С. Кулицький, ст. наук. співроб. СІАЗ НБУВ

 

 

Оцінка розвитку українсько-польських економічних відносин у сучасному політичному контексті

(Закінчення, початок у № 2–3)

 

Інвестиції. Крім торгівлі, польсько-українські економічні відносини розвиваються ще й у сфері інвестиційної діяльності. Причому в процесі, так би мовити, інвестиційного обміну між двома країнами Україна виступає нетто-реципієнтом польських інвестицій. Так, за даними Держстату України, станом на 1 жовтня 2017 р. сукупна вартість прямих інвестицій з Польщі в Україну становила 800,2 млн дол. США або ж 2,0 % від усіх прямих іноземних інвестицій в Україну на цю дату. До того ж протягом 2017 р. обсяг прямих інвестицій з Польщі в Україну зростав. Що ж стосується прямих інвестицій з України в Польщу, то, за даними Держстату України, протягом минулого року вони скорочувались і станом на 1 жовтня 2017 р. становили лише 11,5 млн дол., або 0,2 % від сукупної вартості офіційних прямих інвестицій з України до інших країн світу.

Така ситуація пояснюється, мабуть, насамперед прагненням польського бізнесу до експансії на українському ринку. Не дарма ж вагоме місце серед прямих польських інвестицій в Україні посідають інвестиції у банківський сектор. Зокрема, в Україні працюють такі великі фінансові установи з польським капіталом, як ПАТ «Ідея Банк» і ПАТ «Кредобанк». А за інформацією польських ЗМІ, до складу Міжнародного товариства польських підприємців в Україні входять 80 зареєстрованих на берегах Дніпра фірм із польським капіталом.

Зі свого боку, українські підприємці, вочевидь, поки не розглядають прямі інвестиції у польську економіку як один із пріоритетних напрямів свого бізнесу. Мабуть, це пов’язано як з  більшою привабливістю для них інших географічних ринків, так і з відносно невисоким рівнем менеджменту багатьох українських підприємств у сфері міжнародних економічних відносин. Наприклад, нещодавно польські та українські ЗМІ повідомили, що наприкінці минулого року український агрохолдинг «Миронівський хлібопродукт» (МХП) відмовився від планів покупки польської птахофабрики Exdrob. Керівництво Exdrob заявило, що наприкінці листопада 2017 р.  завод отримав лист, у якому кіпрська компанія Raftan Holding Ltd, яка належить «Миронівському хлібопродукту», повідомила, що «відмовляється від торгових переговорів з комерційних причин». При цьому оглядачі ЗМІ нагадують, що у 2016 р. ця  українська компанія запустила завод з переробки м'яса птиці у Нідерландах. А інвестиції у цей проект становлять 3,5 млн дол. А в березні 2017 р. МХП відкрив підприємство з переробки м’яса птиці в Словаччині. Слід, однак, брати до уваги, що статистичні дані Держстату України про прямі іноземні інвестиції загалом і з України в Польщу, зокрема, стосуються великих підприємств. Водночас український дрібний бізнес у сфері послуг, як свідчать повідомлення ЗМІ, поступово освоює польський ринок. Повідомляється також про придбання українцями об’єктів нерухомості в Польщі. 

Трудова міграція. Надзвичайно важливим напрямом сучасних українсько-польських економічних відносин є сфера трудової міграції, де Україна виступає донором, що у великих обсягах постачає дешеву робочу силу на польський ринок праці. Як влучно написало в заголовку своєї публікації у серпні минулого польське видання Rzeczpospolita, «Польський ринок поглинає українців як губка». Зокрема йшлося про те, що у 2017 р. збільшився запит на працівників з-за східного кордону Польщі. Так, у першому півріччі 2017 р. «польські роботодавці оформили 948 тисяч заяв про намір працевлаштування іноземного працівника. “Це майже на 50% більше, ніж в аналогічний період минулого року”, – пояснює газеті представник Міністерства сім’ї, праці і соціальної політики. А газета у свою чергу пише, у яких галузях найчастіше працевлаштовуються українські громадяни у Польщі: найбільше – 326 тисяч – працює у транспортній галузі та на складах; у торгівлі – 200 тисяч; туристичну галузь обслуговує 116 тисяч українських працівників; 15 тисяч українців знайшли працевлаштування у науковій та технічній галузях» (URL: http://www.polradio.pl/5/119/Artykul/320152). А за словами міністра сім’ї, праці та соціальної політики Е. Рафальської, загалом іноземці становлять 2,5–5 % на польському ринку праці. Громадяни інших держав найчастіше працюють у рільництві, будівництві, промисловій обробці, транспортній сфері, у торгівлі, гастрономії та у домашніх господарствах. Основний же контингент іноземної робочої сили в Польщі становлять українці. «Ми видаємо 85% дозволів на роботу та реєструємо 95% заяв про намір доручення роботи для громадян України», –заявила міністр Е. Рафальська. Вона також повідомила про велике збільшення кількості іноземців, котрі сплачують соціальні внески – у 2008 р. застрахованих іноземців у Польщі було 65 тис. осіб, а на кінець III кварталу 2017 р. – 423 тис. осіб.

Причому зацікавленість польської сторони в українській робочій силі ще зовсім недавно висловлювали представники польського уряду. Зокрема, минулого року, виступаючи на одній з панельних дискусій 27-го Економічного форуму в м. Криниці-Здруй, віце-міністр родини, праці і соціальної політики Польщі С. Швед заявив про те, що Польща й надалі зацікавлена в присутності на своїй території працівників з інших країн, у тому числі з України. Він нагадав, що кількість громадян України, які працюють у Польщі, оцінюється приблизно в 1 млн осіб, і додав, що працівники з України заповнюють місце, що залишилося на польському ринку внаслідок виїзду за кордон поляків. А нещодавно голова правління Національного банку Польщі А. Глапінський заявив, що робоча сила з України вкрай потрібна для забезпечення й збереження економічного зростання у Польщі. Керівник польського Національного банку зазначив, що «проблемними для польського ринку праці виявилися такі негативні тенденції як старіння населення і трудова міграція серед молодих поляків у багаті країни Західної Європи… Тому за таких умов хвиля дешевих робочих рук з України та Білорусі компенсує значний кадровий голод на ринку праці Польщі». В аналогічному плані висловлювались і деякі польські ЗМІ.

Узагалі масштаби трудової міграції вельми гостро поставили в Польщі на порядок денний питання оцінки чисельності трудових мігрантів, у тому числі й українських. Зокрема, нещодавно прем’єр-міністр Польщі
М. Моравецький, намагаючись відмовитись у рамках ЄС від прийому біженців з Близького Сходу й інших регіонів, заявляв, що Польща вже прийняла у себе 1,5 млн українців, принаймні частина яких є біженцями зі Сходу України. Тоді українські посадовці публічно заявляли, що згадувані польським прем’єр-міністром українці є не біженцями, а трудовими мігрантами, які своєю працею сприяють розвитку польської економіки (Детальнішедив.  «Україна: події, факти, коментарі». 2018. № 2). Хоча при цьому названа прем’єр-міністром М. Моравецьким чисельність українців у Польщі під сумнів не ставилась. А посол України у Польщі А. Дещиця в середині січня цього року заявив, що нині в цій країні працює понад 1 млн українських емігрантів.

А оглядач польського видання Rzeczpospolita П. Рожинський у листопаді 2017 р. наголошував, що «якби не майже два мільйони українських працівників, то віце-прем’єр-міністр Польщі Матеуш Моравецький (до минулорічної зміни прем’єр-міністра. – Ред.) змушений був би негайно припинити хвалитися швидким економічним зростанням. Будівництво, садівництво, ринок оренди квартир чи домашніх послуг – зупинився б. А можливо, навіть і дітей народжувалося б менше, попри славнозвісний фінансовий додаток у розмірі 500 злотих, бо, просто, елементарно, забракло би нянь». При цьому П. Рожинський прогнозував, що значення українців в економіці Польщі буде зростати (URL: http://www.polradio.pl/5/115/Artykul/334457).А деякі польські ЗМІ стверджують, що, за попередніми оцінками, кількість українців, які працювали в Польщі у 2017 р. – 2 млн осіб, а у 2018 р. ця цифра може досягти 3 млн осіб.

Як бачимо, оцінки загальної чисельності українських трудових мігрантів у Польщі коливаються у вельми широких межах. Хоча найбільш поширеною є експертна оцінка на рівні близько 1 млн осіб. Тому, як наголошують деякі експерти, одним із пріоритетних завдань нових правил сезонного працевлаштування іноземців у Польщі, що набрали чинності з 1 січня 2018 р., є налагодження ефективного обліку іноземної робочої сили загалом, яка надходить на польський ринок праці.

«Період виконання праці не може перевищувати 9 місяців протягом календарного року і його рахують від дати в’їзду іноземця до Польщі. Оплата за такий документ становитиме 30 злотих. Метою впровадження нових правил є, перш за все, адаптація державних норм до законодавства Європейського Союзу. Важливо також звернути увагу на ті елементи, що погано працювали під час процедури реєстрації заяв-доручень працедавців, – підкреслив директор Воєводського управління праці у Варшаві Т. Сєрадз.Він додав, що не було жодного контролю за порядком отримання роботи на підставі заяви про намір доручити роботу іноземцю, крім самого факту реєстрації. Не було відомо, у кого і на яких умовах працював у Польщі громадянин іншої держави. Це ускладнювало перевірку з боку прикордонників та Державної інспекції праці. Процедура дозволів на сезонну роботу діятиме у рільництві, садівництві, туризмі та гастрономії». Тобто, згідно зі змінами, крім дозволів на роботу, що можуть видавати воєводи терміном на три роки, будуть впроваджені дозволи на сезонну роботу, що видаватиме староста терміном на дев’ять місяців протягом календарного року.

Водночас слід наголосити, що загалом, серед поляків, вочевидь, переважає позитивне ставлення до українських трудових мігрантів. Звичайно, трапляються випадки ксенофобії, окремі конфлікти на етнічному підґрунті, але не вони визначають характер ставлення місцевого населення до української громади в Польщі. Про свою зацікавленість в українських трудових мігрантах публічно заявляють представники органів місцевої влади у Польщі й, зокрема, мери таких великих міст як Вроцлав і Гданськ. Наприклад, згідно з оцінками, сьогодні вже кожен шостий-сьомий мешканець Вроцлава походить з України. Тому мерія цього міста вирішила вийти назустріч викликам, які стоять перед мігрантами, і запровадила посаду уповноваженого мера Вроцлава в справах мешканців українського походження.

Утім, великий контингент українських трудових іммігрантів не лише сприяє належному забезпеченню польської економіки робочою силою, а й водночас виступає вельми потужним споживачем товарів і послуг на польському внутрішньому ринку. Причому до цієї категорії споживачів у польській економіці треба додати ще багатотисячне українське студентство, яке є найчисельнішим серед іноземних студентів у Польщі, а також українських туристів. І в останньому випадку йдеться не лише про, так званих, «човників», згадуваних вище.

Отже, українці, що перебувають у Польщі, роблять вагомий внесок у розвиток польської економіки, як споживачі товарів і послуг. Це стосується не лише придбаних українцями в Польщі вже за згадуваним вище правилом TAX FREE, а в цілому – про багатомільярдний регулярний споживчий попит з боку українців у польській економіці. Так,  лише у ІІІ кварталі 2017 р. іноземці купили в Польщі товари і послуги на суму 11,7 млрд злотих, тобто понад 3,2 млрд американських доларів, – повідомило Головне статистичне управління Польщі. Порівняно з попереднім роком зафіксовано зростання цього показника на рівні 7,7%. І вагомий внесок у цей позитивний для розвитку польської економіки процес зроблено українцями.

Газова сфера. Водночас треба підкреслити, що в деяких сферах двосторонні українсько-польські економічні відносини набувають нового розвитку у контексті їх відносин із третіми державами. Зокрема, усе більшого значення у двосторонніх економічних відносинах України та Польщі набирають відносини в газовій сфері. Причому останнім часом відбулися суттєві зміни в цих відносинах. Це пов’язано як з кардинальними змінами українсько-російських відносин у газовій сфері через гібридну війну, яку Росія веде проти України, так і з процесом демонополізації газового ринку ЄС, який останнім часом переходить у нову якість. Саме завдяки цій гібридній агресії Польща стала одним з важливих постачальників природного газу в Україну. Наприклад, за інформацією Польського радіо, компанія Польське нафтогірництво і газівництво (PGNiG) є найбільшим польським експортером газу в Україну. За півтора року (серпень 2016 р. – грудень
2017 р.) вона поставила на український ринок більше 1 млрд куб. м газу. Причому з 19 жовтня 2017 р. PGNiG почала безпосередньо поставляти газ постачальникам в Україні завдяки доступу до українських газопроводів. До тих пір PGNiG поставляла газ тільки до кордону з Україною. Як зазначив віце-президент цієї компанії М. Возняк, «портфель газу в нашій пропозиції добре диверсифікований: він походить від нашого внутрішнього виробництва в Польщі і від різних напрямків імпорту».

Хоча, як свідчать фахові експертні оцінки, починаючи з 2014 р., з європейських країн до України надходить газ російського походження, який зі своїх запасів перепродають європейські компанії. Утім, польські ЗМІ повідомили, що в грудні 2017 р. в Україну вперше прийшов американський скраплений природний газ (СПГ), який був розвантажений через LNG-термінал в Польщі. Крім того, польські ЗМІ повідомили, що в лютому 2017 р. компанію PGNiG Technologie SA було обрано як підрядника будівництва газопроводу Страхоціна – Германович. Цей газопровід протяжністю 72 км стане елементом східної гілки європейського газотранспортного коридору Північ – Південь і важливий для інтеграції газотранспортних систем (ГТС) Польщі, Словаччини і України. Ці події започатковують розвиток вже якісно нової ситуації на газовому ринку країн Центральної та Східної Європи, коли, наприклад, у Польщі з’являється можливість стати доволі стабільним транзитером газу в Україну, отримуючи з цього відповідні доходи.

При цьому слід наголосити, що PGNiG – найбільша нафтогазова компанія Польщі, яка займається розробкою газових і нафтових родовищ, видобутком, зберіганням і транспортуванням енергоносіїв, а також будівництвом та розвитком нафтогазової транспортної мережі, експортом та імпортом газу, активно намагається закріпитись на українському ринку. Як пише польська газета Rzeczpospolita, цей «польський концерн клопочеться про отримання чергових контрактів на проведення розвідувальних робіт та добування сировини в Україні. Суб’єктом, який діє на українському ринку, є товариство Еxalo Drilling Ukraine LLC. Основний вид його діяльності – це буріння свердловин та їх випробування, послуги пов’язані з видобутком нафти і газу. Зараз компанія реалізує дотеперішні контракти, регулярно бере участь у тендерах в Україні та зустрічах з актуальними і потенційними клієнтами на українському ринку».

У контексті відносин із третіми державами Україна й Польща виступають, в основному, як союзники в протистоянні з російським монополістом «Газпромом». Як зазначали зовсім недавно деякі польські ЗМІ, перемога «Нафтогазу України» над «Газпромом» у Стокгольмському арбітражі означала б для Польщі збереження сприятливе статус-кво для постачання природного газу в Україну, з можливістю укладання нових контрактів, також за участі інших партнерів. Крім того, «перемога “Нафтогазу” також була б позитивним прецедентом для суперечки, яку польська нафтогазова компанія PGNiG веде з російським монополістом,  пояснює експерт з питань енергетичної безпеки В. Якубік». І хоча останню крапку у спорі «Нафтогазу України» з російським «Газпромом» Стокгольмський арбітраж ще не поставив, але відмова суддів визнати чинним закладений у російсько-українському договорі 2009 р. на постачання газу принцип «бери або плати» і задовольнити на цій підставі багатомільярдні претензії «Газпрому» до «Нафтогазу України» вже посилили позитивні очікування польського газового бізнесу.

Єдині також Україна і Польща в протистоянні намаганням Росії збудувати новий магістральний газопровід «Північний потік – 2» з Росії до Німеччини дном Балтійського моря. Причому Польща в цій боротьбі проти будівництва газопроводу «Північний потік – 2» намагається використовувати свій статус держави-члена Європейського Союзу. До речі проти реалізації цього ж проекту виступає також й ряд інших країн-членів ЄС. Звичайно, Як бачимо, збіг економічних інтересів України та Польщі в газовій сфері доволі значний. А оскільки нинішні політичні суперечності двох держав не мають ніякого безпосереднього зв’язку з їх відносинами у газовій сфері, то й навряд чи ці політичні суперечності матимуть автоматичний вплив на їх відносини у газовій сфері. Звичайно, якщо на такий вплив не буде відповідного «політичного замовлення».

Висновки. Проведений аналіз показує, що у сфері двосторонніх економічних відносин Україна є для Польщі об’єктом товарної та інвестиційної експансії більшою мірою, ніж Польща для України за цими самими напрямами двосторонніх економічних відносин. Водночас нині Україна виступає як потужний донор робочої сили для польської економіки. Крім того, нові перспективи польсько-українських економічних відносин останнім часом відкриваються в газовій сфері. Тому, якщо узагальнити наведене вище, то можна дійти висновку, що на сьогодні обом державам, особливо Польщі, невигідно псувати двосторонні економічні відносини заради досягнення своїх внутрішніх політичних цілей. Це, звичайно, не виключає ймовірності якихось взаємних спроб інформаційно-психологічного впливу, дипломатичних демаршів тощо. Загалом, можна припустити, що найближчими роками польсько-українські політичні та економічні відносини будуть, так би мовити, «йти паралельним курсом». З іншого боку, ухвалення польським парламентом оновленого закону про Інститут національної пам’яті, згідно з яким, зокрема, запроваджується штраф або позбавлення волі до трьох років за заперечення «злочинів українських націоналістів та членів українських формацій, які колаборували з Третім Рейхом», скоєних проти поляків, може справити негативний вплив і на економічні, а не лише політичні, відносини України та Польщі. Особливо якщо практична реалізація положень цього закону польською стороною з української сторони буде офіційно визнана як недружня щодо України та її громадян (Статтю написано з використанням інформації таких джерел: Державна служба статистики (http://www.ukrstat.gov.ua); Національний банк України. Офіційне інтернет-представництво (http://www.bank.gov.ua); Главред (http://glavred.info). –2017. – 22.12; 2018. – 10, 11.01; Деловая столица (http://www.dsnews.ua ). – 2017. – 13.12; Дзеркало тижня. – 2017. – № 47; Дзеркало тижня (http:// dt.ua). – 2018. – 19.01; Економічна правда (https://www.epravda.com.ua). – 2017. – 11.09; Левый берег (http://Lb.ua). – 2017. – 4.12; Новое время (http://nv.ua). – 2017. –29.08; 5.10; 11.11; 21, 26.12; 2018. – 2, 9, 10, 17, 30; Подробности (http://podrobnosti.ua). – 2018. – 23.01; Польське радіо. – (http://www.polradio.pl). – 2017. – 24.05; 20.06; 9, 10, 16, 23. 11; 8, 11, 13, 14, 27, 28.12; 2018. – 3, 9–12, 15, 17, 21–25, 29, 31.01; РИА Новости Украина (https://rian.com.ua). – 2018. – 2018. 9.01; Телеграф (https://telegraf.com.ua). – 2018, – 4, 08.01; УНІАН (https://www.unian.ua). – 2017. – 29.11; 22.12; BBC Україна (http://www.bbc.com/ukrainian). – 2018. – 9, 15.01; Depo (https://www.depo.ua). – 2018. – 8.01;  Deutsche Welle (http://dw.com/uk) – 2010. – 9.06; 7.12; 2012. – 30.10; 2016. – 14.12; 2017.– 24.05; 2018. – 9.01; Zaxid.net (https://zaxid.net). – 2018. – 11.01).

 

Кулицький С. Оцінка розвитку українсько-польських економічних відносин у сучасному політичному контексті (Закінчення, початок у № 2–3) [Електронний ресурс] /  С. Кулицький // Україна: події, факти, коментарі. – 2018. – № 4. – С. 53–59. – Режим доступу: http://nbuviap.gov.ua/images/ukraine/2018/ukr4.pdf. – Назва з екрану.