Законопроект про оперативно-розшукову діяльність в оцінках експертів та фахівців

С. Закірова, канд. іст. наук, ст. наук. співроб. НЮБ НБУВ

Законопроект про оперативно-розшукову діяльність в оцінках експертів і фахівців

 

Концептуальні зміни в правовому полі України останнім часом все більше торкаються можливостей і принципів діяльності правоохоронних структур. Серед останніх новацій, яку широко обговорювали і влада, і суспільство, було законодавчо закріплене право Національної поліції України на проведення оперативно-розшукової діяльності. Утім, проведення Нацполіцією оперативно-розшукових заходів лише частково розвантажило спеціальні органи. У загальному ж масштабі ситуація не покращилася, оскільки необхідні суттєві зміни базового законодавства, яке регламентує оперативно-розшукову діяльність.

3 червня група народних депутатів України – А. Кожем’якін, М. Паламарчук, В. Король, В. Развадовський, Ю. Мірошниченко, А. Палатний, В. Бухарєв, Я. Безбах, Р. Мацола, В. Мисик, Д. Шенцев, В. Купрій – зареєструвала проект Закону № 4778 «Про оперативно-розшукову діяльність». На думку депутатів, чинний Закон про оперативно-розшукову діяльність (далі – ОРД) застарілий, а його норми не відповідають положенням законодавства. Окрім того, як зазначається в Пояснювальній записці, «практика Європейського суду з прав людини дозволяє сформулювати певні вимоги до національних систем законодавства щодо використання оперативно-розшукового інструментарію, як комплексу, що обмежує права та свободи людини. Чинний Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність» таким вимогам у повній мірі не відповідає, а внесення до нього змін вбачається недоцільним (про що було відзначено вище), що й зумовлює необхідність прийняття нового законодавчого акту для врегулювання відносин у цій сфері».

5 жовтня 2016 р. комітет з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності рекомендував Верховній Раді України прийняти законопроект за основу.

Згідно з новим законопроектом, оперативно-розшукова діяльність – це система гласних і негласних пошукових, розвідувальних та контррозвідувальних заходів, що здійснюються із застосуванням оперативних та оперативно-технічних засобів (ст. 1).

Відповідно до проекту закону можливість здійснювати оперативно-розшукову діяльність надається оперативним підрозділам таких органів:

1) Державного бюро розслідувань – внутрішньої безпеки, забезпечення особистої безпеки;

2) Державної прикордонної служби України – розвідувальному органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону (агентурної розвідки, оперативно-технічним, власної безпеки), оперативно-розшуковим підрозділам відповідно спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону та його територіальних органів, підрозділами з охорони державного кордону органів охорони державного кордону та Морської охорони, забезпечення внутрішньої безпеки, забезпечення власної безпеки, оперативного документування та оперативно-технічним;

3) Державної фіскальної служби – оперативним підрозділам податкової міліції та підрозділам, які ведуть боротьбу з контрабандою;

4) Національного антикорупційного бюро України – детективам, оперативно-технічному, внутрішнього контролю;

5) Національної поліції – підрозділам кримінальної та спеціальної поліції;

6) органів і установ виконання покарань та слідчих ізоляторів Державної пенітенціарної служби України;

7) розвідувального органу Міністерства оборони України – оперативним, оперативно-технічним, власної безпеки;

8) Служби безпеки України – контррозвідці, військовій контррозвідці, захисту національної державності, спеціальним підрозділам по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю, оперативно-технічним, внутрішньої безпеки, оперативного документування, боротьби з тероризмом і захисту учасників кримінального судочинства та працівників правоохоронних органів;

9) Служби зовнішньої розвідки України – агентурної розвідки, оперативно-технічним, власної безпеки;

10) управління державної охорони – підрозділу оперативного забезпечення охорони виключно з метою забезпечення безпеки осіб та об’єктів, щодо яких здійснюється державна охорона (ст. 8).

Більшість експертів вважають позитивною рисою законопроекту чіткий перелік структур, підрозділи яких можуть займатися оперативно-розшуковою діяльністю. Натомість Директор інституту досліджень економічних систем, кандидат юридичних наук, О. Мандазюк вважає, що це питання залишається не повністю врегульованим. Він називає найбільшою проблемою такої ситуації наявність у кожного органу своїх «оперативних баз», які не узгоджені між собою. Це, на його думку, призводить до того, що стосовно одних і тих самих фігурантів проводяться заходи різними службами (дозволи в різних судових інстанціях).

У проекті закону визначається перелік підстав проведення оперативно-розшукової діяльності, чітко визначаються самі оперативно-розшукові заходи та порядок їхнього здійснення, вимоги до документального оформлення.

Законопроектом передбачено, що суб’єкти ОРД можуть застосовувати наступні оперативно-розшукові заходи (далі – ОРЗ) (ст. 10): негласне проникнення та обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи; аудіоконтроль особи; контроль за телефонними розмовами; відеоконтроль особи; аудіоконтроль місця; відеоконтроль місця; спостереження за особою у публічно доступних місцях, з використанням технічних засобів спостереження та фіксації інформації; зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж; зняття інформації з електронних інформаційних систем; накладення арешту на кореспонденцію, її огляд і виїмка; установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу у реальному масштабі часу; контрольована поставка; контрольована та оперативна закупка; оперативний експеримент; спостереження за річчю або місцем; виконання спеціального завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації; оперативне маркування предметів та речовин; негласне отримання зразків, необхідних для порівняльного дослідження; перевірка фінансово-господарської діяльності підприємств; профілактично-пошуковий захід; оперативна установка; радіотехнічна розвідка; поліграфне опитування; створення пасток (квартир, офісів, автомобілів); розвідувальне опитування; отримання довідково-аналітичної інформації; особистий пошук; оперативне ототожнення осіб, предметів та речовин; відвідування та огляд за згоди власників та орендаторів житла, інших споруд та матеріальних об’єктів. Серед перелічених 29 видів ОРЗ новими експерти вважають створення пасток, радіотехнічну розвідку та оперативний експеримент.

Список оперативно-розшукових заходів за документом може бути змінено тільки законом. Підрозділам, що здійснюють ОРД, забороняється: проводити оперативно-розшукові заходи в інтересах релігійних організацій, політичних партій або інших громадських об'єднань, а також окремих осіб за відсутності визначених законом підстав; розголошувати відомості, що стосуються особистого життя громадян, їхніх прав, законних інтересів, які стали відомі при проведенні оперативно-розшукових заходів, за винятком випадків, передбачених законодавством України.

Законопроект забороняє здійснення оперативно-розшукових заходів, а також використання отриманої під час їх проведення інформації, для досягнення мети і завдань, які не передбачені цим документом. Для отримання інформації забороняється застосовувати технічні, психотропні, наркотичні засоби, хімічні, радіоактивні, інші речовини, які пригнічують волю, завдають або можуть завдати шкоди життю чи здоров’ю людини (ст. 5).

Проект закону передбачає різні форми контролю за оперативно-розшуковою діяльністю. Згідно з документом, державний контроль за оперативно-розшуковою діяльністю становить правовий механізм функціонально реалізованих уповноваженими органами та їх посадовими особами напрямів діяльності, що забезпечують дотримання законів, прав та інтересів учасників цієї сфери суспільних відносин (ст. 27). Державний контроль за ОРД може здійснюватися у формі позавідомчого (ст. 28) та відомчого (ст. 29) контролю.

Важливою новацією проекту є передбачена можливість парламентського, судового та громадського контролю за ОРД.

Парламентський контроль (ст. 30) повинен бути реалізований через звіти перед відповідним Комітетом Верховної Ради України, які представляють Генеральний прокурор і керівники відповідних правоохоронних органів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність. Комітет ВР має право на своєму засіданні заслуховувати роз’яснення вказаних посадовців про результати реалізації цього закону, дотримання вимог законності під час здійснення оперативно-розшукової діяльності, а по завершенні кожної чергової сесії Верховної Ради Комітет звітує про виконання цього закону.

Судовий контроль (ст. 31) функціонує як через реалізацію права на судовий розгляд і оскарження незаконних дій і рішень, так і через перевірку судом дотримання законності при прийнятті рішень про призначення слідчих дій.

Громадський контроль (ст. 32) відповідно до документа має реалізуватися через щорічну звітність керівника територіального органу, до якого належить підрозділ, що здійснює ОРД. Контроль за діяльністю оперативних підрозділів може здійснюватися у формі залучення представників громадськості до спільного розгляду скарг на дії чи бездіяльність працівників оперативних підрозділів та до перевірки інформації про належне виконання покладених на них обов’язків відповідно до законів та інших нормативно-правових актів України.

Окрему увагу присвячено прокурорському нагляду за дотриманням законності під час здійснення оперативно-розшукової діяльності. Визначено суб’єкти прокурорського нагляду, предмет нагляду, межі компетенції прокурорів у цій сфері (ст. 33–35).

Як зазначається в Пояснювальній записці, прийняття проекту Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» сприятиме вдосконаленню правових засад здійснення оперативно-розшукової діяльності; дасть змогу привести її у відповідність із європейськими стандартами; посилить захист прав людини під час здійснення діяльності, пов’язаної з тимчасовим обмеженням її свобод; забезпечить практичну синхронізацію оперативно-розшукової діяльності та кримінальної процесуальної діяльності; створить умови для більш ефективної протидії злочинності взагалі й запобіганню окремим злочинам зокрема.

Один із співавторів законопроекту, народний депутат від Блоку Петра Порошенка В. Король стверджує, що завдяки новому закону оперативно-розшукова діяльність буде більш ретельно регламентована саме законодавчо. На думку парламентаря, законопроект усуває дію закритих нормативно-правових актів щодо ОРД. «Ми просто зібрали в один документ розрізнені дані про розшукову діяльність. Зараз оперативники користуються в основному підзаконними актами, це закриті інструкції. А наш закон не дає їм можливостей займатися самоуправством», – зазначає В. Король.

Юридичні новації у будь-якій сфері завжди привертають увагу громадськості, експертного середовища і спеціалістів. Натомість цей документ особливо важливий, оскільки всі зацікавлені сторони розуміють необхідність чіткої регламентації цього напряму діяльності правоохоронних структур, а відтак і позитивно сприйняли ідею нового закону про ОРД. Раніше змінити відповідне законодавство у 2008 р. намагався тоді ще народний депутат Г. Москаль, утім спроби виявилися марними, і діяльність оперативників все ще регламентує застарілий документ.

Експерти відмічають ряд позитивних моментів у новому законопроекті. Зокрема, у ньому з’явився абсолютно новий розділ «Визначення термінів», який дає змогу встановити точне законодавче визначення елементів і методів оперативно-розшукової діяльності. Партнер практики телекомунікацій АТ «Юскутум» Ю. Котляров вважає позитивом нового законопроекту систематизацію спеціальної термінології та чітке визначення органів, що мають право на здійснення оперативно-розшукової діяльності, пропозицію встановити вичерпний перелік підстав для ОРД, стадії і терміни ОРД їх проведення. На його думку, у різних аспектах деталізовано проведення ОРД, що відсутнє в чинному законі.

Партнер практики кримінального права юридичного бюро «Єгоров, Пугінскій, Афанасьєв і партнери» С. Гребенюк вважає позитивною новацією законопроекту те, що окремо забороняється підбурювати або провокувати будь-яких осіб до вчинення правопорушень, що має особливо важливе значення при документуванні (зокрема, корупційних проявів), що відповідає практиці ЄСПЛ. Експерт відмічає передбачену можливість оскарження дій оперативників, які обмежують права та свободи громадян. Водночас у проекті відсутні посилання на права та законні інтереси громадян, які можуть бути порушені у зв’язку з оперативно-розшуковими заходами, а також дієві механізми їх захисту. Окрім того, С. Гребенюк наголошує: «На жаль, проект не містить механізмів посиленого захисту прав та інтересів окремих категорій громадян, пов’язаних з обов’язком дотримання професійної таємниці (адвокатів, нотаріусів тощо), адже практика свідчить про значне збільшення порушень у цій сфері».

Більш конкретно та регламентовано в пропонованому проекті закону встановлено структуру та стадії оперативно-розшукового провадження, чітко визначено оперативно-розшукові заходи до кожної зі стадій.

І. Петухов, голова Комісії Українського союзу підприємців і промисловців з питань науки та IT наголошує, що крім завдань, встановлених чинним законом щодо пошуку і фіксації фактичних даних про протиправні діяння окремих осіб та груп, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, додатковими завданнями ОРД стають: отримання інформації про правопорушення, які не є кримінальними і про факти та обставини, які не мають ознак кримінального злочину.

Щодо останнього завдання, то, на думку партнера і співзасновника AxonPartners Д. Берегового, його написали, щоб пояснити, що ОРД може проводитися з метою пошуку зниклих без вести (що не є правопорушенням, але вимагає проведення розшукових заходів). «Утім, якщо справа дійсно стосується розшуку зниклих безвісти – чому прямо не написати про це і не залишати місця для домислів?» – запитує експерт.

Оглядач онлайн-видання «Судово-юридична газета» І. Боголюбський погоджується з авторами законопроекту про те, що позитивною рисою документу є чітке окреслення законодавством меж ОРД. Він вважає, що визначення завдань ОРД та принципів, на яких вона базується, фактично розширює сферу, у якій здійснюється оперативно-розшукова діяльність, за межі кримінального провадження. Натомість, на його думку, це може викликати негативну реакцію громадськості.

Зокрема, О. Татаров, адвокат, старший партнер ЮК «Татаров Фаринник Головко», доктор юридичних наук, професор, заслужений юрист України, наголошує: «Запропонована редакція невиправдано розширює можливість проведення ОРЗ в усіх категоріях кримінальних проваджень, а не виключно щодо тяжких чи особливо тяжких злочинів. Це не повністю враховує практику ЄСПЛ, містить неточності, внутрішні суперечності та не узгоджується з нормами інших нормативно-правових актів».

Законопроект пропонує доповнити перелік принципів верховенства права, законності і дотримання прав і свобод людини, на яких базується ОРД, принципами наступальності (здійснення ОРД з метою запобігання злочинам до їх скоєння або припинення майбутніх можливих злочинів); конспіративності (здійснення негласних заходів у повній таємниці від тих, хто не має доступу до інформації про їх проведення згідно із законом); об’єднання гласних і негласних заходів; взаємодії з держорганами, населенням, неурядовими або громадськими організаціями; відповідності та адекватності використання оперативно-розшукових заходів ступеня суспільної небезпеки протиправної діяльності. Утім, фахівці також неоднозначно оцінюють цю новацію. Так, партнер практики телекомунікацій АТ «Юскутум» Ю. Котляров вважає «істотним проривом пропозицію встановити принцип відновлення прав і відшкодування шкоди у випадках встановлення фактів порушення прав і свобод або законних інтересів в процесі здійснення ОРД, а також, якщо (ось це дійсно намір прориву) не підтвердилася причетність до правопорушення особи, щодо якої проводилися оперативно розшукової заходи».

Натомість адвокат О. Татаров, навпаки, зазначає, що в тексті законопроекту встановлено ряд принципів, але не розкривається їхній зміст, за винятком принципів законності та дотримання прав і свобод громадян. Наприклад, вважає адвокат, принцип відповідності та адекватності використання оперативно-розшукових заходів ступеню тяжкості та суспільної небезпечності протиправної діяльності є за змістом нечітким, оскільки критеріїв цієї відповідності та адекватності не визначено.

Окрім того, юрист-практик вважає юридично некоректною заборону проведення оперативно-розшукових заходів в інтересах релігійних організацій, політичних партій або інших громадських об’єднань, а також окремих осіб «за відсутності підстав, визначених цим законом», оскільки здійснення ОРЗ за відсутності підстав забороняється в принципі, і це стосується усіх, а не тільки визначених цією нормою.

Багато нарікань у фахівців викликала пропозиція депутатів дозволити не заводити оперативно-розшукові справи при проведенні оперативно-розшукового заходу: «Оперативно-розшукові заходи з метою попередньої перевірки отриманої оперативної інформації можуть здійснюватися без заведення оперативно-розшукових справ та накопичуватися у справах контрольно-спостережного провадження» (п. 3. ст. 16). Так, експерти Інтернет асоціації України (ІнАУ) зазначають, що в ІТ-компаніях цією нормою законодавства сьогодні користуються для захисту від безпідставних «наїздів» з боку силовиків, коли саме оперативно-розшукова справа допомагає прояснити, наскільки законно проводилися такі дії. А представник УСПП І. Петухов вважає подібне нововведення створенням можливостей для корупційних зловживань представниками оперативних підрозділів, безконтрольності і виконання замовних ОРЗ.

М. Тульєв, голова Комітету ІнАУ з питань захисту прав людини та свободи слова, власник компанії NetAssist наголошує, що в законопроекті існує ряд недоліків, які будуть заважати навіть тим, хто проводить ОРД. А саме: ст. 19 законопроекту встановлюється максимальний термін проведення ОРД, набагато менший, ніж термін за тяжкими злочинами, про які там ідеться. Тож на підставі загального аналізу законопроекту експерти ІнАУ пропонують суттєво доопрацювати документ: уточнити ряд термінів, процедур і строків проведення ОРД, встановити обмеження для проведення безпідставних оперативно-розшукових заходів, визначити процедуру знищення відомостей, одержаних внаслідок ОРД.

Так само суперечливо в оцінках спеціалістів та експертів виглядає пропоновані в законопроекті питання організації оперативно-розшукових заходів та їх документування. Так, О. Татаров називає позитивним положення проекту щодо визначення вимог до клопотання про надання дозволу на проведення ОРЗ. «Зокрема, щодо обов’язковості вказівки на наявність раніше отриманих дозволів слідчого судді на проведення заходів стосовно конкретної особи, а також зазначення інших відомостей, що можуть мати значення для суду, відповідно до положень ч. 2 ст. 248 КПК. Водночас вимоги щодо необхідності зазначення технічних характеристик засобів, які будуть використовуватися, є невиправданими. На момент отримання дозволу уповноважена особа не завжди має змогу надати вичерпні відомості про такі засоби, а подальше використання пристроїв, ідентифікуючі ознаки яких не будуть наведені в ухвалі, може стати підставою для визнання здобутих даних недопустимими доказами».

Він також вважає логічним віднесення авторами законопроекту контрольованої закупки, контрольованої поставки і оперативної закупки до ОРЗ, що можуть проводитися незалежно від тяжкості злочину. Тому, зазначає О. Татаров, необхідно навести чіткий перелік ОРЗ, які можуть здійснюватися незалежно від тяжкості злочину. Водночас заходи, пов’язані з обмеженням конституційних прав та свобод громадян, мають проводитися виключно щодо тяжких та особливо тяжких злочинів.

Пряму небезпеку, на думку експертів, становить положення законопроекту про можливість проведення ОРЗ без ухвали слідчого судді. У п. 6. ст. 10 законопроекту зазначено: «У разі, коли є встановлені законодавством України правові підстави, суб’єкти оперативно-розшукової діяльності у межах своєї компетенції можуть без ухвали судді здійснювати заходи, що передбачені пунктами 1–11 частини другої цієї статті: 1) виключно з метою запобігання вчиненню тяжкого або особливо тяжкого злочину проти особи або особливо небезпечних державних злочинів, запобігання і припинення терористичних актів та інших посягань спеціальних служб іноземних держав та організацій, якщо іншим способом одержати інформацію неможливо; 2) з метою затримання осіб, що готують, здійснюють, скоїли злочин, втекли з установ відбуття покарання або з-під арешту, і осіб, що переховуються від слідства та суду, припинення фактів посягання або можливого посягання на вчинення пожеж, вибухів, громадську безпеку». Подібні ініціативи з розмитими формулюваннями підстав для проведення ОРЗ, серед яких є контроль над телефонними розмовами, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж або електронних інформаційних мереж, адвокат Ю. Котляров, вважає дуже небезпечними. Ще більш критично оцінює ситуацію І. Петухов: «Встановлюються безпрецедентні повноваження оперативним підрозділам, коли вони, не вирішивши завдання встановленим шляхом (постанова слідчого судді), можуть їх провести іншим шляхом (як ми розуміємо без рішення суду!)».

Утім, юрист К. Братковський вважає, що спецслужби вже збирають інформацію «про запас». Він підкреслює: «Ще при Кучмі відстежували кореспонденцію нардепів, записували телефонні дзвінки. Зараз мало що змінилося». А блогери впевнені, що сьогодні таємниці листування не існує, і в будь-який момент можна виявити роздруківку власних СМС в Інтернеті.

Наявна і певна неузгодженість норм нового законопроекту з існуючою нормативно-правовою базою. Зокрема, О. Татаров виокремлює норми й положення, які не узгоджені з відповідними нормами КПК – ті, що регламентують підстави та порядок проведення негласних слідчих розшукових дій. Невирішеними, на його думку, залишились і питання вичерпного переліку підстав закриття оперативно-розшукових справ, які наведені в ст. 20 законопроекту.

Адвокат Адвокатського об’єднання «Партнери» Н. Фещик наголошує, що в рамках ОРД запроваджується можливість проведення низки дій, які за своєї правовою природою є негласними слідчими діями (негласне проникнення та обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи; аудіо- та відеоконтроль особи; накладення арешту на кореспонденцію, її огляд та виїмка тощо), на підставі ухвали слідчого судді суду першої інстанції або навіть узагалі без судового рішення. Водночас, підкреслює адвокат, згідно з КПК, проведення відповідних негласних слідчих дій можливе виключно на підставі ухвали слідчого судді апеляційного суду, що надає додаткові гарантії неможливості порушення прав людини без законних та обґрунтовано-виправданих підстав.

З цією вадою нового законопроекту погоджується і адвокат, директор ЮК «Лежух і партнери» Т. Лежух. На своїй сторінці у Facebook вона зазначає, що відповідно до норм КПК тимчасовий доступ до речей і документів надається на підставі ухвали суду, а в законопроекті передбачається право на отримання такої інформації за відсутності ухвали.

М. Тульєв відмічає нечітке визначення термінів або відсутність узагалі деяких визначень у проекті закону. Наприклад, проектом вводяться в дію «встановлення місцезнаходження радіоелектронного пристрою в реальному масштабі часу», а в чинному КПК є вичерпний перелік оперативних заходів, у який така дія не входить. Власник ІТ-компанії підкреслює, що не мають чіткого визначення, наприклад, «електронна інформаційна система» чи «радіоелектронний пристрій в реальному масштабі часу». Тобто, за його словами, окрема система або пристрій у кожному конкретному випадку може потрапляти під визначення, а може і не потрапляти. А це вже створює корупційні ризики.

Загальний висновок про невідповідність законопроекту № 4778 вимогам антикорупційного законодавства зробила експерт Центру політико-правових реформ З. Саідова. За оцінкою ЦППР корупційна небезпечність проекту становить п’ять балів за 5-бальною шкалою. Громадська експертиза виявила 19 корупціогенних факторів: неправильне визначення функцій, повноважень (обов’язків) і відповідальності певних суб’єктів (органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших осіб, на яких поширюється дія Закону «Про запобігання корупції») – 8; колізії і вади законодавчої техніки – 8; прогалини в регулюванні – 2; неправдиві цілі прийняття законопроекту – 1. Щодо останнього зауваження, то у висновку ЦППР зазначено: «У Пояснювальні записці зазначається, що законопроект розроблено з метою приведення ОРД у відповідність до європейських стандартів, синхронізації оперативно-розшукової і процесуальної діяльності. Насправді законопроект розроблено однобоко – виключно у відомчих інтересах осіб, які здійснюють ОРЗ».

На підставі аналізу і зв’язку з тим, що «це є поверненням до періоду процесуального свавілля, далекого від європейських стандартів і може призвести до “узаконення” порушення прав людини», експерт ЦППР рекомендує народним депутатам відхилити цей законопроект. З таким висновком експерта погоджується і директор з наукового розвитку Центру політико-правових реформ, доктор юридичних наук, професор М. Хавронюк.

Отже, підсумовуючи думки експертів та фахівців, необхідно зазначити, що практично всі оглядачі наголошують на застарілості норм чинного законодавства про оперативно-розшукову діяльність. А відтак необхідність прийняття нового закону, який би відповідав сучасним викликам і європейським стандартам, поза сумнівів. Натомість якість нового законопроекту експерти оцінюють по-різному – від повного заперечення позитиву до критики лише окремих положень документа. При цьому дуже важливими є аргументи тих, хто вважають за необхідне суттєво доопрацювати законопроект, оскільки, на їхню думку, увага до пропонованих експертами пропозицій і врахування зауважень дасть змогу зробити нормативно-правовий акт кращим, таким, що дійсно дасть можливість професіоналам якісно виконувати оперативно-розшукову діяльність, не порушуючи прав і свобод людини. Бо сенс критики сьогодні, на стадії підготовки законопроекту, не в простому запереченні, а саме у тому, щоб зробити його більш якісним. Адже саме для цього в законодавчому процесі і існує декілька стадій, між якими нормативно-правовий акт може бути доопрацьований. І якщо ініціатори цього документа прислухаються до пропозицій і зауважень експертного середовища, то в правовому полі України з’явиться дійсно необхідний і важливий закон, до якого не буде сенсу одразу вносити поправки (Статтю підготовлено з використанням інформації таких джерел: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=59321, http://sud.ua/newspaper/2016/06/20/92067-operativno-rozisknaya-deyatelnost-novie-realii-trebyyut-novogo-zakona, http://internetua.com/novii-zakonoproekt-ob-ord-vizval-opaseniya-ekspertov-2, http://zib.com.ua/ua/124461-komu_vigidno_abi_neglasna_diyalnist_operativno-rozshukovih_o.html, http://vesti-ukr.com/strana/152212-ukraincam-gotovjat-massovuju-proslushku-i-neglasnuju-slezhku, http://www.inau.org.ua/146.3981.0.0.1.0.phtml, https://www.facebook.com/lawyersua/?fref=nf, http://yur-gazeta.com/golovna/ord-zmini-nazrili.html, http://pravo.org.ua/img/zstored/files/Corruption/Z-p_4778.pdf ).