Т. Гранчак, заввідділу СІАЗ НБУВ

 Закони 16 вересня: конституційні аспекти

 

16 вересня 2014 р. Верховна Рада України ухвалила ініційовані Президентом П. Порошенком Закон України «Про недопущення переслідування та покарання осіб-учасників подій на території Донецької та Луганської областей» і Закон України «Про особливий порядок самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей», згідно з яким на три роки впроваджується особливий порядок самоврядування в окремих районах Донецької й Луганської областей України. Документами передбачено амністію сепаратистам, гарантію їхнього права на використання російської мови, зміцнення економічних зв’язків з російськими регіонами, формування народної міліції. Також у регіоні мають бути проведені місцеві вибори 7 грудня цього року.

Крім того, Законом України «Про особливий порядок…» передбачається економічне відновлення Донбасу Україною. «Державна підтримка полягає у запровадженні відмінного від загального економічного режиму здійснення господарської та інвестиційної діяльності, спрямованого на відновлення об’єктів промисловості, транспортної та соціальної інфраструктури, житлового фонду, переорієнтацію промислового потенціалу, створення нових робочих місць, залучення інвестицій і кредитів для відновлення й розвитку об’єктів, розташованих в окремих районах, – сказано в документі. – У законі про Держбюджет України щороку передбачаються видатки, що спрямовуються на державну підтримку соціально-економічного розвитку окремих районів. Україна гарантує визначення таких видатків загального фонду Держбюджету захищеними видатками, обсяг яких не може змінюватися при здійсненні скорочення затверджених бюджетних призначень» (http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=52182).

Голосування за Закон відбувалося в парламенті за участі Президента П. Порошенка, який наполягав на необхідності його ухвалення, і в умовах «зачинених дверей» і вимкненого табло, що не дало змоги визначити поіменний склад тих, хто підтримав президентську ініціативу. Як зазначив із цього приводу оглядач «Дзеркала тижня» С. Рахманін, «голосування за законопроекти здійснювалося в закритому режимі, але за допомогою електронної системи голосування. Що, з погляду експертів, є порушенням Регламенту, який передбачає або таємне голосування бюлетенями, або публічне, “кнопкове”. Крім того, ніхто зі спеціалістів не зміг згадати випадку, щоб закон приймався у закритому режимі. І не зміг послатися на жодну статтю Регламенту (тим більше Конституції), яка дозволяє подібне... Така форма прийнятна для обговорення питань, що є військовою або державною таємницею. Закон таємницею бути не може. На те він і закон. Очевидно, таємницею хотіли зробити (і зробили в результаті) перелік тих, хто голосував “за”. Очевидно, хтось дуже не хотів знижувати свої шанси на переобрання. Ще напередодні голосування стало відомо, що ряд депутатів, які планують висувати свої кандидатури на мажоритарних округах, зробили закритий режим голосування обов’язковою умовою своєї лояльності» (http://gazeta.dt.ua/internal/kontrrevolyuciya-prinizhennya-_.html. – 2014. – 19.09).

Понад специфічне голосування за Закон України «Про особливий порядок самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» політики, експерти й оглядачі звернули увагу на специфічний зміст документа, який, за висновками багатьох, суперечить Конституції України.   

Відвертою та цинічною «здачею» Донбасу Російській Федерації вважає закони 16 вересня лідер політичної партії ВО «Свобода» О. Тягнибок. На своїй сторінці у Facebook він попунктно аргументував свою оцінку.  

По-перше. Законом на три роки в районах підконтрольних терористам та армії Російської Федерації запроваджено особливий порядок місцевого самоврядування (ст. 1), дії українського законодавства (ст. 2) і призначення керівників органів прокуратури й судів (ст. 5).

Утім у Законі України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» узагалі не визначено сутності «особливого порядку». «З урахуванням положення ст. 2 Закону, відповідно до якої чинне законодавство України діє лише з урахуванням особливостей цього ж Закону, термін “особливий порядок” з російською зброєю в руках можна тлумачити як завгодно широко, у тому числі і з відміною дії незручних норм Конституції України. Тобто вказані норми за своєю суттю є наданням повної автономії окупованим територіям Донбасу у вирішенні абсолютно усіх внутрішніх питань», – вважає політик.

Він звертає увагу на те, що згідно зі ст. 132 Конституції України територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності й цілісності державної території. При цьому спеціальний статус мають лише м. Київ і Севастополь, а також Автономна Республіка Крим. Жодних інших преференцій чи надання будь-яких «особливих порядків» іншим адміністративно-територіальним одиницям Конституцією України не передбачено.

«Таким чином, прийняття цього Закону “Про особливий порядок…” фактично спрямовано на повалення конституційного ладу України та порушення її територіальної цілісності», – підкреслює О. Тягнибок.

По-друге. Законом про амністію забороняється «кримінальне переслідування, притягнення до кримінальної, адміністративної відповідальності та покарання осіб – учасників подій на території Донецької, Луганської областей».

Як пояснює лідер ВО «Свобода», від кримінальної відповідальності звільняються не лише громадяни України, які добровільно здали зброю, що може служити підставою для їхнього звільнення від переслідування, а й громадяни Російської Федерації та особи, які і далі продовжуватимуть тероризувати українське населення зі «зброєю в руках». Тобто всі ті, хто є ворогом України, хто цілеспрямовано приїхав вбивати і знущатися над українцями, зможуть і надалі без жодного покарання продовжувати свою діяльність. «Це образа не тільки кожного українця, а й кожної особи, для якої людське життя – є найвищою цінністю, що визначено Конституцією України (ст. 3)», – наголошує політик.

По-третє. Закон України «Про особливий порядок…» фактично вийшов за межі розуміння термінів «федералізація» та «децентралізація», оскільки документом надається право органам місцевого самоврядування здійснювати зовнішню політику виключно з Російською Федерацією на основі «угод про прикордонне співробітництво». Водночас будь-які трактування термінів «федералізація» та «децентралізація» виключають будь-які можливості місцевих органів здійснювати повноваження у сфері зовнішньої політики. До того ж це суперечить ст. 85, 106, 116 Конституції України, відповідно до яких уся повнота влада у сфері зовнішньої політики належить Верховній Раді України, Президенту України та Кабінету Міністрів України.

«Таким чином, Україна сама узаконює проект “донбаський варіант “Придністров’я”», – робить висновок О. Тягнибок.

По-четверте. На думку політика, ст. 9 Закону фактично легалізує збройні формування ДНР, ЛНР, а також військові підрозділи регулярної російської армії під назвою «народна міліція з охорони громадського порядку».

Нагадаємо, ст. 9 передбачено утворення загонів народної міліції на добровільних засадах із громадян України, які постійно проживають у відповідних населених пунктах. У зв’язку з цим лідер «Свободи» застерігає, що такими «загонами народної міліції» можуть бути названі навіть регулярні частини російської армії, адже перевірити в них наявність документів з місцевою пропискою буде, м’яко кажучи, украй складно. У зв’язку з цим О. Тягнибок навів приклад Криму, де також нібито не було російської армії, а були лише представники територіальної самооборони, які «купили сучасне російське озброєння у місцевому кіоску».

По-п’яте. Законом закріплено обов’язок органів місцевого самоврядування й місцевих органів виконавчої влади сприяти використанню російської мови на окупованих територіях. Але, відповідно до ст. 10 Конституції України, державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України.

В Україні лише гарантується вільний розвиток, використання й захист російської, інших мов національних меншин України.

Таким чином, у держави є обов’язок сприяти всебічному розвитку і функціонуванню української мови й гарантувати, а не сприяти використанню російської мови.

По-шосте. Коментуючи ст. 10 Закону, яка зобов’язує провести позачергові вибори депутатів районних, міських, районних у містах, селищних, сільських рад, сільських, селищних, міських голів на окупованих територіях, О. Тягнибок наголошує, що на територіях, де голосування здійснюватиметься під дулами російських автоматів, не можна взагалі говорити про проведення виборів на основі вільного й таємного волевиявлення громадян України.

Будь-які вибори на Донбасі, розширення повноважень місцевого самоврядування можуть бути здійснені лише на територіях, звільнених від окупантів, там, де відновлено конституційний лад і суверенітет України. Фактично відбудеться легалізація сепаратистів і терористів.

По-сьоме. Закон України «Про особливий порядок…» зобов’язує фінансувати усі видатки, пов’язані з функціонуванням окремих районів Донецької та Луганської областей, наділених «особливим статусом», за рахунок державного бюджету України (ст. 7).

Виходячи з переліченого, О. Тягнибок стверджує, що ухвалення Закону, по суті, є капітуляцією та «здачею» національних інтересів України. За його словами, «особливий статус» для окупованих районів Донбасу означає створення на українській території сепаратистського анклаву, керованого з Москви, повністю незалежного від України, але який має повністю фінансуватися з українського бюджету. «Амністія» для сепаратистів і посібників агресора, за О. Тягнибоком, це – заохочення до подальшого сепаратизму, повторення збройних заколотів і знищення єдиної Української держави (http://uainfo.org/blognews/print:page,1,397548-zakoni-16-veresnya-tyagnibok-nazvav-vdvertoyu-zdacheyu-donbasu.html. – 2014. – 18.09).

З висновками політика солідарний оглядач «Дзеркала тижня» С. Рахманін, який звертає увагу на те, що, відповідно до прийнятого Закону України «Про особливий режим...», «повноваження новообраних рад і посадових осіб не можуть бути припинені достроково. Як стверджують юристи, це означає, що, навіть якщо виникнуть нові обставини, ці органи й посадові особи продовжуватимуть виконувати свої обов’язки. Тобто одним розчерком пера Київ легалізував і легітимував владу де-факто сепаратистських структур, надавши їм юридичні повноваження на роки, позбавивши Верховну Раду конституційного права розпуску місцевих рад.

«Особливий порядок» призначення керівників органів прокуратури й судів, що передбачає участь у цьому процесі місцевого самоврядування (читай:  призначення їх сепаратистами й Москвою), прямо порушує загальний і чіткий порядок, визначений Конституцією.

Грубим порушенням є створення так званої народної міліції. У Законі України “Про міліцію” немає навіть згадування про такий орган.
Стаття 9 Закону України “Про особливий порядок...” зазначає, що загони “народної міліції” “реалізують повноваження, передбачені для них законами України”. Однак у жодному законі ці повноваження не прописані.

У порушення ст. 10 Конституції України на території окремих районів Донбасу встановлюється особливий статус російської мови, “фактично їй надається статус державної”».

Оглядач робить висновок, що «де-факто і де-юре Українська держава наділяє юридичними повноваженнями сепаратистський регіон і, по суті, узаконює створення військової бази іноземної держави на території, яка є невіддільною частиною України. Умова виведення частин Збройних сил Російської Федерації (присутність яких не оспорюється ніким, крім самої Москви) не фігурує ні в зазначених законах, ні в мінських угодах. Які, до речі, не мають юридичної сили, що, утім, не завадило авторам Закону послатися на них у Пояснювальній записці.

Якщо називати речі своїми іменами, Київ дав фактичну згоду на те, щоб незаконні воєнізовані формування набули легального статусу – «народна міліція». Щоб суди й органи прокуратури, які формально не припинили свого існування, отримали мандат від Києва, при цьому йому не підпорядковуючись» (http://gazeta.dt.ua/internal/kontrrevolyuciya-prinizhennya-_.html. – 2014. – 19.09).

Сумніви щодо відповідності окремих положень Закону Конституції України висловили вітчизняні юристи-конституціоналісти.

М. Козюбра, завкафедри загальнотеоретичних та державно-правових наук Національного університету «Києво-Могилянська академія», зазначив: «Коли я читав проект цього закону, в мене виникло багато запитань щодо конституційності окремих його положень. Головне – той сумнозвісний особливий статус. Цей особливий статус не передбачений Конституцією України. У законопроекті не згадувалося й про державну мову на цих територіях та було ще багато сумнівних положень щодо конституційності. Але головне: цей особливий статус. В нас є передбачене Конституцією місцеве самоврядування, є децентралізація. А такого поняття, як “особливий статус”, у Конституції немає. Воно не визначене, і не лише не визначене, а взагалі відсутнє. Одне це викликає сумнів щодо конституційності цього положення. Не кажучи вже про надмірні права для цієї території, про мовні проблеми» (http://ua.racurs.ua/619-konstytuciya-osoblyvyy-status-terytoriy-mykola-kozubra. –2014. – 16.09).

Доцент кафедри конституційного права Національного юридичного університету ім. Я. Мудрого Ф. Веніславський вважає Закон антиконституційним. Послідовно розглядаючи окремі статті документа, експерт звертає увагу, що ст. 3 Закону гарантує «недопущення кримінального переслідування, притягнення до кримінальної, адміністративної відповідальності та покарання осіб – учасників подій на території Донецької, Луганської областей. Органам влади та їх посадовим (службовим) особам, підприємствам, установам, організаціям усіх форм власності забороняється дискримінація, переслідування і притягнення до відповідальності осіб з приводу подій, які мали місце в Донецькій, Луганській областях».

На думку Ф. Веніславського, ця частина Закону дасть змогу повернутися до мирного життя тим, хто помилявся, був обманутий, зомбований російською пропагандою, тим, хто дав змогу втягнути себе в ці збройні формування проти власної волі. Водночас експерт наголошує, що потрібно розуміти, що доказової бази щодо осіб, які брали участь у військових діях, немає. Прямих доказів (в умовах воєнних дій і при обмежених можливостях української влади контролювати ці території) щодо формату їхньої участі в подіях, вчинення ними тяжких злочинів на Донбасі немає або недостатньо. Тому під цю амністію можуть потрапити й ті люди, які вчинили найтяжчі злочини.

У ст. 4 Закону держава «гарантує право мовного самовизначення кожного жителя в окремих районах Донецької і Луганської областей. Гарантує вибір мови спілкування, вільного користування російською і будь-якою іншою мовою в суспільному і приватному житті.

Органи місцевого самоврядування і виконавчої влади законним способом і в межах повноважень надають сприяння в окремих районах Донецької та Луганської областей використання російської та інших мов в усній і письмовій формі у сфері освіти, у засобах масової інформації та створюють можливості для їх використання в діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, у судочинстві, в економічній і соціальній діяльності, при проведенні культурних заходів та в інших сферах суспільного життя».

Ф. Веніславський вважає, що те, що новий Закон дає можливість використовувати російську і в освіті, і в судочинстві, – у цілому, непогано, адже усуває одну з причин невдоволення. Утім експерт звертає увагу на те, що в тексті документа жодного разу не згадується українська мова. «Я б вважав більш виваженим зазначити, що в окремих районах люди можуть використовувати українську, російську і будь-яку іншу мову. Через кому. Українська мова як-то з тексту випала. Це може створити ілюзію або перекручене уявлення про те, що статус української мови сильно знижений. Все ж на Донбасі достатня кількість україномовних людей, які вважають цю мову рідною. Вийшло, що Закон виділяє російську на шкоду українській», – наголошує правознавець.

Однозначно негативно він оцінює ст. 5 Закону, відповідно до якої повноваження депутатів місцевих рад і посадових осіб, обраних на позачергових виборах, призначених Верховною Радою України, не можуть бути достроково припинені.

В окремих районах Донецької та Луганської областей законами України вводиться особливий порядок призначення керівників органів прокуратури та судів, який передбачає участь органів місцевого самоврядування у вирішенні цих питань.

Як зазначає Ф. Веніславський, це положення абсолютно суперечить Конституції України і є небезпечним для країни. За законом, якщо в діях органів місцевого самоврядування (будь-яких, чи то міський, районний або селищна рада) мають місце факти порушення Конституції і законів України, то Верховна Рада має право розпустити такий орган. Тобто якщо міська рада міста N прийняла рішення, яке суд згодом визнав незаконним, то, за чинною Конституцією, Верховна Рада України має правові підстави призначити в місті N позачергові вибори.

«В даному випадку ми практично даємо карт-бланш їхньому місцевому самоврядуванню, яке стане законним після виборів 7 грудня. Тобто вони де-юре і де-факто мають право порушувати закони України і позбавити їх за це повноважень протягом трьох років не можна. Це дуже небезпечна норма. Якщо уявити собі, що там, в цих гарячих головах... І законом ми даємо їм можливість все це реалізувати», – наголошує експерт.

Щодо суддів і прокурорів, то процедура «участі» органів місцевого самоврядування у їх призначенні зовсім незрозуміла. Формулювання досить розмито. За чинним законодавством, прокурора міста або району призначає Генеральний прокурор України. Отже, виникає питання: місцеве самоврядування буде представляти свої кандидатури Генерального прокурора, а той – погоджуватися чи не погоджуватися, чи Генеральний прокурор буде призначати прокурорів за згодою місцевого самоврядування?

Щодо ст. 8 Закону, якою передбачається сприяння з боку органів виконавчої влади розвитку в окремих районах Донецької та Луганської областей транскордонного співробітництва, спрямованого на вирішення спільних проблем розвитку, посилення й поглиблення добросусідських відносин між територіальними громадами, органами місцевого самоврядування окремих районів з адміністративно-територіальними одиницями Російської Федерації на основі угод про транскордонне співробітництво, що укладаються територіальними громадами, органами місцевого самоврядування, місцевими органами виконавчої влади України та територіальними громадами в межах компетенції, встановленої Законом, то, позитивно оцінюючи спробу зняти напруження, ворожнечу між мирними жителями двох сусідніх держав, Ф. Веніславський звертає увагу на те, що в Україні й так діяли законодавчі акти, які передбачали співробітництво між прикордонними територіями. Спрощений режим перетину державного кордону для мешканців цих районів існує. Для тих, хто сусідить не тільки з Росією, а й з Білоруссю, Польщею. Отже, що мається на увазі під поглибленням і розширенням?

Як зазначає експерт, по суті, органам місцевого самоврядування надається право виступати суб’єктами міжнародних відносин, що прямо суперечить Конституції, оскільки місцеве самоврядування не є суб’єктом міжнародної політики. «Думаю, цей пункт був внесений під тиском і диктатом з боку Російської Федерації. Він дуже небезпечний, на мій погляд», –  пояснює Ф. Веніславський.

Неоднозначною, на його думку, є і ст. 9 Закону щодо створення загонів народної міліції, координація якими «здійснюється відповідним сільським, селищним, міським головою»: «Питання неоднозначне. З одного боку, можна легко припустити, що загони цієї народної міліції створять з тих же загонів сепаратистів. Тобто їм просто дадуть можливість легітимно носити і застосовувати зброю.

З іншого боку, на тимчасово окупованій території живе багато людей патріотично налаштованих по відношенню до України. Упевнений, вони хотіли б брати участь в наведенні порядку. Це було б непогано. Народ повинен брати участь у відновленні громадського порядку і протидії радикальних проявів.

Я не можу однозначно передбачити, як буде реалізовуватися ця стаття закону.

Озброять і зроблять легітимними учасників незаконних військових формувань – жирний мінус. Увійдуть в загони місцеві патріоти, які реально хочуть миру і порядку, – плюс».

Експерт у галузі конституційного права резюмував обговорення Закону таким чином: «Закон неоднозначний і суперечливий. Але іноді потрібно приймати навіть протиправні закони, щоб зберегти більш вагомі цінності. В даному випадку мова йде про цінності головні – це людські життя. Я дуже сподіваюся, що українська влада прорахувала і розуміє всі ризики, пов’язані з преференціями цим гарячим головам» (http://ukr.media/politics/211630. – 2014. – 18.09).

Висловлені зауваження щодо ухваленого Закону підтримуються загалом і головою правління Центру політико-правових реформ І. Коліушком, за висновком якого статті Закону України «Про особливий статус…»  прописані так, «наче ми проводимо експеримент, перш ніж дозволити децентралізацію на інших територіях країни».

На своїй сторінці у Facebook І. Коліушко виклав аналіз прийнятого Верховною Радою України Закону України «Про особливий порядок самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей». Експерт чітко вказує на невідповідність окремих статей Закону положенням Конституції України. Зокрема, це стосується ст. 4 Закону, яка в порушення ст. 10 Конституції України встановлює фактично, що на території окремих районів Донецької, Луганської областей не використовується державна мова. Більше того, органи державної влади навіть зобов’язуються сприяти використанню російської мови в усіх сферах суспільного життя. Українська мова не згадується.

Далі, фактично, як випливає із ст. 5 і 6, уся повнота влади на цих територіях передається до органів місцевого самоврядування, обраних на позачергових виборах. Навіть призначення керівників органів прокуратури й судів відбуватиметься за їхньою згодою. Органи ж державної виконавчої влади – Кабінет Міністрів, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади – можуть укладати з органами місцевого самоврядування угоди щодо економічного, соціального й культурного розвитку окремих районів причому виключно за ініціативою відповідних органів місцевого самоврядування. Звичайно, нефункціонування конституційних органів влади в межах і спосіб, визначений Конституцією, є також прямим порушенням Конституції (http://dt.ua/POLITICS/zakon-pro-osobliviy-status-eksperiment-pered-decentralizaciyeyu-inshih-teritoriy-krayini-ekspert-151264_.html. – 2014. – 16.09).

Коротко узагальнив основні вади й негативні наслідки прийнятого 16 вересня Закону України «Про особливий статус…» політолог О. Маслак: «Це сумнівно щодо конституційного права. Ми – унітарна держава. А тут ідеться про конфедерацію. Фактично, створюється держава в державі – зі своєю міліцією, судами. Яка матиме свої неформальні стосунки з Росією.

На третині території Донбасу буде цілий набір проблем. Перше – незаконний обіг зброї. Друге – контрабанда. Немає українсько-російського кордону, Київ не контролює частину Азовського узбережжя. Там сумнівний статус міліції, судів. Усе це впливатиме на решту України». Причому, за його висновком, ситуація в Україні буде гіршою, ніж у Молдові з Придністров’ям. Адже між Придністров’ям і Молдовою є прикордонні пости, регульований перетин меж територій, а в Україні цього не буде. Разом з тим на виборах            26 жовтня з Донбасу проштовхуватимуть у Верховну Раду проросійських мажоритарників і сприятимуть проходженню таких прокремлівських сил, як «Опозиційний блок», комуністи, партія С. Тігіпка. Експерт вважає достатньо високим ризик формування в підсумку потужної п’ятої колони в парламенті, яка блокуватиме рішення, що суперечитимуть інтересам Москви (http://gazeta.ua/articles/politics-newspaper/_matimemo-dvi-garyachi-tochki-na-donbasi-ta-v-parlamenti-ekspert/581792. – 2014. – 19.09).

Враховуючи неоднозначність прийнятого 16 вересня Верховною Радою Закону України «Про особливий статус…», окремі політики вже заявили про намір скасувати повністю Закон. Зокрема, з такою заявою виступив лідер партії «Об’єднання “Самопоміч”», мер Львова А. Садовий. «Ці райони сьогодні є під фактичною окупацією. І так це треба називати, а не давати їм більші права, ніж іншим українцям», – наводять слова А. Садового на сайті партії.

Об’єднання «Самопоміч» вимагає розширити дії Закону про окуповані території на захоплену частину Донбасу, а також «з метою безпеки максимально ізолювати цю територію від решти країни». На сьогодні, наголошується в повідомленні, відповідно до Закону України «Про окуповані території», такий статус має лише територія Криму.

У свою чергу, «Батьківщина» має намір через Конституційний Суд домагатися відміни законів про особливий статус та амністію. Партія «Батьківщина» готує подання до Конституційного Суду України щодо відповідності Основному закону прийнятих на закритому засіданні Верховної Ради законів про особливий статус деяких районів Донецької та Луганської областей і про амністію учасників збройних формувань, що діють на Сході України. «Ми негайно готуємо подання до Конституційного Суду України», – повідомила лідер партії Ю. Тимошенко на брифінгу в Києві 17 вересня.

Вона зазначила, що партія «Батьківщина» хоче пройти цей шлях, «щоб скасувати ці абсолютно неконституційні закони», і заявила, що якщо Конституційний Суд не визнає, що прийняті парламентом закони не відповідають Конституції, то необхідно буде проводити люстрацію Конституційного Суду.

Крім того, народні депутати фракції «Батьківщина» також вимагають скасувати ухвалені 16 вересня на закритому засіданні Верховної Ради закони про особливий статус окремих районів Донецької та Луганської областей і про недопущення покарання терористів. Відповідні постанови про скасування зазначених законів зареєстрували народні депутати «Батьківщини» І. Кириленко, Ю. Одарченко та Р. Ілик, повідомляє прес-служба партії. У пояснювальних записках до проектів постанов зазначається, що на закритій частині пленарного засідання Верховної Ради відбулося голосування із грубими порушеннями Конституції України й Закону України «Про Регламент Верховної Ради України».

«Голосування відбулося за допомогою електронної системи для голосування у таємному режимі. Таким чином була прихована інформація щодо персонального голосування кожного депутата, що ставить під сумніви достовірність результатів голосування, та порушено принципи відкритості роботи Верховної Ради України, – наголошують автори постанов. – Під час голосування відбувалося використання чужих карток іншими народними депутатами України. Таким чином, результати голосування не відповідають дійсному волевиявленню народних депутатів України у зв’язку із порушенням принципу особистого голосування».

Також депутати зазначають, що голосування в цілому за ухвалення законопроекту можливе лише за умови, що від народних депутатів України не надійшло жодного зауваження. «Такі зауваження надходили від народних депутатів, що виключало голосування за законопроект у цілому, – підкреслюють вони. На пленарному засіданні було зазначено про дані порушення, але Головою Верховної Ради України вони були проігноровані».

Автори постанов вказують, що відповідно до ч. 1 ст. 48 Регламенту рішення Верховної Ради України можуть бути скасовані до підписання відповідного акта (http://www.newsru.ua/ukraine/16sep2014/vidminyty.html. – 2014. – 16.09).

Нагадаємо, у зв’язку з цим Голова ВР О. Турчинов поки що не поставив свого підпису під документом. Те ж стосується закону про амністію. Про це О. Турчинов заявив у програмі ТСН на «1+1». «Мені профільний комітет ще не дав ці закони на підпис. І вони ще не вийшли з Верховної Ради, тобто я їх ще не підписав», – сказав Голова ВР.

Водночас О. Турчинов зауважив, що підпише закон про особливий статус Донбасу тільки в редакції, яка була ухвалена ВР на закритому засіданні.  «Мав розмову з Президентом і повідомив йому, що у зв’язку з тим, що під час розгляду питання (про статус Донбасу. – Авт.) не було жодної інформації, що вже є закон у новій редакції. Я можу підписати тільки той закон, який вже проголосований у Верховній Раді», – сказав спікер.

Коментуючи ухвалений Верховною Радою закон про особливий статус територій у Донецькій і Луганській областях, політики й експерти погоджуються з тим, що це вимушений крок, який показав вразливість української сторони у збройному конфлікті з Росією. Ніхто також не плекає особливих ілюзій стосовно тривалості перемир’я на Донбасі й готовності сепаратистів зі свого боку виконувати цей Закон. Водночас усі впевнені в тому, що пауза у військових діях була необхідна Україні для перегрупування сил і мобілізації світової спільноти на більш дієву допомогу й жорсткіші санкції щодо Росії. 

У статті для «Дзеркала тижня» журналіст Ю. Бутусов заявляє, що Україні треба використати зменшення інтенсивності боїв для того, щоб проаналізувати численні помилки і зробити кадрові висновки.

Відповідальність за відсутність системних заходів для захисту держави й повторення тих самих помилок автор покладає на міністра оборони
В. Гелетея, голову Генштабу В. Муженка і Верховного головнокомандувача П. Порошенка.

Серед основних провалів Президента у військовій сфері оглядач називає ставку на дипломатичне врегулювання конфлікту на шкоду військовому, відсутність структури керування, розвідки, ефективного забезпечення й логістики, а також неефективну мобілізацію та небажання звільняти
В. Гелетея і В. Муженка. «Україна веде народну війну проти окупантів. І в цій війні народ деморалізують не жертви, а помилки та безглузді втрати, корупція та безгосподарність, брехня та некомпетентність, відсутність відповідальності та безкарність злочинців у погонах та без погонів», – пише автор. Президента він закликає «говорити» з армією (http://www.bbc.co.uk/ukrainian/press_review/2014/09/140920_press_20sept_hk.shtml. – 2014. – 20.09).

Оглядач А. Марциновський зі свого боку констатує, що погрозами повномасштабної війни В. Путін зміг добитися від П. Порошенка ухвалення закону про особливий статус самоврядування на окупованих територіях Донбасу. При цьому він отримав подвійну перемогу: значно зросла недовіра українського суспільства до діючої влади. «Шахрайське таємне голосування у парламенті вивернуло назовні й виставило на загальний огляд всю гнилу сутність нинішнього тимчасового українського політикуму. Але якщо шантажист досягає успіху, він використовуватиме цей метод знову й знову. Що більше прогинатимуться Україна і Захід, то міцнішатиме тиск Путіна, множитимуться його вимоги та претензії, – прогнозує А. Марциновський. – Для зриву ратифікації Угоди про асоціацію або коригування її тексту він тиснутиме на слабкі ланки Євросоюзу. На жаль, у ЄС є схильні до прогину держави.

З Україною Кремль і далі говоритиме, погрожуючи війною і накопичуючи на кордоні війська. Можна очікувати, що Путін активно використовуватиме скандальний закон про особливості самоврядування на окупованих територіях у разі набрання ним чинності. Порошенко та Яценюк можуть скільки завгодно розповідати про те, що Закон може і не виконуватися, але для Москви це вже інструмент або ж новий плацдарм для розвитку наступу».

Перекладаючи з дипломатичної мови заяву російського МЗС стосовно того, що ухвалення Закону «створює основу для запуску змістовного конституційного процесу в Україні, включаючи початок діалогу з метою посприяти національному примиренню та згоди в цій країні», він робить висновок, що Кремль бачить у документі сходинку до зміни української Конституції в напрямі федералізації чи іншої форми внутрішнього устрою, яка б сприяла втраті Києвом контролю над Півднем і Сходом України.

«Не треба мати ілюзій. – застерігає А. Марциновський.  – Задобрення Путіна шляхом поступок з боку України, відсутністю військової допомоги з боку Заходу чи достатніх санкцій відносно Росії не вирішить проблеми. Сьогодні кремлівський фюрер захотів особливого статусу для окупованих районів Донбасу і відкладання застосування Угоди про асоціацію, завтра вимагатиме визнання окупації Криму, потрібних йому кадрових призначень чи ще чогось іншого. Зрозуміло, зруйнований Донбас його не цікавить.

Президенту Порошенку та всім, хто нині при владі, треба припинити сіяти упадницькі настрої, навести лад у Збройних силах, почати справді жити по-новому, заручитися підтримкою суспільства, на яке вони дедалі менше зважають. Звісно, поганий мир кращий за добру війну, проте країну можна втратити і мирним шляхом. Можливо, саме на це й розраховує Путін, вимагаючи поступок і досягаючи їх. Це не повинно стати сталою тенденцією» (http://gazeta.ua/ru/articles/marcinovskij-anatolij/_santazh-so-storony-putina-budet-usilivatsya/581976.  – 2014. – 19.09).