Російсько-українське економічне протистоянняС. Кулицький, ст. наук. співроб. СІАЗ НБУВ

 

 

Гібридна війна Росії проти України: економічний вимір 2017 р.

 (Закінчення, початок у № 10)

Організація економічної діяльності у «ДНР» і «ЛНР»

 

У квітні 2017 р. у «ДНР» оголосили про «урочисту церемонію відкриття» Харцизького сталево-канатного заводу «Силур», який призупинив роботу наприкінці 2016 р. На цій церемонії ватажок «ДНР» О. Захарченко заявив, що «влада» «ДНР» запустить не тільки цей завод, а й десятки інших підприємств. Директор «Силуру» І. Іванцов оголосив, що вже нині завод має замовлення на поставку продукції «як у ДНР, так і на експорт». Основна продукція «Силуру» – канати зі сталі, сталевий дріт для різних галузей промисловості, металева сітка – усього близько 60 видів такої продукції. Підприємство випускало продукцію відповідно до стандартів РФ, України, Німеччини і Великої Британії. Нинішнє «керівництво» заводу запевняє, що вже є перші замовлення з державних підприємств «Торезантрацит» і «Макіїввугілля» на загальну суму 50 млн руб., а також ведуться переговори про постачання продукції «Силуру» на інші вугледобувні підприємства. Утім, поки відкриті джерела інформації не повідомляли про укладання «Силуром» угод на поставку своєї продукції за межі ОРДЛО, так само як і про реальні поставки його продукції в межах ОРДЛО. Трохи пізніше ЗМІ повідомили про запуск на Єнакіївському металургійному заводі доменної печі № 5, яка поставлятиме чавун для прокатних виробництв у «ДНР». При цьому ватажок «ДНР» О. Захарченко заявив, що 70 % цієї продукції піде на «внутрішній» ринок, а решта – на експорт.

Крім того, ще на початку березня «посадовці» «ДНР» заявляли, що вугілля з ОРДЛО вже поставляється в Росію замість України. Разом з тим прес-секретар президента РФ В. Путіна Д. Пєсков, відповідаючи на відповідне запитання ЗМІ, не став уточнювати, чи готова Росія відкрити свої ринки для підприємств «ДНР/ЛНР». Водночас наприкінці квітня деякі ЗМІ повідомили, що «ДНР» і «ЛНР» намагаються заробити на нелегальному вивезенні вугілля. Росія ж прагне налагодити поставки вугілля з непідконтрольних Україні територій Донбасу на зовнішні ринки. Хоча, за оцінкою генерального директора Донбаської паливно-енергетичної компанії (ДПЕК) М. Тимченка, обсяги видобутку вугілля на підприємствах, які належать цій корпорації, але фактично були конфісковані бойовиками в ОРДЛО, скоротяться у два-три рази у 2017 р., оскільки це вугілля неконкурентоспроможне в Росії, яка має достатньо свого, до того ж дешевшого вугілля. Причому сьогодні Росія експортує близько 9 млн т свого вугілля.

Крім того, оскільки відверта підтримка діяльності «ДНР» і «ЛНР» з організації роботи фактично конфіскованих бойовиками в ОРДЛО українських підприємств загрожує Росії на міжнародному рівні значними економічними й політичними втратами, то російська сторона вдається до формування схем, спрямованих на приховування такої підтримки «ДНР» і «ЛНР» з боку Росії. Зокрема, за інформацією російських ЗМІ, з початку квітня для управління українськими підприємствами, які опинилися на території «ДНР» і «ЛНР», було покладено на зареєстроване в Південній Осетії ЗАТ «Внешторгсервис» (читаємо російською мовою). У цієї компанії ще на початку травня не було ні свого сайту, ні офісу, ні штату співробітників, а ім’я її директора лише одного разу випадково згадувалося в повідомленні однієї з луганських профспілок. Генеральним директором компанії є В. Пашков, який до 2014 р. працював віце-губернатором Іркутської області РФ.

У свою чергу «міністр промисловості і торгівлі» самопроголошеної «ДНР» О. Грановський підтвердив деяким російським ЗМІ, що «Внешторгсервисом» (читаємо російською мовою) керує В. Пашков з російським громадянством, який до цього був радником ватажка «ДНР» з економічних питань. Але хто саме стоїть за В. Пашковим, О. Грановський розкривати відмовився, «щоб не нашкодити нашим партнерам». На уточнююче питання ЗМІ, про яких партнерів ідеться, О. Грановський відповів: «Партнер у нас один – Російська Федерація».

За інформацією ЗМІ, на початку квітня у «ДНР» під адміністрацію ЗАТ потрапили металургійний завод «Донецьксталь», Єнакіївський і Макіївський металургійні заводи, ПрАТ «Єнакіївський коксохімпром», Ясинівський коксохімічний завод, ЗАТ «Макіївкокс», Харцизький трубний завод та ін. У «ЛНР» – вугільні та металургійні підприємства.

Колишній іркутський віце-губернатор, що очолив ЗАТ «Внешторгсервис», став також президентом благодійного Фонду підтримки міжнародних гуманітарних проектів, зареєстрованого в грудні 2015 р. Власного сайту у фонду немає, немає жодного його звіту й на інформаційному порталі Міністерства юстиції РФ у розділі «Звіти некомерційних організацій». Знайти зазначений фонд за його юридичною адресою в Москві російські журналісти теж не змогли. При цьому вони зазначили, що співробітники Служби безпеки України вважають, що цей фонд через рахунки російської некомерційної організації «Центр міжнародних розрахунків» спрямовує кошти безпосередньо в «державний банк ЛНР». У заяві СБУ було сказано, що засновником Фонду підтримки міжнародних гуманітарних проектів є російський Міжнародний розрахунковий банк. Однак, зазначають російські журналісти, насправді засновником фонду виступив однойменний банк з тієї ж Південної Осетії, зареєстрований у Цхінвалі на вул. Й. Сталіна. З 2015 р. осетинський Міжнародний розрахунковий банк співпрацює з владою самопроголошеної «ЛНР» як банк-кореспондент.

За інформацією російської газети «Ведомости», російські компанії при поставках своєї продукції в самопроголошені «ДНР» і «ЛНР» проводять фінансові розрахунки через російський «ЦМР банк», який бере свій початок у 2014 р. від московського ТОВ «Небанківська комерційна організація “Центр міжнародних розрахунків”» (НКО ЦМР), що мало декілька філій у Ростовській області. Цією заснованою на початку 2015 р. фірмою управляють банкіри з досвідом роботи в українських представництвах російських банків. У квітні 2016 р. ця компанія в РФ отримала банківську ліцензію й перетворилася в банк «Центр міжнародних розрахунків» («ЦМР банк»). У квітні 2016 р. НКО отримала банківську ліцензію та перетворилася в «ЦМР банк». Структуру власників банк не розкриває. Співрозмовники «Ведомостей» у російських банках і експортних компаніях вважають їх близькими до «керівництва» «ДНР».

По суті, з російського боку «ЦМР банк» є контрагентом так званих центральних банків у самопроголошених «ДНР» і «ЛНР». Але в РФ видача банківських ліцензій і організація банківських операцій у великих обсягах, особливо за межі Росії, неможлива без відповідних дозволів Банку Росії та інших органів державної влади та управління РФ та контролю з їхнього боку. Тому в України є всі підстави звинувачувати Російську Федерацію у фінансуванні тероризму та агресії проти України, вимагати розширення міжнародних економічних санкцій проти Росії. Саме для цього й потрібно збирати відповідну інформацію з різних джерел, не нехтуючи при цьому ЗМІ.

До речі, державні органи України повинні проводити відповідні інформаційні операції проти російської гібридної агресії й на міжнародних ринках, залучаючи для цього зацікавлених у таких діях вітчизняних підприємців, а бажано й іноземні компанії, що конкурують з відповідним російським бізнесом. У цьому плані, наприклад, заслуговують на всіляку державну та громадську підтримку зусилля, до яких вже вдаються ДПЕК і група «Метінвест» на міжнародних ринках з протидії експорту продукції українських підприємств, фактично конфіскованих бойовиками «ДНР» і «ЛНР». Так, у Туреччині на рейді було затримано корабель з вугіллям у відповідь на лист Донбаської паливно-енергетичної компанії. Що ж стосується світових ринків залізорудної сировини, чавуну й сталі, то конкуренція на них настільки гостра, що інформація стосовно сумнівних ділових операцій тих чи тих російських підприємств може завдати їм серйозних збитків.

Наприклад, О. Харченко, директор Центру досліджень енергетики, вважає, що спроби продавати вугілля з «ДНР» і «ЛНР» цілком природні, хоча й безперспективні. «По-перше, для початку треба налагодити стабільне виробництво… По друге, всі більш-менш пристойні покупці це вугілля брати не зможуть. Воно і в нормальній юридичній ситуації великого попиту ніколи не мало через низьку якість. А на додачу з юридичними проблемами, тим більше», – наголошує він.

Сумнівається в стабільності поставок вугілля з «ДНР» і «ЛНР» за кордон саме з юридичних причин і О. Паращій, керівник аналітичного відділу інвестиційної компанії Concorde Capital. А

Керівний партнер юридичної фірми Kinstellar К. Лікарчук вважає, що поставки на зовнішні ринки вугілля з неконтрольованих Україною територій Донбасу можливі тільки через Росію, тобто російська сторона повинна видавати це вугілля за своє з відповідними документами. Зі свого боку, В. Наумов, член Адвокатської палати Московської області, вважає, що поставка продукції з українських підприємств, на яких самопроголошені «ДНР» і «ЛНР» запровадили зовнішнє управління, у Росію «можлива або при використанні схем, коли ввозитися товари будуть через треті країни, або при досягненні угод з Україною з цього питання, що малоймовірно». В іншому випадку, російським покупцям продукції з цих «республік» загрожуватимуть санкції.

На думку фахівців, у цьому випадку Україні потрібно через міжнародні суди в рамках міжнародного права постаратися впливати на держави, які закривають очі на санкції і дають можливість своїм підприємствам торгувати з окупованим Донбасом та анексованим Кримом. Згадуваний вище
О. Харченко вважає, що Україна повинна зосередитися на створенні потенційним «продавцям» максимальної кількості юридичних і дипломатичних проблем.

Водночас, як свідчить досвід самопроголошених сепаратистських республік Придністров’я, Абхазії та Південної Осетії, надзвичайно гострою соціально-економічною проблемою таких регіонів є функціонування місцевого ринку робочої сили й насамперед проблема зайнятості місцевого населення. У зазначених регіонах це пов’язано зі слабкістю місцевої економіки та її зовнішніх зв’язків, а також малими обсягами місцевих ринків. Однак попри значно більшу потужність ринку окупованих районів українського Донбасу проблема зайнятості місцевого населення актуальна і для цього регіону. Адже в процесі розгортання й поглиблення конфлікту значна частина економіки окупованих районів Донецької та Луганської областей була виключена із загальноукраїнського процесу економічного відтворення. З останньою ж «націоналізацією» українських підприємств на території «ДНР» і «ЛНР» та їх офіційною економічною блокадою з боку України, по суті, уся економіка ОРДЛО була виключена як із загальноукраїнського процесу економічного відтворення, так і із системи легітимних міжнародних економічних зв’язків. І це, у свою чергу, стало потужним чинником негативного впливу на ринок робочої сили ОРДЛО. Тому із суто економічної точки зору офіційне визнання Росією правомочності «документів» «ДНР» і «ЛНР» означає насамперед потенційну можливість істотного збільшення масштабів працевлаштування в Росії, особливо офіційного, для жителів цих фактично окупованих Росією районів України.

Згадуваний вище донецький політолог Р. Манєкін зазначив, що одне з головних завдань підприємств, які перейшли під контроль «республік», пошук кваліфікованих кадрів. Але офіційне визнання Росією правомочності «документів» «ДНР» і «ЛНР» створює кращі умови для працевлаштування в Росії саме кваліфікованих кадрів, особливо більш молодих, які матимуть у Росії кращі можливості кар’єрного зростання, ніж у «ДНР» і «ЛНР». З іншого боку, офіційне визнання Росією правомочності «документів» «ДНР» і «ЛНР» може створити вагомі перешкоди для зусиль самої Росії та ватажків «ДНР» і «ЛНР», спрямованих на формування в окупованих районах Донецької та Луганської областей сепаратистського анклаву з відносно життєздатним господарським механізмом.

Непрямим чином імовірність такого перебігу подій підтверджується повідомленням Державної прикордонної служби України про те, що влада «ДНР» і «ЛНР» випускає з «ДНР/ЛНР» працівників, які мають високу кваліфікацію та досвід роботи. Прес-секретар відомства О. Слободян пояснив, що з цією метою для працівників таких підприємств введена заборона на виїзд на підконтрольну Україні територію з внесенням настановних даних у відповідну базу даних, яка використовується сепаратистами в так званих пунктах переходу через лінію розмежування. На сьогодні єдиною можливістю потрапити на територію України для цієї категорії осіб є шлях через Росію, ідеться в повідомленні.

Якщо ж залишити осторонь суто політичні аспекти рішення російської влади про офіційне визнання Росією правомочності «документів» «ДНР» і «ЛНР», то з економічних та соціальних позицій цей крок може призвести до такого. Насамперед слід очікувати подальшого погіршення демографічної ситуації в ОРДЛО. Із «республік» зросте як міграція робочої сили, так й еміграція населення. Особливо це стосується населення більш молодого працездатного віку. Водночас зросте відносна частка людей старшого віку, насамперед пенсіонерів.

Складається враження, що з ухваленням рішення про офіційне визнання на території Росії «документів» «ДНР» і «ЛНР» російська влада взяла курс на цілеспрямоване використання населення ОРДЛО як резерву дешевої робочої сили для російської економіки й контингенту для переселення в Сибір і на Далекий Схід. До речі, у російському суспільстві неодноразово лунали пропозиції заселяти означені регіони РФ російськомовним населенням з республік колишнього СРСР.

До того ж в ОРДЛО вже функціонує механізм стимулювання такої міграції населення – війна, яка ведеться Росією, і відсутність роботи. Саме це виштовхуватиме з окупованих Росією районів українського Донбасу місцеве населення в найбільш працездатному віці (до 40 років). У результаті російський ринок наповнюватиметься дешевою робочою силою. При цьому російські роботодавці матимуть можливість поступово відбирати для своїх потреб найбільш кваліфікованих працівників. Адже іноземці (у тому числі з «ДНР» і «ЛНР») де-факто мають у РФ гірші умови конкуренції порівняно з росіянами. При цьому в структурі населення ОРДЛО значно зросте частка пенсіонерів, за яких Росія за нинішніх умов гібридної війни жодної правової відповідальності не несе.

Як наслідок, чим довше ОРДЛО перебуватимуть у російській окупації, тим старішою ставатиме демографічна структура місцевого населення й нижчою загальний рівень кваліфікації місцевої робочої сили. У результаті після деокупації ОРДЛО Україна отримає нові великі соціально-демографічні та фінансово-економічні проблеми, що дестабілізуватимуть її економіку і стануть додатковою перешкодою для України на шляху європейської інтеграції. І це теж може бути складовою частиною стратегії гібридної війни Росії проти України.

 

Економічні наслідки нового етапу гібридної війни

 

Таким чином, новий етап економічної підтримки Росією «ДНР» і «ЛНР» та зусилля російської влади зі створення в ОРДЛО сепаратистського анклаву з більш-менш життєздатним господарським механізмом потребують від Росії нових значних витрат. І це відбувається на тлі скорочення відповідних фінансових резервів російської держави.

Так, за повідомленнями російських ЗМІ, сукупний обсяг Резервного фонду РФ станом на 1 січня 2017 р. становив 972,13 млрд руб. За даними Міністерства фінансів РФ, це 16,03 млрд дол., або 1,1 % ВВП РФ. У рублевому вираженні Резервний фонд скоротився за минулий рік майже в чотири рази. Станом на 1 січня 2016 р. у ньому було 3,64 трлн руб. За інформацією Рахункової палати Росії, в основному кошти цього фонду йшли на покриття бюджетного дефіциту. У 2016 р. на ці цілі з нього було витрачено 2,14 трлн руб. Ще одна причина скорочення резервів – негативна курсова різниця: через неї Резервний фонд ву рублевому вираженні втратив 531,5 млрд руб. Кошти Резервного фонду в основному зберігаються на валютних рахунках Центробанку і в іноземних цінних паперах. Як випливає зі статистики Міністерства фінансів, до квітня обсяг Резервного фонду в доларовому вираженні дещо збільшився – майже до 16,2 млрд дол. Проте в рублевому вираженні він продовжив скорочуватися. І на 1 квітня 2017 р. у Резервному фонді було близько 913 млрд руб.

Оглядачі зазначають, що обсяг Резервного фонду досяг на сьогодні мінімального значення за весь час його існування, і підкреслюють, що проблеми російського бюджету й Резервного фонду безпосередньо пов’язані з динамікою світових нафтових цін. Причому існує кілька прогнозів щодо того, як швидко в Росії закінчиться цей резерв. Приблизно рік тому Світовий банк очікував, що кошти Резервного фонду будуть вичерпані до кінця 2016 р. Судячи ж з Основних напрямів бюджетної політики, які Міністерство фінансів опублікувало минулого року, Резервний фонд буде вичерпано до кінця 2017 р. Хоча прем’єр-міністр Росії Д. Медведєв висловив упевненість, що Резервний фонд, усупереч деяким прогнозам, не буде вичерпано цього року.

Ситуація з Фондом національного добробуту (ФНД), за інформацією російських ЗМІ, набагато краща. Він скоротився не так істотно, як Резервний фонд: за 2016 р. – лише на 868 млрд руб. Станом на 1 січня 2017 р. кошти цього фонду становили 4,36 трлн руб. (майже 72 млрд дол.), або 5 % ВВП Росії. До 1 квітня 2017 р. ФНД у доларовому вираженні зріс до 73,33 млрд дол., але в рублевому вираженні він скоротився до 4,13 трлн руб., що дорівнює 4,8 % ВВП Росії. ФНД скорочувався в основному за рахунок від’ємної курсової різниці. Але і в цьому випадку аудитори Рахункової палати виявили проблеми, які стосуються інфраструктурних проектів, що фінансуються з ФНБ. «Максимально не використовуються механізми державно-приватного партнерства, і ризики більшою мірою лягають на державу, – ідеться в доповіді Рахункової палати. – Фактична реалізація окремих інфраструктурних проектів свідчить про неефективне використання розміщених коштів ФНБ».

Принагідно нагадаємо, що в жовтні 2016 р., за оцінками директора Центру досліджень постіндустріального суспільства та професора Вищої школи економіки (Росія) В. Іноземцева, у двох зазначених вище фондах тоді було накопичено близько 9 трлн руб. (140 млрд дол.). На його думку, зазначені кошти давали змогу притримуватися обраної Росією внутрішньої та зовнішньої політики приблизно протягом двох з половиною років (Новое время страны. – 2016. – № 40. – С. 56).Щоправда, В. Іноземцев і нині наголошує, що стан російської економіки в перспективі цілком і повністю залежить від цін на нафту. «При їх збереженні на нинішньому рівні в 2017 р. найбільш імовірне невелике зростання в межах 0,5–1,5 % і припинення зниження реальних доходів населення. При цьому бізнес та інвестори чекатимуть визначеності як щодо кроків Путіна після його переобрання в 2018 р., так і щодо дій Заходу на адресу Росії. Тому я вважаю, що за відсутності різких коливань цін на нафту в 2017–2018 рр. жодних значущих змін у російській економіці не станеться» (http://nv.ua/ukr/opinion/inozemtsev/shcho-naspravdi-viviv-rosijan-na-vulitsi-881501.html).

Хоча наведені вище дані з російських ЗМІ про обсяги коштів у Резервному фонді та Фонді національного добробуту дають підстави вважати, що процес їх скорочення відбувається швидше, ніж прогнозував В. Іноземцева. Оскільки ж стрімкого зростання світових цін на нафту в найближчому майбутньому не очікується, то цілком імовірно, що вже наприкінці 2017 р. – на початку 2018 р. державні фінанси Росії можуть опинитися у вельми скрутній ситуації. У цей період (або трохи пізніше) цілком імовірна масштабна атака фінансових спекулянтів на російський курс і зниження його обмінного курсу з усіма негативними наслідками для добробуту росіян, що з цього випливають. До того ж такі зміни відбувалися на тлі доволі млявого відновлення зростання економіки Росії, яка у 2015 р. скоротилася на 3,8 %, а у 2016 р. – на 0,2 %.

Утім, усе це зовсім не означає, що нинішнє політичне керівництво Росії в 2017 р. буде готове до вагомих поступок у своїй гібридній війні проти України. Адже на початку 2018 р. у Росії відбудуться президентські вибори і для впевненої перемоги В. Путіну конче необхідно зберігати свій імідж «мудрого батька росіян та переможця їхніх ворогів». Тому в протистоянні з Україною на Донбасі російська сторона хоча й може цього року йти на якісь поступки, у тому числі в економічній і соціальній сферах, але намагатиметься пояснювати це російській аудиторії необхідністю розв’язання гуманітарних проблем населення «ДНР» і «ЛНР». Хоча не можна відкидати й того, що російська влада у 2017 р. у своїй політиці зробить ставку на силове протистояння з «ворогами Росії», супроводжуючи свої дії масштабною пропагандистською кампанією. І в цьому випадку ні на які поступки Росії у її гібридній війні з Україною, у тому числі й на поступки соціально-економічного характеру на Донбасі, розраховувати не варто.

З іншого боку, конфіскація українських підприємств сепаратистами на території ОРДЛО й пов’язане з цим тимчасове припинення переміщення вантажів через лінію зіткнення в межах Донецької та Луганської областей, згідно з експертними оцінками, негативно впливатиме й на розвиток економіки України в цілому. У середині березня Національний банк України спрогнозував, що темпи зростання української економіки будуть нижчими, ніж очікувалося раніше – прогноз росту ВВП на поточний рік зменшений з 2,8 до 1,9 %. Водночас НБУ очікує, що до кінця 2017 р. підприємства на підконтрольній Україні території зможуть переорієнтуватися на альтернативні джерела сировини й енергоресурсів. Це має призвести до того, що реальний ВВП зросте на 3,2 % у 2018 р. При цьому торговельна блокада окремих районів Донбасу не матиме впливу на рівень споживчих цін в Україні. Водночас скоротиться експорт металургійної продукції та збільшиться імпорт вугілля. У результаті дефіцит поточного рахунку платіжного балансу України може погіршитися приблизно на 1,8 млрд дол. Оглядачі ЗМІ підкреслюють, що в НБУ також очікують, що блокада ОРДЛО не матиме значного впливу на цьогорічний курс гривні. Однак, щоб пом’якшити негативний вплив торговельної блокади ОРДЛО на український валютний ринок, НБУ планує купувати менше валюти для поповнення своїх золотовалютних резервів. Відповідно, Національний банк планує зменшити прогноз обсягу міжнародних резервів до 20,8 млрд дол. США на кінець 2017 р. (січневий прогноз – 21,3 млрд дол. США) та до 25,9 млрд дол. США на кінець 2018 р. (січневий прогноз – 27,1 млрд дол. США) (https://bank.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=45461006&cat_id=55838).

За оцінкою Національного інституту стратегічних досліджень, «реальні кумулятивні втрати України від запровадження тимчасових обмежень щодо непідконтрольних районів Донецької та Луганської областей проявляться у ІІІ кварталі 2017 р.». При цьому «втрати зовнішньої торгівлі у 2017 р. можуть становити близько 1–1,5 млрд дол. США внаслідок скорочення експорту із Донецької та Луганської областей та близько 2,8–4,1 % скорочення українського товарного експорту». Також «за інших незмінних умов бюджетні втрати від тимчасового припинення переміщення вантажів становитимуть близько 8 млрд грн, у тому числі 4,3 млрд грн надходжень до Державного бюджету України та 2,1 млрд грн. – до місцевих бюджетів, а також 1,5 млрд грн єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (http://www.niss.gov.ua/content/articles/files/Blockada_verstka_druk_fin-85024.pdf).

Згідно ж з даними Німецької групи радників в Україні, оприлюдненими в середині березня, втрати української економіки від тимчасового припинення переміщення товарів через лінію розмежування на Донбасі оцінено в 1,6 % ВВП України. Про це заявив у коментарі Deutsche Welle (DW) керівник групи Р. Джуччі. Саме таку частку ВВП України, за розрахунками німецьких експертів, нині виробляють у непідконтрольних Україні районах Донбасу. «Найбільші проблеми, за його словами, постануть у виробництві сталі, також відчутним буде вплив на електроенергетику». Як наголосив німецький економіст, загалом, «з макроекономічного погляду, це, безсумнівно, шок для країни, але це не катастрофа». Він пояснив, що якщо 2013 р. виробничі ланцюги на Донбасі були тісно пов’язані з економікою України в цілому, то на сьогодні ситуація змінилася, за три роки ця інтеграція стала набагато меншою, вона зберігається передусім у виробництві сталі. «Для інших секторів ми не очікуємо сильних шоків. Значною мірою ці два регіони вже відділилися. Антрацит і кокс можна імпортувати. Це буде дорожче, є логістичні питання, але Україна може впоратися з цим без масштабних негативних наслідків», – зазначив Р. Джуччі.

Міжнародне рейтингове агентство Fitch, за повідомленнями ЗМІ, погіршило прогноз зростання ВВП України у 2017 р. з 2,5 до 2 %, обґрунтовуючи своє рішення тим, що блокада негативно позначиться на гірничодобувній, металургійній і електроенергетичній галузях. Утім, як бачимо, в усіх наведених вище експертних оцінках наслідків конфіскація українських підприємств сепаратистами в ОРДЛО для України йдеться лише про певне зниження темпів зростання української економіки у 2017 р., а не про економічний спад в Україні, як це було в 2014–2015 рр. (При підготовці роботи була використана інформація з таких джерел: Національний банк України. Офіційне інтернет-представництво (http://www.bank.gov.ua); Тимчасове припинення переміщення вантажів через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей: оцінки, наслідки, рішення. Аналітичні оцінки Національного інституту стратегічних досліджень (http://www.niss.gov.ua/content/articles/files/Blockada_verstka_druk_fin-85024.pdf); Ведомости (http://www.vedomosti.ru). – 2017. – 20.02; Газета.ru (https://www.gazeta.ru). – 28.04; Дзеркало тижня (http:// dt.ua). – 2017. – 30.04, 2.05; Коммерсантъ (http://www.kommersant.ru). – 2017. – 9.03; Коммерсантъ-Власть (http://kommersant.ru). – 2017. – 6.05; Ліга.net (http://news.liga.net). – 2017. – 10.04; Независимая газета (http://www.ng.ru). – 2017. – 17, 19, 28.04; Новое время страны. – 2016. – № 40; Новое время (http://nv.ua). 2017. – 18, 20.02; 27, 29.03; 4, 11–13, 18, 19, 25, 28.04; 2.05; Остров (http://www.ostro.org). 2017. – 3.03; 5, 13, 18, 25–27.04; РБК (http://www.rbc.ru). – 2017. – 7.03, 11.05; УНІАН (https://www.unian.ua). – 2017. – 3, 9, 24, 27.03; 5, 6, 20, 26, 30.04; 6.05; BBC (http://www.bbc.com). – 2017. – 31.03; DeutscheWelle(http://www.dw.com). – 2017. – 22.03; Informator.media (http://informator.media). – 2017. – 10.04; OilNews (http://oilnews.com.ua). – 2017. – 25.04).

 

Кулицький С. Гібридна війна Росії проти України: економічний вимір 2017 р. (Закінчення, початок у № 10) [Електронний ресурс] / С. Кулицький // Україна: події, факти, коментарі. – 2017. – № 11. – С. 49–58. – Режим доступу: http://nbuviap.gov.ua/images/ukraine/2017/ukr11.pdf. – Назва з екрану.