Реалізація освітньої реформи: проблеми та здобуткиТ. Гранчак, ст. наук. співроб. СІАЗ НБУВ

Освітня реформа на марші

 

Розбудова інформаційного суспільства передбачає посилення ролі інформації та знань у процесах суспільного розвитку, відтак перед освітою та наукою постають вимоги з формування необхідного людського потенціалу, здатного адекватно реагувати на нові виклики: розробляти, ефективно використовувати і впроваджувати інноваційні інформаційні технології, виявляти креативність та адаптивність, самонавчатися протягом життя тощо.

Те, що традиційна пострадянська система освіти, до якої всі звикли і яка вибудовувалася під потреби індустріального суспільства, не відповідає вимогам часу і потребує перегляду, не викликає сумнівів. Профільне міністерство неодноразово наголошувало на необхідності змін і періодично здійснювало спроби модернізувати як освітній процес, так і систему освіти в цілому. Утім, незважаючи на окремі успіхи й досягнення, якість освіти все ще не відповідає бажаному рівню, а тому реформи тривають.

У січні 2017 р. Міністерство освіти і науки запропонувало до громадського обговорення проект Типового навчального плану для 10–11-х класів. Як інформує «Osvita.ua», зміни мають стати чинними у 2018–2019 навчальному році в межах реформи «Нова українська школа». Проект документа, громадське обговорення якого тривало до 30 січня 2017 р., передбачає зміну підходів до формування переліку предметів у 10–11-х класах і є першим кроком до формування профільної школи.

Логіка запровадження змін у межах чинного Держстандарту для старшої школи така:

  • січень 2017 р. – громадське обговорення Типового навчального плану 10–11-х класів;
  • лютий – квітень 2017 р. – написання навчальних програм для 10–11-х класів;
  • 2018 р. – друк підручників для 10-х класів;
  • 2019 р. – друк підручників для 11-х класів.

Як бачимо, типовий план є відправною точкою для подальших змін. Структура типового плану складається з двох частин – інваріантної, до якої входять предмети, обов’язкові для викладання в будь-якій школі, оскільки саме вони формують компетентності освітнього стандарту, та варіативної, предмети якої обирає сама школа.

У чинних типових навчальних планах до інваріантної частини включено 22 і більше предметів. При цьому граничне навантаження на учня в школі – 33 години на тиждень. Отже, у середньому на вивчення одного предмета припадає 1,5 години.

Як зазначив з цього приводу заступник міністра освіти і науки України П. Хобзей, «ґрунтовно вивчити предмет, маючи менше одного уроку на тиждень, просто неможливо. Діти, що приходять у старшу школу, вже мають визначатися зі своїми подальшими пріоритетами, почати підготовку до вступу у вищий навчальний заклад. Відповідно, учні мають отримати можливість глибше вивчати ті предмети, які їм знадобляться для подальшого продовження навчання. Вивчення всіх предметів на однаково неглибокому рівні у старших класах є нераціональним».

Тож МОН пропонує новий проект типового плану, згідно з яким кількість обов’язкових предметів (інваріантної складової) скорочується з 22 до 9. За інформацією «Дзеркала тижня», це «Українська мова», «Іноземна мова», «Математика», «Фізична культура», «Захист Вітчизни», «Література (українська і зарубіжна література)», «Історія (історія України і всесвітня історія)», «Людина і природа» (біологія, географія, астрономія, екологія, фізика, хімія), «Людина і суспільство» (правознавство, економіка, предмет «Людина і світ»).

Час, що має вивільнитись, передбачається присвятити поглибленому викладанню в 10–11-му класі обраних предметів, що, своєю чергою, має сприяти виразному прояву профілю школи. Зазначимо, що проектом типового навчального плану передбачено самостійний вибір школою власного профілю або для всієї школи, або для окремих класів. Передбачається, що школа повинна обов’язково обрати 2–3 предмети з циклу «профільних», а також доповнити їх дисциплінами з циклу «вибірково-обов’язкових» предметів (не менше двох).

На викладання профільних предметів проектом типового плану відводиться від чотирьох (українська мова) до 10 (математика) годин на тиждень, що має забезпечити їх ґрунтовне вивчення. Ця кількість годин включає години, відведені типовим планом на вивчення відповідного предмета або його модуля на рівні стандарту (в предметах інваріантної складової), яка доповнюється потрібною кількістю годин з передбачених на цикл профільних предметів.

Як повідомляє «Osvita.ua», для поглиблення профільного навчання – викладання вузьких спеціалізованих дисциплін, які є близькими до профілю, проектом передбачена можливість для шкіл створювати власні «спецкурси».

Що ж до обов’язкових предметів, то оглядачі звертають увагу на появу серед них інтегрованих курсів, як-от «Література/Словесність» (у результаті об’єднання української мови та/або української та зарубіжної літератури) та «Природознавство/Природа і людина» (фізика, хімія, біологія, географія), ідея впровадження яких одразу спричинила небезпідставну жорстку критику як з боку громадськості, так і з боку педагогічних працівників і науковців. Серед аргументів проти, велику кількість яких наводить «Osvita.ua», – загрози формуванню національно свідомої особистості, ризики нищення національної системи мовно-літературної освіти, посилення сепаратизму, поглинання української літератури зарубіжною  (або навпаки), профанація дисциплін, відсутність відповідного кадрового потенціалу та цілий ряд інших.

Критики проекту Міністерства освіти наголошують також на необхідності апробації і широкого обговорення результатів нововведення у випадку рішення щодо його впровадження.

Прихильники інтеграції зі свого боку вбачають в об’єднанні предметів шлях до виживання мовно-літературної освіти в національній школі. Зокрема, саме таку позицію висловила виданню «Gazeta.ua» експерт аналітичного центру CEDOS І. Когут, за словами якої «інтеграція дасть змогу дітям краще оволодіти навичками української мови. …Випускники не просто знатимуть, де ставити крапку чи кому. Вони зможуть говорити і писати. Діти будуть функціонально грамотні».

При цьому передбачається інший формат вивчення літератури. Принцип «ленінський»: «лучше меньше, да лучше». Ідеться про зміну акцентів з намагання охопити більшу кількість творів на більш ґрунтовне вивчення окремих творів і формування мотивації до самостійного читання.

«Уже не буде галопом по Європі, як це відбувається зараз при вивченні творів. Наразі ми встигаємо за два уроки пройти “Божественну комедію” Данте. Але так не має бути. Наші діти не читають. Ті, хто беруть книгу до рук, швидко забувають прочитане. Вони ненавидять ті книжки, які їх змусили швидко прочитати, – пояснює І. Когут. – Передбачено, що на уроці вивчатимуть не багато творів – по кілька на рік, як це викладається у навчальних закладах в усіх розвинених країнах. Твори вивчатимуть детально, а не для того, щоб поставити галочку. Діти мають освоїти інструментарій читання на кількох прикладах. Ми маємо розуміти, що об’єм літератури зараз величезний. Дітей не треба змушувати прочитати все. Разом з тим на уроках інтегровано вивчатимуть історію української та світової культури. Головне, щоб школярі розуміли прочитане і мали уявлення про розвиток світової культури в цілому».

Міносвіти пояснює необхідність інтеграції курсів намаганням уникнути дублювання під час їх викладання та оптимізувати навчальний процес. Крім того, на переконання чиновників, інтегративний підхід сприятиме формуванню в учнів комплексного бачення процесів і явищ. «Наприклад, українська література та її розвиток у рамках чинної системи сприймається відірвано від розвитку світової літератури. Діти не розуміють головного – передумов і механізмів, завдяки яким розвивалася література впродовж історії, взаємовпливів, які здійснювались між країнами в цій сфері», – зазначено в коментарі МОН, наведеному «Дзеркалом тижня».

Зазначається, також, що план реалізації реформи залишає на підготовку викладачів для інтегрованих предметів чотири роки, оскільки реформа починається з 2018–2019 навчального року, з 5-го класу, а інтегровані предмети викладатимуться для цих школярів лише в старшій школі.

При цьому важливо підкреслити, що саме від рівня підготовки викладачів та тих методик, які вони обиратимуть у процесі навчання школярів, залежатиме значною мірою і якість отриманої учнями освіти. Адже просто механічне поєднання дисциплін не здатне забезпечити підвищення рівня зацікавленості та мотивації до навчання. У зв’язку з цим перспектива втрати навіть нинішнього рівня освіти, про що застерігають противники інтеграції, виглядає цілком імовірно.

У цьому контексті актуалізується питання розробки відповідних освітніх програм і реорганізації навчального процесу ВНЗ педагогічного спрямування. Адже, наприклад, наразі Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова у своєму складі серед інших має окремо фізико-математичний факультет, який здійснює підготовку вчителів фізики та математики, та факультет природничо-географічної освіти та екології, у структурі якого кафедри біології, географії, хімії забезпечують відповідну підготовку вчителів. Чернігівський національний педагогічний університет  ім. Т. Г. Шевченка також забезпечує підготовку фахівців на фізико-математичному факультеті і окремо – на хіміко-біологічному факультеті, де з 2015 р. здійснюється підготовка і з напряму «Географія». Те саме стосується Вінницького державного педагогічного університету ім. М. Коцюбинського та інших вітчизняних ВНЗ, у яких підготовка вчителів фізики, географії, хімії, біології здійснюється не лише різними кафедрами, а й різними факультетами. За логікою ж, якщо ВНЗ готуватиме кадри для інтегрованої дисципліни, має відбутися реорганізація факультетів і кафедр. Часу для такої реорганізації, як і для розробки відповідних програм, враховуючи наміри запустити реформу з 2018–2019 навчального року, залишилось обмаль.

Так само потребує термінового вирішення і питання змістовного наповнення й логіки вивчення інтегрованих предметів, забезпечення їх викладання необхідними підручниками і посібниками. Поки що передбачається в лютому – квітні 2017 р. написання нових навчальних програм, у 2018 р. – друк нових підручників для 10-го класу, а у 2019-му – для 11-го класу. При цьому все ж таки бажано було б знайти час і для неформального обговорення напрацьованого з громадськістю та експертним середовищем і внесення необхідних коректив за результатами такого обговорення.

Більш певна ситуація з профільними предметами і спецкурсами, які мають забезпечити поглиблене вивчення тих чи інших дисциплін і сформувати профіль навчання. Так, для тих, хто визначив для себе пріоритетним філологічний напрям, вивчення природничих наук (предмет «Людина і природа») відбуватиметься на рівні стандарту, а от мови або спецкурси літературного спрямування такі учні вивчатимуть поглиблено. Ті, хто обрав фізико-математичний профіль, окрім інтегрованого курсу «Людина і природа», зможуть отримати додаткові (профільні) уроки фізики чи математики, які вивчатимуться поглиблено, а також корисні для себе спецкурси. 

Утім, навіть у випадку з профільними дисциплінами оглядачі звертають увагу на можливі «підводні камені». Адже у великих школах, в яких багато учнів і вчителів, профільність навчання як усієї школи, так і окремих класів забезпечити не складно. Інша річ – маленькі сільські школи. Чи зможуть вони забезпечити профільність, а якщо зможуть, то як бути тим дітям, які хотіли б навчатися за іншим профілем? Сьогодні школи мають можливість обирати між профільністю та універсальністю. У випадку відмові від такого підходу, як анонсує МОН, маленьким школам, як і їхнім учням, доведеться вирішувати це питання. Враховуючи вітчизняні реалії, можна прогнозувати три ймовірні сценарії розвитку подій. Перший – оптимістичний, коли більшість шкіл забезпечить певний профіль. Можливо, за рахунок запрошення додаткових фахівців і створення для них комфортних умов роботи і проживання. Можливо, за рахунок підвищення кваліфікації старих вчителів. Другий – поміркований, коли МОН поряд із профільними школами дозволить і функціонування універсальних (проте в такому разі реформа може забуксувати, адже школи отримають можливість для збереження status quo). Третій – песимістичний, коли після рішення МОН щодо забезпечення профільності школи ухвалюватимуть відповідні рішення формально, не змінюючи якість освіти. У такому випадку суспільство отримає чергову імітацію, а негативні процеси в освіті триватимуть.

Додатковий нюанс, пов’язаний із профільною підготовкою, – введення тестування в середній школі: після 9-го класу і початкової школи, на що звертає увагу «Дзеркало тижня». Екс-заступник міністра освіти, а нині – віце-президент Київської школи економіки І. Совсун не виключає, що у випадку, якщо учень не складе таке ЗНО, йому доведеться провчитись іще один рік у тому ж класі.

«Доступ до старшої школи здійснюватиметься на основі результатів незалежного іспиту. Тобто, можна очікувати, що для вступу до найбільш престижних шкіл відбуватиметься конкурс, – наголошує І. Совсун. – Таким чином, іспит після 9-го класу матиме характер іспиту високих ставок (high-stakes exam). У такому випадку цей іспит має проводитись на основі тих самих процедур, що і ЗНО для вступу до ВНЗ задля гарантування незалежності та об'єктивності проведення і визначення результатів».

«Просто взяти й перенести ЗНО з 11-го класу до 9-го не можна, – зазначає директор УЦОЯО (Український центр оцінювання якості освіти) В. Карандій. – Тому що в тестуванні після 9-го класу треба ув'язувати все: і профільність старшої школи, і нові вимоги стандарту. У нас зараз, наприклад, є питання: оцінювання у 9 класі має бути предметним, тобто за навчальними предметами, чи надпредметним? Надпредметне оцінювання – це те, що зараз буде вимірювати дослідження PISA: читацькі і математичні компетенції. Читацькі компетенції це, наприклад, вміння випускника 9-го класу обробляти інформацію, читати тексти різними мовами і різного стилю. Математичної компетенції – це наскільки людина вміє логічно і послідовно міркувати, виконувати певні операції. Можливо, до державної підсумкової атестації у 9 класі потрібно додати й блок інших компетентностей, таких як “Я і природа” (наскільки випускник 9 класу орієнтується в навколишньому світі), “Я і суспільство” (історія і право). Завдяки такому підходу ми зможемо отримати більше інформації про рівень компетентності молодої людини, ніж зараз, коли наша підсумкова атестація – це “вибери три предмети з переліку запропонованих”».

Крім дев’ятикласників, із ЗНО у 2018 р. можуть познайомитися і четверокласники. Утім, як ідеться в матеріалі видання «Сегодня», реальним іспитом це не буде – УЦОЯО всього лише перевірить рівень знань дітей. У Міносвіти пояснюють, що це буде вибірковий моніторинг – із 400 тис. Таких учнів по всій країні виберуть близько 6 тис. Обіцяють, що це буде стандартна соціологічна вибірка, куди потраплять діти з різних регіонів і з різною успішністю.

Як інформує видання, директор однієї з київських шкіл С. Горбачов до такої ідеї ставиться позитивно, але вважає, що зараз це зробити буде складно: «ЗНО вимагає наукової підготовки, організаційної. Потрібно до цього відповідно і дітей готувати».

Свій проект навчальних планів МОН позиціонує як перший крок до створення профільної школи і реалізації концепції «Нова українська школа», підтриманої на присвяченому темі освіти, безпеки та благополуччя дітей засіданні Нацради реформ за участі Президента П. Порошенка 1 квітня 2017 р.

Відкриваючи засідання, Президент П. Порошенко наголосив на тому, що питання освіти – перший пріоритет для реформування держави. Україна успадкувала від радянського періоду розгалужену мережу загальноосвітніх закладів, яка потребує оновлення, аби відповідати сучасним нормам.

Учасники засідання зійшлися на тому, що в суспільстві накопичився значний попит на реформування саме середньої освіти. Окремої уваги потребує забезпечення рівного доступу до навчання усім, незалежно від соціального статусу, статі, стартових можливостей та індивідуальних особливостей.

Міністр освіти і науки України Л. Гриневич зазначила: «Українська освіта, як 50 чи 70 років тому, досі орієнтована на накопичення знань. І це в той час, як цивілізований світ орієнтується на вміння застосовувати знання на практиці. Вміння швидко вчитися. Вміння співпрацювати в команді. Вміння вирішувати проблеми, а не чекати готових інструкцій. Ми живемо в 21-му столітті. Країна змінилася, суспільство змінилося, потреби економіки докорінно змінилися, а шкільні підходи і ставлення держави до школи залишилося глибоко в минулому столітті. Ми маємо шанс переламати цю негативну тенденцію».

Міністр наголосила на необхідності запуску реформи шляхом ухвалення ключового для реформи – Закону «Про освіту»: «Левова частка нововведень, без яких неможливе створення і запровадження Нової української школи, залежать від прийняття базового закону “Про освіту”, що вже пройшов перше читання у Верховній Раді».

Нагадаємо, 6 жовтня 2016 р. 277 народних депутатів проголосували в першому читанні за проект Закону «Про освіту». Відповідно до сучасних тенденцій у Європі та світі законопроект передбачає три форми здобуття освіти: формальну (офіційне підвищення рівня освіти), неформальну (підвищення рівня поза офіційною системою підвищення кваліфікації – тренінги, гуртки, курси) та інформальну (самоосвіта).

Передбачені законопроектом реформи мають також поліпшити умови праці вчителя за рахунок зменшення бюрократичного контролю, розширення академічних свобод і формування простору для творчої праці. Планується обмежити втручання в освітній процес державних органів і органів місцевого самоврядування – стандарти освіти будуть виписані в очікуваних результатах навчання, а в якій спосіб їх буде досягнуто – то вже справа вчителя.

Таким чином, на зміну старій парадигмі, коли за пострадянською традицією зміст освіти визначався міністерством, пропонується сучасна європейська модель, за якої уряд (міністерство) затверджуватиме стандарти освіти, а заклади освіти розроблятимуть освітні програми, що мають гарантувати виконання освітніх стандартів.

Закон України «Про освіту» є базовим у  законодавчому забезпеченні освіти. Його ухвалення розблокує оновлення законів «Про середню освіту» та «Про професійну освіту», а також створення закону «Про національну систему кваліфікацій». Відповідно, за словами Л. Гриневич, ухвалення законопроекту на поточній сесії є критично важливим для подальшого ходу реформи освіти.

Ухвалений у першому читанні законопроект передбачає впровадження старшої 3-річної профільної школи з двома групами профілів: академічними і професійними, кроком до чого і став розроблений МОН проект Типового навчального плану. При цьому в систему профільної старшої школи мають бути включені заклади профтехосвіти, технікуми та коледжі, які готують молодшого спеціаліста. Професійний профіль середньої освіти передбачає отримання першої професії при закінченні школи.

Академічний профіль середньої освіти матиме за мету продовження здобуття освіти у ВНЗ. Запровадження 12-річноі середньої освіти дасть змогу скоротити на більшості спеціальностей навчання за освітнім рівнем бакалавра до 3-х років. Таким чином, загальна тривалість отримання середньої освіти+бакалаврат (15 років) не зміниться.

Ухвалення законопроекту «Про освіту» у перспективі має сприяти реалізації концепції «Нової української школи», яка складається з дев’яти компонентів:

– новий зміст освіти, заснований на формуванні компетентностей, потрібних для успішної самореалізації в суспільстві;

– педагогіка, що ґрунтується на партнерстві між учнем, учителем і батьками;

– умотивований учитель, який має свободу творчості й розвивається професійно;

– орієнтація на потреби учня в освітньому процесі, дитиноцентризм;

– наскрізний процес виховання, який формує цінності;

– нова структура школи, яка дає змогу добре засвоїти новий зміст і набути компетентності для життя;

– децентралізація та ефективне управління, що надасть школі реальну автономію;

– справедливий розподіл публічних коштів, який забезпечує рівний доступ усіх дітей до якісної освіти;

– сучасне освітнє середовище, яке забезпечить необхідні умови, засоби і технології для навчання учнів, освітян, батьків не лише в приміщенні навчального закладу.

Реалізація концепції має забезпечити бажаний освітній прорив. Як зазначив на початку квітня 2017 р. Прем’єр-міністр В. Гройсман, реформа освіти зробить Україну конкурентною і прискорить економічне зростання. «Реформа освіти в принципі вже підготовлена і головне, що ми можемо сьогодні змінити освіту середньо-загальну, професійно-технічну, нам потрібно більше приділити уваги нашій науці. Без знань та інновацій жодного розвитку бути не може, а ми маємо переходити від моделі економіки сировинної», – сказав глава уряду. «Якісна освіта, починаючи з базової середньої освіти, допоможе нам стати конкурентними у світі і прискорити економічне зростання», – додав він.

Зазначимо, що завдання з реформування освіти намагається вирішити не лише вітчизняне профільне міністерство. Усвідомлення необхідності радикальних змін у системі освіти і виховання, пошук шляхів модернізації сучасної освіти відбувається в різних країнах і супроводжується палкими дискусіями.

Зокрема, в Угорщині парламент ухвалив закон, що передбачає зміни правил роботи іноземних університетів в Угорщині і спричинив акції протесту.

Освітня реформа в Польщі також спричинила масові протестні виступи, оскільки передбачає закриття гімназій, повернення до 8-річної початкової школи, 4-річних ліцеїв та 5-річних технікумів, а на зміну професійним школам прийдуть двоступеневі галузеві школи. Уперше за 10 років польськi вчителi влаштували загальнонацiональний страйк. За оцiнками Об’єднання вчителiв Польщi, до нього приєдналося 37 % шкiл та дитсадкiв у всiх 16 воєводствах. Вони не працювали вiд 7:30 до 15:30. Тобто перебували на своїх мiсцях, однак нiчого не робили: не проводили урокiв, не перевiряли зошитiв. Багато навчальних закладiв попросили батькiв залишити дiтей вдома, повідомляє газета «Експрес». Польські освітяни збирають підписи за проведення загальнонацiонального референдуму, на який хочуть винести лише одне питання: чи погоджуються громадяни з реформою.

Триває освітня реформа у Фінляндії, до досвіду якої доволі часто апелюють вітчизняні фахівці, адже Фінляндія утримується на високих позиціях у рейтингах тестів PISA, хоча і поступилася цього річ Сінгапурові, Японії, Естонії та Китаю, опинившись у підсумку на п’ятому місці.

Ключові моменти фінської освітньої реформи:

– відносна автономність шкіл у розробці навчальних програм, які спочатку розробляються для всієї країни, але потім уточнюються і спеціалізуються ще на рівні області, міста і школи, адже кожен регіон має свої особливості, риси, якими хвалиться, і ті, яких можливо хоче позбутися.

Кожна школа самостійно організовує вивчення предметів за вибором,  вирішує, чи дотримуватися мінімальної кількості годин предметів за загальнодержавною програмою, чи можливо варто додати кількість годин;

– зміна акценту з вивчення окремого предмета (знання заради самого знання) на вивчення світу за допомогою предмета, коли предмет стає інструментом розширення ерудиції і розуміння можливостей для застосування предметних знань;

– впровадження вже з першого класу «багатодисциплінарного предмета», який стирає чітку межу між дисциплінами, але головна його мета – об’єднати учнів під час уроків у проекти, котрі залучать знання з різних галузей одночасно.

Обґрунтовуючи необхідність кардинальної перебудови традиційної системи освіти, відомий експерт з питань освіти сер К. Робінсон звертає увагу на те, що сучасна система освіти вибудовувалася під потреби індустріального суспільства, орієнтованого на масове виробництво стандартизованого продукту. У галузі освіти такий підхід знаходив вираження в уніфікації програм і методик. Поодинокі винятки лише більше підкреслювали загальне правило. Утім, в умовах переходу до інформаційного суспільства або суспільства знань, колосального зростання обсягів інформації, необхідної для запам’ятовування, швидкого «старіння» знань та інформації, кліповості сприйняття інформації старі підходи виявляються неефективними, що засвідчує зниження загального рівня освіти та різноманітні розлади і хвороби в учнів.

К. Робінсон окреслює ряд сучасних тенденцій, серед яких – регресивна цінність диплому коледжу і зростання вартості найпростішого заробітку; спричинені роздвоєною академічною й професійною системою навчання зростання нерівності доходів та великий відтік учнів із середньої школи, знудження тих, хто залишається в ній.

Одним із способів розв’язання цих проблем, за словами К. Робінсона, є зрушення освітньої системи з виробничої практики до іншого аналогу біологічної системи. У запропонованій ним моделі освіти пірамідальної структури лише деякі учні – ті, хто найуспішніше вживається – проходять увесь шлях здобуття освіти, щоб досягти найвищих ступенів. Експерт наводить приклад навчання в Каліфорнії: «Візьмімо, до прикладу, Каліфорнію. Там так багато дітей навчаються вдома, що заради самозахисту кожен шкільний округ у Каліфорнії розробив програму самостійного – себто домашнього – навчання. В кожному окрузі державні школи пропонують програму для домашнього навчання. Ось так альтернативна освіта впливає на систему».

Серед очікуваних трансформацій освіти під впливом подальшої інформатизації і розвитку інформаційного суспільства науковцями прогнозуються: 

– зміна акценту із «знання-що» на «знання-де», тобто вміння не стільки запам’ятати щось, скільки орієнтуватись у тому, де можна знайти потрібну інформацію. Як зазначають Н. Толоконнікова та О. Васильків, «доступ до інформації постійно полегшується, тому запам’ятовувати багато даних на тривалий термін не вимагається, тобто обсяг інформації, що запам’ятовується, повинен збільшитися тільки для короткочасної пам’яті та зменшуватися для довготривалої пам’яті» (Васильків О., Толоконнікова Н. Шкільна освіта в інформаційному суспільстві. Обрії. 2014. № 2(39). С. 27–29);

– поширення дистанційної освіти. Функціонування численних платформ дистанційного навчання – це вже реалії нашого сьогодення;

– освіта впродовж життя;

– самостійне конструювання індивідуальної моделі освітніх компетентностей;

– нівелювання значення диплому про вищу освіту.

На переконання науковців, освіта в умовах постіндустріального суспільства має забезпечити підготовку креативного працівника з різнобічною уявою та інноваційним підходом до окреслених завдань. Вже сьогодні в суспільстві сформовано попит на особистість, яка не лише накопичує інформацію для своєї професійної діяльності, але й володіє здатністю її генерувати та змінювати.

Можна погодитись із висновком С. Ганаби (Гуманітарний вісник ЗДІА. 2011. № 45), що, «освіта постає як модель суспільних процесів, зорієнтованих на особистість, становлення якої відбувається шляхом розширення можливостей кожної людини реалізувати свої потреби в нових знаннях, через плюралізм напрямів, форм і рівнів навчання, що дозволяють здобути освіту всім з урахуванням їх здібностей, потреб і інтересів.

Цінністю в освітньому процесі визнається вільна, освічена особа, здатна зберігати свою індивідуальність та унікальність і в той самий час здатна до співпраці у межах відкритого полікультурного освітнього простору. За таких умов знання не є самоціллю, певною сумою усталених істин та аксіом, вони можливісні та варіативні. Вони творяться самою людиною, не відчужуються від її потреб та інтересів, а відтак є особистісно значимими як для конкретного учасника освітньої взаємодії, так і для соціуму загалом».

Запропонована МОН реформа освіти покликана модернізувати сучасну вітчизняну систему освіти відповідно до ціннісних орієнтирів постіндустріального суспільства. Утім, успіх її реалізації залежатиме від багатьох чинників: ухвалення відповідного закону, фінансування галузі, підтримки реформи з боку педагогічних працівників тощо. Наразі привід для оптимізму дає пріоритетність реформи освіти, яку в уряді вважають однією з п’яти ключових на 2017 р. та в Середньостроковому плані пріоритетних дій до 2020 року.

 

Гранчак Т. Освітня реформа на марші [Електронний ресурс] / Т. Гранчак // Україна: події, факти, коментарі. – 2017. – № 8. – С. 20–30. – Режим доступу: http://nbuviap.gov.ua/images/ukraine/2017/ukr8.pdf. – Назва з екрану.