Західна Україна: виклики сьогоденняМ. Дем’яненко, наук. співроб. НЮБ СІАЗ

Суспільно-політична ситуація в Західній Україні

 

Військовий конфлікт на Сході України та пов’язані з ним події справедливо стали об’єктом підвищеної уваги громадськості, а також як вітчизняних, так і зарубіжних ЗМІ. Але, на жаль, непроста суспільно-політична ситуація спостерігається і в інших регіонах держави, зокрема в її західній частині. І хоча співвідносити важкість подій, що відбуваються на Донбасі, з іншими регіонами України не є достатньо коректним, але окремі проблеми і виклики, які мають місце у західних областях нашої держави, становлять реальну проблему на шляху поступального розвитку України та негативно впливають на суспільно-політичний стан у країні.

Основні негативні тенденції, які мають визначальний вплив на ситуацію у західних областях, характерні для всієї території країни. Це політична та економічна криза, корупція, низький рівень соціального забезпечення значної частини населення, поганий стан інфраструктурних об’єктів (у першу чергу доріг) тощо. Проте деякі моменти притаманні лише для Західної України та пов’язані з географічним розташуванням, близькістю кордону, наявністю окремих корисних копалин і природних ресурсів, історичними особливостями, іншими факторами. Більшість таких проблемних моментів, а також спроби їх вирішення з боку місцевої влади та окремих політичних сил або імітація цього процесу прямо чи опосередковано впливають на ситуацію в регіоні в цілому.

Перш за все хотілося б звернути увагу на одну з таких проблем, яка притаманна для всієї України, але дуже гостро постала саме в серці Західної України – Львові. Це – сміття. Після трагічної пожежі, яка трапилася на Грибовицькому сміттєзвалищі у травні минулого року, сміття стало проблемою не лише для Львова, а і для всієї України. Вантажівки з львівськими відходами почали з’являтися в інших областях, що викликало супротив місцевого населення та порушення кримінального провадження щодо організаторів перевезень. До розв’язання проблеми вже долучилися органи центральної влади. Зокрема, уряд виділив ділянку під новий сучасний полігон та у перспективі сміттєпереробний завод, а вже в лютому 2017 р. на Грибовицькому сміттєзвалищі почали укріплювати дамбу. Але проблема досі не вирішена. Побудова спеціальних закладів і виробничих потужностей на території забруднення, зокрема пресувального заводу у Львові, постійно саботувалися, у тому числі і населенням, яке не бажало отримати потенційно небезпечний об’єкт на території своєї громади.

Більше того, львівське сміття вплинуло не лише на екологічну ситуацію в регіоні і частково в цілій Україні, а й на політичну сферу. Зокрема, під критику потрапив міський голова Львова і лідер політичної партії «Об’єднання “Самопоміч”» А. Садовий. Ситуацію, що склалася, безпосередньо мер коментує так: «Щодня кожен львів’янин продукує велику кількість відходів. Це треба вивозити. Сьогодні є проблема, вона відома усім. Сьогодні близько 18 машин, які вивозять сміття зі Львова, заблоковані по всій Україні, арештовані на майданчиках. Це нам передають такий привіт центральні органи влади. Ми повинні бути готові до всього. Ті рішення, які ми прийняли для вирішення проблеми, коли буде надзвичайна ситуація, є правильні. Ми в цьому році зобов’язані почати будівництво нового заводу з глибинної переробки сміття. Ми будемо приступати до повноцінної рекультивації полігону. Відкритим залишається питання про нову ділянку під полігон... Буде така ділянка, буде бажання держави допомогти – буде новий і сучасний полігон. Якщо держава не захоче, ми самі, на жаль, не маємо повноважень, щоб облаштовувати такі полігони. Жодної пропозиції щодо нової ділянки нема. Я скерував листи і обласній адміністрації, і Прем’єру. Ухвала про брикетувальні станції була прийнята на випадок екстремальної ситуації. Якщо така ситуація наступить, будемо запроваджувати це в життя. На сьогодні такої потреби нема. Так роблять у цілому світі, якщо виникає техногенна катастрофа. У нас – це штучна проблема для міста Львова. Бо ми в Україні маємо багато сотень полігонів і нема проблем туди вивозити сміття, але якщо блокують, якщо арештовують наші машини, сумно», – зазначив міський голова Львова А. Садовий

(http://galinfo.com.ua/news/zhodnoi_propozytsii_shchodo_novoi_dilyanky_
nema__sadovyy_253588.html).

Натомість політичний оглядач Д. Посипанко у сміттєвому питанні Львова вбачає елемент великої політичної гри. На думку експерта, А. Садовий втілив у життя свій задум і втягнув у розв’язання цієї проблеми не лише голову облдержадміністрації О. Синютку, а і Прем’єр-міністра В. Гройсмана. «Тепер залишилось долучити самого Президента П. Порошенка, і план максимум буде виконаний. Мало того що А. Садовий таким чином зробив їх співвідповідальними за вирішення цієї проблеми, тепер всі вони змушені грати у цю сміттєву гру за правилами, які їм підготував львівський мер... – зазначив оглядач. – Садовий уже відмовився від своїх президентських амбіцій на 2019 р... Але відмовився він не просто так. Ціна його остаточної відмови – вирішення проблеми з Грибовицьким сміттєзвалищем і побудова сміттєпереробного заводу, але коштом держави і на території Грибович. І таким чином, питання з четвертою каденцією у львівській ратуші фактично вирішене без витрачання власних і міських коштів» (http://dyvys.info/2017/02/03/hto-prograv-u-smittyevij-gri-sadovogo-i).

Разом з тим проблема сміття стала також аргументом і в активі політичних опонентів А. Садового. При цьому всі його спроби впливати на загальнонаціональні процеси як одного з лідерів «Самопомочі», які суперечать інтересам окремих політичних сил, позиціонуються останніми як спроба відволікти увагу. Так, міністр внутрішніх справ А. Аваков на нараді у Прем’єр-міністра звинуватив лідерів «Самопомочі» в піарі на підтримці блокади Донбасу, а також у спробах відвести увагу громадськості від сміттєвої проблеми Львова. «Я безпосередньо звертаюся до шановного мера Львова А. Садового та голови фракції “Самопоміч” О. Березюка. Ви несете цю відповідальність, ви приймали ці рішення, ви розгорнули кампанію в 20‑градусні морози, ви почали цю авантюру, зокрема, напевно, через те, щоб не так уважно дивилися на проблеми зі сміттям у Львові», – сказав А. Аваков (http://asn.in.ua/ua/news/news/89247-avakov-predupredil-sadovogo-i-berezjuka-chto-oni-b.html).

Проте зауважимо, що начальник штабу економічної блокади ОРДЛО С. Акимович заперечив причетність мера Львова А. Садового до блокади. «Я жодного разу не бачився, навіть не знайомий з ним. Тому всі розмови про те, що Садовий займається блокадою, – повна маячня», – сказав начальник штабу. Водночас С. Акимович зазначив, що представники депутатської фракції «Самопоміч», у тому числі позафракційні депутати допомагають «досить потужно» і без їхньої підтримки у блокувальників «вже давно були б проблеми» (http://dn.depo.ua/ukr/dn/blokuvalniki-zaprosili-narodnih-deputativ-na-donbas-20170302529752). Отже, так чи інакше, але «Самопоміч» не стоїть осторонь блокади.

На цій же нараді А. Аваков порушив ще оду болючу тему, характерну якраз для прикордонних західних областей України – контрабанду, зауваживши, що «у нас контрабанда через західний кордон набагато більша, ніж через східний» (http://znaj.ua/news/politics/97375/blokada-ordlo-avakov-poskarzhivsya-grojsmanu-na-sadovogo.html0).

З цими словами міністра важко не погодитися. Чи не щотижня в ЗМІ з’являються повідомлення про чергове затримання партії контрабандних товарів у пунктах пропуску на західному кордоні. Також причетність до контрабандної діяльності працівників прикордонної служби під прикриттям правоохоронних органів і за погодження або навіть сприяння місцевих чиновників.

Останнім часом контрабанда в Україні загалом і в західних областях зокрема набула загрозливого характеру. Шляхи її подолання обговорюються на найвищому державному рівні. Так, заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій Г. Тука вважає, що заборонними заходами і за допомогою сили від контрабанди не позбутися. «Є єдиний позитивний зразок боротьби з контрабандою – це ЄС. Коли просто скасували будь-які заборонні фактори. Таким чином, вибили економічне підґрунтя для цього явища. І все, воно померло. Ми маємо такі ж проблеми і на західному кордоні, і на півночі, і на кордоні з Придністров’ям», – зауважив Г. Тука (http://www.segodnya.ua/ukraine/kak-poborot-kontrabandu-v-ukraine-tuka-privel-primer-es-904994.html).

Але проблема контрабанди в Західній Україні має одну особливість. Серед інших контрабандних товарів, які перевозяться через західний кордон, особливою популярністю користується ліс-кругляк. Неконтрольована вирубка якого (особливо в Закарпатті) має негативний вплив на екологію, а експорт – на економіку регіону. І хоча на сьогодні діє мораторій на експорт лісу-кругляка, «завдяки» контрабанді процес незаконної вирубки триває і по цей день. Тоді як в окремих країнах ЄС зацікавлені у відносно дешевій сировині з України настільки, що питання зняття мораторію стало ключовим у переговорах з ЄС щодо очікуваного кредитного траншу. Тому питання лісу-кругляка із суто економічної площини вже перейшло у політичну і є одним із спірних питань, навколо яких ті чи інші політичні сили намагаються заробляти електоральні дивіденди.

В Українському союзі промисловців і підприємців наголошують, що національні інтереси не повинні стати ціною кредитів ЄС. Ідеться про збереження мораторію на експорт лісу-кругляка, який діє з минулого року та вже приніс 11 % зростання експорту оброблених лісоматеріалів. Це означає відродження переробної промисловості, створення робочих місць і розвиток суміжних секторів підприємництва. Мораторій має сприяти, що особливо актуально для України, наведенню ладу у збереженні та примноженні лісів – нашого національного багатства, яке останнім часом безконтрольно розбазарювалося без шансів своєчасного і якісного поновлення. Таку думку висловили в УСПП, Антикризовій раді громадських організацій. Ділова громада нагадала, що прийнятий мораторій мав на меті «запустити» деревообробну промисловість в Україні, зменшити контрабанду та, відповідно, вирубку лісу. За неповний рік своєї чинності він уже дав результати – 17 % зростання інвестицій у розвиток галузі.

«Нам необхідно дипломатично та коректно донести європейським партнерам свою позицію. Зрозуміло, що на них тиснуть місцеві деревообробники, яким необхідна дешева та якісна українська сировина. Але ставити питання про прийняття рішення, що суперечить нинішнім національним інтересам, в обмін на кредит в 600 млн євро, який необхідно буде повернути, це, м’яко кажучи, нерівноцінний обмін», – вважає президент УСПП А. Кінах. У цьому він погоджується з головою парламентського Комітету з промислової політики В. Галасюком, який переконаний, що у парламенті не набереться голосів для скасування мораторію, адже це питання, за яким уважно слідкує українське суспільство.

«Зрозуміло, що проблема контрабанди, швидкої наживи через масове вивезення необробленої деревини тощо – це результат бездіяльності держави в цій сфері. Необхідний жорсткий контроль за “тіньовиками”, тими, хто здійснює незаконну вирубку лісу та подальшу торгівлю. Належить дуже багато зробити в цьому плані, адже проблема залишатиметься незалежно від наявності чи відсутності мораторію. Принаймні доти, доки економічно вигідніше буде продати сировину – спиляне дерево, тільки зібране зерно тощо, ніж запустити переробне виробництво в країні», – каже президент УСПП. Тому, на його думку, збереження мораторію має супроводжуватися конкретними діями держави щодо наведення ладу в цій галузі, чіткою сертифікацією дозволеної вирубки лісу та протидії його контрабанді. Плюс дійсно дбати про екологію – наразі показник лісистості України становить 15,9 %, що в три рази менше європейських показників.

Нагадаємо, голова Європейської комісії Ж.-К. Юнкер заявив, що другий транш макрофінансової допомоги ЄС у розмірі 600 млн євро може бути наданий Україні в найближчі тижні, після подачі урядом до Верховної Ради законопроекту щодо скасування мораторію на експорт лісу. При цьому він додав, що Єврокомісія задоволена тими зусиллями, які уряд вживає для розроблення механізму скасування мораторію і його прийняття парламентом. Водночас у ВРУ зареєстрований законопроект № 6035 щодо встановлення 15 % мита на вивезення необробленої деревини, замість чинного мораторію (http://e-news.com.ua/show/408967.html).

У свою чергу депутати Закарпатської облради прийняли повторне звернення до Президента, Верховної Ради та Кабміну з проханням не допустити скасування мораторію на експорт необробленої деревини. Депутати просять підтримати своє звернення і керівництво сусідніх областей –                         Івано-Франківської, Львівської та Чернівецької (http://zak.depo.ua/ukr/zak/zakarpatski-deputati-znovu-prosyat-kiyiv-ne-skasovuvati-moratoriy-na-eksport-lisu-20170216520926). Необхідність продовження мораторію розуміють і активно підтримують деякі народні депутати України.

Ще одним не менш важливим для регіону є питання видобутку бурштину, нелегальні копачі якого перетворили ліси Західної України на непридатну пустелю. Не припиняють вони своєї діяльності навіть узимку, хоча запевняють, що починають працювати зазвичай навесні. Збройні конфлікти за контроль над родовищами бурштину для цих місць також стали звичною справою. Неспроможність або небажання місцевої влади вплинути на ситуацію підриває довіру не лише до неї, а й до центральної влади.

Генеральний прокурор України Ю. Луценко на одному зі своїх брифінгів розкритикував діяльність правоохоронних органів щодо розслідування справ, пов’язаних з незаконним видобутком бурштину та вирубкою лісу. Зокрема, Генпрокурор звернув увагу на той факт, що до відповідальності у цих справах якщо і притягуються, то лише виконавці, тоді як організатори взагалі не встановлені. За словами Ю. Луценка, у Житомирській області закривається кожне третє таке провадження, а у Рівненській і Львівській областях у таких справах по півроку не проводяться будь-які слідчі дії. І взагалі, на його переконання, у більшості випадків такі справи перекваліфіковують самі ж правоохоронці, задля особистого збагачення.

Разом з тим слід зазначити, що у питанні видобутку бурштину є і певні успіхи. Так, на початку лютого цього року голова Волинської облради І. Палиця оголосив, що комунальне підприємство «Волиньприродресурс» офіційно видобуватиме бурштин. «Відсьогодні надра у Волинській області належать громаді Волині, яка обрала нас, а ми створили комунальне підприємство. Це комунальне підприємство, яке належить цій області і яке нікуди не дінеться, воно отримало і заключило контракт на попередню оплату за бурштин на 62 млн грн. І вже отримали ці гроші на рахунок. Зі 100 % отриманого прибутку на комунальне підприємство 25 % будуть отримувати місцеві громади, 25 % – райони, 50 % – обласний бюджет. Всі на цьому зароблять. Не треба буде стояти з лопатою або помпою і по ночах копати землю», – запевнив він. При цьому негативний вплив на екологічний стан регіону буде мінімізовано.

Утім ідея легального видобутку бурштину на Волині, а в перспективі і в інших областях до вподоби не всім, адже йдеться про сотні мільйонів гривень, які тепер, замість кишень ділків, перенаправлятимуть у місцеві бюджети. Одним з таких лобістів «старателів» називають очільника обласного Держгеокадастру В. Василенка, який, за словами І. Палиці, «...роздає всі гектари землі, де ми збираємось видобувати бурштин, торф, мідь для того, щоб комунальне підприємство платило незрозуміло яким фірмам із інших міст і незрозуміло, кому вони належать, половину відсотків прибутку».

Але, незважаючи на існуючі перепони, чиновники переконані, що видобуток бурштину нарешті стане законним і приноситиме гроші громаді. В інших регіонах українського «Дикого Заходу» вже також запевняють, що хочуть заробляти на життя не під кримінальним дахом, а за законом (https://tsn.ua/ukrayina/burshtinovi-viyni-yak-legalizaciya-vidobutku-napovnit-byudzheti-sotnyami-milyoniv-griven-876518.html).

Не в останню чергу зазначені зрушення у розв’язанні проблем відбуваються завдяки активній участь у суспільно-політичному житті регіону місцевих мешканців, які з метою захисту своїх інтересів влаштовують різноманітні акції протесту, які інколи супроводжуються навіть перекриттям доріг тощо. Так, на початку березня цього року мешканці Свалявщини перекрили дорогу через незаконну вирубку лісу, яка призводить до відсутності води та розбитих доріг (http://trubyna.org.ua/novyny/meshkantsi-svalyavschyny-perekryly-dorohu-cherez-nezakonnu-vyrubku-lisu-foto).

Кількома днями раніше аналогічну акцію провели робітники Бурштинської ТЕС. Енергетики знову перекрили трасу сполученням Івано-Франківськ – Львів поруч зі своїм підприємством і вимагали підвищити зарплату. Це вже третя подібна акція. На запрошення голови профкому Бурштинської ТЕС Р. Карвацького кожного разу до акції приєднуються різні політичні партії. Нині тут є активісти «Волі», Радикальної партії О. Ляшка, роздають листівки «Народного контролю» (http://pravda.if.ua/news-117363.html).

Для журналістів ситуацію з перекриттям прокоментував директор Бурштинської ТЕС А. Шувар. «Голослівні заяви деяких політиків, котрі не підтверджені жодними фактами, шкодять роботі одного з найуспішніших підприємств Івано-Франківщини. Стабільна робота Бурштинської ТЕС зараз, як ніколи, важлива для України. Станція забезпечує електроенергією весь Бурштинський енергоострів, а це вся Закарпатська область, південна частина Львівської області та західна частина Івано-Франківської області. Усього це 3 млн українців. Що стосується вимог працівників про підвищення зарплатні, то хочу зазначити, що станом на січень 2017 р. середня зарплата становить 10 тис. 730 грн, це вдвічі більше, ніж середня по Івано-Франківській області. І в нас немає жодної гривні заборгованості. У квітні відбудеться підвищення зарплатні в середньому на 15 %», – говорить А. Шувар.

Безпосередньо працівники зауважують, що керівництву профкому ТЕС не треба залучати політичні сили до таких акцій, оскільки їхні вимоги суто економічні, а тепер виходить, що політики лише «примазуються» до таких акцій.

Насправді такі дії політичних сил цілком прогнозовані. За найменшої нагоди вони прагнуть нагадати про себе, показати себе у ролі захисника прав простих громадян, що дасть змогу сподіватися на їхню прихильність у майбутньому. Тим більше в умовах політичної нестабільності, протистоянь і невизначеності електоральних уподобань на місцевому рівні.

Одним з останніх подібних фактів стало протистояння в Тернопільській облраді 3 березня. Спочатку перший заступник голови облради В. Деревляний озвучив звернення до Президента України П. Порошенка, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, голів депутатських фракцій і груп у Верховній Раді України VIII скликання щодо суспільно-політичної ситуації в Україні. Вийшло воно доволі різким. Серед іншого, у ньому йшлося про підтримку блокади торгівлі з окупантами-терористами та Російською Федерацією – країною-агресором, невідкладне прийняття закону України про тимчасову окуповану територію України та інших законопроектів, направлених на захист українських національних інтересів в умовах російсько-української війни. У заяві навіть ішлося про дострокові вибори до парламенту. Озвучений проект звернення підтримало 36 депутатів. Його ініціювала обласна фракція «Об’єднання “Самопоміч”» (http://www.0352.ua/news/1568852).

Узагалі, «Самопоміч» має значний вплив на політичну ситуацію в регіоні, хоча останнім часом (зокрема, після сміттєвого скандалу у Львові) рейтинги політичної сили хоча і не критично, але дещо ослабли. Спостерігається тенденція її опозиційності, дається взнаки і політика «Самопомочі» у Верховній Раді, і окремі заяви та дії її лідерів, які подекуди суперечать інтересам провладних БПП і «Народного фронту». Хоча, за великим рахунком, політична ситуація в західних областях України є відображенням загальнодержавної, але лише з певними особливостями.

Однак, попри всі негаразди та проблеми регіону, не можна не відзначити й окремі позитивні моменти. Перш за все хотілося б відзначити, що Західна Україна є серед лідерів упровадження реформи з децентралізації влади. В об’єднаних територіальних громадах з’являються не лише повноваження, а і фінансові ресурси для розв’язання нагальних проблем.

Ще одним позитивним моментом можна назвати ситуацію з ремонтом доріг у регіоні. Зокрема, це питання порушувалося під час робочого візиту Президента України П. Порошенка на Івано-Франківщину, де відбулася нарада з питань реалізації експерименту про надходження грошей з митниці на ремонт доріг. Його суть полягає в тому, що всі понадпланові кошти з митного збору скеровуються на ремонт доріг (http://pravda.if.ua/news-116362.html).

Виконувач обов’язків голови Державного агентства автомобільних доріг України С. Новак повідомив, що у західних областях минулого року виконано 55 % ремонтних робіт від ремонтів доріг усієї України.

Голова Івано-Франківської ОДА О. Гончарук нагадав, що у 2016 р. в області виконали ремонт доріг на 1 млрд 200 млн грн. Кошти спрямували на ремонт маршрутів, що з’єднують обласний центр з центрами сусідніх областей – Львова та Чернівців. «Беремо зобов’язання, щоб у 2017 р. вишукати кошти та почати ремонт дороги Івано-Франківськ – Тернопіль», – сказав О. Гончарук. – На Прикарпатті вдячні за долучення до митного експерименту, що стане додатковим ресурсом для ремонту доріг. Це буде мінімум 50 млн грн у цьому році». Натомість голова Тернопільської ОДА С. Барна сказав, що шанує колег зі Львівщини та Івано-Франківщини, але йому не подобається непропорційний розподіл коштів на ремонт доріг між трьома областями.

Також цьогоріч до цього експерименту планує долучитися і Рівненщина. Керівництво облдержадміністрації вважає це закономірним, оскільки через область пролягають дороги міжнародного значення, які сполучають Європу та Азію, країни Балтійського та Чорного морів. Крім того, є національна та регіональна дороги. Ці транспортні шляхи відіграють важливу роль в економічному житті всієї країни (http://press-centr.com/ua/news/22585_Holova-Rivnensko-ODA-pokhav-v-Ivano-Frankivsk-prositi-v-Poroshenka-dodatkovikh-100-milyoniv-hriven). За словами голови Рівненської ОДА О. Муляренко, в області вже давно назріла потреба покращити стан дорожнього покриття. Тому він має наміри обговорити це питання з Президентом і сподівається отримати згоду на те, щоб Рівненщину включили до переліку «експериментальних» областей. Якщо це станеться, то область може отримати додаткових 100 млн грн на розвиток автошляхів.

У свою чергу П. Порошенко доручив обласним головам забезпечити якісну й ефективну інформаційну програму про будівництво доріг, терміни, виконавців, проведення тендерів, щоб мешканці могли контролювати процес. Також зробити порівняльний аналіз будівництва 1 км дороги в різних областях. Також Президент доручив удосконалити процедуру тендерів, щоб у системі «Прозоро» не було недоліків, які дають можливість зловживати.

Тобто, як бачимо, деякі реформи ефективно впроваджуються в регіоні. Проте, реалізовуючи окремі реформи, потрібно також враховувати і особливості регіону. У цьому контексті показовим є несприйняття ініціатив МОЗ України про реформування екстреної медичної допомоги, які  збурили на Закарпатті медичних працівників, населення (особливо у високогірних районах) і місцеву владу. «Закарпатська область не ліквідовує, а збільшує кількість станцій швидкої допомоги. Оскільки в області фіксується постійний природний приріст населення. Тільки в минулому, 2016 р., ми відкрили п’ять нових станцій швидкої допомоги. Не можна сліпо переносити досвід США в українські реалії, як це намагається робити в. о. міністра охорони здоров’я Супрун... Якщо Супрун досі живе американськими категоріями, то хай приїде на Закарпаття у високогірний район і побачить справжні реалії української медицини», – зауважив голова Закарпатської ОДА Г. Москаль (http://zak.depo.ua/ukr/zak/moskal-poobicyav-suprun-paramedicinu-vid-zakarpatskih-lisorubiv-20170302529644).

Отже, суспільно-політична ситуація в західних областях України досить складна і характеризується наявністю, крім загальнонаціональних, ще і специфічних регіональних проблем. У першу чергу йдеться про львівську сміттєву кризу, контрабанду в прикордонних областях, незаконний видобуток бурштину, вирубку лісу тощо. Слід також зазначити, що є певні  досягнення у їх вирішенні – з боку органів центральної та місцевої влади, а також спостерігаються успіхи у впровадженні реформ, зокрема у сфері децентралізації влади. Проте відсутність політичного консенсусу між окремими політичними силами і намагання використовувати наявні проблеми у партійних інтересах іноді заважають швидко та ефективно відповідати на виклики сьогодення.

 

Демяненко М. Суспільно-політична ситуація в Західній Україні [Електронний ресурс] / М. Демяненко // Резонанс. – 2017. – № 16. – С. 3–11. – Режим доступу: http://nbuviap.gov.ua/images/rezonans/2017/rez16.pdf.  – Назва з екрана.