Відеоспостереження на робочих місцях: питання законностіО. Кривецький, голов. ред. НЮБ НБУВ

Відеоспостереження на робочих місцях: питання законності

 

Уже до кінця поточної сесії влітку цього року Верховна Рада України може розглянути і затвердити нову редакцію Трудового кодексу. Про це заявив міністр соціальної політики А. Рева. Він також зазначив, що будь-які серйозні перешкоди, які унеможливлюють прийняття Трудового кодексу, відсутні. А за словами Президента України П. Порошенка, зміст цього документа має бути приведено у відповідність зі взятими Україною міжнародними зобов’язаннями.

Однією з найбільш суперечливих у проекті нового ТК є норма про застосування роботодавцем відеоспостереження за трудовим процесом найманого працівника. Так, ні для кого не є секретом, що роботодавці використовують велику кількість різних способів стеження за працівниками (наприклад, перегляд електронної пошти, відстеження відвідуваних сторінок в Інтернеті, фіксація часу перебування на роботі тощо). Поширеним є й відеоспостереження, бо роботодавці мають безпосередній інтерес у нагляді за поведінкою працівника на робочому місці з метою контролю ефективності робочого процесу, унеможливлення неправомірного використання майна роботодавця в особистих цілях тощо. Проте помилковою є думка більшості працедавців, що приватне життя особи закінчується з моменту появи її на роботі. Адже, згідно з чинним законодавством, запровадження прямої норми, що дозволяє роботодавцю відеоспостереження за робочим місцем, певним чином може призвести до нівелювання та порушення основних прав працівників на приватне життя, що охороняється ст. 32 Основного закону, відповідно до якої ніхто не може зазнавати втручання в особисте та сімейне життя, окрім випадків, передбачених Конституцією. Крім того, ст. 307 Цивільного кодексу встановлено, що фізична особа може бути знятою на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку тільки за її згодою.

Але, як саме та коли необхідно отримувати згоду на проведення відеоспостереження? У цьому контексті слід узяти до уваги положення ст. 29 Кодексу законів про працю, яка визначає, що, влаштовуючись або працюючи на певній посаді, працівник має право на повну достовірну інформацію про умови праці та вимоги на робочому місці. Відповідно, до такої інформації можна віднести й засоби контролю за діяльністю особи. У зв’язку з цим доцільно на рівні підзаконних нормативно-правових актів урегулювати порядок проведення відеоспостережень на підприємствах, в установах та організаціях. Встановлення чітких правил та умов здійснення відеоспостереження дасть змогу запобігти масовим зловживанням з боку роботодавців.

Суперечливою є і відповідна норма проекту ТК, що містить таке формулювання: «якщо це зумовлено особливостями виробництва», бо, як вважають фахівці, чітко встановити які саме фактори необхідно віднести до особливостей виробництва доволі складно, що, у свою чергу, може призвести до великої кількості непорозумінь у майбутньому.

У цьому випадку доречним є звернути увагу на досвід європейських країн і згадати про ст. 8 Конвенції щодо захисту прав людини і основоположних свобод, яка встановлює право кожної особи на повагу до її приватного та сімейного життя, житла та кореспонденції. Також важливою є й практика Європейського суду з прав людини. Так, у Німеччині в рішенні з однієї справи («Німец проти Німеччини») суд наголосив, що поняття «приватне життя» не може тлумачитися в обмежувальному значенні; повага до приватного життя передбачає право на встановлення і розвиток взаємин з іншими людьми; крім того, немає підстав вважати, що поняття «приватне життя» не може охоплювати діяльність професійного чи ділового характеру. Згадане рішення можна вважати визначальним при встановленні дозволених меж реалізації роботодавцями права на відеоспостереження за працівниками в європейських країнах, зокрема, в Україні.

Ще одним важливим питанням є захист персональних даних працівників, отриманих у ході відеоспостереження, з метою уникнення розголошення приватної інформації. Серед експертів поширеною є думка про необхідність розроблення роботодавцями положень про захист таких даних. Це питання потребує більш детального регламентування, оскільки порушення правил захисту персональних даних особи або їх незаконне розголошення можуть мати тяжкі наслідки для роботодавця, зокрема, відкриття щодо нього кримінального провадження. Цікаво, що у Франції діє заборона на використання персональної інформації та її зберігання понад місячний термін.

«Відеоспостереження підпадає під норми Закону України “Про захист персональних даних”, і працівник, за яким ведеться спостереження, має бути про це проінформований і дати свою згоду. Зазвичай це відбувається шляхом внесення положення про відеоспостереження у внутрішні документи компанії, з якими працівник має бути ознайомлений під розпис», – пояснив старший консультант групи People Advisory Services податково-юридичного відділу компанії EY в Україні А. Курач. У більшості випадків, додав експерт, установка відеоспостереження є обгрунтованою, коли це робиться відкрито, приміром, у магазинах, банках, над касовими апаратами і покликано забезпечувати безпеку. У таких випадках працівники зазвичай інформуються про те, що ведеться відеоспостереження. «Водночас установка компаніями прихованого відеоспостереження за працівниками є порушенням ст. 32 Конституції України, а також Закону “Про захист персональних даних”, і може мати негативні наслідки для працедавця, якщо працівник звернеться до суду», – зазначив він.

Проти прийняття Трудового кодексу у новій редакції виступає у Верховній Раді фракція «Батьківщина». Зокрема, член фракції, секретар Комітету із питань соціальної політики і праці А. Павловський наголосив: «Опозиція протидіятиме прийняттю чергового проекту антисоціального Трудового кодексу!» За його словами, новий проект Трудового кодексу, де є норми відеонагляду за працівниками, значно звужує соціальні права найнятих робітників, у яких за новим проектом залишаються тільки обов’язки.

Тієї ж думки і народний депутат С. Шахов, який заявив, що, у разі прийняття проекту Трудового кодексу в нинішньому вигляді, українські працівники стануть «залежними». Він нагадав, що проект Трудового кодексу, який зараз розглядається Верховною Радою, було підданой нищівній критиці експертами, профспілками і Головним науково-експертним управлінням Верховної Ради. «Тому необхідно вилучення дискримінаційних норм проекту і прийняття сучасного, справедливого і збалансованого Трудового кодексу, який повинен враховувати інтереси і працівників, і працедавців», – підкреслив нардеп.

Профспілки також, як уже зазначалося, протестують проти відеоспостереження за співробітниками. Нинішній кодекс законів про працю нічого не каже про відеоспостереження, тому воно – поза законом. Але, оскільки його й не заборонено, то цією прогалиною законодавства вдало користуються багато заповзятливих працедавців. А новий Трудовий кодекс хоча і встановлює конкретні рамки (працедавець має право використовувати технічні засоби для контролю за виконанням працівниками своїх трудових обов’язків, та за цього він повинен обов’язково повідомити працівників про те, що такі технічні засоби використовуються), однак він не передбачає ніяких додаткових прав для робітників.

А ось народний депутат, голова Конфедерації вільних профспілок М. Волинець зазначає: «Законопроект дозволяє відеоспостереження, але не регулює, як отримані відеоматеріали зберігатимуться. Адже працедавець зможе нарізувати вигідні для нього моменти і використовувати їх у суді».

«Відеоспостереження – це елемент додаткового психологічного тиску на людину», – критикує проект Кодексу і народний депутат від партії «Свобода» А. Іллєнко. Новий Трудовий кодекс, за його переконанням, є антиукраїнським і антинародним законопроектом і діятиме виключно в інтересах олігархів. На це Голова профільного комітету Л. Денисова відповіла, що норма про відеоспостереження використовуватиметься тільки у виняткових випадках. «Відеоспостереження встановлюватиметься тоді, коли це обумовлено особливостями виробництва. Приміром, у разі друку грошей або виробництва дорогоцінних металів», – зазначила парламентар.

А нардеп О. Стоян, презентуючи проект нового ТК, зазначив, що відеоспостереження ведеться зараз скрізь і всюди, та й у Верховній Раді за депутатами спостерігають з усіх боків. І хоча там постійно лунають докори з приводу впровадження відеокамер, однак нічого страшного у таких нововведеннях немає. На його думку, відеоспостереження в місцях масового скупчення людей – це, передусім, їх захист. Також воно допоможе, впевнений він, мінімізувати крадіжки на роботі, так що нічого поганого у бажанні працедавця контролювати діяльність співробітників немає. У цьому контексті депутат згадав «караванского стрільця», якого не упіймали б у разі відсутності камер спостереження. О. Стоян завірив, що у кодексі встановлено обмеження на відеоспостереження, і камер не буде у туалетах, душових тощо.

«Легальність спостереження за працівником під час виконання ним трудових функцій, включно з прочитанням його робочої кореспонденції, було підтверджено практикою Європейського суду з прав людини, – заспокоює О. Мельниченко, керівник практики трудового права Адвокатського об’єднання PwC Legal. – Не можна не враховувати той факт, що наявність цієї статті у кодексі продиктовано умовами часу. Бізнес хоче захистити конфіденційну інформацію».

Аби уникнути будь-якого тиску на співробітників під час роботи, І. Гоцик, менеджер комітетів Європейської Бізнес Асоціації, пропонує створити в Україні єдиний орган, який би здійснював держнагляд за дотриманням трудового законодавства. «Цій інституції необхідно дозволити у будь-який час протягом робочого дня без попередження приходити з інспекційним візитом, – вважає експерт. – Так може бути виявлено проблемні місця і порушення. Проводити перевірки цей орган повинен за допомогою кваліфікованих експертів, що дозволить фіксувати порушення і притягати винних до відповідальності».

Положення проекту ТК про можливість проведення відеоспостереження хоча і має певні позитивні моменти (норми), але ще потребує детального доопрацювання та, можливо, конкретизації на рівні підзаконних нормативно-правових актів. А для цього необхідно належним чином вивчити практику Європейського суду з прав людини, перш, ніж приймати важливі для країни і українського суспільства документи. У будь-якому випадку, говорити про наслідки нововведень повною мірою можна буде лише тоді, коли трудове законодавство набере чинності та пройде випробування практикою. Саме тоді всі суб’єкти трудового процесу побачать «підводні камені» змін у роботі. А от чи відкриє відеоспостереження нові можливості, чи то стане просто черговим обмеженням – покаже час… (Статтю підготовлено з використанням інформації таких джерел: https://konkurent.in.ua/news/ukrayina/; http://svoboda.org.ua/news/articles).