С. Кулицький, ст. наук. співроб. СІАЗ НБУВ

 

 

Про ймовірні економічні наслідки встановлення мінімальної зарплати в Україні у 3200 гривень з початку 2017 року

(Закінчення, початок у № 23)

3. Експертні оцінки та їх аналіз

 

З приводу намірів Кабінету Міністрів підвищити мінімальну заробітну плату в Україні у 2017 р. до 3200 грн. у ЗМІ висловилось доволі багато незалежних (принаймні формально) експертів. На жаль, більшість таких висловлювань мали форму вербальних логічних конструкцій і не підтверджувались прикладами діяльності конкретних господарських об’єктів (суб’єктів підприємництва) або ж даними логіко-статистичного аналізу. Однак, сама по собі вербально-логічна форма оцінки наслідків якогось соціально-економічного процесу, включаючи підвищення мінімальної зарплати в Україні до 3200 грн, не може бути достатньою гарантією правильності такої оцінки, оскільки неможлива її експериментальна перевірка. З іншого боку, враховуючи ймовірний характер будь-яких прогнозів розвитку соціально-економічних процесів, можливо створити іншу цілком вірогідну вербально-логічну картину, яка заперечуватиме аналогічний за формою прогноз опонентів. В цьому випадку визнання якогось із пояснень-прогнозів правильним (на відміну від інших) буде, по суті, результатом настанов, уподобань, віри тощо суб’єкта, що здійснює оцінку. Найкраще, що можна зробити в цьому випадку – проаналізувати логіку аргументів відповідних експертів. І якщо це можливо, звичайно, з опорою на якісь реальні факти, що так чи інакше стосуються проблеми, яка обговорюється. Саме така ситуація, на жаль, дуже часто складається з оцінками доволі багатьох експертів щодо наслідків підвищення мінімальної заробітної плати в Україні у 2017 р. до 3200 грн.

В цілому, експертні оцінки наслідків підвищення мінімальної заробітної плати сфокусувались на кількох наступних напрямках. Експерти по різному оцінюють вплив підвищення мінімальної зарплати на розвиток тіньових процесів в українській економіці. Так, О. Бетлій, економіст Інституту економічних досліджень і політичних консультацій (Київ) вважає, що ініціатива уряду з підвищення мінімальної зарплати справді виведе з «тіні» частину зарплат, оскільки «компанії, які виплачують зарплати в «тіні», будуть змушені піднімати офіційну зарплату» своїм працівникам. З нею, по суті, погоджуєтьсяспеціаліст відділу продажів боргових цінних паперів Dragon Capital С. Фурса.

А старший аналітик Міжнародного центру перспективних досліджень (МЦПД) О. Жолудь, навпаки вважає що, скоріше можна очікувати зворотний результат – збільшення тінізації економіки. Тобто ті бізнеси, які могли платити колишню мінімальну зарплату, відтепер не зможуть платити підвищену мінімальну зарплату і підуть у тінь. Крім того 27 жовтня поточного року О. Жолудь критикував уряд за те, що той не надав відповідних розрахунків для обґрунтування своєї ініціативи (http://nv.ua/ukr/opinion/zholud/bulo-1700-stalo-3200-shcho-ne-tak-254544.html#comments). Утім, згодом урядовці, як зазначалось вище, подали громадськості свої обґрунтування, в тому числі з використанням відповідних розрахунків. У свою чергу, сам О. Жолудь на підтвердження своїх висловлювань у ЗМІ з приводу підвищення мінімальної зарплати, ніяких статистичних чи інших емпіричних обґрунтувань не наводить.

Натомість директор економічних програм Центру Разумкова В. Юрчишин зазначив кореспондентові Deutsche Welle: «Детінізація мало залежить від різного роду податкових ставок, вона найбільше залежить від довіри до влади, до послідовності, чіткості, прозорості, прогнозованості її дій. Поки що, на жаль, у нас цього немає. І я боюсь, що такі експерименти можуть певним чином ускладнити ситуацію з довірою до влади». Однак, з позицій реального досвіду управління економікою, правильність такого протиставлення механізмів детінізації економіки виглядає надто сумнівною. Для цього варто хоча б звернутись до досліджень тіньової економіки в Україні, які регулярно здійснюються фахівцями Міністерства економічного розвитку і торгівлі.

З іншого боку, спілкування журналістів деяких видань з дрібними підприємцями невеликих міст України свідчить, що вони не планують згортати свій бізнес через підвищення мінімальної зарплати (http://nv.ua/ukr/opinion/ruda/minimalna-zarplata-v-malomu-misti-notatki-ekonomista-287208.html).

Проте, деякі експерти продовжують наполягати на тому, що двократне підвищення «мінімалки» занадто різке і непід’ємне для значної частини українського приватного сектора економіки. «Поглиблення тінізації заробітних плат, оскільки не всі роботодавці будуть готові на таке різке підвищення зарплат у приватному секторі», прогнозує на сторінках «Дзеркала тижня» (2016. – №40. – С.8) і керівник суспільних програм Інституту суспільно-економічних досліджень М. Онуфрик. Правда, на підтримку своєї думки вона також не навела жодних розрахунків, конкретних прикладів або якихось статистичних доказів. З іншого боку, в цілому ряді коментарів з цього приводу в Інтернет зазначається, що в приватному секторі української економіки реальні зарплати дуже часто і вже давно перевищують 3200 грн, хоча офіційно працівники отримують мінімальну зарплату.

Крім тінізації деякі фахівці попереджають про можливе зростання безробіття і виникнення масової заборгованості підприємств перед робітниками. Так, за словами голови правління Української асоціації підприємств легкої промисловості «Укрлегпром» Т. Ізовіт, середня зарплата по цій галузі становить 3 400 грн у 2016 р. (у 2015 – 2 900 грн), і в багатьох областях реальна зарплата є меншою за 3200 грн. У таких умовах різке підвищення мінімальної заробітної плати, на думку голови «Укрлегпрому», може викликати скорочення зайнятості та повернення такого явища як заборгованість з виплат зарплат навіть на економічно активних підприємствах.

З іншого боку, спеціаліст відділу продажів боргових цінних паперів Dragon Capital С. Фурса вважає, що «основна ідея цього рішення – це детінізація заробітних плат. Оскільки це рішення передбачає, що всі соціальні виплати будуть відв'язані від мінімальної зарплати – то популізмом це назвати важко. Якщо зараз у вас є мінімальна зарплата, менше якої ви платити не можете (в результаті дуже багато підприємств платять співробітникам мінімальну зарплату, решта – в конверті), то після прийняття цього рішення сума, яку вони повинні будуть платити, збільшиться вдвічі. Відповідно виростає база, з якої сплачують податки, в першу чергу ЄСВ. Якщо зарплата в конвертах і не зникне як явище, то у всякому випадку зменшиться та частина, яку ви отримуєте в конверті. Я не уявляю, як на більшій частині підприємств можливо офіційно позбавиться від своїх співробітників, щоб не платити їм збільшену мінімальну зарплату. Можливо, маленькі компанії так і вчинять. Але на великих підприємствах ви не можете нікуди подітися від співробітників, тому ви будете платити їм більше офіційно. Оцінити поки не можу результати такого рішення, але воно буде сприяти детінізації, а це добре», – резюмує він.

А старший економіст CASE Україна В. Дубровський зазначив, що оскільки підвищеннямінімальної зарплати відв’язано від тарифної сітки, то бюджетникам зарплати автоматично не підвищують. «Якщо так, то це рішення не стільки для підвищення нижнього рівня зарплат людей, скільки для легалізації тих грошей, які повинні йти на єдиний соціальний внесок і податок на доходи фізичних осіб, оскільки тепер той, хто виплачує зарплату в конверті, повинен буде показувати хоча б мінімальну зарплату, ну або переводити людину на неповну зайнятість … З іншого боку, людям, які зараз намагаються прикидатися бідними і отримувати допомогу та субсидії, буде важче це робити, тому що їм буде, так сказати, поставлена не така вже маленька мінімальна зарплата. Вийде, що багато з них не зможуть претендувати на допомогу». Утім, слід наголосити, що зменшення числа отримувачів субсидій через підвищення мінімальної зарплати може відбутись лише у 2018 р., оскільки субсидії на житлово-комунальні послуги призначають лише на підставі даних про доходи за минулий рік.

Правда, пізніше той самий В. Дубровський, але вже як головний експерт групи «Податкова та бюджетна реформа» Реанімаційного пакета реформ (Дзеркало тижня. – 2016. – №47. – С.5. – друкований варіант), розкритикував урядову пропозицію з підвищення мінімальної зарплати до 3200 грн/місяць. Його доволі розлога аргументація, в цілому, співпадає з аналогічними аргументами інших противників підвищення мінімальної зарплати до 3200 грн. Єдиний соціальний внесок, на його думку, «узагалі не має права на існування, оскільки він є податком на працю, тобто дестимулює створення робочих місць». «Моя особиста позиція полягає у тому, що МЗП треба скасовувати взагалі, а регуляцію ринку праці залишити тільки на перехідний період для тих підприємств, які є локальними монополістами, – у так званих мономістах, побудованих навколо єдиного великого підприємства. Найбільш дієвим способом забезпечити українцям достойні зарплати є зростання продуктивності у поєднанні з конкуренцією роботодавців: коли підприємцем бути легко та приємно, їх стає багато, працює конкурентний відбір, а всі можливості заробити – відкриті для всіх, тоді перемагає найпродуктивніший, і економіка багатіє», – зазначає В. Дубровський. На жаль, ніякого економіко-статистичного аналізу на підтримку своїх висновків він не наводить. Проте слід зауважити, що суто на словах посилаючись на дослідження ОЕСР (Організації з економічного співробітництва і розвитку), В. Дубровський не згадав про практику законодавчого встановлення рівня мінімальної зарплати в розвинених країнах.

Голова комітету з податків Львівського відділення Європейської бізнес асоціації І. Піхурко на сторінках цього ж часопису, зазначає: «в Україні налічується кілька десятків тисяч директорів підприємств, які отримують мінімальну заробітну плату! При цьому їздять на дорогих машинах, користуються дорогими речами. Це реальне ухиляння від сплати податків, до того ж, на мій погляд, дуже брутальне й несправедливе до решти суспільства» (Дзеркало тижня. – 2016. – №47. – С.9). Більш наочний приклад вкрай низької соціальної відповідальності українського бізнесу годі шукати.

Тим часом результати опитування, наприклад, офісних співробітників, проведеного експертно – аналiтичним центром HeadHunter, свідчать, що у 2016 році 22 % працівників отримували «чорну» зарплату, 30 % отримували зарплату частково офіційно, а частково «у конвертах» і лише 48 % – офіційно. Причому «існує ще одна цікава тенденція – чим вищий розмір зарплати, тим більша ймовірність, що вона буде неофіційною. Наприклад, якщо серед лінійних спеціалістів усю суму «в конверті» отримують 20% співробітників, то серед топ-менеджерів таких удвічі більше». До того ж, за даними державної статистики, нині зарплату 3000 грн. на місяць і менше отримують, наприклад, близько 20 % працівників сфери фінансів і близько 30 % працівників сфери інформаційних технологій і телекомунікацій. Тоді як знайомство з пропозиціями робот у цих секторах вітчизняної економіки свідчить про значно більш високі заробітки їх працівників. Тому не зовсім зрозуміло до якого «поглиблення тінізації заробітних плат» має призвести обговорюване підвищення мінімальної зарплати.

Як вже було зазначене вище, у контексті посилення тінізації української економіки після підвищення мінімальної заробітної плати до 3200 грн/місяць деякі експерти очікують на збільшення банкрутства підприємств і зростання безробіття, особливо в малому і середньому бізнесі. Таку думку, наприклад, висловили вже згадуваний старший аналітик МЦПД О. Жолудь та директор економічних програм Центру Разумкова В. Юрчишин. Побоюється хвилі звільнень низькооплачуваних співробітників також і виконавчий директор аналітичного центру CASE-Україна Д. Боярчук. Хоча він не настільки категоричний як інші експерти і припускає можливість того, що в результаті реалізації урядової ініціативи (яку він називає ризикованою) підприємці почнуть виходити з «тіні».

Доволі часто критики ініціативи уряду з підвищення мінімальної заробітної плати стверджують (правда, не наводячи при цьому відповідних розрахунків) що вітчизняний бізнес для реалізації такого заходу не має достатніх фінансових ресурсів. Хоча, як зазначив головний економіст UniCredit Bank в Україні А. Приходько, сьогодні соціальний внесок з мінімальної зарплати складає 321 грн, а, у випадку її підвищення, зросте до 704 грн. на одного працівника. Проведені в контексті обговорюваної нами проблеми доволі прості розрахунки свідчать, що реально номінальні витрати підприємців у розрахунку на одного працівника зростуть у межах 383 – 1983 грн. Найбільші додаткові номінальні витрати підприємців на оплату праці будуть у тому випадку, якщо вони реально виплачували мінімальну зарплату, тобто 1600 грн./місяць, а найменші – коли вони вже платили 3200 грн. за схемою «офіційно + у конверті». При цьому варто згадати аргументацію, яку навів під час проведення круглого столу в Інституті Горшеніна з приводу очікуваного підвищення мінімальної зарплати заступник міністра фінансів України Є. Капінус: «Коли ми знижували єдиний соцвнесок удвічі, говорили про те, що це має бути стимулюванням для сплати заробітної плати. Ми бізнесу дали можливість отримати 70 млрд гривень, які можуть бути спрямовані і на зарплату, і на розвиток бізнесу». До цього можна додати, що нинішнього року, на відміну від попереднього, українська економіка потроху зростає. Економічне зростання очікується і у 2017 р. А це, своєю чергою, збільшує обсяги ресурсів для виплати підвищеної мінімальної заробітної плати.

Деякі, не названі журналістами, підприємці стверджують, що за теперішніх умов таке штучне підвищення «мінімалки» оплачуватиме споживач, тобто підприємці підвищуватимуть ціни на свої товари, інакше просто доведеться або взагалі не платити зарплати, або закриватися. Однак, як наголошувалось вище, у випадку успішного бізнесу зростання витрат підприємців на оплату праці буде не настільки значним, щоб закривати цей успішний бізнес. Але, якщо таке незначне зростання витрат є критично важливим для якогось бізнесу, то це може означати, що цей бізнес просто неконкурентоздатний і так чи інакше все одно закриється. Адже ринок є ринок.

Доречно звернимось ще до одного аспекту підвищення мінімальної зарплати, на якому наголошували деякі експерти. Зокрема, керівник аналітичного підрозділу групи ICU О. Вальчишен вважає ініціативу уряду з підвищення мінімальної зарплати спробою підштовхнути внутрішній споживчий попит, «оскільки зовнішній попит не дуже працює як прискорювач відновлення» економіки. «Заробітні плати найманих працівників впали до історичного мінімуму в 38,9% в структурі ВВП, за даними 2-го півріччя 2015 р. і 1-го півріччя 2016 р. Тобто , відбувалося подвійне стискання – при зменшенні розміру ВВП скорочуються і та частина, яка йшла в дохід найманим працівникам. Політично це довго тривати не може, так як формує ґрунт для соціального невдоволення», – трактує О. Вальчишен логіку пропозиції Кабінету Міністрів з підвищення рівня мінімальної зарплати. Зауважимо при цьому, що раніше протягом доволі довгого періоду частка оплати праці найманих працівників у валовому внутрішньому продукті України коливалася переважно у межах 45 – 50 %. Тому підвищення заробітної плати найманих працівників в Україні – це не лише питання національного економічного розвитку, а й питання соціально-політичної стабільності в нашій державі.

Зі свого боку, директор Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи НАН України Е. Лібанова вважає, що завдяки підвищенню мінімальної зарплати «бідність серед працюючого населення скоротиться. Однак якщо Міністерство фінансів не передбачить збільшення фонду оплати праці для бюджетних організацій, то при підвищенні мінімальної зарплати почнуться звільнення (про ризик зростання безробіття ми вже писали вище)».

Таким чином, зростання доходів населення завдяки очікуваному  підвищенню заробітних плат, насамперед у бюджетних організаціях і низькооплачуваних працівників приватного сектору, стимулюватиме внутрішній попит і як наслідок ділову активність й економічне зростання в Україні.

Поряд із вже наведеними ризиками, деякими експертами висловлювалась думка, що підвищення рівня мінімальної заробітної плати до 3200 грн/місяць призведе до зростання інфляції в Україні й посилить девальвацію гривні. Як вказує директор економічних програм Центру Разумкова В. Юрчишин, економічні агенти розцінюють це як посилення ризиків девальвації та інфляції, а тому частина економічних агентів робить певні кроки для збереження своїх ресурсів. Про те, що підвищення мінімальної зарплати підштовхне зростання інфляції говорив і згадуваний вище старший аналітик МЦПД О. Жолудь.

Тому спробуємо проаналізувати ймовірність посилення девальваційних та інфляційних процесів, використовуючи відповідні статистичні дані. Оскільки реальне підвищення заробітної плати у 2017 р., згідно з урядовими планами, стосуватиметься насамперед найбідніших верств населення України, то, враховуючи структуру попиту на товари залежно від рівня доходів, цілком ймовірно очікувати, що внаслідок реалізації зазначених заходів зросте попит на ряд продовольчих товарів і предметів одягу. Цілком логічно постає питання: «Як така зміна попиту вплине на обсяги імпорту товарів в Україну?»

Аналіз даних державної статистики свідчить, що на імпорт продовольчих товарів тваринного походження, овочів, фруктів, рослинних жирів, чаю, кави, какао та виробів з нього і алкогольних напоїв за січень – вересень 2016 р. припадало 7,3 % від загальної вартості імпорту товарів в Україну, а у 2015 р. – 6,7 %. Якщо до цього додати готовий одяг і взуття, то сукупна частка зазначеної групи споживчих товарів становила, відповідно, 9,5 % і 8,7 %. Облік імпорту проводився переважно по тих групах споживчих товарів, які або не виробляються в Україні, або ж їх виробництво протягом одного року буде складно наростити у випадку швидкого зростання попиту на них. Зокрема це стосується тваринницької продукції і товарів легкої промисловості. Причому слід наголосити, що з означеного переліку імпортних товарів на цьому рівні аналізу неможливо виділити частку дорожчих товарів (копченості, сири, морські продукти, алкогольні напої, одяг, взуття тощо) які споживаються більш заможними категоріями населення. Однак, аналіз маркетингової інформації з відкритих джерел свідчить, що частка цієї категорії населення у споживанні зазначених імпортних товарів вельми вагома. І у нинішньому році вона, здається, не зменшувалась. В 2016 р. вартість імпорту означених груп товарів в Україну, якщо виходити з тенденції, що намітилась у січні – вересні, може бути на рівні минулого року або ж зрости в межах 5 – 10 %. Причому, враховуючи динаміку зарплат й інших доходів населення у 2016 р., можна цілком обґрунтовано припустити, що така динаміка зазначених груп імпортних товарів завдячуватиме, насамперед, купівельній спроможності більш заможних, а не менш оплачуваних, а отже – й бідніших, верств населення України.

Доречно зауважимо, що на імпорт автомобілів і комплектуючих до них припадало, відповідно, 7,1 і 4,3 % від загальної вартості імпорту товарі в Україну. Значне зростання попиту на легкові автомобілі у 2016 р. визнають і їх продавці в Україні. Між іншим, непрямим чином це може свідчити, що реальний розподіл економії коштів від зменшення єдиного соціального внеску відбувся саме на користь підприємців, а не найманих працівників. І вагома частина цих коштів була спрямована не на розвиток виробництва, а на збільшення споживання багатшими верствами населення України, включаючи придбання нових дорогих «іномарок».

На підставі проведеного економіко-статистичного аналізу можна зробити деякі наступні висновки. Підвищення ставки мінімальної заробітної плати до 3200 грн і пов’язані з цим зміни в реальній оплаті праці найманих працівників в Україні дійсно може призвести у 2017 р. до деякого зростання імпорту споживчих товарів в Україну. Однак такий приріст буде незначним за обсягом. А збільшення внутрішнього споживчого попиту, як наголошували деякі зазначені вище експерти, може позитивно позначитись на діловій активності вітчизняних товаровиробників. І таке зростання вітчизняного виробництва може замінити деяку частину поставок імпортних споживчих товарів. З іншого боку, зменшення частки (а, можливо, й абсолютної величини) доходів, які підприємці направлятимуть на власне споживання може виступити чинником обмеження імпорту предметів розкоші, як наприклад, нові дорогі іноземні автомобілі. Крім того, найбідніші верстви населення, яких насамперед і стосується згадувана вище новація уряду, не є основними покупцями іноземної валюти.

Отже немає вагомих підстав вважати, що підвищення ставки мінімальної заробітної плати до 3200 грн/місяць і пов’язані з цим зміни в реальній оплаті праці найманих працівників в Україні самі по собі стимулюватимуть у 2017 р. девальвацію гривні. Навіть імпорт дорогих іноземних автомобілів є порівняно більш потужним чинником девальвації гривні.

Стосовно очікуваної динаміки інфляції у зв’язку з підвищенням мінімальної зарплати до 3200 грн ситуація дещо складніша. Інфляційні процеси залежать не лише від реального співвідношення попиту й пропозиції на товари і послуги та витрат на їх виробництво, а й від очікувань та настроїв учасників ринку. Оскільки реальна чисельність працівників в Україні, що отримують зарплату менше 3200 грн/місяць значно менше від офіційно задекларованої, то і реальний обсяг попиту на товари і послуги збільшиться не настільки багато, як можна було очікувати у випадку повної відсутності виплати неофіційної зарплати у «конвертах». Хоча, звичайно, у певної частини населення України в наслідок підвищення мінімальної зарплати та інших зарплат бюджетників не лише номінальні, а й реальні доходи, вочевидь, зростуть.

Порід з цим через підвищення офіційної мінімальної зарплати можуть відбутись певні зміни в структурі попиту на товари і послуги, наприклад, у бік збільшення попиту на продовольчі товари тваринного походження і зменшення попиту на автомобілі, а також інші подібні зміни в структурі споживчого попиту. Такі зрушення можуть бути обумовлені саме змінами у співвідношенні доходів більш і менш заможних верств населення України на користь останніх.

Утім, не можна відкидати впливу соціально-психологічних чинників на динаміку цін в Україні. Адже, так би мовити, «інфляційне мислення» українського бізнесу проявляється у тому (і це підтверджується багаторічною практикою його функціонування), що будь-яка законодавчо запланована дата підвищення зарплат є одночасно й сигналом для підвищення цін продавцями товарів і послуг. Причому доволі часто таке підвищення цін продажу не пов’язане з реальним зростанням витрат виробників і продавців цих товарів і послуг. І заплановане підвищення мінімальної зарплати до 3200 грн. навряд чи буде виключенням з цієї вже «традиційної» поведінки вітчизняного бізнесу. До того ж у певної частини населення збільшення номінальних (а можливо, й реальних) грошових доходів може посилити схильність до різкого збільшення споживчих витрат. Це також може спрацювати як чинник інфляції попиту.

З іншого боку, зростання попиту на споживчі товари через підвищення зарплат повинно, в решті решт, стимулювати зростання виробництва і конкуренцію серед продавців товарів. Доречи, в контексті всього зазначеного вище постає питання про якість роботи органів Антимонопольного комітету України на місцях.

Таким чином, саме по собі підвищення офіційної мінімальної зарплати в Україні з 1 січня 2017 р. до 3200 грн./місяць і пов’язані з цим підвищення зарплат цілого ряду категорій працівників не стане каталізатором потужної інфляції в Україні. Можливо, хіба що, дещо прискориться вже традиційне зростання споживчих цін у період новорічних свят. Однак, у річному обчисленні заплановане на 2017 р. підвищення мінімальної та інших заробітних плат навряд чи зможе додати до показника інфляції за підсумками 2017 р. більше, ніж 1 – 2 %. А, можливо, не буде й цього.

Водночас переважна більшість експертів згодні з тим, що підвищення ставки мінімальної заробітної плати до 3200 грн і пов’язані з цим зміни в реальній оплаті праці найманих працівників в Україні сприятимуть зменшенню (якщо не в абсолютному, то у відносному плані) витрат державного бюджету на дотації Пенсійному фонду України. І це також буде вагомим позитивним результатом розглянутої вище ініціативи Кабінету Міністрів.

Отже, проведений вище аналіз дає підстави сподіватись, що позитивні економічні і соціальні результати від підвищення мінімальної заробітної плати в Україні до 3200 грн/місяць і зарплат цілого ряду працівників бюджетної сфери з 01 січня 2017 р. суттєво переважатимуть можливі негативні наслідки (При підготовці цієї роботи була використана інформація з таких джерел: Державна служба статистики (http://www.ukrstat.gov.ua); Національний банк України. Офіційне інтернет-представництво (http://www.bank.gov.ua); Міністерство економічного розвитку і торгівлі України. Офіцйний веб-сайт (http://www.me.gov.ua); Апостроф (http://apostrophe.com.ua).  – 2016. – 26.10; ВО «Батьківщина» (http://ba.org.ua). – 2016. – 01, 04, 10, 16 – 18. 11; Дзеркало тижня. – 2016. – №№40, 42, 47; Дзеркало тижня (http:// dt.ua). – 2016. – 03.11; Західна інформаційна корпорація (http://zik.ua) – 2016. – 22.11; Левый берег (http://economics.Lb.ua). – 2016. – 27, 29, 31.10; 21.11; Минпром  (http://minprom.ua).  – 2016. – 27.10; 04.11; Новое время (http://nv.ua).  – 2016. – 26.09;  25 – 31.10; 03, 04, 09, 15, 18, 21 – 24.11; Опозиційний блок (http://opposition.org.ua). – 2016. – 02, 03, 05, 08, 16 – 18, 22, 23.11; Остров (http://www.ostro.org). – 2016. – 29, 31.10; РБК Украина (http://www.rbc.ua ). – 2016. – 28.10; 02, 03.11; BBC (http://www.bbc.com). – 2016. – 26.10; DeutscheWelle (http://dw.com). – 2016. – 28.10; Експертно-аналiтичний центр HeadHunter (https://hh.ua). – 2016. – 17.11).

 

Кулицький С. Про ймовірні економічні наслідки встановлення мінімальної зарплати в Україні у 3200 гривень з початку 2017 року (Закінчення, початок у № 23)  [Електронний ресурс] /  С. Кулицький // Україна: події, факти, коментарі. – 2016. – № 24. – С. 42–50. – Режим доступу: http://nbuviap.gov.ua/images/ukraine/2016/ukr24.pdf. – Назва з екрану.