М. Дем’яненко, наук. співроб. СІАЗ НБУВ

Конфлікт на Донбасі в контексті важливих подій 2017 року

 

Увесь 2017 рік однією з найгостріших проблем не лише України, а й світу залишався військовий конфлікт на Донбасі. Попри намагання Росії запевнити світову спільноту, що це виключно внутрішній конфлікт нашої держави, українська влада продовжує наполягати на тому, що РФ приймає у ньому активну участь, включаючи військову підтримку самопроголошених республік. Незважаючи на незначну кількість країн, які підтримують позицію Росії, більшість країн світу, включаючи країни ЄС та США, демонструють підтримку України. Зокрема це проявляється в продовженні антиросійських санкцій. Серед інших подій, що прямо чи опосередковано впливають на розвиток ситуації на Донбасі розглянемо наступні: обмін військовополоненими між Україною та псевдо республіками, рішення адміністрації Д. Трампа про надання летальної зброї Україні, виведення російських військ із Сирії, а також президентські вибори в Росії, що відбудуться навесні 2018 року, та які більшість експертів назвали «перевиборами В. Путіна». Всі вони мали або можуть мати наслідки для нашої держави в плані вирішення конфлікту на сході України.

Без сумніву, найприємнішою серед перелічених подій, стало повернення з полону українських заручників. Довготривалий процес переговорів в рамках мінських домовленостей врешті–решт призвів до обміну, якого не відбувалося вже більше року. Незважаючи на той факт, що до процесу обміну було залучено досить велику кількість суб’єктів в Україні, так званих «ДНР» і «ЛНР», Росії, а також з боку міжнародних інституцій, остаточне рішення про обмін стало можливим лише з погодження російського президента. Саме В. Путін свого часу пообіцяв здійснення обміну. Після чого він провів перемовини із лідерами самопроголошених республік і обговорив з ними обмін полоненими із українською владою. На думку експертів, такими чином В. Путін намагався підвищити статус лідерів сепаратистів і зіграти роль миротворця напередодні президентських виборів. При цьому досить показовим є той факт, що переговори з лідерами самопроголошених «ДНР» і «ЛНР» О. Захарченком та на той момент ще І. Плотницьким, В. Путіну запропонував В. Медведчук, під час відвідин російським президентом Новоєрусалимського монастиря у Московській області 15 листопада 2017 року.

Український політик, лідер руху «Український вибір – право народу» і один із представників Києва у мінській контактній групі – разом із патріархом РПЦ Кирилом звернувся до президента Росії з проханням підтримати ідею обміну військовополоненими. «Україна готова звільнити 306 людей, розраховує на звільнення Донецьком і Луганськом 74 людей, і це можна було б зробити до новорічних і різдвяних свят», – заявив тоді В. Медведчук. «Я зроблю все, що від мене залежить», – відповів йому В. Путін (http://www.bbc.com/ukrainian/features–42016438).

На думку експертів, така позиція російського президента зумовлена передусім отриманням особистої вигоди. Так, політолог К. Батозський, впевнений, що обмін саме зараз вигідний особисто президенту В. Путіну. «Обмін стався зараз, тому що в Росії йде кампанія з перевиборів В. Путіна на посаду президента, тому йому потрібен такий новий імідж миротворця, людини, яка налаштована на мир, і тому цей обмін стався просто зараз», – пояснює він. Разом з цим політолог нагадує про півторарічне зволікання у цьому процесі, яке і називає справжнім показником мотивації Кремля та його найманців на Донбасі. «Те, що півтора року В. Путін та російська сторона нічого не робили для того, щоб страждання цих людей зменшити, просто нівелює весь пафос цього обміну і ми маємо про це пам’ятати. Ні про яку вдячність або перезавантаження ситуації не може йти й мови» (https://www.radiosvoboda.org/a/28941467.html).

З іншого боку В. Путін намагається показати, що лідери «республік» не маріонетки, а самостійні гравці. Про що говорить і голова українського Інституту глобальних стратегій В. Карасьов. «Він хоче показати: я з ними переговори веду, хай і Київ теж веде», – каже В. Карасьов.

Крім того, окремі експерти вбачають в цьому рішенні В. Путіна процедуру збереження політичного впливу в Україні. Волонтерка Г. Різаєва переконана що за допомогою обміну Кремль намагається підняти авторитет В. Медведчука в Україні. «Півтора роки абсолютно жодних рухів не було, тут з’являється, вибачте, Віктор Володимирович Медведчук, говорить щось «шановному» Путіну, Путін дає вказівку тим же бойовикам, таким як Захарченко та на даний момент Пасечник (спочатку було дано Плотницькому) здійснити обмін. Що ми бачимо? Це просто процедура збереження політичного впливу в нашій країні шляхом використання інформаційного поля, не побоюсь цього грубого слова – піару», – стверджує вона.

Із такою оцінкою погоджується і вищезгаданий К. Батозський. На його думку, В. Путін зацікавлений в рості політичного впливу В. Медведчука. «Володимир Путін таким чином хоче підвищити рейтинг і Медведчука, бо вважає чомусь, незважаючи на те, що Україна фізично не сприймає Медведчука як політика в жодній іпостасі чи партійному проекті – все одно вважає, що Медведчук – це гарний політик, і напередодні виборів, які мають статись, нехай в нього будуть якісь досягнення» (https://www.radiosvoboda.org/a/28941467.html).

Тобто, як бачимо, за процесом обміну заручниками, на переконання багатьох експертів та аналітиків можуть стояти не стільки добрі наміри сторін конфлікту, скільки конкретні вигоди, що переслідують треті сторони, в нашому конкретному випадку – президент РФ.

Ще одним досить несподіваним для світового загалу рішенням, з боку В. Путіна стало виведення російських військ з Сирії, про початок якого президент РФ повідомив ще навесні 2017 року. Ще тоді багато експертів заговорили, що це може позначитися на військовому конфлікті на сході України. Оскільки основна увага російського керівництва зосередиться більшою мірою на Донбасі та й вивільнена військова техніка та особовий склад, частково можуть бути передислоковані до так званих «ДНР» і «ЛНР», що своєю чергою може призвести до ескалації конфлікту.

Досить цікавою з цього приводу є позиція професора Нью–Йоркського університету, фахівця по Росії – М. Галеотті. Він вважає, що це хитрий і прагматичний хід з боку В. Путіна, тому що розширення кількості контингенту в Сирії, ймовірно, припиниться. Таким чином, Росія не тільки зробить себе менш вразливою до нападів з боку супротивника, але і позбудеться від спокуси взяти більш активну участь в боях.

М. Галеотті також поділився враженнями від розмов з російськими військовими: одним з головних побоювань було опинитися втягнутими в цикл ескалації у випадку, якщо одна з груп повстанців зробить серйозну атаку на сили РФ. «Якщо президент сприйме це як виклик, у нього виникне спокуса відправити туди бригаду десантників, і ми озирнутися не встигнемо, як зав'язнемо в Сирії років на десять», – цитує М. Галеотті одного з військових (https://nv.ua/ukr/recommends/novij–putin–vidhid–z–siriji–mozhe–zminiti–rosiju–103923.html).

Експерт зокрема, наголошує і на реальних цілях, які Росія переслідувала в Сирії. «Швидше, цілей було три: по–перше, визначити роль Росії у регіоні та її заявку на участь у визначенні майбутнього Сирії. По–друге, захистити останнього ставленика Москви на Близькому Сході – в ідеалі, Асада, але Путін піде на заміну його іншою відповідною кандидатурою. По–третє, змусити Захід, в першу чергу, Вашингтон, припинити роботу над дипломатичною ізоляцією Москви», – вважає М. Галеотті. На його думку, це був класичний і водночас несподіваний хід з боку В. Путіна, який застав зненацька всіх. «Досі В. Путін завжди обирав ескалацію, конфронтацію і непримиренність. Зараз же, нехай і за суто прагматичних причин, він вперше відмовився від авантюри. Це може виявитися виключно пропагандистським або короткочасним кроком. Можливо, справа в тому, що він хоче зосередитися на своїй жорстокій війні на Донбасі. Але можливо і те, що на тлі падіння економіки, стурбованості еліт і суспільства це стане першим знаком появи більш прагматичного В. Путіна, який усвідомив, що його бачення великої Росії затягує її у безодню хаосу. Тільки час покаже, яка з теорій вірна», – підсумовує експерт.

Взагалі ж експерти припускають, що дії Росії на території Сирії можуть перетворитися на «донбаський формат». В. Путін показав, що контролює ситуацію в регіоні, а режим Б. Асада, на поваленні якого наполягали західні країни, може залишитися при владі (https://tsn.ua/svit/eksperti–poyasnili–yak–poznachitsya–vihid–rf–iz–siriyi–na–viyni–na–donbasi–610999.html).

Фахівці прогнозували, що після Сирії російський керівник може сконцентруватися на сході України. Одразу після оголошення рішення про вивід російських військ з Сирії, американський сенатор Дж. Маккейн припустив, що вивільнені ресурси та увагу Росія обов'язково використає десь в іншому місці, і «кривава весна» може «знову прийти в Україну». Подібні прогнози давали й інші експерти, вважаючи, що «сирійська» кампанія відволікала увагу Росії від Донбасу, а тепер на сході України варто очікувати суттєвого погіршення ситуації (https://www.ukrinform.ua/rubric–polytics/1982935–vihid–rosijskih–vijsk–iz–sirii–cim–varto–perejmatis–ukraini.html).

Втім, окремі експерти наголошували, що військовий потенціал Росії дозволяв вести дві військові кампанії середньої інтенсивності – на сході України і в Сирії – за умов, коли інші потужні світові гравці фактично виступають у ролі спостерігачів, не надаючи ефективної підтримки ні Україні, ні сирійським повстанцям. А тому, часткове виведення російських військ із Сирії зовсім не обов'язково означає намір РФ перейти до військової ескалації на Донбасі у короткостроковій перспективі. При цьому, більш імовірним сценарієм є нарощування дипломатичного тиску на Київ.

За свій тактичний «відступ» у Сирії Москва може очікувати, наприклад, більшої лояльності з боку Вашингтону, Берліну та Парижу в нав'язуванні Києву своєї позиції по Донбасу. Звичайно, це не означає, що загроза військової ескалації знята з порядку денного. Тим більше, з огляду на те, що з моменту оголошення російським керівництвом про виведення військ із Сирії, інформація про прибуття нових російських військових підрозділів та нових видів озброєнь, переважно заборонених мінськими угодами періодично з'являлася у вітчизняних ЗМІ.

Разом з цим можемо констатувати, що на даний момент, виведення російських військ з Сирії, все ж не призвело до загострення військового протистояння на сході України. У експертному середовищі це пояснюють тим, що громадянська війна в Сирії і збройний конфлікт на Донбасі мають абсолютно різні передумови і першопричини. Так, дійсно і в Сирії, і в Україні Російська Федерація відіграє важливу роль. Але в Сирії конфлікт почався задовго до подій на сході України і не був пов'язаний спочатку з введенням російських військ, як це було, наприклад, в Криму. Використання російських ВПС у Сирії було винятковою мірою, на яку Кремль до останнього не наважувався, розуміючи, що це може погіршити і без того погані відносини з Заходом, проте кинути Б. Асада він не міг і надав йому пряму військову підтримку (https://daily.rbc.ua/ukr/show/vyhod–rf–sirii–rossiya–ozhidaet–otvetnoy–1458122752.html).

На думку експерта з міжнародних та правових питань А. Бузарова, порівнювати ситуацію в Україні та Сирії не варто, незважаючи на те, що обидва конфлікти територіально у військовому плані заморожені та переведені у політико–дипломатичну площину врегулювання, що може зайняти тривалий проміжок часу. На Донбасі зберігається ймовірність виникнення масштабних бойових дій в будь–який момент, але потрібно розуміти, що це буде пов'язано з подальшими новими економічними санкціями проти Росії, погіршенням ставленням до Росії з боку західних країн і появою нової антиросійської хвилі в Україні. Тому, на сьогоднішній день росіянам вигідно стабілізувати ситуацію і в Донбасі, і в Сирії, для того щоб на зовнішній арені спробувати налагодити стосунки зі США та ЄС, та зберегти В. Путіну рейтинги всередині країни, що пояснюється наближенням президентських виборів у РФ.

У свою чергу, Україна намагалася максимально унеможливити загострення конфлікту шляхом визначення заходів реагування західних партнерів на випадок ескалації – що конкретно Вашингтон, Берлін, Брюссель готові зробити у випадку, якщо російські війська розпочнуть новий масштабний наступ. Перелік можливих нових санкцій і список допомоги Україні озброєнням у разі загострення ситуації – можуть стати тим чинником, який змусить Кремль замислитися, чи варто розпочинати нову ескалацію.

В цьому напрямі роботи також було досягнуто певних позитивних зрушень. В першу чергу мова йде про те, що Сполучені Штати Америки, наприкінці 2017 року, прийняли остаточне рішення, що Україна має право на закупівлю та отримання оборонних озброєнь, у тому числі летальних.

Експерти та військові фахівці досить неоднозначно оцінили це рішення, з точки зору його впливу на військову ситуацію на сході України. Одні з них зауважують, що рішення про продаж зброї Україні може спровокувати загострення на фронті. І додають, що в найближчий період ситуація на Сході лишатиметься нестабільною. Частина ж експертів, зауважують, що такий крок американців – сигнал Росії, що в разі спроби ескалації конфлікту вона зазнає суттєвих втрат. Дехто ж зауважує: це – важливий крок США для України, однак зброя, про яку йдеться, стратегічно не вплине на ситуацію на фронті (https://www.radiosvoboda.org/a/28933630.html).

Зокрема, аналітик фонду «Демократичні ініціативи» імені І. Кучеріва Р. Кермач наголошує, що ситуація на сході України була нестабільною і до рішення США про продаж летальної зброї та прогнозує, що такою вона зберігатиметься протягом найближчого часу. «Я думаю, що загострення будуть, зокрема, і у зв’язку з рішенням США. Москва вже неодноразово демонструвала свою готовність підвищувати ставки значно більшою мірою, ніж до цього була готова американська адміністрація», – зазначив експерт.

За словами Р. Кермача, напередодні президентських виборів Кремль намагатиметься використати ситуацію для мілітаризації російського суспільства. Однак, у експерта є сумніви, що підхід буде ефективним, оскільки у громадян Росії вже є розуміння, наскільки ризикованим може бути шлях агресії. Факт надання Україні летальної зброї знову може бути черговим приводом, щоб зайвий раз заявити про те, що Захід втручається в сферу інтересів Росії. «Є ризик того, що Кремль використає цей прецедент для того, щоб інтрументалізувати цю історію надання Україні летальної зброї у своїх внутрішньополітичних цілях. Фактично вже стартувала виборча кампанія в Росії – переобрання російського президента В. Путіна, і факт надання Україні летальної зброї знову може бути черговим приводом, щоб зайвий раз заявити про те, що Захід втручається в сферу інтересів Росії, і розкручувати мілітаристський дискурс всередині країни», – каже Р. Кермач.

Водночас директор військових програм Центру Разумкова М. Сунгуровський вважає, що дії української та американської влади – це сигнали для Росії про те, що в разі спроби ескалації конфлікту вона понесе суттєві втрати. «Це – політичні сигнали агресору, для того, щоб він знав, що легкою перемога не буде. По–друге, в світлі останніх подій, які відбулися в Спільному центрі координації та контролю, виводом російського контингенту, були припущення, що це може стати свідченням підготовки, якщо не великомасштабного, то хоча б локального наступу чи загострення ситуації. Нашим Збройним силам потрібно до цього бути готовими. І за всіма повідомленнями нашого Генерального штабу, вони до цього і готувались, і готові вже. Надання Україні летальної зброї може бути стримуючим фактором», – каже М. Сунгуровський.

Нині поставки американської зброї Україні вже не мають такого критичного значення, як у 2014 році, зауважив експерт Центру дослідження армії, конверсії і роззброєння М. Самусь. Україна й сама відновила свій військовий потенціал, а той пакет зброї, про який йдеться, не може вплинути на провокативні дії з боку Росії, зауважив експерт.

«Україні треба покладатися на свої сили, створювати зброю, яка може завдавати стратегічної чи оперативної шкоди Російській Федерації. Рішення США – позитивний сигнал, який означає, що Україна йде в правильному напрямку і дає сподівання, що США в майбутньому можуть поставляти і зброю вищого рівня. Зброю стримування – балістичні або крилаті ракети», – каже М. Самусь.

Очікувано, різні точки зору на рішення про надання летального озброєння Україні висловили представники Росії та США. Так, вищезгаданий американський сенатор Дж. Маккейн вважає, що це рішення не суперечить мирному врегулюванню конфлікту на Донбасі. «Повідомлення про рішення президента Трампа про надання Україні протитанкових комплексів Javelin є ще одним важливим кроком у правильному напрямку та надає сильний сигнал про те, що Сполучені Штати підтримуватимуть своїх союзників та партнерів, бо вони борються за захист свого суверенітету та територіальної цілісності ... Забезпечення Україні можливостей, необхідних для стримування і захисту від подальшої російської агресії, сприятиме створенню більш стабільних умов безпеки, необхідних для мирного врегулювання цього конфлікту», – вважає Дж. Маккейн. Він підкреслив, що «надання Україні оборонної летальної допомоги не суперечить миру в Україні – це важливо для його досягнення» (http://www.pravda.com.ua/news/2017/12/23/7166563/).

Авторитетне американське видання The Washington Post у своїй статті «Хороший вибір Трампа – надання Україні зброї» доходить висновку, що рішення президента США Д. Трампа поставляти українським військам протитанкові ракети Javelin і схвалити комерційний продаж снайперських гвинтівок було однозначно правильним (http://vgolos.com.ua/news/nadavshy_ukraini_zbroyu_tramp_zabezpechyv_
pauzu_eskalatsii_v_donbasi__wp_297001.html).

«Адміністрація Трампа протягом декількох місяців сумнівалася, чи надавати оборонну зброю Україні, але коли вона нарешті перейшла до дій, час було вибрано бездоганно. У середині грудня агресія очолюваних Росією сил різко зросла: важкі артилерійські і ракетні обстріли відверто заперечували тезу про те, що трирічна московська інтервенція в Донецькій і Луганській областях перейшла в стадію замороженого конфлікту.

Подейкували, що В. Путін бачив в ескалації в Україні спосіб об'єднати підтримку всередині країни напередодні президентських виборів, які відбудуться в Росії в березні», – йдеться в матеріалі.

Як зазначає видання, рішення Д. Трампа надати збройним силам України протитанкові ракети Javelin і погодити продаж снайперських гвинтівок не зупинить російський наступ, якщо він матиме місце, «але це рішення може змусити Путіна взяти паузу».

«Це гідне застосування принципу „мир через силу” президента Р. Рейгана, від якого Д. Трамп, за власним визнанням, в захваті. В. Путін повинен усвідомити, що його агресія чи то в Україні, чи то в кіберпросторі отримає відсіч і спричинить за собою значні збитки для нього.

Кількість американської зброї, яку отримає Україна, скромна. Але офіційні особи називають це озброєння «латками», оскільки вони заповнюють ключові слабини в захисті країни. На східних фронтах українським військовим щодня погрожують ворожі снайпери. Тепер вони зможуть використовувати американські снайперські системи M107A1, щоб зрівняти шанси з противником. Аналогічно Javelin можуть знищувати російські танки в разі нового наступу – і змусити Кремль зважити потенційні нові втрати російських солдатів в Україні, які в Кремлі, як і раніше, заперечують», – пише The Washington Post.

Президент України П. Порошенко, у свою чергу зазначив, що рішення США про надання Україні летальної оборонної зброї – «принципове і довгоочікуване рішення» та «гідна відповідь на продовження окупації Росією української території». Він висловив вдячність Д. Трампу та всім американським друзям за підтримку. «Такий крок у тандемі з посиленням санкцій проти Росії – гідна відповідь на продовження окупації української території, невиконання Москвою своїх зобов’язань та продовження накачування Донбасу важкою зброєю», – сказав він (https://prm.ua/gidna–vidpovid–na–nevikonannya–moskvoyu–svoyih–zobov–yazan–poroshenko–pro–nadannya–ssha–letalnoyi–zbroyi–ukrayini/).

Посол України в США В. Чалий заявив, що рішення США про продаж Україні протитанкових ракетних комплексів – це сигнал, що будь–яка агресія Російської Федерації буде мати адекватну відповідь. «Я думаю, основна причина – це те, що почули наш сигнал. І я як посол завжди на зустрічах з політиками в Конгресі, та з Адміністрацією (Д. Трампа) говорив, що наш досвід цієї гібридної війни з Росією показує: якщо ви демонструєте слабку позицію, агресор йде далі, а якщо ви демонструєте силу, то відкривається можливість для дипломатичної роботи того ж посла Волкера, який дуже добре працює. Але, не маючи такого потужного сигналу, Росія просто не хоче сідати за стіл переговорів, і далі робити кроки назустріч», – сказав він (https://focus.ua/country/388373/).

«Це сигнал. Це питання не тільки в тому, які види озброєнь прийдуть, хоча це також підсилює нашу обороноздатність. Головне – це чіткий сигнал США: будь–яка агресія, будь–яка спроба зруйнувати усталений міжнародний порядок отримає адекватну відповідь», – сказав В. Чалий.

Той факт, що надання Сполученими Штатами летальної оборонної зброї показує, що Америка остаточно стала на бік України висловив політолог О. Голобуцький (https://prm.ua/67158/).

Пригадуючи заяву В. Путіна, що у випадку надання Америкою Україні летальної зброї, Росія не здивується, якщо «ДНР» і «ЛНР» передадуть свою зброю туди, де це буде найбільш боляче для американських інтересів, вважалося, що йдется про Сирію та КНДР. «Але ми ж розуміємо, що це гра нервів, Росія чим могла вже допомогла КНДР», – наголосив він. За його словами росіяни сприяли передачі ракетних технологій північним корейцям. «Росія хоче показати слабкість Заходу. Питання Сирії Росія вважає це своєю перемогою, миру там не буде, громадянська війна там буде продовжуватись. Ресурсів витрачати вже настільки багато Росія не буде і не зможе. Тому тут гра буде продовжуватись, але не виключно по кремлівському сценарію», – додав він.

Політолог зауважив, що надання Україні летальної зброї дуже велике досягнення і це дуже велика перемога для президента. «Це питання виключно того, що Америка підписується під нас. І Росія тепер вже зрозуміє це вже не просто гра якась. Так, Росія робить вигляд, що це не тільки росіяни воюють на Донбасі, що це якісь там грубо кажучи, місцеві. Тепер все стало ясно – за нами стоїть Америка, а за «ДНР» і «ЛНР» – Росія», – сказав він.

Натомість у Росії заявили, що постачання озброєння Україні загрожують зривом процесу мирного врегулювання і заважають виконанню мінських домовленостей. Російська сторона невдоволена таким рішенням США.

«У такий спосіб вашингтонські „яструби” намагаються, як вони вважають, підняти для Росії „ціну конфлікту в Донбасі”. Це дуже збиткова і небезпечна логіка», – зауважив заступник міністра закордонних справ Росії Г. Карасін. Він додав, що таким чином США і Канада втягнуть свої країни у внутрішноукраїнський конфлікт, при цьому ніхто не задумується про результат таких дій (https://prm.ua/letalna–zbroya–ukrayini–rosiya–zagovorila–pro–logiku/).

А результатом, на думку представника МЗС РФ М. Захарової, може стати масштабне кровопролиття на Донбасі, співучасником якого, як вона вважає виступить саме Вашингтон. «Ми вкрай розчаровані інформацією про те, що Вашингтон видав ліцензію своєму неназваному виробнику озброєнь на поставку Києву великокаліберних снайперських гвинтівок. У Вашингтоні вперше оголосили факт передачі зброї Україні. Те, що озброєння формально передаються не по державній лінії, а в рамках комерційних контрактів, в принципі нічого не змінює. Це лише камуфляж і спроба зовні змінити сприйняття. Саме офіційний Вашингтон дав „відмалку” на такі поставки, значить, взяв на себе всю відповідальність за наслідки», – сказала М. Захарова (https://www.segodnya.ua/world/russia/mid–rf–o–letalnom–oruzhii–ssha–uzhe–davno–vooruzhayut–ukrainu–1100479.html).

Разом з цим, принципову позицію у питанні вирішення конфлікту на Донбасі демонструють й інші ключові партнери України. Так, міністр закордонних справ ФРН З. Габріель у перші дні 2018 року перед відльотом в Україну нагадав, що для всього Заходу і для Німеччини зокрема, конфлікт на Донбасі не є ні замороженим, ні забутим. «Поїздкою до Києва та Маріуполя хочемо показати людям в Україні: ми не покидаємо вас, для нас цей конфлікт не є ні замороженим, ні забутим, але дуже актуальним і пожежонебезпечним», – сказав міністр. Він звернув увагу на те, що минулого року на сході України було зафіксовано найбільший сплеск насильства з моменту укладення Мінських угод. Водночас він назвав обнадійливими знаками обмін заручниками та досягнення домовленості про перемир'я у зв'язку з новорічно–різдвяними святами. «Так і має тривати», – заявив глава німецького МЗС. З. Габріель запевнив, що західні партнери, у тому числі Німеччина, робитимуть усі зусилля для того, щоб врегулювати кризу, знайти рішення, яке принесе мир цьому регіону. Представник МЗС ФРН Р. Бройль на урядовому брифінгу в Берліні повідомив: «У центрі переговорів з українським урядом буде курс реформ в Україні, особливо боротьба з корупцією» (http://expres.ua/news/2018/01/03/279113–konflikt–donbasi–ne–zamorozhenyy–pozhezhonebezpechnyy–glava–mzs–nimechchyny).

Таким чином, можемо констатувати, що конфлікт на сході України продовжує залишатися серед ключових тем як української так і світової політики. Аналіз подій, що відбуваються як в зоні конфлікту так і далеко за її межами, та які певною мірою впливають на розвиток подій на Донбасі свідчить про небажання російської сторони сприяти мирному врегулюванню конфлікту. Та навіть окремі позитивні моменти, які останнім часом спостерігалися з боку російського керівництва (виведення військ з Сирії та сприяння обміну заручниками) більшість експертів пов'язують виключно з хитрістю та прагматизмом їх авторів. Разом з цим відзначаємо послідовну підтримку Заходу, який продовжує та частково посилює антиросійські санкції, а також рішення США про надання летального озброєння, яке в сукупності з відродженими Збройними силами України та міжнародною дипломатичною підтримкою, наразі залишається вагомим фактором стримування російської агресії.

 

Дем’яненко М. Конфлікт на Донбасі в контексті важливих подій 2017 року [Електронний ресурс] /  М. Дем’яненко  // Україна:   події, факти, коментарі. – 2018. – № 1. – С. 21–29. – Режим доступу: http://nbuviap.gov.ua/images/ukraine/2017/ukr1.pdf. – Назва з екрану.