М. Дем’яненко, наук. співроб. СІАЗ НБУВ

Останні тенденції взаємовідносин Польщі, Угорщини і Чехії з ЄС: причини загострення та прогнози

 

Останнім часом спостерігаються дещо напружені взаємини між керівництвом окремих європейських країн з ЄС. У першу чергу мова йде про Польщу, Угорщину та Чехію. Правлячі кола цих країн реалізовують політику, що не завжди відповідає стандартам ЄС, підриває його єдність  у розв’язанні актуальних проблем. Тому керівництво об’єднаної Європи намагається адекватно реагувати на виявлені загрози, запустивши навіть санкційні процедури всередині ЄС. Однак подальше загострення взаємовідносин може нести загрози як для об’єднаної Європи, так і для України.

У цьому контексті найбільш критичними є відносини з Польщею. Криза триває ще з початку 2016 р. Тоді вперше в історії ЄС Брюссель запустив процес перевірки відповідності країни-члена принципу верховенства права, дотримання якого є передумовою членства. Підставою перевірки стала реформа Конституційного суду в Польщі – на той час єдиного верховного органу влади, непідконтрольного націонал-консервативній партії «Право і справедливість». Минулого року уряд Польщі також виступив проти переобрання Д. Туска Президентом Європейської ради. Раніше на посаді прем’єр-міністра Польщі він представляв конкурентів «Право і справедливість» – партію «Громадянська платформа».

Черговий виток загострення відбувся наприкінці 2017 р., коли Європейська комісія розпочала процедуру впровадження санкцій щодо Польщі через судову реформу. Однак польський уряд аргументував, це намаганням зламати структуру влади, яка лишилася ще з комуністичних часів. Прем’єр-міністр Польщі М. Моравецький, який очолив уряд країни з 11 грудня 2017 р., виступив на захист судової реформи (URL: http://www.dw.com/uk/a-42101291).

Хоча, на переконання окремих експертів, рішення про ротації в польському уряді – нова владна комбінація правлячої політичної сили. Після призначення очільником уряду 49-річного екс-банкіра М. Моравецького в уряді змінили дев’ять ключових міністрів, з-поміж яких – ті, хто впливав досі на польську політику щодо України й Росії.

Показовим є факт, що попередниця М. Моравецького – Б. Шидло пішла з посади на хвилі стабільної підтримки більшості громадян. 49 % у грудні 2017 р. були задоволені, що саме вона керувала їхнім урядом.

«Стратеги “Права і справедливості” розраховують, що заміна доброї пані прем’єрки Б. Шидло, чий образ насправді подобався полякам, на бізнесмена й технократа М. Моравецького має покращити позиції Польщі в перемовинах із ЄС», – пояснює владні перестановки у Варшаві В. Муха, редактор відділу публіцистики правої Gazety Polskiej (URL: http://www.bbc.com/ukrainian/features-42663588).

Разом з тим урядові ротації в Польщі можуть мати наслідки і для України. На посаду міністра закордонних справ замість В. Ващиковського, який в останні місяці своєї роботи на посаді міністра більше поводився як ідеолог правої політики правлячої партії, ніж як головний дипломат країни та активно критикував Україну за те, що та «зловживає підтримкою Польщі», прийшов стриманий та виважений технократ Я. Чапутович. Призначення останнього дає надію не лише на перезавантаження відносин із Брюсселем, але також і з Києвом та Берліном, одночасно без якихось суттєвих змін щодо Росії. З іншого боку риторика польського уряду щодо Росії може стати стриманішою, головним чином, через те, що посаду міністра оборони втратив А. Мацеревич, безкомпромісний, жорсткий критик Кремля в уряді Б. Шидло.

У контексті українсько-польських відносин важко не погодитися з позицією польського політолога В. Юраша, який переконаний, що співпраці Польщі та України й далі заважатиме те, що окремі політики в обох країнах намагаються загравати з крайнім правим електоратом. «В польсько-українських відносинах найбільш важливими фігурами видаються ані президенти, ані прем'єри, ані міністри закордонних справ, а пан В’ятрович з української сторони й ксьондз Ісакович-Залеський з польської (закликає ввести санкції проти України за її політику щодо УПА)», – вважає В. Юраш.

Наразі ж, Європейська комісія запустила процедуру запровадження безпрецедентних санкцій проти Польщі, заявивши, що запланована в країні судова реформа ставить під загрозу верховенство права. Як зазначили у Єврокомісії, нові закони дозволили польському уряду «суттєво втручатися» у роботу судових органів.  Польщі дали три місяці на те, аби відреагувати на ці застереження. Утім, польський консервативний уряд назвав це рішення «політичним», а реформи необхідні, аби подолати неефективність та корупцію. Міністр юстиції Польщі З. Зьобро запевнив, що його уряд продовжить розпочату судову реформу, попри тиск ЄС.

Не підтримали судову реформу судді Верховного суду Польщі, назвавши її «неконституційною». Багато нових правових положень «ідуть проти стандартів Конституції Польщі, на додаток до порушення принципу розподілу повноважень, незалежності судів та суддів, а також безпеки суддів», ідеться в заяві на сайті Верховного суду країни (URL: https://www.eurointegration.com.ua/news/2018/01/17/7076200/).

Ця заява була прийнята Генеральною асамблеєю суддів суду. Шістдесят дев’ять суддів схвалили її, троє проголосували «проти», ще троє «утрималися». Зокрема повідомляється, що один із нових законів припиняє мандати майже половини суддів Верховного суду, у тому числі голови суду М. Герсдорф, яка вже назвала нове законодавство «переворотом».

Проти закону про Верховний суд, ухваленого польським сенатом, протестували також тисячі людей по всій країні. За цим законом, Верховний суд має підпорядковуватися Міністерству юстиції. Зокрема міністр зможе самостійно, без консультацій із представниками органів правосуддя, призначати голів апеляційних та окружних судів.

Британське видання Daily Mail писало, що через спірну судову реформу Польща може втратити своє право голосу в ЄС. Сьома стаття Договору про утворення ЄС може позбавити Польщі права голосу. Ця норма, до речі, раніше ніколи не застосовувалась. Процедура може застосовуватися щодо членів ЄС, які «систематично порушують правила ЄС» (URL: http://www.bbc.com/ukrainian/news-42427297).

Проте окремі чиновники ЄС вбачають ще одну загрозу. Так, на думку Президента Європейської ради Д. Туска, влада Польщі може порушити питання про вихід країни з Євросоюзу. Він припустив, що націонал-консервативний уряд Польщі може ініціювати вихід країни з Євросоюзу, якщо Варшава перестане бути одержувачем коштів від ЄС. «Для партії “Право і справедливість” перевага від перебування в ЄС зводиться до платіжного балансу за повного нехтування іншими плюсами, такими як спільний ринок, правопорядок, гарантії безпеки та інше», – сказав Д. Туск. Він зазначив, що членство в ЄС у розумінні лідерів «Право і справедливість» має для Польщі сенс лише тоді, допоки вона є одержувачем грошей. Але як тільки вона стане платником, то, на думку Д. Туска, уряд цілком може ініціювати референдум щодо виходу країни з ЄС. На даний момент Польща отримує більше коштів від ЄС, ніж сплачує. У 2016 р., для прикладу, на 7 млрд євро, що робить країну найбільшим нетто-одержувачем коштів у ЄС (URL: http://www.dw.com/uk/a-42101291).

Окремо Д. Туск звернув увагу на те, що багато рішень уряду Польщі відповідають «інтересам і очікуванням» Москви. Збіг позицій спостерігається, зокрема, у ставленні до ліберальної демократії, неурядових організацій, сексуальних меншин, у питаннях незалежності судів та ЗМІ.

Президент Європейської ради висловив жаль через те, що Брюссель змушений був розпочати дисциплінарну процедуру проти Польщі, у результаті якої та може бути позбавлена права голосу в ЄС. Проте в Брюсселі все ще існує «величезна надія», що попри все Польща залишиться в ЄС, додав він.

Про складні взаємини Польщі та ЄС, їх природу та перспективи нещодавно було присвячено публікацію в авторитетному виданні Financial Times. Зокрема в статті «Польща на роздоріжжі у відносинах з Європою» йдеться про те, що зміна складу уряду Польщі в теорії мала б стати шансом покращити складні відносини з європейськими партнерами. Але насправді призначення нового прем’єр-мністра М. Моравецького лише продемонструє, що ця зміна косметична (URL: https://dt.ua/WORLD/polscha-na-rozdorizhzhi-u-vidnosinah-z-yevropoyu-ft-263879_.html).

Новий польський прем’єр опинився на своїй високій посаді завдяки процесу під керівництвом лідера партії «Право і Справедливість» Я. Качинського, який керує Варшавою за кулісами. Діловий і англомовний М. Моравецький здатен зменшити напруження у відносинах з ЄС. Він зробив красномовний жест, коли припинив чинити опір рішенню Європейського суду щодо вирубки деревини в Польщі. Але потім він демонстративно пішов зі свого першого засідання Ради ЄС, що викликало критику з боку президента Ради Д. Туска.

У статті також наголошується, що Я. Качинському до цього часу вдається проводити свою неліберальну політику безкарно, тому що польська опозиція виявилася слабкою. ЄС не зміг знайти ефективний спосіб відреагувати на відкритий підрив європейських цінностей. Внутрішня політична опозиція в Польщі виявилася безпорадною. Не лишилося жодного політика, який би гучно заявляв свою позицію, а ліберальне право-центристське крило пересварилося всередині. У цей час ядро «Права і Справедливості» складають ідеологічні фанатики, які можуть покластися на підтримку політичних опортуністів.

Разом з тим автори публікації виокремлюють і позитивні сигнали, зокрема: ЄС, імовірно, зробить крок вперед у процедурі запровадження санкцій. Опозиційні партії Польщі спробували об’єднатися в коаліцію. Навіть всередині своєї політичної сили Я. Качинський почав відчувати опір. Польський президент вперше відмовився від ролі ставленика «Права і Справедливості», відкинувши першу версію законопроекту про реформування системи юстиції. Було б добре, якби М. Моравецький теж продемонстрував, що він окремий актор, який бачить, що велике майбутнє Польщі в сучасній Європі.

Зауважимо, що для Польщі непрості відносини останнім часом спостерігаються не лише з ЄС, а й з Україною. Про погіршення зовнішньополітичних відносин нашого західного сусіда говорить український дипломат, екс-міністр закордонних справ України В. Огризко.

«Хоч це і та сама команда, та сама партія, і одні й ті ж погляди на ситуацію, зовнішні обставини та певний бекграунд дають слабку надію, що дещо таки зміниться. Своєю доволі арогантною зовнішньою політикою Польща завела себе в складну ситуацію не лише у відносинах з Україною, а й з ЄС загалом.

Польща відверто і, мабуть, не дуже прораховуючи наслідки, почала курс псування відносин з Німеччиною, а також продовжує погіршувати ситуацію з Литвою. А через свої по-справжньому скандальні судові реформи Польща псує відносини з ЄС як з інституцією. Все це, в тому числі і проблеми з Україною, серйозно погіршило зовнішньополітичні позиції Варшави», – говорить В. Огризко (URL: https://nv.ua/ukr/opinion/ogryzko/ukrajina-ta-hlukhij-polskij-kut--2444149.html).

Дипломат вважає, що Варшаві потрібно зрозуміти просту істину: якщо і далі йти таким шляхом, вона втратить свою потенційно велику вагу на сході Європейського континенту, яку могла б відігравати, якби її зовнішня політика була збалансованою та адекватною. Адже інші країни теж аналізують ситуацію і якщо побачать, що вона стає проблемною, то навряд чи підтримають Польщу в її лідерських амбіціях. Зміна уряду та міністрів є хоч і запізнілою, але правильною реакцією на ті доволі дипломатично неоднозначні події. Це шанс для Польщі поступово відходити від такої зовнішньої політики.

Згадав В. Огризко і про неприємну історію з українськими біженцями в Польщі. «Дуже сумно чути, що Польща потерпає від українських біженців. Польські високопосадовці кажуть на чорне біле і навпаки. Адже йдеться не про біженців, а про трудових мігрантів, без яких доволі позитивні економічні показники Польщі зменшились би на багато відсотків. Коли проблема біженців з Близького Сходу, зокрема Сирії, стала дуже гострою, треба було якось реагувати. Польське керівництво знайшло відмовку – мовляв, ми прийняли мільйон українських біженців. І це абсолютно неправда і дуже сумно, коли адекватні керівники говорять такі неадекватні речі. Але ця справа тимчасова, бо я думаю, що в Європі прекрасно розуміють, що мова йде не про біженців. Те ж саме стосується самих поляків, які сотнями-тисячами їхали до Західної Європи, зокрема до Великої Британії. І цей факт є не стільки маніпуляцією інформації, як прикладом її щонайменше недобросовісного використання», – вважає дипломат.

При цьому проблема біженців у Євросоюзі залишається серед найважливіших. Проти квот на розподіл мігрантів у межах ЄС разом з Польщею виступили Угорщина та Чехія.

У грудні 2017 р. Єврокомісія подала до Суду Європейського Союзу позови проти Польщі, Угорщини та Чехії. Причиною стала відмова цих трьох країн приймати біженців із Греції та Італії за рішенням про перерозподіл, ухваленим ЄС у 2015 р. Окремий позов Єврокомісія подала проти Угорщини. Він стосується ухвалених у цій країні законів про фінансовані з-за кордону неурядові організації та про вищу освіту. У Єврокомісії кажуть, що Угорщина не внесла до цих законів зміни, щоб привести їх у відповідність із законодавством ЄС (URL: http://www.dw.com/uk/a-42011916).

Характерно, що на тлі суперечок із Брюсселем ці країни посилюють двосторонні зв’язки. Прем’єр-міністр Угорщини В. Орбан 3 січня 2018 р. провів у Будапешті зустріч зі своїм польським колегою М. Моравецьким. Під час прес-конференції вони зробили спільну заяву, адресовану ЄС.               Прес-конференція обох глав уряду була сконцентрована на складних відносинах з Європейським Союзом. Оскільки обидві держави перебувають у конфлікті з ЄС через відмову виконувати квоти і приймати біженців, а також праву націоналістичну політику це загострило їхні відносини з Брюсселем. «Ми є економічним двигуном Європи та регіоном з найстрімкішим економічним зростанням, без якого не могло б бути і мови про будь-яке значне розширення ЄС. Ми хочемо бути країнами з ефективною економікою, а не жити знову в імперії. Європейський Союз повинен бути об’єднанням держав», – зауважив В. Орбан (URL: https://newwest.media/article/2018/1/4/polshcha-ta-ugorshchina-ies-ce-ob-iednannya-a-ne-imperiya).

За результатами перемовин він заявив, що обидві країни прагнуть відігравати важливу роль у майбутньому ЄС. А що стосується питання біженців він наголосив, що міграційна політика Європейського Союзу зазнала поразки та додав, що Варшава і Будапешт виступають проти квот на розподіл мігрантів у межах ЄС. Угорський прем’єр, знаний своїми консервативними поглядами, сказав, що у Польщі та Угорщини є «бачення майбутнього Європи».

Окремі заклики прем’єра Угорщини можуть негативно позначитися і на Україні. Зокрема він розкритикував політику ЄС щодо Росії та назвав дурістю демонізацію В. Путіна Європою. «Для хорошого європейця Путін може видаватися дияволом, однак його демонізація є дурістю», – зазначив В. Орбан (URL: https://www.pravda.com.ua/news/2018/01/14/7168300/). Він назвав політику ЄС стосовно Росії невдалою через її односторонність. За його словами, багато проблем у відносинах Брюсселя і Москви витікають з того, що ЄС не розуміє Росію. «ЄС має одночасно демонструвати силу і бажання співпрацювати», – зазначив угорський прем’єр, хоча й зауважив, що Угорщина не застосовує своє право вето у питанні санкцій проти Росії, щоб не підривати єдність ЄС.

Ще одним показовим моментом є той факт, що Будапешт уже пообіцяв, що буде блокувати будь-які санкції проти Польщі, зокрема позбавлення права голосу в ЄС.

Впевненість у цьому висловлюють і окремі польські політики, зокрема голова канцелярії прем’єр-міністра Польщі М. Дворчик. «Можна бути упевненими в цьому на 100 %, і ми про це давно знаємо. Перед Різдвом прем’єр В. Орбан абсолютно однозначно висловився», – заявив М. Дворчик.

Голова канцелярії польського прем’єра підкреслив, що в цьому можна не сумніватися не лише через дружні відносини Польщі й Угорщини, а й тому, що це суперечить інтересам країн Центральної Європи, і звинувачення з боку Єврокомісії не мають під собою юридичних підстав (URL: https://www.ukrinform.ua/rubric-world/2376732-polsa-virit-so-ugorsina-zahistit-ii-vid-sankcij-es.html).

При цьому міністр закордонних справ Угорщини П. Сійярто під час зустрічі зі своїм німецьким колегою заявив, що останнім часом у Європі та світі виникла зовсім нова ситуація. Тому Угорщина зацікавлена в посиленні ЄС і вважає, що Європа має для цього досить сил. За його словами, всі країни-члени повинні докласти зусиль, щоб сприяти цій економічній силі, підвищенню конкурентоспроможності, що є «найголовнішим завданням». У цьому контексті глава МЗС Угорщини відзначив роль співпраці держав «Вишеградської четвірки» (Польщі, Чехії, Угорщини, Словаччини) та Німеччини. «Ми в Угорщині бачимо це таким чином, що вісь європейського економічного співробітництва поступово зміщується до Східної Європі», – заявив П. Сійярто, зауваживши, що торгівля між ФРН і країнами «Вишеградської четвірки», де нині головує Угорщина, зростає більш високими темпами, ніж між Німеччиною і Францією.

Водночас, визнав угорський міністр, є сфери, де думки двох країн розходяться. У першу чергу – із проблеми міграції. У цьому питанні особливе значення має захист зовнішніх кордонів.

«Ми хочемо зберегти Шенгенську систему, ми вважаємо, що ЄС має ухвалити спільне рішення про те, хто може приїжджати в Європу, а хто ні. І треба вирішувати проблеми, а не дозволяти, щоб проблеми імпортували нам», – заявив глава МЗС Угорщини. З німецьким колегою він згоден у тому, що обговорювати це треба цивілізовано, і Угорщина готова до такого обговорення, але тільки якщо воно ґрунтуватиметься на фактах, підкреслив П. Сійярто (URL: https://www.ukrinform.ua/rubric-world/2379806-kriza-bizenciv-budapest-gotovij-govoriti-z-berlinom-ale-ne-importuvati-problemi.html).

У Чехії, яка наразі також переживає далеко не найкращі часи у взаємовідносинах з ЄС, проходять президентські вибори. І від їх результатів також буде залежати подальша співпраця з об’єднаною Європою.  До другого туру виборів потрапили чинний президент М. Земан та екс-керівник чеської Академії наук Ї. Драгош. Вони здобули 39 % та 27 % голосів виборців відповідно. І хоча президент Чехії не має значних повноважень, він представляє інтереси країни у світі, призначає послів, веде переговори щодо міжнародних договорів. Тому  в плані реалізації зовнішньої політики досить принциповим є протистояння симпатика кремлівської політики М. Земана та єврооптиміста Ї. Драгоша.

М. Земан завойовує симпатії виборців, критикуючи Євросоюз та його міграційну політику. «Якщо європейські країни приймуть хвилю мігрантів, то серед них будуть і терористичні групи... Так ми сприяємо розширенню діяльності Ісламської держави у Європі», – заявив він у червні 2015 р., у розпал міграційної кризи у Європі.

Не найкращою кандидатурою є чинний чеський президент і для України. Він неодноразово називав санкції проти Росії шкідливими, а його висловлювання щодо Донбасу та Криму обурювали українців. Так, у жовтні 2017 р. під час виступу в Парламентській асамблеї Ради Європи М. Земан запропонував вважати окупацію Криму «завершеною справою» і розв’язати конфлікт компенсацією для України «у фінансовій формі, або нафтою та газом».

Натомість, під час передвиборної кампанії Ї. Драгош заявив, що вважає окупацію Криму порушенням міжнародного права та не має наміру допомагати Кремлю закликами до скасування санкцій (URL: http://www.bbc.com/ukrainian/features-42677089).

Але як правильно зауважив український дипломат Б. Яременко, наша держава не є пріоритетом на виборах Чехії, оскільки і не може бути для України однозначної переваги або недоліку. «Це воля Чехів, якого обирати собі президента і як з ним жити», – додав дипломат. На його думку, Україна повинна чекати на другий тур виборів, розуміючи, що уряд Чехії підтримує європейську політику санкцій, щодо Росії (URL: https://www.obozrevatel.com/ukr/politics/soyuzniki-ukraini-obednayutsya-zrobleno-guchnu-zayavu-pro-prezidentski-vibori-v-chehii.htm).

Однак і тут не все так просто, у середу 17 січня 2018 р. прем’єр-міністр Чехії А. Бабіш на прес-конференції оголосив про відставку уряду через те, що днем раніше парламент країни проголосував за недовіру кабміну. «Уряд прийняв рішення про відставку, відповідний документ я вручу президенту особисто на Празькому граді, попрошу його знайти час для нашої зустрічі», – заявив А. Бабіш.

Політичні сили відмовляються підтримувати прем’єра, поки його звинувачують у шахрайстві з коштами ЄС (Європейське бюро щодо боротьби з шахрайством оприлюднило доповідь, у якій говориться про те, що бізнес-проект прем’єра Чехії А. Бабіша надав неправдиві та неповні дані в заявці на отримання гранту ЄС). Сам А. Бабіш заперечує всі звинувачення (URL: https://ua.korrespondent.net/world/3929614-uriad-chekhii-vidpravyly-u-vidstavku).

Таким чином, можемо констатувати, що окремі країни-члени, мають досить напружені відносини з Європейським Союзом, наразі до них належать Польща, Угорщина та Чехія. Серед причин – експерти виокремлюють як внутрішні, пов’язані в першу чергу з політичною кон’юнктурою в цих країнах, так і зовнішні, які здебільшого пов’язані з небажанням приймати біженців, а також економічними процесами. Найбільш проблемні взаємовідносини наразі склалися між ЄС та Польщею, вони вже призвели до безпрецедентних  кроків застосування санкцій щодо країни-учасниці. Хоча і малоймовірно, але існують думки про вихід Польщі з ЄС. Разом із Брекзітом, окремими сепаратистськими проявами, євроскетпиками та проросійськи налаштованими політиками це може стати реальною загрозою існуванню єдиної Європи. Для України негативними наслідками таких процесів є ризик втрати підтримки в протистоянні російській агресії, зняття антиросійських санкцій та взагалі майбутнього євроінтеграції. Однак, беручи до уваги ті переваги, які надає членство в ЄС, а також обсяг дипломатичної роботи, що проводиться на всіх рівнях, можна сподіватися на більш сприятливий розвиток подій.

 

Дем’яненко М. Останні тенденції взаємовідносин Польщі, Угорщини і Чехії з ЄС: причини загострення та прогнози [Електронний ресурс] /  М. Дем’яненко // Україна: події, факти, коментарі. – 2018. – № 2. – С. 21–29. – Режим доступу: http://nbuviap.gov.ua/images/ukraine/2018/ukr2.pdf. – Назва з екрану.