В. Горовий, д-р іст. наук, професор

Сучасна інформатизація: розвиток технологій наукової бібліотеки

У перші роки після створення незалежної Української держави суспільний попит на традиційні послуги бібліотечних закладів, як і всієї системи культурно-освітніх установ, певною мірою знизився. Це було обумовлено кількома чинниками.

Насамперед для суспільства, становлення якого відбувалося на початку 90-х років, стала неприйнятною ідеологічна основа, покладена в основу діяльності цих установ за радянських часів, а також широко використовувані форми роботи серед населення. Роботу бібліотечних закладів ускладнювали наслідки тієї політики комплектування фондів, що чітко була визначена і старанно реалізувалась за радянських часів. Внаслідок цього затребувана раніше ідеологічними структурами інформація у фондах бібліотек у нових умовах набула лише пізнавально-історичного значення, та й то не першочергового.

Водночас інформації, необхідної для розбудови нової держави, нових суспільних інститутів, у бібліотечних установах було обмаль. У публічних бібліотеках вона торкалася насамперед історико-етнографічної сфери, не відображала нових суспільних процесів в Україні, не відповідала запитам нової України, пов’язаним з формуванням правової держави, демократичного суспільства в економічній сфері – формуванню ринкових відносин.

Творення нової української суспільно значущої літератури, що відбивала б актуальні події та інтереси, лише розпочиналося, зарубіжний досвід був дуже слабо представлений перекладними виданнями, видання іноземними мовами були доступні дуже обмеженій частині користувачів. Дещо іншою була ситуація зі складом фондів наукових бібліотек, однак кількість таких установ була невеликою і їх суспільний вплив обмежений.

З іншого боку, до складу владних структур усіх рівнів у початковий період становлення нової української держави ввійшла значна частина людей з певною мірою сформованими національно-демократичними поглядами, проте без досвіду управлінської роботи, а також – із досвідом управлінської роботи, таких, що з тих чи інших причин прийняли перетворення в країні, але мали дуже поверхове, на рівні декларативного уявлення про ідеологію нового українського державотворення, не розуміли її необхідності. І та й інша категорії управлінців на перших порах покладались на інтуїцію і просто не могли сформувати свої потреби в інформації, потрібні для успішного керівництва суспільством.

При цьому проблеми загальносуспільної трансформації знаходили свій відбиток також і в науковій діяльності. З одного боку, наукова діяльність мала відповідати новим запитам суспільства в процесі його трансформації, що потребувало розробки нових напрямів наукової діяльності, нової організації комунікації із суспільством, розробки нових механізмів впровадження наукових результатів у суспільну практику. З іншого – використання національного наукового потенціалу в інтересах розвитку українського суспільства не стало першочерговим завданням управлінських структур в новій Україні, що пояснюється цілим комплексом причин, у тому числі й неготовністю значної частини нових керманичів до усвідомлення змісту інноваційного розвитку і об’єктивної необхідності цього процесу для становлення нової української держави.

При всьому цьому академічна наука також складно відгукувалась на кардинальну перебудову суспільного життя, була позбавлена державних механізмів впровадження результатів своєї діяльності і одержала створених ринковим суспільством зарубіжних конкурентів. У нових умовах перед нею, поряд із дослідницькими завданнями, постали проблеми забезпечення самостійного донесення до суспільства результатів своєї діяльності, організації впровадження інновацій у суперництві з добре фінансованими західними конкурентами. І це все при постійно зменшуваному фінансуванні і зниженні уваги управлінських структур до вітчизняної наукової діяльності. Конкуренти входили у всі сфери широко відкритого для Заходу українського суспільства, спираючись на авторитет ейфорійних уявлень частини його членів стосовно зразків західного способу життя. І це сприяло виштовхуванню напрацювань вітчизняної науки на узбіччя суспільної діяльності.

Важливим чинником оновлення українського суспільства, що вносив потребу значної корекції в наукових дослідженнях, стала глобальна інформаційна революція, у рамках якої відбувалося стрімке в історичному вимірі входження українського суспільства в інформаційний етап його розвитку, у всеохоплюючу інформатизацію, зростаюче значення електронних інформаційних технологій в усіх сферах людської діяльності. Електронна інформація набувала все більшої затребуваності і з боку науки, і з боку зростаючого числа користувачів у суспільстві, до чого не була повністю готова наукова бібліотека ні в матеріально-технічному, ні в методологічному відношенні. При цьому тимчасове зменшення суспільного попиту на діяльність бібліотек зумовило різке зниження їх фінансування, що, у свою чергу, стало істотною причиною повільної перебудови цих установ до роботи в нових умовах.

І процес самої наукової діяльності, і необхідність інформування про неї потенційних користувачів в українському суспільстві та за рубежем обумовлювали оновлення діяльності наукових бібліотек як центрів акумуляції і організації використання наукової інформації. Однак на практиці затребуваність в їх  діяльності була похідною від затребуваності в наукових здобутках у цілому. З розвитком інформаційного суспільства на цей процес все більше впливав попит на інформаційні обміни у сфері електронних інформаційних технологій.

Таким чином, у процесі становлення нової української держави в бібліотечній сфері з’явилися істотні проблеми: поряд з необхідністю вдосконалення традиційних форм обслуговування, необхідна була переорієнтація на новий суспільний попит, на задоволення потреб обслуговування користувачів електронною інформацією. Поряд із цим набувало необхідності наукове осмислення інформаційних процесів оновлюваного суспільства, процесів, у центрі яких розташовані бібліотеки, що поступово набували значення базових центрів у системі розвитку інформаційних обмінів  нового суспільства.

Аналіз загальних закономірностей розвитку інформаційних процесів сучасності обумовив рішення керівництва НАН України про необхідність перетворення провідних бібліотечних установ у структурі академії в самостійні наукові установи. У руслі реалізації цього рішення Президією НАН України було надано статус наукової установи ЦНБ НАН України, а в її структурі, починаючи з 1992 р., відбувалося формування наукових підрозділів, розгорталася інформаційно-аналітична та наукова робота, відповідно до зростаючих суспільних запитів та процесу інформатизації. 5 квітня 1996 р. Указом Президента України бібліотеці було надано статус національної і Центральну наукову бібліотеку НАН України було перейменовано в Національну бібліотеку України імені В. І. Вернадського (НБУВ).

Такий підхід давав поштовх не лише для розвитку традиційних для бібліотеки наук – бібліотекознавства, бібліографознавства, кодикології та ін., що досліджували внутрішньобібліотечні процеси, але й обумовлював виникнення нових напрямів наукової діяльності, пов’язаних з діяльністю бібліотеки як активного суб’єкта загальносуспільної діяльності. Предметом дослідження у все більшій мірі ставали процеси розвитку соціальних інформаційних комунікацій, особливості навігаційних процесів у системі інформаційних ресурсів, графоаналітичні прийоми вивчення великих масивів інформації, інформаційно-аналітична діяльність бібліотек як форма лаконічного донесення до користувачів змісту, основних ідей і висновків затребуваної користувачами інформації та ін. Ця тенденція набула особливого значення зі входженням України в глобальний процес становлення інформаційного суспільства, з комп’ютеризацією, розвитком електронних інформаційних технологій і подальшою інформатизацією суспільства.

Таким чином, на новому етапі еволюції суспільства була розгорнута розробка нового напряму наукової діяльності, пов’язаного з розвитком наук про інформацію, інформаційні процеси і їх використання в перетворювальній діяльності сучасного суспільства. Цей напрям вбирав у себе працівників різних спеціальностей, оскільки був орієнтований на вивчення процесів інформаційних обмінів у всіх сферах суспільної діяльності.

Реалізація рішення про надання ЦНБ НАН України статусу наукової установи сприяло стимулюванню розвитку активних форм науково-інформаційного обслуговування не лише наукової сфери, а й впровадженню нових форм і методів інформаційно-аналітичного обслуговування, що відповідали актуальним запитам періоду становлення інформаційного суспільства для всіх категорій користувачів: в органах державної влади, робота яких в умовах ринкових відносин потребувала швидкого прийняття самостійних рішень, прояву ініціативи, корпоративних користувачів у сфері економічної діяльності, політичних партій та ін. У швидкоплинному перебігу подій суспільного життя ці корпоративні категорії користувачів потребували розвитку активних, дистанційних форм обслуговування. Вони потребували якісної, адекватної, науково обґрунтованої інформації, підготовленої для практичного використання. Така затребуваність обумовлювала перетворення наукових бібліотек у наукові, науково-інформаційні центри нового суспільства.

З розвитком системи користувачів сучасних бібліотек, зі зростаючою затребуваністю в їх запитах тематичних ресурсів, необхідних для практичної діяльності, у бібліотеках розвивається потреба створення  підрозділів для активного використання фондів  бібліотек, спеціальної підготовки інформації для ефективного використання в суспільно значущих цілях. Такий напрям в організації бібліотечної діяльності передбачав ще В. І. Вернадський у процесі вироблення концепції наукової бібліотеки, вважаючи, що «національна бібліотека має створити відділ, який мав би спеціальний бібліотечний підрозділ, який сприятиме діяльності уряду» [1, с. 18]. Пізніше ідея створення спеціальних інформаційно-аналітичних структур для активного використання інформаційних ресурсів бібліотек у практичній діяльності в складі провідних бібліотек різних держав була реалізована у багатьох країнах світу. Прикладом найбільш продуктивного використання таких організаційних рішень є дослідні підрозділи Бібліотеки Конгресу США, національних бібліотек Канади, Австралії, Японії тощо.

На перших порах ідея створення такого підрозділу на базі національної бібліотеки базувалася на джерельних можливостях національного бібліотечного фонду, який комплектувався обов’язковим примірником усієї видавничої продукції України (в тому числі необхідної для науково-інформаційної підтримки діяльності державних структур) та універсальною літературою, що відображала соціально-політичний та економічних розвиток як України, так і інших держав. На нинішньому етапі розвитку інформаційної діяльності комплектування бібліотек збагачується електронними ресурсами глобального інформаційного простору та електронною інформацією, створеною в Україні. Новим, ще далеко не освоєним джерелом комплектування бібліотечних установ стають соціальні мережі.

З розвитком інформаційних процесів в Україні, з наданням статусу наукової установи ЦНБ НАН України створення інформаційно-аналітичного підрозділу набуло особливої актуальності в цій провідній науковій бібліотеці країни. Наприкінці 1992 р. за ініціативою директора НБУ ім. В. І. Вернадського академіка О.  Онищенка в структурі бібліотеки було створено відділ інформаційно-аналітичного забезпечення органів державної влади. Завідувачем цього відділу було призначено кандидата філософських наук, старшого наукового співробітника В.  Горового. І сьогодні, вже доктор історичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки В.  Горовий залишається  беззмінним керівником цього напряму діяльності в бібліотеці.

Під керівництвом В. Горового наукову діяльність у нових напрямах бібліотечної діяльності вели кандидат філософських наук В. Мельниченко, кандидат історичних наук О. Ворошилов (нині кандидат історичних наук, старший науковий співробітник), кандидат історичних наук Н. Городня (нині доктор історичних наук, професор), кандидат економічних наук С. Кулицький, кандидат економічних наук Н. Омелянчик, співробітники відділу І. Вишневська, А. Потіха та ін.

Значний внесок на початковому етапі організації інформаційної, інформаційно-аналітичної роботи в новій структурі бібліотеки зробив кандидат технічних наук. Л. Костенко (нині кандидат технічних наук, лауреат Державної премії України). У розвиток інформаційно-аналітичного напряму діяльності активний внесок внесли і бібліотечні працівники В. Костира, О. Коночкіна, Н. Вітушко, Н. Олейніченко, О. Желай та ін. Комп’ютеризацію інформаційних процесів, організацію дистанційного обслуговування користувачів електронними ресурсами організовували кандидат технічних наук В. Ясулайтіс, Н. Аксьонова та ін.

У зв’язку із зростаючою затребуваністю у розвитку інформаційно-аналітичного напряму роботи в 1995 р. Постановою Президії НАН України №334-Б від 14.12.1995 р. відділ інформаційно-аналітичного забезпечення було реорганізовано в Службу інформаційно-аналітичного забезпечення органів державної влади (СІАЗ). Відповідно до закономірностей глобального розвитку, в інформаційній сфері Україні з почату нинішнього століття прискореними темпами впроваджувались електронні інформаційні технології, на державному рівні розпочалося здійснення інформатизації українського суспільства [2]. Це обумовило зростаючі запити на наукову, інформаційну діяльність бібліотеки не лише в Адміністрації Президента України, Верховній Раді, Кабінеті Міністрів, РНБО, але й в обласних, міських, районних адміністраціях, радах всіх рівнів, громадських організаціях, а пізніше – найбільших учасників УСПП та ін. Розширення дослідницької роботи СІАЗ НБУВ обумовило розвиток її структури: у зв’язку з виробничою необхідністю в структурі служби було розгорнуто діяльність відділів інформаційно-аналітичного забезпечення (в різні періоди відділ очолювали – кандидат історичних наук О. Ворошилов, кандидат історичних наук Т. Гранчак (нині доктор наук із соціальних комунікацій), кандидат історичних наук М. Закіров (нині діючий заввідділу), аналізу періодичної преси (В. Костира, В. Вовк), оперативного аналізу електронної інформації (Л. Чуприна (нині кандидат наук із соціальних комунікацій), розвитку комп’ютерних інформаційних технологій (кандидат технічних наук В. Ясулайтіс).

Цілеспрямоване становлення науково-дослідної діяльності підрозділу інформаційно-аналітичного забезпечення органів державної влади було пов’язано з реалізацією планових тем на базі відповідного державного замовлення «Інформаційно-аналітичне забезпечення органів державної влади по вивченню соціально-політичної, економічної ситуації в регіонах України» та «Інформаційно-аналітичне забезпечення управління процесами реформування українського суспільства». Предметом цих досліджень був процес становлення інформаційно-аналітичної діяльності як важливого джерела забезпечення управління суспільними процесами в процесі розбудови нової української державності і визначення функціонального призначення оновлюваних бібліотечних установ у розвитку інформаційної сфери інформаційного суспільства. Дослідження даної тематики знайшло своє відображення у виступах на щорічних міжнародних конференціях у ЦНБ, у виступах на наукових конференціях, круглих столах та ін. наукових заходах загальноукраїнського масштабу. Результати досліджень знайшли своє відображення в низці наукових публікацій у фахових наукових виданнях ЦНБ – «Бібліотечному віснику» і журналі «Наукові праці», а також у наукових журналах і наукових збірниках за межами бібліотеки.

У цілому, підсумком першого етапу наукової роботи Служби інформаційно-аналітичного забезпечення органів державної влади стало монографічне дослідження В.  Горового «Особливості розвитку соціальних інформаційних баз сучасного українського суспільства» (2005). У ньому було розглянуто, на базі представлення інформаційної сфери сучасного суспільства як об’єднаної системи соціальних інформаційних баз, процес входження інформаційно-аналітичних служб бібліотек в інфотворчу діяльність суспільства, зростаюче їх значення в розвитку внутрішнього обігу інформації для національної самоідентифікації і розвитку суспільства в умовах глобалізації.

До участі в реалізації планових наукових тем було залучено наукових працівників Фонду Президентів України (ФПУ, у різний час очолювали директори – кандидат історичних наук І. Павлуша, В. Удовик (нині ФПУ очолює кандидат історичних наук Л. Галаган) та Національної юридичної бібліотеки (нині організацію наукової діяльності підрозділу здійснюють керівник НЮБ, кандидат історичних наук Ю. Половинчак, заввідділами кандидат історичних наук Н. Іванова та кандидат політичних наук, старший науковий співробітник С. Полтавець). На різних етапах до участі в наукових дослідженнях СІАЗ приєднувалися працівники відділів міжбібліотечного науково-інформаційного сервісу (В. Чупріна), довідково-бібліографічного обслуговування (кандидат історичних наук Т. Добко (нині доктор історичних наук, старший науковий співробітник) та деякі інші.

Зростання наукового потенціалу служби дало можливість розширити сферу наукових досліджень. Планові теми досліджень на різних етапах розвитку наукової діяльності передбачали вивчення процесів інформаційно-аналітичного забезпечення органів державної влади в умовах розвитку соціально-політичної,економічної ситуації в регіонах України, забезпечення управління процесами реформування українського суспільства, значення інформаційно-аналітичного чинника подолання кризових явищ в українському суспільстві та вивчення зростаючого значення бібліотечних установ у розвитку системи соціальних інформаційних комунікацій сучасного інформаційного суспільства.

Характерною особливістю періоду розвитку наукової діяльності в СІАЗ, ФП, НЮБ стало поглиблене вивчення проблем, пов’язаних з вивченням актуальних для українського суспільства процесів, пов’язаних із впровадженням інформатизації, участі в них бібліотечних установ як важливих, системоутворювальних в умовах глобалізації, елементів нової інформаційної структури постіндустріального суспільства. Найважливіші результати цих досліджень закріплювались в індивідуальних і колективних монографічних виданнях та наукових працях, що спеціалізуються на відображенні наукових результатів із цієї тематики. Серед них: Горовий В. М. Соціальні інформаційні комунікації, їх наповнення і ресурс. Київ, 2010; Горовий В. М. Національні інформаційні процеси в умовах глобалізації: монографія. Київ, 2015; Добко Т. Довідково-бібліографічна діяльність наукових бібліотек Національної академії наук України: становлення та розвиток (ХХ ст. – перше десятиліття ХХI ст.). Київ, 2013; Гранчак Т. Бібліотека і політична комунікація: монографія. Київ, 2012; Горова С. В. Особа в інформаційному суспільстві: виклики сьогодення: монографія. Київ, 2017; Горова С. В. Інтернет-ЗМІ як об’єкт бібліотечної інформаційної діяльності: монографія. Київ, 2013; Бондаренко В. Бібліотечне інтернет-обслуговування: стан та перспективи: монографія. Київ, 2016; Чуприна Л. Оперативна інтернет-інформація в інформаційно-аналітичній діяльності бібліотек України: монографія. Київ, 2014; Половинчак Ю. М. Інформаційно-комунікаційний простір у трансформації української ідентичності: монографія. Київ, 2017 та ін.

Провідні наукові працівники Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського, починаючи з 2010 р., постійно беруть участь у реалізації цільових комплексних програм наукових досліджень НАН України. За цей час на основі проведених досліджень було підготовлено і видано 17 колективних монографічних робіт, у яких розглядалися інформаційні аспекти проблем зміцнення національного суверенітету,соціокультурної трансформації українського суспільства, розвитку значення національних  інформаційних  ресурсів як інтегративного чинника розвитку вітчизняного соціокультурного середовища, особливостей інформаційного забезпечення національного консенсусу в сучасній Україні, тенденцій розвитку соціальних мереж як чинника розвитку громадянського суспільства, тенденцій впливу глобального інформаційного середовища на соціокультурну сферу і проблем розвитку національного інформаційного комплексу і його ролі в глобальному інформаційному просторі, проблем суспільної безпеки в контексті протидії негативним зарубіжним впливам та ін.[3].

Таким чином, на прикладі адаптації наукових, інформаційно-аналітичних підрозділів Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського до специфіки інформаційних процесів нового інформаційного суспільства на практиці було доведено перспективність і ефективність створення й розвитку цих інформаційних центрів в умовах впровадження електронних інформаційних технологій, інформатизації, зростання проникаючих можливостей глобального інформаційного простору в національну інфосферу, в умовах розвитку горизонтальних форм інформаційних обмінів – розвитку соціальних інформаційних мереж. У працях наукових співробітників НБУВ доведено системотворче значення бібліотек у формуванні нового інформаційного простору, заснованого на всесторонньому використанні інтернет-технологій, засобів управління безпрецедентно зростаючими масивами продукованої суспільством інформації.

 

Література

1. Дубровіна Л. А., Історія Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. 1918–1941 / Л. А. Дубровіна, О. С. Онищенко. – Київ, 1998.

2. Про Національну програму інформатизації: Закон України від 4 лют. 1998 р. № 74/98-ВР // Відом. Верховної Ради України. – 1998. – № 27–28.

3. Центр досліджень соціальних комунікацій НБУВ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://nbuviap.gov.ua/. – Назва з екрана.