Приватна детективна діяльність: українські реалії та зарубіжний досвідІ. Беззуб, мол. наук. співроб. НЮБ НБУВ

Приватна детективна діяльність: українські реалії та зарубіжний досвід

 

Приватна детективна (розшукова) діяльність у більшості країн світу визнана на державному рівні, врегульована законами й оптимально використовується задля збільшення можливості громадян та юридичних осіб у захисті своїх законних прав та інтересів.

У Сполучених Штатах Америки, Великобританії, Франції, Німеччині, Канаді, Індії, Ізраїлі, Японії, Норвегії, Іспанії, Італії, Португалії, Мексиці та багатьох інших країнах світу запровадження інститутів приватних детективів, приватних детективних підприємств (агентств) та їх об’єднань стало у свій час наслідком реагування влади на нагальні соціальні виклики, і тому на сьогодні існування та діяльність таких недержавних інституцій є у них явищем звичайним, усталеним і достатньо унормованим національним законодавством.

Функції та завдання приватних детективів і приватних детективних агентств майже такі, як і у правоохоронних органів. Коли громадяни за деякими особистими причинами не можуть звернутися до цих органів, то їх функції беруть на себе приватні детективні агентства.

Так, ці суб’єкти приватної детективної діяльності надають істотну допомогу суб’єктам підприємницької діяльності у вивченні репутації та фінансового стану позичальників та інших партнерів, їх спроможності реально виконувати взяті на себе фінансові зобов’язання, що у значній мірі запобігає укладанню ризикованих угод та ухиленню боржників від сплати заборгованості. Крім того, суб’єкти приватної детективної діяльності проводять велику роботу по пошуку осіб, місцезнаходження яких невідоме, розшуку зниклого майна і тварин, виявленню фактів порушень прав інтелектуальної власності, насамперед незаконного використання товарних знаків та ін.

Як правило, детективну діяльність ведуть люди, які в минулому мали відношення до правоохоронних органів, органів державної безпеки, розвідувальних служб або інших державних органів, які мають відношення до оперативної діяльності.

Найавторитетнішою міжнародною організацією у сфері розслідувань та безпеки є Всесвітня Асоціація Детективів, заснована ще в 1925 р. Вона об’єднує на сьогодні більше тисячі кращих спеціалістів приватних детективних і охоронних структур з більш ніж 60 країн світу, причому вони постійно збільшуються, оскільки під час кожної щорічної конференції, особливо останнім часом, на вступ до неї надходить до ста заявок.

У Європі професія приватних детективів визнана директивою Європейського Співтовариства 1967 р., яка гарантує свободу підприємництва в усіх країнах-членах ЄС. Жодна країна не може заборонити або обмежити права приватного підприємця, не будучи при цьому не засудженої Європейським судом.

Наводячи світовий досвід, слід зазначити, що, наприклад, у Великобританії у приватних охоронних і детективних фірмах персоналу вдвічі більше, ніж співробітників поліції. У США приватні служби безпеки мають бюджет, який на 50 % перевищує бюджет усіх органів поліції країни загалом, і мають понад 1,1 млн співробітників. В Ізраїлі (з населенням трохи більше ніж 5 млн осіб) функціонує понад 2 тис. детективних і охоронних компаній.

Визнання приватної детективної діяльності залежить від ступеня демократизації країн. У країнах диктатури детективна діяльність найчастіше взагалі заборонена або скасована як допоміжна при правоохоронних органах.

Досвід країн, у яких приватна детективна діяльність законодавчо врегульована, показує, що функціонування приватних детективів, детективних агентств та їх об’єднань значно підвищує відповідальність державної правоохоронної системи за своєчасне і високопрофесійне реагування на потреби громадян і суспільства, звільняє правоохоронців від необхідності виконання багатьох незначних і невластивих їм функцій, сприяє загальному оздоровленню криміногенної ситуації.

В Україні такий вид діяльності тривалий час був офіційно не визнаний та не був законодавчо врегульованим, хоча фактично приватною детективною діяльністю давно та плідно займаються не лише фізичні особи, а й юридичні. За неофіційними даними, зараз в усіх регіонах України працює декілька тисяч приватних детективів і приватних детективних агентств, і їхні послуги користуються великим попитом серед бізнесу, політиків, адвокатів.

Починаючи з 2000 р., існує цілий ряд законопроектів про приватну детективну діяльність, розроблених різними авторами, але які не отримали законодавчої підтримки. Але з кінця 2015 р. питання законодавчого врегулювання здійснення приватної детективної діяльності постало знову на передній план. 28 грудня 2015 р. народними депутатами М. Паламарчуком (БПП), А. Кожем’якіним («Батьківщина»), О. Продан (БПП), А. Тетеруком («Народний фронт») та іншими було зареєстровано новий проект закону «Про приватну детективну (розшукову) діяльність» (№ 3726). 19 квітня 2016 р. з другої спроби цей законопроект було прийнято у першому читанні.

13 квітня 2017 р. із прийняттям Закону України «Про приватну детективну (розшукову) діяльність» завершилася більш ніж двадцятирічна історія легалізації приватного розшуку в Україні і почався новий етап у розвитку професії приватного детектива. Після його підписання Президентом України П. Порошенком, через шість місяців з дня опублікування в Україні офіційно з’являться приватні детективи.

Закон визначає загальні правові засади організації приватної детективної діяльності в Україні як одного з шляхів забезпечення конституційних гарантій людини та громадянина на захист своїх законних прав та інтересів.

Відповідно до Закону така діяльність ґрунтується на принципах верховенства права, законності, диспозитивності, об’єктивності та неупередженості, дотримання прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, поваги до людської гідності, добросовісності, незалежності суб’єктів приватної детективної діяльності, конфіденційності та збереження професійної таємниці, взаємодії з правоохоронними органами, органами державної влади та органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та громадянами.

Приватним детективом може бути громадянин України, який досяг 21 року, володіє державною мовою, має вищу юридичну освіту або стаж роботи в оперативних підрозділах або органах досудового розслідування не менше трьох років, що пройшов відповідне навчання з метою здійснення приватної детективної діяльності і отримав відповідне свідоцтво про право займатися такою діяльністю, не перебуває на обліку в органах охорони здоров’я у зв’язку з психічним захворюванням, алкоголізмом чи наркоманією, не має судимості.

Відповідно до Закону, приватний детектив не може бути службовою або посадовою особою органів державної влади, місцевого самоврядування, правоохоронних або судових органів влади.

Свідоцтва про право на приватну детективну діяльність видаватиме Міністерство юстиції України, а Національна поліція вестиме реєстр суб’єктів приватної детективної діяльності.

Порядок видачі свідоцтва про право на приватну детективну діяльність затверджується Кабінетом Міністрів України.

Приватну детективну діяльність в Україні визначено як підприємницьку. Послуги приватного детектива надаються на платній договірній основі.

Приватні детективи зможуть працювати одноосібно як ФОП, а також можуть створювати об’єднання приватних детективів. При цьому діяльність приватних детективів буде дозволена як в Україні, так і за її межами.

Слід зазначити, що детективам буде заборонено видавати себе за співробітників правоохоронних органів або представників інших органів державної влади. Також не можна буде збирати відомості, пов’язані з особистим життям, політичними і релігійними переконаннями осіб без надання на це їх письмової згоди.

Законодавець надав можливість приватним детективам займатися доволі широким спектром питань, які були лише у компетенції правоохоронних органів, але відтепер приватна та державна система доповнюватимуть одна одну. Головне, що детективи зможуть збирати та фіксувати інформацію, яка надалі зможе використовуватися у цивільному, господарському, адміністративному та кримінальному судочинстві, що додасть громадянам додаткові можливості при захисті своїх прав та особистих інтересів у судах. Інформація, отримана приватними детективами, згідно з документом, є професійною таємницею, яка не підлягає розголошенню, є конфіденційною, крім випадків, коли вона має факти підготовки чи замаху на вчинення кримінального правопорушення (про такі факти детективи зобов’язані повідомити правоохоронним органам з передачею підтверджуючих матеріалів).

Безліч можливостей з’являється у бізнес структур, пов’язаних із забезпеченням економічної безпеки підприємств, захисту конфіденційної інформації та прав інтелектуальної власності. Відтепер простіше буде займатися пошуком боржників, а головне – безвісти зниклих громадян.

Зі спеціальних засобів і зброї приватним детективам буде дозволено користуватися пістолетами травматичної дії та газовими балончиками.

Слід зазначити, що прийнятий Закон має як своїх лобістів, так і опонентів, утім, більшість експертів і фахівців сходяться на тому, що подібний акт в Україні необхідний вже давно.

Так, з погляду держави, присутні лише плюси. Головне – ухваленим Законом Верховна Рада ввела в законодавче поле вже існуючі «чорний» і «сірий» ринки детективних послуг, заявив радник міністра МВС, народний депутат А. Геращенко. Такий ринок розвивається давно і успішно маскується під юридичні, охоронні або технічні послуги.

Глава Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності А. Кожем’якін та перший заступник керівника фракції «Народний фронт», член Комітету ВР з питань національної безпеки і оборони, співавтор цього законопроекту А. Тетерук також згодні, що Закон дасть змогу легалізувати та вивести з тіні діяльність великої кількості приватних детективів в Україні. Адже, додає виконавчий секретар ГО «Український Детективний Союз», директор групи детективних підприємств «Компанія приватних розслідувань» І. Цмінський, послуги таких спеціалістів необхідні кожному українцю, і з роками попит буде лише рости.

Керуючий партнер адвокатського об’єднання «ЮРІМЕКС», адвокат А. Іванець переконаний, що саме по собі прийняття закону є плюсом, оскільки ним закріплені правила та порядок, а також гарантії і відповідальність суб’єктів, які мають намір здійснювати таку діяльність, що забезпечить реалізацію та захист прав і законних інтересів осіб, які потребують таких специфічних послуг.

Також, завдяки обов’язковим ліцензіям і створенню єдиного реєстру, значно звузяться можливості для шахраїв, які діяли під виглядом приватних детективів, констатує експерт з інформаційно-психологічної безпеки С. Нестеренко.

Особливо фахівцями було відмічено демократичний підхід українських законодавців у виборі державного органу, який має регулювати приватну детективну діяльність. Відомо, що автори Закону внесли свідому правку до тоді ще законопроекту № 3726, якою визначили таким державним органом – Міністерство юстиції України (замість Нацполіції або МВС). Тим самим Верховна Рада та автори Закону показали світу, що у нашій державі ключовими є ті підходи до законодавства, які прийняті у розвинутих державах.

Разом з тим частина фахівців та експертів у цій сфері, проаналізувавши новий Закон, висловили дещо іншу позицію. На їхню думку, цей Закон має істотні недоліки. Зокрема, у документ не потрапили основні моменти, які необхідні ринку приватних детективних послуг. Як наголошує адвокат Т. Самборський, приватні детективи позбавлені права на оперативно-розшукову діяльність, яка залишається суто за державними правоохоронними органами, як і право на негласний збір інформації.

А ще деякі види діяльності, враховуючи спеціальні умови їх проведення, не будуть мати необхідної ефективності. Наприклад, фото-, відео- та аудіофіксація не допускається без письмової згоди особи, щодо якої вона проводиться.

Крім того, у Законі не закріплено правовий статус інформації, яку добуватимуть приватні детективи. Така інформація не є допустимим доказом у суді, правоохоронні органи повинні її перевіряти, що буде сприяти затягуванню судового процесу. На думку адвоката, все це фактично зводить нанівець сенс детективної роботи.

Не зрозуміло, чим будуть відрізнятися права у приватного детектива від того самого адвоката або журналіста, які також можуть займатися, наприклад, пошуками зниклої людини або шукати свідків ДТП, він не матиме доступу до баз, буде змушений писати запити, зазначає юрист М. Борисов. Тому користі від Закону не буде.

Керуючий партнер Адвокатського об’єднання «ЮРІМЕКС» Я. Толкачов назвав прийняття нового Закону черговою профанацією з боку чинної влади, спрямованою на порожній піар або далекоглядні корупційні схеми.

Він вважає, що відповідний закон мав би чітко врегулювати узаконення приватної детективної діяльності, запровадивши основні елементи: види детективної діяльності, повноваження детектива, основні його права та гарантії. Та прийнятий Закон не містить жодного з цих елементів, що могло би забезпечити детективам реальну можливість надання послуг такого характеру. Фактично детективи, згідно з Законом, можуть провадити діяльність, яку і до прийняття цього закону міг провадити будь-який громадянин. Наразі ці функції виконують, окрім звичайних громадян, адвокати, численні громадські формування (організації, активісти) та аудитори. Натомість реальних інструментів для надання детективних послуг, подібних до оперативних негласних дій (звичайно, за дозволом суду), доступу до баз даних і багато чого іншого Закон не передбачає.

Не задоволені фахівці також і вимогу щодо обов’язкової вищої юридичної освіти, яку слід замінити на просто вищу освіту, оскільки майбутні детективи все одно мають проходити відповідну підготовку.

Дійсно, у прийнятому Законі, ще є багато проблемних моментів, що можуть призвести до тінізації певної частини легальних детективних агентств, але завдяки народним обранцям і прогресивно мислячим учасникам цього ринку, проблеми можна буде вирішити своєчасними поправками до вже чинного Закону, переконаний в. о. президента громадської організації «Всеукраїнська Асоціація Приватних Детективів» С. Сеник. Далі має бути кропітка праця і деякі «мінуси» і невідповідності з часом будуть усунуті окремими змінами до Закону, переконаний президент громадського об’єднання «Український Детективний Союз» О. Денисенко.

Тому важливий будь-який закон, який дасть змогу почати формувати цивілізований ринок детективних послуг.

Оскільки розвиток інституту приватної детективної діяльності в Україні на теперішній час перебуває на етапі становлення та нормативно-правового забезпечення, доцільно у цьому контексті розглянути світовий досвід його функціонування в найбільш розвинутих країнах світу. У зв’язку з цим цікавим є досвід Сполучених Штатів Америки, де детективна діяльність набула найрозвинутіших форм.

У США немає єдиного федерального закону про приватну детективну діяльність, тому нормативно-правове регулювання такої діяльності здійснюється у кожному штаті окремо. Закони, які безпосередньо пов’язані з приватним розшуком, діють у 35 штатах.

У переважній більшості штатів (40 з 50), для здійснення детективних функцій необхідна спеціальна ліцензія, яка видається владою цього штату та, за умов наявності такої ліцензії, детектив має право займатися охоронно-пошуковою діяльністю (залежно від класу ліцензії) лише на території того штату, де він отримав ліцензію, тому великі детективні агентства реєструються одночасно в декількох штатах США. Ліцензії на приватну детективну діяльність, як правило, видаються на два роки. Після цього потрібно проходити переатестацію.

У США існує три класи ліцензій, які видаються приватним детективам:

– ліцензія класу «А», яка передбачає основною сферою діяльності приватного детектива лише збір інформації. Детектив, який отримав таку ліценцію, не має прав займатися охоронною діяльністю.

– ліцензія класу «В», яка передбачає основною сферою діяльності приватного детектива здійснення охоронної функції. Детектив, який отримав таку ліцензію, не має прав займатися збором і накопиченням інформації про особу.

– ліцензія класу «С» – комбінована ліцензія, яка надає її власнику право займатися як розшуковою роботою (ліцензія класу «А»), так і виконувати охоронні функції (ліцензія класу «В»).

Перед отриманням відповідної ліцензії, кандидат у детективи повинен здати письмовий іспит та внести відповідний вступний внесок.

У деяких штатах місцевим законодавством передбачені окремі додаткові вимоги, що висуваються до осіб, які мають право займатися приватною детективною діяльністю. Так, наприклад, у штаті Каліфорнія для отримання ліцензії кандидату необхідно мати досвід практичної роботи в галузі розслідувань не менш ніж 6 тис. годин (тобто, 750 робочих днів), але, за наявності юридичної освіти достатньо мати й 2 тис. годин відповідної роботи. Крім того у цьому штаті замість одного потрібно здати два іспити зі знання законодавства США та англійської мови.

Отримання ліцензії на заняття приватним розшуком у США – справа доволі складна і тривала.

У США виділяють три основних види приватних правоохоронних організацій: розшукові бюро; охоронні агентства, служби безпеки в різних промислових і комерційних структурах.

Треба зазначити, що в США діяльність приватних детективів чітко відмежовується від діяльності державних правоохоронних органів. За такої умови розслідування тяжких та особливо тяжких злочинів, таких як вбивства, зґвалтування, підпали, кримінальні вибухи, розбійні напади тощо, належить виключно до компетенції державної поліції.

У процесі розслідування приватний детектив у США не може спиратися на криміналістичні обліки поліції, не має права отримувати інформацію від поліції і не зобов’язаний передавати їй власні відомості, за винятком прямих доказів про вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів; у разі виявлення альянсу (приватний детектив – поліцейський) судді й присяжні, як правило, вкрай негативно відносяться до подібних методів добування інформації, і у підсумку судовий розгляд може бути програний.

Діяльність приватних детективних агентств у США має транснаціональний характер і виходить далеко за межі країни.

У Великобританії також широке коло проблем, пов’язаних з правоохоронною діяльністю та розслідуванням злочинів, вирішуються за допомогою співробітників приватних детективних агентств (служб, бюро).

Однією з особливостей регулювання відносин у сфері приватної детективної діяльності у Великобританії є відсутність єдиного нормативно-правового акту, що вимагав би офіційної реєстрації особи, яка займається таким видом приватної діяльності.

Лише у 2001 р. був прийнятий закон, який ввів обов’язкове ліцензування приватної детективної діяльності, а, відповідно, і реєстрацію приватних детективів. Разом із прийняттям цього закону був створений спеціальний орган, який здійснює ліцензування та перевірку приватної детективної діяльності – Орган індустріальної безпеки Великобританії.

Належність чи членство в профільній асоціації, такій, наприклад, як Асоціація Британських Сищиків (АБС) гарантує, що людина володіє достатнім досвідом у цій сфері. Стати членом АБС можна при наданні рекомендацій з державних установ (поліція, кримінальний чи міжнародний розшук) і наявності юридичної освіти.

Приватний детектив у Великобританії має достатньо широкий вибір технічних засобів при здійсненні своєї діяльності. Для детектива, наприклад, доступна навіть криміналістична лабораторія поліції Лондона. Особи, які пройшли перевірку в державних органах на добропорядність й професійну придатність мають право доступу до центрального національного поліцейського комп’ютера, за допомогою якого, наприклад, щоденно видається до 120 тис. довідок за запитами про правопорушників, які підозрюються у крадіжках автомобілів, а також про самих власників автомашин.

Крім того, приватний детектив може легко, не порушуючи закону, отримати відомості відносно підданих країни. Наприклад, є термінали, через які на цілком законних підставах можна отримати доступ щонайменш до 100 баз даних, у тому числі й до комп’ютеризованого довідника компанії «Брітіш телеком», а також до повного поіменного списку британських виборців й судових досьє.

Цікаво, що близько 70 % англійських приватних детективів раніше працювали в поліції. Тому у Великобританії підтримується дуже тісне інформаційне співробітництво між приватними детективними агентствами та державними правоохоронними органами (поліцією) при розслідуванні злочинів та захисті прав і свобод людини.

На відміну від США та Великобританії, у Німеччині діяльність детективних агентств регулюється федеральним законом «Про приватні підприємства». Детективні агентства реєструються у Відомстві з реєстрації приватної підприємницької діяльності як установи, що займаються підприємницькою діяльністю. У зв’язку з цим, зайняття таким видом діяльності не потребує додаткового ліцензування. Детективні агентства (бюро) виконують усі законоположення і постанови, які стосуються установ подібного роду в Німеччині.

Функції детективних бюро в Німеччині загалом вписуються у традиційні рамки приватної правоохоронної діяльності.

Особливістю законодавства Німеччини щодо організації приватної детективної діяльності є те, що для того щоб стати детективом особі не треба мати спеціальної чи юридичної освіти або відповідного досвіду роботи у місцевих правоохоронних органах. Проте, в країні існують центри з підготовки детективів. Наприклад, при Федеральному союзі німецьких детективів функціонує Центр з навчання детективному бізнесу. У подібних установах особи проходять підготовку (у формі прямого або дистанційного навчання) в галузі кримінології, права, економіки тощо. Така підготовка майбутніх детективів, як правило, проходить у вихідні дні та її термін становить від одного до двох років.

Принципово важливим моментом у діяльності приватних розшукових бюро є необхідність збереження ними конфіденційної інформації про клієнтів. Так, у Німеччині охороняються всі дані, що містяться в картотеках приватних розшукових служб, навіть ті, що пов’язані з доходами й боргами громадян тощо.

Взаємодія приватних детективів з державними правоохоронними органами Німеччини здійснюється у спільному плануванні і проведенні спеціальних операцій; обміні оперативною інформацією; спільному використання оперативних сил і засобів; підготовці кадрів.

Законодавство Франції чітко відокремлює професію приватного детектива від професії юриста, діяльності нотаріуса, поліції та інших близьких за сутністю професій. Французьке законодавство, на відміну від англійського та німецького, регламентує приватну розшукову діяльність та приватну охоронну діяльність окремо.

Діяльність приватних детективів у Франції регулює закон «Про організацію професії приватного детектива» від 19 липня 1991 р., з останніми доповненнями та змінами, що набрали чинності у 2006 р. Відповідно до цього закону приватний детектив має право здійснювати пошук безвісти зниклих осіб, викраденого або загубленого майна; збір інформації про сімейний стан, поведінку, моральні якості, платоспроможність особи; збір доказів або пошук фактичних даних, які можуть призвести до викриття особи у вчиненні злочину, припинення конфліктів між особами тощо; виявлення промислового шпигунства.

Для здійснення детективної діяльності на території Франції особі потрібно одержати спеціальний дозвіл, який надає міністр внутрішніх справ Франції. Для отримання спеціального дозволу кандидат повинен досягти 21 року, бути громадянином Франції або іншої держави, що входить до ЄС, пройти обов’язковий курс навчання у встановленому МВС Франції навчальному закладі (на сьогодні – це Паризький університет Пантеону Асса II), останні п’ять років не працював у поліції, розвідувальних, контррозвідувальних органах або військових формуваннях; не має судимості за вчинення кримінального злочину; не повинен мати адміністративних та інших дисциплінарних покарань або перебувати під слідством.

Спеціальний дозвіл видається особі на термін від 5 до 10 років. Оформлюється такий дозвіл протягом шести місяців. Приватний детектив у Франції не має права володіти зброєю.

Особливістю іспанського законодавчого регулювання приватної детективної діяльності є те, що детективам забороняється вести справи про службові злочини. При виявленні фактів службових злочинів детектив негайно інформує про це державні правоохоронні органи. Також детективам заборонено використовувати спеціальні технічні прилади, які можуть порушити конституційні права й свободи людини (право на недоторканність особистого та сімейного життя, право на таємницю переписки тощо).

Для здійснення приватної детективної діяльності в Італії потрібно отримати спеціальну ліцензію, яка видається відділом ліцензування поліцейської дільниці за погодженням з місцевим органом державної влади (Управлінням префектури (області)). Необхідно додати, що у видачі ліцензії може бути відмовлено з міркувань збереження національної безпеки або громадського порядку. Приватні детективи в Італії для виконання своїх функціональних обов’язків можуть отримати право на носіння вогнепальної зброї в порядку, передбаченому законодавством.

Обсяг послуг, що надаються приватним детективом (агентством) міститься в спеціальній «таблиці послуг». Детектив не має права надавати послуги, які не зазначені у цій таблиці. Ця таблиця повинна бути схвалена і затверджена префектом (керівником органу державної влади на відповідній адміністративно-територіальній одиниці).

У Данії «приватним детективом» може бути хто завгодно, оскільки закон про детективну діяльність був скасований. Асоціація професійних приватних детективів Данії вимагає відновлення закону і процедури отримання дозволу на заняття детективною діяльністю після здачі офіційного екзамену.

У Швейцарії, у деяких кантонах, також скасовано контроль за детективною діяльність, що може мати негативні наслідки (порушення недоторканності приватного життя, можливість шпигунства тощо).

На відміну від Європи, у деяких африканських державах, таких як, наприклад, Малі заборонено здійснення приватної детективної діяльністю. У Марокко ще не існує законодавства, яке регулює діяльність приватних детективів. Дозволена ця професія в Буркіна-Фасо, де вона перебуває під протекцією міністра Національної безпеки і адміністрації території.

Приватні детективні агентства в різних державах відіграють різну роль. У деяких вони існують поза законом, фактично порушуючи його, у своїй спробі надавати відповідні послуги населенню, в інших – ефективно доповнюють діяльність правоохоронних органів і відіграють роль важливої складової системи державної безпеки.

Аналіз зарубіжного законодавства щодо приватної детективної діяльності дає змогу виокремити позитивний досвід у зазначеній сфері для впровадження його в Україні.

Зокрема, досвід США, Великобританії, Німеччини демонструє високу ефективність приватної детективної діяльності, яка має відповідну законодавчу базу. У реаліях українського сьогодення в нагоді може стати досвід німців щодо активної взаємодії приватних детективів і спецслужб.

Також, на думку фахівців, необхідним для української практики може бути впровадження етичного професійного кодексу, що діє в окремих країнах. Так, в Іспанії існує Етичний кодекс приватних детективів, який розповсюджується на всіх членів Асоціації приватних детективів Іспанії.

Такі документи містять моральні принципи, моральні норми і правила поведінки суб’єктів детективної діяльності; спілкування між співробітниками; іншими державними інституціями; ними регулюються відносини взаємодовіри між приватними детективами та клієнтами; зобов’язання із замовниками; санкції, передбачені у випадку порушення кодексу. Кодекси відіграють управлінську та репутаційну функції. Впровадження моральних принципів тісно пов’язується з мотивацією співробітників детективних служб, системою матеріального та морального заохочення. Основна увага професійних етичних кодексів зосереджена на стандартах поведінки та діяльності приватних детективів, зокрема у складних ситуаціях, підвищенні статусу приватних детективів у суспільстві, формуванні довіри до детективних агентств.

Разом з тим національне законодавство України повинно самостійно розвиватися в напрямі врегулювання суспільних відносин, пов’язаних з приватною детективною діяльністю, враховуючи характер правової системи нашої держави, особливості українського менталітету, рівень правосвідомості громадян тощо.

Отже, законодавче врегулювання приватної детективної діяльності зробить детективну (розшукову) діяльність максимально ефективною, незалежною і належним чином захистить конституційні права громадян України (Статтю підготовлено з використанням інформації таких джерел: офіційний веб-портал Верховної Ради України (http://www.rada.gov.ua); веб-портал Урядовий портал (http://www.kmu.gov.ua/); сайт ВОО «Всеукраинская Ассоциация Частных Детективов» (http://aupd.com.ua); газета «Закон і Бізнес» (http://zib.com.ua); Тернопільські експрес-новини Терен (http://teren.in.ua); сайт громадської організації «Всеукраїнське об’єднання «Захист нації» (http://zahist.org.ua); сайт політичної партіїї «Народний фронт» (https://nfront.org.ua); сайт Ради адвокатів Київської області (http://radako.com.ua); сайт общественной организации Society for Baltic Security (http://www.sbsnews.eu/ru/); журнал «Верховенство права» (http://sd-vp.info); сайт газети «Дзеркало тижня. Україна» (https://dt.ua); сайт телеканалу 112 Україна (https://ua.112.ua); персональний сайт С. Нестеренка (https://sergnesterenko.com.ua)).