Н. Тарасенко, мол. наук. співроб. СІАЗ НБУВ

Надія Савченко: еволюція політичного образу

 

Постать Н. Савченко – найвідомішої з українських військовополонених, що проявила мужність, незламність, патріотизм і була визволена з російської в’язниці завдяки безпрецедентній підтримці української та світової громадськості, перебуває у центрі уваги вже кілька років. У травні 2016 р. Н. Савченко була людиною з найбільшим репутаційним капіталом у країні та користувалася найвищою довірою серед громадян України. Соціологи заміряли її президентський рейтинг, експерти оцінювали політичні перспективи, партійні лідери намагалися залучити на свою користь її рейтинг.

Після повернення в Україну Н. Савченко наголошувала, що відводить собі півроку, щоб або закріпитися в політиці, або піти геть. При цьому одні її називали «троянським конем», критикували за заяви, що лунають в унісон російській позиції та суперечать національним інтересам. Інші закликали не звертати увагу на її заяви, мовляв після полону їй потрібен час, щоб адаптуватися до реалій.

Ще влітку Н. Савченко повідомила, що буде балотуватися на пост президента. І навіть представила свій варіант конституційної реформи, який викликав багато критики. Однак набагато більше уваги отримали заяви Н. Савченко, які стосуються Донбасу. Головним її меседжем було якнайшвидше припинення війни, що, в принципі, збігається з настроями більшості українців. Адже не секрет, що значна частина країни, в першу чергу Схід і Південь втомилися від війни, тому радо відгукуються на будь-які обіцянки закінчити її в будь-який спосіб. Утім шляхи до миру, пропоновані Н. Савченко, викликали запеклі суперечки та не були сприйняті суспільством. Зокрема, вона заявляла про необхідність взаємно вибачитися сторонам, які воюють, наполягала на початку прямих переговорів між Києвом і керівництвом «ДНР» і «ЛНР», говорила про те, що вже побувала як миротворець у Донецьку.

За півроку Н. Савченко так і не знайшла однодумців серед ключових гравців у політикумі чи колег у ВР. Ніхто з депутатів, навіть з фракції «Батьківщина», не підтримав екс-полонянку своєю присутністю під Адміністрацією Президента, куди Н. Савченко прийшла разом з родичами українських військовополонених вимагати прискорення звільнення в’язнів. Окремо від партії «Батьківщина» і всупереч її позиції Н. Савченко взяла участь в акції протесту вкладників банку «Михайлівський» під будівлею НБУ під прапорами партії «За життя». Крім того, врозріз з однопартійцями звучав ряд заяв Н. Савченко, через які фракція «Батьківщини» неодноразово змушена була заявляти, що Н. Савченко діє самостійно й не погоджує свої заяви з ними.

Протягом останнього часу Н. Савченко встигла також неодноразово шокувати й розчарувати простих українців. Зокрема, широкого розголосу набула ситуація, що склалася у результаті розіграшу журналістів проекту «Гроші» телеканалу «1+1», які від імені сепаратистів запропонували Н. Савченко допомогти відкрити представництво «ЛДНР» у Києві. Спочатку їй подзвонив журналіст, який повідомив, що дзвонить з Донецька за дорученням О. Захарченка. Він пояснив, що сепаратисти мають у Києві широку агентурну мережу і готові співпрацювати з Н. Савченко. Потім журналіст запитав, чи можна дати її номер людині сепаратистів у столиці. Нардеп відразу погодилася.

Пізніше їй подзвонив нібито від імені «ДНР» професійний актор, який заявив, що працює в Києві під прикриттям. Журналісти відзначають, що Н. Савченко розмовляла зі «шпигуном» прямо із сесійної зали парламенту. Вона сказала, що о 14:00 сесія закінчиться і погодилася зустрітися в кафе, попередивши, що може трохи запізнитися. На зустрічі провокатор запропонував Н. Савченко відкрити посольство «ЛДНР» в Києві під прикриттям культурного центру.

«Юридично це в принципі неможливо», – відповіла нардеп, але пообіцяла пошукати людину, яка зможе допомогти з цим проектом. Н. Савченко назвала цей проект «За мир». Вона запевнила, що він повинен початися на релігійні свята. Пізніше Н. Савченко передала привіт О. Захарченку. «Саші привіт великий ... Скажіть, що було б добре 23 зустрітися у Мінську», – сказала Надія (http://fast24news.ru/zakat-zvezdy-savchenko-ot-geroya-do-agenta-kremlya/).

Ключовим моментом, який остаточно розвіяв завищені очікування суспільства щодо Н. Савченко, змінивши їх на розчарування та шквал критики, стала таємна зустріч політика з лідерами самопроголошених «ДНР» і «ЛНР» О. Захарченком та І. Плотницким у Мінську 7 грудня. Після того як інформація про це просочилася в ЗМІ, її підтвердили і самі бойовики, і представники Кремля. І вони, і сама Н. Савченко назвали зустріч такою, що пройшла в рамках тристороннього мінського формату, адже на ній були представники «трьох сторін»: так званих ДНР/ЛНР, Росії та України.

Прес-секретар президента РФ В. Путіна Д. Пєсков заявив, що «з російської сторони завжди була готовність розмовляти з тими, хто бажає такого діалогу. Ким би він не був». На думку міністра закордонних справ РФ С. Лаврова, подібні переговори могли б принести конкретний результат за умови, що Президент і уряд України додадуть значення «подібним контактам».

Н. Савченко підтвердила зустріч з ватажками «ДНР» і «ЛНР» на брифінгу на Софійській площі в Києві. За її словами, зустріч була «спрямована на те, щоб посилити мінський формат і зробити його більш дієвим найближчим часом». Вона також заявила, що буде і далі зустрічатися «з ким треба і скільки треба, якщо потрібно – з самим чортом». При цьому нардеп зазначила, що співпрацює з СБУ і МЗС у рамках закону.

Водночас радник голови СБУ Ю. Тандем у коментарях пресі заявив, що поїздка Н. Савченко в Мінськ не була узгоджена з його відомством. «Дійсно, СБУ має контакти і з Н. Савченко, і з її сестрою, Вірою. Але ми не були повідомлені про цю поїздку. У даному випадку ця поїздка не узгоджувалася ні з Адміністрацією Президента, ні з українськими спецслужбами, ні з МЗС», – запевнив Ю. Тандем. Він також повідомив, що Н. Савченко після зустрічі у Мінську допитали в СБУ як свідка.

Те, що зустріч не носила формату мінських переговорів, підтвердили й у тристоронній контактній групі. На цьому наголосила речник представника України в тристоронній контактній групі Л. Кучми Д. Оліфер.

Натомість колишній представник України на переговорах у Мінську Р. Безсмертний заявив, що Кремль використовує Н. Савченко, щоб створити альтернативу чинному мінському формату – такий собі «Мінськ-3». «Розпочалася чергова фаза реанімації “Мінська”. Я назвав би цю операцію “Мінськ-3”. І коли вже було зрозуміло, що ситуація і роль “Мінська” і “нормандської четвірки” у процесі згасає, їх ледь-ледь утримують на сьогодні, то в цей процес включені нові фігури на шаховій дошці», – констатував Р. Безсмертний.

На думку Президента України П. Порошенка, переговори народного депутата фракції «Батьківщина» Н. Савченко з ватажками так званих ДНР та ЛНР О. Захарченком та І. Плотницьким не несуть користі ні їй самій, ні Україні. «Мені дуже шкода, адже ця людина пройшла великі випробування, і я думаю, що такі кроки не несуть користі ні їй, ні країні», – сказав П. Порошенко під час поїздки в Івано-Франківську область, відповідаючи на запитання журналістів щодо таких переговорів (http://ukr.segodnya.ua/politics/pnews/poroshenko-prokommentiroval-peregovory-savchenko-glavaryami-boevikov-mne-ochen-zhal-779461.html).

Факт зустрічі народного депутата з самопроголошеними лідерами «ЛНР» і «ДНР» викликав широкий громадський та політичний резонанс. Переважна більшість оцінок з цього приводу зводилася до того, що подібні переговори сприяють легітимізації самопроголошених формувань і є неприйнятними.

«Під час переговорів “нормандської четвірки” у Берліні однією з позицій України було розформування псевдоструктур “влади” в окупованому Донбасі на чолі з Захарченком і Плотницьким. А тим часом Савченко, навпаки, займається легітимізацією самопроголошенців», – написала в Facebook політолог О. Яхно (http://antikor.com.ua/articles/141360-kakoe_budushchee_hdet_nadehdu_savchenko_v_ukraine__mnenie_ekspertov).

Що б не озвучувала на публіці сама Н. Савченко та інші учасники зустрічі, як би не прагнула колишня льотчиця очолити будь-які переговори в такому форматі, у неї немає для цього достатніх повноважень, відзначає колишній генконсул України в Стамбулі, дипломат Б. Яременко (http://patrioty.org.ua/blogs/khto-stoit-za-savchenko-i-choho-vona-khoche-dosiahty-v-ukrainsko-rosiiskykh-vidnosynakh--eksperty-146627.html).

Переговорна група для мінських угод формується Президентом України, говорить він, а це значить, що, або Н. Савченко повинна мати відповідне доручення від Президента, щоб представляти там Україну, або вона робить замах на конституційні повноваження Президента України. Спроби підв’язати цю зустріч під мінський формат теж не відповідають дійсності, переконаний дипломат, адже тристороння зустріч має на увазі участь міжнародних спостерігачів – ОБСЄ, які в цих переговорах участі не брали.

«Для того, щоб це був повноцінний переговорний формат, там повинен бути уповноважений представник України, уповноважений представник РФ і уповноважений представник ОБСЄ. Так звані ЛНР і ДНР не беруть участі в переговорах як повноцінна сторона. І це показує, що Н. Савченко або не розуміє, про що вона говорить, або вводить в оману українське суспільство», – пояснює Б. Яременко.

Водночас, як вважає народний депутат Р. Сольвар, дії Н. Савченко не можуть бути розцінені як її власна ініціатива в особистих політичних чи будь-яких інших цілях, оскільки російські спецслужби (О. Захарченка і І. Плотницького на зустріч із Н. Савченко привезли саме співробітники ФСБ Росії) з доброї волі ні з ким на контакт не йдуть. Натомість, на його думку, організатори зустрічі у Мінську переслідують зовсім інші цілі (http://blogs.korrespondent.net/blog/politics/3786259/).

Нещодавно в пресі з’явилася інформація, буцімто Н. Савченко зустрічається з родинами полонених, запевняючи їх, що українська влада нічого не робить для звільнення заручників, закликає тиснути на президента та напряму домовлятися з бойовиками в обхід офіційних представників України в Мінську. Ставка на сім’ї заручників не може не спрацювати, адже останніх дуже легко мобілізувати, вони ладні на все, аби тільки допомогти своїм рідним. Завдання Н. Савченко – переконати цих людей, що їх рідних можна врятувати з полону виключно через прямі контакти з бойовиками ОРДЛО. І не буде великої несподіванки, якщо Москва погодить такий обмін між бойовиками та групою українських громадян на чолі з Н. Савченко в обхід офіційного Києва. У такому разі ми отримаємо прецедент з багатьма важливими наслідками.

По-перше, це продемонструє, що всі складні проблеми з окупованими територіями найкраще вирішувати з ними безпосередньо, тобто мова йде про апробацію все того ж прямого діалогу з «ДНР/ЛНР», який, у результаті, зводиться до визнання факту громадянської війни в Україні.

По-друге, таким жестом Росія покаже, що ефективно вирішувати проблеми конфлікту на Донбасі можна без участі інститутів української влади та їх представників, які займають непорушну позицію щодо агресора та яких підтримує міжнародна спільнота. Це автоматично делегітимує офіційний Київ у процесі врегулювання конфлікту на Сході країни.

Урешті-решт, Москва хоче продемонструвати, що готова вирішувати конфлікт лише з тими, кого сама призначить повноважними від України. І, на превеликий жаль, на роль таких повноважних у нас відгукується дедалі більше політиків, в тому числі тих, яких ще вчора самих рятували з російської в’язниці.

«Поведінка Н. Савченко після звільнення з російської в’язниці не дає однозначної відповіді на просте запитання: вона – авантюристка чи “консерва” ФСБ (“законсервований агент”)?», – відзначає журналіст С. Руденко у статті для DW (http://www.dw.com/uk/коментар-соло-для-надії-або-навіщо-савченко-зустрічалася-з-лідерами-лнр-і-днр/a-36747293). За півроку після повернення в Україну вона дивовижним чином зуміла втратити народну довіру. Реверанси вбік лідерів «ДНР» і «ЛНР», заяви про всепрощення, спроби налагодити діалог з бойовиками викликали та продовжують викликати подив в українців, констатує журналіст.

За останні два місяці Н. Савченко двічі відверто підігравала господареві Кремля, йдеться в статті. Перший раз, коли вона прилетіла в Москву на суд над українцями М. Карпюком і С. Клихом. Другий, – сівши за стіл переговорів з І. Плотницьким та О. Захарченком у Мінську. У першому випадку з оточення В. Путіна лунали заяви, що Н. Савченко – вільна людина, може спокійно пересуватися по Російській Федерації. У другому, – Кремлю вдалося організувати переговори народного депутата з тими, кого в Україні називають терористами.

Для російського президента переговори Н. Савченко з лідерами «ЛНР» і «ДНР» – спроба продемонструвати, що конфлікт в Луганській та Донецькій областях – внутрішній. Нібито Н. Савченко – українська сторона, а І. Плотницький та О. Захарченко – представники «ополченців», і вони домовляються між собою про майбутнє Донбасу. Росія, таким чином, виглядає непричетною до конфлікту.

Сама Н. Савченко пояснює свою поведінку бажанням звільнити з полону українських заручників і припинити війну на Донбасі. Це завдання виглядає майже неможливим для виконання, адже досі ні «нормандська четвірка», ні мінський формат і угоди, ні тиск Заходу не змогли «поламати» В. Путіна, а Н. Савченко – зможе?

На переконання С. Руденка, те, що відбувається зараз в Україні, – є ніщо інше, як уміле використання російськими спецслужбами Н. Савченко для досягнення своїх цілей. І поза будь-якими сумнівами, Н. Савченко це розуміє, будучи впевненою, що зможе втримати ситуацію під контролем і одержати те, що вона хоче. Схоже, вона свято вірить у те, що лише в її силах завершити війну на Донбасі. Про ціну питання поки що не йдеться.

За словами Б. Яременка, російська сторона розігрує нічим не обмежену волю Н. Савченко до дій, фактично, грає на її амбіції, на її егоїзм, на її переконання, що вона може вирішити ті проблеми, які не вирішувалися досі. Насправді ж це робиться з однією простою метою – вивести РФ з-під ударів і з-під критики (http://patrioty.org.ua/blogs/khto-stoit-za-savchenko-i-choho-vona-khoche-dosiahty-v-ukrainsko-rosiiskykh-vidnosynakh--eksperty-146627.html).

Такої ж точки зору дотримується політичний аналітик С. Постоловський. Переговори між Н. Савченко і терористами, на його думку, працюють на затвердження положення про те, що у всіх сторін цього конфлікту – рівні права.

«Москві важливо легітимізувати ватажків “ДНР/ЛНР” не тільки серед своїх прихильників. Набагато важливіше, щоб О. Захарченко та І. Плотницького сприймали на Заході та в Україні. Так, це може мати успіх як на Заході, так і серед громадян України. Зокрема, мова йде про жителів Сходу та Півдня, – підкреслює С. Постоловський. – Така активність Н. Савченко вказує на те, що Москва не має наміру найближчим часом розгортати широкомасштабний конфлікт на Сході, так як значно більших результатів можна досягти, використовуючи агентурну мережу на території України». Разом з тим він не заперечує, що Н. Савченко дійсно може робити все це щиро, і що насправді хоче допомогти полоненим українцям.

«Усе, що вона сьогодні робить, вписується в концепцію «мир за всяку ціну», – говорить С. Постоловський. Але, як би не старалися в Кремлі, цей план приречений, адже Україна вже заявила, що у Н. Савченко немає для цього повноважень, запевняє політолог К. Сазонов.

«Будь-яка легітимізація процесу “примирення” з лідерами бойовиків сьогодні приречена на невдачу. Хто б її не просував. Окремі народні депутати, європейські прихильники “примирення за рахунок України” і навіть президент під тиском зовнішніх гравців – усі ці спроби будуть поховані у Верховній Раді. Так звана “партія війни” доволі впливова, щоб не допустити капітуляції в будь-якому форматі. Ну а сценарій Кремля занадто очевидний, щоб його не помічати», – говорить експерт.

Як вважає відомий журналіст В. Портников, саме доказ того, що мова йде про внутрішньоукраїнський конфлікт, може стати приводом для пом’якшення або навіть скасування санкцій проти Росії. Це – головна мета російської дипломатії, оскільки 2017 р. є принциповим для долі цілого ряду державних компаній країни. Тому спілкування Н. Савченко з ватажками найманців – не для нас і не має на увазі створення нових політичних можливостей для самої Н. Савченко, констатує В. Портников. Він переконаний, що «Кремль, таким чином, створює пропагандистську можливість для нової американської адміністрації. Можливість сказати – ось, ви бачите, вони там без нас домовляються і навіть героїчна Надія в цьому бере участь. А тиск на Росію тільки шкодить цьому конструктивному процесу» (http://espreso.tv/article/2016/12/12/repetyciya_quotgromadyanskoyi_
viynyquot_navischo_rosiyi_peregovory_savchenko_z_terorystamy).

Журналіст припускає, що слова «ми не повинні бути заручниками амбіцій Києва» можуть бути вимовлені саме на тлі зусиль Н. Савченко. «Це сценарій, який Москва може запропонувати колишньому співробітнику штабу Д. Трампа К. Пейджу, який обговорює зі своїми російськими конфідентами саме скасування санкцій. Тому що у відповідь на побажання збереження обличчя нової адміністрації при скасуванні санкцій, К. Пейджу – або будь-якому іншому американському переговірнику з неясними повноваженнями – може бути запропонований саме такий хід подій. Але, для того, щоб сценарій почав здійснюватися на світлі, а не у тіні, Кремлю потрібні будуть гарантії готовності Заходу погодитися з тим, що Росія більше не сприймається як учасник конфлікту на Донбасі, виводиться за дужки. Тоді ми побачимо російську спецоперацію у всій красі і її учасники не будуть заперечувати своєї в ній участі», – прогнозує В. Портников.

Мета поїздки Н. Савченко в Мінськ на зустріч з ватажками «ДНР/ЛНР» полягає в тому, щоб довести Україні і всій світовій спільноті, що конфлікт на Донбасі – це не конфлікт з Росією, а конфлікт між українцями, погоджується політолог С. Таран. Кремлю потрібно зняти з себе санкції. І якщо Захід переконається, що конфлікт в Україні внутрішній, значить, РФ тут ні при чому і санкції можна знімати, говорить експерт (http://nv.ua/ukr/opinion/taran/chogo-domagajetsja-savchenko-324404.html).

Більш того, Росія мусить виходити зі складної ситуації, оскільки Донбас – вантаж. Його потрібно годувати, підтримувати, чого Москва робити не хоче. Кремль прагне перекласти цю ношу на шию Україні, причому на своїх умовах, тобто, шляхом визнання бойовиків політичними суб’єктами. Таким чином, Росія досягне відразу двох цілей: «спихне» Донбас і забезпечить довгі роки нестабільності в Україні.

«Н. Савченко – інструмент досягнення цих цілей. Вона каже, що з терористами потрібно вести прямі переговори, що мінський процес завжди був переговорами з терористами, а Росія в них мовчала. Ще трохи, і вона скаже, що Москва не має ніякого відношення до конфлікту на Сході, і сиділа вона не в російській в’язниці. Судячи з усього, саме це завдання стоїть перед Н. Савченко, і вона його намагається реалізувати. Російська сторона, напевно, зробить якісь кроки для посилення її позицій – звільнить частину заручників, наприклад. А Савченко це “продасть” як своє досягнення», – прогнозує С. Таран.

Президент Фонду національних стратегій політтехнолог Т. Березовець погоджується у своїх припущеннях, що саме Н. Савченко може отримати карт-бланш на звільнення українських заручників з рук терористів і виступити таким собі «лицарем на білому коні». Мовляв, вона змогла звільнити заручників, а офіційна влада – ні.

«Тепер зрозуміло, чому Росія зірвала обмін заручників, чому переговори, які вела українська дипломатія, не увінчалися успіхом. Адже, судячи з усього, саме Н. Савченко повинна виступити людиною, якій вдасться домовитися», – відзначає експерт. Виходячи з цього, він очікує, що найближчим часом Н. Савченко або сама поїде на Донбас, або лідери бойовиків заявлять, що досягли домовленостей і готові до обміну, а основна заслуга в цьому, мовляв, належить Н. Савченко.

«…Мова йде про реалізацію кремлівського плану, в якому українській льотчиці відведена вкрай непорядна роль. Судячи з вчинків Н. Савченко, можна зробити висновок, що план полягає в тому, щоб підключити родичів утримуваних на території окупованого Донбасу українців для тиску на владу», – переконаний Т. Березовець (http://nv.ua/ukr/opinion/berezovets/kremlivskij-plan-dlja-savchenko-322435.html).

Т. Березовець вважає, що поїздка народного депутата Н. Савченко до Мінська, де вона зустрічалася з ватажками «ДНР» і «ЛНР», по суті, є актом зради Батьківщині. Тому, на його думку, СБУ має порушити кримінальну справу, з льотчиці повинна бути знята депутатська недоторканність, а також видана постанова про її затримання та арешт.

Варто відзначити, що мінська зустріч Н. Савченко не залишилася непоміченою партією «Батьківщина», першим номером якої на парламентських виборах 2014 р. була льотчиця. На сайті політичної сили розміщено заяву, в якій «Батьківщина» наголошує на неприпустимості переговорів з «терористами і їх ватажками». У політсилі також повідомили, що «Надія Савченко недавно заявила про свою участь в новому політичному проекті. Вона не координує свої дії з фракцією і партією “Батьківщина”».

15 грудня фракція «Батьківщина» ухвалила рішення про виключення народного депутата Н. Савченко зі свого складу. Про це йдеться в офіційній заяві, опублікованій на сайті «Батьківщини» (http://ba.org.ua/zayava-frakci%D1%97-batkivshhina-shhodo-nadi%D1%97-savchenko/).

«Життя засвідчило, що принципи та політичні переконання Н. Савченко та “Батьківщини” не збігаються. Зокрема, “Батьківщина” виступає категорично проти будь-яких переговорів з терористами, проти амністії вбивць українців, проти легалізації бандугруповань на Донбасі. Надія вважає, “що державницька позиція України не є чітко визначеною та доведеною щодо застосування саме такої термінології”. Фракція “Батьківщина” обговорила з Н. Савченко всі ці обставини та прийняла рішення про її виключення зі складу фракції», – йдеться у повідомленні.

Виключивши Н. Савченко з фракції, «Батьківщина», проте, не стала ініціювати позбавлення її депутатського мандата, хоча такий крок вважав логічним, зокрема, директор Агентства моделювання ситуацій політолог В. Бала, який написав про це на своїй сторінці в Facebook. Крім того, на його думку, потрібно позбавити Надію звання Герой України, присвоєного  льотчиці Президентом П. Порошенком у березні 2015 р., коли вона перебувала в російській в’язниці.

Блогер М. Олешко зареєстрував на сайті Верховної Ради петицію про позбавлення Н. Савченко депутатського мандата. «Вона народний депутат. Вона не уповноважена вести переговори з Кремлем і їхніми маріонетками. І про те, що Надія з людиною Медведчука їздила в Мінськ і зустрічалася з терористами, ми дізнаємося не від неї, а з різних джерел... Нам агентів Кремля в Раді і так вистачає, і ще один агент, тільки в патріотичному соусі, нам не потрібен», – написав М. Олешко, закликавши інтернет-користувачів підтримати петицію. Поки що її підтримали лише 783 особи (https://itd.rada.gov.ua/services/Petitions?order=voice&sort=desc&is_sname=False&aname=published).

Тим часом сама Н. Савченко в телеефірі заявила, що не боїться навіть зняття депутатської недоторканності, рівно, як і постати перед судом при необхідності (http://patrioty.org.ua/blogs/khto-stoit-za-savchenko-i-choho-vona-khoche-dosiahty-v-ukrainsko-rosiiskykh-vidnosynakh--eksperty-146627.html).

Виключення Н. Савченко зі складу фракції «Батьківщина» у Верховній Раді автоматично поставило під питання статус Н. Савченко як члена української делегації у Парламентській асамблеї Ради Європи (ПАРЄ), оскільки формально вона втратила право займати місце представника цієї політсили в делегації. Попри застереження щодо негативного впливу такого рішення на міжнародний імідж України, 22 грудня Верховна Рада проголосувала за виключення Н. Савченко з української делегації в ПАРЄ. За відповідне рішення проголосували 237 народних депутатів. Як повідомила народний депутат з БПП С. Заліщук, Н. Савченко самостійно написала заяву про вихід з української делегації ПАРЄ. «Насправді Н. Савченко написала заяву про те, що вона хоче вийти з ПАРЄ і взяти участь в Парламентській Асамблеї ОБСЄ. Грунтуючись тільки на цій заяві, парламент прийняв це рішення постановою. Тут не було конфліктного моменту. Це не те, що парламент України позбавив Н. Савченко членства в ПАРЄ через її позиції», – пояснила С. Заліщук (http://nv.ua/ukr/ukraine/politics/zajavu-pro-vihid-z-delegatsiji-parje-savchenko-napisala-samostijno-zalishchuk-342841.html).

У постанові Верховної Ради пояснюється, що Н. Савченко була обрана позаквотно заради звільнення її з російської в’язниці, через що була порушена рівність умов призначення членів постійної делегації ВРУ у ПАРЄ.

У комітеті Верховної Ради у закордонних справах зазначили, що прийняття попереднього рішення дозволило сприяти звільненню Н. Савченко з російського полону, водночас на сьогодні обставини змінилися. Таким чином, нинішнім рішенням народні депутати відновили рівність умов призначення членів постійної делегації ВРУ у ПАРЄ (http://www.pravda.com.ua/news/2016/12/22/7130645/).

Прес-секретар Н. Савченко Т. Проторченко з цього приводу заявила, що «Надія попередньо вже говорила про можливість її виключення з делегації ПАРЄ і пояснювала, що вона не змінить свою позицію і буде продовжувати пояснювати на всіх майданчиках світу, Європи реальний стан речей в Україні щодо війни, корупції, політичної та економічної кризи» (http://nv.ua/ukr/ukraine/politics/pres-sekretar-savchenko-prokomentuvala-vikljuchennja-nardepa-z-delegatsiji-parje-342005.html).

Сама Н. Савченко під час зустрічі з журналістами в Берліні заявила, що після виключення її зі складу української делегації у Парламентській асамблеї Ради Європи продовжуватиме займатися депутатською діяльністю.

«У будь-якому випадку, якщо я не буду переобрана наступного разу до ПАРЄ, у народного депутата України залишається ще дуже великий фронт робіт, так само міжнародних, у групах співдружності з різними країнами. Тому я думаю, що роботи мені вистачить, за це я не переживаю», – відзначила Н. Савченко.

Коментуючи своє виключення з фракції «Батьківщина», депутат заявила, що її політичні бачення і фракції партії, в якій вона перебувала, «просто є різними». «Тому незалежно від моєї поїздки в Москву, чи Мінськ, це все одно сталося б, пізніше, але все одно сталося б», – відзначила вона.

Н. Савченко також додала, що часто має розбіжності в позиціях з «усіма колегами в парламенті» через те, що вона є тим політиком, який не хоче закривати очі на внутрішні проблеми, звертаючи увагу світу лише на зовнішні (http://nv.ua/ukr/ukraine/politics/savchenko-prokomentuvala-vikljuchennja-z-ukrajinskoji-delegatsiji-parje-342838.html).

На думку наукового директора Фонду Демократичні ініціативи політолога О. Гараня, виключення Н. Савченко з української делегації в ПАРЄ – абсолютно логічний крок, який здійснили з огляду на неоднозначність її дій та заяв. Більше того, це було зроблено шляхом своєрідної ротації членів української делегації. Формальним обґрунтуванням служило відновлення квот на представництво в делегації і те, що свого часу Н. Савченко включили до складу українського представництва для прискорення процесу її звільнення з російського полону (http://nv.ua/ukr/opinion/haran/chomu-savchenko-vikljuchili-z-delegatsiji-v-parje-343550.html).

З огляду на те, що виключення пройшло без зайвого ажіотажу, а сама Н. Савченко спокійно сприйняла новину, сказавши, що для неї це не має принципового значення, на міжнародний імідж України її виключення з делегації в ПАРЄ ніяк не вплине, вважає політолог.

Не стало несподіванкою і виключення Н. Савченко зі складу комітету з питань національної безпеки і оборони Верховної Ради. Про нього сповістив член комітету, народний депутат від фракції «Народний фронт» А. Тетерук (http://dt.ua/POLITICS/savchenko-viklyuchili-z-parlamentskogo-komitetu-z-nacbezpeki-i-oboroni-teteruk-228295_.html). За його словами, Комітет Верховної Ради з національної безпеки і оборони одноголосно підтримав виключення Н. Савченко зі складу комітету. «Ми вважаємо її дії особистими, які не представляють діяльності нашого парламенту. У світі є думка, що вона є недосвідченим політиком, але це не виправдовує її заяв, які вона робить на користь ватажків терористичних організацій», – заявив А. Тетерук. Тепер рішення комітету має підтримати парламент, утім, це станеться, найімовірніше, вже після Нового року.

Незважаючи на виключення з усіх можливих для неї структур, Н. Савченко доволі швидко знайшла нову політичну платформу для подальшої політичної кар’єри. 25 листопада в ефірі «Шустер Live» вона оголосила про початок власного політичного проекту. Ним виявився бренд «Народного руху України».

«Я буду вести Рух як партію, яка забута, і яку не зрозуміли (...) Цю партію потім я візьму і заведу в Раду», – оголосила Н. Савченко. Водночас її пояснення про власне місце та роль в НРУ звучали доволі заплутано: «Я не буду входити в партію. Я стаю незалежним політиком. Я відкриваю свій фонд». «Я вибираю – вести Рух разом з вами. Тільки не той Рух, який створює Саакашвілі – нових ідей, не той Рух, який зараз представляють Кривенко і Кишкар (обидва є членами партії “Народний Рух України” – УП) у Верховній Раді. Народний Рух України – це партія. Але, крім партії, це ще й громадська організація. Ось я за цю громадську організацію» (http://www.pravda.com.ua/articles/2016/11/30/7128464/).

Голова партії Народний Рух України (НРУ) В. Куйбіда повідомив, що кілька тижнів тому він зустрічався з Н. Савченко в офісі НРУ. Потім, на її прохання, Н. Савченко була запрошена на засідання політради партії, про що, до речі, ані на сайті НРУ, ані на Facebook-сторінці Н. Савченко не повідомлялося. За словами голови НРУ, не всі з 13 членів політради були одразу позитивно налаштовані до Н. Савченко, проте після півторагодинної розмови думка дещо змінилася. Водночас, за інформацією В. Куйбіди, про жодні домовленості або спільні дії на політраді не йшлося.

«Вона точно не говорила, що хоче бути головою НРУ, вона навіть уточнила, що не має такого наміру. Вона сказала, що прочитала нашу програму, що їй багато що в ній імпонує, зокрема, що “Рух” намагається згуртувати український народ на основі національних інтересів»,  уточнив В. Куйбіда.

Водночас сама Н. Савченко вже анонсувала турне по Україні під прапорами НРУ. «Я їду в закордонне відрядження. За цей час я й мої побратими збираємо однодумців (...) Далі я буду їхати по Україні й виходити до людей скрізь, де будуть прапори Народного РУХу України!Робота почалась! Боротьба триває!»,  написала на своїй сторінці у Facebоok Н. Савченко.

В. Куйбіда натомість про «прапори НРУ» нічого не знає. «Сумнівно, що на її акціях будуть прапориНРУ, бо вони є там, де ми офіційно беремо участь. Якби вона стала членом нашої партії, тоді б ми узгоджували з неюучасть активу партії в заходах Н. Савченко»,пояснює В. Куйбіда.

Відокремленість партії НРУ від Н. Савченко голова політсили підкреслив також, нагадавши, що нині паралельно з партією діє одноіменна громадська організація, створена задля забезпечення більш широкої платформи для НРУ, яка має допомагати партії, і в жодному випадку – протистояти. За словами В. Куйбіди, якщо члени партії повинні дотримуватися певної партійної дисципліни, їхні заяви не мають суперечити програмі НРУ (інакше людина буде виключена з партії), – то члени громадської організації не підчиняються таким правилам. Відтак для співпраці з Н. Савченко оптимальною є співпраця саме у форматі громадської організації, адже не всі її погляди поділяють в партії НРУ. Тож, за умови чіткого юридичного відмежування Н. Савченко від партії НРУ, відповідальності за дії та заяви цього політика політична сила не нестиме.

«Якщо ми сказали, що бойовики –це терористи, з якими ми не можемо вести переговори, хіба що через приціл автомата, – то на цьому крапка. Ніхто з членів партії не може казати інакше,  відповідає голова НРУ щодо позиції Н. Савченко про можливі прямі переговори з ватажками бойовиків. – Якщо вона є одна з нас, є членом нашої партії, то має погоджувати такі заяви з нами.Але якщо вона не одна з нас, а просто прочитала про Чорновола й нашу програму, і їй вона сподобалась – то може говорити будь-що, не погоджуючи».

В. Куйбіда підтвердив припущення, що Н. Савченко, не будучи членом НРУ, може очолити список партії до Верховної Ради. «Не обовязково бути членом партії чи її головою, щоб очолити список. Зїзд має проголосувати за перший номер списку. Якщо їй це вдасться зробити –побажаємо їй успіху»,  відзначив В. Куйбіда, додавши, що на наступних парламентських виборах НРУ має намір брати участь як самостійна одиниця. Така заява є доволі сміливою, оскільки НРУ вже багато років соціологи навіть не вносять у соціологічні опитування. Востаннє як самостійна одиниця партія брала участь у парламентських виборах у 1998 р., зайнявши друге після Компартії місце з 9,4 % голосів. Далі НРУ зливалася з іншими партіями у блоки спочатку з В. Ющенком у «Нашу Україну», потім з Ю. Тимошенко в її іменний блок. Зрештою, НРУ як парламентська сила взагалі загубилася на політичній арені.

Утім, попри відсутність впливу у великій політиці, НРУ вдалося зберегти свої партійні ресурси, які формувалися ще на початку 90-х. За словами В. Куйбіди, це 3,5 тис. осередків по всій Україні та 35 тис. членів партії. Хоча на останніх місцевих виборах «Рух» спромігся завести в місцеві ради лише 270 депутатів (0,17 % зі всіх депутатів місцевих рад), що вказує на низьку ефективність тисяч осередків.

Не виключено, що завойовувати прихильність виборців на майбутніх парламентських виборах «Рух» розраховує завдяки рейтингу Н. Савченко. «Я буду підтримувати всіх молодих політиків, які сповідують національно-демократичні цінності. Якщо вони є успішніші, ніж моє покоління і я в тому числі, то я буду тільки радий, якщо зявився той, хто зробить більше, ніж зробив я і всі разом» каже В. Куйбіда.

Водночас питання рейтингу Н. Савченко, як і її спроможність провести цілу партію в парламент, наразі виглядає мало перспективним. Опитування Соціологічної групи «Рейтинг», яке проводилося 1017 листопада, показало, що Н. Савченко готові підтримати 2 % виборців, при тому, що у червні її рейтинг становив 10 %. Швидше за все, після останніх подій навколо Н. Савченко, ці показники наближатимуться до нуля. Потенційний самостійний політичний проект Н. Савченко соціологи поки не включали до рейтингів партій, щоб можна було в цифрах говорити про перспективи провести до ВР власну силу.

Тим часом експерти не надто оптимістичні щодо перспектив нового політичного проекту Н. Савченко. Політичний експерт А. Юсов вважає, що заяви Н. Савченко випереджають результати політичних консультацій, які, вочевидь, мають місце між нею, її політичними кураторами та керівництвом Народного руху. Оскільки переговори ще не завершені, голова НРУ дає доволі розпливчасті коментарі. Н. Савченко ж чітко окреслює, чого хоче. По суті, вона хоче очолити Народний рух України. Чи вдасться їй це? Наразі виглядає так, що, принаймні, одним зі спікерів НРУ її вже готові бачити. Партія не забороняє їй використовувати свою символіку, назву, не спростовує заяв Н. Савченко. Це вже про щось говорить (http://mishagate.org/2016/12/09/v-yacheslavu-chornovolu-j-u-strashnomu-sni-takoho-ne-snylosya/).

На думку експерта, шанси, що цей союз буде успішним, невеликі. Народний рух від нього навряд чи щось виграє, навіть якщо Н. Савченко очолить партію. НРУ довгий час позиціонував себе як ідеологічну партію, а яку ідеологію спові­дує Н. Савченко, так до кінця і не зрозуміло. У неї багато відверто лівих, часом – навіть соціалістичних популістських заяв, які не стикуються з діяльністю Народного руху. Якщо, припустити, що Н. Савченко хоче стати членом НРУ, було б логічно написати заяву на вступ без будь-яких попередніх умов, а вже далі – заслужити довіру серед партійців і право бути одним з лідерів цієї структури, щоб це не відбувалося шляхом кулуарних домовленостей, викликаючи несприйняття серед партійців, зокрема і тих, які багато років залишаються членами НРУ і мають свої, виправдані амбіції, розмірковує А. Юсов.

За словами старшого аналітика Міжнародного центру перспективних досліджень А. Октисюка, фішкою нового політичного проекту Н. Савченко можуть стати зміни до Конституції. «Для того, щоб ця партія чимось відрізнялася, планується, що вона буде сконцентрована на конституційному процесі. Цей “Рух” повинен буде просувати ідеї прийняття і розробки нової Конституції, за допомогою якої можна буде з чистого аркуша побудувати нову Україну, без корупції, без старих інститутів влади, без президента. Така ідея є ідеологічною, на ній дійсно можна будувати якусь партію і виходити до людей», – заявив він. Однак, як зазначив експерт, зараз є питання з фінансуванням цієї політсили (https://politeka.net/ua/377239-eksperty-otsinyly-perspektyvy-partiyi-savchenko/).

Політолог Р. Бортник, зі свого боку, вважає, що з впливових політиків зараз навряд чи хтось надасть підтримку Н. Савченко, хоча в числі її можливих спонсорів звучали прізвища С. Тарути і одіозного бізнес-партнера І. Коломойського Г. Корбана.

«Водночас Н. Савченко може стати хорошим паровозом для політиків, тому вона цілком здатна сформувати якусь групу депутатів навколо себе навіть у нинішньому парламенті. Сьогодні Н. Савченко нагадує раннього О. Ляшко, коли є образ однієї людини, навколо якої можна зліпити будь-яку команду і запустити в парламент», – підсумував експерт.

А от А. Юсов вважає, що зоряний час для окремого проекту Н. Савченко минув. Якби вона по-іншому використала ці півроку після звільнення: зайняла б вичікувальну позицію, не вдаючись до сумнівних заяв і дій, або взяла б участь у міжнародному турне, як пропонував президент, – для підтримки України у світі у протистоянні російській агресії, сьогодні її політична вага й електоральна підтримка були б на кілька порядків вищі. Нині Н. Савченко – спалений політик, і навряд чи її дії у подальшому будуть більш обдумані, більш стратегічні, ніж були останні півроку. Серйозні електоральні та політичні перспективи на будь-яких виборах – чи то президентських, чи парламентських, у Н. Савченко навряд чи вже з’являться.

Попри це, зауважує політичний експерт, вона залишається помітною, медійно привабливою фігурою в українській політиці, цікавою для багатьох політичних проектів. «У нас є понад 300 партій, більшість з них не мають спікерів, лідерів, з таким рівнем впізнаваності, як у неї. Вона ще довго буде присутня в українській політиці. Але, на жаль, уже не як беззаперечний моральний авторитет і національний лідер, яким була у період ув’язнення», – констатує А. Юсов (http://mishagate.org/2016/12/09/v-yacheslavu-chornovolu-j-u-strashnomu-sni-takoho-ne-snylosya/).

На думку політолога А. Окари, якщо будуть дострокові вибори, ніхто не візьме Н. Савченко до себе в партію. «Н. Савченко намагається бути самодостатнім, суб’єктним політиком. Багато хто в Україні вважає, що вона координує свою діяльність з Кремлем, колективним Медведчуком, ФСБ і Путіним, але ми бачимо, що в Україні нікому з політичного класу це не подобається», – сказав А. Окара в ефірі Радіо Вести (http://vesti-ukr.com/politika/214901-ekcpert-otsenil-shancy-cavchenko-v-cluchae-docrochnykh-vyborov-v-radu).

«Якби зараз в Україні були дострокові вибори, то навряд чи б якась партія чи опозиційний блок узяли Н. Савченко до себе в списки. Я не бачу в ній міцних політичних перспектив. Я не здивуюся, якщо через час в ГПУ і Верховній Раді постане питання про кримінальну справу проти Надії, за статтею державна зрада», – зазначив експерт.

У цьому ж контексті висловився політичний експерт Т. Чорновіл. «Не впевнений, чи легко буде вийти на кваліфікацію цього вчинку як “державна зрада”, тим більше для людини, яка нагороджена орденом Героя України. Але те, що в суспільстві сприймати її вчинок потрібно саме так, це однозначно. Вона безпосередньо завдає шкоди питанню звільнення наших заручників», – вважає він (http://newsru.ua/press/13dec2016/posylylaformat.html).

Отже, уже через півроку після звільнення з російської тюрми Н. Савченко спромоглася розвіяти завищені очікування суспільства, змінивши їх на розчарування та шквал критики. «Певний час вона була дійсно нашою “іконою”. Ми розуміли, що питання не стільки в Н. Савченко, а в тому, що вона демонструє, що Україна незламна. У будь-якій історії поява героя – це нормальний процес. Але коли герой повертається до мирного життя, чи залишається він героєм?», – проаналізував ситуацію політолог А. Дуда (https://www.slovoidilo.ua/2016/12/13/pogljad/polityka/vzhe-ne-ikona-ekspert-oczinyv-zustrich-savchenko-z-vatazhkamy-bojovykiv).

За словами наукового директора Фонду Демократичні ініціативи політолога О. Гараня, Н. Савченко не справилася з тими сподіваннями, які на неї покладали люди. «Очевидно, бути символом опору і політв’язнем путінського режиму – це одне, а займатися політикою і робити розумні речі в політиці – зовсім інше, – відзначив О. Гарань. – Думаю, в історії Н. Савченко залишиться символом опору В. Путіну, символом опору злочинним діям, символом незламності, а все інше, мабуть, буде залежати від неї самої. Чи буде вона робити відверті дурниці в політиці, підігруючи В. Путіну та бойовикам, чи все-таки зупиниться і почне контролювати свої дії та емоції?».

«Поки що вона діє абсолютно не виважено, заважає мінському процесу. Діє всупереч тій лінії, яку проводить українська дипломатія. Грає на легітимацію бойовиків, підігруючи тим самим В. Путіну, який хоче представити російську агресію як громадянську війну в Україні», – підсумовує експерт.

Голова правління Центру соціологічних та політологічних досліджень «Соціовимір» С. Таран вважає, що «у Н. Савченко, як у політика, нема перспектив. Тому що ті люди, які патріотично налаштовані, за неї вже не проголосують. І люди, які налаштовані лояльно до Росії, не мають підстав голосувати за Н. Савченко, бо є проросійські політики, які мають набагато послідовнішу позицію. Тому як політик вона перспектив не має, а от як провокатор, як людина яка просуває у суспільстві відповідні тези – цілком», – наголосив політолог (http://24tv.ua/u_savchenko_yak_u_politika_nema_perspektiv__
politolog_n759833
).

Отже, історія Н. Савченко – це приклад того, як можна розгубити репутацію і рейтинг за лічені місяці. Порівняймо: у той час, коли Н. Савченко утримували в російській в’язниці, політолог Т. Березовець називав її «справжнім героєм України» і говорив, що Н. Савченко погубить політичний імідж президента Росії В. Путіна і стане причиною втрати ним влади. Тепер же Т. Березовець вважає, що Н. Савченко пора судити за зраду Батьківщини і знову посадити у в’язницю.

«Надія Савченко – це символ української боротьби проти Росії. Влада повинна докласти всіх зусиль, щоб її звільнити. Нехай президент краще себе обміняє на Н. Савченко!», – говорив про Н. Савченко лідер партії Радикальної партії О. Ляшко. Тепер же О. Ляшко закликає відібрати у Н. Савченко звання героя України і називає «відвертою ФСБешницею».

«Я хочу сказати, що це реально приїхав сильний лідер додому ... Я думаю, що Надя для всього світу і України символізує незламність України, силу, протистояння окупантам, протистояння всій аморальності, яка, на жаль, сьогодні захлиснула політику», – сказала Ю. Тимошенко після повернення Н. Савченко. Тепер лідер «Батьківщини» намагається відсторонитися від Н. Савченко, яку вона завела в Раду і ПАРЄ, заявляючи, що у Надії вже свій політичний проект.

Сумно, що сподівання сотень тисяч людей виявилися міфом. В Україні побачили нисхідну траєкторію розвитку героя спротиву Н. Савченко, надзвичайну поведінку якої в російському полоні ніхто не піддавав сумніву, і яка, на жаль, не стала героєм розвитку, героєм прогресу, такого потрібного зараз Україні. Усе ж таки не випадково серед найважчих випробувань, що випадають на долю людини, найскладнішими вважаються мідні труби.

 

Тарасенко Н. Надія Савченко: еволюція політичного образу [Електронний ресурс] /  Н. Тарасенко //   Резонанс. – 2016. – № 68. – С. 4–18. – Режим доступу: http://nbuviap.gov.ua/images/rezonans/2016/rez68.pdf.  – Назва з екрана.