О. Кривецький, голов. ред. НЮБ НБУВ

Сучасна юридична освіта як вимога часу

 

Депутати Верховної Ради на чолі з О. Сироїд внесли на розгляд проект закону України «Про юридичну (правовому) освіту і загальний доступ до юридичної професії», підготовлений на підставі Концепції вдосконалення юридичної освіти. Метою відповідного законопроекту є розвиток правової освіти, спрямованої на підготовку юриста відповідно до його фундаментальної ролі – затвердження верховенства права через захист прав і свобод людини. Проект закону визначає основи (Стандарт) юридичної (правової) освіти (перелік компетенцій, надбання яких гарантується юридичною освітою), а також встановлює механізми оцінювання якості юридичної (правової) освіти і загального доступу до юридичної професії та критерії, яким повинні відповідати юридичні школи. Автори документу відзначають, що за результатами дослідження було встановлено перелік фундаментальних юридичних дисциплін, що мають входити до стандартів правової освіти, і/або тих, учбові програми яких вимагають змістовного і методологічного вдосконалення з метою забезпечення підготовки юриста відповідно до європейських стандартів. У перелік таких дисциплін, зокрема, включено: теорію і філософію права, конституційне право, права людини, адміністративне право і адміністративний процес, кримінальне право і кримінальний процес, юридичні дослідження, а також етику юриста.

Стандарт юридичної освіти включає загальні (зокрема, володіння державною і однією з офіційних мов Ради Європи; навички збору і аналізу інформації; здатність приймати неупереджені і вмотивовані рішення, а також визначати інтереси і мотиви поведінки інших осіб; уміння примиряти сторони з протилежними інтересами та ін.) і спеціальні компетентності (знання структури та стандартів юридичної професії та її ролі в суспільстві; знання міжнародних стандартів прав людини, основ міжнародного публічного права, права Ради Європи і права Європейського Союзу; навички складання проектів юридичних документів тощо), якими повинні оволодіти студенти. Законопроект передбачає наскрізну (магістерську) програму підготовки юристів, з виконанням магістерської роботи, і так званий Bar exam – єдиний державний кваліфікаційний іспит. Також передбачається обов’язковість викладання декількох дисциплін іноземною мовою, обов’язкове вивчення таких курсів, як юридична клініка, юридична дослідницька лабораторія та імітація судового процесу.

У разі ухвалення законопроекту, ВНЗ, в яких є спеціальність «право», впродовж двох років доведеться отримувати нові ліцензії, оскільки за старими ліцензіями вони не зможуть готувати юристів. А впродовж п’яти років ВНЗ будуть вимушені перебудувати систему викладання відповідно до норм нового закону. Таким чином, готувати юристів матимуть змогу тільки юридичні школи («правничі»), що знаходяться в підпорядкуванні МОН України (класичні університети, профільні університети), і приватні вищі учбові заклади, що отримали ліцензію. Підготовка юриста здійснюватиметься у рамках магістерського рівня вищої освіти. У свою чергу, юридичні школи проходитимуть попередню перевірку, первинну оцінку і періодичні перевірки якості освіти. Для цього при Національному агентстві із забезпечення якості вищої освіти створюється Галузева експертна рада.

Законопроект (ч. 4 ст. 21) розділяє юридичні професії (суддя, адвокат, прокурор, нотаріус) і професійну діяльність у сфері права (держслужба, робота в органах місцевого самоврядування, робота помічником судді, адвоката, нотаріуса, прокурора, науково-викладацька діяльність в юридичній школі). Треба зазначити, що особи, які є на момент вступу в силу пропонованого закону суддями, адвокатами, прокурорами і нотаріусами, вважаються такими, що мають вищу юросвіту. Особи, що займаються іншою юридичною діяльністю (за ч. 6 ст. 21 законопроекту), вважаються такими, що мають вищу юридичну освіту впродовж п’яти років з дня набрання чинності законом. За цього, якщо в особи вже є диплом юриста і вона працює юристом, юрисконсультом або займається іншою юридичною діяльністю та хоче отримати одну з вказаних «правничих» професій, то їй, судячи з тексту законопроекту, внесеного до Верховної Ради, необхідно буде скласти Єдиний державний кваліфікаційний іспит за фахом «право» й отримати доступ до здійснення професійної діяльності в області права. А потім – пройти процедури відбору, встановлені законами, що регулюють діяльність юридичних професій. Проте, чи вважатимуться особами, що «мають вищу юридичну освіту», юрисконсульти, юристи і інші люди, які отримали диплом до набрання чинності пропонованим законом, з тексту документу не зрозуміло!

 Крім того, в окремих категорій юристів диплом буде дійсним на протязі 5-ти років, якщо вони не отримають один з вищезгаданих статусів, а саме такі особи:

- держслужбовці або службовці органів місцевого самоврядування на посадах керівників і заступників керівників юридичних служб органів державної влади і органів місцевого самоврядування із застосуванням стандартів професійної діяльності в області права, а також держслужбовці Міністерства юстиції України та його територіальних підрозділів;

- особи, які працюють на посадах, що пов’язані з наданням безкоштовної юридичної допомоги в органах (установах), уповноважені законом на надання такої допомоги, помічники суддів, адвокатів, прокурорів та нотаріусів, а також такі, які займаються науково-викладацькою роботою в юридичній школі.

Ступінь магістра права отримуватиметься на основі повної загальної середньої освіти і надаватиметься у результаті успішного засвоєння відповідної освітньої програми. Загальнодержавний об’єм підготовки юристів ділиться навпіл між держзамовленням і «контрактом». Відбір студентів здійснюватиметься за результатами конкурсу в межах ліцензійного об’єму, і навчатимуться вони не менше одного року. Юристів пропонується готувати на денній формі, а комбіноване навчання є припустимим тільки для осіб, які вже отримали вищу освіту за іншими спеціальностями. Студенти в обов’язковому порядку проходитимуть практику, як мінімум, з однієї з юридичних професій. Для цього юридичні школи укладатимуть договори з об’єднаннями представників юридичних професій. Дані об’єднання, на основі заздалегідь встановлених критеріїв, визначатимуть перелік установ і організацій, уповноважених щодо забезпечення практичної підготовки.

Проте деякі науковці не поділяють райдужних сподівань щодо «новоспеченого» законопроекту. «Згідно законопроекту, готувати юристів зможуть тільки юридичні школи («правничі»), що перебувають у підпорядкуванні МОН (класичні університети, профільні університети), і приватні вищі учбові заклади, що отримали ліцензію, – каже С. Гусаров, заслужений юрист України, член-кореспондент Національної академії правових наук України, – а відомчі вузи у цьому законопроекті взагалі не розглядаються й, вочевидь, на переконання його авторів, мають взагалі зникнути, розвіятися, так би мовити, у тумані. Автори проекту мали б знати, що нині найбільшим роботодавцем і так званим споживачем юридичних кадрів є саме Міністерство внутрішніх справ. Цікаво й те, що юридичними професіями в цьому законопроекті визнаються лише такі, як суддя, адвокат, прокурор та нотаріус, і рівень їхньої освіти має відповідати рівню кваліфікації магістра права. Щодо юридичної професії, то оперативні працівники, слідчі, юрисконсульти підприємств то це вже не юристи і обіймати ці посади можуть будь-які спеціалісти з будь-якою освітою». Для порівняння науковець наводить дані: сьогодні докторів юридичних наук у приватних школах – два, три не більше, тоді як тільки у Харківському національному університеті внутрішніх справ їх 57, не кажучи вже про сотні таких в усіх навчальних закладах системи МВС і про сотні інших висококваліфікованих спеціалістів. І це не може не турбувати освітян. Відомчі вузи сьогодні користуються великим попитом на освітянському ринку, оскільки мають якісну матеріально-технічну базу, високоосвічені кадри, сучасні методики навчання, а турбота про поглиблення правової освіти, про підняття професіоналізму, престижу професії юриста, вважає Гусаров, -- це лише чергові солодкі гасла, за якими простежуються суто меркантильні інтереси.

М. Вівчар, аспірант Львівського державного університету внутрішніх справ МВС України: «Вищі навчальні заклади без зайвої сором’язливості беруть на себе сміливість готувати, наприклад, слідчих, підготовка яких має здійснюватися за специфічних умов – оволодіння спеціальними юридичними предметами, опановування оперативно-розшуковою діяльністю, бойова підготовка, набуття інших освітянських та практичних навичок, аби врешті-решт з роками, вони змогли самостійно стати до роботи. Ну хіба можна всі ці знання та практичні навички здобути у ВНЗ, мета яких – лише отримання прибутків? Адже ніякого зв’язку такі навчальні заклади з правоохоронними органами не мають, і ніякої відповідальності за рівень підготовки вони перед МВС не нестимуть. Законопроект, по суті, спрямовано на підрив верховенства права, що є фундаментом держави, а руйнування верховенства права тягне за собою руйнування держави!»

За словами викладача Харківської юридичної Академії О. Остапенко, для вітчизняних фахівців у галузі права очевидно, що тут має місце не новаторство, а нав’язування нам американської моделі юриспруденції. Але там зовсім інша правова система, зазначає він, наприклад, відсутність поліцейського слідства і наявність судового слідства. Але ж це вікові традиції, і це зовсім не означає, що українська правова система недосконала чи недолуга. Схоже на те, що все це – широкомасштабна келійна кампанія з чергового введення суспільства в оману з єдиною метою: розвалити міцну освітянську систему МВС і перерозподілити бюджетні кошти на свою корисисть.

Але більшість фахівців підтримують законопроект про юридичну освіту.

С. Свириба, керуючий партнер юридичного бюро «ЄПАП» України: «Вважаю, що закон про юридичну освіту на часі. Юрист – це професіонал, який стоїть на сторожі закону, захищаючи інтереси громадян, які звернулися до нього по допомогу. Відмінно розбираючись у правової документації, він повинен мати відповідну освіту, знати закони та уміти їх застосовувати, володіти іноземною мовою, а також різного роду технічними навичками, що має стати нормою його діяльності. Якщо ж спробувати зазирнути за завісу зовсім недалекого майбутнього, то електронні системи передбачувано позбавлять юристів стандартної роботи (складання договорів, позовів, прогнозування успіху судових справ), проте юрист залишить за собою роль аналітика та посередника у переговорах, якого не взмозі повністю замінити електронні системи».

З ним погоджується й І. Чернікова, менеджер з персоналу юридичної фірми Asters: «На сьогодні «ідеальний кандидат» на посаду юриста повинен володіти інформацією про специфіку ринку юридичних послуг, бути готовим швидко навчатися, а також прагнути досягнення конкретних результатів за певний період часу. Для фахівців, які тільки починають свою кар’єру в юриспруденції, важливою є якісна теоретична підготовка у найкращих правничих школах; для юристів зі стажем – практичний досвід роботи».

А ось М. Мальський, партнер Arzinger вважає, що серед факторів, які матимуть вплив на юридичну професію, можна виділити такий, як швидкість реагування на запити клієнта. Цьому сприятимуть новітні технології, і це вимагатиме високого рівня професіоналізму юриста, який здатна забезпечити сучасна юридична освіта за європейськими стандартами. На переконання фахівця, в епоху постійних змін, що набувають все більш стрімкого характеру, юристи конкуруватимуть не за специфічністю експертизи та якістю послуг, а за зручністю інтерфейсів своїх продуктів та якістю цілодобової їх підтримки. На його думку, в Україні складається дуже сприятлива екосистема для інновацій. Нехай у класичній українській юриспруденції наразі маємо щось на кшталт застою чи творчої кризи, однак, на перетині юриспруденції та ІТ, – впевнений досвідчений юрист, можна очікувати народження в Україні глобальних інноваційних продуктів.

І. Телегіна, HR менеджер, ЮФ «Василь Кісіль і Партнери»: «Звичайно, в усі часи найбільшим попитом серед клієнтів користувалися юристи-професіонали найвищого рівня. Для того, щоб мати змогу конкурувати на юридичному ринку після закінчення ВНЗ, основні професійні навички треба опановувати вже зі студентських лав. На жаль, систему вищої юридичної освіти в Україні ще й досі побудовано таким чином, що студенти не мають можливості разом з теоретичними знаннями отримувати й практичні навички роботи. Майбутніх юристів не навчають готувати процесуальні документи, якісно відбирати й систематизувати інформацію, виступати публічно, вести ділові переговори та ділове листування.».

Серед тенденцій, які матимуть вплив на юридичну професію, за словами Д. Гадомського, адвоката СЕО Axon Partners, слід виділити подальшу глобалізацію та діджиталізацію. На думку фахівція, у середньостроковій перспективі суттєвою перевагою для юриста буде володіння не лише англійською, але й однією з інших світових мов (китайською, арабською, іспанською тощо). Адже, за даними висновку дослідників з компанії «HeadHunter», сьогодні лише 4% випускників юридичних факультетів українсих ВУЗів володіють іноземними мовами. Також недостатньо буде просто вміти користуватися комп’ютером і знати основи офісних програм. Все більшої ваги (як у світі, так і в Україні) набирає ІТ-індустрія, тож для юристів буде необхідно більш детально розбиратися у тонкощах цієї сфери, аби розуміти потреби своїх клієнтів. Тому юристам вже зараз потрібно не зупинятися на досягнутому, а постійно навчатися, вдосконалювати свої знання та навички, які має надавати їм сучасна юросвіта, перелік вимог до якої і передбачає законопроект про правову освіту. За порадою фахівців, щоб мати змогу насправді надавати якісні послуги та залишатися конкурентоздатним на сучасному ринку, юрист повинен не лише старанно виконувати поставлені перед ним завдання, але й бути готовим оперативно реагувати на вимоги клієнта, орієнтуватися на його потреби, розвивати комплексний підхід до ведення справ, метою якого є, окрім іншого, прогнозування ситуацій та розвитку подій.

Також важливу роль у діяльності майбутніх юристів, у взаємовідносинах «клієнт-юрист», відіграватиме вміння правильно продати послугу. Адже, на переконання дослідників, вибагливість клієнтів дедалі зростатиме, вони будуть готові платити лише за персоналізований і прозорий сервіс, що підлаштовуватиметься під їхні індивідуальні потреби. Зокрема, представники бізнесу в майбутньому намагатимуться отримувати ефективні юридичні послуги більш високої якості, вимагатимуть прозорішої політики ціноутворення. А для цього майбутній юрист повинен мати на озброєнні європейську юридичну освіту, певні практичні знання, досконало володіти іноземними мовами та сучасними технологіями, аби вчасно й оперативно реагувати на запити клієнта, вимоги часу, і, як професіонал, не загубитися у вирі подій сьогодення (За матеріалами: http://protokol.com.ua/ua/i_do_vorogki_ne_hodi_maybutne_

yuridichnoi_profesii; http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/; http://www.golos.com.ua/article/294627; http://yur-gazeta.com/; http://7dniv.info/).