Візит П. Клімкіна до США в контексті вирішення українського питанняН. Тарасенко, мол. наук. співроб. СІАЗ НБУВ

Візит міністра закордонних справ України до Вашингтона: експертні оцінки в контексті геополітики

 

Українська держава продовжує активну роботу з налагодження співпраці із західними партнерами. 8–10 травня міністр закордонних справ України П. Клімкін здійснив робочий візит до США. Глава МЗС України взяв участь у засіданні базової групи Мюнхенської конференції з питань безпеки, під час якої обговорив з учасниками заходу сучасну безпекову ситуацію на Сході України і її вплив на безпеку Європи в цілому. У рамках візиту також відбувся ряд двосторонніх зустрічей з іншими учасниками заходу й американськими високопосадовцями з метою обговорення актуальних двосторонніх і міжнародних питань.

Значного резонансу в ЗМІ набула зустріч П. Клімкіна з президентом США Д. Трампом у Білому домі. Міністр закордонних справ П. Клімкін став першим українським високопосадовцем, якому вдалося особисто зустрітися з новим американським президентом безпосередньо в Овальному кабінеті Білого дому, що надає цьому дипломатичному візиту особливої символічної значущості.

Зустріч Д. Трампа з П. Клімкіним була нетривалою, але й не звелася лише до фотографування. У заяві, опублікованій на сторінці Посольства України в США у Facebook, повідомляється, що на прийомі сторони обговорювали подальшу підтримку Києва Вашингтоном. За даними DT.UA, під час короткої бесіди візитери поінформували американського лідера, що українська діаспора – це в основному його електорат (дві третини американців українського походження проголосували за Д. Трампа), а Д. Трамп запевнив, що готовий працювати з Україною по Донбасу (https://gazeta.dt.ua/international/trikutnik-v-ovalnomu-kabineti-242256_.html).

Крім Д. Трампа й П. Клімкіна, у переговорах брав участь посол України в США В. Чалий і віце-президент США М. Пенс, з яким П. Клімкін провів переговори напередодні. Як повідомив Білий дім, під час зустрічі з міністром закордонних справ України М. Пенс підкреслив, що Мінські домовленості «залишаються найбільш реальним способом просування до миру» в Україні. Віце-президент також висловив «беззаперечну підтримку США суверенітету і територіальної цілісності України» й підтвердив бажання Вашингтона працювати з Києвом над мирним вирішенням конфлікту на Донбасі (http://7dniv.info/politics/90214-tramp-zustrvsia-z-klmknim-pro-scho-govorili.html).

«За чверть століття у дипломатії і з цих років повних п’ять у Вашингтоні не можу пригадати, щоб українського міністра впродовж одного дня прийняли одразу президент і віце-президент США. Люди, які розуміють, що таке Вашингтон, мабуть, усе ще не можуть у це повірити», – написав на своїй сторінці у Facebook заступник міністра закордонних справ України С. Кислиця. Він зауважив, що «зміст діалогу» Києва з адміністрацією США «завдяки особистим контактам» Президента П. Порошенка, міністра закордонних справ П. Клімкіна й посла України у США В. Чалого «залишається безпрецедентним».

Сам український посол у Вашингтоні так прокоментував візит П. Клімкіна: «Зустріч у Білому домі з президентом США Д. Трампом і віце-президентом М. Пенсом під час візиту міністра закордонних справ України П. Клімкіна – чіткий сигнал підтримки народу України й української діаспори Америки».

Під час переговорів глави української дипломатії з керівництвом США йшлося про можливість залучення Вашингтона до нормандського формату переговорів з урегулювання ситуації на Донбасі та протидії російській агресії. Про це повідомила речниця українського МЗС М. Беца. За її словами, США чітко усвідомлюють загрозу, яку становить агресія Росії проти України. «Американська сторона має повне розуміння того, що таке російська агресія і наскільки вона загрозлива», – сказала речниця. Вона повідомила, що на зустрічах ішлося про незмінну позицію адміністрації президента США в питанні підтримки територіальної цілісності й суверенітету України та її протидії російській агресії.

У той самий день Д. Трамп провів зустріч і з главою МЗС РФ С. Лавровим. Це спонукало багатьох політичних експертів до порівняння прийомів російського й українського міністрів закордонних справ у Білому домі та акцентування уваги на тому, що візит С. Лаврова носив більш предметний характер, ніж П. Клімкіна. Як пояснив на своїй сторінці у Facebook відомий український політичний оглядач Т. Чорновіл, перші повідомлення про можливий візит глави російського МЗС до Вашингтона з’явилися ще за три тижні до нього. Водночас П. Клімкін їхав до США не з офіційним візитом, а для участі в засіданнях окремої вузької наради Мюнхенського безпекового форуму, яку цього разу проводили в США. Повідомлення про робочу зустріч з Д. Трампом надійшло П. Клімкіну вже під час його перебування в США (http://replyua.net/blog/64042-ekspert-na-zustrch-trampa-z-lavrovim-napolyagla-rosyska-storona-klmkna-zh-v-bliy-dm-zaprosili-sam-amerikanc.html).

Візит С. Лаврова до Вашингтона відбувся після телефонної бесіди між
Д. Трампом і В. Путіним, під час якої лідери двох країн обговорили новий російський план з деескалації громадянської війни в Сирії шляхом припинення вогню в регіоні. Напередодні в інтерв’ю одному з російських телеканалів С. Лавров заявив, що, оскільки покладаються великі очікування на те, що зустріч Д. Трампа і В. Путіна дасть змогу «домогтися конкретних результатів, ...її потрібно добре підготувати. І ми зараз цим займаємося» (http://ua.korrespondent.net/world/3849499-klimkin-i-lavrov-u-trampa-na-chyiemu-botsi-uspikh).

Візит російського міністра у США відбувся на тлі чергових звинувачень на адресу президента США у зв’язках його команди з Москвою, що підсилило несподіване звільнення глави ФБР Д. Комі, який розслідував втручання Москви у президентську кампанію Д. Трампа і зв’язки його передвиборної команди з Кремлем. Багатьма експертами це було розцінено як намагання Д. Трампа завадити розслідуванню «скандалу з Росією».

Щоб запобігти зайвому резонансу, Білий дім вирішив заблокувати висвітлення зустрічі Д. Трампа з С. Лавровим, тому у графіку Д. Трампа вона була позначена як «закрита для преси». Водночас російським журналістам з державних ЗМІ вдалося потрапити на американську зустріч під виглядом «офіційних фотографів». Вони моментально заповнили інформаційний вакуум своїми фото із зустрічі президента Д. Трампа з міністром закордонних справ Росії С. Лавровим і російським послом С. Кисляком. За лічені хвилини після зустрічі російське МЗС опублікувало фото у Twitter, на якому Д. Трамп і С. Лавров посміхаються й тиснуть руки. Російське посольсьтво теж опублікувало ці знімки. Інформаційна агенція ТАСС оприлюднила ще ряд фото з американсько-російської зустрічі в Овальному кабінеті, натомість Білий дім не опублікував нічого.

Як повідомила CNN, Білий дім висловив своє невдоволення тим, що російське МЗС і державне інформагентство ТАСС опублікували фото із закритої зустрічі Д. Трампа й С. Лаврова. Зазвичай такі дії заздалегідь погоджуються на двосторонньому рівні, як це було у випадку з публікацією фотографій українських міністра П. Клімкіна й посла В. Чалого з президентом Д. Трампом і віце-президентом М. Пенсом.

Колишні чиновники Білого дому здивувалися таким обставинам зустрічі з росіянами, особливо з точки зору безпеки для президента США, який дозволив іноземнм журналістам безперешкодно мати доступ до свого кабінету. Колишній радник з питань національної безпеки віце-президента
Д. Байдена К. Хал поставив питання у Twitter: «Чи була це хороша ідея: дозволити російським урядовим фотографам з усім їхнім обладнанням зайти в Овальний кабінет?». Колишній заступник директора ЦРУ Д. Коен відповів йому: «Ні, це була погана ідея».

Впливове американське видання New York Times називало такий стан речей своєрідним «переворотом у зв’язках з громадськістю» на користь Росії і С. Лаврова, який не лише отримав колегіальну гостинність Білого дому від президента США, а й фотодоказ цього. На противагу цьому держсекретар США Р. Тіллерсон минулого місяця в Москві був змушений годинами чекати на зустріч з президентом В. Путіним. До того ж Р. Тіллерсон теж лишив контингент американської преси позаду.

Видання зауважує, що присутність посла С. Кисляка на зустрічі в Білому домі теж дивує, оскільки його ім’я дуже часто фігурувало в усіх історіях про контакти команди Д. Трампа з Москвою. Зокрема, за розмову з ним про американські санкції посадою поплатився соратник президента США і його колишній радник з національної безпеки М. Флінн. Але Білий дім все одно дав можливість С. Кисляку бути на зустрічі.

На думку голови правління київського Центру прикладних політичних досліджень «Пента» В. Фесенка, американський президент вирішив «згладити» ситуацію навколо своєї зустрічі з С. Лавровим, прийнявши того ж дня міністра закордонних справ України П. Клімкіна. Це мало показати критикам Д. Трампа всередині США, що жодних загравань з Росією нема, і заспокоїти ту частину американського істеблішменту, що насторожено сприйняла візит російського міністра закордонних справ. Крім того, проведення зустрічей з російським і українським міністрами в один день, очевидно, було покликано продемонструвати збалансованість підходу Вашингтона й бажання дослухатися позиції обох сторін. так чи інакше залучених до конфлікту в Україні (http://meest-online.com/world/usa/dyvna-izolyatsiya-putina).

С. Лавров, зі свого боку, запевняв журналістів, що він «обговорював з президентом США і своїм американським колегою Р. Тіллерсоном взаємодію Москви і Вашингтона на міжнародній арені». «Зараз наш діалог вільний від ідеологізованості, яка була характерна для адміністрації Б. Обами, – стверджував також міністр. – Адміністрація Д. Трампа, і сам президент, і держсекретар, я в цьому сьогодні вчергове переконався, – люди справи, і вони не хочуть домовлятися заради того, щоб показати комусь якісь свої досягнення у сфері ідеологічних уподобань, а домовлятися, щоб вирішувати конкретні завдання, від яких залежить розвиток країни і добробут громадян». На прес-конференції за підсумками зустрічі С. Лавров зазначив, що головною темою переговорів стали плани зі створення зон безпеки в Сирії, де під захистом військових зможуть сховатися мирні жителі.

У свою чергу С. Глассер, журналістка американського видання Politico, вважає, що «Росія станцювала переможний танець в Овальному кабінеті. Адже Москві були потрібні не домовленості, а сам факт появи С. Лаврова у Білому домі, щоб показати усьому світу повернення російської “величі”. Для С. Лаврова ця зустріч – велика демонстрація всьому світу і російському народу, що РФ повернулася і її ізоляція припинилася. Це була реабілітація, доказ, що їхня лояльність до Д. Трампа впродовж останніх років напруження з попередніми американськими президентами ще може окупитися».

Колишній посол США в РФ А. Вершбоу також зауважив, що для С. Лаврова сам факт цієї зустрічі та протокольної зйомки, незалежно від досягнутих домовленостей, «яскраво демонструє світу і росіянам, що Росія повернулася, а спроби ізолювати її провалилися». Більше того, у британському часописі Financial Times констатували, що під час зустрічі Д. Трампа із С. Лавровим «не було жодних ознак того, що американський президент, який перебуває під тиском через імовірні російські зв’язки у своєму оточенні, посилив би вплив на Москву, аби зупинити найкривавішу в Європі війну з часів конфлікту на Балканах».

Однак прес-секретар В. Путіна Д. Пєсков розцінив переговори Д. Трампа та С. Лаврова зі «стриманим оптимізмом». Мовляв, «сама зустріч є позитивним моментом, проте країнам доведеться ще багато працювати над своїми відносинами». Такий коментар, вочевидь, спричинило повідомлення адміністрації президента США про його зустріч із С. Лавровим, у якому запевнили, що Д. Трамп «акцентував на відповідальності РФ за повну імплементацію Мінських домовленостей», і заява речника державного департаменту США Г. Науерт, що накладені на Росію американські санкції залишатимуться в силі доти, поки та не дасть зворотний хід своїм діям в Україні. До того ж радник президента США з національної безпеки Г. Макмастер заявив, що Д. Трамп «протистоятиме руйнівній поведінці РФ в Україні та Сирії». «Ми розглядаємо спілкування з представниками Росії, що здійснює держсекретар Р. Тіллерсон, коротку зустріч президента з главою МЗС С. Лавровим і телефонні переговори з російськими лідерами як спілкування, а не як прийняття рішень», – заявив він.

Натомість сам Д. Трамп після зустрічі з міністрами закордонних справ обох країн розмістив у Twitter фото, на якому він поєднав два інші знімки: він разом з міністром закордонних справ Росії С. Лавровим і він сидить поруч з головою МЗС України П. Клімкіним. Під колажем він написав, що дві зустрічі з представниками країн, які нині воюють між собою, відбулися в один день (хоча й неодночасно). «Давайте встановимо мир!» – написав Д. Трамп.

Лояльне до Демократичної партії видання Washington post написало, що, прийнявши дипломатів України й Росії в Овальному кабінеті, Д. Трамп послав чіткий сигнал: він сприймає однаково обидві країни та чекає від них поступок. Але це суперечить багаторазово заявленій офіційній позиції США про підтримку суверенітету й територіальної цілісності України. «Здається дивним з точки зору стилю і вмісту повідомлення, що президент через Twitter сигналізує про те, що ставиться до обох країн однаково. І при цьому він не порадився про таку позицію із союзниками по НАТО, з якими ми разом запровадили санкції проти Росії за її поведінку в Україні», – зауважив професор Д. Най з Гарвардської школи Кеннеді, який раніше обіймав високу посаду в Держдепартаменті й Національній раді розвідки.

Колишній американський дипломат Н. Барнс погодився з думкою професора. «Відверто кажучи, це поверхневе повідомлення в Twitter, яке не допоможе дипломатії рухатися вперед. У Європі й Україні не дуже довіряють лідерству Д. Трампа», – сказав Н. Барнс, додавши, що було б краще, якби президент США публічно розкритикував Росію за її дії.

Експерт з пострадянського простору в Королівському коледжі М. Беренсон сказав, що він не помітив у Росії й Україні серйозної реакції на повідомлення Д. Трампа у Twitter. Хоча голова правління Центру соціологічних і політологічних досліджень «Соціовимір» С. Таран відзначив у заклику президента США у своєму Twitter дві стратегічні речі, важливі для України. За словами політолога, своїм постом у Twitter Д. Трамп визнав Росію тим, від чого її керівництво постійно відхрещується, – воюючою стороною на Сході України. Як слушно зауважив із цього приводу народний депутат України Л. Ємець, «встановити мир між країнами можливо лише в стані війни». Другий не менш важливий посил – це сприйняття України й Росії як країн, які для США мають однакову вагу в зовнішній політиці. На переконання політолога, США цим записом виводять Україну на рівень суб’єкта міжнародної політики. «У геополітиці Україна ніколи не була на одному рівні з РФ. Росія вважалася геополітичним гравцем, а ми десь там у регіоні, можливо, певна сила. Тому, хоча запис і викликав несподівані почуття, навряд чи йому зраділи в Москві», – зауважив С. Таран (https://bbcccnn.com.ua/blogy/sergei-taran-v-prizyve-trampa-est-dve-veshi-iz-za-kotoryh-v-rossii-vriad-li-bydyt-pit-shampanskoe).

Професор Гарвардського університету М. Калб зауважив, що твіт
Д. Трампа ніби намагався всіх переконати, що президент США про щось серйозне домовився з Україною й Росією. Але насправді це не так. Він зустрічався з П. Клімкіним і С. Лавровим окремо. Невідомо, чи Д. Трамп узагалі згадував про Україну під час розмови з головою МЗС Росії. На думку М. Калба, українці й росіяни розуміють, що Д. Трамп «веде гру в піар, використовуючи їх для досягнення внутрішніх політичних цілей» (https://dt.ua/WORLD/tramp-poslav-poganiy-signal-koli-skleyiv-foto-z-klimkinim-i-larovim-wp-242367_.html).

Стосовно аудієнції в Білому домі П. Клімкіна Посольство України в США повідомило, що «сторони обговорили подальшу підтримку України з боку Сполучених Штатів Америки». Сам він наголосив в телеінтерв’ю, що його зустріч із господарем Білого дому «є дуже потужним сигналом підтримки, оскільки американські президенти взагалі дуже рідко зустрічаються з міністрами закордонних справ». «Другий момент – атмосфера, насичена позитивними емоціями. Наприкінці зустрічі ми говорили про підтримку його українцями, його зустрічі з українською громадою під час передвиборної кампанії і як він згадував ці зустрічі, казав, що українці справді такі класні», – запевнив міністр.

П. Клімкін розповів також про, за його словами, «один з головних політичних сигналів», які він почув в Овальному кабінеті: «Це реальне бажання залучатися до тиску на Росію. Є дуже цікаві ідеї, я про ці цікаві ідеї зможу сказати тільки пізніше, коли погодимо серед всіх друзів, ну, і, звісно, будь-які моменти треба буде погодити з Німеччиною і з новообраним президентом Франції. По-перше, в американської сторони є важелі. Певна річ, економічні важелі тиску та санкції – це тільки один вимір того, що може робитися надалі. Такого сигналу в Москві ніхто не очікував».

Посол України у США В. Чалий також запевнив, коли коментував переговори Д. Трампа із С. Лавровим і П. Клімкіним, що «ніяких рішень за спиною України не буде, у цьому нас запевнили. І ці зустрічі показують, що це чітка політика нової адміністрації».

Експерт-міжнародник аналітичного центру «Українська призма» Г. Шелест вважає великим досягненням української дипломатії той факт, що в один день П. Клімкіну вдалося зустрітися і з президентом, і з віце-президентом США. Таке буває дуже рідко у Вашингтоні через графіки. «Це свідчить, що Україна намагається бути суб’єктом, а не об’єктом цих перемовин. Аби без нас нічого не могли вирішити, щоб чітко лунала саме наша позиція, що йдеться про захист міжнародного права та збереження територіальної цілісності нашої держави на тлі відвертої агресії РФ і маніпулювання риторикою про “зони впливу”, про яку останні 25 років згадували лише в підручниках», – зазначає експерт.

Г. Шелест звертає увагу на те, що Білий дім дає зрозуміти, що, незважаючи на завантаженість проблемами Сирії, Північної Кореї, Близького Сходу, Ірану, усе ж і конфлікт в Україні залишається на радарах зовнішньополітичної уваги Вашингтона. «Зараз дійсно через ті зустрічі, які відбулися, ми бачили, що США звернули увагу в тому числі й на українську ситуацію, бо все ж головною була Сирія під час зустрічі (Трамп – Лавров) у Вашингтоні, але США заговорили, що готові максимально підтримувати нормандський формат, долучатися не як посередники, але допомагати як тільки можна», – наголошує Г. Шелест.

Політичний експерт з центру «Гардарика» К. Матвієнко позитивною вважає ту обставину, що Д. Трамп зустрівся і з С. Лавровим, і з П. Клімкіним в один день, наголосивши при цьому на необхідності виконання Мінських домовленостей з боку Російської Федерації (https://www.radiosvoboda.org/a/28486390.html).

Український дипломат, колишній генеральний консул України в Стамбулі, голова благодійного фонду «Майдан закордонних справ» Б. Яременко позитивним моментом вважає той факт, що президент США Д. Трамп прийняв міністра закордонних справ України П. Клімкіна після зустрічі з главою МЗС РФ С. Лавровим (http://www.mfaua.org/uk/publications/pryiom-klimkina-tse-syhnal-lavrovu-shcho-administratsiia-trampa-ne-planuie-spivpratsiuvaty-z-rf-zdavshy-ukrainu). «Зустрічі П. Клімкіна з Д. Трампом не анонсували, усе вирішувалося в останній момент. Глава МЗС України не розмовляв з Р. Тіллерсоном, який зі свого боку зустрічався із С. Лавровим. Я вважаю хорошим знаком те, що П. Клімкіна в Білому домі прийняли після С. Лаврова», – зазначив Б. Яременко.

Він акцентував на тому, що Вашингтон не розглядає територіальну цілісність України як предмет для торгу з Москвою. «До того ж за підсумками зустрічі з главою МЗС РФ не проводили спільних прес-конференцій. Це означає, що жодних принципових домовленостей сторони не досягли. Прийом П. Клімкіна – це сигнал С. Лаврову, що адміністрація Д. Трампа не має намірів співпрацювати з РФ, здавши Україну. Білий дім підтвердив свою підтримку територіальної цілісності України. Для них це не предмет торгу», – наголосив експерт.

На думку Б. Яременка, основні питання українська делегація обговорювала не з Д. Трампом, а з віце-президентом США М. Пенсом. «Адміністрація Трампа показала, що не налагоджуватиме відносини з РФ, використовуючи Україну. Це найголовніше для нас. Загалом, я думаю, з Трампом розмова була буквально на ходу. Організували, по суті, протокольну фотозйомку. Схоже, Трамп придумав нову традицію: запрошувати гостей сфотографуватися з ним у Білому домі. А конструктивні розмови представники України провели з тим самим Пенсом. У будь-якому разі візит Клімкіна до США є позитивним моментом для України», – резюмував Б. Яременко.

Серед українських політологів досить поширеним є переконання, що поки рано говорити про наявність в адміністрації США на чолі з Д. Трампом нової стратегії щодо України й щодо врегулювання конфлікту на Донбасі. «Радше можна говорити про певну стилістику, де одночасно присутні і Україна, і Росія. Дуже схоже на те, що і для Трампа, і для його адміністрації, і для нового держсекретаря США українська тема виступає своєрідним компенсатором і нейтралізатором стосовно теми російської», – зазначає політолог В. Фесенко (https://www.radiosvoboda.org/a/28486390.html).

Політичний консультант Р. Бортник зі свого боку переконаний, що українська тема на міжнародній арені хоча, як і раніше, присутня, але перейшла в розряд безперспективної. На його думку, сторони не бачать можливості вирішення ситуації найближчим часом. «Реальні зусилля, спрямовані на досягнення будь-якого прогресу, зараз спрямовані на інші теми. Перш за все це боротьба з “Ісламською державою”, питання Сирії, і все інше», – каже Р. Бортник.

Натомість політичний аналітик Фонду «Демократичні ініціативи» ім. І. Кучеріва Р. Кермач вважає, що озвучені під час зустрічей у Білому домі ключові меседжі американських президента і віце-президента дають підстави говорити про загальну сформованість позиції Вашингтона щодо зовнішньополітичних питань пріоритетної значущості для України. До таких належать насамперед питання підтримки територіальної цілісності й суверенітету України в умовах російської військової агресії та окупації частини території країни, визнання відповідальності Росії в контексті виконання Мінських домовленостей і готовність Сполучених Штатів Америки й надалі підтримувати Україну в контексті мирного врегулювання конфлікту на Донбасі (http://dif.org.ua/article/vizit-ministra-zakordonnikh-sprav-ukraini-do-vashingtonu-pershi-visnovki).

Сформованість позиції діючої американської адміністрації щодо означених питань, без сумніву, є важливою запорукою ефективного продовження лінії дипломатичного тиску країн Заходу на Москву в разі продовження останньою агресії на Донбасі та зухвалого ігнорування приписів, зафіксованих у Мінських домовленостях, вважає експерт. Так само важливою є ця позиція і в контексті продовження санкцій щодо Росії, які, за словами держсекретаря США Р. Тіллерсона, «залишатимуться в силі доти, доки Москва не скасує кроки, що спровокували їх введення».

Достатньо високий рівень порозуміння між українською та американською сторонами створює також сприятливе тло для підготовки зустрічі на вищому рівні між президентами США та України в подальшому майбутньому. Не менш важливим є й те, що позиція американської адміністрації щодо українського питання оформилася раніше, ніж відбудеться особиста зустріч Д. Трампа з російським президентом В. Путіним, запланована на полях саміту G-20 уже в липні цього року. І хоча налагодження більш тісного міжнародного співробітництва між Вашингтоном і Москвою за окремими пріоритетними питаннями не виключене, можливості укладання «великої угоди» (big deal) за спиною України видаються істотно обмеженими тепер, коли Білий дім укотре досить чітко публічно артикулював свою принципову позицію щодо українського питання.

Переговори українського міністра закордонних справ П. Клімкіна в Білому домі, без сумніву, є важливим позитивним результатом роботи української дипломатії на американському напрямі, який закладає підвалини для поглиблення двосторонньої комунікації й подальшого співробітництва зі Сполученими Штатами Америки за пріоритетними для обох країн питаннями. Разом з тим варто звернути увагу на деякі важливі події, що відбувалися у Сполучених Штатах Америки одночасно із зазначеними візитами й залишилися дещо в тіні. Насамперед привертає увагу, що Комітет з питань розвідки сенату США направив до Міністерства фінансів, точніше до Служби фінансової розвідки США FinCEN, запит щодо фінансових зв’язків членів команди Д. Трампа з іноземними державами, у томі числі (але не виключно) з Росією. У першу чергу запит стосується чотирьох уже добре відомих у зв’язку з «російським слідом» осіб – П. Манафорта, М. Флінна, Р. Стоуна і К. Пейджа. До того часу як відповідні документи будуть отримані, сенат не розглядатиме жодного подання Білого дому щодо кадрових призначень. На додаток до цього голова підкомітету сенату з юридичних питань сенатор Л. Грехем, який проводить власне розлідування, звернувся до FinCEN з проханням надати наявну інформацію про закордонний бізнес особисто Д. Трампа, але цього разу з акцентом на Росію (http://www.zrada.today/prognozi-i-dumki/za-kordonom/impichment-donalda-trampa-staie-realnim).

Залишається також незрозумілим, чи випадково збіглися в часі зустрічі С. Лаврова й С. Кисляка з Д. Трампом і рішення 45-го президента звільнити з посади директора ФБР Д. Комі, який відігравав ключову роль у розслідуванні втручання росіян у американські вибори і зв’язків членів команди Д. Трампа з офіційними особами Росії, проте реакція на Капітолійському пагорбі на ці події була вкрай різкою. Лідер демократичної меншості в сенаті Ч. Шумер звернувся до заступника міністра юстиції США Р. Розенштейна з вимогою призначити спеціального прокурора з розслідування цих подій. Звернення адресоване саме Р. Розенштейну тому, що міністр юстиції США Д. Сешенс самоусунувся від участі в зазначених розслідуваннях, оскількі він також звинувачується ЗМІ в неправомірних контактах із С. Кисляком та іншими представниками Росії під час виборчої кампанії. Сенатори-демократи вважають, що звільнення директора ФБР є вкрай неоднозначним рішенням Д. Трампа, яке варте спеціального розслідування, а призначення спеціального прокурора є один з кроків до можливого імпічменту.

Республіканці значно стриманіше сприйняли цю подію, проте голова Комітету з розвідки сенату Р. Бур відзначив «украй невдалий момент часу, коли відбулося звільнення Д. Комі», маючи на увазі, що розлідування «російського сліду» в американській політиці ще дуже далеке від завершення.

Сенатор Д. МакКейн у свою чергу висловив «глибоке розчарування» таким кроком президента й наголосив на необхідності створення спеціальної комісії сенату з вивчення всіх обставин цієї справи. Аналогічні оцінки прозвучали також з боку членів Комітету з питань розвідки палати представників, які раніше вже проводили слухання щодо «російського втручання» в американські вибори та мали наслідком, зокрема, відставку радника з питань національної безпеки М. Флінна.

Слід зазначити, що звільнення директора ФБР за рішенням президента США сталося лише вдруге за всю історію Сполучених Штатів Америки. Питання наразі полягає в тому, чи намагався Д. Трамп таким чином створити перепони для проведення об’єктивного розслідування, яке здійснює відносно ряду членів його команди ФБР і Конгрес. Якщо такий зв’язок буде доведено, наслідки розслідування для Д. Трампа можуть бути критичними. Нинішня ситуація порівнюється політиками й експертами з відомим скандальним рішенням президента Р. Ніксона звільнити спеціального прокурора, який проводив розслідування Уотергейтського скандалу у 1973 р., що закінчилося імпічментом.

Широкий резонанс у політичних колах викликало також рішення Д. Трампа винайняти спеціальну юридичну компанію, яка має відстояти чесне ім’я президента в контексті звинувачень у зв’язках з Росією. Як заявив спікер Білого дому Ш. Спайсер, зазначена компанія уповноважена надіслати офіційного листа членам Комітету сенату з юридичних питань, у якому підтвердити, що 45-й президент США не має жодних зв’язків з Росією. «Президент не має бізнесу в Росії. Президент не має жодних зв’язків з Росією», – заявив з цього приводу Ш. Спайсер.

Водночас проведення зустрічі Д. Трампа із С. Лавровим і С. Кисляком – центральною фігурою «російського скандалу» – в Овальному кабінеті викликало недовіру до слів Ш. Спайсера. Чому тільки російський фотограф був допущений до офісу президента США і як так сталося, що фото Д. Трампа, С. Лаврова й С. Кисляка в доброму гуморі були оприлюднені без згоди Білого дому, залишається незрозумілим.

Водночас майже поза увагою аналітиків залишився той факт, що перед зустріччю із С. Лавровим Д. Трамп зустрівся з 93-річним Г. Кісінджером, який добре відомий своїми проросійськими поглядами. Ця зустріч не анонсувалася і виявилася цілковитим сюрпризом для журналістів. Як зазначила Washington Post, Г. Кісінджер має репутацію вкрай цинічного політика, для якого втручання у справи інших держав є цілком прийнятною практикою. І його Нобелевська премія миру 1973 р. за «примирення з Китаєм» нікого не має вводити в оману. Ветеран американської дипломатії підтримує тісні особисті контакти з В. Путіним, а також має певний вплив на кадрові рішення Д. Трампа. Відповідаючи на питання про мету цієї зістрічі, Д. Трамп і не приховував, що вони «говорили про відносини з Росією та обговорювали деякі інші питання».

«Діючі президенти США зазвичай не спілкуються з іноземцями, причетними до великих скандалів в адміністрації. Вони також схильні уникати фотосесій з представниками країн, звинувачених у втручанні в американські вибори. Крім того, краще б не приймали когось, хто так тісно асоціюється з Ніксоном, у день, коли рішення звільнити діючого главу ФБР зіставляється з одним з найгірших проступків того зганьбленого президента», – пише газета.

Маючи на увазі прихильне ставлення Г. Кісінджера до Москви, ця зустріч, одразу після якої до Овального кабінету був запрошений С. Лавров та інші члени російської делегації, виглядає не випадковою. Як добре відомо, після зустрічі з Д. Трампом С. Лавров перебував у гарному настрої й під час прес-конфренції заявив, що вони «не змогли обговорити весь комплекс проблемних питань, проте важливо не це, а бажання рухатися вперед у розв’язанні існуючих проблем. Президент Трамп чітко заявив про його прагнення будувати ділові, прагматичні відносин з Росією».

Утім на сьогодні значно більше на відносини США зі світом може вплинути той факт, що під час нещодавніх слухань у сенаті одразу шість керівників розвідувальних агентств і правоохоронних структур США підтвердили свої висновки щодо втручання Росії в перебіг америкаських виборів. Зокрема, директор з питань національної розвідки Д. Коатс заявив під час слухань, що, за його оцінкою, «Росія, очевидно, поводитиметься більш агресивно у зовнішній політиці, більш непередбачувано для інтересів США і більш авторитарно у контексті внутрішньої політики». Він також спеціально наголосив на масштабній кіберпрограмі Росії, яка спроможна завдати шкоди будь-якій країні агресивними діями у кіберпросторі.

На додаток до цього декілька місцевих рад у США прийняли звернення до Конгресу розпочати процедуру імпічменту Д. Трампа. Зокрема, відповідне рішення одноголосно прийняли міські ради Лос-Анжелеса, Кембриджа, Берклі, Ричмонда та ряду інших міст. Звичайно, подібні заяви є лише символічним жестом і не несуть жодних юридичних наслідків, проте ЗМІ широко коментують їх, звертаючи увагу на неприпустимі з моральної точки зору бізнес-інтереси імперії Д. Трампа в різних країнах світу. Готелі й казино з характерними логотипами продовжують будуватися навіть у тих державах, де режими є недружніми до США, як, наприклад, на Філіппінах. Між тим американське законодавство прямо забороняє президенту країни бути будь-яким чином задіяним у ділових, фінансових або інших комерційних відносинах з «іноземними владами». У разі ж викриття FinCEN досі прихованих зв’язків команди Д. Трампа з Росією або іншими «ворожими режимами» суспільний резонанс може виявитися занадто великим. Ситуація, що склалася нині навколо президента Д. Трампа, прогнозують експерти Atlantic Council, лише посилить прискіпливу увагу Конгресу до курсу адміністрації щодо Росії, збільшить в обох партіях популярність ідеї, що «розслідування дій Росії» слід передати під контроль незалежного прокурора, а також «активізує заклики накласти на Росію додаткові санкції», що, у принципі, відповідає інтересам української сторони.

 

Тарасенко Н. Візит міністра закордонних справ України  до Вашингтона:  експертні оцінки в контексті геополітики [Електронний ресурс] /  Н. Тарасенко // Україна: події, факти, коментарі. – 2017. – № 11. – С. 19–31. – Режим доступу: http://nbuviap.gov.ua/images/ukraine/2017/ukr11.pdf. – Назва з екрану.