблеми розвитку [Електронний ресурс] / С. Кулицький // Україна: події, факти, коментарі. – 2019. – № 6. – С. 41–53. – Режим доступу: http://nbuviap.gov.ua/images/ukraine/2019/ukr6.pdf. – Назва з екрану.