М. Закіров, заввідділу політологічного аналізу СІАЗ НБУВ

Результати саміту «Східне партнерство» у оцінках експертів

 

У Брюсселі 24 листопада 2017 року відбувся п’ятий саміт «Східного партнерства», під час якого європейські політики обговорили форми подальшої економічної та політичної співпраці ЄС зі своїми східноєвропейськими партнерами. «Східне Партнерство» як певний аспект зовнішньої політики Європейського Союзу охоплює 28 країн–членів ЄС та шість східноєвропейських країн – Україну, Молдову, Грузію, Азербайджан, Білорусь та Вірменію. Перший установчий саміт програми відбувся 7 травня 2009 року в Празі. Започаткування зазначеної форми співпраці пов’язане із розширенням у 2004 році Європейського Союзу на 10 країн, що зумовило вироблення нової політики ЄС під назвою Європейська політика сусідства. Вона поширювалась на шістнадцять сусідів Євросоюзу – Україну, Азербайджан, Молдову, Білорусь, Вірменію, Грузію, Алжир, Єгипет, Ізраїль, Йорданію, Ліван, Лівію, Марокко, Палестину, Сирію та Туніс. У травні 2008 року Польща та Швеція запропонували утворити нову ініціативу, спрямовану на співробітництво із пострадянськими країнами – «Східне Партнерство». У рамках нової ініціативи планувалося задовольнити запит східноєвропейських країн на глибшу інтеграцію з ЄС і посилити східний напрямок зовнішньої політики та укріпити безпекову ситуацію у регіоні (http://eap–csf.org.ua/eastern–partnership/pro–shidne–partnerstvo/).

Головною метою програми «Східного Партнерства» було створення на схід від Європейського Союзу зони стабільності. Проте, попри всі очікування, програма ЄС не принесла відчутних результатів. Як зауважує голова комітету Європарламенту із зовнішньої політики Д. Макаллістер на заваді стали корупція та повільне реформування у державах цього регіону, а також геополітичні претензії Росії. Для успішної реалізації проекту, на думку європарламентаря, Брюсселю необхідно сформулювати конкретні вимоги і пов'язати їх виконання з виплатою фінансової допомоги. Проте, головна складність полягає в тому, що Москва сприймає «Східне партнерство» як загрозу власній країні. «Росія досі бачить у країнах проекту „Східне партнерство” свою сферу впливу і виступає проти співпраці та асоціації сусідніх держав з ЄС», – констатує європарламентар. «Проект ніколи не розроблявся проти Росії Це партнерство ґрунтується на переконанні, що взаємне співробітництво саме по собі є цінним і сприяє миру, стабільності і добросусідським відносинам», – підкреслив Д. Макаллістер (https://24tv.ua/shidne_partnerstvo_nikoli_ne_rozroblyalosya_dlya_

protidiyi_rosiyi__yevroparlamentar_n893941).

Разом з тим слід виокремити і певні зрушення, що відбулися за два с половиною роки від часу проведення останнього саміту в Ризі. Зокрема, набули чинності три угоди про асоціацію – з Грузією та Молдовою у 2016 році, з Україною – у вересні 2017 року. Також 2017 року українці та грузини отримали безвізовий режим з Євросоюзом. Серед основних досягнень цьогорічного саміту виокремлюється ухвалення спільної підсумкової декларації. Не зважаючи на розбіжності, які не дозволили завчасно погодити текст, у результаті переговорів вже під час саміту «Східне партнерство» сторонам вдалося дійти згоди. На підсумковій прес–конференції президент Європейської Ради Д. Туск навіть зазначив, що декларація – це завжди компроміс. «Я би хотів, щоб формулювання декларації були більш амбітними, але ми всі вирішили, що демонстрація нашої єдності є найважливішою метою», – наголосив він (http://www.dw.com/uk).

Майже до останнього зберігалася інтрига навколо президента Білорусі О. Лукашенко який після зняття з нього санкцій у 2016 році вперше отримав запрошення на саміт. Але за три дні Мінськ повідомив, що Білорусь представлятиме міністр закордонних справ. Також очікувалося, що найгучнішою подією саміту стане підписання на його полях угоди про всеосяжне та розширене партнерство між ЄС і Вірменією. У 2013 році Єреван, так само як і тодішнє керівництво України, вирішив не підписувати угоду про асоціацію з ЄС. З того часу Вірменія стала частиною Євразійського економічного союзу. Однак все це не завадило у п'ятницю підписати нову угоду. Але всі ключові актори у своїх виступах згадували, в першу чергу, Україну. Зокрема, А. Меркель окремо виділила свою зустріч з Президентом України П. Порошенком двічі – як під час прибуття, так і після саміту. «Ми єдині в тому, що мінський процес дуже повільно просувається вперед, але ми його продовжуватимемо», – наголосила вона. Значну увагу в своєму виступі приділив реформам в Україні голова Єврокомісії Жан–Клод Юнкер. У цьому плані він хоча і вказав на помітний прогрес, але зауважив, що є і ті речі, яких не було досягнуто. За словами Юнкера, посилити впевненість західних інвесторів можуть, в першу чергу, реформи, зокрема судової системи, та боротьба з корупцією (http://www.dw.com/uk).

Отже, спостерігачі зазначають, що країни ЄС очікують від своїх східних партнерів більш рішучих дій і наполегливості у прагненні до вдосконалення. Зокрема, у підсумковій декларації саміту «Східного партнерства», текст якого опублікований на сайті «Європейської правди» наголошується, що Європейський союз буде фінансово підтримувати східних партнерів лише за умови здійснення ними конкретних реформ. Учасники саміту вітають підтримку яка надається за допомогою повного і спрямованого використання Європейського інструменту сусідства, включаючи програми транскордонного співробітництва та інші наявні фінансові інструменти. У документі також йдеться про те, що фінансова підтримка ЄС надається за умови здійснення конкретних кроків щодо впровадження реформ. Наголошується, що підхід ЄС «більше за більше» і надалі союз буде працювати в інтересах тих партнерів, які найбільше впроваджують реформи (https://dt.ua/POLITICS/deklaraciya–samitu–shidnogo–partnerstva–yes–bude–davati–groshi–ukrayini–tilki–pislya–reform–261289_.html). Отже, Євросоюз чітко вказує на необхідність ефективного реформування і наголошує, що головною умовою отримання реальної допомоги є власні зусилля східних партнерів, а не апелювання до складних обставин, зовнішніх чинників чи важливої ролі конкретних країн для Європи.

Як зауважує науковий директор фонду «Демократичні ініціативи» О. Гарань підсумкова декларація саміту «Східного партнерства» у Брюсселі не містить проривних формулювань для європерспективи України. «Перед Україною „дверей ніхто не закриває”. Нам кажуть: зробіть домашню роботу – реалізуйте Угоду про асоціацію. Це дійсно амбітна програма реформ», – зазначив експерт. Гарань наголосив, що тепер у «Східному партнерстві» є дуже чітка диференціація між трьома країнами, які декларують свій європейський вибір і рухаються вперед з усіма проблемами, і Азербайджаном, Вірменією та Білоруссю, які «пасуть задніх» (http://gordonua.com/ukr/news/politics/–politolog–garan–pro–pidsumki–samitu–shidnogo–partnerstva–u–brjusseli–ne–proriv–ale–i–ne–porazka–219006.html).

Разом з тим слід відзначити, що саміт все ж таки продемонстрував продовження курсу на розширення співпраці України з ЄС. Зокрема, за словами Президента України П. Порошенка, одним з головних результатів саміту є включення до підсумкової декларації положень щодо європейської перспективи України. За його словами, Україна, серед іншого, отримає доступ до єдиного цифрового та енергетичного ринку ЄС, а у найближчі роки на українців чекає програма макрофінансової допомоги від Євросоюзу. «Незабаром європейська комісія випустить комюніке про дуже амбітний проект макрофінансової допомоги на 2018–2019 роки. Це будуть три транші», – каже президент (https://www.radiosvoboda.org/a/28882234.html).

Разом з тим слід звернути увагу на суттєву еволюцію ситуації в середині ЄС. Зміна електоральних уподобань зумовлює певне переформатування конфігурації політичних сил, що, у свою чергу, впливає на формування політики як окремих провідних країн так і Європейського Союзу в цілому. Голова комітету Верховної Ради України у закордонних справах Г. Гопко зазначає: «Важливо подивитись наперед, плануючи діяльність «Східного партнерства». На жаль, тенденції свідчать, що вплив Росії і на Євросоюз, і на країни «Східного партнерства» зростатиме. Тож маємо готуватись до протидії, до спільної відповіді на ці загрози – тобто, мова іде про зростання ролі безпекового фактору та політичної стабільності у країнах Євросоюзу та регіоні «Східного партнерства», – зазначила Гопко.

Важливою складовою програми «Східного партнерства» є сприяння розвитку громадянського суспільства яке здатне ефективно впливати на владу з метою впровадження необхідних реформ. Разом з тим, на думку українських експертів зосередження уваги на підтримці громадського сектору у сучасних умовах недостатньо. На думку політолога Л. Літри для таких держав, як Україна, Молдова і Грузія, цього замало, адже окремі їхні території анексувала Росія, а Кремль має чималий політичний та інформаційний вплив на частину їхнього населення та на окремих політиків. «Грузія, Молдова та Україна підпадають під частковий російський вплив, і якщо ЄС зменшить допомогу або залишить їх самих, вони стануть суб’єктами агресивних спроб Росії розширити цей вплив. У результаті, це може спричинити дестабілізацію і на сході від Євросоюзу, й усередині ЄС. Наразі ж Україна, Молдова і Грузія вважають, що ЄС мав би запропонувати новий формат партнерства, але у Брюсселі до цього неготові», – констатує експерт (https://www.radiosvoboda.org/a/28882234.html).

Не оминули увагою саміт «Східного партнерства» і російські спостерігачі. Їхні прогнозовано негативні оцінки додають свою частку пазлів у створення загальної картини перспектив розвитку співробітництва ЄС із пострадянськими країнами партнерами програми. На думку експерта Російського інституту стратегічних досліджень О. Неменського програма «Східне партнерство»… переживає глибоку кризу. «Європейці почали усвідомлювати, що єдиний спільний підхід до всіх шести держав пострадянського простору: Білорусії, Україні, Молдавії і трьох закавказьких республік, – неможливий… Для України, Грузії і Молдови «європерспектива» вважається найважливішою політичною метою. При цьому Україна не отримала очікуваної політичної підтримки – угода про Євроасоціацію діє швидше в негативну сторону: економіка країни в дуже важкому стані, явно, що умови угоди не дозволяють державі хоч якось виправити цю ситуацію… навіть більш «успішна» Молдова, яка раніше за Україну уклала угоду, не отримала від цього великих переваг… Республіка на своєму досвіді змогла переконатися, що дія економічних і політичних угод з ЄС не приносить тих благ, на які дуже розраховували і які їм обіцяли. Зараз настрій молдаван змінилося в бік повернення до євразійського простору… Такі республіки, як Білорусь і Вірменія вибрали напрямок участі в російських інтеграційних проектах, і їх інтерес до Європи, скоріше, не політичний, а економічний», – зауважує російській вчений (https://riss.ru/events/45748/).

Звісно оцінки російського експерта можна вважати політично вмотивованими, але заяви і практичні дії деяких лідерів згадуваних вище країн свідчать про те, що певні проблеми все ж такі існують. Зокрема, президент Республіки Молдова І. Додон оцінюючи підсумки саміту зазначив: «Шанси Молдови на вступ до ЄС в найближчі десятиліття практично дорівнюють нулю ... Останні події, в тому числі п'ятий саміт Східного партнерства зайвий раз довели, що Молдова далека від ЄС … У ситуації, що склалася повернення до реального стратегічного партнерства з Росією є нагальною потребою… Це усвідомлює більшість громадян країни, і це тим більше повинні б усвідомити ті, хто на даний час контролює парламент і уряд». Проте, позиція керівництва Молдови у питаннях співробітництва з ЄС не така однозначна. Зокрема, прем'єр–міністр Молдови П. Філіп назвав «політичною риторикою» заяви І. Додона про намір розірвати Угоду про асоціацію з ЄС. В інтерв'ю Associated Press Філіп заявив, що конституція Молдови не дозволяє президенту «оголошувати або приймати такі рішення» і рекомендував Додону діяти виключно в рамках своїх повноважень (https://ukr.segodnya.ua/world/wnews/dodon–sdelal–svoy–vyvod–iz–sammita–vostochnogo–partnerstva–pora–v–rossiyu–1093598.html).

Отже, в умовах певного плюралізму думок принаймні частина політичного істеблішменту Молдови зберігає відданість основним цілям програми «Східне партнерство». Чого не можна сказати про Білорусь. Як вже було вказано вище, президент Білорусі О. Лукашенко відмовився від участі у саміті. У повідомленні білоруського МЗС було зазначено, що на сьогодні Східне партнерство є форматом співпраці, в якому країни–партнери домагаються визнання європейської перспективи. «Білорусь не ставить перед собою такої мети, однак виступає за збереження і розвиток Східного партнерства ЄС як інструменту розвитку неполітизованої взаємодії, спрямованої не проти когось, а на вирішення загальних проблем і питань, що стоять перед народами і державами нашого регіону» (https://www.eurointegration.com.ua/news/2017/11/21/7073939/).

Думки білоруських спостерігачів щодо причин відмови участі президента О. Лукашенка у саміті дещо розділилися. Так старший аналітик Білоруського інституту стратегічних досліджень Д. Мельянцов погодився зі словами заступника начальника управління інформації МЗС Білорусі А. Щупляка про те, що низький рівень білорусько–європейських відносин – одна з причин відмови Лукашенко їхати в Брюссель: «… що раз немає прогресу, якщо ЄС не йде в цьому на поступки, то нам теж нема чого піднімати статус цього саміту». У свою чергу мінський політолог–міжнародник А. Федоров одним з головних факторів, що вплинув на відмову О. Лукашенка їхати на саміт «Східного партнерства», назвав ймовірну негативну реакцію Москви: «Раніше не їздив, а тут поїхав, чи не захоче піти шляхом України?» (http://www.dw.com/uk/). Саме впливом Кремля схильні пояснювати позицію Білорусі щодо саміту і українські експерти.

Отже, наведений аналіз експертних оцінок і думок спостерігачів свідчить, що саміт «Східного партнерства» в чергове підтвердив неоднозначність ситуації в середині ЄС і складність процесів, що відбуваються в пострадянських країнах. З огляду на певні внутрішні проблеми і недостатній прогрес у просуванні реформ Євросоюз неготовий до визначення реальних перспектив членства для України і інших учасників програми. Безумовно позитивним підсумком саміту є підтвердження політики підтримки територіальної цілісності України, Молдови, Грузії та Азербайджану, продовження розвитку економічного співробітництва і надання фінансової допомоги. 

 

Закіров М. Результати саміту «Східне партнерство» у оцінках експертів [Електронний ресурс] /  М. Закіров // Україна: події, факти, коментарі. – 2017. – № 22. – С. 14–19. – Режим доступу: http://nbuviap.gov.ua/images/ukraine/2017/ukr22.pdf. – Назва з екрану.