Т. Полтавець, мол. наук. спів роб. НЮБ НБУВ

Між кредитом та депозитом

 

 

Розвиток банківської системи в Україні є необхідною умовою для економічної стабільності держави. Ефективне функціонування банків не можливе без споживчого кредитування та депозитних вкладів від населення. Надходження та видатки фінансових установ, в свою чергу, стимулюють грошовий обіг та приводять в рух капітал.

Кредитування споживачів у зарубіжних країнах побудоване на жорстких законодавчих принципах. Так, всі фінансові та банківські операції, щодо кредитів у Європі, базуються на законодавчих нормах та відповідають положенням загальнообов’язкових європейських директив. При недотриманні хоча б одного з положень, незалежно від того, з чиєї сторони (кредитодавця чи споживача), передбачена відповідальність. Всі кредитні інститути Європейського Союзу, незалежно від форми власності, мають відповідати нормам безпеки, що передбачає обов’язкове страхування кредитних операцій. Таким чином, у випадку виявлення зловживань з боку фінансової установи або не дотримання нею умов договору, споживач в судовому порядку може вирішити питання на свою користь.

Наприклад, в Німеччині, порушення вимог з боку фінансової установи, тягне за собою санкції і компенсації споживачам, які прописані в Законі про кредитування, що є основним в процесі оцінки відповідності дій кредитних інститутів. Саме його норми застосовують в роботі з місцевими кредитним установами, в тому числі банками, операторами цінних паперів або іншими учасниками фінансового ринку.

В зв’язку з економічною кризою в європейських країнах, у споживачів виникає необхідність отримувати достовірну інформацію щодо умов кредитування. Тому, обов’язковим є отримання позичальником повної інформації про найменші подробиці кредитного договору до, або в момент укладення договору для того щоб в подальшому можна було прийняти рішення з повним розумінням реальної витратної ставки даної позики. Так, відповідно до норм Директиви «Про якість та прозорість», інформація має надаватися в письмовій формі та містити чітку, точну інформацію. Згідно з положеннями директив, реклама споживчих кредитів повинна містити правдиву інформацію та не завдавати шкоди споживачам. Кожна фінансова установа будь-якої європейської держави є безпечною для державної економіки та викликає довіру у позичальників, а споживач, у свою чергу, захищений на законодавчому рівні. Наслідком чітко виписаних правових норм у сфері споживчого кредитуванні стає високий ступінь довіри до неї.

Для вітчизняного фінансового ринку, на жаль, притаманні протилежні тенденції. Проте, не зважаючи на недовіру українців до банківської системи, все ж таки, популярність споживчих кредитів не зникає. Кожна людина може з легкістю отримати споживчий кредит у будь-якому банку України у зручний спосіб та з мінімальною затратою часу. Для декого кредитування є єдиним виходом із скрутної ситуації, а велика кількість банків може надати позику на «вигідних» умовах. Досить часто виникають проблеми між споживачем та кредитодавцем і для того, щоб змінити ситуацію в економіці, в банківській системі, відновленні кредитування потрібно невідкладно провести зміни в законодавстві. Для зменшення кількість негативних прецедентів Верховною Радою України було прийнято Закон України № 2455 «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року.

Цей закон спрямований на захист прав та законних інтересів споживачів і кредитодавців, підвищення довіри до фінансових установ та забезпечення сприятливих умов для розвитку економіки України. Як пояснює народний депутат Руслан Демчак, подібні законодавчі норми досить давно діють на території Європейського Союзу, тому Україна взяла на себе зобов’язання запровадити ці норми відповідно до Угоди про асоціацію з ЄС.

Як наголошується у пояснювальній записці до Закону, наше законодавство має прогалини у регулюванні споживчого кредитування. Явними недоліками є оманлива реклама, несправедливі умови договорів кредитування, недостовірна інформація щодо кредитоспроможності позичальника та відсутність однакових вимог до кредитодавців.

Закон № 2455 передбачає низку нововведень. Так, згідно з новими положеннями кредитодавець зобов’язаний надавати та роз’яснювати умови і особливості споживчого кредитування. Інформація надається безкоштовно в паперовому або електронному вигляді, за спеціальною формою, з обов’язковим підписом сторін та датою підписання і терміном чинності документа. Таким чином, кредитодавець підтверджує достовірність наданої інформації, а споживач застраховується від не прописаних нових в договорі умов кредитування, які можуть бути нав’язані фінансовою установою в подальшому.

Законом вводиться обов’язкова перевірка фінансових доходів споживача, як банківськими установами так і іншими кредитними організаціями. Такі дані надаються Українському бюро кредитних історій банками, страховими та лізинговими компаніями, кредитними союзами та іншими фінансовими установами. Радник голови Асоціації українських банків Олексій Кущ вважає, що така норма приведе до того, що небанківські установи змушені будуть перевіряти доходи, а також кредитну карту потенційних позичальників, що автоматично унеможливить випадки видачі «ризикованих» кредитів.

Згідно з ст. 15 Закону «Про споживче кредитування» споживач має право відмовитися в 14 денний термін від кредиту, не пояснюючи причини, та протягом 7 календарних днів повернути кредит у повному обсязі, сплативши тільки відсотки за користування кредитом (з моменту отримання та повернення ) до фінансової установи. «Раніше норма про повернення протягом 14 днів поширювалася тільки на товари, а згадок про фінансові послуги в законодавстві не було. Тому в судовій практиці відсутнє однозначне трактування таких випадків. Відтепер це регулюється законом», – підкреслює Гліб Сегіда, керуючий партнер юридичної фірми «Правовест».

Діючим законодавством передбачено порядок виплати платежів за кредитом. Як наголошує радник голови Асоціації українських банків Олексій Кущ «Зміна черговості стягнення оплати – найважливіший момент для позичальників. Це європейська норма. Тому що споживачі часто потрапляли в ситуацію, коли всі гроші йшли на сплату штрафів, але при цьому сума боргу залишалася сталою. Адже гасилися тільки штрафи, а база нарахування у вигляді тіла кредиту не зменшувалася. І це могло тривати до безкінечності».

У випадку несвоєчасної виплати позики, кошти розподіляються у такій послідовності: спочатку виплачуються відсотки за прострочені виплати та сама прострочена сума кредиту, потім – відсотки за користування кредитом та сума кредиту, в останню чергу споживач виплачує штраф передбачений договором. Таким чином, у позичальника є більше можливостей виплатити кредит і не потрапити до боргової ями. Хоча, як стверджує правозахисник Гліб Сегіда, споживач і раніше мав право змінити цей пункт договору або скласти новий після підписання кредитного договору.

Начальник управління правової підтримки роздрібного бізнесу, середнього і малого бізнесу Укрсоцбанку Віктор Панченко підтверджує, що нині багато банків вже дотримуються таких норм, тому їм не потрібно щось змінювати. Проте, решті установ потрібно змінювати свої ІТ-системи, що може затягнутися на довгий час та нести за собою додаткові фінансові витрати. За його словами, зміни порядку виплат зменшать суму заборгованості по кредиту, яка в деяких випадках, була штучно збільшеною.

Пеня за невиконання обов’язків, згідно з законом, не може перевищувати подвійної ставки НБУ, нині це 14%, а загальна сума штрафних санкцій – не більше 15% від суми простроченого платежу, що на думку Г. Сегіди є найважливішим пунктом в законі. В цілому, уточнення будь-яких норм законодавства чи просто фіксованих норм, які склалися на ринку мають позитивні наслідки, вважає юрист.

Відповідно до Директиви ЄС 2008/48 про договори споживчого кредитування Законом № 2455 встановлено вимоги щодо реклами кредитів. Так, в рекламі про споживчий кредит обов’язково повинна міститися інформація про максимальну суму кредиту, процентну ставку, строки повернення та розмір першого внеску. Безпроцентні кредити і кредити аналогічного змісту та сутністю рекламувати заборонено. Згідно з даними експертів у рекламі, як правило, використовується два варіанти маніпуляцій: в кредити під 0% банком закладені комісія за оформлення кредиту, щомісячна комісія за обслуговування, страхування та ін., таким чином, річна ставка по кредиту збільшується на 30-90% ; якщо кредит надається під 1-2%, то розмір річних ставок зростає до 12-42%. Тобто, за безпроцентними кредитами або кредитами з мінімальною відсотковою ставкою банківські установи приховують такі самі, а то й більші відсоткові ставки. На думку Гліба Сегіди, зі зникненням привабливої реклами зменшиться кількість позичальників, однак, сам попит на споживчі кредити не знизиться. Він вважає, що з’являться нові фрази у рекламі, на кшталт таких: «Вигідні умови» чи «Мінімальний пакет документів » та ін., а кваліфікований фінансист зможе і без реклами видавати кредити вигідні банку.

Прийнятий закон стоїть на стороні споживачів, стверджує Сергій Ілюченко, начальник управління контролю за кредитними ризиками роздрібного бізнесу ОТП Банку. Він наголошує, що дотримання закону знизить кількість зловживань, так як є норми законодавства, які не дають можливості посилатися на інші документи і змінювати ці норми. Він вважає, в інтересах обох сторін, доцільніше, уважно ознайомитися з умовами договору та погашення кредиту.

За відгуками експертів Закон № 2455 є досить продуманим і в подальшому повинен бути дієвим. Проте, Дмитро Мартиновський, начальник управління юридичного департаменту банку ПУМБ, вважає, що закон зможе привести до звуження ринку кредитування і подорожчання споживчих кредитів, так як банки будуть змушені в вартість кредитних ресурсів включати всі витрати, пов'язані з виконанням покладених обов'язків.

Прийняття Закону «Про споживчі кредити», є одним з перших кроків вдосконалення фінансової системи в Україні. З огляду на внесені зміни довіра українців до банківського кредитування повинна відновитися. Проте, не тільки кредитування є показником здорової банківської системи, а й депозитні вклади від населення. Відомі прецеденти зловживань і в цій сфері. Так, ПАТ «Банк «Михайлівський» став одним із фігурантів такої справи. Суть справи в тому, що вкладники, розраховуючи на надійність банківської установи, віддавали свої кошти до пов’язаної з банком інвестиційної компанії під великі відсотки, натомість, ця інвесткомпанія їх стали ошукала.

 Після значного резонансу в ЗМІ в ситуацію з банком «Михайлівський» втрутилася держава. За ініціативи Президента України Петра Порошенка було подано на розгляд законопроект «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг». 15 листопада 2016 року Верховна Рада прийняла Закон, який визнаний невідкладним та вступає в дію з моменту підписання. Як зазначає ініціатор законопроекту, цей закон показує, що влада та народ можуть співпрацювати та знаходити компроміси, як результат – можливість багатьом ошуканим вкладникам повернути свої капітали. Закон спрямований на ліквідацію схеми, коли в приміщеннях банку фізичним особам пропонувалося укладати договори позики з небанківськими фінустановами через повіреного, яким виступав банк. При цьому відкривався банківський рахунок, з якого в подальшому кошти перераховувалися на рахунки небанківських установ. Катерина Рожкова, заступник голови НБУ, вважає, що закон дозволить попередити зловживання у фінансовій та банківській системах, так як вводиться заборона на посередницькі послуги та посилення відповідальності небанківських фінансових установ (у тому числі пов'язаних із банками), якими були залучені як позика кошти від фізичних осіб, а також обов’язкова поінформованість вкладників у письмовій формі щодо гарантій поширених на їхні кошти.

Законом не передбачено суттєвих змін щодо захисту прав фізичних осіб, які були ошукані за посередництвом банку. Якщо на момент прийняття закону банк визнано неплатоспроможним, а у вкладників не було письмових гарантій на повернення вкладу, то такі особи набувають права на відшкодування коштів. Відповідно до закону, після ретельної перевірки документів вкладників Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, у 20 денний термін з дня набрання чинності законом, будуть розпочаті виплати. Як зазначає Костянтин Ворушилін, директор-розпорядник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відшкодування будуть здійснені за рахунок коштів фонду. Однак, наприклад, Олена Коробкова – виконавчий директор Незалежної асоціації банків України ставить під сумнів необхідність компенсувати втрати вкладників банку за рахунок платників податків. А екс-директор департаменту реєстраційних питань і ліцензування Нацбанку Леонід Антоненко вважає, що «фінансові компанії (що брали участь у схемі з банком «Михайлівським») не брали участь у створенні Фонду гарантування вкладів і туди ні копійки не поклали – в цей загальний котел. Зате всі інші громадяни-платники податків тепер повинні зі своєї кишені, дістати грошей і профінансувати Фонд гарантування».

Деякі експерти переконані, що вирішити проблеми Банку «Михайлівський», можна було б за рахунок стягнення в судовому порядку інших активів акціонерів цього банку та за рахунок цих коштів розрахуватися зі вкладникам. Проте, недосконала судова система не дає гарантій у правомірному вирішенні проблеми.

 Голова ради Незалежної асоціації банків України Роман Шпек вважає, що закон не вирішує проблеми, а навпаки посилює її, адже таким чином відбувається заохочення українців вкладати кошти під великі відсоткові ставки. Він переконаний, що влада створила такий прецедент, коли за рахунок платників податків будуть компенсуватися кошти, які не підпадають під гарантії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Як бачимо, вдосконалення механізмів функціонування вітчизняної фінансової системи відбувається, хоча й швидкість реалізації реформ у цій сфері, як і в багатьох інших, мала б бути значно більшою. Часто ініціативи держави, щодо захисту прав споживачів, у даному випадку фінансових послуг, або ж є запізнілими, або взагалі відсутні. З нашої точки зору така «безініціативність» є результатом прихованого, або й відкритого лобізму різноманітних фінансових установ, в тому числі й банків у середовищі наших законотворців. Наївним буде сподівання, що банкір-депутат підтримає зміни до закону, які дозволятимуть зменшити його прибутки. Проте тиск міжнародних інституцій таких як МВФ та інших примушує вітчизняних законодавців змінювати «правила гри», роблячи законодавчі норми більш прозорими. Значну роль в цих процесах відіграє громадськість. Водночас хотілося б зауважити, що в ситуації з банком «Михайлівський» ми не виключаємо можливість певної маніпуляції громадською думкою. Не виключаємо, як версію, що «інформаційний шум» довкола «Михайлівського» бум створений саме задля того, щоб фінансові проблеми, що виникли у цієї установи у взаємовідносинах із вкладниками, перекласти на плечі платників податків шляхом прийняття «персонального» законопроекту. З іншого боку, найголовнішою причиною яка спричинила дану ситуацію вважаємо неподоланне бажання частини наших співвітчизників, отримати величезні прибутки вклавши для цього невеликі гроші. Звісно подібна життєва позиція базується на багатьох факторах: нав’язуванні різноманітними ЗМІ міфів про можливість «отримання багатства з нічого»; використання наївної віри в швидке збагачення, яка власне притаманна суспільствам з низьким рівнем доходів; розкручування в медіа яскравих історій про «геніальних фінансових ділків» які «створили себе самі», та мають величезні статки навіть не досягнувши повноліття і т. п. Власне, історія з банком «Михайлівський» вкотре підтвердила, що ера «Льоні Голубкова» в Україні триває. Далі буде? (За матеріалами: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_2?id=&pf3516=2455&skl=9; http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=60490;

http://forbes.net.ua; http://www.prostopravo.com.ua; http://www.epravda.com.ua;

http://www.radiosvoboda.org;http://yur-gazeta.com/;http://economics.unian.ua;

http://grushevskogo5.com; http://news.finance.ua; http://europravda.com.ua;

http://politica-ua.com).