С. Кулицький, ст. наук. співроб. СІАЗ НБУВ

Оцінки ймовірного розвитку української економіки на перспективу

 

Напередодні та після новорічних свят ЗМІ традиційно наповнюються повідомленнями, в яких оцінюються економічні підсумки року, що минає, і пропонуються прогнози на перспективу. Не став в цьому плані виключенням і нинішній рік. Продовження зростання валового внутрішнього продукту та інші позитивні зміни, що сталися в українській економіці у 2017 р. (Детальніше див. матеріал СІАЗ НБУВ в «Україна: події, факти, коментарі» – 2017. – № 24) формують доволі хороші передумови подальшого розвитку економіки у найближчому майбутньому.

Правда, не слід повністю нехтувати ймовірністю впливу на економічну ситуацію в Україні у 2018 р. тих чи тих форс–мажорних чинників. Потужним потенційним генератором таких збурень як економічного, так і військово–політичного характеру щодо України є агресивна політика Росії. Особливо це стосується перебігу воєнного протистояння на Донбасі. Причому деякі оглядачі ЗМІ, наприклад, аналітик Українського інституту майбутнього І. Тишкевич, висловлюють цілком обґрунтоване припущення, що, через президентську передвиборну кампанію в Росії а також інтереси інших, поряд з Україною, сторін, як то Європейський Союз і США, як мінімум у першій половині 2018 р. події в зоні російсько–українського збройного протистояння на Донбасі будуть розвиватись згідно зі сценарієм, так би мовити, «ні війни, ні миру» (Мир в 2018. Новое время. 2017. С.148). Причому з таким сценарієм перебігу подій на Донбасі згодні доволі багато експертів. А взагалі, враховуючи певну інерцію суспільних процесів, не виключено, що такий перебіг подій зберігатиметься й до кінця 2018 р. Не виключена, правда, ймовірність деякого загострення збройного протистояння на Донбасі з боку російсько–окупаційних військ у другій половині 2018 р. з метою досягнення російською стороною якихось політичних цілей. Однак навряд чи таке загострення буде достатнім, щоб радикально дестабілізувати економічну ситуацію в Україні та навколо неї.

Хоча директор Національного інституту стратегічних досліджень (НІСД), академік НАНУ В. Горбулін, висловлюючи занепокоєння з приводу перемовин між Росією та США щодо ситуації в Україні без участі України, зазначає наступне. «Ми не кажемо, що все йде до нового Мюнхена, але контури того, що відбувається, здаються до неприємного знайомими ... Не можна виключати, що Росія паралельно повним ходом готує й альтернативний сценарій – суто воєнний. Утім, питання великої війни – це ще й питання політичного майбутнього самої Росії і В. Путіна зокрема. Висловлюються думки (з якими цілком можна погодитися), що загроза великої війни з ініціативи Росії – це ймовірність, що припадає на період після залишення В. Путіним посади 2024 року (якщо не станеться якихось екстремальних ситуацій). Якщо поточний характер внутрішньої і зовнішньої політики Росії не зміниться, то паростки відвертого фашизму й релігійного фундаменталізму, які ми спостерігаємо тут і зараз у Росії, дадуть справжні плоди саме до 2024–го» (Дзеркало тижня. 2017. №49–50. С.3).

Таким чином, принаймні у 2018 р. дестабілізація економічної ситуації в Україні під впливом суто зовнішньої військової агресії малоймовірна. Радше Росія активізує застосування проти України у 2018–2019 рр. широкого спектру інших механізмів і прийомів гібридної війни, особливо її інформаційно–психологічної, міжнародно–правової та фінансової складових. Адже в Україні 2019 р. – рік виборів президентських і парламентських, що автоматично робить вітчизняну економіки більш вразливою до різноманітних інформаційно–психологічних та фінансових шоків.

Тому, як наголошує директор з аналітичної роботи Інституту суспільно–економічних досліджень Я. Жаліло, «вибори Президента України та Верховної Ради, що мають відбутися у 2019 р., чинитимуть визначальний вплив на економічну політику України вже у 2018–му. Очевидно, протягом року вага соціальних проектів зростатиме, що, відповідно, продовжить тренд збільшення споживчих витрат і послаблюватиме внесок капітальних інвестицій. Зручна для політичного циклу ситуація складається на зовнішніх ринках: позитивна кон'юнктура даватиме змогу отримувати достатні фінансові ресурси для реалізації соціальних програм і підвищення заробітних плат, при цьому не вдаючись до непопулярних кроків, які зазвичай необхідні, щоб пожвавити підприємницьку та інвестиційну активність. Відтак, вікно можливостей для реформ, орієнтованих на зростання, напевне, закривається принаймні до середини 2019–го, а головним завданням уряду в цих умовах буде отримати максимум позитивного ефекту та мінімізувати нестабільність від пасивного слідування економіки впливам трендів зовнішніх і внутрішніх ринків. Досвід 2017 р. для цього може бути досить корисним» (Дзеркало тижня. 2017. №49–50. С.8).

Протягом останніх років у вітчизняній економіці відбулись суттєві зміни, які, вже у якості самостійних економічних чинників впливатимуть на подальший розвиток господарського комплексу України. Наприклад, багато незалежних експертів висловлювали думку, що банківська система України на сьогодні значно зміцніла, позбувшись слабких і неефективних фінансових установ. Зокрема, як зазначає заступник виконавчого директора Міжнародного валютного фонду (МВФ) від України, В. Рашкован, «в результаті на виході 2017–го у нас: прозора банківська система зі зрозумілими кінцевими бенефіціарами; скорочена у два рази кількість банків (близько 95 слабких банків, які фінансували своїх власників за рахунок вкладників, вийшли з ринку, найкрупніший банк націоналізовано); банки хорошими темпами нарощують депозитну базу (+ 18,6 млрд грн. нових депозитів за 10 місяців 2017–го); повільно, але впевнено відновлюється кредитування» (Мир в 2018. Новое время. 2017. С.166). Все це дає підстави сподіватись на певне поліпшення фінансової ситуації в Україні вже у 2018 р.

Крім того, мабуть, значний вплив на розвиток української економіки у 2018 р. справлятимуть кардинальні зміни, що були напередодні започатковані на ринку праці та у сфері пенсійного забезпечення населення. Ці заходи започаткували важливі зміни у кількох перспективних напрямках розвитку української економіки на перспективу. Так, двократне підвищення мінімальної зарплати в Україні не лише дало змогу суттєво «детінізувати» ринок праці та поповнити зведений бюджет України, а можливо, започаткувало нову ідеологію розвитку вітчизняного ринку праці на коротку й середньотермінову перспективу. Аналогічно справлятимуть позитивний вплив на перспективний розвиток вітчизняної економіки і зміни, що відбулись у сфері пенсійного забезпечення, як то підвищення пенсій та страхового стажу.

Згадані економічні новації внесли суттєві корективи у розподіл доходів між різними верствами населення України. І те, що згадані новації сприятимуть зростанню доходів переважно тих верств населення, чиї статки були нижче від середньоукраїнського рівня, найімовірніше позитивно впливатиме на розвиток вітчизняної економіки протягом кількох наступних років. Адже населення з нижчими рівнями доходів висуває попит насамперед на товари вітчизняного виробництва. Таким чином, підвищення мінімальних зарплат і пенсій робитиме свій позитивний внесок у збільшення обсягів внутрішнього попиту як важливого чинника зростання української економіки у нинішньому і наступних роках.

Поряд з цим, оскільки українська економіка значною мірою є експортно орієнтованою й водночас імпортно залежною, дуже великий вплив на її розвиток справляє кон’юнктура світових товарних ринків. Як наголошувалось в аналітичних документах Національного банку України (НБУ), зовнішня цінова кон’юнктура для українських експортерів у 2017 р. поліпшилася, насамперед завдяки суттєвому зростанню цін на чорні метали. У 2018 – 2019 роках ситуація стабілізується з подальшим слабким висхідним трендом. Очікується, що ціни на чорні метали, попри можливу корекцію, залишатимуться високими за рахунок як збільшення попиту та дією антидемпінгових мит, запроваджених низкою країн, так і дефіцитом певних компонентів для виготовлення металів і відповідним збільшенням собівартості. В цілому, ситуація на зовнішніх ринках сприятлива для металургів: очікується, що динаміка ціни на сталь буде дещо кращою за динаміку цін на залізну руду та коксівне вугілля, зазначають фахівці НБУ. Світові ціни на зернові поволі зростатимуть на тлі скорочення обсягів виробництва в умовах сталих обсягів споживання. Очікується, що світове виробництво зернових у 2017/2018 маркетинговому році (МР) скоротиться на 3% рік до року (р/р). А загалом, у 2018 р. очікується зниження цін на сталь та залізну руду. У такому разі зменшення валютних надходжень до платіжного балансу України від підприємств гірничо–металургійного комплексу ймовірно вдасться компенсувати за рахунок підвищення вартості продовольства, зумовленого низьким врожаєм у світі в поточному маркетинговому році.

При цьому в НБУ зазначають, що світові ціни на енергоносії у 2018 р. можуть зростати дещо вищими темпами, ніж раніше очікувалось. На ринку нафти очікується тенденція до помірного зростання цін. У 2018 р. підтримку цінам надаватиме поступове зростання попиту, особливо з боку США, Китаю, Індії та Японії. За оцінками ОПЕК, загальний попит зросте у 2017 р. на 1,5%, а у 2018 р. – ще на 1,4%. Загалом же, зазначається в аналітичних матеріалах НБУ, динаміка світових цін на сировину на нинішній рік поки не викликає суттєвого занепокоєння.

В цілому, у 2018 – 2019 рр. очікується доволі сприятлива для українських експортерів цінова кон’юнктура міжнародних ринків. Однак, поки в українському експорті переважають товари з низькою доданою вартістю, то сприятлива для вітчизняних підприємств кон’юнктура міжнародних ринків не може бути надійною запорукою тривалого й до того ж безкризового розвитку української економіки.

Водночас, як свідчить досвід минулого, вагомий вплив на розвиток української економіки у цей період справлятимуть відповідні очікування підприємців і населення (домогосподарств). Тому нам варто окремо зупинитись на ділових очікуваннях суб’єктів підприємництва в Україні. Зокрема, Департаментом статистики та звітності НБУ проводяться щоквартальні опитування керівників підприємств щодо оцінки ними поточної та майбутньої ділової активності, інфляційних і курсових очікувань, змін економічної ситуації в країні. На початок січня 2018 р. останні результати такого опитування були офіційно оприлюднені за ІІІ квартал 2017 р. Було опитано всього – 670 підприємства у 22 регіонах України. Опитування було проведене у період 04 серпня – 04 вересня 2017 р. і є репрезентативним за основними видами та напрямами діяльності, розмірами підприємств за кількістю працівників. Через інерційність соціально–психологічних процесів, їх аналіз дає певні уявлення про економічні очікування у вітчизняному бізнес–середовищі, а отже – й про їх вплив на розвиток економічних процесів в Україні у 2018 р., або, принаймні – у першій його половині. Отже, опитування суб’єктів підприємництва України стосовно їх ділових очікувань на І – ІІІ квартали 2018 р., проведене Департаментом статистики та звітності НБУ, засвідчило наступне.

«Тривало поліпшення очікувань респондентів щодо макроекономічної ситуації в Україні та розвитку своїх підприємств». Зокрема, респонденти продовжували очікувати на зростання обсягів виробництва товарів і послуг в Україні в наступні 12 місяців – баланс очікувань становить 17,5% (у ІI кварталі 2017 року – 14,2%). Причому зростання обсягів виробництва очікували респонденти великих, середніх і малих підприємств усіх основних видів діяльності, найбільше – енерго– та водопостачання і торгівлі. Також у наступні 12 місяців респонденти очікували на стабілізацію темпів інфляції – зростання споживчих цін на 10,0% (у ІІ кварталі – 9,9%). Причому, як наголошують фахівці НБУ, «основні фактори впливу на зростання споживчих цін не змінилися: витрати на виробництво та курс гривні до іноземних валют». З іншого боку, на момент опитування спостерігалось очікування респондентів щодо послаблення девальваційних процесів: середнє значення обмінного курсу гривні – 28,46 грн./дол. США (у ІІ кварталі – 28,68 грн./дол. США).

Респонденти продовжували очікувати на «пожвавлення ділової активності: індекс ділових очікувань (ІДО) підвищився до 117,4% (у ІІ кварталі 2017 р. – 114,3%). Пожвавлення ділової активності очікують респонденти всіх видів економічної діяльності, крім респондентів будівництва. Найоптимістичніші прогнози в підприємств переробної промисловості (ІДО – 127,1%), транспорту та зв’язку (122,9%), а також торгівлі (120,2%). Зростання індексу ділових очікувань відбулося в основному завдяки підвищенню прогнозів респондентів щодо інвестиційних видатків та кількості працівників, а також збереження високих очікувань щодо загальних обсягів реалізації продукції в наступні 12 місяців. При цьому найвищими залишаються оцінки респондентів щодо зростання загальних обсягів реалізації продукції й інвестиційних видатків на придбання машин, обладнання та інвентарю. Показово, що збільшення кількості працівників на своїх підприємствах респонденти очікували третій квартал поспіль. Пожвавлення економічної активності очікують респонденти у 21 регіоні України, тоді як спад економічної активності своїх підприємств прогнозують лише респонденти Івано– Франківської області (ІДО – 96,2%). А найвищі очікування щодо пожвавлення економічної активності в респондентів Львівської (ІДО – 144,3%) і Вінницької (131,1%) областей.

При цьому респонденти переважно і надалі очікували на поліпшення фінансово–економічного стану своїх підприємств. В результаті баланс очікувань зріс до 17,8% (у ІІ кварталі 2017 р. – 17,6%). Також показово, що респонденти шостий квартал поспіль високо оцінювали перспективи зростання загальних обсягів реалізації продукції своїх підприємств: баланс очікувань – 24,9% (у ІІ кварталі 2017 р. – 25,2%). Такі оцінки давали респонденти всіх видів економічної діяльності, крім будівництва. А найвищі оцінки були у підприємств переробної промисловості та торгівлі (баланси відповідей – 39,1% і 34,5%). Цілком закономірно, що за таких обставин респонденти переважної більшості видів економічної діяльності очікували на збільшення інвестиційних видатків на своїх підприємствах у наступні 12 місяців. До того ж, судячи з результатів опитування, проведеного НБУ, збільшення обсягів іноземних інвестицій продовжиться: баланс відповідей – 18,1% (у ІІ кварталі 2017 р. – 10,3%).

Також продовжувались посилюватися очікування респондентів щодо збільшення кількості працівників на своїх підприємствах у наступні 12 місяців. Баланс очікувань підвищився до 5,0% (у ІІ кварталі 2017 р. – 2,3%). Збільшення кількості працівників очікується на підприємствах переробної промисловості, торгівлі, транспорту та зв’язку, інших видів діяльності. При цьому очікування щодо збільшення майбутніх витрат на оплату праці одного найманого працівника дещо посилилися. Баланс відповідей – 61,2% (у ІІ кварталі 2017 р. – 60,2%). А найвагоміші чинники, що обмежують спроможність підприємств збільшувати виробництво, за результатами опитування – занадто високі ціни на енергоносії, а також сировину та матеріали. При цьому суттєво збільшилися оцінки негативного впливу на виробництво фактору браку кваліфікованих працівників (22,4%, збільшення на 3,7 п. п.).

Водночас вже традиційно очікувалося зростання цін як на покупні товари і послуги, так і на продукцію власного виробництва: баланси відповідей становили 86,2% та 61,4% (у ІІ кварталі 2017 р. – 84,7% та 58,8% відповідно). Причому найбільше на подорожчання продукції власного виробництва впливатимуть ціни на енергоносії (61,8% відповідей), а також на сировину та матеріали (60,6%).

І хоча, за оцінкою фахівців НБУ, потреба підприємств у позикових коштах залишається високою, респонденти дещо знизили свої очікування щодо зростання потреби в позикових коштах найближчим часом: баланс відповідей – 37,8% (у ІІ кварталі 2017 р. – 38,5%). Частка респондентів, яка планує брати кредити, залишилася практично на рівні попереднього кварталу – 38,5% (у ІІ кварталі 2017 р. – 38,2%). Найбільше планують брати кредити великі підприємства (50,0% відповідей); підприємства, що здійснюють експортні та імпортні операції (53,3%); переважно це – підприємства переробної промисловості (55,7% відповідей). Вітчизняні підприємства, згідно з результатами опитування, і надалі планують активно залучати банківські кредити, переважно в національній валюті. При цьому частка респондентів, яка планує брати кредити в національній валюті, зменшилася до 81,5% (у ІІ кварталі 2017 р. – 85,6%). Найбільше планують брати кредити в національній валюті: за видами економічної діяльності – підприємства сільського господарства (90,3%); за розміром – малі підприємства (93,6%); за напрямом діяльності – підприємства, що не здійснюють експортно–імпортних операцій, і ті, що здійснюють лише імпортні операції (по 92,0%). З іншого боку, в іноземній валюті найбільше планують брати кредити: за розміром – великі підприємства (27,7%); а за напрямом діяльності – підприємства, що здійснюють експортні та імпортні операції (29,5%). При цьому найсуттєвішою перешкодою для залучення нових кредитів залишаються занадто високі ставки за кредитами (66,1% респондентів).

Загалом, як бачимо, відносно менше схильні до залучення банківських кредитів підприємства зорієнтовані у своїй діяльності переважно на внутрішній український ринок. І це цілком зрозуміло. Адже прибутковість економічних операцій на внутрішньому українському ринку нижче, ніж на зовнішньому, що, в решті решт, і є вагомою перешкодою на шляху збільшення обсягів кредитування української економіки банками–резидентами України. Чи зміниться суттєво ситуація з кредитуванням реального сектору української економіки у 2018 – 2019 рр. після серйозної реструктуризації вітчизняної банківської системи, що відбулась у попередні роки, поки оцінювати вкрай важко. Адже деякі ділові стереотипи можуть зберігатись певний час, коли матеріальні основи, що їх породили, вже зникли. Однак, в цілому, ділові очікування вітчизняних підприємців можна охарактеризувати як стримано оптимістичні. І це може бути вагомим позитивним чинником розвитку української економіки, принаймні у 2018 р.

Водночас новітня українська історія свідчить, що доволі вагомий вплив на розвиток вітчизняної економіки можуть справляти відповідні настрої та очікування населення. Цим обумовлена й регулярність проведення відповідних маркетингових досліджень. Так, за інформацією компанії GfK Ukraine, «у листопаді 2017 р. споживчі настрої українців лишилися майже без змін: індекс споживчих настроїв (ІСН) становив 62,3, що лише на 0,3 пункти (п.) менше, ніж у жовтні» (після його зростання у вересні).

Причому, як свідчать опитування компанії GfK Ukraine, українці були більш песимістичні в оцінках власного матеріального становища, як поточного так і перспективного, порівняно з оцінками перспектив економічного розвитку України в цілому. Зокрема, у листопаді 2017 р. індекс поточного становища (ІПС) зменшився порівняно з попереднім місяцем на 2,2 п. та склав 57,8. Утім, у листопаді 2016 р. цей показник становив 46,8,тобто був на 11,0 п. нижче, ніж у листопаді 2017 р. Так само, індекс поточного особистого матеріального становища респондентів зріс із 34,7 у листопаді 2016 р. до 47,5 у листопаді 2017 р. Як бачимо, попри переважання песимістичних настроїв, в економічних оцінках населенням власного матеріального стану у 2017 р. все–таки певні позитивні зрушення відбулись.

Водночас оцінки перспектив економічного розвитку України в цілому з боку населення були помітно менш песимістичними, ніж оцінки особистого матеріального становища респондентів. Зокрема, у листопаді 2017 р. індекс очікуваного розвитку економіки країни протягом найближчого року збільшився на 2 п та склав 61,7; а індекс очікуваного розвитку економіки країни впродовж найближчих 5 років становив 76, що на 1,8 п. вище за показник жовтня 2017 р. А порівняно з листопадом 2016 р. зазначені індекси зросли, відповідно, на 21,1 п. і 16,2 п. Як бачимо, за минулий рік в оцінках перспектив економічного розвитку України з боку населення відбулись суттєві позитивні зміни.

При цьому, як зазначається у прес–релізі компанії GfK Ukraine, «очікування українців щодо безробіття у листопаді 2017 р. покращилися: показник індексу очікуваної динаміки безробіття опустився на 6,2 п. та склав 122,1. Невеликі зміни відбулися з індексом інфляційних очікувань, який зріс на 1 п., склавши 186,8. Очікування українців щодо курсу гривні впродовж найближчих 3 місяців погіршилися: індекс девальваційних очікувань піднявся на 10 пунктів ─ до значення 166,6».

Однак і в цих очікуваннях українців протягом 2017 р. відбулись певні позитивні зрушення, особливо стосовно очікуваної динаміки безробіття. Інфляційні ж очікування населення у листопаді 2017 р. порівняно з листопадом 2016 р. хоча і знизились на 3,4 п., але все–одно залишались вже традиційно високими. А девальваційні очікування українці протягом означеного періоду навіть зросли на 2,0 п.

З наведених результатів опитування населення, проведеного компанією GfK Ukraine, можна зробити деякі наступні висновки. Очікування населення, тобто переважно найманих працівників, стосовно зменшення безробіття, а отже – і покращення попиту на робочу силу в Україні, в основному, співпадають з аналогічними очікуваннями підприємців та зростанням ділової активності в українській економіці. Це, своєю чергою, може сприяти зростанню зарплат найманих працівників у 2018 р., принаймні у деяких галузях вітчизняної економіки, як то сільське господарство, харчова промисловість, будівництво, деякі галузі машинобудування та сфери послуг тощо. Відповідним чином зростатиме й попит населення на товари й послуги.

Однак зростання споживчого попиту в Україні у 2018 р. може нести у собі й певні загрози дестабілізації вітчизняної економіки у наступні роки, зокрема, як свідчить новітня українська історія, помітне покращення матеріального становища населення протягом останніх 25 років, як правило, призводило до зростання попиту (іноді доволі стрімкого) на споживчі товари, особливо на імпортні, а не до значного збільшення заощаджень із подальшим їх перетворенням на інвестиції у розвиток національної економіки. І таке зростання попиту на імпортні споживчі товари робило свій внесок у формування негативного сальдо України у зовнішній торгівлі товарами, що своєю чергою справляло негативний вплив на обмінний курс гривні до долару США та інших вільноконвертованих валют. Тому не можна відкидати ймовірності того, що подібна тенденція в українській економіці буде розвиватись і у 2018 р.

Звичайно, вплив розглянутих вище економічних, політичних та соціально–психологічних чинників на розвиток української економіки у 2018 р. може бути скоригований дією якихось форс–мажорних чинників. Такий вплив можна розглядати у формі різних сценаріїв перебігу подій, коли ймовірність тих чи тих подій стане більш прогнозованою. Однак, як свідчить світовий та вітчизняний досвід, точність кількісних оцінок впливу таких екстраординарних подій на економічний розвиток держави вкрай низька. Тому в цій роботі форс–мажорних чинники, імовірність прояву яких не визначена, не розглядаються.

Водночас важливим системоутворюючим чинником національного економічного розвитку є державний бюджет України. Тим більш, що у цьому документі та супроводжуючих статистичних матеріалах до нього надаються конкретні прогнозні оцінки макроекономічного розвитку України. Так, згідно із Законом «Про Державний бюджет України на 2018 рік» передбачено, що у 2018 р. доходи держави складатимуть 913,6 млрд грн. при витратах 988,6 млрд грн. Граничний обсяг дефіциту державного бюджету 2018 р. встановлено в розмірі 81,8 млрд грн., у тому числі граничний обсяг дефіциту загального фонду держбюджету – 61,7 млрд грн., спеціального фонду – 20,1 млрд грн. Однак, він не перевищить граничного показника і збережеться в межах 2,4% від внутрішнього продукту (ВВП) країни. А граничний розмір державного боргу України на кінець 2018 р. становитиме 1,9 трлн грн (60% ВВП на відміну від 63% у 2017 р., як підкреслюють оглядачі деяких ЗМІ). Державний бюджет підготовлено, виходячи з прогнозу інфляції у 2018 р. на рівні 9%. А середньорічний обмінний курс долара США у державному бюджеті на 2018 р. визначено на рівні 29,3 грн./дол. Тоді як на кінець 2018 р. очікується послаблення гривні до 30,1 грн./ дол. При цьому річне зростання українського ВВП у співставних цінах передбачено на рівні 3%, а номінальний ВВП за підсумками 2018 р. очікується в обсязі 3 332,3 млрд грн.

Оглядачі ЗМІ звертають увагу на те, що українцям знову підвищать зарплатню і прожитковий мінімум. Згідно з документом, до кінця 2018 р. мінімальна зарплатня має зрости на 16% – до 3723 грн. Згодом ЗМІ також повідомили, що Кабінет міністрів України на основі моніторингу виконання Державного бюджету України за підсумками першого кварталу 2018 р. розгляне питання про можливість підвищення розміру мінімальної зарплати з другого кварталу 2018 р. По суті, у державному бюджеті на 2018 р. передбачено підвищення соціальних стандартів завдяки підвищенню прожиткового мінімуму. Він у цьому році зросте на 9%. Так, з 1 січня 2018 р. прожитковий мінімум становитиме 1700 грн, з 1 липня – 1777 грн, а з 1 грудня 2018 р. – 1853 грн. Також з бюджету–2018 виділили кошти на підтримку малозабезпечених сімей та інших одержувачів соціальної допомоги. На такі потреби у цьому році передбачено 59,9 млрд грн., що на 6 млрд грн. більше, ніж у 2017 р. До того ж оглядачі ЗМІ зазначають, що на субсидії в 2018 р. з бюджету планується виділити близько 71 млрд грн.

Зі свого боку, прес–служба Міністерства економічного розвитку і торгівлі (МЕРТ) повідомила, що «1 грудня Кабінет Міністрів України ухвалив зміни до основних прогнозних показників економічного і соціального розвитку України на 2018–2020 роки для використання їх, зокрема, під час опрацювання проекту Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік», а також інших програмних і прогнозних документів. Мінекономрозвитку актуалізувало низку припущень прогнозу щодо поточної макроекономічної ситуації, а саме: прогнози міжнародних фінансових організацій щодо розвитку окремих країн світу та світової економіки в цілому (у бік незначного покращення), прогнозів рівня цін на світових товарних ринках (у бік погіршення). Відповідно до аналітичних даних зі світових ринків міжнародні експерти сьогодні більш стримано прогнозують цінову динаміку у 2018 році на певні види товарів, зокрема на залізні руди, добрива та пшеницю. Згідно з прогнозом зростання ВВП у 2018 році очікується на рівні 3%, у 2019 році – 3,6%, у 2020 році – 4%. Поряд із тим, очікуваний індекс споживчих цін (у розрахунку грудень до грудня попереднього року) на 2018 рік прогнозується на рівні 109%, 2019 рік – 106,5%, 2020 рік – 105%. Рівень безробіття у 2018 році згідно з прогнозом знизиться до 9,1%, у 2019 році – 8,9% та у 2020 році – 8,5%. Очікується, що зростання реальної заробітної плати у 2018 році становитиме 9,6%» (http://www.me.gov.ua/News/Detail?lang=uk–UA&id=cf76e644–419f–46fb–911a–26efb506c088&title=UriadSkoriguvavMakroprognozNa2018–2020–Roki). При цьому оглядачі деяких ЗМІ звертають увагу на те, що у цьому урядовому прогнозі було погіршено прогноз інфляції: «середньорічна інфляція в 2018 році прогнозується на 10,9% (попередній прогноз – 9,5%), в 2019 – 7,5% (раніше прогнозувалося – 6,2%) і в 2020 – 11,5% (попередній прогноз – 5, 8%)» (http://biz.nv.ua/ukr/economics/kabmin–pogirshiv–prognoz–infljatsiji–na–2300293.html).

Утім, треба пам’ятати, що процес економічного прогнозування сам по собі має перманентний і водночас варіативний характер. А це означає, що залежно від зміни економічних, соціально–політичних та інших факторів в Україні та у світі у прогнози розвитку української економіки вносяться ті чи ті зміни. Причому самі економічні прогнози іноді представлені у кількох варіантах, що обумовлено наявністю різних передумов і відповідно кількох сценаріїв розвитку економічної ситуації у перспективі. Тому цілком закономірно, що робочі економічні прогнози (тобто, ті прогнози, що не є базою для розробки відповідних нормативно–правових документів, як, наприклад, державний бюджет) різних органів державної влади і управління можуть так чи так різнитись між собою. Якщо ж говорити про економічні прогнози різних підприємств, установ, організацій і незалежних експертів, то вони доволі часто так чи так відрізняються від аналогічних прогнозів органів державної влади і управління.

В цьому контексті не стали виключенням і нинішні прогнозні оцінки перспектив розвитку української економіки. Хоча, як слушно зазначив голова комісії з банківського аналізу Українського товариства фінансових аналітиків (УТФА) В. Шапран, у прогнозах розвитку української економіки у 2018 р. має місце консенсус щодо темпів зростання валового внутрішнього продукту (ВВП) і різнобій щодо очікуваного рівня інфляції. Як зазначалось вище, Державний бюджет України на 2018 р. було розраховано на базі річного зростання ВВП (у співставних) цінах на рівні 3%. З іншого боку, за прогнозом МВФ український ВВП у 2018 р. зросте на 3,2 %, згідно з прогнозом Світового банку – на 3,5 %, а за прогнозом Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР) – на 3 %. Міжнародне рейтингове агентство Moody’s прогнозує 3,5 %–вий приріст ВВП України у 2018 р. Вже згадуваний вище В. Шапран підкреслює, що, в основному, «прогнози по приросту ВВП знаходяться в діапазоні + 3,0–3,5%. Хоча на ринку можна зустріти і песимістів, які дають 2 – 2,5%» (https://ukr.lb.ua/economics/2017/12/26/385148_makroriven_yakoyu_ekonomika_bude.html). А в огляді прогнозів розвитку вітчизняної економіки на сайті УНІАН експертні оцінки зростання ВВП України у 2018 р. коливаються у межах 2,5 – 3,5 %% (https://economics.unian.net/finance/2324284–ekonomika–ukrainyi–2018–uskorenie–rosta–pri–vyisokoy–inflyatsii.html). Що ж стосується неурядових оцінок інфляції в Україні у 2018 р., то, як засвідчив аналіз повідомлень ЗМІ, вони коливались у межах 6,5 – 13 %%. Такі розбіжності у прогнозах темпів інфляції в Україні можуть свідчити про відмінності у поглядах відповідних експертів на перспективи перебігу більш широкого спектру економічних процесів в Україні, ніж просто зростання споживчих цін у 2018 р. Хоча, звичайно, не можна також відкидати ймовірності того, що в деяких випадках економічне прогнозування стає спробою певного впливу на ринкову ситуацію, лобіюванням тих чи тих інтересів.

Водночас згадану близькість оцінок зростання ВВП України у 2018 р. можна пояснити наступним. По–перше, більшість експертів дотримується схожих поглядів щодо умов, рушійних сил і механізмів розвитку української економіки у 2018 р., які, в основному, проаналізовано вище. А, по–друге, порівняльна динаміка ВВП України у 2018 р. оцінюється у співставних цінах (тобто, виключає інфляцію). Такий порядок обліку ВВП дає змогу більш точно врахувати динаміку реального обсягу товарів і послуг в Україні, але при цьому він залишає поза увагою реальні умови, рушійні сили та механізми розвитку національної економіки. Утім, всі ці чинники економічного розвитку так чи так відображає чи навіть абсорбує у собі показник інфляції. Показник інфляції, сам по собі, більш адекватно відображає реальні економічні процеси в суспільстві, ніж показник темпів зростання ВВП (у постійних цінах). Цим і обумовлені наведені вище більші розбіжності в прогнозах інфляції, ніж у темпах зростання ВВП України у 2018 р. При цьому слід наголосити, що не лише вітчизняному бізнес–середовищу, а й українському суспільству загалом притаманні схильність до відносно вищих інфляційних і девальваційних очікувань. І хоча така схильність в українців нині нижче, ніж на початку цього століття, але вона все одно вище, ніж у підприємців і населення європейських країн загалом.

Що ж стосується прогнозу обмінного курсу гривні до долару США, то за згаданими вище прогнозами експертів, таких як голова департаменту аналітики інвестиційної компанії Concorde Capital О. Паращій, керівник аналітичного підрозділу групи ICU О. Вальчишен, директор аналітичної групи із суверенних рейтингів Fitch Ratings Е. Аріспе, виконавчий директор Фонду Блейзера О. Устенко і генеральний директор Dragon Capital Т. Фіала, які були узагальнені УНІАН, обмінний курс долару США на кінець 2018 р. коливатиметься в Україні у межах 27,5 – 30 грн./дол. Хоча, наприклад, перший заступник голови правління «Альпарі Банку» Є. Пєрєлигін припускає ймовірність обмінного курсу у 2018 р. на рівні 30,5 грн./дол. Згідно з прогнозами згаданої групи експертів дефіцит державного бюджету за підсумками 2018 р. буде знаходитись у межах 2,5 – 3 % ВВП, державний борг – у межах 2,5 – 3 % ВВП, а офіційні міжнародні (тобто золотовалютні) резерви НБУ складатимуть 20 – 21,6 млрд дол. США (в еквіваленті).

В цілому недержавні експерти зосереджують свою увагу, в основному, на фінансових, макроекономічних аспектах економічного розвитку України. Зі згаданої вище групи недержавних експертів лише двоє прогнозували динаміку / зростання промислового виробництва в Україні у 2018 р.: голова департаменту аналітики інвестиційної компанії Concorde Capital О. Паращій – на 4,6 % і керівник аналітичного підрозділу групи ICU О. Вальчишен – на 2%.

Водночас треба також наголосити, що представлені у ЗМІ незалежними експертами показники прогнозів розвитку української економіки у 2018 р. переважно близькі до параметрів урядового прогнозу розвитку української економіки на 2018 р. Хоча деякі незалежні експерти публікують й варіантні економічні прогнози. Так, вже згадуваний вище перший заступник голови правління «Альпарі Банку» Є. Пєрєлигін припускає ймовірність розвитку української економіки у 2018 р. за, так званими, базовим і песимістичним сценаріями. За базовим сценарієм у 2018 р Україна, найімовірніше, зможе отримати ще два транші на суму 3.5 млрд дол. США завдяки виконанню вимог МВФ нинішнім урядом. У такому випадку в Україні очікується інфляція на рівні 11 – 13% і девальвація національної валюти до 30,50 грн./дол. до кінця 2018 р. Роздрібна торгівля залишиться основним драйвером економіки. Можна припустити, що індекс роздрібної торгівлі зросте на 10% в 2018 р. Споживання домашніх господарств залишиться ключовим компонентом українського ВВП, який зросте на 3,1 – 3.3%. Кредитування продовжить відновлюватися, але основними «драйверами» будуть роздрібне споживче кредитування і короткострокові корпоративні кредитні продукти. «Імпорт продовжить переважати над експортом, але без кошмарних перекосів». Нині утворюється будівельна «бульбашка» не лопне в 2018 р. Імовірність реалізації цього сценарію: 75%

За негативним сценарієм, вважає Є. Пєрєлигін, у 2018 р . співпраця з МВФ ускладниться і Україна отримає максимум один транш на суму 1,0 – 1.5 млрд дол. Сповільнить і темп іншої макрофінансової допомоги України. Це ускладнить Україні вихід на зовнішні ринки капіталу. Може спостерігатися зниження світових цін на сировину і вибух будівельної «бульбашки» на ринку нерухомості України. Тоді прискориться інфляція і девальвація. Гривня тоді впаде до 34,00 – 35.50 грн./дол. Зростання ВВП не перевищить 2,0% і почнеться стагнація української економіки. На думку Є. Пєрєлигіна, імовірність реалізації цього сценарію 25%

Звичайно, імовірність прояву у майбутньому певних загроз для розвитку української економіки бачать і органи державної влади і управління. Як наголошується, наприклад, в аналітичних матеріалах НБУ «протягом 2018 – 2020 років Україна має виплатити за державним та гарантованим державою валютним боргом (основна сума та відсотки/купони) близько 20 млрд дол. США, а також понад 5 млрд дол. США за боргами державних компаній. Це з урахуванням того, що розміщення урядом єврооблігацій у вересні дало змогу перенести виплати 1,68 млрд дол. США на більш пізній строк. Із вищезазначеної суми близько третини піде на погашення кредитів МВФ, залучених за попередніми програмами. Це суттєві виплати з огляду на поточний рівень міжнародних резервів НБУ (18,9 млрд дол. США на кінець листопада) та рівень надходжень за фінансовим рахунком.

Ключовий макроекономічний ризик для фінансової стабільності на найближчі роки – припинення співпраці з МВФ. Відсутність фінансової підтримки від міжнародних інституцій значно ускладнить рефінансування понад 20 млрд дол. США суверенного та гарантованого державою боргу з терміном погашення у 2018 – 2020 роках. Україні варто розпочати перемовини про запуск нової програми співпраці з МВФ ще до завершення нинішньої у 2019 році. Нова програма дасть змогу не тільки рефінансувати наявні борги на сприятливіших умовах, але і прискорити темп реформ…

Експерти НБУ зазначають, що «у першому півріччі 2018 р. можуть оголосити остаточні рішення у важливих судових справах. Стокгольмський арбітраж може поставити крапку в спорі між «Нафтогазом» і «Газпромом» із приводу цін російського газу та його транзиту, а Високий суд Лондона може вирішити спір між Україною та РФ про так званий борг Януковича. Ці питання будуть у фокусі уваги, бо суми, що фігурують у позовних заявах сторін, значні».

Таким чином, проведений вище аналіз дає підстави вважати, що внутрішні й, особливо, зовнішні умови сприятимуть усталеному розвитку української економіки протягом перших 6 – 8 місяців 2018 р. Збереження цього тренду у подальшій перспективі буде залежати, насамперед, від зміни зовнішніх умов розвитку вітчизняної економіки і від того наскільки адекватною буде реакція на ці зміни органів державної та місцевої влади і управління в Україні та українського політикуму загалом. Адже вже восени 2018 р. може загостритись питання зовнішніх боргових зобов’язань України. Та й Росія після завершення президентських виборів найвірогідніше посилить гібридну війну проти України для дестабілізації соціально–політичної та економічної ситуації в нашій державі напередодні президентських і парламентських виборів в Україні у 2019 р. Причому тренди розвитку української економіки, що сформуються у 2018 р. найвірогідніше продовжаться і у 2019 – 2020 рр. (Статтю підготовлено з використанням інформації з таких джерел: Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (http://www.me.gov.ua); Національний банк України. Офіційне інтернет–представництво (http://www.bank.gov.ua); Дзеркало тижня. – 2017. – №49 – 50; Левый берег (http://Lb.ua). – 2018. – 03.01; 2017. – 07, 12, 26.12; Мир в 2018 / / Новое время. – 2017; Новое время (http://nv.ua). – 2017. –01, 08, 11, 29.12; Остров (http://www.ostro.org). – 2017. – 06.12; Сегодня (https://www.segodnya.ua). – 2017. – 07.12; Українські реалії (http://ukrreal.info) . – 2017. – 08.12; УНІАН (https://www.unian.ua). – 2017. – 11, 29.12).

 

Кулицький С. Оцінки ймовірного розвитку української економіки на перспективу[Електронний ресурс] /  С. Кулицький // Україна: події, факти, коментарі. – 2018. – № 1. – С. 41–54. – Режим доступу: http://nbuviap.gov.ua/images/ukraine/2017/ukr1.pdf. – Назва з екрану.