Створення «Національних дружин»: причини та загрозиО. Ворошилов, ст. наук. співроб. СІАЗ НБУВ

«Національні дружини»: громадська ініціатива чи політичний проект?

 

28 січня в Києві учасники організації «Національні дружини» склали присягу «на вірність і служіння українському народу». Понад 600 учасників організації провели ходу центром міста. Загалом до організації вже вступила понад тисяча осіб у 18 регіонах, кажуть її керівники.

Проголошується, що мета діяльності громадської організації «Національні дружини» – забезпечення порядку в українських містах. «Ми, не вагаючись, застосуємо силу, аби встановити порядок, що принесе добробут в кожну українську сім’ю!» – заявило громадське об’єднання «Національні дружини» на своїх сторінках у соцмережах.

Серед цілей руху – зменшення рівня злочинності в Україні, а також спортивне й ідеологічне виховання молоді, а в разі ескалації українсько-російського конфлікту – формування озброєної самооборони і партизанських загонів, стверджує командир «Національних дружин» І. Михайленко («Черкас»).

П’ятсот затриманих і переданих до рук поліції браконьєрів, стільки ж закритих точок продажу нелегального алкоголю, припинення роботи 75 гральних салонів в Україні та допомога кільком тисячам потерпілих від вибухів на військових складах у Калинівці. Про такі результати першого року діяльності «Національних дружин», які працювали «без зайвого розголосу», розповідають керівники цього об’єднання, презентуючи фільм про свою діяльність.

Слід зазначити, що проведення присяги та поширення інформації щодо «Національних дружин» взяло на себе керівництво партії «Національний корпус».

Речник партії Р. Чернишов заявив журналістам, що дружини є громадською організацію, і «фактично це частина «азовського руху» – ідеться про громадську активність ветеранів колишнього полку «Азов». Серед цілей діяльності «Національних дружин» він називає патрулювання вулиць і підтримання порядку, «протидія нарко- та алкопритонам», співпраця з поліцією та захист малого і середнього бізнесу. «Дружинники» можуть здійснювати «громадський арешт» особи, яку застали за скоєнням злочину, передавати її до поліції. Але вони не мають зброї, і це не є мілітарним утворенням, запевняє Р. Чернишов.

За словами речника «Національних дружин» І. Вдовіна, «нас у медіа дехто називає “ті тушками”, ще якось недобре обзиває. Але серед наших цілей немає таких поганих ідей, як участь у корпоративних конфліктах чи рейдерстві, ми не маємо наміру просто ходити по вулицях і перевіряти документи у звичайних громадян. Ми керуємося законом “Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону”. А також – статтею 207 КПК України про те, що кожен громадянин, який є свідком правопорушення, повинен перешкодити цьому злочину. Наші головні цілі – безпека в містах, охорона природних ресурсів, це протидія соціальним виразкам, як наркоманія, алкоголізм, ігроманія», – наголосив І. Вдовін.

Радник міністра внутрішніх справ І. Варченко також відзначає, що «Національні дружини» є однією із сотень подібних дружин в Україні, які створюються зборами українських громадян і діють відповідно до Закону України «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону» від 2000 р.

Між тим чимало експертів, а також волонтери й громадські активісти говорять про «Національні дружини» як про силове крило певних політичних партій в Україні.

Зокрема, низка експертів наполягають на тому, що «Національні дружини» – це парамілітарна структура, створена в інтересах партій «Національний корпус», «Народний фронт» та особисто міністра внутрішніх справ А. Авакова.

Серед основних версій, навіщо це йому потрібно:

– політичний тиск на Президента П. Порошенка;

– підготовка «штурмових загонів» для вуличних протистоянь на найближчих виборах;

– поширення в суспільстві відчуття небезпеки задля обґрунтування великих бюджетних витрат на силові структури.

Блогер А. Василенко згадує про те, що один з ініціаторів створення «Національних дружин» А. Білецький очолював ультраправі об’єднання «СНА» та «Патріот України», які активно діяли в Харкові у час, коли А. Аваков був керівником Харківської ОДА. Більше того, блогер бачить ознаки того, що силові акції цих організацій збігалися з бізнес-інтересами тодішнього керівника області.

Щодо зв’язку «Національних дружин» з лідером партії «Національний корпус» А. Білецьким, який долучився до складання присяги «дружинниками» в Києві 28 січня, то І. Михайленко відповів, що його особисто пов’язує з А. Білецьким дружба й спільний бойовий досвід на Донбасі. Але А. Білецький, за словами І. Михайленка, не впливає на «Національні дружини».

«Національні дружини» і партія «Національний корпус» є ідеологічно спорідненими й «побратимськими» організаціями, заявив речник партії О. Алфьоров. Проте він уточнив, що дружини і партія послуговуються різними інструментами, мають різне керівництво, тож «їх треба розділяти». При цьому він згадав про дружні міжособистісні зв’язки членів двох організацій. О. Алфьоров також не виключив, що «Національні дружини» під час майбутніх виборів «протидіятимуть тітушкам» і охоронятимуть дільниці, якщо «Національний корпус» або інша політична сила проситимуть їхньої допомоги.

За словами радника міністра внутрішніх справ І. Варченка, «“Національні дружини” мають історію, пов’язану з іншими організаціями, які працювали в зоні бойових дій, які працювали в Національній гвардії, які в Збройних силах працювали. Я розумію, що вони мають правильні цінності в голові. І це додає мені аргументів до сподівання, що вони будуть діяти в рамках закону».

За його словами, об’єднань, які бажають охороняти громадський порядок на вулицях міст, в Україні понад 10 тис. У створенні подібних організацій, які в соцмережах нарекли «приватними арміями», радник голови МВС бачить позитив. Мовляв, це допоможе зекономити бюджетні кошти. «Ми вітаємо участь громадян в суспільно-політичному житті і в громадському житті. Чим потрібні подібні співпраці? Тим, що в такий спосіб розвантажується державний бюджет. Є можливість вкласти більше зусиль для охорони порядку. І не за рахунок бюджетних коштів. Найважливіше – в такий спосіб громадяни привчаються до правового мислення», – каже І. Варченко.

Водночас ветеран бойових дій на Донбасі та волонтер Є. Дикий не виключає, що в разі порушень закону «Національними дружинами» та відвертого підігрування певній партії можуть з’явитися інші форми самооборони за участі ветеранів війни в Донбасі, які матимуть за мету приборкати «дружинників».

Слід зазначити, що частина експертів вважає подібні ініціативи закономірними в умовах фактичної війни з Росією та неспроможності влади приборкати злочинність.

Фактично ми бачимо парамілітарні або спортивні утворення при політичних проектах, стверджує політолог В. Цибулько. «Запит на партнерство громади з поліцією, на посилене патрулювання вулиць – є в суспільстві. Це запит на безпеку. Адже ми бачимо хвилю міграції, посттравматичний синдром у тих, хто пройшов війну, а відтак – і спалах насильства. Але така форма самоорганізації є й способом вирішення політичних завдань. Це щось на зразок силових сервісів для малого бізнесу і фермерів, для зупинення “маски-шоу”, наприклад. З подібними ініціативами захисту фермерів раніше особисто виступав А. Аваков, – нагадує політолог. – Загалом такі рухи в Україні є давньою традицією: згадайте, як з’являлися УНА-УНСО, “Тризуб”, а пізніше – ліві силові рухи. Фактично, ми бачимо парамілітарні або спортивні утворення при політичних проектах. Адже в Україні політичний інструментарій на місцях є досить обмеженим, і тому силова компонента завжди задіяна», – зазначає В. Цибулько.

Про те, що поява «Нацдружин» та інших форм громадської самооборони є закономірною, говорить і політолог К. Матвієнко. «Ми маємо справу з мілітарно-політичним рухом, який намагається заповнити вакуум влади передусім у сфері безпеки… Прогноз: влада і провладні партії намагатимуться загравати з “Національними дружинами”, тим самим сприяючи зростанню їхнього суспільного впливу. Назагал виникнення “НД” є реакцією зневіреного суспільства на той стан речей у державі, який створено поточним режимом», – підсумовує К. Матвієнко.

Натомість політолог В. Карасьов стверджує, що в умовах посилення фінансування Національної поліції додаткова громадська структура для підтримання порядку на вулицях виглядає як непотрібна. Отже, її дійсна мета – не порядок на вулицях і не «пропаганда неонацизму», а «демонстрація сили певними політичними силами в Україні», зазначає аналітик. Цілями такої демонстрації є, зокрема, спроба підпорядкувати собі праворадикальні рухи та потіснити вуличну активність прихильників М. Саакашвілі.

Відтак він робить висновок, що засновники ставлять перед собою не правоохоронні, а політичні цілі.

Крім того, В. Карасьов пояснює суперечливі реакції в українських та закордонних медіа «неоднозначним статусом дружин». Він також запропонував способи протидії російській пропаганді, яка використовує у своїх цілях «картинку» презентації «Національних дружин» у Києві. «Найкраща контрпропаганда – це хороша аналітика. Треба не ставитися до цього емоційно, роблячи висновки за “картинкою”. Треба це сприймати не як радикалізацію, а навпаки, як намагання певних політичних сил дерадикалізувати вулицю, взявши націоналістичні рухи під певний контроль», – констатує політолог.

На думку ж політолога В. Фесенка, подібні парамілітарні структури, особливо, якщо вони пов’язані з політичними партіями, є загрозою для демократії. «Я категоричний противник громадських парамілітарних утворень. Вони можуть бути кроком до тоталітаризму. І неважливо, хто створює: “Національний корпус”, “Правий сектор”, “БПП”… Не можна цього робити, особливо під партійними прапорами», – попереджає експерт.

Зі свого боку, міністр внутрішніх справ А. Аваков, з яким, на думку ряду експертів, пов’язані «Національні дружини», наголосив, що на вулицях українських міст не повинно бути ніяких мілітарних рухів. «У державі Україна є лише одна монополія на застосування сили – державна: Національна гвардія, Національна поліція, ЗСУ. Всі інші парамілітарні утворення, які намагаються себе позиціонувати на вулицях міст, не є законними. Суспільні рухи можуть бути якими завгодно, але тільки не виходити за межі закону», – сказав А. Аваков.

Тим часом міжнародні правозахисні організації вже зробили різкі заяви щодо активізації «Національних дружин» і відсутності реакції на це влади. Подібні парамілітарні утворення є загрозою для демократії, для основоположних прав людини та можуть ослабити підтримку України Заходом, стверджують вони.

Як вважає Т. Купер, дослідниця Human Rights Watch з українських питань, «Україна порушуватиме свої міжнародні зобов’язання щодо прав людини, якщо влада буде надалі терпіти ганебних дружинників, образливих ополченців, які підривають суспільну свободу… але не зобов’язують їх дотримуватися жорстких стандартів щодо застосування сили».

М. Шефф, директор неурядової організації Freedom House в Україні, зі свого боку відзначає, що навіть саме створення «Національних дружин» «завдає шкоди демократії в Україні».

Подібні побоювання висловив і український правозахисник та колишній політв’язень С. Глузман: «Як на мене, це дуже близько до запаху 1933 року в Німеччині. І я не перший це кажу. Тут у Києві у лавах “дружин” різні хлопці йшли. Звісно, чимало з них впевнені, що діють на користь України. Але проблема не у цих людях: убивцями можуть стати різні люди, а в дитинстві ми всі є хорошими…».

У відповідь на подібні звинувачення керівники «Національних дружин» згадують той факт, що в їхніх лавах є чимало представників тих національних меншин, які зазвичай переслідують неонацисти.

«Нам закидають нацизм та й багато чого. Але в наших лавах є різні національності: українці, білоруси, багато грузинів, і навіть росіяни, якщо вони підтримують український націоналізм», – запевнив І. Михайленко. За його словами, його організація стоїть на засадах «модерного українського націоналізму», який в жодному разі не передбачає переслідування національних меншин. Речник цього руху І. Вдовін додає, що до лав «дружинників» можуть долучатися й ті, хто не вважає себе націоналістом, але готовий боротися зі злочинністю й діяти на благо України.

Загалом же, на переконання політолога, викладача КНУ ім. Т. Шевченка П. Олещука, «оцінювати будь-які проекти можна виключно на основі кінцевих результатів. Якщо діяльність здійснюється в рамках закону, то що ми можемо конкретно сказати у цьому випадку проти. Тим більше, відповідні традиції громадської участі у здійсненні правоохоронної діяльності у нас наявні. За великим рахунком, об’єктом критики виступає не так організація, як слово “національний” та наявність певного антуражу у презентації структури. Але ми повинні зрозуміти, що саме по собі медіа-представлення не є і не може бути критерієм для оцінки діяльності».          

На думку ж кандидата філософських наук, члена Асоціації українських письменників С. Грабовського, «головне – слід визначитися: йдеться або про допоміжну структуру при поліції та Нацгвардії, або щось на кшталт «партійної міліції». Цілі та функції в обох цих випадках будуть відчутно різними. Та й не в маршах сила патріотичних організацій, а в копіткій повсякденній діяльності, в жорсткій самодисципліні, в повазі до норм Конституції та у невпинному вишколі, в тім числі ідейному».

Отже, «Національні дружини», які формуються за участі лідерів партії «Національний корпус», наголошують на тому, що мають намір наводити лад на вулицях, зокрема і зі застосуванням сили, допомагати поліції та займатися вихованням молоді. Між тим низка українських експертів говорить про фактичне створення парамілітарних структур в інтересах окремих політиків, серед яких називають і нинішнього очільника МВС А. Авакова. У свою чергу частина фахівців вбачають у цьому ризик дестабілізації і навіть підігрування російській пропаганді.

 

Ворошилов О. «Національні дружини»: громадська ініціатива чи політичний проект? [Електронний ресурс] /  О. Ворошилов // Україна: події, факти, коментарі. – 2018. – № 4. – С. 4–9. – Режим доступу: http://nbuviap.gov.ua/images/ukraine/2018/ukr4.pdf. – Назва з екрану.