Проміжні підсумки діяльності Верховної Ради УкраїниМ. Дем’яненко, наук. співроб. СІАЗ НБУВ

 

 

Екватор діяльності Верховної Ради України восьмого скликання: результати і прогнози

 

Верховна Рада України восьмого скликання, склад якої було обрано на позачергових виборах 26 жовтня 2014 р., наразі перебуває на умовному екваторі своєї діяльності. Депутати відпрацювали два з половиною з відведених п’яти років. Цей парламент від самого початку відрізнявся від інших: у ньому не були представлені депутати від окупованого Криму й непідконтрольних районів Донецької та Луганської областей (станом на 17 травня 2017 р. у Верховній Раді налічувалося 422 депутати).

На долю саме цього парламенту випало працювати в досить складних умовах, оскільки перед ним постали чи не найбільші з часів незалежності виклики: анексія Криму, проведення АТО на Сході України, кризи майже в усіх сферах суспільно-політичного життя, що, у свою чергу, потребують реалізації відповідних реформ.

Тому, розуміючи, який тягар відповідальності був покладений на народних депутатів, вони на перших етапах діяльності продемонстрували готовність протистояння всім викликам. Одразу ж було сформовано проєвропейську коаліцію, яка об’єднувала 302 депутати (до 1 вересня 2015 р.) та 281 депутата після 1 вересня. Але вже на початку 2016 р. після оголошення про вихід фракцій «Самопоміч» і «Батьківщина» коаліція в первинному вигляді припинила своє існування. Це спровокувало черговий виток парламентської кризи й дало підстави говорити про дострокові вибори.

Порівняно з парламентами попередніх скликань перші півтора року діяльності Верховної Ради відзначалися інтенсивною законотворчою активністю. Кількість законопроектів і проектів постанов, зареєстрованих у діючому парламенті за цей період, побила всі рекорди попередніх років (https://www.oporaua.org/novyny/42625-verkhovna-rada-ukrainy-viii-sklykannia-1-5-roku-diialnosti). Активну законотворчу діяльність діючого парламенту однаковою мірою продемонстрували майже всі парламентські фракції. Найбільші фракції («Блок П. Порошенка», «Народний фронт») відповідно взяли участь і в підготовці найбільшої кількості законодавчих ініціатив. Разом з тим у розрахунку кількості законопроектів на одного депутата лідирують фракції ВО «Батьківщина» й Радикальної партії О. Ляшка. Середня продуктивність депутатів «Народного фронту», Об’єднання «Самопоміч» і Блоку П. Порошенка є майже вдвічі нижчою. На депутата фракції «Опозиційний блок» припадає найменша кількість зареєстрованих законодавчих ініціатив.

Активність депутатського корпусу пояснюється не лише бажанням працювати, а й тими гострими проблемами, що мали й мають місце в сучасній Україні та розв’язання яких потребує законодавчого врегулювання. І разом з тим хотілося б зазначити, що останнім часом у рейтингу законодавчих ініціатив Верховна Рада поступається уряду та НБУ, хоча депутати провладних партій наголошують, що виступають з урядовцями одним фронтом і така активність – їхнє спільне досягнення. Проте в умовах відсутності стійкої більшості законодавчі ініціативи дедалі частіше не знаходять підтримки в стінах парламенту, а їх прийняття якщо і відбувається, то здебільшого за рахунок ситуативного голосування, що, у свою чергу, часто досягається шляхом «кулуарних домовленостей». Хоча законотворча діяльність Верховної Ради й народних депутатів не зводиться лише до голосувань за ті чи інші законопроекти в сесійній залі. Значна частина роботи проводиться також у комітетах, і в цьому контексті ситуація дещо краща.

У цілому експерти виокремлюють як недоліки, так і досягнення в діяльності українського парламенту. Серед останніх фахових оцінок роботи Верховної Ради можна згадати результати Програми «USAID РАДА», яка реалізується в Україні (термін реалізації: листопад 2013 р. – листопад 2018 р.) за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) і має сприяти становленню відповідального, підзвітного й демократичного представницького органу – парламенту України (http://www.radaprogram.org/radanews/usaid-rada-ocinyla-diyalnist-verhovnoyi-rady-ta-narodnyh-deputativ). 26 квітня 2017 р. Програма «USAID РАДА» провела щомісячну координаційну зустріч представників проектів міжнародної технічної допомоги (IPTAC), щоб оцінити діяльність народних депутатів і Верховної Ради. Учасники обговорили індекс законотворчої роботи й результати моніторингу діяльності депутатів у комітетах.

Директор програми І. Когут і координатор з питань співпраці з парламентом О. Базилівська презентували результати оцінювання якості законодавчої діяльності Верховної Ради України восьмого скликання протягом V пленарної сесії (вересень 2016 р. – лютий 2017 р.) Зокрема, експерти відзначили довгострокові загальні позитивні тенденції за трирічний період:

– cхвалено окремі рекомендації П. Кокса;

– законопроекти стосовно Регламенту та комітетів уже на розгляді комітетів ВР України;

– проводяться професійні, не політизовані дебати в комітетах.

Програма «USAID РАДА» провела засідання експертної панелі для мінімізації суб’єктивності в оцінюванні, де експерти змогли особисто прокоментувати свої оцінки. Під час обговорення експерти зазначили, що низькі оцінки експертів щодо політичних і виборчих законів зумовлені тим, що реформи в цій сфері стоять на місці. Більше того, очікують, що в цьому скликанні показники можуть ще погіршитися, оскільки було прийнято закон, що зобов’язує антикорупційні громадські об’єднання до е‑декларування.

Тоді як дещо вищі оцінки груп «бюджет, фінансові (митні, податкові) закони» та «судочинство, право» пояснюються такими чинниками:

а) бюджетна кампанія закінчилася вчасно і відносно спокійно;

б) щодо другої категорії законів відчувався ефект відлуння щойно прийнятих змін до Конституції з реформування правосуддя.

Найнижчі оцінки експерти поставили за показником «контрольна функція»: не проглядається співпраці комітетів ВРУ та парламенту загалом з відповідними міністерствами.

В. Мілованов, заступник керівника Головного управління, керівник управління апарату ВРУ, прокоментував оцінку експертів: «Загальна оцінка законотворчої діяльності вашими експертами – логічна. А судячи з тенденцій, оцінка доволі оптимістична». Тоді як невисоку якість законотворчої роботи щодо окремих показників він пояснив невідповідністю Конституції принципу поділу влади, стримування та противаг. На думку В. Мілованова, конституційна модель неефективна. А вже ця модель безпосередньо впливає на загальну ефективність законотворчості.

Проте експерти відмітили й позитивну динаміку: парламент почав схвалювати закони, пов’язані із забезпеченням діяльності громадських організацій, громадським контролем. Ще одним позитивним моментом законотворчої роботи Верховної Ради було відзначено тенденцію підвищення прозорості роботи комітетів. Також позитивним моментом є моніторинг законотворчої роботи депутатів мажоритарників і їхньої роботи в округах, який анонсував координатор проекту в рамках Програми «USAID РАДА» Громадської мережі «ОПОРА» А. Бондарчук. Зокрема, заплановано аналіз діяльності мажоритарників у 13 округах.

Тобто можна відмітити окремі позитивні моменти й певну стабільну роботу українського парламенту. Разом з тим існує думка, що така стабільність пояснюється відносною спокійністю і відсутністю великої кількості резонансних рішень, які потребують ґрунтовних та фахових дискусій. Зокрема, політолог, директор Центру політичних досліджень «Пента» В. Фесенко, оцінюючи першу половину п’ятирічного терміну роботи ВР восьмого скликання, зауважує, що чим менше конфліктних ситуацій, тим краще працює парламент. «Головний аспект у тому, що перша половина парламентського сезону минула неконфліктно. Це був період буденної роботи: без резонансних законодавчих і кадрових рішень. Судячи з усього, усе це нас чекає у другій половині сезону, ближче до кінця травня – у червні. «Завис» ряд кадрових рішень: по НБУ, Фонду держмайна, ЦВК, Рахунковій палаті, говорить В. Фесенко (https://www.slovoidilo.ua
/2017/05/15/pogljad/polityka/konfliktiv-koalicziyi-ta-reform-yakomu-stani-vr-zustrila-svij-ekvator).

На його думку, у другій половині своєї каденції Верховній Раді доведеться зробити кроки щодо заявлених реформ, які нереалізовані за перші два з половиною роки роботи. «Не по всіх анонсованих реформах, але по деяких із них уряд внесе законопроекти. Це станеться, швидше за все, під завісу нинішньої сесії – напередодні канікул. Це буде правильно тактично. До того ж слід врахувати ступінь готовності законопроектів. Відкриті питання реформи охорони здоров’я, пенсійної реформи, під великим сумнівом земельна реформа», – вважає експерт.

Звернув увагу В. Фесенко й на наявність коаліції в парламенті. «Дискусія з приводу того, чи існує парламентська більшість, триває близько двох років. Особливо після того як лави коаліції покинули “радикали”, “Самопоміч”, “Батьківщина”. Насправді ця дискусія дещо безглузда, бо формально наявність 226 депутатів у складі фракцій коаліції потрібна лише при формуванні уряду. Далі це непринципово. Відсутність 226 депутатів не є підставою для заяв про розвал коаліції. Чітко в Регламенті ВР це не визначено», – пояснив політолог. На його думку, розмови про існування коаліції є і будуть, але це не впливає на роботу парламенту. «Є фактична ситуативна більшість. Ця більшість працює. Законодавча результативність її вища, ніж була за часів існування коаліції в складі п’яти фракцій», – констатував експерт.

І дійсно, з цими словами важко не погодитися, оскільки наразі владі переважно вдається знайти підтримку своїх законодавчих ініціатив. Хоча не слід забувати, що вже в короткостроковій перспективі прогнозується ряд досить неоднозначних і суперечливих рішень, які можуть не лише не отримати підтримки ряду політичних сил, а й наштовхнутися на значну критику та несприйняття (ідеться про земельну, пенсійну реформу, кадрові й інші питання).

У цілому політолог оцінив діяльність українського парламенту в першій половині свого терміну як задовільну. «Парламент у першій половині свого терміну був пасивним і безініціативним. Є багато проблем, пов’язаних із дисципліною депутатів, прогулами пленарних засідань. Загальний рівень парламентської культури дуже низький. Цей парламент далекий від нормального стану. Однак, виходячи з відносних критеріїв і з урахуванням особливостей нашої парламентської культури, порівняно з іншими сезонами – цей відрізок Верховна Рада пропрацювала задовільно. Хоча це далеко від рівня “добре” чи тим паче “відмінно”», – підсумував В. Фесенко.

Повертаючись до питання коаліції, слід зазначити, що останнім часом спостерігаються намагання з боку окремих політичних сил повернутися до того її формату, який сформувався на самому початку роботи діючого скликання Верховної Ради. Зокрема, у ЗМІ з’явилася інформація, що фракція «Блок П. Порошенка» веде переговори про розширення коаліції, проте на сьогодні безрезультатно.

За словами депутата від політичної сили О. Гончаренка, метою БПП є повернення того формату коаліції, який сформувався на самому початку роботи цього скликання Верховної Ради. «Ми хочемо коаліцію на п’ятьох, ми про це неодноразово говорили, той формат, у якому вона була із самого початку, із “Сапоміччю”, “Батьківщиною” і РПЛ», – зазначив депутат. За його словами, у політичній силі активно закликають колишніх соратників повернутися до парламентської більшості. «Ми готові до того, щоб до нас приєдналися наші колеги, ми їх запрошуємо, бо роботи в Україні дуже багато. Потрібно працювати, нести відповідальність, а не тільки критикувати... Верховна Рада для того й існує, щоб вести переговори, тому вони йдуть безперервно, але будь-яких результатів, які можна довести до відома громадськості, на сьогодні немає», – розповів О. Гончаренко. Разом з тим у ЗМІ з’являються непідтверджені повідомлення про намір БПП, «Народного фронту» й Радикальної партії створити коаліцію, розділити урядові посади та змінити Конституцію (https://www.slovoidilo.ua/2017/03/12/
novyna/polityka/deputat-bpp-namahayetsya-skolotyty-koalicziyu-na-pyatox).

Постійні спроби створення чи реанімування коаліції з боку правлячих партій свідчать про те, що це питання досить гостро стоїть на порядку денному. Від нього залежить не лише здатність парламенту ухвалювати потрібні рішення, а й узагалі існування парламенту в такому форматі.

Політичний експерт В. Гладких наводить цифри, що демонструють відсутність більшості в парламенті. «Наразі парламентську коаліцію утворюють дві фракції “Народний фронт” та “Блок П. Порошенка”. Перша налічує у своєму складі 81 депутата, друга – 140, разом – 221. Навіть якщо дорахувати Голову Верховної Ради А. Парубія (обраний за списками НФ) та першу заступницю спікера І. Геращенко (обрана за списками БПП), які, відповідно до вимог чинного законодавства, не можуть входити до складу депутатських фракцій, усе одно виходить менше, ніж необхідні 226 голосів», – зазначає експерт (https://www.slovoidilo.ua/2017/03/03/infografika/polityka/parlamentska-aryfmetyka-chy-isnuye-u-verxovnij-radi-koalicziya).

За його словами, попри активний «збір» голосів, результативні голосування з великою перевагою в голосах у Верховній Раді явище рідкісне. Як приклад успішного ухвалення рішень «коаліціанти» наводять закон про електронне декларування, голосування щодо призначення Прем’єр-міністром В. Гройсмана та Генпрокурором Ю. Луценка, ухвалення поправок до Конституції в частині правосуддя, закон про підвищення мінімальної зарплати та Державний бюджет на 2017 рік. Проте, якщо вирахувати із загальної кількості голосів на їхню підтримку голоси партій, що не входять до коаліції, жодне з цих рішень не набрало б необхідних 226 голосів.

Якщо ж поглянути на заяви лідерів і провідних представників колишніх коаліційних фракцій – «Самопомочі», «Батьківщини» та Радикальної партії – стає зрозуміло, що, скоріше за все, жодних політичних союзів до нових парламентських виборів чекати не варто. Тому провладні партії намагаються заручитися підтримкою інших депутатів, зокрема і позафракційних. «Із понад 200 депутатів, що були обрані в одномандатних округах, є чимало самовисуванців і представників тих політичних сил, які не подолали прохідний бар’єр. Навіть без урахування тих позафракційних депутатів, які розбіглися на заробітки по депутатських групах, у Верховній Раді сьогодні є 47 народних обранців, які не входять до складу жодної фракції чи групи. Прекрасний резерв для поповнення лав коаліції», – додає експерт, констатуючи, що сутністю українського політичного дискурсу, як і раніше, залишаються торги.

Аналіз і оцінювання ефективності діяльності депутатів конкретних політичних сил у контексті дотримання передвиборних обіцянок у парламенті восьмого скликання провів також аналітичний портал «Слово і діло» (https://www.slovoidilo.ua/2017/05/15/novyna/polityka/ekvator-roboty-parlamentu-bpp-nf-lidyruyut-rejtynhu-vidpovidalnosti). Згідно з отриманими ними даними, у рейтингу відповідальності парламентських фракцій, які найуспішніше реалізовують власні обіцянки, лідирують БПП і «Народний фронт». Так, депутати «Народного фронту» повністю або частково виконали дев’ять партійних обіцянок з 13. Про це розповіла директор, шеф-редактор аналітичного порталу «Слово і діло» К. Пітєніна. Найбільша фракція парламенту «Блок П. Порошенка» повністю реалізувала чотири обіцянки із семи зі своєї передвиборної програми. Як відзначають експерти аналітичного порталу, передвиборні програми НФ і БПП відрізняються від програм інших партій конкретикою та меншою кількістю популізму.

Разом з тим експерти «Слова і діла» порахували, що фракції «Самопоміч», «Батьківщина», «Радикальна партія О. Ляшка» і «Опозиційний блок» на виборах у 2014 р. роздали найбільшу кількість обіцянок. Програми РПЛ і Опоблоку відрізняються найбільшою кількістю популістських гасел, що і вплинуло на реалізацію ними обіцянок. Зокрема, з 20 обіцянок близько половини у «радикалів» відверто популістські й навіть не належать до компетенції нардепів. Деякі зобов’язання, як наприклад зменшення податку на заробітну плату, депутати провалили, оскільки не голосували за відповідні законопроекти. Однак депутати від РПЛ намагаються виконати свої конкретні обіцянки з програми шляхом реєстрації тих чи інших законодавчих ініціатив, які позитивно вплинули на реалізацію цих обіцянок.

На відміну від інших політичних сил Опозиційний блок має на своєму рахунку найбільше невиконаних гасел. Це пов’язано з тим, що програма партії містила популістські обіцянки, а законопроекти її членів не виносяться на розгляд парламенту з кількох причин: нереальність у виконанні законодавчих ініціатив, законодавчий спам, спрямований тільки на потрапляння в стрічки новин тощо. «Як правило, Опоблок не голосує за законопроекти, які впливають на позитивну реалізацію їхніх обіцянок, оскільки їх ініціює коаліція в Раді», – розповів експерт В. Гладких.

Головна причина всіх проблем щодо виконання обіцянок, на думку політолога О. Радчука, – безконтрольний популізм політиків. Здавалося б, у цьому немає нічого дивного: аби привабити виборців, політикам притаманно обіцяти більше, ніж вони можуть виконати. Утім, визначальною рисою саме українських кандидатів у нардепи є те, що під час виборчої кампанії вони завідомо обіцяють те, що виконати неможливо в принципі.

Проте, крім популізму, у вітчизняного парламенту є ще одна проблема, про яку говорять, зокрема, і самі народні обранці. Окремі депутати визнають, що Верховна Рада України восьмого скликання так і не змогла позбутися впливу ззовні та проводити фахову й компетентну дискусію. Також залишається актуальною проблема трудової дисципліни, зокрема відвідування, яка притаманна депутатам переважної більшості політичних партій, представлених у парламенті.

У зв’язку з цим виникає питання доцільності реформування Верховної Ради. Розуміння необхідності цього процесу спостерігається як з боку окремих депутатів, так і з боку керівництва. Попри те що проект реформи українського парламенту триває вже два роки, значних успіхів поки що досягнуто не було, хоча окремі позитивні моменти хотілося б відзначити.

Наприкінці квітня цього року в Україні працювала місія Європарламенту з підвищення інституційної спроможності Верховної Ради, зокрема голова Комітету Європарламенту в закордонних справах Е. Брок, координатор програми Європейського парламенту з підвищення інституційної спроможності Верховної Ради України П. Кокс.

Європейські парламентарі зустрічалися з Головою ВРУ А. Парубієм, представниками всіх депутатських фракцій і груп. За підсумками дискусії було ухвалено висновки щодо подальших кроків на шляху реформування Верховної Ради. Серед них ухвалення законопроектів про зменшення чисельності парламентських комітетів, про пропорційне представництво депутатських фракцій і груп у комітетах та делегаціях Верховної Ради України, зміни до Регламенту, спрямовані на його узгодження з Конституцією, запровадження «білих книг» і щорічних звітів міністерств тощо (http://ukraine.web2ua.com/reforma-ukrajinskogo-parlamentu-nabirae-novih-obertiv-8723).

П. Кокс наголосив, що меморандум з підвищення інституційної спроможності українського парламенту спрямований на те, щоб він перетворився на демократичну передову інституцію в новій Україні. Проект реформи українського парламенту триває вже два роки. За цей час місія Європарламенту провела аналіз і підготувала рекомендації, а тепер головне знайти інструменти впровадження цих рекомендацій. Також П. Кокс подякував Голові ВР України за його внесок у впровадження реформи Верховної Ради.

У свою чергу Е. Брок від імені Європарламенту та його голови передав Голові Верховної Ради України А. Парубію лист-підтвердження того, що Європарламент підтримав продовження співпраці з Верховною Радою України на весь термін нинішнього складу Європарламенту – до 2019 р. «Що більше Україна йтиме шляхом демократії та розбудови верховенства права, то більше це показуватиме перспективу країнам Євросоюзу», – зауважив
Е. Брок. Водночас політик зазначив, що відносини і депутатів усередині парламенту, і між парламентом та урядом важко змінювати, як і усталені правила, але потрібно знайти «золоту середину». «Важливо пам’ятати, що сьогоднішня опозиція може завтра стати владою, а нинішня влада завтра перетворитися на опозицію», – сказав Е. Брок.

Меморандум за підсумками дводенної дискусії в Києві підписано представниками всіх депутатських фракцій. Він, зокрема, передбачає продовження діяльності робочої групи на чолі з Головою Верховної Ради та ряд конкретних кроків, у т.ч. схвалення законопроекту № 6256, який передбачає, що в наступному скликанні має бути не більше 20 парламентських комітетів, які мають співвідноситися з міністерствами Кабінету Міністрів. Цей крок спрямований на те, щоб зробити більш потужними комітети, які працюють у Верховній Раді, та зробити більш тісною і плідною співпрацю між парламентом та урядом, щоб кожний міністр мав співвідношення з комітетом Верховної Ради і відповідно могли б вибудувати більш ефективну й дієву співпрацю, зауважив А. Парубій. Цей законопроект уже включено до порядку денного парламенту.

«Верховна Рада насправді є дуже консервативний орган, і дуже важко йдуть будь-які зміни у Регламенті, – зауважив А. Парубій. – Тому вийшли на спільну концепцію і розуміння, йдемо маленькими кроками. Кожну рекомендацію Європарламенту вирішено оформлювати в окремий законопроект. Маю велику надію, що за участі всіх фракцій зможемо запропонувати ці законопроекти Верховній Раді та їх прийняти».

Згадав А. Парубій і про досягнення, які вже впроваджено. Це і «Відкритий парламент», і електронне врядування, і ведення тематичних блоків та днів під час формування порядку денного, зустрічі з головами комітетів для формування порядку денного. Тож, як бачимо, реформа парламенту триває.

Голова Верховної Ради також наголосив на потребі підвищити рівень дисципліни народних депутатів. Він назвав складним питання про штрафи для депутатів за невідвідування пленарних засідань парламенту. «Є дуже обмежений по своїй суті вплив на народних депутатів, бо є високий імунітет народного депутата, – зауважив А. Парубій. – Але в парламенті вже існує система штрафів – за прогул народного депутата не виплачується зарплата за цей день». Ще один дієвий спосіб впливу на депутатів, за його словами, – публікація в парламентській газеті «Голос України» прізвищ депутатів, які не присутні на пленарних засіданнях. «І я помітив, що це має набагато більший вплив, аніж штрафи», – сказав він і наголосив на потребі громадського тиску на депутатів. Адже вони є публічними й політичними фігурами.

Разом з тим глава парламенту наголосив, що, незважаючи на всі труднощі, український парламент працює дієво й ухвалив багато важливих рішень, зокрема всі необхідні рішення для запровадження безвізового режиму з ЄС.

Більшість експертів також зазначають, що реформа Верховної Ради відбувається занадто повільно. Основні претензії виникають до ефективності роботи парламенту загалом. Зміни в першу чергу повинні дисциплінувати депутатів, посилити відповідальність і змусити краще виконувати свої конституційні обов’язки. Ситуація ж складається така, як і в попередніх складах ВР: ряд нардепів поєднують законотворчу діяльність, наприклад, з бізнесовою. Тоді як відсутність прогресу в реформуванні діяльності Верховної Ради істотно впливає і на якість поданих законопроектів, і на механіку роботи парламенту, і на її ефективність. Проте, як показує практика, на швидкі й дієві зміни у ставленні народних обранців до виконання своїх обов’язків наразі розраховувати не доводиться.

Реалії сьогодення, навпаки, потребують відповідальної та консолі-дованої роботи парламентарів, перед якими постають нові виклики у вигляді прийняття складних і неоднозначних рішень, які потребують законодавчого врегулювання. Як уже зазначалося, це стосується реформаторських законопроектів, що дасть змогу пришвидшити процес і збільшити ефективність їх реалізації. Зокрема, антикорупційних, пенсійних, земельних тощо, а також деяких кадрових рішень.

Одним з найближчих тестів на ефективність діяльності парламенту може стати голосування за призначення уповноваженого Верховної Ради з прав людини. До речі, це голосування має стати показовим також з точки зору взаємодії двох найбільших фракцій: БПП і «Народного фронту». Так, останній запропонував на посаду Л. Денісову, а у БПП заявили, що ще не визначилися з кандидатурою. Сама ж Л. Денісова заявила, що «є підтримка в стінах парламенту, є підтримка за межами парламенту, громадських організацій, громадських об’єднань різних напрямів, але все буде вирішувати зал в таємному голосуванні, і як визначиться кожен депутат, важко сказати. Ніякі політичні рішення фракцій не можуть бути виконані тим чи іншим народним депутатом, бо це є таємне голосування, і депутат визначається сам особисто», – сказала вона (http://www.unn.com.ua/uk/exclusive/1666125-parlament-golosuvatime-za-priznachennya-ombudsmena-6-chervnya-l-denisova).

Ще більш важливими будуть голосування за пенсійну й земельну реформу. І якщо з першою все більш-менш зрозуміло (депутатам важко буде пояснювати виборцям, чому вони не підтримали підвищення пенсій, хоча окремі питання можуть виникнути й до розробників реформи), а от що стосується земельної реформи, зокрема зняття мораторію на продаж землі, то тут можна спрогнозувати серйозні протистояння в парламенті. Оскільки окремі політичні сили виступають категорично «за» продаж землі сільськогосподарського призначення (до речі, цього вимагають і міжнародні фінансові донори), але є також політичні сили, що категорично не підтримують таких ініціатив і всіма силами намагаються не допустити цього. Досить цікаво буде спостерігати й за проходженням у парламенті закону про подвійне громадянство, який також виявився досить суперечливим і, на думку експертів, крім позитиву, може нести й ряд загроз для пересічних громадян.

Але це далеко не повний перелік тих викликів, що постають перед Верховною Радою в другій половині відведеного терміну. Досі, хоча і з певними труднощами, парламентарям усе ж вдавалося приймати необхідні рішення. Проте в майбутньому ситуація бачиться менш перспективною. По-перше, через невизначеність із стійкою більшістю (наразі вона ситуативна). По-друге, як зазначає більшість експертів, у майбутньому прогнозуються рішення, які будуть реально реформістськими, більш складними й суперечливими, що потребує спільної конструктивної роботи всіх політичних сил. По-третє, проблема з дисципліною народних обранців. При цьому залишається питання зовнішнього втручання в діяльність парламенту. Дієздатність і ефективність роботи вищого законодавчого органу, без сумніву, залежатиме від цих факторів. Якщо ж не вдасться досягти успіху у вирішенні цих питань, то з великою ймовірністю ми можемо стати свідками чергового загострення парламентської кризи, але, скоріше всього, не раніше осені, так як до початку літніх канікул залишається не так багато часу й особливих резонансних рішень на цей час не заплановано.

Таким чином, підсумовуючи результати діяльності парламенту восьмого скликання в першій половині своєї каденції, можна зробити висновок, що, незважаючи на всі негаразди, він продемонстрував свою життєздатність, а в окремих аспектах навіть позитивні тенденції. Разом з тим така робота окремих народних обранців, які інколи замість законодавчої роботи займаються популізмом і самопіаром, навряд чи повністю відповідає існуючим викликам та проблемам українського суспільства. За перші два з половиною роки у стінах парламенту відбулося багато резонансних подій і суперечливих голосувань, проте вже після літніх канікул прогнозується ще більш конфліктні й суперечливі рішення, за які доведеться голосувати. Результати таких голосувань реально зможуть продемонструвати, наскільки готовий парламент у такому форматі ефективно працювати. Якщо позитивної динаміки не буде, то цілком можливий варіант дострокових парламентських виборів, які вже давно прогнозували окремі політики, політологи й експерти. І такий варіант хоча і нестиме свої ризики у вигляді зростання популізму, затримки у прийнятті необхідних законів і як наслідок відтермінування реальних реформ, усе ж буде кращим за перспективу залишитися з недієздатною Верховною Радою у досить складний для країни час.

 

Дем’яненко М. Екватор діяльності Верховної Ради України восьмого скликання:  результати і прогнози [Електронний ресурс] / М. Демяненко // Україна: події, факти, коментарі. – 2017. – № 11. – С. 4–14. – Режим доступу: http://nbuviap.gov.ua/images/ukraine/2017/ukr11.pdf. – Назва з екрану.