С. Кулицький, ст. наук. співроб. СІАЗ НБУВ

Політично вмотивовані економічні санкції як нова складова розвитку сучасної глобальної економіки

       (Закінчення, початок у № 17)

 3.                Аналіз економічних санкцій проти Росії з боку США

 

Для американської економіки ділові зв’язки з Росією мають значно менше значення, ніж для економіки ЄС. Так, за офіційними даними російської митної статистики, товарообіг російсько-американської торгівлі у 2016 р. становив 20,3 млрд дол., що, наприклад, удвічі менше, ніж товарообіг Росії з ФРН і приблизно стільки ж, скільки товарообіг Росії з Італією. Як наголошують деякі російські оглядачі з посиланням на дані російської державної статистики, «частка США в зовнішньоторговельному обороті Росії склала за підсумками I півріччя 2017 р. 4 % (у вартісному вираженні –
10,7 млрд дол. США). Багато це чи мало? Судіть самі: більш високі показники мали: Китай (14,3 %), Німеччина (8,5 %), Нідерланди (7,7 %), Білорусь (5,2 %), Італія (4,2 %). Виходить, що США на шостому місці, і це значущий торговельний партнер для Росії. До речі, згаданий показник частки США в зовнішньоторговельному обороті Росії сильно не змінюється в останні роки, так і залишається десь на рівні 4 % (дані Росстату)». З іншого боку, Росія, як торговий партнер, значить для США незрівнянно менше, ніж США для зовнішньої торгівлі Росії.

До того ж економіка США, по суті, не залежить від поставок енергоносіїв та іншої сировини з Росії, хоча Росія й постачає до США насамперед сировину та напівсировинні товари. Утім, імпорт російської нафти США завжди доволі легко можуть замінити поставками нафти з інших країн. Та й частка нафти власного видобутку в енергетичному балансі США дуже висока. З іншого боку, Росія імпортує зі США насамперед продукцію машинобудування (45 % від вартості всього американського імпорту за
І квартал 2017 р.), а також інші товари переробної промисловості.

Водночас американська національна валюта є основною світовою валютою, у якій здійснюється більша частина міжнародних торговельних та інвестиційних операцій. Тому економіка США, на відміну від економіки ЄС, практично невразлива для економічних контрсанкцій з боку Росії. Таким чином, у нинішньому санкційному протистоянні США й Росії економічні позиції останньої значно слабші.

При цьому історично політична ментальність істеблішменту США та Росії має більш глобально великодержавний характер порівняно з політичною ментальністю європейського істеблішменту. До того ж міжнародні відносини другої половини ХХ ст. значною мірою розвивалися під впливом військово-політичного протистояння США і СРСР, єдиним спадкоємцем якого, по суті, себе позиціонує Росія. Традиції ж цього суперництва живі в суспільній психології цих двох держав.

Наведені вище характеристики співвідношення економіко-політичних позицій США та РФ стали визначальними для структури й організації американських економічних санкцій проти Росії. Мабуть, саме в діях США найбільш наочно проявилася тенденція використання політично вмотивованих економічних санкцій як нового важеля впливу на розвиток сучасної світової економіки. До того ж у США є значний досвід запровадження подібних санкцій щодо різних країн у минулому. Та й на нинішньому етапі Америка впроваджує санкції не лише проти Росії.

Як відомо, США запровадили санкції проти Росії через окупацію Криму та агресію на Донбасі ще у 2014 р. за президентства Б. Обами. Під час передвиборних змагань у США доволі багато експертів з різних країн припускали ймовірність часткового чи навіть повного скасування цих санкцій, якщо президентом США стане Д. Трамп. Питання щодо можливості скасування санкцій США щодо Росії обговорювалося в ЗМІ ледь не до кінця травня поточного року, коли директор Національної економічної ради США, радник президента США з економічних питань Г. Кон заявив: «Ми не знімаємо наші санкції щодо Росії. Імовірно, будемо дивитися в бік посилення. Президент хоче зберегти санкції».

Тобто врешті-решт прогнози щодо зняття американських санкцій з Росії не виправдалися. Натомість до антиросійських санкцій США, пов’язаних з окупацією Криму та агресією на Донбасі, додалися санкції, пов’язані зі звинуваченнями Росії у втручання в президентські вибори в США. Причому хід ухвалення закону щодо санкцій проти Росії, який пройшов нижню та верхню палати Конгресу США та на початку серпня був підписаний президентом США, засвідчив, що американський істеблішмент, по суті, прийняв політичний виклик російської влади щодо претензій Росії на виняткову роль у сучасному зовнішньому світі та готовий належним чином дати свою відповідь на цей виклик.

Достеменно варто згадати, що у 2015–2016 рр. у російських ЗМІ були доволі поширені вельми скептичні оцінки масштабів шкоди, якої російській економіці завдавали саме американські санкції. Аргументувалося це тим, що безпосередні американсько-російські економічні відносини значно менш вагомі для російської економіки, ніж економічні зв’язки Росії з Європейським Союзом. Однак запровадження нових антиросійських санкцій з боку США призвело до значної зміни впливу американських санкцій на росіян. Так, російський прем’єр-міністр Д. Медведєв заявив, що США оголосили Росії «повноцінну торговельну війну». Щоправда, особисто близький до В. Путіна головний виконавчий директор компанії «Роснефть»
І. Сєчін заявив журналістам, що першими від запроваджених США обмежень на співпрацю з «Роснефтью» постраждають американські ж компанії. Однак видавець російської «Независимой газеты» К. Рємчуков ще на стадії проходження згадуваного законопроекту через Конгрес США наголосив, що «це не просто нові санкції, це принципово новий тиск на російську еліту». Тому звернемося до суті цих заходів і їхніх імовірних наслідків.

Як зазначається в огляді російського РБК, ухвалений документ трансформує нині чинні укази екс-президента США Б. Обами про санкції проти Росії в безстроковий закон, який не можна скасувати іншими президентськими указами. Особливість законопроекту полягає в тому, що він істотно обмежує повноваження Д. Трампа з управління програмою санкцій. І це, звичайно, не подобається росіянам.

Що ж стосується безпосередньо економічних питань, то нові антиросійські санкції США скорочують граничний термін, на який американські компанії вправі кредитувати «Роснефть», «Газпромнефть», НОВАТЕК і «Транснефть», з 90 до 60 днів. Термін припустимого кредитування російських державних банків скорочується з 30 до 14 днів. У цьому законі також передбачена заборона на участь у приватизаційних угодах з російським державним майном, якщо обсяг інвестицій при таких угодах перевищує 10 млн дол. на рік і сприяє незаконному збагаченню російських чиновників, наближених до них або родичів. Документ передбачає заморожування активів тих і заборону на операції з тими, хто порушує режим обмежувальних заходів, робить заборонені угоди з російськими компаніями або сприяє операціям з особами під санкціями, у тому числі з їхніми дітьми, подружжям, батьками, братами й сестрами. Закон покликаний покарати причетних до кібератаки на фізичних осіб і установи США за дорученням влади Росії. Такі особи будуть видворені зі США, в’їзд у США буде закритий, відкриті візи анульовані, угоди з ними заборонені, а їхні активи будуть заморожені. Також цим документом запроваджується заборона на інвестиції в російські проекти з трубопровідного експорту енергоресурсів, а також надання для них товарів, послуг і технологій, вартість кожної з яких окремо перевищує 1 млн дол. або їхня сукупна вартість перевищує 5 млн дол. протягом одного року.

Новими стали три положення. По-перше, поточна директива Міністерства фінансів США забороняє участь американців у проектах, де будь-яка з п’яти російських нафтогазових компаній задіяна (involved) яким би то не було чином. Тепер директива буде змінена так, що в ній буде прописано поріг пайової участі російської компанії в проект, який робить його забороненим для американців, – від 33 %. Первісна версія законопроекту не містила цього порога і, як стверджує юридична фірма Gibson Dunn, викликала тривогу американського енергетичного бізнесу, оскільки заборонила б компаніям США підтримувати такі проекти по всьому світу, навіть якщо російська компанія залучена в проект «мінімальним чином». По-друге, заборона торкнеться лише «нових проектів». Що розуміти під ними, має бути уточнено Мінфіну США: у законі точного визначення не наводиться. Як припускає партнер міжнародної юридичної фірми Debevoise & Plimpton в Москві А. Карташкін, «закон спрямований проти “нових” проектів, у яких є потенціал видобутку нафти, і це повинно інтерпретуватися як те, що існуючі проекти, де нафта вже видобувається, не повинні підпадати під обмеження». По-третє, заборона, крім нових російських проектів, торкнеться й нових міжнародних, тобто планованих за межами Росії і її шельфу. При цьому опитані РБК експерти припустили, що постраждати можуть і діючі закордонні проекти. У цілому нові правила не змінюють ні об’єкти обмежень (проекти з потенціалом видобутку нафти на шельфі Арктики, у глибоководних районах моря і в сланцях), ні компанії-мішені («Роснефть», ЛУКОЙЛ, «Газпром», «Газпром нефть» і «Сургутнефтегаз», а також будь-які їхні дочки), ні суті діючих заборон: американцям заборонено надавати, експортувати або реекспортувати товари, технології і нефінансові послуги «на підтримку» таких проектів зазначених російських компаній.

Причому в підписаному президентом Д. Трампом законі запроваджується принцип екстериторіальності, що загрожує санкціями компаніям з будь-якої юрисдикції (не тільки США), які вкладають кошти в російські проекти по трубопровідному експорту енергоресурсів, надають для таких проектів товари й технології, надають послуги. По суті, ця норма загрожує співпраці між європейськими та російськими енергетичними компаніями. За оцінкою Європейської комісії, як стверджував Euractiv, у зону ризику потрапляють вісім проектів: «Балтійський СПГ (скраплений природний газ)» (Shell і «Газпром»), «Блакитний потік» (Eni та «Газпром»), трубопровід Каспійського трубопровідного консорціуму (Shell, Eni й «Роснефть» ), «Північний потік» і «Північний потік-2» («Газпром» і ряд європейських компаній), розширення заводу СПГ «Сахалін-2» (Shell і «Газпром»), Південно-Кавказький газопровід і родовища Шах-Деніз (BP і ЛУКОЙЛ) і Зохра на шельфі Середземного моря (BP, Eni та «Роснефть»).

На думку оглядачів деяких російських ЗМІ, одна з головних цифр нового закону (33 % ‒ поріг участі російської компанії в санкційних проектах) стала результатом узгоджень між Конгресом і американськими нафтовими компаніями. Іншими словами, конгресмени врахували інтереси американського бізнесу, тому була обрана саме ця величина. На думку завідувача сектором «Енергетичні ринки» Інституту енергетики і фінансів
М. Іванова, російські нафтові компанії, які потраплять під дію нових американських санкцій, намагатимуться мінімізувати ризики. Санкції змусять їх припинити зарубіжну експансію в ряді проектів, яких стосуються обмежувальні заходи, вважає експерт. Свої частки там, де вони вже є, російські компанії не збільшуватимуть понад 33 %. Там же, де вони вже більше, проекти можуть бути заморожені або частина часток може бути перепродана, оскільки головна мета російських нафтових компаній – утримати позиції на ринку.

Водночас російська газета «Ведомости» наголошує, що в результаті реалізації норм нового закону щодо санкцій США перетворюються в глобальний центр торгівлі газом. Адже ціни на природний газ у Henry Hub, газопровідному центрі в штаті Луїзіана, давно є орієнтиром для торгівлі газом у США. «Тепер вони допомагатимуть встановлювати ціни на газ від Мозамбіку до Японії».

Щоправда, ЗМІ наголошують на тому, що останні американські санкції, спрямовані на енергетичний сектор Росії, загострили економічні суперечності між США і ЄС. Так, експерт європейського економічного дослідного центру Bruegel С. Тальяп’єтра переконаний, що європейська реакція на американські санкції буде жорсткою, тож суперечку між ЄС і США врешті-решт доведеться вирішувати шляхом двосторонніх політичних переговорів… На його думку, намагання США накласти санкції на європейські компанії, які беруть участь у «Північному потоці-2» або інших проектах, пов’язаних з Росією, є неприйнятними з погляду міжнародного права. Схожу позицію ще 15 червня висловили глава МЗС Німеччини З. Ґабріель і канцлер Австрії К. Керн. «Ми не можемо миритися з погрозами екстратериторіальними санкціями проти європейських компаній, які беруть участь у енергозабезпеченні Європи!» – заявили політики. Як повідомила 27 липня міністер економіки Німеччини Б. Цюпріс, у ЄС уже почали обговорювати можливі заходи у відповідь на американські санкції, зокрема в рамках механізмів Світової організації торгівлі. Причому деякі опитані Deutsche Welle експерти вважають, що американські санкції ще більше ускладнять інвестиції у «Північний потік-2», але навряд чи зупинять його. Так, експерт з питань енергетичної безпеки брюссельського Центру досліджень європейської політики (СEPS) К. Еґенгофер прогнозує, що європейські енергетичні компанії знайдуть можливість обійти санкції. Приміром, просто змінивши структуру власності «Північного потоку-2» таким чином, що легально компанії-учасниці не підпадатимуть під режим американських санкцій. Хоча така експертна оцінка, по суті, є вельми дискусійною.

Водночас уже згадуваний вище видавець російської «Независимой газеты» К. Рємчуков обурюється наявністю «повсякчасного компромісу між принципами та інтересами в офіційних документах Конгресу. Усі ті “неподобства”, які чинить Росія, які породили такий полум’яний відсіч у вигляді нових санкцій, виявляється не зачіпають узагалі сферу інвестицій і технологій щодо НАСА і всіх аерокосмічних клієнтів, які не мають стосунку до Міністерства оборони США. Тобто там, де американці залежать від наших (тобто російських. ‒ Прим. авт.) технологічних можливостей, вони глухі до “стогонів страждань народів”».

З приводу висловлювання К. Рємчукова варто зробити деякі зауваження. По-перше, за своєю природою реальні міжнародні відносини базуються насамперед на інтересах їхніх учасників, а принципи – лише форма узгодження цих інтересів. При цьому вся нинішня гібридна війна Росії проти «братерської» в минулому України є надзвичайно цинічним «повсякчасним компромісом між принципами та інтересами». По-друге,
К. Рємчуков надто перебільшує залежність НАСА від російських ракетно-космічних технологій. Співробітництво з Росією у цій сфері для США – лише можливість оптимізувати фінансування власних ракетно-космічних програм. Як кажуть, звичайна практика міжнародного аутсорсингу. Адже в американців є власні ефективні ракетно-космічні технології. Водночас співробітництво з НАСА вигідне й Росії, оскільки забезпечує відповідний ринок збуту для продукції російської ракетно-космічної промисловості.

Ряд ЗМІ звертає особливу увагу на те, що в нещодавно підписаному президентом Д. Трампом законі значно посилено персональні санкції як механізм впливу на російський істеблішмент як такий. Зокрема, нові американські санкції вводяться щодо всіх причетних до серйозних порушень прав людини на «окупованих» або контрольованих Росією територіях. Такі особи будуть видворені зі США, в’їзд в країну їм буде закритий, відкриті візи анульовані, угоди з ними заборонені, активи заморожені. Також ці санкції стосуються фізичних осіб і компаній, що здійснюють «істотні транзакції» з Головним управлінням Генштабу Збройних сил Росії (колишнє ГРУ), ФСБ й іншими державними органами, що відповідають за розвідку або оборону. Закон також передбачає санкції проти російських фінансових установ і їхніх співробітників, які допомагають президенту Сирії Б. Асаду отримувати або розробляти зброю масового ураження, ракетний потенціал чи іншу зброю. Такі особи будуть видворені зі США, їхні активи заморожені, діючі американські візи анульовані, а в’їзд до США закритий.

Крім того, міністр фінансів за погодженням з директором національної розвідки й держсекретарем США не пізніше 180 днів після прийняття закону, а згодом щорічно повинен надавати відповідним комітетам Конгресу відкриту доповідь про олігархів і напівдержавних організацій Російської Федерації. У ньому повинні бути представлені дані про ключові політичні фігури Росії та олігархів; ідентифікований рівень їх близькості до В. Путіна й інших членів російської правлячої еліти; встановлені масштаби їхніх статків і джерела доходів; перелік їхніх родичів, включаючи подружжя, дітей, батьків, їхні активи, включаючи інвестиції, бізнес-інтереси, власність, яка приносить доходи; виявлення зарубіжних компаній, афілійованих з цими особами.
Доповідь повинна проаналізувати також походження напівдержавних організацій/компаній, їхню роль у економіці Росії; з’ясувати їхні керівні структури й бенефіціарну власність цих організацій; обсяги їхньої зарубіжної власності. Будуть з’ясовані масштаби проникнення російських осіб, з політичним впливом, і напівдержавних організацій у ключові сектори американської економіки – банківський, страхування, цінні папери, нерухомість. Як бачимо, потенційно наведений вище механізм впливу на російський істеблішмент дійсно всеосяжний і вельми болючий для росіян. По суті, ці персональні санкції спрямовані саме проти російського істеблішменту як з метою домогтися вагомих змін у російській зовнішній політиці, так і з метою запобігання діям, невигідним для США, з боку Росії. І особисті економічні інтереси російського істеблішменту тут виступають чутливим важелем американського впливу.

Крім Росії, під тиском американських санкцій перебувають, наприклад, і КНДР у зв’язку з порушенням цією країною вимог ООН щодо припинення її ядерної програми. Але в цьому випадку вплив американських санкцій на систему міжнародних економічних відносин і функціонування світової економіки помітно менший, ніж у випадку із санкціями щодо Росії. Адже роль КНДР у світовій економіці незрівнянно менша, ніж роль Росії. У контексті посилення міжнародних економічних санкцій щодо КНДР може представляти інтерес хіба що їхній вплив на розвиток авіаційного та ракетно-космічного сегментів сучасної глобальної економіки. ЗМІ, наприклад, повідомили, що під санкціями з боку США опинилася російська компанія «Гефест». У Міністерстві фінансів США вважають, що «Гефест» пов’язаний з північнокорейською компанією Korea Tangun Trading Corporation. Американський Мінфін накладає санкції на осіб і компанії, які, на його думку, надають підтримку тим, проти кого вже були запроваджені обмежувальні заходи через ракетні програми КНДР. У серпні цього року в ЗМІ розгорівся міжнародний скандал, по суті, зі звинуваченнями України в поставках ракетних двигунів до КНДР. Детальніше ймовірні причини, зацікавлені сторони та економічні наслідки цього скандалу будуть розглянуті далі.

Також деякі американські санкції спрямовані проти Ірану і Венесуели. Однак це не позначається на міжнародних економічних відносинах такою мірою, як санкції США стосовно Росії.

Таким чином, проведений вище аналіз свідчить, що США від порівняно млявої санкційної політики щодо Росії та деяких інших держав перейшли до її значної активізації з метою досягнення своїх геополітичних і геоекономічних цілей. Проведений вище аналіз дає вагомі підстави вважати, що нинішні санкції США спрямовані не лише на стримування розвитку високотехнологічних галузей російської економіки, а й на радикальне зменшення ролі Росії, її конкурентоспроможності на світових ринках, включаючи ринки нафти й газу. Таким чином, завдано відчутного удару по намірах Росії стати провідною енергетичною державою світу. Детальніше ймовірні наслідки впливу міжнародних економічних санкцій для розвитку економіки Росії в глобальному контексті будуть розглянуті нижче.

 

4. Вплив міжнародних санкцій на економіку Росії

 

У ЗМІ висловлюється доволі багато думок щодо впливу міжнародних санкцій на економічний розвиток Росії. Однак у процесі аналізу повідомлень на цю тему слід враховувати, що зазначене питання стало полем не лише економічного, а й інформаційно-психологічного протистояння Росії та Заходу. Зокрема, іноді в ЗМІ подаються порівняльні оцінки економічних втрат, яких від запровадження міжнародних санкцій щодо Росії та російського продовольчого ембарго у відповідь зазнали Росія та країни Заходу.

Зокрема, російське видання «Коммерсантъ» наводить слова
М. Гойхмана, провідного аналітика ГК TeleTrade, що західні країни від запровадження антиросійських санкцій втратили більше, ніж Росія. При цьому він посилається на підрахунки ООН (але без зазначення конкретних документів ООН!). «За підрахунками ООН, їхні втрати становили близько 100 млрд дол. за три роки дії санкцій. Втрати Росії – 52–55 млрд дол., що становить приблизно 1 % ВВП країни», – стверджує М. Гойхман. Також він нічого не говорить про методику обчислень наведених ним цифр.

У середині вересня по суті аналогічне за своїм змістом повідомлення з посиланням на російські ЗМІ, які, у свою чергу, посилалися на доповідь ООН, з’явилося і в українських ЗМІ. Щоправда, оцінка економічних втрат західних країн подана в щомісячному обчисленні та становить 3,2 млрд дол. на місяць, а втрати за три роки дії санкцій Росії – 55 млрд дол. При цьому не подається ні список західних країн, по яких зазначені втрати обчислюються, ні методика розрахунку економічних втрат. Ця інформація з’явилася на деяких російських сайтах, а пізніше була продубльована на українських з посиланням на спеціального доповідача ООН з питань негативного впливу односторонніх примусових заходів на здійснення прав людини І. Джазаїрі, який вважає, що через три роки після введення обмежувальних заходів відносно Росії необхідне оцінювання їхньої ефективності. Він також додав, що обмежувальні заходи необхідно почати поступово знімати, при цьому перш за все скасовувати ті санкції, які зачіпають населення Росії.

Однак об’єктивність оцінювання наслідків згаданих економічних санкцій як для Росії, так і для західних країн викликає певні сумніви як з точки зору обчислення зазначених вище показників, так і через сумніви в неупередженості безпосередньо спеціального доповідача ООН І. Джазаїрі. Зокрема, ні у ЗМІ, на чому наголошувалося вище, ні на офіційному сайті ООН не розкрито методику розрахунку показників втрат Росії та західних держав від згаданих примусових санкцій. Детальніше власне економічні втрати Росії від західних санкцій розглянемо далі, а поки зупинимося лише на методичних і організаційних аспектах оцінки таких втрат, що подаються в ЗМІ під прикриттям авторитету ООН.

Так, оцінка М. Гойхмана щодо економічних втрат Росії та західних держав від запровадження антиросійських санкцій з’явилася в російському виданні «Коммерсантъ» ще 1 червня цього року. І. Джазаїрі, за даними офіційного сайту ООН, відвідав Москву ще в період з 24 по 28 квітня 2017 р., де зустрівся з представниками російського уряду, організацій громадянського суспільства, національних правозахисних установ, представниками бізнесу й дипломатичного корпусу в Москві. На прес-конференції в Москві він назвав односторонні санкції «неефективними» й наголосив, що вони найнегативнішим чином позначилися на житті найбільш вразливих груп населення Росії та нашкодили міжнародному бізнесу в цілому. Цікаво, що спеціальний доповідач ООН закликав зняти санкції щодо окремих осіб у Росії, особливо щодо депутатів Федеральних зборів (хіба саме вони є «найбільш вразливою групою населення Росії»?). Щоправда, І. Джазаїрі підкреслив, що санкції щодо Росії були прийняті одночасно з різким падінням світових цін на нафту. У зв’язку з цим вплив саме санкцій визначити досить складно. Проте експерт зазначив, що Росія «успішно адаптувалася до ситуації». Також варто згадати, що ще до представлення доповіді І. Джазаїрі в ООН на аналогічні показники втрат Росії та Заходу посилався у своєму виступі В. Путін.

Крім того, на сайті ООН повідомляється, що Рада з прав людини ООН заснувала мандат спеціального доповідача з питань негативного впливу односторонніх примусових заходів на права і свободи у вересні 2014 р. І. Джазаїрі був першим призначений на цю посаду й приступив до своїх обов’язків у травні 2015 р. І. Джазаїрі має досвід у сфері міжнародних відносин і прав людини, який він отримав, працюючи в Міністерстві закордонних справ Алжиру, системі ООН з прав людини та міжнародних неурядових організаціях. Спеціальні доповідачі працюють на добровільних засадах, не є співробітниками ООН, не отримують заробітної плати. Вони виступають як незалежні експерти, які вивчають ситуацію в конкретних країнах або тематичні питання в усіх частинах світу (URL: http://www.un.org/russian/news/story.asp?NewsID=27812).

Водночас варто наголосити, що Алжир мав хороші економічні та військово-політичні відносини із СРСР, звідки отримував зброю, військових радників та інших фахівців, а тепер з Росією. Тому можна припустити існування в І. Джазаїрі певних особистих симпатій до Росії. До того ж виникає питання про фінансування діяльності спеціального доповідача з питань негативного впливу односторонніх примусових заходів на права і свободи, якщо він не є співробітником ООН та не отримує заробітної плати. Тому є вагомі підстави сумніватися щодо наведених від імені ООН величин економічних втрат від санкційного протистояння Росії та західних держав.

З іншого боку, за даними російської митної статистики, опублікованими в ЗМІ, у 2016 р. зовнішньоторговельний оборот Росії становив 471,2 млрд дол. і порівняно з показником 2015 р. знизився на
11,2 %. Тобто лише за один рік він скоротився приблизно на 60 млрд дол., що перевищує озвучені втрати Росії від західних санкцій за три роки.

Навіть Міністерство оборони Росії визнало, що західні санкції негативно позначилися на військово-технічному співробітництві РФ з іншими країнами. Про це заявив заступник голови міністра оборони РФ
О. Фомін у ефірі телеканалу «Росія 24». «Не можна заперечувати негативного впливу санкцій. Не секрет, що у світі зараз рівень глобалізації досить високий. …Звичайно ж, у тому числі і опрацювання, і виробництво зброї відбувається на вимогу в основному іноземних замовників ‒ іноземні комплектуючі й елементи окремі. У цьому сенсі, звичайно ж, вплив санкцій негативний, він існує». З наведеного визнання заступника міністра оборони РФ випливає, що західні санкції доволі болюче позначилися саме на експортних можливостях російського військово-промислового комплексу. Однак попри мовчання російських військових можна припустити, що певні складнощі через західні санкції додалися й до поставок озброєнь безпосередньо Збройним силам РФ.

Ще наприкінці І півріччя 2017 р. деякі російські експерти, зокрема доцент Санкт-Петербурзького державного університету О. Трофименко, вважали, що певною мірою Росія адаптувалася до санкцій, які, по суті, стосуються лише певного кола осіб і компаній та обмежують доступ до відносно дешевих кредитних коштів і до технологій. Але з прийняттям у США нового закону про санкції щодо Росії ситуація змінилася. Про те, що нові санкції США щодо Росії обмежуватимуть міжнародну експансію російських нафтовиків, згадувалося раніше. І хоча на початку серпня головний виконавчий директор компанії «Роснефть» І. Сєчін публічно демонстрував зневагу до нових американських санкцій і висловлював упевненість, що ці обмеження починають працювати проти тих, хто їх запроваджує, але оглядачі звертають увагу на те, що тепер додатково скорочується можливість передачі російським компаніям американських технологій для розвідки і видобутку нафти й газу на глибоководних акваторіях, на арктичному шельфі та у сланцевих формаціях. Таким чином ускладнюються умови для видобутку нафти й газу на нових родовищах. Це, у свою чергу, загрожує скороченням обсягів нафто- і газовидобутку в Росії в майбутньому і, відповідно, скороченням надходжень до державного бюджету РФ, а також зменшенням можливостей використання енергетичного фактора в російській міжнародній політиці.

Нові санкції США проти Росії негативні для кредитоспроможності російського енергетичного сектора та особливо для «Газпрому», вважає Міжнародне рейтингове агентство Moody’s. Зокрема, це загрожує розвалом схеми європейського проектного фінансування й затримкою будівництва газових магістралей «Північний потік-2» і «Турецький потік», сказали раніше опитані Рейтер експерти й аналітики. Адже американський закон про санкції щодо Росії ставить під загрозу партнерів, інвесторів, кредиторів і підрядників російського «Газпрому».

На думку експертів Міжнародного рейтингового агентства Moody`s, у 2017 р. у Росії все-таки буде зафіксовано (уперше з 2014 р.) приріст ВВП, однак розширення санкцій стривожить інвесторів і може призвести до посилення відпливу капіталу з цієї країни. «Такий результат ще більше погіршить і без того хронічне недоінвестування Росії, яке залишається однією з головних слабкостей [російської економіки]», – ідеться у звіті Moody`s. У документі підкреслюється, що прийнятий у США закон призведе до тимчасового ослаблення рубля, зростання інфляційних очікувань і помірного зростання відпливу капіталу, який уже прискорився на тлі звинувачень у втручанні Росії у вибори президента США. Тому в нових умовах Росії буде складніше залучати прямі іноземні інвестиції. Водночас у звіті Moody`s підкреслюється, що навіть більше, ніж інвестицій, Росія потребує сучасних технологій, необхідних для того, щоб компенсувати втрати від зниження видобутку на нафтових родовищах.

Щоправда, на початку серпня Міжнародне рейтингове агентство Standard & Poor’s (S & P) повідомило, що підписання Д. Трампом нового санкційного закону поки не зробило безпосереднього впливу на суверенні кредитні рейтинги Росії. «На сьогодні невідомо, зумовить новий закон про санкції з боку США подальше погіршення лише помірних, на наш погляд, середньострокових перспектив зростання російської економіки, оскільки багато чого залежатиме від того, як новий закон застосовуватиметься на практиці», – ідеться в повідомленні S & P. Тобто експерти агентства, по суті, визнали, що хоча миттєво негативної реакції міжнародних фінансових ринків на запровадження нових американських санкцій проти Росії не було, але водночас на цих ринках присутні непевні очікування щодо перспектив розвитку російської економіки.

Поряд з тим, як повідомляють російські ЗМІ, Банк Росії представив дані про зафіксований відплив капіталу з Росії за січень ‒ липень 2017 р. За даними Банку Росії, за цей період з країни було виведено до 13,1 млрд дол., що в 1,5 раза більше порівняно з аналогічними показниками за той же період 2016 р. Тоді відплив капіталу з Росії становив 8,8 млрд р. Цього року капітал виводився в основному з банківського сектору. Інші ж сектори російської економіки в період із січня по липень виступили нетто-імпортерами капіталу, перейшовши від нарощування зовнішніх активів до чистого залучення коштів нерезидентів. За прогнозами Банку Росії, чистий відплив капіталу за підсумками поточного року становитиме 19 млрд дол., у 2018 р. – 11 млрд, в 2019 р. – 14 млрд дол.

Багато експертів, у тому числі й згадуваний вище спеціальний доповідач ООН І. Джазаїрі, визнають, що не менше (якщо не більше), ніж безпосередні західні санкції на економіку Росії впливає динаміка світових цін на енергоносії, насамперед на нафту. За даними Міністерства фінансів Росії, середня ціна нафти марки Urals, що експортується Росією, у січні – липні 2017 р. зросла в 1,36 раза порівняно з аналогічним періодом минулого року – до 49,94 проти 38,68 дол. за барель. І це, вочевидь, дало певний поштовх розвитку російської економіки з початку нинішнього року. Однак, за оцінками російського Внєшекономбанка (ВЕБ), зростання ВВП у Росії після нещодавніх короткочасних успіхів знову сповільнюється. Як випливає із зіставлень, виконаних фахівцями Центру макроекономічного аналізу й короткострокового прогнозування (ЦМАКП), сьогодні за багатьма показниками економіка Росії ще не досягла рівня 2012 р., тобто її економіка в кращому випадку законсервувалася.

Таким чином, цілком імовірно, що із запровадженням США нових санкцій щодо Росії російська економіка може почати втрачати драйвери свого зростання. Конкурентні позиції Росії на міжнародних ринках, причому не лише у сфері машинобудування, а й у енергетичному секторі, найімовірніше погіршуватимуться ‒ насамперед через погіршення доступу російських підприємств до відносно дешевших фінансових ресурсів і їх технологічного відставання.

Санкційне протистояння Росії зі США, ЄС і рядом інших держав, якщо виходити з повідомлень ЗМІ, мало диференційований вплив на доходи різних верств росіян. Як наголосила вже згадувана вище доцент Санкт-Петербурзького державного університету О. Трофименко, що при запровадженні санкцій і контрсанкцій зазвичай прагнуть вдарити суперника якомога болючіше. Так, Росія обмежила ввезення окремих видів сільськогосподарської продукції. «Поза сумнівом, ці заходи мали певний негативний вплив на виробників країн, що потрапили під санкції (згодом Європейський Союз вжив заходів, спрямованих на скорочення негативного ефекту від російських санкцій, паралельно з цим європейські виробники стурбовані пошуком нових ринків збуту). Однак ще болючіше вони вдарили по гаманцях російських громадян, змушених купувати дорожчу продукцію, яка постачається з країн, що не потрапили під санкції, або вітчизняну продукцію, ціна на яку зросла через дефіцит», – пояснює О. Трофименко. За словами Д. Плеханова, провідного фахівця Інституту комплексних стратегічних досліджень, у Росії більшою мірою негативний ефект від західних санкцій відчули на собі компанії малого й середнього бізнесу.

Водночас російські ЗМІ повідомляють, що статки найбагатших громадян Росії останнім часом зросли ще більше. Так, перша трійка в оновленому рейтингу найбагатших сімейних кланів Росії у 2017 р., за версією Forbes, за своїм складом не зазнала змін: на першому місці – сім’я Гуцерієвих, що контролює групу «Сафмар», на другому – Ротенберги, на третьому – власники «Промсвязьбанка» брати О. і Д. Ананьєви. Але якщо в 2016 р. видання оцінило статки клану Ротенбергів у 2,8 млрд дол., то у
2017 р. вони збільшилися в 1,5 раза ‒ до 4,2 млрд дол. Статки А. Ротенберга зросли з 1,3 млрд до 2,5 млрд дол., а І. Ротенберга – з 410 млн до 700 млн дол. Сукупно за минулий рік статки десяти найбагатших сімейних кланів Росії зросли на 2 млрд дол. ‒ до 27 млрд дол. США.

Таким чином, під дією західних санкцій російська економіка на світовому ринку більше поглиблює свою сировинну й напівсировинну спеціалізацію, а технологічне відставання Росії від західних держав зростає. При цьому в російському суспільстві поглиблюється диференціація населення за рівнем доходів і, як наслідок, його майнова нерівність. Утім, це навряд чи стимулюватиме якісь зміни в російській зовнішній політиці до президентських виборів навесні 2018 р. З іншого боку, судячи з аналізу повідомлень російських ЗМІ, принаймні частина правлячого класу Росії усвідомлює загрози, що виникають для геоекономічного та геополітичного положення Росії в разі збереження такої ситуації тривалий час.

 

5. Проблеми розвитку української економіки в умовах поширення міжнародних економічних санкцій проти Росії та ряду інших держав

 

Подальше розширення міжнародних економічних санкцій проти Росії та ряду інших держав формує нові глобальні умови розвитку української економіки та, звичайно, породжує певні нові проблеми, які з цим пов’язані. У цілому такі проблемні питання можна поділити на дві великі групи: безпосередні економічні відносини з Росією та міжнародні економічні відносини України з іншими її зовнішньоекономічними (міжнародними) партнерами в умовах глобальних економічних змін.

Якщо говорити про зміни безпосередньо українсько-російських економічних відносин, то слід зазначити, що протягом 2014–2017 рр. обсяги українсько-російського товарообігу істотно зменшилися за одночасної зміни його структури. Також відбувається зменшення присутності російського капіталу в українській економіці. Насамперед це стосується банківської сфери України. Зокрема, за даними Державної служби статистики (Держстату) України, вартість експорту товарів і послуг з України до Росії у 2016 р. скоротилася у 2016 р. порівняно з 2013 р. (по суті, за період російської збройної агресії проти нашої держави) утричі, а вартість імпорту товарів і послуг з Росії до України за цей же період зменшилася в понад 4 рази. Відповідні статистичні дані, за підсумками І півріччя 2017 р., хоча і свідчать про певне зростання експортно-імпортних операцій в українсько-російській торгівлі, однак не дають підстав говорити про кардинальну зміну тренду на скорочення обсягів українсько-російської торгівлі, що склався через ескалацію російської збройної агресії проти України.

Узагалі характер двосторонніх економічних відносин Росії та України останніми роками набирає більш конфронтаційного характеру. Так, наприкінці серпня цього року заступник міністра економічного розвитку й торгівлі Н. Микольська заявила, що Україна до кінця 2017 р. може подати позов до Світової організації торгівлі проти Росії з питання поставок сільськогосподарської продукції. Вона наголосила, що це четвертий позов України до РФ у рамках СОТ. Зі свого боку, Росія, за інформацією ЗМІ з посиланням на заяву міністра економіки РФ М. Орєшкіна, ще у травні нинішнього року подала до СОТ запит щодо проведення консультацій у зв’язку із санкціями, які Україна запроваджує, починаючи з 2014 р. За словами російського міністра, позов стосується порушення базових угод СОТ. Згідно з процедурою СОТ, запит на проведення консультацій є першим етапом під час подання позову.

Звичайно, поки доволі складно прогнозувати результати розгляду взаємних позовів України та Росії одна до одної у рамках СОТ. Тим більше складно прогнозувати виконання рішень СОТ з цих питань, які будуть згодом ухвалені. Адже зазначені позови в рамках СОТ розглядаються в умовах фактичної збройної агресії Росії проти України, а також запроваджених проти Росії через цю агресію широких міжнародних економічних санкцій. З подібними ж ситуаціями СОТ раніше не стикалася. До того ж, як вважає ряд експертів, сучасна система міжнародної торгівлі переживає серйозні виклики, пов’язані з активізацією протекціоністських тенденцій і поширенням закликів до меншої відкритості національних економік. Причина – глобальна економічна криза, яка обмежує можливості виробництва товарів, послуг і попиту на них.

Водночас на українському ринку російські товари дедалі більше заміщуються товарами конкурентів. Причому цей процес відбувається навіть в енергетичній сфері, яка для Росії є надзвичайно важливим важелем її не лише економічного, а й політичного домінування на теренах колишнього СРСР. Болісна реакція російського істеблішменту з цього приводу підтверджується, наприклад, увагою, яку власник і головний редактор російської «Независимой газеты» К. Рємчуков приділив одному з пунктів енергетичного розділу закону США (тоді ще законопроекту), підписаному на початку серпня Д. Трампом, що стосується української енергобезпеки. Як підкреслив К. Рємчуков, цей пункт чомусь вказує на необхідність для США «пріоритезувати експорт енергоресурсів США для того, щоб створювати американські робочі місця, допомагати союзникам і партнерам, зміцнювати зовнішню політику США».

І дійсно, ЗМІ згодом повідомили, що наприкінці серпня американська компанія XCoal Energy and Resources відправила в Україну першу партію вугілля. «Відправка енергетичного вугілля в Україну була заснована угодою між українською державною компанією “Центренерго” й американською компанією XCoal Energy and Resources як результат домовленостей, досягнутих з адміністрацією США під час візиту Президента П. Порошенка 20 червня у Вашингтон», – повідомили в Посольстві України в США. Згідно з укладеним у липні цього року контрактом між українським ПАТ «Центренерго» та XCoal Energy & Resources, Україна має придбати в американської компанії до кінця поточного року близько 700 тис. т вугілля. Ціна першої партії у 85 тис. т становить 113 дол./т, однак у подальшому вона може зазнати змін, зокрема і в сторону зниження, зазначив кореспондент Deutsche Welle. Щоправда, експерти по-різному оцінюють відносну вартість американського вугілля. Одні вважають її завищеною, порівняно з пропозицією інших постачальників. Другі наголошують на високій якості американського вугілля. Треті підкреслюють необхідність географічної диверсифікації імпорту вугілля в Україну як чинника національної безпеки. Мабуть, усі ці позиції мають бути певним чином враховані при імпорті вугілля в Україну.

У жовтні минулого року в Міністерстві енергетики та вугільної промисловості прогнозували потребу України в антрациті на 2017 р. в обсязі 9,5 млн т, з яких 4,2 млн т мав забезпечити імпорт. Однак уже в травні цього року міністр енергетики та вугільної промисловості І. Насалик заявив про зниження потреби в антрациті на поточний рік до 7 млн т, а до 2019 р., пообіцяв міністр, Україна стане повністю незалежною від вугілля антрацитових марок. Як зазначив в. о. генерального директора ПАТ «Центренерго» О. Коземко, повідомляє DW, під час оголошення контракту з XCoal Energy & Resources, у 2018 р. обсяги поставок американського антрациту можуть зрости до 2 млн т. З огляду на це імпорт із США може істотно закрити потребу України в антрациті. Росія ж, зі свого боку, не лише позбавлятиметься чергового важеля впливу на Україну, а і втрачатиме український ринок для свого вугілля (а також вугілля із самопроголошених «ДНР/ЛНР»).

Однак більш болючою для Росії може виявитися конкуренція в Україні із західними постачальниками палива для атомних електростанцій. Наприкінці серпня ЗМІ повідомили, що американсько-японська компанія Westinghouse готується до нарощування поставок ядерного палива власного виробництва на українські АЕС і збільшення своєї частки на ринку ядерного палива України. Президент Westinghouse у Європі, на Близькому Сході і в Африці Л. Ван Хулл заявив, що, наростивши частку поставок ядерного палива Westinghouse, Україна вперше за роки незалежності отримуватиме більшість ядерного палива не з Росії (URL: http://biz.nv.ua/ukr/markets/zamist-rosijskogo-westinghouse-zbilshit-postavki-jadernogo-paliva-na-rinok-ukrajini-1720396.html). Також у ЗМІ з’явилися повідомлення про ймовірність надання Корпорацією зарубіжних інвестицій США Національній атомній енергогенеруючій компанії «Енергоатом» кредиту на 250 млн дол. для будівництва сховища відпрацьованого ядерного палива. Таким чином, істотно послаблюється залежність української атомної енергетики від Росії, а ринок збуту російської атомної промисловості в Україні зменшується.

Неоднозначно експерти оцінюють перспективи будівництва «Турецького потоку» і «Північного потоку-2» після запровадження нових антиросійських санкцій з боку США. Якщо будівництво нових трубопроводів не завершиться до 2019 р. відповідно до графіка, то поставки газу з Росії в Європу залежатимуть від результатів переговорів за договором з Україною про транзит газу, які можуть бути непростими, міркують аналітики московської філії Міжнародного рейтингового агентства Standard & Poor’s. На їхню думку, не можна виключати припинення поставок газу під час переговорів, як це було 10 років тому. Санкції також можуть створити операційні проблеми й на існуючих трубопроводах, якщо не буде забезпечено їх відповідне технічне обслуговування. При цьому аналітики обмовляються, називаючи такий сценарій малоймовірним. Хоча базовий сценарій S&P не передбачає істотних перебоїв експортних поставок російського газу у Європу. Існуючі підземні сховища й доступність альтернативних маршрутів забезпечуватимуть «Газпрому» певну гнучкість у питаннях поставок у ЄС.

Утім, за повідомленням Reuters, Міжнародне рейтингове агентство Moody’s вважає, що нові санкції США проти Росії дають змогу обмежувати інвестиції в російські експортні трубопроводи, що створює ризик ослаблення переговорної позиції «Газпрому» з Україною в питанні транзитних тарифів після 2019 р. «Ослаблення переговорної позиції “Газпрому” може призвести до зростання його транзитних витрат через вищі транзитні тарифи й обсяги порівняно з тими, які планувалися раніше», – зазначає Moody’s. Закон про санкції ставить під загрозу партнерів, інвесторів, кредиторів і підрядників «Газпрому» та створює ризики затримки будівництва обох газопроводів, зазначає агентство. «Газпром» розраховував, що із запуском трубопроводів «Північний потік-2» і «Турецький потік» річний обсяг транзиту газу через Україну може скоротитися до 15 млрд куб. м газу з 80 млрд куб. м у 2016 р.

Треба згадати й про дискусію в ЗМІ про нібито причетність України до поставок у КНДР ракетних двигунів. Почалося з того, нагадує міжнародний кореспондент The Daily Signal на сайті «Новое время», що в першій половині серпня Лондонський міжнародний інститут стратегічних досліджень (IISS) опублікував звіт, у якому йшлося про різкий стрибок Північної Кореї в галузі технологій будівництва ракетних двигунів на рідкому паливі, що призвело до випробувань міжконтинентальної балістичної ракети, здатної завдати удару по Сполученим Штатам Америки. Висловлювалося припущення, що це стало можливим завдяки покупці КНДР модифікованих варіантів ракетних двигунів типу РД-250 радянського виробництва, вивезених контрабандою з Росії або України. Водночас The New York Times у своїй статті навела цитату автора звіту, експерта М. Еллемана: «Швидше за все, ці двигуни були доставлені з України, можливо, незаконним шляхом. Питання полягає в тому, скільки у КНДР таких двигунів і продовжують українці допомагати Північній Кореї. Ось це мене турбує».

Стаття в The New York Times і звіт IISS викликали шквал спростувань з боку українських посадовців. Адже версія М. Еллемана про те, що модифіковані ракетні двигуни РД-250 потрапили в Пхеньян з Росії або України контрабандним шляхом заснована на припущенні про слабку систему безпеки як на російських, так і українських ракетобудівних підприємствах, не має під собою жодних фактичних доказів. На це, наприклад, звертає увагу німецька Deutsche Welle. Трохи згодом розвідка США спростувала думку М. Еллемана про те, що КНДР не могла виробляти власні реактивні ракетні двигуни, використані в нещодавніх випробуваннях міжконтинентальної балістичної ракети. Згодом безпосередньо автор дослідження М. Еллеман написав у Twitter: «“Південне” є однією з кількох можливих джерел, інші потенційні є в Росії. Я не вірю, що український уряд потурав чи знав, чи походили двигуни з України».

Водночас керівник Центру прикладних політичних досліджень «Пента» В. Фесенко зазначив: «Навіть якщо українські ракетні двигуни і потрапили в КНДР, то тільки через Росію». І додав, що «роздуми вголос», «експертні припущення», що містяться в «Нью-Йорк Таймс» і кидають тінь на Україну, нагадують практику спецслужб: «Таким чином неодноразово діяли російські спецслужби», – наголосив В Фесенко. Зі свого боку, в. о. голови Державного космічного агентства України Ю. Радченко зазначив, що існує «висока вірогідність того, що доповідь IISS в американській пресі з’явився з легкої руки наших “друзів” з Росії».

Ряд ЗМІ, у тому числі й російські, пов’язували цей скандал зі спробою певних політичних сил перешкодити поставкам американської летальної зброї в Україну. Однак не виключено, що згадуваний скандал навколо ракетних двигунів у КНДР є своєрідним інформаційним сигналом про початок загострення конкуренції на світовому ринку ракетних технологій, а можливо, й інших високих технологій. У цьому контексті можна припустити, що й скандал навколо поставок турбін компанії Siemens до анексованого Росією Криму, крім іншого, є подібним сигналом щодо загострення міжнародної конкуренції на ринках високотехнологічної продукції.

Таким чином, на сучасному етапі розвитку світової економіки міжнародні політично вмотивовані економічні санкції стають одним із серйозних важелів впливу на міжнародну конкурентоспроможність держав і міжнародну торгівлю. І Україні обов’язково треба враховувати цю нову тенденцію у своїй зовнішньоекономічній діяльності (Матеріал підготовлено на основі інформації таких джерел: Державна служба статистики (http://www.ukrstat.gov.ua); Центр новостей ООН (http://www.un.org). – 2017. – 21, 28.04; 19.06; Ведомости (https://www.vedomosti.ru). – 2016. – 15.02; 2017. – 3.05; 20, 23, 28.07; 18, 22.08; Дзеркало тижня (https://dt.ua). – 2017. – 30.08; Коммерсантъ (http://www.kommersant.ru). – 2017. – 1.06; 9, 24.08; Левый берег (http://Lb.ua). – 2017. – 11.07; 12.09; Независимая газета (http://www.ng.ru). – 2017. – 24.07; 8, 14, 16, 21, 25.08; Новое время (http://nv.ua). – 2017. – 20, 26.05; 6, 13, 14, 23.07; 3–7, 22–25, 29.08; 8, 13.09; Остров (http://www.ostro.org). – 2017. – 10, 11.07; 6, 12.09; РБК (http://www.rbc.ru). – 2017. – 4, 6, 31.07; 2–7, 10, 11, 22, 29, 30.08; УНІАН (https://www.unian.ua). – 2017. – 31.07; 10.08; Эхо Москвы (http://echo.msk.ru). – 2017. – 29.08; BBC (http://www.bbc.com). – 2017. – 30.05; 11, 27.07; DeutscheWelle (http://dw.com). – 2017. – 27.04; 10, 12, 14, 27.07; 16, 20, 22.07).

 

Кулицький С. Політично вмотивовані економічні санкції як нова складова розвитку сучасної глобальної економіки (Закінчення, початок у № 17)[Електронний ресурс] / С. Кулицький // Україна: події, факти, коментарі. – 2017. – № 18. – С. 44–61. – Режим доступу: http://nbuviap.gov.ua/images/ukraine/2017/ukr18.pdf. – Назва з екрану.