А. Потіха, наук. співроб. СІАЗ НБУВ

Перспективи відносин України з країнами Заходу в умовах зміни політичних еліт в Європі

 

Зовнішньополітична діяльність Української влади спрямована на поглиблення інтеграції з Європейським союзом. Проте останні зміни в настроях європейців засвідчують, що шлях інтеграції України до ЄС може бути значно складнішим. Адже набирають популярності політичні сили, які досить скептично ставляться до перспектив Євросоюзу. Про це засвідчує референдум у Великій Британії, за результатами якого ця країна може вийти із складу ЄС. У свою чергу референдум в Нідерландах ускладнив процес набуття асоційованого членства України в ЄС. Варто відзначити, що і в Нідерландах і у Великій Британії перемогли так звані євроскептики. Отже, не дивлячись на те, що влада цих країн запевняє у підтримці України на шляху її інтеграції до ЄС і проведенні реформ, все ж викликають занепокоєння можливі зміни в настроях виборців європейських країн.

Окрім цього варто звернути увагу на політичні процеси у Франції та Італії. Як інформують ЗМІ, симпатії французького електорату до відверто проросійських політиків і референдум в Італії, який нещодавно відбувся,   доводять, що пересічних європейців не влаштовує сьогоднішня політика офіційного Брюсселя. Європейців все більше цікавлять  внутрішні проблеми і вони віддають перевагу популістам з надією, що вони виправлять помилки нинішньої влади. Популісти, щоб заручитися підтримкою більшої кількості виборців, нерідко спекулюють на таких гострих темах, як скасування санкцій щодо Росії, закриття кордонів від біженців, та й взагалі закриття кордонів від нових країн ЄС. Наслідком наростання подібних настроїв може статися так, що після президентських виборів Францію очолить проросійський політик, а в Італії набере вагу рішення скасування санкції проти РФ.

Аналіз розвитку внутрішньополітичної ситуації свідчить, що в Європі все більше наростають ультраправі настрої, що підривають згуртованість регіону. За даними агентства Bloomberg, майже 58% опитаних аналітиків, економістів і стратегів вважають непередбачуваність виборів в ЄС основним ризиком для світової стабільності в 2017 році. Ці вибори викликають навіть більше побоювань, ніж можлива неоднозначна зовнішня політика обраного президента США Д. Трампа або поведінка Кремля.

За інформацією ЗМІ, найбільш активізувалися євроскептики у Франції та Італії. Зокрема, 4 грудня в Італії відбувся конституційний референдум, за результатами якого чинний прем'єр М. Ренці подав у відставку. Ініціатива уряду, винесена на всенародне голосування, зазнала нищівної поразки з перевагою майже в 20% голосів «проти».

Як зазначив експерт О. Городецький, очевидно, що політична криза, спровокована результатами референдуму, матиме наслідки для ЄС і, як це не дивно і для України. (https://tsn.ua/blogi/themes/politics/referendum-v-italiyi-naslidki-dlya-ukrayini-ta-yevropi-820649.html - 2016. - 17.12).

Так, проти проведення конституційної реформи виступили політичні партії опозиції: «Ліга Півночі», «Рух п'яти зірок», «Брати Італії», а також крайні праві та крайні ліві, тобто всі партії, які традиційно виступають за зближення з Росією. Вони виступили не стільки проти конституційної реформи, скільки проти діючого уряду Ренці. Тобто, волевиявлення мало стати механізмом зміни уряду, що, власне, і сталося. Їхніми аргументами були: цю реформу пропонує уряд із «сумнівною легітимністю», оскільки, виборчий закон, за яким він прийшов до влади, визнаний неконституційним; реформа недостатньо зменшує фінансування управлінського апарату; реформа посилює централізацію управлінських процесів, зменшуючи автономію регіонів; реформа зменшує дієвість системи противаг і може призвести до монополізації влади однією партією, яка не має підтримки більшості населення. Як результат, при дуже високій явці (68,48%), перемогли противники урядової реформи (59,11% – «проти», 40,89% – «за»).

На думку експертів, результати голосування засвідчують зміну настроїв італійського електорату: все більшої підтримки набирають популісти та різношерсті євроскептики. Розчарування простих людей неефективною європейською політикою, погіршенням рівня життя та міграційною кризою, вилилося у високий результат голосів «проти» урядової ініціативи.

Негативним є те, що популізм та бажання швидких та простих рішень для складних проблем стає все більш поширеним явищем поміж простих італійців. Їм все активніше нав’язують думку, що відмова від євро, вихід з ЄС, збільшення співпраці з Росією – є найкращий рецепт швидкого покращення добробуту. Натомість, необхідність глибоких структурних реформ з віддаленими наслідками – не сприймається.

Проте, результати референдуму не означають, що такі партії однозначно прийдуть до влади на майбутніх парламентських виборах. Водночас слід мати на увазі, що за умови створення коаліції, шанси прихильних до Росії політиків прийти до влади можуть значно зрости. Крім того, в Росії уважно слідкують за ситуацією і будуть всіляко сприяти такому, принаймні ситуативному, об'єднанню. З огляду на це результати референдуму та відставка Ренці є тривожним сигналом і для України, в першу чергу, у її протистоянні з Росією. Адже уряд Ренці, незважаючи на проросійські настрої італійців, завжди послідовно заявляв про підтримку України, збереження європейських санкцій проти Росії.

Щоправда новий уряд формує та ж сама правляча Демократична партія і тому варто сподіватись на продовження цієї політики принаймні до чергових виборів 2018 року. Але у разі дочасних виборів є ризик, що ситуація може змінитися не на користь України.

На думку експертів, в Україні це розуміють і представники влади мають змогу збільшувати нашу присутність в Італії, в першу чергу, інформаційно, розширивши двосторонні економічні та культурні зв'язки. Але найбільш дієвим фактором є ефективність реформ в самій Україні: боротьба з корупцією, створення зрозумілих та прозорих правил гри.

Змінюється ситуація не на користь України у Франції, де мають значну підтримку проросійські політичні сили. Як інформують ЗМІ, пішов у відставку прем'єр Франції М. Вальс. На посаді його замінив вже колишній глава МВС Франції Б. Казнєв. М. Вальс висунув свою кандидатуру на президентські вибори від «соціалістів», так як рейтинг нинішнього президента Франсуа Олланда невисокий та сам він відмовився боротись за президентську посаду вдруге. Щоправда, як показують соціологічні дослідження, підтримка Вальсу теж невисока. Зокрема, за даними соцопитування Harris Interactivе, переможець праймеріз французьких правих і центристів екс-прем'єр Франсуа Фійон в другому турі президентських виборів обійде лідера партії «Національний фронт» М. Ле Пен. За Фійона готові проголосувати 26%, за Ле Пен – 24%. У М. Вальса – всього 9%, але експерти радять не поспішати з висновками: після праймеріз «Соціалістичної партії» 22 і 29 січня рейтинг Вальса ще може вирости, якщо він їх виграє і  якщо з гонки свої кандидатури знімуть центрист Ф. Байру (який може розраховувати лише на 6%) і колишній міністр економіки Е. Макрон (у нього за соцопитуваннями 14%). В такому випадку Вальс зможе подолати бар'єр в 20%. При чому він не виключає на виборах перемогу навіть М. Ле Пен.

В Україні знають М. Ле Пен як симпатика Росії. Вона неодноразово виступала за скасування санкцій проти Росії, вихід Франції з НАТО, формування військового альянсу з Москвою. М. Ле Пен просила у Росії грошей на вибори, а в 2014-му «Національний фронт» отримав кредит у Першого Чесько-Російського банку. При цьому і у французьких виборців вона користується популярністю. «Дуже багато у Франції хочуть голосувати за Марін Ле Пен. Їм здається, що вона говорить правду, що вона – активна і сильна жінка. Вона буде набирати дуже багато голосів на президентських виборах. Але я сподіваюся, що інші політики також працюватимуть над тим , щоб пояснити, що може означати її перемога», – зазначив С. Вессей, доктор політичних наук, професор російських і радянських досліджень в Ренському університеті. (http://www.segodnya.ua/politics/pnews/smena-premerov-kak-rokirovki-vo-francii-i-italii-povliyayut-na-dialog-s-ukrainoy-i-rf-778554.html – 2016. – 13.12).

Головний противник Ле Пен Ф. Фійон також вважається проросійським політиком. «Фійон був 5 років прем'єром під час президентства Саркозі, коли Путін був офіційно прем'єром. Вони з тих пір підтримують хороші відносини. Фійон той, хто продав російській державі місце, щоб побудувати новий храм біля Ейфелевої вежі (російський православний духовно-культурний центр на паризькій набережній Бранлі). Фійон був прем'єром Саркозі, коли той продав «Містралі» Росії. Мені здається, він просто не розуміє, хто такий Путін і в чому особливості сучасного російського режиму», – наголосив С. Вессей.

За його словами, за Фійона голосуватимуть прихильники «демократичного правого руху» і консерватори. Його електорат більш освічений, ніж у Ле Пен. На відміну від Ле Пен, Фійон не агітує за вихід Франції з ЄС і з євро, але він теж вважає, що Франція повинна бути союзником Росії, щоб боротися з Ісламською Державою і для нього, «українського питання», швидше за все, не існує.

Варто звернути увагу і на місцеві вибори у Франції де зростає вплив проросійських сил. Щоправда не варто драматизувати ситуацію, адже високий рейтинг цих сил в першому турі виборів виявився скромнішим у другому.

За інформацією ЗМІ, у першому турі регіональних виборів 6 грудня, за «Національний фронт» проголосували близько 30% виборців. Крайні праві обійшли дві традиційні французькі партії – республіканців на чолі з Н. Саркозі і Соцпартію, представником якої є президент Франсуа Олланд - і набрали найбільше число голосів в шести регіонах. Про це свідчать дані екзитполів (http://patrioty.org.ua/politic/druzi-putina-zakhopliuiut-frantsiiu-partiia-marin-le-pen-peremohla-na-rehionalnykh-vyborakh-146217.html – 2016. – 11.12).

Зокрема,список Нацфронту в північному регіоні Нор-Па-де-Кале – Пікардія набрав 43% голосів. Республіканці в цьому регіоні отримали 24%, Соцпартія – 18%, решта ліві партії – 10%. «Це прекрасний результат, який ми приймаємо зі смиренням, усвідомлюючи складність ситуації і з глибоким почуттям відповідальності», – заявила М. Ле Пен.

За даними екзитполів, в регіоні Прованс-Альпи-Лазурний берег за ультранаціоналістів проголосували 41,7% виборців, за республіканців – 24,5%, за соціалістів – близько 18%. Нацфронт також вийшов на перше місце в регіонах Ельзас-Шампань-Арденни-Лотарингія, Південні Піренеї-Лангедок- Руссільон, Бургундія-Франш-Конте, Центр-Долина Луари.

Проте в другому турі виборів 14 грудня ситуація змінилась не на користь Нацфронту. Країну практично порівну поділили між собою республіканці і соціалісти. Республіканська партія святкувала перемогу в 7 регіонах, ліві сили пройшли в 5. На Корсиці вибори виграли місцеві націоналісти з СДН. «Національний Фронт», який виграв перший тур виборів одним тижнем раніше, не зміг перемогти у жодному регіоні. Республіканці отримали 41%, Соціалістична партія Олланда – 29.14%, а за партію М. Ле Пен віддали свій голос 27.36% французів.

Проте, на думку експертів, незважаючи на повний програш у другому турі, не можна однозначно назвати результати виборів крахом «Національного Фронту». М. Ле Пен все ж покращила свою статистику в порівнянні з 2012 роком. Тоді, на президентських виборах за неї віддали свої голоси 6,4 мільйонів французів. 14 грудня 2016 р. партія Ле Пен отримала
6,6 мільйонів голосів. Це свідчить про повільне, але впевнене зростання симпатій французького населення до правої партії.

Однією з основних причин поразки «Національного Фронту» є ситуативна коаліція між республіканцями Сарказі та соціалістами Олланда у другому турі. Соціалісти зняли своїх кандидатів у регіоні Нор-Па-де-Кале – Пікардії, де в першому турі впевнено перемогла М. Ле Пен, яка набрала 40,6% голосів і в регіоні Прованс – Альпи – Лазурний берег, де перший номер у списку «Нацфронту» – 26 -річна Маріон Марешаль-Ле Пен набрала 41,2%. Після відмови від виборчої гонки кандидатів від соціалістичної партії, республіканці здобули впевнену перемогу в цих регіонах – К. Бертран набрав 57,2% в окрузі, де балотуваласяся М. Ле Пен, а К. Естрозі обійшов Маріон Марешаль-Ле Пен, набравши 54,8%.

Загальна картина результатів виборів говорить про те, що французький електорат схильний вибирати між трьома силами – соціалістом Олландом, центристом Саркозі та правою партією М. Ле Пен. Результати першого туру показали, що «Нацфронт» має стійку, постійно зростаючу базу шанувальників, яку стає все важче обійти конкурентам.

Проте деякі політики вважають, що побоювання в Україні щодо майбутньої політики Франції щодо України перебільшені. Зокрема,  колишній французький посол у Києві Ж. Фор зазначив, що побоювання українців через близькі президентські вибори у Франції, зокрема через те, що кандидат від партії «Республіканці» відвертий москвофіл Ф. Фійон має високі шанси очолити державу, є перебільшеними.

За його словами, президентські вибори у Франції заплановані на травень 2017 року і кандидати, в переліку яких є і Ф. Фійон, мають ще п’ять місяців, щоб обґрунтувати свої програми, надати французьким виборцям свою аргументацію з усіх гострих питань, зокрема й міжнародної політики, відносин із Росією, майбутнього Європейського Союзу.

На його думку, не варто судити лише за намірами, а потрібно звертати увагу на політичний шлях пана Фійона. Він належить до когорти ґоллістів, котрі відомі як непримиренні захисники незалежної французької позиції.

Жак Фор також зазначив, що політика Франції та її європейських партнерів стосовно анексії Криму, збройної агресії проти України, себто конфлікту, створеного Росією, полягає в тому, що «ми на боці жертви, а не нападника. І жертва – це саме Україна, а не її супротивник».

Якою буде подальша ситуація у Франції і якою буде її майбутня політика щодо України можна прогнозувати, але несподіванки можливі. А поки що, як зазначається в дискусійній записці «Аудит зовнішньої політики: Україна-Франція» Інституту світової політики, Франція в своїй зовнішній політиці по відношенню до України коливається між двома варіантами: або створювати окремий напрямок, або включити її в зовнішню політику по відношенню до Росії. Позиція Франції щодо російсько-української проблеми полягає в тому, що Париж розглядає Москву як конкурента ЄС на Сході, але як партнера на Півдні. «Через конфлікт в Україні підхід «Росія насамперед» був поставлений під серйозний сумнів, але теракти в Парижі і Брюсселі, а також криза біженців, змістили фокус громадської думки в напрямку сирійського конфлікту», – йдеться в дискусійній записці.

Не варто також забувати, що Франція  учасник переговорів в «нормандському форматі». Від результату президентських виборів буде залежати, хто буде представляти Францію за столом переговорів по Україні. У разі приходу до влади проросійського політика на зміну нинішньому міністру закордонних справ Ж-М. Еро може прийти такий же проросійський дипломат, який підтримуватиме Росію. «Для України зараз, перш за все, важливо налагодити зв'язки з командами тих кандидатів, які лідирують у Франції. Щоб не вийшло так, як із США. Україна тут повинна діяти на випередження, налагоджувати контакти і доносити свою позицію щодо врегулювання конфлікту на Донбасі», – зазначила заступник директора Інституту світової політики К. Зарембо.

Тим більше, що Росія активізує свою пропагандистську діяльність в країнах Євросоюзу. Як інформують ЗМІ, Російська Федерація збільшує активність у Франції напередодні виборів. Зокрема, телеканал Russia Today отримає 1,22 млрд рублів (близько 500 млн грн) для запуску мовлення французькою в 2017 році. Про це повідомила народний депутат І. Фріз на своїй сторінці у Facebook.

За її словами, розмір субсидії RT у 2017 році виросте до 18,74 млрд рублів, а збільшення фінансування відбудеться за ініціативою уряду, поправку внесли до другого читання бюджету. «Отже, в Кремлі вважають, що підвищення інформаційного впливу на населення Франції напередодні виборів є одним з пріоритетних питань ... В 2014 році запуск французького мовлення RT було відкладено. Нинішня активність Кремля – це намагання втрутитися у виборчий процес та вплинути на результати волевиявлення громадян Франції. Таким чином, Росія отримає новий інструмент для своїх спроб руйнації Європейського Союзу. Немає сумніву у тому, що RT буде пропагувати повторення у Франції Brexit, зупинку розширення ЄС на Схід, розхитування НАТО зсередини, відмову від продовження санкцій проти Росії», – зазначила І. Фріз (http://www.unn.com.ua/uk/news/1627291-kreml-namagayetsya-vtrutitisya-u-vibori-v-frantsiyi-nardep – 2016. – 14.12).

На її думку, це дуже великий виклик для всіх європейців – і в ЄС, і поза його межами. «Однак, чим більше Москва буде втручатися у внутрішні справи ЄС, тим більший буде опір. Рамкові документи по протидії російській інформаційній агресії вже прийняті Європарламентом. Тепер будуть і практичні кроки. Україні сьогодні потрібно тримати інформаційний фронт разом із Євросоюзом. Це мають бути узгоджені дії, адже загроза, у вигляді Росії, у нас одна на всіх», – наголосила народний депутат.

До того ж, багато в чому позиція Франції та Італії буде залежати від зовнішньої політики Адміністрації Д. Трампа і його позиції щодо санкцій проти Росії. США і ЄС вже прийняли рішення про продовження антиросійських санкцій ще на півроку – до кінця червня. «Якщо потім Трамп послабить санкції проти Росії, ЄС буде досить складно продовжити їх в односторонньому порядку», – заявив Р. Алькар, старший аналітик Трансатлантичної програми Інституту міжнародних відносин (Istituto Affari Internazionali / IAI, Рим, Італія).

Тим часом російські пропагандисти активувались і в Німеччині. Як відзначають експерти, двозначна позиція Трампа і прогнозований прихід до влади у Франції «друзів Путіна» надихають останнього іти до кінця у своїй агресивній політиці. Тепер у приціл росіян потрапила Німеччина, де так багато прибічників В. Путіна, яких не влаштовує поміркована А. Меркель. Висновок очевидний – треба її прибрати. Тим більше американський та французький виборчий досвід надихає прибічників В. Путіна.

За словами фахівця з російської пропаганди в Європі Я. Янда, це добре усвідомлюють і в ЄС. Він впевнений, що Росія розгорне безпрецедентну інформаційну кампанію проти А. Меркель перед виборами до німецького Бундестагу в 2017 році. Про це також йдеться на сторінках німецького таблоїду Bild, де чеський аналітик розповів, чого Німеччині та її теперішньому федеральному канцлеру варто очікувати від Росії і як президент Путін спробує не допустити переобрання Меркель. «Згідно з моїми очікуваннями, від Росії слід чекати двох видів «нападів», – заявив експерт. (patrioty.org.ua/politic/frantsiia-maizhe-v-kysheni-zalyshylos-vziaty-nimechchynu-putin-sprobuie-zavadyty-pereobranniu-merkel-146363.html – 2016. – 12.12).

На його думку, це будуть звичайні кібератаки, на зразок тих, з якими зіткнулися в компанії Telecom. Їхня мета полягає в завданні збитку і створенні у жителів Німеччини почуття, ніби уряд не може їх захистити. А також будуть цілеспрямовані атаки на людей, які виступають проти агресії Росії, зокрема на А. Меркель. «Отже, варто чекати атак хакерів на особисті е-мейл акаунти політиків партії «Християнсько-демократичний союз» (ХДС) та їх родичів», – наголосив Я. Янда.

За його словами, варто очікувати великомасштабної дезінформаційної кампанії проти канцлера Меркель. Будуть зроблені спроби підірвати її легітимність на різних рівнях. «Так, все погане, що відбувається в Німеччині у зв'язку з хвилею імміграції, буде представлено як особистий провал Меркель. В результаті на основі її політики будуть змодельовані найгірші сценарії. Також кампанія матиме на меті виставити Меркель не зовсім чесною людиною і переконати суспільство в тому, що їй не можна довіряти», – підкреслив експерт.

Разом з тим Україна має бути готова до того, що європейська політична еліта як нова, так і та що тепер при владі, буде пом’якшувати стосунки з Росією. Тривала криза у відносинах мало кого на Заході влаштовує. Уже зараз лунають подібні заяви. Зокрема, як зазначила  представник ЄС з питань зовнішньої політики і безпеки Ф. Могеріні, ЄС готовий працювати з командою наступного президента США, однак не виключає, що в окремих випадках можливе об’єднання з РФ з метою протистояти рішенням американської адміністрації. «Ми готові до взаємодії, заснованій на аналізі того, де наші інтереси співпадають. Гадаю, що у переліку глобальних і регіональних конфліктів і викликів ми знайдемо багато таких, де наші інтереси розходяться, або таких, де ми могли б виробити спільний підхід» – заявила Ф. Могеріні  (http://www.eurointegration.com.ua/news/2016/12/15/
7058920/ – 2016. – 15.12).

При цьому вона припустила можливість ситуацій, коли ЄС міг би об’єднати зусилля з Росією у разі негативних кроків адміністрації Трампа. «Можна знайти питання, в яких я не здивуюся побачити європейців і росіян по один бік», – зазначила вона.

Пані Могеріні вважає, що спільні інтереси у ЄС і РФ можуть бути насамперед у питанні дотримання домовленостей з ядерної угоди з Іраном, порушити які, можливо, захоче Трамп після офіційного вступу на посаду. За її словами, такі дії американського лідера можуть викликати невдоволення Росії, оскільки президент РФ В. Путін доклав зусиль для того, щоб угода відбулася.

При цьому Могеріні наголосила, що Іран може бути не єдиним питанням, в якому можлива взаємодія РФ і ЄС. В той же час вона анонсувала продовження санкцій проти РФ через Україну.

Ще недавно Могеріні заявляла, що агресія РФ проти України є порушенням принципів ОБСЄ та норм міжнародного права. «Незаконна анексія Росією Криму і дії по дестабілізації в Східній Україні є кричущим порушенням принципів ОБСЄ і міжнародного права», – зазначила Могеріні (http://www.eurointegration.com.ua/news/2016/12/8/7058644/ – 2016. – 08.12).

Вона також наголосила на тому, що Європейський Союз не визнає анексію Кримуі продовжуватиме закликати повернути півострів Україні. «Крім того, ми будемо продовжувати закликати до дотримання припинення вогню на сході України і повного виконання Мінських угод всіма сторонами», – запевнила  представник ЄС.

Отже, на фоні змін політичної еліти в ЄС важко спрогнозувати перспективи взаємовідносин України з ЄС. Тим більше нині діючі політики більше обіцяють, але єдності в їх діях не так багато, на що сподіваються українці. Остаточно не ратифікована угода про асоціацію з ЄС, постійно відкладається надання українцям безвізового режиму тощо. При цьому постійно висуваються нові умови. Проте все ж є сподівання, що Україна зможе досягти поставленої мети щодо ЄС, але це буде не так швидко як сподівались.

 

Потіха А. Перспективи відносин України з країнами Заходу в умовах зміни політичних еліт в Європі  [Електронний ресурс] / А. Потіха // Україна: події, факти, коментарі. – 2016. – № 24. – С. 12–19. – Режим доступу: http://nbuviap.gov.ua/images/ukraine/2016/ukr24.pdf. – Назва з екрану.