Т. Гранчак, ст. наук. співроб. СІАЗ НБУВ

Куди іде «Народний Фронт»

 

11 листопада 2017 р. відбувся перший з 2014 року з'їзд партії «Народний фронт» (НФ). Теоретично, партійні з'їзди в екстраординарних умовах нашого сьогодення могли б відбуватись частіше – адже питань, які потребують узгодженого оперативного реагування в умовах перманентної політичної кризи, намагань провести комплексні реформи в різних сферах та завуальованого військового конфлікту з Російською Федерацією, з'являється чимало. Утім, за три роки партія колишнього Прем'єра А. Яценюка не вважала за потрібне вдаватись до механізму проведення партійного з'їзду. Тож, природно, раптове рішення про проведення «Народним фронтом» партійного форуму привернуло увагу провідних вітчизняних і зарубіжних ЗМІ та змусило оглядачів шукати відповідь на питання про чинники, які вплинули на рішення про його проведення.

Як з'ясувалось, партійний з'їзд виявився несподіванкою не лише для оглядачів, а й для більшості членів партії. За інформацією ВВСУкраїна, Главком, та ряду інших видань, рядові члени «Народного фронту» дізнались про збори за кілька днів до заходу. Утім, проведенню з'їзду це не завадило: у форумі, який проходив у столичному «Мистецькому арсеналі» взяло участь понад чотири сотні партійців з усієї України на чолі з лідером партії А. Яценюком, який на разі формально не обіймає жодної державної посади.

Серед гостей з'їзду увагу оглядачів привернули союзники НФ по парламентській коаліції, зокрема керівник фракції БПП А. Герасимов, а також чинний Прем'єр–міністр В. Гройсман.

За словами лідера партії А. Яценюка, форум вітали канцлер Німеччини А. Меркель та голова Європейської народної партії Д. Доул, який нібито навіть назвав А. Яценюка президентом.

Формально приводом для проведення з'їзду стали низькі результати НФ на виборах в об’єднані територіальні громади: за інформацією політолога Є. Магди, НФ удалося отримати 27 мандатів з 4,5 тисяч. «Нам треба якось оживити партію, бо зараз є фракція, яка вирішує в парламенті свої задачі, а є регіональні осередки, які просто дезорієнтовані, – цитує Главком учасників з’їду. – Деякі наші представники навіть приховують, що вони з „Фронту”, бо не хочуть асоціюватися з не дуже популярним зараз проектом».

Утім, не можна виключати і більш глибоких причин, зокрема необхідності мобілізації партійного потенціалу перед парламентськими виборами, дострокове проведення яких все ще не виключається оглядачами, а також в контексті переговорного процесу про об'єднання з БПП та з пов'язаним з гучними скандалами тиском на окремих провідних членів партії.

Основним результатом з'їзду стало рішення про участь у майбутніх парламентських виборах, висування свого кандидата на майбутніх президентських виборах та декларування намірів щодо посилення ролі парламенту і прем'єр–міністра у відносинах з президентом.

З'їзд, також, став своєрідною перфомансною декларацією НФ і його лідера про повернення у велику політику і мав засвідчити наявність політичного потенціалу на тлі низьких виборчих рейтингів.

Риторика форуму дала змогу окреслити ключові положення майбутньої виборчої програми партії та її висуванця на майбутніх виборах президента.

Отже, з виступів учасників заходу і, передусім, А. Яценюка, можна зробити висновок, що один з основних акцентів у перспективі буде зроблено на досягненнях уряду А. Яценюка та представників НФ у владі. Зокрема, показовими у цьому контексті є тези:

– ухвалені парламентом ефективні реформи зупинили розмови про дочасні вибори (А. Парубій);

– ми втримали державу, досягли енергетичної незалежності і уникли дефолту (О. Семерак);

– соціальні гарантії в країні будуть зростати (Л. Денисова);

– нам вдалося відокремити український культурний простір від російського (М. Княжицький);

– «Народний фронт» ініціював значний прогрес у культурній сфері (В. Кириленко);

– зарплати вчителів зросли на 50 %, реформи в освіті вже дають результати (Л. Гриневич);

– в Україні відремонтували більше доріг, ніж перед євро–2012 (В. Омелян);

– фінансування молодіжної політики і спорту зросло в 2 рази (І. Жданов);

– «Народний фронт» виконав найбільше передвиборчих обіцянок (М. Бурбак).

«Важковаговики» партії окреслили своє бачення майбутньої політичної реформи в Україні та позиціонування держави в міжнародній системі координат, зокрема й в питанні російсько–українських відносин. Відповідно до промов, які лунали в залі, партія, дотримуючись принципу територіальної цілісності країни, докладатиме зусиль до повернення Криму, збереження режиму санкцій проти Росії і досягнення відповідальності нинішнього керівництва РФ перед міжнародним кримінальним трибуналом.

Інший бік безпекового питання – реалізація євроінтеграційного напряму: робота із західними партнерами стосовно підписання плану дій щодо членства України в НАТО і чіткого плану для членства України в ЄС. При цьому, відповідно до виступу на з'їзді А. Парубія, створення потужної армії та вступ до НАТО – серед пріоритетів «Народного фронту».

Серед внутрішньополітичних завдань однопартійці А. Яценюка зробили наголос на необхідності розбудови сильної національної держави та впровадження в Україні європейської моделі парламентсько–президентської республіки. У зв'язку з цим привертає увагу аргумент, наведений А. Аваковим, стосовно того, що парламентсько–президентська республіка – це гарантія захисту України від тоталітаризму. «Я хотів би бачити парламентську республіку як гарантію захисту від тоталітарного майбутнього країни і як гарантію внутрішнього балансу влади. Мені подобається парламентсько–президентська республіка, в якій немає дуалізму влади, в якій кожен відповідає за те, що має робити – і це працює», – заявив він.

Така заява, по суті, транслює смисл про наявні тоталітарні ризики, пов'язані з посадою президента, точніше – з нинішніми президентськими повноваженнями, які можуть бути використані тим, хто обіймає цей пост, у власних інтересах, і про необхідність їх обмеження.

У «Народному фронті» зазначають, що не хочуть повністю прибирати інститут президентства, а лише зробити президента, за словами А. Яценюка, «арбітром», з функціями, «які дозволять йому бути гарантом Конституції та головнокомандувачем».

Зі свого боку, А. Аваков пояснив: «Кожен президент конфліктує з прем'єр–міністром. Нехай не буде предмета цього конфлікту. І тоді більшість зусиль я буду витрачати не на те, щоб виймати виделки зі спини…, які мені намагаються партнери вставити, а буду другою рукою робити ту ж роботу, яку я роблю правою».

Загалом ідея парламентсько–президентської республіки зовсім не нова і має багатьох прихильників, водночас, з урахуванням низького рейтингу НФ, її проголошування з партійної трибуни виглядає доволі кон'юнктурно і може розглядатися як спроба тиску на чинного главу держави, який не приховує президентських амбіцій. Як зазначає політолог В. Карасьов, «Народный фронт не вірить у перемогу А. Яценюка на виборах президента, інакше вони не заявляли б про обмеження повноважень президента. Він набере 5–7 % голосів і намагатиметься потрапити в парламент, знову стати прем'єром».

Ще один важливий меседж з'їзду – заклик до консолідації для розвитку та захисту України «всіх відповідальних, патріотичних сил країни», що прозвучав у виступі О. Турчинова. За його словами, зволікання з рішучими діями з розбудови сильної Української держави уможливило збільшення впливу популістських та радикальних політичних сил, «зростання рейдерства і безкарного насильства, ерозію монополії держави на легітимне застосування сили, виникнення політизованих парамілітарних утворень».

Примітно, що у вітчизняному політичному дискурсі прикметники «популістська» та «радикальна» ув'язуються, переважно, з партіями Ю. Тимошенко та О. Ляшка, яких експерти розглядають як основних конкурентів чинного Президента П. Порошенка на парламентських і президентських виборах. «БПП – партія влади, яка сильна своєю демагогією – обіцянками. Тому конкурент у них, як не дивно, – Радикальна партія Ляшка. По–друге, – «Батьківщина». Ляшко буде своєю демагогією забирати голоси БПП, а Тимошенко лупитиме Порошенка, оскільки вони вже більше 10 років конфліктують», – наголошує політолог В. Небоженко.

Тож, не виключено, заява О. Турчинова може свідчити про окреслення спільних інтересів БПП та НФ для узгодження дій між обома партіями.

На користь такої версії свідчить і присутність на з'їзді як гостей представників БПП та обмін люб'язностями між нинішнім керівником уряду В. Гройсманом та екс–прем'єром А. Яценюком, що не пройшло повз уваги ЗМІ. Дехто з оглядачів припустив, що присутність чинного Прем'єра на з'їзді НФ може свідчити про готовність В. Гройсмана вийти з фарватеру президентської БПП і перейти до реалізації самостійного політичного проекту, для чого йому могла б бути корисною підтримка з боку НФ А. Яценюка. Утім, враховуючи принципи кадрових розстановок П. Порошенка, політичну історію В. Гройсмана, а також присутність на з'їзді, крім нього, депутатів президентської фракції – А. Герасимова, Г. Шверка, Д. Андрієвського, Ю. Мамчура, такий сценарій виглядає малоймовірним. За інформацією Главком, Г. Шверк пояснив свою присутність тим, що фракція була запрошена на з’їзд партнерів по коаліції, тож виділила декількох представників. Своєю чергою А. Герасимов повідомив, що спочатку цього дня планував виїхати з міста, але йому «подзвонили» і сказали бути на з'їзді НФ.

Оглядачі констатують, що під час своїх виступів у «Мистецькому арсеналі» представники обох партій вживали щодо одне одного епітети «побратими» і «дорогі друзі», хоча відносини між «Блоком Петра Порошенка» та «Народним фронтом» залишаються непростими і можуть бути охарактеризованими введеним в обіг з легкої руки президента РФ терміном «примушення до миру», коли високий результат попередніх парламентських виборів, який дав змогу НФ обрати свого прем'єра та очолити ряд міністерств, був, фактично, не без допомоги БПП зведений нанівець, а сам А. Яценюк змушений був піти у відставку.

Як зазначає ВВС Україна, натяк на цю ситуацію прозвучав і у виступі А. Яценюка на з'їзді: «Мені прикро, що наші партнери по коаліції вчинили недалекоглядно. Я очікував повної підтримки від Президента. Президент зробив помилку», – заявив А. Яценюк, натякаючи на свою відставку у 2016 році.

«Що я можу відповісти Президенту? Стандартна відповідь в українській політиці – «ми переходимо в опозицію, от вам мій кулак». Зараз я Президенту Порошенку хочу відповісти наступне: пане Президент, дякую за досвід. Ми стали сильніші», – зазначив екс–прем'єр.

Доволі чисельна фракція НФ у Верховній Раді та керівництво «фронтовиками» рядом міністерств дає змогу партії утримувати вплив на політичні процеси і рішення і залишатись суб'єктом політики, з яким, за відсутності альтернативи, БПП змушений рахуватись. Збереження А. Яценюком певного політичного капіталу у вигляді партії та впізнаваності з боку західних партнерів в умовах зацікавленості БПП у підтримці дає лідеру НФ змогу за відсутності рейтингу і не обіймаючи жодної державної посади скористатися із ситуативного союзу з БПП для посилення власних позицій.

У зв'язку з цим нагадаємо, що, як зазначає Главком, нещодавно оглядачами серйозно обговорювалась можливість злиття партії «Блок Петра Порошенка «Солідарність», Вінницької Європейської Стратегії Гройсмана та «Народного фронту» в єдину структуру. Йшлося навіть про те, що очолюватиме це об’єднання нинішній Прем’єр–міністр, а А. Яценюк обійме посаду голови Національного Банку України. Крім того, було домовлено, що О. Турчинов у майбутньому очолить передвиборчий штаб кандидата в президенти П. Порошенка, а згодом – і штаб об’єднання на парламентських виборах.

Проте конфігурація була дещо зруйнована поправкою від нинішнього Президента: главою виборчого штабу має стати нинішній заступник голови президентської фракції С. Березенко. Логіка у запропонованої заміни О. Турчинова на С. Березенка мотивована тим, що представник влади не може очолювати штаб. «Ми вже мали прецедент у 2004–му, коли на Януковича працювала адміністрація Кучми. І знаємо, чим це закінчилось. Штаб має очолити своя людина, але вона має бути «збоку», а не працювати в АП чи РНБО. Тоді не буде сумнівів у легітимності виборів і не повинно бути закидів у використанні адмінресурсу», – пояснило «Главкому» джерело в Адміністрації Президента.

Як погоджується більшість оглядачів, БПП і П. Порошенко зацікавлені в союзі з НФ, який полегшить для П. Порошенка вирішення завдання із здобуття перемоги спочатку під час президентських, а згодом і парламентських виборів і забезпечить у такий спосіб можливість ще протягом п’яти років без особливих проблем керувати державою. Самостійний похід «Народного фронту», яким би не був їхній результат, забере частину голосів у БПП і П. Порошенка. Проте бажаний союз з НФ має відбутись не на рівних правах. Партія А. Яценюка має відігравати роль сателіта, на що «фронтовики», можливо, і готові пристати, але за гарантій збереження впливових позицій своїх лідерів.

З урахуванням перебігу переговорного процесу про спільні дії чи об'єднання партій БПП та НФ, з'їзд останнього може розглядатись як додатковий аргумент у відстоюванні власних інтересів.

Таку версію не виключають і в середовищі самих «фронтовиків». Як зазначають Экономические известия «основна мета, яку переслідував Яценюк – нагадати Президенту, що партія існує і в разі чого може акумулювати свої сили та навіть брати участь у виборах», – сказав один з нардепів, які брали участь в з'їзді «Народного фронту».

Водночас джерело видання у Верховній Раді заявило, що радикальних дій від А. Яценюка чекати не варто.

«Так, вони хочуть бути другою партією в країні, тому вирішили показати Президенту свою силу. Крім того, позиція їх зараз зрозуміла: будь–яка партія хоче висувати свого кандидата на президентські вибори, але рейтингу у них зараз немає, тому це поки гра на публіку», – сказав джерело.

Нардеп упевнений, що з'їзд, який відбувся, також ніяк не вплине на відносини всередині коаліції. «Ситуативна більшість їм всім потрібна в будь–якому випадку. Ви подивіться на голосування по відставці Авакова (за звільнення Авакова проголосував всього 31 народний депутат з 226 необхідних. – Ред.), ось вам і єдність коаліції насправді», – уточнив він.

Разом з тим, нинішній форум, принаймні на деякий час, поставить крапку в розмовах щодо можливого об'єднання партій, залишаючи простір для формування партійних союзів і коаліцій.

Експертне середовище по–різному оцінило рішення «Народного фронту» щодо самостійної участі у президентських і парламентських виборах, які відбудуться в 2019 році. Коментарі експертів з цього приводу зібрав 24 канал. На думку директора соціологічної служби «Український барометр» В. Небоженка, «фронтовики» вчинили правильно. Дистанціюючись від БПП, вони залишають для себе шанс зберегтися як політична сила та пройти до наступного парламенту.

«Народний Фронт» накопичив величезну силу – це люди, які зараз при владі, в ЗМІ, бізнесі, мають високі пости, зокрема в РНБО. Плюс велика фракція в парламенті. Не могли ж 22 %, які він отримав на парламентських виборах у 2014, просто зникнути. Зрозуміло, що 20 % на виборах вони не наберуть. Тому цікаво: виживе «Народний фронт» чи ні», – говорить В. Небоженко.

В свою чергу, голова центру політичних досліджень «Пента» В. Фесенко вважає, що НФ шантажує П. Порошенка, піднімаючи власну політичну ціну в контексті переговорів про об'єднання, адже напередодні з’їзду «Народного Фронту» мас–медіа написали, що консультації припинено. Причина – «Народний фронт» наполягав на рівному розподіленні квот з БПП, тоді як пропрезидентська сила відмовлялася, аргументуючи тим, що у «фронтовиків» дуже низькі рейтинги, і їм краще злитися з БПП, інакше вони взагалі залишаться поза межами великої політики.

«Думаю, що все–таки перед виборами, напередодні офіційної виборчої кампанії якась домовленість в об'єднанні буде досягнута. Хоча не всі підуть у цей спільний політичний проект. Група Авакова, можливо Парубій. Аваков і його оточення точно не підуть у спільний колгосп з БПП і спробують йти самостійно», – вважає В. Фесенко.

На думку директора Центру суспільних відносин Є. Магди, А. Яценюк бореться за квоту і хоче спільної партії на прийнятних для себе умовах.

«У нас в законодавстві немає адекватного алгоритму об'єднання політичних партій. Він у нас проходить за принципом «спочатку будемо їсти твоє, а потім кожен своє». Ніхто не хоче бути донором у цьому сенсі. БПП більше асоціюється зі статусом партії влади у пересічного громадянина. «Народний фронт» на місцях не дуже помітний, його практично немає у місцевих радах. Є тільки голова Парубія, закинута до Верховної Ради. А ось де тіло партії? Треба шукати», – зазначив Є. Магда в інтерв'ю Громадському радіо.

Як вважають спостерігачі, шанси перемогти на президентських виборах у лідера партії А. Яценюка мінімальні. В. Фесенко переконаний, що похід А. Яценюка на президентські вибори може просто поховати його політичну кар'єру.

«Не бачу підстав і передумов для якогось політичного відродження Яценюка до президентських виборів. У нього, можливо, ще буде свій шанс не на цих президентських виборах, а на виборах у 2024 році, коли зміниться політична ситуація, буде зовсім інший контекст, забудуть про критичне ставлення до діяльності Яценюка на посаді прем'єр–міністра», – зауважує експерт.

З іншого боку, як наголошує В. Небоженко, в НФ досить багато можливих претендентів на пост президента. Поряд з кандидатурою А. Яценюка експерт звертає увагу на політичні амбіції О. Турчинова та А. Авакова.

Неоднозначними виявилися коментарі експертів і стосовно присутності на з'їзді В. Гройсмана. В. Небоженко вбачає в цьому ознаку дистанціювання керівника уряду від президентської команди. За словами В. Небоженка, вперше в Україні Прем'єр, призначений Президентом, переходить в іншу політичну силу – не в БПП, а «Народний фронт».

«Гройсман, якого привів за ручку на посаду прем'єра Порошенко, будучи впевненим, що вінницькі – до вінницьких, раптом вибрав ідеологічне забарвлення і подружився з НФ. Для України таке вперше», – говорить політолог. Він не виключив, що в чинного Прем'єра цілком можуть бути власні президентські амбіції.

«Гройсман повірив у знаменитий американський шлях: хлопчик з Вінниці стає прем'єр–міністром. Чому ж тоді цьому літньому хлопчикові не стати президентом? В Україні будь–який прем'єр каже: я б міг бути президентом. Починаючи від Кучми. Прем'єрам завжди заважають президенти. Не треба дивитися на те, що Гройсман говорить якісь безглузді речі. А хто чув Порошенка до жовтня 2013 року?» – підкреслює В. Небоженко.

Його позицію не поділяє Є. Магда, який висловив думку, що мета Гройсмана інша – показати, що він Прем'єр коаліційного уряду, адже у виступі він закликав голосувати за бюджет–2018.

«Для Прем’єра наприкінці року в останньому кварталі року немає важливішого завдання, ніж ухвалення державного бюджету. «Народний фронт» у цьому плані консолідований, монолітний. Це третина необхідних голосів за бюджет», – зазначає Є. Магда.

При цьому експерти нагадують, що до виборів ще два роки – багато часу як для української політики, протягом якого може відбутися ще багато різних змін. Хоча провідні політичні гравці вже зараз починають з'ясовувати позиції перед виборчою кампанією. Поки що станом на літо 2017 року «Народний фронт», згідно опитувань, міг розраховувати на підтримку 1,7 % виборчих голосів. Отже, все ще попереду.

 

Гранчак Т. Куди іде «Народний Фронт» [Електронний ресурс] / Т. Гранчак // Україна: події, факти, коментарі. – 2017. – № 22. – С. 4–11. – Режим доступу: http://nbuviap.gov.ua/images/ukraine/2017/ukr22.pdf. – Назва з екрану.