Діяльність «Систем кепітал менеджмент» в умовах конфлікту на ДонбасіА. Потіха, наук. співроб. СІАЗ НБУВ

 

 

Експертні оцінки економічного стану групи «Систем кепітал менеджмент» у контексті українського політичного процесу

 

Левову частку діяльності найбільшої фінансово-промислової групи України «Систем кепітал менеджмент» (далі – СКМ) становить гірничо-металургійна й енергетична галузь. Значна частина підприємств, що входять до компанії «Метінвест холдінг», яка керує гірничо-металургійними активами СКМ, і компанії «ДТЕК», яка керує енергетичними активами, розташовані на Донбасі. З початком конфлікту на Сході України і до сьогодні доля цих підприємств залишається невизначеною, і з часом ситуація лише погіршується.

Ситуація навколо цих активів хоча і з різним ступенем активності, але постійно обговорюється в засобах масової інформації. Багато хто зазначав, що Р. Ахметов після окупації частини Донбасу продовжував співпрацювати з окупованими районами й навіть вимушено співробітничав з окупаційною владою. Проте чітких аргументів не наводили. Зокрема, у ЗМІ зазначалося, що підприємства Р. Ахметова, відновивши свою роботу на територіях «ДНР/ЛНР», змушені платити данину бойовикам. Р. Ахметову постійно приписували тіньове фінансування сепаратистів і їхніх батальйонів, а згодом запідозрили його в тому, що він не зміг би відновити виробництво без домовленостей, у тому числі й фінансових, з тамтешніми «владою» і її російськими покровителями. Такі підозри звучать цілком логічно, враховуючи, що в квазіреспубліках створені свої «міністерства доходів і зборів», «фінансові поліції», «національні банки», а всіх підприємців змушують платити 20 % від прибутку до бюджету «республік». Багато місцевих підприємців середньої руки змушені були зареєструватися в місцевих «органах влади» і платити «данину», але при цьому якщо не хочуть втрачати зв’язку з цивілізацією, то продовжують платити податки і в український бюджет. Причому платити й далі податки Україні – це особисте бажання підприємця, податки в «ЛНР/ДНР» – це обов’язок. Якщо таке правило діє на всіх підприємствах, розташованих на цих територіях, то логічно, що йому повинен був підкорятися й бізнес Р. Ахметова. Тим більше що ще на зорі зародження своїх «республік» сепаратисти прямим текстом заявляли, що олігархові, хоче він цього чи ні, доведеться платити «податки» їм. Як зазначив колишній депутат від Блоку П. Порошенка виходець з Донбасу Є. Фірсов, майже вся промисловість Р. Ахметова там працювала лише тому, що Росія дала наказ своїм військовим підприємства Р. Ахметова не чіпати, а той у свою чергу фінансує батальйони, віддаючи їм частину грошей. Плюс відправляв на Донбас гуманітарні вантажі, що грало на руку терористам і глушило невдоволення й соціальні бунти.

За словами політика, це не означає, що Р. Ахметов зустрічався із О. Захарченком і вони вирішували, скільки він централізовано платитиме «ДНР». Це не Р. Ахметов домовлявся з цими терористичними групами, а його люди на місцях.

Про те, що Р. Ахметов міг фінансувати терористів, писав і блогер Д. Казанський, але визнав, що не може назвати реальних цифр відрахувань.

Проте в оточенні Р. Ахметова подібні звинувачення спростовують і запевняють, що всі податки сплачують до державного бюджету України.

Тим часом після початку блокади окупованих територій Донбасу «професійними активістами» ситуація різко змінилася. Бойовики оголосили про «націоналізацію» всіх підприємств, які є на контрольованій ними території. Усі підприємства, які належать Р. Ахметову, також оголошувалися «ДНР/ЛНР». Це підтвердили і в оточенні Р. Ахметова. Зокрема, стало відомо, що компанія Р. Ахметова втратила контроль над усіма своїми підприємствами в окупованій частині Донбасу. «Станом на 15 березня 2017 р. активи групи “ДТЕК”, а саме: ПрАТ “ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу”, ТОВ “Моспінське ВПП”, ПрАТ “ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля”, ТОВ “ДТЕК Східенерго” (ВП “Зуївська ТЕС”), ПАТ “ДТЕК Донецькобленерго”, ТОВ “Техремпоставка”, ТОВ “ДТЕК Свердловантрацит”, ТОВ “ДТЕК Ровенькиантрацит”, ТОВ “Електроналадка”, ТОВ “ДТЕК Високовольтні мережі” і ТОВ “ДТЕК Сервіс”, розташовані на НКТ [неконтрольованій території], були вилучені «ДНР» і «ЛНР», – ідеться в біржовому повідомленні компанії «ДТЕК» (https://lb.ua/economics/2017/03/15/361280_ahmetov_priznal_poteryu_
kontrolya_nad.html. 2017. 15.03).

Також стало відомо, що директори всіх зазначених підприємств отримали повідомлення про необхідність перереєстрації в «ДНР» і «ЛНР» та початку інвентаризації майна. «З цього моменту “ДТЕК” не контролює роботу цих підприємств. Компанія вважає неприйнятною вимогу про перереєстрацію наших підприємств, ніякі форми тиску не змусять “ДТЕК” змінити юрисдикцію своїх активів», – ідеться в повідомленні прес-служби.

В енергохолдингу наголосили на неможливості роботи зазначених підприємств окремо від української економіки. «Підприємства, що працюють на неконтрольованій території, – частина єдиної української економічної інфраструктури. Розрив цього виробничого ланцюга унеможливить їхню роботу, у шахт Донбасу немає інших ринків збуту вугілля, робота поза правовим полем України спричиняє серйозні юридичні наслідки для всіх покупців продукції, постачальників обладнання та матеріалів для цих підприємств. Це фактично означає зупинку підприємств», – зазначив генеральний директор «ДТЕК» М. Тимченко.

За його словами, буде зроблено все можливе, щоб повернути підприємства їхньому законному власнику. «“ДТЕК” постарається зробити все можливе, щоб не залишити наших співробітників у біді, запропонувавши можливість переведення і працевлаштування на інших підприємствах компанії. Я сподіваюся, що міжнародна судова система і верховенство права дадуть змогу “ДТЕК” відновити управління. Тоді ми зможемо повернутися до повноцінної роботи», – наголосив М. Тимченко.

Як інформують ЗМІ, за фактом втрати контролю над підприємствами компанія звернулася в правоохоронні органи України, податкові органи та державні фонди. Також залучаються юридичні компанії для захисту інтересів компанії «ДТЕК» в українському й міжнародному правовому полі.

Крім вище названих підприємств, Р. Ахметов втратив Єнакіївський металургійний завод, ТОВ «Метален», Харцизький трубний завод, «Краснодонвугілля», «Комсомольське рудоуправління», Донецький коксохімічний завод, Єнакіївський коксохімічний завод.

Деякі дописувачі в соцмережах зазначають, що це інсценування, яке організував безпосередньо олігарх. Проте серйозність подій важко перебільшити, адже Р. Ахметов втратив величезну частку своєї власності. Важко навіть уявити збитки й наслідки «націоналізації» в «ЛНР/ДНР» для Р. Ахметова. Бойовики захопили навіть його особисту резиденцію в Донецьку. Його символ і найулюбленіше і дороге дітище – «Донбас-арена» – розкрадається. Як, утім, і всі «віджаті» підприємства. Шансів на те, що вони інтегруються в російську економіку, практично немає, тим більше шансів на повернення законним власникам (http://real-vin.com/ahmetov-prigrozil-glavarjam-dnr-i-lnr. 2017. 17.03).

Залишається відкритим питання: чому російські окупанти три роки чекали? Імовірно вони розраховували, що Україна погодиться на мир у кремлівському варіанті, а тепер переконалися, що чекати нічого. Можливо, чекали, що Р. Ахметов підтримає «русский мир» і приєднається до заколотників, але він вибрав Україну.

При цьому, як засвідчують заяви в оточенні Р. Ахметова, він сподівається повернути втрачене майно. Щоправда, в енергохолдингу «ДТЕК» побоюються руйнування захоплених на тимчасово непідконтрольній території його шахт у результаті недбалості й низького рівня техніки безпеки. «З урахуванням того, що нинішнє ставлення до техніки безпеки, швидше за все, дуже поверхове, перед цими шахтами стоїть реальна загроза бути знищеними без куль і снарядів», – зазначив  директор компанії М. Тимченко (https://lb.ua/economics/2017/03/24/362170_dtek_opasaetsya_razrusheniya.
html. 2017. 24.03).

Так, за його словами, у 2016 р. обсяг відкачаної води з «Комсомольця Донбасу» становив 12 млн куб. м, із «Свердловантрацит» і «Ровенькиантрацит» – майже по 30 млн куб. м. «Шахтні води не відрізняються кришталевою чистотою, тому, крім підтоплення, існує загроза забруднення питної води і погіршення епідеміологічної обстановки», – наголосив М. Тимченко.

Крім того, за словами директора компанії, існує реальна загроза неконтрольованого виходу метану.

Разом з тим, як інформують ЗМІ, енергохолдинг «ДТЕК» Р. Ахметова надіслав офіційний лист на адресу компанії «Донбасенерго», контрольованої О. Януковичем, із застереженням не закуповувати вугілля з «націоналізованих» шахт на неконтрольованій території, адже купівля цього вугілля є злочином, передбаченим ст. 209 Кримінального кодексу України [легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом]. Своїм листом «ДТЕК» попереджає, що в разі незаконної купівлі або використання вугілля компанія переслідуватиме за законом усіх причетних до цього процесу осіб і зажадає залучення їх до кримінальної відповідальності, у тому числі за фінансування тероризму. «Представники “ЛНР” і “ДНР” не зможуть продавати вугілля на території України, тому використовуватимуть його насамперед для забезпечення ТЕС і виробництва електроенергії на неконтрольованій території. Природно, це буде дешевий ресурс, адже він, по суті, нелегальний. Наш обов’язок – попередити про це всіх можливих покупців», – зазначив керівник антикризового штабу компанії «ДТЕК» Д. Діденко (https://lb.ua/economics/2017/03/21/361791_ahmetov_predostereg_sina_
yanukovicha.html. 2017. 21.03).

Підрахувати точні втрати Р. Ахметова від квітня 2014 р., коли на Донбасі розпочалися бойові дії, неможливо. Проте, як зазначив експерт аналітичного центру Atlantic Council (Вашингтон, США) А. Ослунд, його втрати є величезними. «Дві його компанії – “Метінвест” і “ДТЕК” – у 2015 р. втратили близько 2,5 млрд дол. чистого прибутку. Минулого року Forbеs оцінив статки Р. Ахметова у 2,3 млрд дол., тоді як раніше їх оцінювали у близько 20 млрд дол.», – наголосив економіст (http://www.radiosvoboda.org/a/28339012.html. 2017. 1.03).

За словами експерта, Р. Ахметов усе ж й надалі залишається найбільшим бізнесменом в Україні, але набагато менш важливим, ніж раніше.

Аналізуючи ситуацію, експерти зазначають, що від часу окупації частини Донецької і Луганської областей політичний вплив Р. Ахметова зменшився як на Донбасі, так і в Україні загалом. Зокрема, про це заявив аналітик Донецького інституту інформації В. Сизов.

Ще напередодні «націоналізації» майна Р. Ахметова на окупованій території В. Сизов заявляв, що вплив Р. Ахметова в ОРДЛО будувався на тому, що він був частиною української економіки, власником підприємств, які працювали у рамках єдиного з Україною виробничого ланцюга. Тому на такій ролі він там був потрібен – як легальна пуповина, яка пов’язувала ту територію з економічним тілом України. «Але, мені здається, що його вплив на ту територію є перебільшеним. Певним чином він теж є постраждалим у цих процесах», – наголосив В. Сизов.

Узагалі, на думку експерта, Р. Ахметов вів себе досить виважено протягом багатьох років. Упродовж своєї діяльності він намагався не вступати в конфлікти ні з ким з представників української влади. «Він намагався будувати свій бізнес і вирішувати конфлікти кулуарно. У відкрите протистояння він не вступав ні з Л. Кучмою, ні з В. Ющенком, хоча й Р. Ахметов був одним з головних спонсорів В. Януковича, потім він товаришував з В. Януковчем, а зараз у нього непогані відносини з П. Порошенком. Він буде працювати з будь-яким політиком, хто забезпечить безпеку його бізнесу», – зазначив В. Сизов.

За словами експерта, наразі багато депутатів з Опозиційного блоку є представниками неформальної групи Р. Ахметова. Попри це він має вплив і на інші політичні сили. «Якщо подивитися на Радикальну партію, то раніше О. Ляшко приїздив до Маріуполя і бігав з автоматом, а зараз він приїздить до Маріуполя на підприємства Р. Ахметова і зустрічається там із колективами», – підкреслив В. Сизов.

Експерти не виключають фінансової допомоги Р. Ахметова політичним силам під час виборчої кампанії, навіть після втрати значної частини активів. Тим більше що бажаючих отримати таку допомогу вистачає. Зокрема, на думку В. Сизова, конкуренція змушує політсили мобілізувати штаби й оголосити режим НС. І якщо для БПП, як і будь-якої партії влади, питання грошей гостро не стоїть, то для окремих політиків і цілих партій – це гарячі жнива, час пошуку спонсорів та інвесторів. Для олігархів усіх масштабів – момент, коли важливо вигідно вкластися в політпроекти, які зможуть конвертувати інвестиції в політичний вплив (http://oligarh.media/2017/04/03/golubye-fishki-oligarhov. 2017. 3.04).

На думку експертів, Р. Ахметов продовжує пошук проектів, у які можна було б вкласти кошти напередодні виборів. Він, як і раніше, надає допомогу Радикальній партії. Однак обсяг допомоги скорочується. На певному етапі олігарх міг розглядати співпрацю з проектом В. Рабиновича «За життя!», проте після фактичного відходу від участі в партії Є. Мураєва такі перспективи зменшилися.

Деякі експерти вважають, що саме певне порозуміння, а можливо, і співробітництво з БПП дає впевненість Р. Ахметову на перспективу. Проте влада не змогла чи не захотіла зупинити блокаду окупованої частини Донбасу, що стало приводом «націоналізації» підприємств.

За словами директора Інституту аналізу та менеджменту політики Р. Бортника, ніхто у владі не захотів стати тим крайнім, «на кого спустять усіх патріотичних і радикальних собак». «Президент проти, Прем’єр-міністр проти, а голова МВС, не бажаючи відповідати за це, заявляв про те, що чекає, поки дадуть наказ. Ніхто не хотів брати на себе відповідальність, виявляти насамперед політичну сміливість вступити в конфлікт з патріотично налаштованою частиною суспільства», – зазначив експерт.

У складних умовах війни на Донбасі Р. Ахметову, щоб зберегти свій бізнес, постійно доводилося домовлятися з усіма сторонами конфлікту. У результаті цей баланс загравань з російською та українською сторонами зіграв злий жарт з Р. Ахметовим. Таку думку висловив експерт Міжнародного центру перспективних досліджень А. Октисюк.

За його словами, проблема Р. Ахметова полягає в тому, що він балансував, коли починався Майдан, тоді як мав усі можливості й інструменти, щоб «вичистити проросійські інфільтровані елементи з Донбасу». «Але він торгувався, хотів якісь додаткові преференції і доторгувався до такої ситуації, що тільки гірше стає. Далі балансувати він вже не зможе», – наголосив аналітик (http://www.dw.com/uk 94/a-37807995. 2017. 4.03).

Експертине виключають, що на Р. Ахметова здійснювався і продовжує здійснюватися тиск з боку Росії. Їм потрібна підтримка «своїх» людей в Україні. І це мав би робити Р. Ахметов. Але оскільки він відмовився йти на поступки, пов’язані зі зміною балансу сил в Опозиційному блоці, то і ставлення до нього змінилося. Як зазначає В. Фесенко, у січні з’явилася інформація, що конфлікт між групою Р. Ахметова і групою Льовочкіна – Фірташа в Опозиційному блоці посилився, тому що Росія вимагала ввести третього рівнозначного партнера – групу пов’язаного з Росією В. Медведчука, щоб у політичній силі було три центри впливу для узгоджень рішень. «Р. Ахметов відмовився, і, можливо, зараз на нього тиснуть, щоб він погодився на таку модель, щоб він грав за російськими правилами», – припускає експерт.

У свою чергу А. Октисюк вважає, що Р. Ахметов не піде на поступки Росії, а більше намагатиметься піти на компроміс із нинішньою українською владою, оскільки, навіть якщо він і втратить контроль над підприємствами по інший бік лінії розмежування, у нього ще залишиться енергетична монополія. «Світло в Україні є кінцевим продуктом цієї енергетичної монополії Р. Ахметова, бо він вугілля добуває, продає, встановлює тарифи, подає його на ТЕЦ, які генерують електроенергію, а потім фактично його людьми встановлюються ціни на цю електроенергію. Тому він усе ж таки намагатиметься подружитися з українською владою», – наголосив А. Октисюк.

Узагалі, на думку експертів, примусити Р. Ахметова робити те, чого він не хоче, дуже важко. Він виріс на околицях Донецька серед доволі суворих людей. Там є таке поняття, як «втратити обличчя», тобто якщо ти один раз даси слабину, то про це всі дізнаються й тиснутимуть. З Р. Ахметовим можна домовлятися, можна шукати компроміси, він може йти на поступки в якихось моментах, але тепер він не домовлятиметься з тими, хто його грабує.

За словами В. Фесенка, Р. Ахметов досі залишається впливовим олігархом, адже у нього є свої депутати у Верховній Раді, потужні підприємства, енергетичний бізнес по всій Україні, впливові засоби масової інформації, найвідомішими з яких є телеканал «Україна» та газета «Сегодня», але він нині змушений розв’язувати проблеми не через політичний тиск чи медійні кампанії, а через домовленості.

Таким чином, експерти переконані, що група «СКМ» продовжує зберігати значний економічний потенціал не зважаючи на серйозні втрати, що зазнають компанії «ДТЕК» і «Метінвест» унаслідок блокади торгівлі з ОРДЛО й «націоналізації» підприємств на окупованих територіях, а її власник Р. Ахметов все одно залишиться впливовим гравцем української політики, навіть якщо і втратить частку свого бізнесу по той бік лінії розмежування.Причому експерти підкреслюють, що ці втрати, навпаки, унеможливлюють будь-які компроміси з владою «ЛНР/ДНР». Як зазначають спостерігачі, економічну структуру групи «СКМ», через яку пройшла лінія розмежування на Донбасі, продовжує трусити, але запасу міцності має вистачити.

 

Потіха А. Експертні оцінки економічного стану групи «Систем кепітал менеджмент» у контексті українського політичного процессу [Електронний ресурс] /  А. Потіха //   Резонанс. – 2017. – № 25. – С. 2–8. – Режим доступу: http://nbuviap.gov.ua/images/rezonans/2017/rez25.pdf.  – Назва з екрана.