С. Кулицький, ст. наук. співроб. СІАЗ НБУВ

Оцінка розвитку українсько-польських економічних відносин у сучасному політичному контексті

 (Продовження, початок у № 2)

Стан і перспективи розвитку українсько-польських економічнихвідносин у сфері торгівлі

 

Українсько-польські економічні відносини розвиваються за кількома напрямами, які можуть по-різному реагувати на зміни у двосторонніх політичних відносинах Польщі й України. Основною сферою українсько-польських економічних відносин є взаємна торгівля товарами і послугами. Причому цей процес має як офіційний, та і, так би мовити, неофіційний характер. В останньому випадку йдеться про, так звану «човникову», торгівлю та навіть контрабанду.

Стосовно офіційної торгівлі, то на підставі аналізу даних Державної служби статистики (Держстату) України можна говорити, що українсько-польська торгівля в нинішньому столітті розвивалась, у цілому, вельми динамічно, хоча й доволі нерівномірно. Нині Польща є важливим зовнішньоторговим партнером нашої країни. У 2016 р. Польща, за даними Держстату України, за обсягами експорту українських товарів посідала 3 місце серед країн світу (6,1 %) і 1 місце – у Євросоюзі (16,3 %). Також у цей же період за обсягами імпорту товарів в Україну Польща посідала 7 місце (6,9 %) серед країн світу і 2 місце (15,7%) – у ЄС.

При цьому у 2016 р. товарообіг у торгівлі товарами між двома країнами, за даними Держстату України, зріс порівняно з 2004 р. (у середині якого Польща стала членом Європейського Союзу) у 2,5 раза, а якщо порівнювати підсумки 11 місяців 2017 р. (останні наявні данні на момент публікації) – то у 2,9 раза. Причому стрімке зростання обсягів польсько-українського товарообігу почалося саме із вступом Польщі до ЄС. Зокрема, у 2005 р. (тобто лише за рік) товарообіг у торгівлі товарами між двома країнами, за даними української державної статистики, зріс на 24,1 %. Причому, якщо експорт українських товарів у Польщу за цей рік зріс на 3,2%, то поряд з цим імпорт польських товарів в Україну збільшився на 39,5%.

Водночас зі вступом Польщі до ЄС       радикально змінилося сальдо України в торгівлі товарами з Польщею. Так, якщо у 2004 р. Україна мала хоч і дуже незначне, але позитивне сальдо в торгівлі товарами з Польщею, то вже у 2005 р. ситуація різко змінилася на протилежну. Сальдо України в торгівлі товарами з Польщею, починаючи з 2005 р., стало від’ємним. І його величина відтоді щорічно вимірювалась принаймні сотнями мільйонів доларів США. А в окремі роки (наприклад, 2007, 2008, 2010, 2013 р.) становила 1 млрд дол. і більше. Такі зміни в українсько-польській торгівлі пов’язані саме з членством Польщі в ЄС. До речі, представлена статистика побіжно свідчить, що висловлювання політиків і політологів, які останнім часом наводились в деяких європейських, у тому числі й польських, ЗМІ щодо ймовірного виходу Польщі з Європейського Союзу, якщо вона не отримуватиме фінансову підтримку з фондів ЄС, по суті, не відображають реальні наміри польської еліти. Адже в цьому випадку польська економіка опиниться в якісно іншій, причому, мабуть, значно гіршій геоекономічній та геополітичній ситуації, ніж тепер. Та й нещодавній візит польського прем’єр-міністра М. Моравецького, мабуть, також свідчить про необґрунтованість подібних припущень. Зокрема, як би таке сталося, то реальний статус польських підприємств у їх стосунках з українськими партнерами (і не лише з українськими) автоматично б знизився.

Однак поки польсько-українські економічні відносини розвиваються, як зазначалося вище, доволі динамічно, хоча й, іноді, з певними складнощами. Динаміка українсько-польської торгівлі товарами протягом 2004–2017 рр. формувалася під впливом ряду потужних екзогенних факторів. Ключовим із цих чинників був вступ Польщі до Європейського Союзу. Саме ця подія призвела до випереджаючих темпів зростання імпорту польських товарів в Україну з одночасним зростанням експорту українських товарів до Польщі. У результаті зростало від’ємне сальдо України в торгівлі товарами з Польщею. Так, найбільші обсяги імпорту товарів в Україну з Польщі спостерігались у 2008 р. і становили 4280 млн дол. Також, за даними Держстату України, у 2008 р. спостерігалася найбільша абсолютна величина від’ємного сальдо України в торгівлі товарами з Польщею – 1942 млн дол.

Утім, глобальна фінансово-економічна криза, яка докотилася до України наприкінці 2008 р., негативно позначилася й на українсько-польській торгівлі, скоротивши її обсяги у 2009 р. майже вдвічі. Хоча характер двосторонньої торгівлі при цьому, у цілому, не змінився і сальдо України в торгівлі товарами з Польщею залишалося від’ємним, хоча і з меншими абсолютними значеннями, ніж раніше. Аналіз статистичних даних дає підстави говорити, що із закінченням глобальної фінансово-економічної кризи українсько-польська торгівля поступово стала відновлювати втрачені раніше позиції.

Наступні максимальні абсолютні значення імпорту товарів з Польщі в Україну та від’ємного сальдо України в торгівлі товарами з Польщею, відповідно – 4074 млн дол. і 1526 млн дол., були досягнуті у 2013 р., тобто напередодні початку активної фази російської гібридної проти України, включаючи пряму військову російську агресію. Утім, обумовлена російською агресією економічна криза в Україні негативно позначилася на купівельній спроможності українських підприємств і населення. Тому імпорт товарів в Україну з Польщі в цей період скорочувався швидше, ніж експорт українських товарів до Польщі. У результаті різко скоротилося від’ємне сальдо України в торгівлі товарами з Польщею. У 2015 р. воно становило 346,7 млн дол., а за абсолютним значенням – було в 4,4 раза менше, ніж у 2013 р.

Але вже у 2016–2017 рр. українсько-польська торгівля зростала після економічного шоку, обумовленого російською агресією та окупацією Росією частини території України. Однак при цьому, на відміну від періоду 2005– 2013 рр., темпи зростання польського експорту в Україну (тобто імпорту для української економіки) вже не надто перевищували темпи експорту українських товарів до Польщі. Як зазначає кореспондент Польського радіо, Польща надолужила втрати, яких у торгівлі з Україною вона зазнала протягом 2014–2015 рр. Тоді внаслідок економічної кризи ВВП східного сусіда Польщі впав на 6,6 % у 2014 році та аж на 9,8 % у 2015. Ці проблеми були, однак, тимчасовими… «Польські фірми використали економічне відродження нашого сусіда. Ми знаходимось дуже близько до цього ринку, а наші підприємці досить добре знають його потреби», – розповідає Я. Пєхота, президент Польсько-української економічної палати. «Відбулася також стабілізація українського банківського сектора та курсу гривні, що сприяє нашому експортові», – додає С. Матушак із Центру східних досліджень у Варшаві. За його словами, швидкому зростанню експорту до України сприяло також набуття чинності договору про поглиблену й комплексну зону вільної торгівлі України з ЄС (DCFTA), завдяки якому було ліквідовано чимало бар’єрів на шляху взаємного товарообігу (URL: http://www.polradio.pl/5/119/Artykul/341817). 

Дійсно, на зазначені зміни в українсько-польській торгівлі після 2014 р. суттєвий вплив мало набрання чинності Угоди про асоціацію між Україною і Європейським Союзом. Адже це полегшило українським підприємствам доступ на ринок ЄС, а підприємствам із країн-членів ЄС – на український ринок. На імпорті товарів в Україну з Польщі такі зміни формату українсько-польської торгівлі могли позначитися за двома напрямами.

По-перше, полегшення доступу українським підприємствам на ринок ЄС і досвід, який українські підприємства набувають у цій діяльності, потребує нових посередників у їх комерційній діяльності на європейському ринку замість старих. Причому не виключено, що до категорії останніх належать й деякі польські підприємства. Адже історія принаймні частини ділових зв’язків України і Польщі сягає ще часів СРСР. Цілком можна вважати, що Польща для частини українського бізнесу була, свого роду, «вікном до Європи». Утім, Угода про асоціацію між Україною і ЄС поступово позбавляє польський бізнес такого виду конкурентної переваги.

По-друге, польські підприємства на українському ринку так чи інакше отримали нових конкурентів з інших країн Євросоюзу, пропозиція яких для української сторони могла бути вигіднішою за польську. Тому у деяких польських експортерів в Україну могли з’явитися додаткові стимули для досягнення переваг у ціновій конференції або ж освоєння якихось товарних ніш на українському ринку. З цією метою польські підприємці можуть, під виглядом експорту в Україну товарів польського виробництва, вдаватись до тих чи інших форм реекспорту в Україну товарів походженням із країн, що не є членами ЄС, а отже, і не підпадають під дію Угоди про асоціацію між Україною та ЄС.

Непрямим чином імовірність такого перебігу подій у тих чи інших ланках польського експорту в Україну підтверджується, зокрема, нещодавньою заявою Я. Валеса, Євродепутата від Польщі, доповідача з українського питання при обговоренні у Європарламенті в січні цього року наслідків дії Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Як повідомляє кореспондент «Подробностей», Я. Валес заявив: «Багато європейських компаній піднімають питання про недотримання Україною встановлених правил про Зону вільної торгівлі. Йдеться про перешкоди на українській митниці – велика кількість перевірок походження товарів або ж обмежень, що стосуються прийому копій документів» (URL: http://podrobnosti.ua/2222103-v-es-podveli-itogi-ekonomicheskogo-sotrudnichestva-s-ukrainoj.html).  

Однак з приводу цього слід зазначити таке. Насамперед, при обговоренні зазначеного питання у Європарламенті не була представлена точка зору  українських митників. Принаймні кореспондент «Подробностей» з цього приводу нічого не повідомив. І, що особливо важливо зазначити, приховування продавцями країни реального походження товару, з метою отримання тієї чи тієї форми комерційної вигоди, є вельми поширеним прийомом міжнародної торгівлі. І вважати, що до таких прийомів при експорті товарів в Україну, у принципі, не можуть вдаватись європейські, у тому числі й польські підприємці, просто безглуздо.

Тому не виключено, що наведена вище заява Я. Валеса у Європарламенті може бути не лише реальним відображенням відповідної економічної проблеми в польсько-українській торгівлі, а також або формою лобіювання інтересів польських підприємств в Україні, або ж своєрідною формою політичного ПР, зверненим до польських виборців. У контексті зазначеної заяви також можна згадати як Росія свого часу, коли ще тільки йшло обговорення перспектив підписання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, пояснювала запровадження нею більш жорстких заходів митного контролю імпорту українських товарів до Росії саме загрозою реекспорту в Росію через Україну товарів з Європейського Союзу.

Не можна також не згадати й про те, що попри беззастережну підтримку Польщею санкцій Європейського Союзу щодо Росії через окупацію Криму і активну підтримку сепаратистів на Донбасі, деякі польські підприємства заради отримання прибутку, по суті, ці санкції порушили. Зокрема, як повідомило на початку вересня 2017 р. польське видання Dziennik Gazeta Prawna, антрацит з окупованого Донбасу продають у Польщу, а прибуток спрямовувався тодішньому ватажкові терористичної організації «ЛНР» І. Плотницькому. За даними видання, експортом вугілля в Польщу з окупованих територій займалася фірма Doncoaltrade, зареєстрована в м. Катовіце у 2012 р. У польському державному реєстрі її головою і основним акціонером є О. Мельничук, який протягом певного часу був так званим заступником міністра енергетики та вугільної промисловості «ЛНР». Міністр енергетики Польщі К. Тхужевскі підтвердив, що вугілля з окупованого Донбасу було  ввезене в цю країну в обсязі 11 тис. т, або кількість, яку за добу споживає один енергетичний блок теплоелектростанції. Згодом міністр енергетики України І. Насалик повідомив, що Польща пообіцяла заборонити купівлю вугілля з окупованого Донбасу. Утім, як свідчить реакція згаданої вище польської газети на порушення режиму європейських санкцій проти Росії та підтримуваних нею сепаратистів на Сході України, у польському суспільстві, вочевидь, існують доволі потужні громадські сили, які вельми приязно ставляться до України та дотримуються європейських правових норм.

Досі ми аналізували українсько-польську торгівлю товарами. Але поряд з нею відбувається також аналогічна торгівля послугами. Щоправда, обсяги українсько-польської торгівлі послугами, порівняно з торгівлею товарами, незначні. Так, якщо у 2016 р. Україна, за даними Держстату, експортувала  товарів до Польщі на 2200,0 млн дол., а імпортувала з Польщі – на 2693,3 млн дол., то український експорт послуг до Польщі в цей самий період становив 224,1 млн дол., а імпорт послуг з Польщі – 134,3 млн дол. У сукупному українському експорті до Польщі на товари припадало 90,8 % його вартості, а в сукупному польському імпорті в Україну – 95,3 %. Таким чином, проведений вище аналіз офіційної українсько-польської торгівлі товарами цілком адекватно відображає динаміку офіційної українсько-польської торгівлі загалом.

Водночас із міжнародної практики відомо, що дані національного статистичного обліку різних держав щодо їх взаємної торгівлі можуть не збігатися. Українсько-польська торгівля в цьому плані не стала винятком. Як зазначає кореспондент Польського радіо, за даними Головного статистичного управління Польщі, протягом перших трьох кварталів 2017 р. «польські підприємці продали в Україні товарів на суму 13,4 млрд злотих, тобто близько 3,8 млрд американських доларів. Це на 32% більше, ніж 2016 р. І в результаті було побито рекорд 2013 року, коли польський експорт до України складав 13,3 млрд злотих» (URL: http://www.polradio.pl/5/119/Artykul/341817).

Утім, за даними Держстату України, імпорт товарів з Польщі в Україну  за підсумками І–ІІІ кварталів становив 2,4 млрд дол. США. З іншого боку, те, що в Україні є польським імпортом, у Польщі є експортом в Україну. Однак проведене порівняння офіційної державної статистики Польщі та України стосовно одного й того самого товарного потоку замість рівняння демонструє розбіжність приблизно на 1,4 млрд дол. США. Подібні розбіжності можуть бути пов’язані як з відмінностями в порядку національного статистичного обліку різних держав, так і з функціонуванням різних схем, як, наприклад, приховування вартості імпортних товарів для зменшення мита в країні їх надходження. Не можна також у цьому випадку відключати ймовірності поставок в Україну з Польщі певних обсягів контрабандних товарів.

У цьому контексті варто звернути увагу на те, що, як вже зазначалося вище, за роки незалежності нашої держави поряд з офіційною польсько-українською торгівлею, значного розвитку набула й неофіційна, так звана «човникова», торгівля, у якій Україна виступає, в основному, як імпортер польських товарів. Причому в цьому випадку часто йдеться не про чітко визначену законом контрабандну діяльність, а про формально легітимний економічний процес. Хоча, на думку деяких експертів, механізм цієї «човникової» торгівлі, що сформувався останнім часом, цілком можна класифікувати як своєрідну «узаконену контрабанду». Або ж принаймні якась частина товарів фактично завозиться в Україну «човниками» контрабандно поряд з легальним їх імпортом.

А нещодавно, у відповідь на запит українського інтернет-видання «Економічна правда», Міністерство фінансів Польщі оприлюднило дані про обсяг імпорту товарів з Польщі в Україну за документами TAX FREE з 2013 р. по I квартал 2017 р. За вказаний період в Україну за документами TAX FREE, тобто без сплати податку на додану вартість (ПДВ) і митних зборів, було ввезено товарів на суму понад 3,5 млрд євро. Причому протягом зазначеного періоду з року в рік відбувалося збільшення вартості такого імпорту товарів. Так, із Польщі в Україну за документами TAX FREE за
2016 р. було ввезено товарів на 1048,6 млн євро, а лише в І кварталі 2017 р. – вже на 495,1 млн євро (URL: https://www.epravda.com.
ua/news/2017/09/11/628926/
). До того ж, вочевидь, протягом 2017 р. потік такого імпорту товарів з Польщі в Україну зростав і далі. Наприклад, як повідомляє Rzeczpospolita з посиланням на польських прикордонників, у одному лише Підкарпатському воєводстві протягом 2017 р. польсько-український кордон перетнуло 13,5 млн людей. «Це рекорд і на мільйон більше, ніж 2016 року», – говорить речниця Бескидського відділу Прикордонної служби Польщі майор Е. Пікор. При цьому українці вивезли з Польщі товари на 2,364 млрд злотих (тобто на більш ніж 560 млн євро), тоді як ще 2013 р. загальна вартість таких товарів у Підкарпатському воєводстві становила 1,286 млрд злотих (URL: http://www.polradio.pl/5/115/
Artykul/345387
). І це дані лише щодо одного польського воєводства, правда, з дуже інтенсивним транскордонним рухом між прикордонними регіонами України і Польщі. Якщо ж додати сюди ще й інші польські регіони, то, поза всяким сумнівом, зазначений потік вартості польських товарів, що ввозилися минулого року в Україну, зросте в кілька разів. Заради об’єктивності слід наголосити, що потік такого імпорту надходить в Україну не лише з Польщі, а й з інших країн. Просто Польща серед цього типу країн-імпортерів, як мінімум, серед перших.

Тому цілком закономірно, що «Президент підписав Закон № 2245-VIII “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році”, ухвалений Верховною Радою 7 грудня 2017 р. Серед іншого закон передбачає зміну правил оподаткування товарів, що ввозяться фізичними особами на митну територію України в ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі через автомобільні та залізничні пункти пропуску. Так, з 1 січня фактично запроваджуються часові обмеження, тоді як “неоподатковуваний” поріг у 500 євро залишається без змін. Не обкладаються податком на додану вартість увезені товари, сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалента 500 євро та сумарна вага яких не перевищує 50 кг, фізичною особою, яка була відсутня в Україні більше ніж 24 години і яка в'їжджає в Україну не частіше ніж один раз протягом 72 годин. Якщо часових обмежень не дотримано, неоподатковуваний поріг становить 50 євро».

Це викликало акції протесту на українсько-польському кордоні, яку в ЗМІ охрестили «бунтом «човників». Адже «до 2018 р. українці мали змогу хоч щодня, повертаючись з-за кордону, завозити речі на 500 євро, тобто приблизно на 15000 тис. євро/місяць на одну особу». За новими правилами гранична місячна сума зменшилася приблизно втричі. Зі свого боку учасники згадуваної акції протесту стверджували, що нові норми створюють їм незручності, вимагають додаткових витрат у разі подорожі до тієї ж таки Польщі для придбання якісних європейських продуктів і взагалі обмежують їхні конституційні права.

Утім, Л. Прокіпчук, керівник Львівської митниці ДФС, вважає, що нові норми не є перешкодою для звичайних людей: «Середня заробітна плата в жовтні у Львівській області становила 6617 грн (для прикордонних районів ця сума ще нижча), тобто для того, щоб людина із середньою заробітною платою могла придбати товар вартістю 500 євро (16500 грн), вона повинна відкладати кошти майже 3 місяці. То чи так часто ця людина поїде за кордон на закупівлі. Мабуть, що ні. В кращому разі – раз на рік. Уявімо, що сім'я з 4 осіб на один день поїхала на закупи до Польщі. Згідно з новими правилами така сім'я без ночівлі в Польщі може скористатися можливістю ввезти без сплати податків товарів загальною вартістю 200 (4х50) євро. Відтак значна частина людей, що проживають у прикордонних районах, матимуть і надалі можливість купити харчові продукти чи медикаменти вартістю до 50 євро (1650 грн) на особу, незважаючи на додаткові умови, встановлені законопроектом».

Зовсім не здивований протестами проти норми «24 години» Б. Кушнірук, головний експерт-аналітик Українського аналітичного центру: «Законодавча ініціатива стосовно “24 годин” є природною і необхідною реакцією на широкомасштабне поширення контрабанди. Якщо порівнювати статистичну інформацію щодо експорту та імпорту, наприклад, Польщі та України, то неозброєним оком можна помітити невідповідність у 2 млрд дол. – приблизно таким є обсяг контрабандних товарів, які щорічно нелегально ввозяться в Україну. Як наслідок – економіка країни втрачає мільярди гривень. І це не лише втрати бюджету від недоотриманих товарів, а й втрати, спричинені викривленням конкурентної ситуації (адже контрабандисти, не сплачуючи ПДВ та мита, перебувають у набагато вигідніших умовах, ніж підприємці, які ввозять товари легально). Як наслідок – умови ведення бізнесу в країні загалом погіршуються. Настає парадоксальна ситуація, коли держава своєю бездіяльністю заохочує до порушення законодавства та використання схем, “караючи” підприємців, які працюють чесно. На мою думку, запропоновані обмеження щодо часу перебування громадян за кордоном, є достатньо слабкими. Вони не здатні зруйнувати бізнес-процеси, що склалися у прикордонних регіонах. Проте можуть стати суттєвою проблемою у здійсненні контрабанди. Тому не дивно, що саме ця норма законопроекту викликає особливий спротив серед парламентарів».

Як наголошує кореспондент «Дзеркала тижня», «сама норма про 24 години перебування за кордоном – це зобов’язання, які взяла на себе Україна, приєднавшись ще 2011 року до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур».

«Обмеження для ввезення товарів громадянами без сплати податків – це не ноу-хау української влади, а рекомендації Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур. Зокрема, в ній передбачено “правило 24 годин”. Тобто особа, яка претендує на пільгу, має бути відсутньою в країні в'їзду не менше ніж 24 години. Це означає, що міжнародна спільнота вже давно стикнулася с проблемою “піджаків” і виробила спосіб протидії. Наприклад, у США, якщо особа була за кордоном частіше ніж раз на місяць і не перебувала за межами країни понад 48 годин, то пільга зменшується до 200 дол.», – каже А. Саварець, експерт з правових питань центру CASE Україна. Крім того, за розрахунками кореспондента «Дзеркала тижня», український бюджет щорічно не отримує податків на сотні мільйонів гривень, а може й більше, від розглянутої вище комерційної діяльності вітчизняних «човників» (URL: https://dt.ua/article/print/business/ukrayina-v-zaruchnikah-u-kontrabandistiv-266625_.html).

Водночас слід усвідомлювати, що реалізація розглянутої вище норми про «24 години» найімовірніше негативно позначиться на доходах, а отже – і інтересах доволі значної групи польських підприємців, що продають свої товари українським «човникам», і пов’язаними з цими підприємцями особами. Але, оскільки розглянуті вище законодавчі новації є легітимним правом держави Україна, яке до того ж узгоджується з нормами міжнародного права, то офіційних заперечень польської сторони проти цього закону не буде. Хоча не виключено, що у контексті наближення в Польщі майбутніх місцевих, парламентських, навіть президентських, виборів, якась частина польського політикуму може спробувати скористатися цією конфліктною ситуацією задля отримання голосів виборців. Тому відповіді на питання чи спробують якісь представники польської сторони (не обов’язково офіційні) якось підтримати українські групи впливу, що виступають проти згаданої вище правової норми про «24 години» або ж чи буде спроба вплинути на зміну цієї норми українськими депутатами із залученням якихось дипломатичних каналів поки немає.

 

Кулицький С. Оцінка розвитку українсько-польських економічних відносин  у сучасному політичному контексті (Продовження, початок у № 2) [Електронний ресурс] /  С. Кулицький // Україна: події, факти, коментарі. – 2018. – № 3. – С. 55–63. – Режим доступу: http://nbuviap.gov.ua/images/ukraine/2018/ukr3.pdf. – Назва з екрану.