Н. Тарасенко, мол. наук. співроб. СІАЗ НБУВ

Переформатування польського уряду у контексті перспектив розвитку українсько-польських відносин

 

Початок 2018 р. вніс певну долю оптимізму в прогнози щодо покращення не досить теплих останнім часом українсько-польських відносин. Сподівання на позитивні зміни пов’язані з переформатуванням польського уряду, започаткованим у грудні минулого року призначенням нового прем’єр-міністра М. Моравецького і завершеним 9 січня представленням оновленого складу.

Це перше та найбільше переформатування уряду в Польщі з моменту, коли влада опинилася в руках націонал-консервативного табору восени 2015 р. Однією з причин зміни глави уряду в грудні 2017 р. стало напруження між керівниками Польської держави під час політичної кризи навколо реформи судів. Звільнення з посади прем’єр-міністра Б. Шидло, роботою якої у грудні 2017 р. були задоволені 49 % поляків, та призначення главою уряду бізнесмена й технократа М. Моравецького стало результатом великої угоди між президентом А. Дудою та керівником ПіС Я. Качинським, що включала в себе нового прем’єра, перебудову уряду та зміщення риторики з правого флангу ближче до центру в обмін на підпис під суперечливими законами щодо судової реформи.

Підписані А. Дудою закони стосуються Національної ради суддів та Верховного суду. Зокрема, перший з них передбачає, що 15 членів Національної ради суддів, яка має гарантувати незалежність судової системи, надалі обиратимуться не іншими суддями, а трьома п’ятими нижньої палати парламенту, у якому нині домінує правляча націонал-консервативна партія «Право і справедливість» («ПіС»). До того ж буде запроваджено так звану «спеціальну скаргу» на вироки судів попередніх 20 років.

Що стосується Верховного суду Польщі, пенсійний вік суддів буде знижено із 70 років до 65. Однак при цьому президент матиме право обирати суддів, яким буде дозволено обіймати посаду у Верховному суді до досягнення 70-річного віку (URL: http://www.dw.com/uk/дуда-підписав-два-суперечливі-закони-в-рамках-судової-реформи-в-польщі/a-41882243).

За словами А. Дуди, з прийняттям цих законів «демократичний характер судової системи буде посилено». Однак польська опозиція та ЄС побачили в законодавчих змінах загрозу обмеження верховенства права. Наприкінці 2017 р. Європейська комісія розпочала дисциплінарний процес проти Польщі через імовірне порушення принципу верховенства права внаслідок судової реформи. Багато функціонерів ЄС навіть виступили за скорочення фінансування Польщі з фондів ЄС, серед них – віце-президент Єврокомісії Ф. Тіммерманс.

Загалом упродовж двох років перебування при владі партії «ПіС» Польща здобула образ enfant terrible («важкої дитини») Євросоюзу й суттєво погіршила відносини з двома ключовими партнерами: Німеччиною й Україною. У Брюсселі склали довгий список претензій і вимог до польської влади. Всі вони є наслідком її реформ та рішень, сумнівних з точки зору принципу верховенства права й стандартів ЄС.

До них належать:

  • переобрання частини суддів Конституційного трибуналу;
  • націоналізація суспільних медіа;
  • судова реформа;
  • вирубка лісів у Біловезькій Пущі;
  • відмова приймати біженців із Близького Сходу й Північної Африки;
  • націоналістична риторика «ПіС».

З огляду на це, час, який було обрано для перебудови уряду, не видається випадковим. Очевидно, що владні перестановки мають покращити позиції Польщі в перемовинах з ЄС, пояснює В. Муха, редактор відділу публіцистики правої Gazety Polskiej (URL: http://www.bbc.com/ukrainian/features-42663588).

Новий склад польського уряду був анонсований 9 січня. Попри прогнози, що в уряді змінять п’ять чи шість міністрів, зміни виявилися більшими, ніж очікувалося: з’явилося відразу дев’ять нових міністрів, троє з яких очолили новостворені міністерства – міністерство підприємництва і технологій, міністерство інвестицій та розвитку і міністерство інфраструктури. Крім того, нових очільників отримали міністерство фінансів, міністерство внутрішніх справ, міністерство довкілля, міністерство охорони здоров'я, міністерство оборони, і, що найважливіше для України, – міністерство закордонних справ.

Найпомітнішою зміною стало те, що свої посади втратили міністри, які протягом двох років каденції попереднього уряду так чи інакше були замішані в деяких публічних внутрішніх або міжнародних скандалах. Так, наприклад, колишній міністр довкілля Я. Шишко був замішаний у скандалі навколо вирубки Біловезької Пущі восени 2017 р., що призвело до істотних іміджевих втрат для Польщі на міжнародній арені й для «ПіС» усередині країни.

Екс-міністр оборони А. Мацеревич у 2017 р. мав публічний конфлікт із президентом А. Дудою щодо стеження та відбирання доступу до таємної інформації в деяких генералів, які критично оцінювали діяльність міністра.

Також восени минулого року тривав протест лікарів-резидентів (лікарів, які ще не здобули спеціалізації) з вимогою збільшити фінансування сфери охорони здоров’я. Дійшло навіть до того, що кілька десятків лікарів майже місяць голодували на знак протесту. В епіцентрі скандалу опинився тодішній міністр охорони здоров’я К. Радзивілл.

Та найбільш відомі українцям скандали пов’язані, звісно, з діяльністю колишнього міністра закордонних справ В. Ващиковського. Це і підтримка МЗС Польщі ідеї вимагати від Німеччини виплати репарацій за втрати під час Другої світової війни, і постійне напруження у відносинах з ЄС, і численні скандали, пов’язані з Україною. Зокрема, В. Ващиковський демонстративно відмовився відвідати музей «Тюрма на Лонцького» у Львові після слів директора музею про польську окупацію України в 1918 р. Згодом пролунала довго й гостро обговорювана фраза В. Ващиковського про те, що «з Бандерою Україна до Європи не ввійде». І, зрештою, В. Ващиковський був одним з найбільш контроверсійних і критикованих опозицією міністрів, хоча мав і очевидні успіхи – налагодження непоганих стосунків з новою президентською адміністрацією США (саме в Варшаві відбувся перший публічний виступ Д. Трампа в Європі), створення «Тримор’я», налагодження співпраці з країнами центральної Європи й Балкан, передусім з Угорщиною і Хорватією.

Загалом в уряді змінили дев’ять ключових міністрів. Зокрема, на посаді міністра національної оборони А. Мацеревича замінив М. Блащак, дотеперішній міністр внутрішніх справ і адміністрації. Керівником польської дипломатії замість В. Ващиковського призначено Я. Чапутовича. На посаді міністра навколишнього середовища Я. Шишка замінив Г. Ковальчик, замість К. Радзівіла Міністерство здоров’я очолив Л. Шумовський. Інші зміни – це Т. Червінська як міністр фінансів, Я. Емілєвич – міністр підприємництва і технологій, Є. Квєцінський – міністр інвестицій і розвитку, Й. Брудзінський – міністр внутрішніх справ і адміністрації, А. Адамчик – міністр інфраструктури (URL: http://www.polradio.pl/5/39/Artykul/343539).

Як зазначають польські експерти, зміни в уряді покликані покращити позиції Польщі в перемовинах із ЄС. «Ми бачимо, що з уряду усунули саме тих міністрів, які погіршували імідж Польщі у відносинах з Європейським Союзом», – наголошує М. Трощинський, соціолог Collegium Civitas. Утім, додає, що не варто ототожнювати спробу покращити імідж із реальною зміною політики. Попередня діяльність «ПіС», на його думку, свідчить про те, що йдеться радше про зміну облич, а не політики (URL: http://www.bbc.com/ukrainian/features-42663588).

З точки зору українсько-польських відносин найбільше зацікавлення викликають зміни на посадах глав МЗС та національної оборони, адже ці міністерства та їх очільники найтісніше співпрацюють з Україною. Ними керуватимуть Я. Чапутович та екс-глава МВС М. Блащак. Призначення першого стало повною несподіванкою, адже серед усіх кандидатів, які розглядалися на високу посаду, його прізвище жодного разу не називалося. Прогнозували, що главою МЗС стане нинішній очільник канцелярії президента А. Дуди К. Щерський, утім, він відмовився від цієї пропозиції. Тоді неочікувано для багатьох новим міністром призначили Я. Чапутовича, теоретика міжнародних відносин з досвідом чиновницької роботи в апараті МЗС.

Я. Чапутович у часи Польської Народної Республіки був пов’язаний з опозицією, співпрацював з Комітетом оборони робітників та «Солідарністю». З 1990 р. з перервами обіймав різні посади в Міністерстві закордонних справ Польщі. Паралельно займався науковою діяльністю – він автор більш ніж 100 наукових статей з політології та міжнародних відносин. З 2014 р. – член програмної ради «ПіС», а з вересня 2017 р. – заступник міністра закордонних справ Польщі.

Найважливіше те, що у владній команді Я. Чапутович – людина не нова. Певною мірою його навіть можна назвати ідеологом «ПіС», бо, наприклад, саме він був головним критиком переобрання Д. Туска на посаду голови Європейської ради. Я. Чапутович тоді писав, що факт неможливості заблокування країною обрання особи, яка є політичним противником її чинного уряду, викликає сумнів у тому, що Європейська рада стоїть на сторожі європейських цінностей. Уже після статті Я. Чапутовича у правомірності рішення Європейської ради публічно засумнівався тодішній міністр закордонних справ В. Ващиковський.

Та й у своїх перших заявах на новій посаді Я. Чапутович показує, що продовжуватиме лінію попереднього міністра. «Я продовжу політику міністра Ващиковського та уряду, яка надає великого значення регіональній співпраці. Плани – досить насичені. Спочатку я хочу зустрітися з Вітольдом Ващиковським, від якого перейму завдання. Буде також зустріч із зовнішньополітичним відомством. І беремося до нормальної праці».

Те, що новий уряд не збирається змінювати своє геополітичне бачення, можна зрозуміти і з виступу прем’єра М. Моравецького, котрий двічі – виступаючи в Сеймі під час свого призначення і представляючи новий склад уряду, заявив: «Не хочемо бути урядом крайності – ані соціалізму, ані неолібералізму. Хочемо бути урядом, який об'єднує економіку з суспільством, а також вимір європейський з виміром нашим, польським, локальним... Об'єднує також право зі справедливістю. Я згадував також про те, що хотів би, щоб уряд об'єднаних правих став урядом об'єднаних поляків. Для всіх поляків, для всіх наших співвітчизників…».

Отже, з одного боку, новий уряд усе ж таки буде дотримуватися своєї лінії, будуючи об’єднану Європу і Польщу в ній згідно з власним баченням, яке не завжди може збігатися з думкою офіційного Брюсселя. З іншого боку – цей уряд закликатиме об’єднатися навколо себе не лише традиційний електорат «ПіС», а й більш ліберально налаштованих людей, адже у 2019 р. на Польщу очікують парламентські вибори, а в 2020-му – президентські. Тому виглядає так, що зміна уряду є намаганням позбутися «скелетів» минулих невдач і максимально об'єднати навколо себе електорат напередодні виборів. Разом з тим новий уряд, можливо в м’якішій формі, але продовжуватиме політику попереднього уряду.

Водночас риторика польського уряду щодо Росії може стати стриманішою. Головним чином, через те, що посаду міністра оборони втратив А. Мацеревич, безкомпромісний, жорсткий критик Кремля в уряді Б. Шидло. Саме від А. Мацеревича лунали найгостріші заяви щодо російської агресії в Україні і прямої причетності Росії до Смоленської катастрофи. Екс-міністр оборони є наближчим соратником лідера «ПіС» Я Качинського, однак у правлячій партії його відверто недолюблювали. Чимало партійців вважали, що реформа армії, яку він ініціював, шкодить польському війську і не вірили в здатність А. Мацеревича довести, що Смоленська катастрофа була підлаштована.

Крім того, міністр мав відкрите протистояння з президентом та верховним головнокомандувачем А. Дудою. Їхня суперечка стала публічною від літа 2017 р. А. Дуда вважав, що підконтрольна А. Мацеревичу Служба військової контррозвідки переслідує пропрезидентськи налаштованих військових і у відповідь блокував призначення посадовців цієї служби. А. Дуда неодноразово заявляв, що не бачить можливості для подальшої співпраці з А. Мацеревичем (URL: https://www.eurointegration.com.ua/articles/2018/01/10/7075846/).

Нового міністра оборони М. Блащака називають довіреною особою Я. Качинського в уряді Польщі і одним з найвпливовіших політиків у партії «Право і справедливість». До того він очолював МВС, і у ПіС не було претензій до його роботи на цій посаді. Тривалий час його навіть називали серед ключових кандидатів на прем’єрство.

М. Блащака від А. Мацеревича різнить, з-поміж іншого, і ставлення до України. А Блащак, приміром, на посаді міністра внутрішніх справах у попередньому уряді заборонив в'їзд до Польщі українському гурту Ot Vinta через «підтримку ним УПА». Щодо українсько-польських відносин за його присутності у складі польського уряду існують певні ризики, пов’язані з активною кампанією М. Блащака проти біженців і мігрантів під час його керівництва в МВС.

А ще саме М. Блащак дав старт одному з найгучніших польських міжнародних скандалів минулого року. На нових паспортах, підготовлених до 100-річчя відновлення державності, планували розмістити зображення вільнюської Гострої брами та львівського Цвинтаря орлят. Після протестів Литви та України польський уряд був змушений скоригувати дизайн паспортів, видаливши ці зображення.

На посту міністра оборони М. Блащак пообіцяв продовжувати дії попередника, «щоб Польща могла сама себе оборонити перед загарбниками і тими, хто бажає їй зла». Та з огляду на критику, яка лунала на адресу А. Мацеревича з боку як однопартійців, так і опозиції, продовження розпочатої реформи армії не є гарантованим.

Однак польські публіцисти, зокрема М. Швєрчинський та Ґ. Жечковський, у статті на сайті журналу Polityka ставлять під питання, чи вистачить новому міністрові оборони М. Блащаку знань та досвіду для того, щоб робити зміни в армії, яка «не рухалася у найважливіших питаннях під керівництвом Мацеревича». М. Блащак не є фахівцем у національній обороні, утім, на думку експертів, багато залежатиме від того, яку команду підбере собі новий міністр.

Оцінюючи проведене переформатування польського уряду, українські експерти не виключають, що політика Польщі щодо України може змінитися. На їхню думку, це шанс для влади у Києві. «Нині в Польщі владу має одна партія – “Право і справедливість” – і зміни на посадах міністрів були б неможливими без компромісу всередині цієї партії», – зазначає директор Інституту світової політики, політолог Є. Магда(URL: http://monitor-press.info/ua/categories/polshcha-ta-ukraina/26055-eksperty-pislia-zmin-u-polskomu-uriadi-polityka-shchodo-ukrainy-mozhe-zminytysia).

Експерт прокоментував, перш за все, зміни на посадах міністра закордонних справ та оборони, на яких В. Ващиковського замінив Я. Чапутович, а А. Мацеревича – М. Блащак. «Їх замінили не люди з вулиці, а люди “Права і справедливості”. Ці зміни мають, передусім, внутрішнє значення», – наголосив він. За словами політолога, 2018 р. буде наступним важким періодом у відносинах між Україною та Польщею, яка цьогоріч святкує сторіччя повернення незалежності.

«Це також, зокрема, сота річниця українсько-польських боїв за Львів», – нагадав Є. Магда. Він зазначив, що у зв’язку з цим влада обох країн повинна шукати майданчики для порозуміння в таких галузях, як оборона та енергетична співпраця. «А тому я сподіваюся, що зміни в польському уряді призведуть до відновлення взаємовідносин», – зазначив він.

Той факт, що зміни складу польського уряду відбулися в межах однієї партії вважає ключовим моментом також політолог О. Палій. Це, на його думку, є запорукою того, що загальний курс уряду залишиться незмінним. На переконання експерта, зміни є, швидше, спробою позбутися негативного політичного «баласту», котрий нагромадив попередній уряд.

«Весь той багаж, який був раніше набутий персонально, зокрема і попереднім міністром закордонних справ, відходить у минуле. Такі зміни завжди є певним шансом. Шансом, що люди спробують почати все з нового листа, а не множити якісь проблеми. Тому, на мою думку, в принципі ці зміни потрібно розглядати як шанс, але водночас мати розуміння того, що принципово нічого в Польщі не змінилося», – акцентував він (URL: https://zik.ua/news/2018/01/10/u_polshchi_novyy_uryad_ale_stari_
problemy_shcho_zminytsya_u_vidnosynah_z_1242195).

Схожої думки дотримується й дипломат В. Огризко, який сприймає зміни в польському уряді як сигнал до ЄС і сусідів про покращення відносин. «Самі зміни в польському уряді свідчать про те, що в Польщі все-таки починають розуміти: політика, яку проводив попередній уряд і яка мала своїм наслідком погіршення відносин з багатьма країнами як Європейського Союзу (Литва, Німеччина), так і з сусідами, що не входять до ЄС (Україна), не має особливої перспективи. Тим більше, що йдеться про доволі сумнозвісні рішення польської влади стосовно судової реформи, які викликали доволі сильну критику ЄС і не додають Польщі міжнародного авторитету. Тому, на мою думку, зміни в уряді, це певний сигнал для тих, хто вже давно чекає на зміну такої політики», – зазначив В. Огризко.

На думку українського політичного аналітика Інституту євроатлантичної співпраці та експерта з питань зовнішньої і внутрішньої політики України В. Горбача, новий склад польського уряду – це шанс для Києва. «Ми сподіваємося на нову політику Польщі: нова урядова команда хотітиме виглядати краще за попередню. Це шанс для України на зміцнення та поліпшення відносин із Польщею», – вважає В. Горбач (URL: https://zik.ua/news/2018/01/10/u_polshchi_novyy_uryad_ale_
stari_problemy_shcho_zminytsya_u_vidnosynah_z_1242195).

Натомість заступниця директора Центру «Нова Європа» К. Зарембо радить бути стриманими в очікуваннях щодо покращення українсько-польських відносин. «Позиції міністра закордонних справ і міністра оборони – це посади “між молотом і ковадлом”. Україні варто очікувати, можливо, зміни тональності, але не зміни суті», – вважає вона (URL: http://www.bbc.com/ukrainian/features-42663588).

На думку політолога-міжнародника О. Шевченка, варто очікувати певного пом’якшення риторики стосовно України, але при цьому розуміти, що, по-перше, не буде відходу від ідеології «Права і справедливості», важливим складником якої є велика увага до питань історії. По-друге, що проблеми між Польщею і Україною мають значно глибший характер, ніж забаганки конкретного міністра чи конкретної правлячої сили (URL: https://dt.ua/international/v-polschi-pochistili-kabinet-265972_.html).

Тому сподіватися, що проблеми в польсько-українських відносинах зникнуть лише через зміну влади в Польщі, не варто, вважає політолог. Незалежно від того, хто буде при владі в сусідній країні, Україна має виробляти концепцію розвитку відносин з Польщею, враховуючи всі можливі проблемні моменти. І поки такої концепції не буде, польсько-українські відносини неминуче заходитимуть у глухий кут за будь-якої влади в Польщі, переконаний О. Шевченко.

Польські експерти оптимістично налаштовані щодо змін у польському уряді, проте реальні оцінки давати не поспішають – радять дочекатися перших результатів. Нового главу МЗС Я. Чапутовича польські експерти вважають достойною заміною В. Ващиковському. Разом з тим політологи підкреслюють: це зовсім не означає зміну у векторі польської політики щодо України, швидше – певне пом’якшення риторики. Слабкою стороною Я. Чапутовича називають відсутність політичної підтримки в середовищі «ПiС». Це може означати, що новопризначений міністр не зможе бути самостійною політичною фігурою.

Так, А. Шептицький з Варшавського університету вважає, що загалом зміни, які відбулися в складі польського уряду, не є революцією, але це краще, ніж було. Зокрема, він схвалює звільнення міністра закордонних справ В. Ващиковського, який, за словами експерта, був дуже проблематичною і конфліктною фігурою, його заяви не відповідали стандартам, яким повинен відповідати міністр закордонних справ європейської країни. Натомість новопризначений на цю посаду Я. Чапутович, якого А. Шептицький «знає і поважає як науковця», має досвід дослідницької роботи, вивчав теоретичні питання міжнародних відносин. У нього є міжнародний досвід, і хоч невеликий, але також і досвід державного чиновника. Це все позитивні фактори, які допоможуть йому відрізнятися від В. Ващиковського, зазначає польський експерт.

Разом з тим слабкою стороною Я. Чапутовича, на думку А. Шептицького, може бути його позиція в уряді. «Міністрами в урядах стають або професійні політики, або експерти у своїх сферах. Очевидно, що у політичних міністрів є більше можливостей для втілення своїх задумів, ніж в експертів. Експерти не завжди можуть зробити те, що бажають, і їх легко зняти з посади, адже в них немає політичної підтримки. І саме в цьому полягає слабкість Чапутовича», – вважає він.

Поки що складно однозначно сказати, що принесе призначення Я. Чапутовича для відносин з Україною, адже міністр закордонних справ не буде головним архітектором цієї політики, констатує А. Шептицький, однак, сподівається, що за його керівництва в міністерстві не виникатиме таких скандалів, як у період В. Ващиковського.

Східна політика польського уряду до цього часу не була виключною проблемою міністра В. Ващиковського, погоджується колишній заступник міністра закордонних справ Польщі П. Коваль, тому його заміна зовсім не означає, що політика уряду буде іншою. «Цей уряд наполовину складається з найвпливовіших партійних діячів ПіС, які очолили найважливіші відомства, а також кількох міністрів, які до цього часу тісно співпрацювали з прем’єр-міністром Моравецьким. Ключове питання: чи з призначенням прем'єра і міністрів зараз зміниться політика всього уряду? Я не надавав би значної ваги заміні конкретних міністрів, хоча добре оцінюю доробок і життєвий шлях міністра Чапутовича».

Експерт Центру досліджень «Польща-Україна» Д. Матерняк також вважає, що зміна на посаді глави МЗС є позитивним кроком, оскільки
Я. Чапутович, як відомо, має досвід роботи в МЗС, Національній академії держуправління, Інституті міжнародних відносин. Саме тому він добре підготовлений до виконання функції міністра. «Є сподівання, що його політика у східному напрямі, особливо у відносинах з Україною, не буде насичена помилками – як особистими, так і його співробітників, а його підхід буде більш прагматичним і професійним», – говорить політолог.

О. Попович з варшавського фонду «Наш Вибір» вважає, що зміни в складі польського уряду не будуть мати особливого впливу на польсько-українські відносини, тому що партнерство залишається важливим для обох країн. Вона також підкреслила, що новий очільник МЗС є політологом, теоретиком міжнародних відносин, і його освіта буде, очевидно, впливати на спосіб урядування. «Він компетентніший від Ващиковського, а тон розмов з Україною може дещо змінитися. Новий міністр може уникати контроверсійних заяв. Можливо, намагатиметься вирішувати питання більш кулуарно. Раніше він не виявляв заангажованості щодо України. Зрештою, сам новий міністр та прем’єр заявляють, що пріоритет зовнішньої політики Польщі – це відносини з ЄС/в ЄС та зміцнення позиції Польщі у регіоні», – додала вона.

Експерт підкреслила, що все вказує на те, що у нового глави польського МЗС немає власної команди, тому дуже важливо, кого він запросить до найближчого оточення, що впливатиме на прийняття рішень у міністерстві. «Дуже багато залежатиме від тих, хто з ним працюватиме, бо вони матимуть вплив на прийняття певних рішень. Яцека Чапутовича важко назвати самостійною фігурою, проте він не позбавлений власних принципів. Він може бути принциповим, що й доводив своїми вчинками. До того ж, багато буде залежати від того, чи главою політичного кабінету МЗС Польщі залишиться Ян Парис. З відходом Вітольда Ващиковського мав би і відійти шеф його кабінету, однак польська правляча партія вміє дивувати. Тож, абсолютної певності у відході Париса поки немає. Якщо він залишиться на посаді, то зміна міністра – це радше тільки “зміна фасаду”», – зазначила
О. Попович.

Тим часом новий міністр закордонних справ Польщі вже заявив про перші кроки щодо кадрової політики в очолюваному ним відомстві. Зокрема, Я. Чапутович має намір звільнити старих працівників – переважно випускників Московського державного інституту міжнародних відносин (МДІМВ) і прийняти на роботу нових дипломатів, навіть якщо вони матимуть більш низьку кваліфікацію (URL: https://ua.korrespondent.net/world/3929159-u-mzs-polschi-zvilniat-vsikh-vypusknykiv-moskovskykh-vyshiv).

За оцінками оглядачів, перші заяви Я. Чапутовича на посаді міністра закордонних справ, незважаючи на обіцянки продовжувати політику В. Ващиковського, вже свідчать про відмінність у поглядах. Так, відповідаючи на питання про відносини з Д. Туском, якого він раніше вважав незаконно обраним, новий глава МЗС дав зрозуміти, що старі заяви лишилися в минулому. «Співпраця з ЄС для Польщі є дуже важлива і пріоритетна. Звісно, відносини з паном Туском варто розглядати у більш широкому контексті ЄС. Немає жодних перешкод для того, щоб ці відносини лише покращувалися», – заявив він.

Перші візити на посаді міністра Я. Чапутович здійснить до Софії, Берліна, Нью-Йорка й Брюсселя, що говорить про спроби налагодити зіпсовані відносини з Німеччиною і Європейським Союзом. Утім, оптимізм у ЄС щодо призначення Я. Чапутовича – радше стриманий. Адже, попри його призначення, політика «ПіС» не зміниться і конфліктні питання у відносинах з ЄС нікуди не подінуться. Буде нелегко знайти компроміс із Брюсселем і щодо верховенства права, і щодо відмови Польщі приймати біженців. Та й за останні два роки від Чапутовича-науковця лунало чимало спірних заяв з європейської тематики – і щодо Туска, і щодо біженців, і щодо наступу ПіС на незалежність польських судів, який науковець виправдовував. «Пропозиції щодо врегулювання конституційної суперечки у Польщі, які пропонує віце-президент Єврокомісії, призводять до анулювання верховенства права», – писав Я. Чапутович у газеті Rzeczpospolita наприкінці 2016 р.

Однак у Польщі вже заговорили про «кінець політичних експериментів» Варшави. «Моравецький, Чапутович – не ті люди, яких можна звинуватити у прагненні до виходу Польщі з ЄС», – каже політичний аналітик Е. Мистевич. Він вважає, що новий голова МЗС «здатний надати новий поштовх відносинам із Брюсселем».

Проте для нас, звісно ж, найцікавішими є погляди нового міністра щодо східної політики Польщі. Позиція Я. Чапутовича щодо України досі не відзначалася ворожістю. Він не висловлювався публічно на тему складних сторінок польсько-українського минулого й уникав антиукраїнських заяв.

У питаннях Криму та Донбасу за нового міністра експерти очікують на збереження політики Польщі. «Ми абсолютно не повинні визнавати анексію Криму чи відчуження Донбасу. Суверенітет є інституцією міжнародного права, відмова від цієї засади означала б повернення права сили. Право України на територіальну цілісність домінує над правом народів на самовизначення. Якщо якась частина держави хоче відокремитися, вона мусить отримати на це згоду уряду», – говорив Я. Чапутович в інтерв’ю журналу Kontakt у лютому 2015 р. (URL: https://www.eurointegration.com.ua/articles/2018/01/10/7075846/).

Так само новий міністр підтримує збереження санкцій проти Росії. У квітні минулого року він визнав, що санкції призвели до втрат у польській економіці, але оскільки його країна поділяє європейські цінності, то вона готова терпіти незручності.

Глава МЗС України П. Клімкін привітав Я. Чапутовича з призначенням на посаду міністра закордонних справ Польщі. Про це він написав у у своєму мікроблозі на Twitter. «Вітаю пана міністра Чапутовича з призначенням на посаду керівника МЗС Польщі. Розраховую на плідну співпрацю для зміцнення стратегічного партнерства між Україною та Польщею. Дружба між нашими країнами і народами є величезною спільною цінністю. Ми приречені на успіх», – написав П. Клімкін (URL: https://ukr.segodnya.ua/politics/my-obrecheny-na-uspeh-klimkin-pozdravil-novogo-glavu-mid-polshi-s-naznacheniem-1104279.html).

Згодом П. Клімкін повідомив у своєму Twitter, що найближчим часом проведе зустріч із новим главою зовнішньополітичного відомства Польщі Я. Чапутовичем. «Домовилися зустрітися найближчим часом. Будемо говорити про зміцнення стратегічного партнерства, у тому числі про взаємодію в Раді безпеки ООН, де польські друзі перейняли естафету членства», – зазначив П. Клімкін.

Новопризначений міністр закордонних справ Польщі Я. Чапутович у свою чергу в телефонній розмові висловив надію своєму українському колезі П. Клімкіну в тому, що історичні різночитання між країнами вирішаться найближчим часом. У діалозі з главою МЗС України Чапутович підтвердив прихильність Польщі суверенітету і територіальній цілісності України. Дипломат підкреслив, що Варшава і надалі підтримуватиме європейські прагнення України (URL: https://ua.news/ua/polshha-ne-zminit-stavlennya-do-ukrayini-novij-glava-mzs/).

Отже, новий уряд Польщі на чолі з М. Моравецьким – це поєднання добре відомих, «старих» міністрів, які мають сильну позицію у правлячій коаліції «ПіС», та нових облич, близьких за поглядами до прем’єра. Призначення нового складу уряду дає надію не лише на перезавантаження відносин Польщі з ЄС, а й також покращення українсько-польських відносин без суттєвих змін у політиці щодо Росії. Українські експерти у своїй більшості переконані, що зміни в уряді Польщі, і зокрема, призначення нових очільників МСЗ та оборонного відомства, сприятимуть реалізації політики, спрямованої на вирішення спірних питань між Києвом та Варшавою. Водночас поширеною є думка, що Україні не варто сподіватися лише на зміну прізвищ польських урядовців. До влади, зрештою, рано чи пізно прийде цілком інша політична сила, але проблеми між двома країнами залишаться, якщо ми не почнемо знаходити шляхи їх розв’язання вже зараз. Адже вирішення проблем у польсько-українських відносинах залежить не лише від Польщі, а й від України.

 

Тарасенко Н. Переформатування польського урядуу контексті перспектив розвитку українсько-польських відносин [Електронний ресурс] /  Н. Тарасенко // Україна: події, факти,    коментарі. – 2018. – № 2. – С. 30–39. – Режим доступу: http://nbuviap.gov.ua/images/ukraine/2018/ukr2.pdf. – Назва з екрану.