Чи впливає міграційна криза в ЄС на безвізовий режим для України?М. Дем'яненко, мол. наук. спів роб. інформаційно-аналітичний відділ ФПУ

Безвізовий режим з ЄС у контексті проблеми біженців

 

Питання візової лібералізації для України має тривалу і складну історію. У ході саміту Україна – ЄС, що проходив 9 вересня 2008 року у Парижі, сторони вирішили започаткувати візовий діалог з метою розробки відповідних умов запровадження безвізового режиму між ЄС та Україною у довгостроковій перспективі. Досягнуті домовленості були конкретизовані в ухваленому 22 листопада 2010 року на саміті Україна – ЄС «Плану дій щодо лібералізації візового режиму». Проте практична реалізація зазначеного плану активізувалася лише останніми роками, оскільки саме запровадження Європейським Союзом безвізового режиму для України, разом з імплементацією Угоди про асоціацію і створенням зони вільної торгівлі, є ключовим завданням у контексті євроінтеграції нашої країни. Проте, і без того доволі непростий процес підготовки, до певної міри ускладнився через міграційну кризу, що спіткала Євросоюз протягом 2015-16 років. Унаслідок цього до звичного механізму лібералізації, що у різні часи застосовувався до інших країн, додалася проблема спрощення механізму призупинення безвізового режиму, розробка якого триває останнім часом. Політичне керівництво ЄС, що має реагувати на міграційну кризу та спричинені нею настрої у країнах-членах ЄС, намагається зменшити можливі претензії виборців. Ця обставина здійснила вирішальний вплив на те, що анонсований Президентом П. Порошенком на кінець листопада 2016 року та такий довгоочікуваний українським суспільством безвізовий режим з ЄС, знову відклався. Незважаючи на запевнення української сторони у виконанні всіх вимог для запровадження безвізу, підтримку з боку окремих посадових осіб ЄС та керівництва окремих країн-членів, питання все ще залишається відкритим.   

До певної міри саме сподіваннями на вирішення зазначеної проблеми пояснюється те, що саміт Україна – ЄС, який відбувся 24 листопада у Брюсселі, кілька разів переносився. Невипадково серед причин відтермінування заходу у дипломатичних колах називають інтерес української сторони. А саме бажання П. Порошенка, який запевняв українське суспільство у позитивному результаті, привезти із Брюсселя рішення про надання безвізового режиму. Але в силу різних обставин це питання постійно відкладалося: то через референдум у Нідерландах, то через Брекзіт, то через рішення не надавати безвіз до запровадження так званого механізму призупинення.

Після чергового переносу розгляду цього питання виникає логічний інтерес, чи дочекаються українці безвізового режиму взагалі, які насправді причини гальмування цього процесу та хто є їх ініціатором.

Попри запевнення голови Єврокомісії Ж.-К. Юнкера та президента Ради ЄС Д. Туска в тому, що є всі шанси вирішити проблеми, які заважають запровадити безвіз, до кінця 2016 року, окремі  країни блокують це рішення.

Відзначимо, що Ж.-К. Юнкер послідовно відстоює позиції України і постійно сприяє процесу надання безвізового режиму. Хоча, як зазначає експерт з питань інтеграції, директор Інституту євроатлантичного співробітництва О. Сушко, позиція Ж.-К. Юнкера по Україні була піддана критиці деякими членами ЄС, які вважають, що він занадто оптимістичний щодо безвізового режиму і дає занадто обнадійливі обіцянки. Тоді ж був розкритикований деякими країнами-членами звіт, який ще в грудні 2015 року видала Єврокомісія, про те, що Україна виконала критерії безвізового режиму (http://ru.slovoidilo.ua/2016/04/20/mnenie/politika/ekspert-obyasnil-pochemu-problema-bezhencev-ne-povliyaet-na-bezvizovyj-rezhim-dlya-ukrainy).

Своєю чергою, Президент Європарламенту М. Шульц заявляв, що причина відтермінування – неузгодженість членів ЄС щодо запровадження механізму призупинення безвізового режиму (8 грудня 2016 року стало відомо, що Комітет постійних представників країн ЄС (Coreper) затвердив від імені Ради ЄС текст угоди, узгоджений з Європейським парламентом, і механізму призупинення безвізового режиму (http://ua.censor.net.ua/n418423). Серед таких країн згадувалися Франція, Бельгія, Італія, Німеччина та інші країни. Разом з цим Ж.-К. Юнкер спростував чутки, що введення безвізу блокують Франція та Німеччина. «Я сьогодні спілкувався з канцлером Німеччини А. Меркель та президентом Франції Ф. Олландом і ми домовились, що цю проблему буде вирішено до кінця року», – наголосив Ж.‑К. Юнкер(http://espreso.tv/article/2016/11/24/samit_ukrayina_yes_plyus
_groshi_minus_bezviz).

Хоча, присутність Франції та Німеччини у цьому списку окремі експерти вважають не безпідставною. Так, заступник міністра закордонних справ України О. Зеркаль заявила, що рішення про надання українцям безвізового режиму з ЄС відкладається через вибори у Франції та Німеччині. А «каменем спотикання» є механізм призупинення безвізу для третіх країн. Утім обидві країни через власні вибори не можуть сформувати чітку позицію. Мовляв, бояться втратити частину електорату. «Питання біженців, воно було дуже важливим, дуже чутливим і на ньому дуже багато спекулювали і у Олланда, у якого зараз дуже низькі рейтинги, і необхідність прийняття рішення і механізму припинення режиму і рішення по Україні і по Грузії, воно ставить ще додаткові ризики для нього. Ми фактично стали внутрішньополітичними заручниками Німеччини і Франції», – заявила заступник глави МЗС (http://www.5.ua/polityka/ukraina-stala-zaruchnykom-vnutrishnikh-problem-frantsii-ta-nimechchyny-u-pytanni-bezvizu-zerkal-132529.html).

Заручником ситуації з рішенням про скасування візового режиму з Євросоюзом, Україну бачить і депутат Європарламенту від Польщі Я. Саріуш-Вольський. Проте, на його думку, основною причиною є суперечки у питанні візової лібералізації для Туреччини. «Незрозумілою є затримка процесу візової лібералізації, де ви стали заручниками візового питання між ЄС і Туреччиною. Так не повинно бути. Тому вибачте нам за це», – зазначив польський політик (http://ua.censor.net.ua/news/414154/ukrayina_stala_zaruchnykom_vizovogo_
pytannya_mij_yes_i_turechchynoyu_yevrodeputat_sariushvolskyyi).

Аналіз політичних заяв керівництва підтверджує припущення польського парламентаря. Нестійкий, а іноді і суперечливий характер взаємовідносини ЄС і Туреччини міг стати додатковим аргументом, що в підсумку вплинув і на українське питання. Мова, перш за все, йде про різку реакцію президента Туреччини Р. Т. Ердогана на резолюцію Європарламенту, що закликає Єврокомісію заморозити переговори з Туреччиною, а також затвердити положення про автоматичне припинення переговорів про вступ Туреччини в ЄС, якщо Анкара введе смертну кару. Документ, який має рекомендаційний характер, був прийнятий у відповідь на хвилю арештів опозиціонерів і журналістів у Туреччині після провалу путчу. Р. Т. Ердоган пригрозив відкрити кордони з ЄС для біженців. «Якщо ви підете і далі, кордони будуть відкриті, ви це відчуєте», – звернувся він до Євросоюзу, виступаючи 25 листопада, в Стамбулі(http://ua.censor.net.ua/news/416616/erdogan_pogrojuye_
yevrosoyuzu_vidkryty_kordony_dlya_bijentsiv).

Слова турецького президента, без сумніву, сильно турбують ЄС, які вже зіштовхнулися з проблемою біженців, що стала першопричиною останніх подій, пов'язаних з терактами в Європі та і взагалі з погіршенням безпекової ситуації в окремих країнах.

Станом на літо 2016 р. Середземним морем до Європи вже прибуло близько 1,5-2 мільйонів нелегальних мігрантів. На території Туреччини перебуває ще понад 2,7 мільйона біженців зі Сирії і у зв'язку з постійними бойовими діями на території країни, кількість біженців продовжує зростати. У свою чергу, Брюссель, який не справляється з великим потоком мігрантів, побоюється, що ще більше тих, хто хоче втекти до ЄС, потраплятиме туди через нові безвізові країни, громадяни яких зможуть без перешкод в'їхати до чужої країни й подати заяву про надання притулку. Ніхто таких мігрантів, принаймні на етапі розгляду їхньої заяви (а це може бути півроку й рік), не чіпатиме. За цей час, навіть якщо не буде позитивного результату розгляду заяви, мігранти можуть знайти інші варіанти легалізуватися. В ЄС чудово розуміють, що, як наслідок, міграційна криза посилиться (http://www.expres.ua/main/2016/05/31/188100-dadut-nam-bezvizovyy-rezhym-tyagnutymut).

Проводячи паралелі з Україною, окремі країни ЄС побоюються, що можливий подібний сценарій і з українськими біженцями, особливо враховуючи військові дії, політичну нестабільність та складну економічну ситуацію, що вже стали причиною міграції значної кількості наших співвітчизників. Саме тому, в ЄС не виключають імовірність того, що із запровадженням безвізового режиму громадяни України будуть масово переїжджати до європейських країн. Або ж Україна стане транзитною територією для біженців з інших країн (Афганістан, Пакистан, Сирія та ін.)  Цим і пояснюється намір ввести положення щодо обмеження безвізового режиму для нових країн.

Проте, хотілося б зауважити, що такі ризики щодо України дещо перебільшені. По-перше, у 2014-2015 рр., найбільш кризовому періоді, зростання кількості прохачів притулку хоча і було зафіксовано, та в абсолютних цифрах Україна посіла тільки десяте місце за цим показником. По-друге, намагання українців отримати притулок в ЄС нині є практично безперспективним. Країни ЄС вживають серйозних заходів для протидії економічній міграції під прикриттям статусу біженця.

За Женевською конвенцією, біженець – це той, хто залишив країну «внаслідок достатньо обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідування через свою расу, релігію, національність, належність до певної соціальної групи або політичні погляди і не може або не бажає скористатися захистом своєї країни». При цьому ключовий фактор – не військовий конфлікт на території держави, а нездатність держави надати своїм громадянам захист. Європа в цілому вважає безпечними неокуповані регіони України. Російська окупація і збройний конфлікт охоплюють близько 7% території України. А це означає, що переселенці можуть отримати захист і в своїй державі. Про це опосередковано свідчить високий відсоток відмов нашим прохачам у притулку. «Загалом, у 2015 р. було розглянуто вдвічі менше заяв (9 295), ніж було подано... Лише 1,8% (390 рішень) українців отримали статус біженця», – йдеться у дослідженні CEDOS. А деякі країни, як-от Німеччина, взагалі призупинили розгляд подань про притулок від громадян України.

І хоча України наразі немає в запропонованому Єврокомісією загальноєвропейському списку «безпечних» країн походження, та вона вже є у відповідних національних списках Болгарії, Люксембургу та Великої Британії (http://www.eurointegration.com.ua/articles/2016/05/13/7049088/).

Крім того, як пояснив згаданий вище експерт О. Сушко, існує шенгенська зона, в рамках якої є чіткі процедури того, як встановлюється і знімається безвізовий режим. «Жодна країна, яка входить в шенгенську зону, не може самостійно щодо третіх країн встановлювати безвізовий або візовий режим. Це неможливо, коли є єдиний простір для пересування. Візовий режим встановлюється або всіма країнами одночасно, або не встановлюється взагалі», – роз'яснив фахівець. За його словами, ми повинні розуміти, що є чіткі шенгенські правила і поки ніхто не збирається відмовлятися від них. Єдине, про що йде мова, – країни хотіли б більш вільної можливості тимчасового поновлення контролю на своїх власних кордонах в разі міграційної загрози. «Питання не в візах. Люди, які породили хвилю міграції, не мають відношення до візового або безвізового режиму. Ці питання регулюються іншим законодавством, не візовим. Йдеться лише про фізичний контроль за кордоном», – наголошує О. Сушко. Звичайно, як зазначив експерт, міграційна криза створює певний негатив для введення безвізового режиму, але прямого зв'язку законодавства, що регулює прийняття біженців та видачу віз, немає. «Питання біженців з Близького Сходу і безвізового режиму для України не розглядаються в одному пакеті», – проаналізував ситуацію О. Сушко (http://ru.slovoidilo.ua/2016/04/20/mnenie/politika/ekspert-obyasnil-pochemu-problema-bezhencev-ne-povliyaet-na-bezvizovyj-rezhim-dlya-ukrainy).

Проте, враховуючи той факт, що для ЄС питання біженців, є вагомим аргументом проти отримання Україною безвізового режиму, окремі вітчизняні високопосадовці запропонували своє бачення виходу із ситуації, що склалася. Так, заступник міністра юстиції України з питань європейської інтеграції С. Петухов вважає, що можна домогтися отримання безвізового режиму з Євросоюзом в обмін на розміщення частини сирійських біженців, що прямують до країн ЄС, на території України. «Я б запропонував ЄС взяти на себе добровільно квоту на розселення мігрантів. Думаю наша країна могла б повністю взяти на себе квоту, наприклад, Нідерландів... Це могло б стати важливим проявом солідарності з Європою в рішенні загальної проблеми. Звичайно, ми вимагали б додаткового фінансування від ЄС або окремої країни, але це були б значно менші кошти, ніж було б витрачено на їх утримання в ЄС», – написав заступник міністра на своїй сторінці в Facebook.

За словами С. Петухова, саме загальноєвропейська міграційна криза стала однією з причин затягування з наданням ЄС безвізового режиму для громадян України. «Зараз багато хто ображений на ЄС через те, що вони відкладають своє рішення по безвізу для України через внутрішні обговорення процедури... Не секрет, що на прийняття рішення по Україні багато в чому вплинула сирійська міграційна криза. Саме побоюючись негативної реакції виборців на мігрантів, європейські лідери не поспішають давати безвіз Україні... Звісно, ми маємо повне право почуватися ошуканими, адже стали заручниками міграційної кризи і фактору виборів, які насуваються наступного року у основних країнах ЄС (Німеччина, Франція, Нідерланди). Однак, як на мене, замість того, щоб ображатися, треба шукати, яким чином стати їм необхідними і корисними», – написав заступник міністра (https://www.facebook.
com/sergiy.petukhov/posts/1814962525446045).

Проте, позиція С. Петухова дещо спірна та навряд чи буде сприйнята українським суспільством. Достатньо згадати скандальну подію в м. Яготин Київської області, де місцеві жителі протестували проти заселення 250 біженців з Сирії. Місцевій громаді не сподобалось таке сусідство, а особливо враховуючи внутрішньо-переміщених осіб з Донбасу, з розміщенням яких також виникли труднощі. І взагалі, хіба Україна прагне стати територіально-сировинним придатком? У пам'яті залишився ще неприємний осад від вимоги ЄС скасувати мораторій на експорт лісу-кругляку в обмін на кредит у 600 мільйонів євро. Хоча таке рішення суперечить інтересам України в питанні захисту екологічної ситуації та українського виробника.

Та і в мін'юсті «відхрестилися» від заяви заступника міністра, акцентуючи увагу на тому, що Україна вже повністю виконала свою частку домовленостей. «Перед Україною в рамках переговорного процесу щодо отримання безвізового режиму з ЄС було поставлено безпрецедентну кількість вимог Європейської комісії – понад 50. Зі свого боку наша країна виконала абсолютно всі зобов’язання, взяті на себе в рамках даного процесу. Тож нині ми очікуємо на відповідне рішення з боку європейської сторони», – говориться у повідомленні міністерства. Також в мін'юсті зазначили, що «будь-які заяви, які стосуються можливості з боку нашої країни взяти на себе додаткові зобов’язання в рамках отримання безвізу, є лише особистою думкою їхніх авторів». Зокрема, в міністерстві заявили: «Публікації у Facebook заступника міністра юстиції С. Петухова та його роздуми на тему можливого отримання Україною квоти на розселення мігрантів є його особистою позицією як громадянина та людини, яка брала участь у відповідному переговорному процесі. Дана позиція жодним чином не відображає офіційну позицію міністерства юстиції чи очільника мін’юсту П. Петренка» (http://www.depo.ua/ukr/politics/min-yust-vidhrestivsya-vid-migrantskoyi-ideyi-petuhova-29112016181600).

У свою чергу очільник МЗС П. Клімкін також наголошує на повному виконанні Україною своїх зобов'язань по безвізу. «З безвізовим режимом дійсно ситуація така, що Європейська комісія чітко сказала, що наші зобов'язання виконані. Європейський парламент шляхом розгляду в комітеті внутрішніх справ це чітко підтвердив. Зараз питання полягає тільки в тому, що Європейський парламент, країни-члени Європейського союзу і Європейської комісії не можуть домовитися щодо механізму реагування на міграційні ризики. В чому насправді питання? Та хвиля біженців, яка прийшла до Європейського союзу минулого року, змінила для багатьох європейців сам спосіб життя. Зараз усі чудово розуміють, що має бути механізм реагування на міграційні ризики – не тільки стосовно України – стосовно будь-якої країни. Він полягає в тому, що на першій стадії безвізовий режим може бути затриманий на рік. Потім – умовно на шість місяців, а потім взагалі може бути скасований. І є технічні критерії: умовна кількість нелегальних мігрантів, невиконання угоди про реадмісію або подання заяв на притулок. Є політичні критерії. Наразі немає рішення, хто і на якому етапі буде мати більше впливу – або Європарламент, або країни-члени, або Єврокомісія. І кожен бореться за те, щоб показати виборцям, що він кращий у боротьбі з міграційною кризою. Крім того, маємо бути чесні, що є ті, хто намагаються користуватися цим у політичних розкладах, у політичній боротьбі, і навпаки – завести це в глухий кут. Але те, що я чую від своїх партнерів, від своїх європейських друзів, вони намагаються знайти рішення, і як тільки буде рішення знайдено щодо України і щодо Грузії, жодних внутрішніх політичних проблем в Європейському союзі немає. Звичайно, є інший вимір – це безвізовий режим для Туреччини, але це питання подальших консультацій для всього Євросоюзу... У принципі, це питання важливе і для Євросоюзу. Тягнути просто так і не мати механізму реагування на міграційні ризики – це реально і внутрішня проблема, якщо хочете – внутрішній виклик для Європейського союзу», – зазначив П. Клімкін (http://tsn.ua/interview/bezviz-dlya-ukrayini-ce-vnutrishnya-problema-yevrosoyuzu-805055.html).

Депутат Європейського парламенту і член Парламентського комітету асоціації Україна – ЄС Р. Хармс, вважає, що 24 листопада на саміті представники ЄС продемонстрували недостатню серйозне ставлення до процесу надання Україні безвізового режиму. «Вони заздалегідь знали, що там є певні внутрішні проблеми між членами-країнами ЄС з цих питань. І вони могли якось цьому запобігти або не замовчувати це питання, не виносити його на останній день. Йде зростання націоналістичних настроїв в країнах-членах ЄС. Зараз громадяни Євросоюзу якимось чином хотіли б повернутися до закритих національних кордонів. Це виглядає так, що вони змушували Україну виконати абсолютно всі умови, а потім, незалежно ні від чого, просто сказали, що «вибачте, але ми не можемо вам дати»... Але коли давалися обіцянки, треба було оцінювати всі ризики, врегулювати процес, впроваджувати його. Треба було виконати обіцянку і дати той результат, який пообіцяли. Тут не було серйозної ретельної підготовки до управління цим процесом... І все ж українцям треба розуміти, що ці рішення не приймаються одноосібно, а приймаються усіма представниками країн-членів ЄС, і вони повинні узгодити все між собою», – говорить Р. Хармс (http://politica-ua.com/deputat-evroparlamenta-rebekka-xarms-rasskazyvaet-pochemu-ukraina-do-six-por-ne-poluchila-bezviz/).

Знайти рішення для надання Україні та Грузії безвізового режиму закликає і Європейський комісар з питань розширення та політики сусідства Й. Ган. «Якщо ми зараз не можемо виконувати наші обов'язки і обіцянки, в майбутньому ми втратимо не тільки довіру, але й політичні важелі. Ось чому я закликаю всіх, в тому числі членів Європарламенту, знайти рішення з Європейською радою», – заявив він. Й. Ган також уточнив, що має на увазі деякі країни-члени ЄС, «які ховаються за механізмом призупинення дії безвізового режиму, а насправді думають про інші речі, щоб не вводити безвізову лібералізацію» (http://news.liga.net/news/politics/13981959-evrokomissar_khan_prizval_es_uskorit_bezvizovyy_rezhim_dlya_ukrainy.htm).

Президент Європейської ради Д. Туск також вважає, що керівні інститути Євросоюзу та країни-члени несуть велику політичну відповідальність і не повинні втратити довіру з боку України та Грузії щодо якнайшвидшого надання цим країнам безвізового режиму. Про це він написав у листі президенту Європарламенту М. Шульцу (http://news.liga.net/news/politics/
13961338tusk_o_bezvizovom_rezhime_ukraine_my_eshche_mozhem_
vyigrat_eti_gonki.htm).

«Ми висунули вимоги до наших партнерів, які заплатили високу ціну в проведенні болючих реформ і навіть піддавалися великому політичному ризику. Вони сприйняли ці виклики, маючи тверду віру, що ЄС буде здатний виконати власні обіцянки. Отже, хочу повторити, що ми можемо втратити не тільки соціальні, політичні та економічні інтереси, і не тільки майбутнє наших відносин з сусідами, але також і особливо – нашу довіру», – зазначив Д. Туск.

У листі президент Європейської ради відзначає, що головна причина гальмування безвізових режимів для цих двох країн (України і Грузії – прим. ред.) полягає у відсутності домовленостей між Європарламентом і Радою ЄС, тобто країнами-членами, у введенні нового так званого механізму припинення безвізових режимів з усіма третіми країнами. «На кону зараз справедливі надії і прагнення сусідніх націй, а також і репутація Європейського Союзу», – підкреслив Д. Туск. У зв'язку з цим глава ЄС висловив надію, що Європарламент і Рада ЄС якомога швидше досягнуть компромісу в питанні нового механізму припинення.

Про наявність доброї волі і розуміння нашими західними партнерами важливості вирішення цього питання говорить домовленість між Радою ЄС та Європейським парламентом щодо «механізму тимчасового призупинення» безвізового режиму між ЄС та третіми країнами. Як повідомили в Раді ЄС, рішення було прийнято за підсумками засідання Комітету постійних представників країн-членів ЄС (COREPER) в Брюсселі. «Комітет постійних представників 7 грудня підтвердив від імені Ради компромісний текст, узгоджений з Європейським парламентом, щодо перегляду механізму тимчасового призупинення, який може бути застосований для всіх існуючих угод щодо лібералізації візового режиму», – поінформували в Раді ЄС. (http://ukr.segodnya.ua/ukraine/sovet-es-i-evroparlament-dogovorilis-o-mehanizme-kotoryy-blokiroval-bezviz-dlya-ukrainy-777487.html) Проте, після цього, рішення має бути проголосовано Європарламентом і Радою ЄС. Враховуючи складність процедур, поки що ніхто не береться точно назвати місяць, у якому «безвіз» запрацює. Більшість експертів сходяться на думці, що це станеться наступного року, дехто називає квітень, дехто – травень. Проте і євродепутати, і українські дипломати, за повідомленням DW, переконані, що жодних прихованих перешкод для довгоочікуваного безвізового режиму не залишилося. Це лише питання найближчих місяців (http://www.dw.com/uk/безвіз-для-україни-фінішна-пряма-покроково/a-36708202).

Отже, ситуація із запровадженням безвізового режиму виглядає наступним чином. З одного боку, маємо бажання української сторони, яка незважаючи на складну соціально-політичну ситуацію, виконала всі взяті на себе зобов'язання, і це визнають в ЄС. З іншого боку, немає єдності серед країн-членів ЄС, частина з яких, побоюючись нової хвилі біженців, прагне впровадити певні механізми впливу на міграцію. Керівники ж інших країн на порозі виборів просто бояться робити «різкі» кроки, щоб не втратити підтримку електорату. У будь-якому випадку Україна стала заручником ситуації. Але це питання є принциповим не лише для нашої країни, а й для всього Європейського Союзу. Це, свого роду, тест на міцність, який продемонструє здатність спільно вирішувати внутрішні проблеми, які існують в ЄС, і протистояти викликам часу. Заяви єврочиновників та останні новини про те, що Рада Євросоюзу затвердила механізм призупинення безвізу, дозволяють сподіватися на позитивний кінцевий результат уже в найближчому майбутньому.

 

Дем’яненко М. Безвізовий режим з ЄС у контексті проблеми біженців  [Електронний ресурс] / М. Дем’яненко // Україна: події, факти, коментарі. – 2016. – № 23. – С. 14–22. – Режим доступу: http://nbuviap.gov.ua/images/ukraine/2016/ukr23.pdf. – Назва з екрану.