С. Кулицький, ст. наук. співроб. СІАЗ НБУВ

Економічна складова гібридної війни Росії проти України

(Закінчення. Початок у № 20, 21)

4.     Фінансові відносини як поле гібридної війни

 

Логіка ескалації російської гібридної агресії проти України закономірно поширила її також і на сферу фінансів, яка, до речі, надзвичайно вразлива як до військових дій та соціально-політичної дестабілізації, так і до впливу інформаційно-психологічних операцій. Причому одним із ключових напрямів гібридної війни у сфері фінансових відносин стала проблема, так званого, «боргу Януковича». Погляди України та Росії з приводу можливості й порядку реструктуризації кредиту, отриманого українською стороною від Росії в грудні 2013 р., не збіглися. Зокрема, Росія не погодилася з рішенням української сторони реструтуризувати цей кредит на тих же умовах, що й комерційні кредити, які Україна узгодила з іншими кредиторами у 2015 р. Тому Україна оголосила мораторій на виплату всіх боргів перед РФ, включаючи борг, взятий урядом Азарова у 2013 р. в обсязі 3 млрд дол., а також борги держхолдингу «Укравтодор» і Конструкторського бюро «Південне» перед російськими банками. Зі свого боку Росія подала позов проти України до Високого суду Лондона щодо стягнення боргу в 3 млрд дол.

Однак, попри те, що вирішення цього боргового питання перейшло в судову площину, Росія та Україна не відмовились (принаймні декларативно) від спроби вирішити це питання через мирову угоду. Зокрема, у вітчизняному Міністерстві фінансів повідомили, що Україна впевнена у своїй правовій позиції в судовому спорі з Російською Федерацією в англійському суді стосовно 3 млрд дол. боргу за єврооблігаціями, однак залишається відкритою для можливості мирного врегулювання спору, якщо для цього будуть знайдені прийнятні підстави. «Відповідно до зобов’язання України за умовами поточної програми МВФ, а саме – щодо “сумлінного” проведення переговорів з РФ з цього заявленого боргу, Україна готова вступити в подальші переговори про можливе вирішення спору», – зазначили в Міністерстві фінансів України. Підкресливши при цьому, що «будь-які такі переговори, які можуть статися у відповідний час, жодним чином не перешкоджають позиції України в цьому судовому провадженні». Ця заява з’явилась у ЗМІ після повідомлення про перенесення очікуваної у Вашингтоні російсько-української зустрічі з цього питання.

Зі свого боку міністр фінансів РФ А. Силуанов раніше повідомляв, що розраховує зустрітися зі своїм українським колегою О. Данилюком після осінньої сесії МВФ і Світового банку, можливо, на території Німеччини. Причини, з яких зазначена зустріч не відбулась, у ЗМІ не оприлюднювались. Є підстави вважати, що така демонстрація готовності до переговорів з проблеми означеного боргу із широким залученням ЗМІ здійснюється російською стороною в контексті судового процесу, що відбувається у Лондоні, і є складовою в системі заходів російсько-української гібридної війни. Тому, хоча на ухвалу суду з боргового питання, а отже, і наступного кроку з вирішення цього конфлікту можна очікувати, мабуть, не раніше середини наступного року, однак, інформаційна війна з цього приводу в рамках російсько-української гібридної війни не припиняється й нині.

Полем битви гібридної війни стали також національні банківські системи України та Росії. Враховуючи, так би мовити, різні «вагові категорії» російської та української фінансових, і зокрема банківських, систем, обидві сторони об’єктивно мають дотримуватись різних стратегій та орієнтуватись на досягнення різних конкретних цілей гібридної війни у фінансовій (банківській) сфері. Цілком імовірно, що головна мета Росії у цьому випадку – радикальне посилення свого впливу на українську фінансову, і зокрема банківську, систему з тим, щоб зробити її якомога більш підконтрольною можливості досягнення основних цілей російської гібридної агресії проти України. Завдання ж України полягає у створенні таких умов функціонування вітчизняної фінансової (в т. ч. банківської) системи, за яких Росія не змогла б реалізувати свої плани в цій сфері без надто великих втрат для власної економіки. Така стратегія не виключає, а навпаки, передбачає використання Україною не лише національних, а й міжнародних правових норм для досягнення своїх цілей.

Послаблення й дестабілізація банківської системи тягне за собою цілий ланцюг економічних, соціальних і політичних проблем для кожної зі сторін цієї гібридної війни. Звичайно, російська банківська система потужніша за українську, однак на її функціонуванні сильно позначаються західні санкції. Це викликає негативну ланцюгову реакцію в російській економіці та обмежує простір для використання Росією банків як інструментів гібридної війни проти нашої держави. При тому, що частка російського капіталу в українській банківській системі дуже висока. Це закономірно викликає стурбованість у деяких верствах українського суспільства. Зокрема, свого часу в експертів з’явилися доволі обґрунтовані підозри щодо того, що в розпал кризи російські банки отримували великі обсяги рефінансування, і могли використовувати цю ситуацію для спекулятивного розкручування курсу долара та послаблення української національної валюти.

Тому цілком закономірно, що, як зазначається в ЗМІ, з початку агресії проти України з боку РФ у Верховній Раді вже неодноразово висувалися ідеї закрити банки з російським капіталом. Але досі жодну з цих пропозицій законодавцями не було підтримано. Однак тепер ситуація змінилася завдяки набуттю чинності змін до Закону України «Про ліцензування господарської діяльності», згідно з яким фінансові компанії, істотна участь у капіталі яких належить російським структурам, повинні позбутися ліцензій. Але ця норма стосується всіх установ, крім банків. У результаті російські акціонери українських страхових компаній та фондових бірж вже продали ці активи іншим інвесторам.

Так, наприкінці жовтня у Верховній Раді було зареєстровано відповідний законопроект, який пропонує заборонити роботу російських банків в Україні. Його подали в парламент шість депутатів, які не входять до складу будь-якої фракції. Вони пропонують зобов’язати Національний банк України відкликати ліцензії у всіх банків, акціонери яких пов’язані з країною, що здійснює збройну агресію проти України (тобто з Росією). Також НБУ повинен буде відмовляти в наданні банківських ліцензій усім особам, які пов’язані з Російською Федерацією. Автори законопроекту вважають вплив російських банків на українську економіку занадто великим. Це робить залежним весь український бізнес і громадян від країни-агресора, створює загрозу національній безпеці України.

Оглядачі деяких ЗМІ наголошують, що на сьогодні в Україні зареєстровано шість банків з російським капіталом. Три з них – це великі установи, що належать державі: Промінвестбанк, Сбєрбанк і ВТБ Банк. Крім того, існує БМ Банк, що належить російському Банку Москви, ВиЕс Банк, контрольований російським Сбєрбанком, і Банк Форвард, що належить банку «Російський Стандарт». Також громадяни Російської Федерації є серед міноритарних акціонерів «ПриватБанку», «Альфа-банку», банків «Траст» і «Народний капітал». Тільки за цей рік російські акціонери докапіталізували свої українські дочірні банки на загальну суму 33,2 млрд грн: Внєшекономбанк вніс 20 млрд грн у капітал Промінвестбанку, ВТБ надав своєму дочірньому українському банку 8,9 млрд грн, а Сбєрбанк – 4,3 млрд грн.

За даними Національного банку України, нині частка всіх російських банків в Україні за активами становить близько 9 % (112,3 млрд грн) від їх загальної суми українській банківській системі. А сукупна сума зобов’язань російських банків перед українськими клієнтами сягає 38,5 млрд грн, з яких громадяни довірили їм 22,9 млрд грн. Саме на цій підставі деякі експерти оцінюють вплив згаданого вище законопроекту на українську економіку як дуже негативний, і сподіваються, що його не буде ухвалено Верховною Радою. «Якщо відкликати у них ліцензії, це буде нове навантаження на Фонд гарантування вкладів, велика інфляція і новий виток девальвації гривні, – говорить член виконавчого комітету Українського товариства фінансових аналітиків В. Шапран. – Крім того, банки з російським капіталом створюють робочі місця для наших громадян, кредитують наші компанії, і як-ніяк виступають самі заручниками конфлікту між Росією і Україною. Дуже нерозумно позбавляти їх можливості все це робити для України».

Однак в українському парламенті наполягають на більш рішучих діях з нагляду за російськими банками. «Потрібно більш ретельно контролювати роботу банків з російським капіталом нашим контролюючим і правоохоронним органам. І до цього мають бути залучені різні структури – від Національного банку до Служби безпеки України і Служби фінансового моніторингу», – вважає голова Комітету Верховної Ради з питань фінансової політики та банківської діяльності С. Рибалка. Також він повідомив, що за результатами спільного засідання комітету з питань фінансової політики та банківської діяльності нашого фінансового комітету з антикорупційним комітетом парламенту було направлено лист-звернення щодо з’ясування можливих загроз з боку російського банківського капіталу нашій державі до Ради національної безпеки і оборони України (URL: http://ua.112.ua/statji/finansova-ahresiia-v-ukraini-proponuiut-zaboronyty-rosiiski-banky-348621.html).

Тим часом деякі банки з російським капіталом, материнські структури яких належать російській державі, а отже, підпадають під санкції, скаржаться на проблеми, з якими вони стикаються в Україні. Зокрема, за інформацією українського сайту «Новое время», фінансова група ВТБ повідомляє про проблеми, з якими вона стикається на українському банківському ринку. Своїй дочірній структурі в Україні ВТБ Банк не може знайти інвестора, а для БМ Банку – гроші на докапіталізацію. Так, згідно з заявою члена наглядової ради ВТБ Банку С. Дубініна, російська група ВТБ робила спробу продати однойменний український банк, але покупця знайти не вдалося. «Якщо і надалі не вийде реалізувати українські дочки, вони перетворяться з активу на збиток», – зазначив він. І повідомив, що група ВТБ вже сформувала резерви під такі збитки, а отже, українські структури більше не є стратегічно важливою частиною бізнесу групи.

Відтак, фінансова група ВТБ прийняла рішення відтермінувати докапіталізацію іншої своєї структури – БМ Банку. Згідно з даними Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку України, відбулася, так звана, нульова емісія акцій цієї фінансової установи, тобто в процесі приватного розміщення акціонери банку не придбали акції додаткової емісії. Таким чином, збільшення статутного капіталу банку не відбулося. При цьому оглядачі згадують, що ще у вересні цього року акціонери БМ Банку прийняли рішення збільшити статутний капітал на 1,75 млрд грн до 3,4 млрд грн.

А російський Внєшекономбанк (ВЕБ), як заявив його голова С. Горьков, очікує продаж дочірнього українського Промінвестбанку (ПІБ) ще до кінця цього року. Він зазначив, що вже є три стійкі зацікавлені особи й, можливо, додасться четвертий, уточнивши, що мова йде як про українських, так і міжнародних інвесторів.

Таким чином, ситуація з російською групами ВТБ і ВЕБ в Україні може свідчити про те, що російська влада, принаймні на нинішньому етапі, змінює тактику використання російських державних банків, як інструментів гібридної війни проти нашої держави.

Схоже, що Росія відмовилась, можливо тимчасово, від використання обсягу свого державного банківського капіталу в нашій державі як засобу прямого впливу на процеси відтворення в українській економіці. А виводячи з України дочірні структури своїх державних банків або принаймні заморожуючи їх діяльність в Україні, російська сторона таким чином може стимулювати дефіцит кредитних ресурсів в українській економіці. Наслідком же цього може бути бажане для Росії загострення соціально-політичних проблем в українському суспільстві. Поряд з цим згадане вище визнання наявності проблем у російської банківської групи ВТБ в Україні її посадовцями свідчить про те, що пряме використання російською стороною фінансових важелів у гібридній війні проти України за певних обставин може завдавати відчутної шкоди російській економіці та російському суспільству в цілому.

Специфіка застосування прийомів гібридної війни у сфері фінансових відносин полягає в тому, що тут відносно легко можна отримати своєрідний «ефект бумерангу». Зокрема, для України це означає, що вибір ефективної стратегії й тактики гібридної війни з Росією в галузі фінансів узагалі й у банківській сфері, зокрема, не може базуватися лише на категоричних позиціях за принципом «все або нічого». Адже проблема дефіциту капіталу, притаманна українській банківській системі, у результаті російської окупації Криму та збройної агресії на Донбасі останнім часом лише загострилась. Це обмежує можливості економічного розвитку України та послаблює позиції нашої держави у гібридній війні з Росією.

За таких обставин органам державної влади і управління доводиться ухвалювати рішення, спрямовані на підвищення рівня капіталізації та ліквідності української банківської системи. Хоча при цьому не можна виключати ймовірності прояву тих чи тих рецидивів гібридної війни у сфері фінансів. Потенційна можливість появи таких загроз пов’язана з надзвичайно високою мобільністю фінансового капіталу і фінансових відносин узагалі. Тим більш, що після останньої глобальної фінансової кризи протягом 2010–2013 рр. в іноземному за своїм походженням капіталі української банківської системи замість європейського почав переважати російський капітал. А у деяких випадках навіть важко однозначно ідентифікувати реальну належність капіталу тієї чи тієї фінансової установи.

І ситуація з «Альфа Банком» в Україні наочно це доводить. 12 жовтня 2016 р. Національний банк України погодив власникам ABH Holding SA М. Фрідману, Г. Хану, П. Авену та О. Кузьмічову опосередковане придбання істотної участі в Укрсоцбанку. А 31 жовтня ABH Holdings S. A. (ABHH), яка опосередковано володіє 100 % акцій «Альфа-Банку» Україна (через холдингову компанію ABH Ukraine Limited (ABHU)), та UniCredit Group (UCG) оголосили про завершення операції з передачі 99,9 % Укрсоцбанку, активу UCG в Україні, в обмін на міноритарну частку володіння в ABHH у розмірі 9,9 %. Про це «Альфа-Банк» повідомив у своєму прес-релізі. Відзначається також, що в результаті операції присутня в 17 країнах італійська банківська група UniCredit Group стала міноритарним акціонером ABH Holdings S. A., інвестиційної холдингової компанії Альфа-Груп зі  штаб-квартирою в Люксембурзі.

Як наголошує голова наглядової ради міжнародного консорціуму «Альфа-Груп» М. Фрідман, український ринок для «Альфа-Груп» має стратегічне значення. У неї є бізнес і в країнах Європи, але основні її активи розташовані в Україні, Росії, Білорусі та Казахстані. Фрідман, який походить зі Львова, запевняє, що зв’язки групи з Україною тісні і мають природний характер у силу походження: «Тому ми завжди шукали і шукаємо можливості для роботи в Україні». Причому об’єднання активів з Укрсоцбанком дасть змогу «Альфа-Банку» увійти в п’ятірку найбільших кредитних установ країни. «Може банку і не вдасться стати найбільшим за обсягом активів. Але з точки зору ефективності, “Альфа-Банк” повинен бути лідером в Україні», – каже головний акціонер «Альфа-Груп». «Бенефіціарні власники підтвердили наміри виконання покладених на обидва банки зобов’язань, затверджених у програмах реструктуризації обох банків у рамках діагностики банківської системи», – ідеться в повідомленні.

Утім, навіть теоретично не можна відкидати потенційну можливість появи в міжнародному консорціумі «Альфа-Груп», якому належить й «Альфа Банк», того чи того конфлікту інтересів, обумовленого хоча б його комерційною діяльністю на вельми суперечливому (в геоекономічному та геополітичному плані) пострадянському просторі за одночасно надзвичайно тісних ділових зв’язків з фінансовою та правовою системами Заходу.

Тому об’єктивно зростають вимоги до органів державної влади і управління, насамперед Міністерства економічного розвитку і торгівлі, НБУ, СБУ, з проведення моніторингу загроз економічній безпеці України й аналізу ймовірних джерел, чинників таких загроз в умовах гібридної війни з Росією. А особлива увага, якої потребує в цьому контексті банківський сектор України, обумовлена його стратегічним значенням для соціально-економічного розвитку нашої держави, значним динамізмом та надзвичайно високою вразливістю до інформаційних операцій та війн.

Однією з таких загроз вітчизняній банківській системі, що вимагають свого розв’язання, є проблема безнадійних банківських кредитів в окупованих Росією Криму та районах Донбасу. Тому, за повідомленнями ЗМІ, власники українських банків, що мали бізнес у Криму до його анексії та на території зони АТО, на початку жовтня цього року попросили міністра фінансів О. Данилюка підтримати їхню ініціативу щодо перегляду порядку оподаткування безнадійних кредитів на тимчасово окупованих територіях. Причина такого прохання проста – банки не можуть списати безнадійну заборгованість позичальників, зареєстрованих на окупованих територіях, оскільки це не передбачено чинним Податковим кодексом. Це вкрай обтяжує баланси банків, змушуючи формувати під них додаткові резерви. Зазначена проблема є вельми складною з точки зору вибору механізмів її практичного розв’язання, і ЗМІ поки не повідомляли щодо перспектив задоволення цього прохання.

Одним з інструментів російсько-української гібридної війни є санкції, які накладають одна на одну сторони цього конфлікту. А 31 жовтня набрав чинності Указ Президента України № 467/2016, яким вводиться в дію рішення РНБО про продовження на рік раніше запроваджених санкцій, а також про введення на рік додатково санкцій проти ряду юридичних і фізичних осіб. Згідно з Указом у сфері фінансів Україна обмежила діяльність ряду російських платіжних систем. Зокрема, у документі зазначено, що вводиться заборона на здійснення діяльності в Україні і скасовується реєстрація договорів резидентів України про участь у ряді міжнародних платіжних систем за участю російського капіталу. З огляду на застосовані санкції, Національний банк України зобов’язав банки та небанківські установи України припинити надання послуг міжнародних платіжних систем, створених резидентами Російської Федерації, завершити взаєморозрахунки за здійсненими операціями та повернути до НБУ свідоцтва про реєстрацію договорів / змін до договорів про участь у таких міжнародних платіжних системах.

У ЗМІ зазначається, що під українськими санкціями з 2014 р. перебувають десятки банків Росії, у тому числі «Газпромбанк», банк «Росія», СМП банк, «Россєльхозбанк». У жовтневий список 2016 р. увійшли також платіжні системи: «Центр міжнародних розрахунків», «Колібрі» (управляється «Сбєрбанком»), «Платіжний центр», «Юністрім», «Лідер», «Анелік» та ін. Від нових українських санкцій може постраждати «Сбєрбанк». Професор фінансів Російської економічної школи О. Шибанов зазначає, що частка українського ринку для перерахованих систем не дуже велика. «Втрати складуть не більше 10%, хоча і це, звичайно, в умовах кризи не так мало», - заявив він Deutsche Welle (DW). Однак, оскільки Україна в питанні застосування санкцій до РФ діє відповідно до аналогічних дій Європейського Союзу та США, то загальні фінансові втрати російської сторони від таких санкцій, особливо в стратегічному плані, будуть значно більшими.

Однак у ЗМІ з’явилися повідомлення, що російські платіжні системи, які опинилися під санкціями, шукають інші способи роботи в Україні. Принаймні деякі з них, по суті, продовжують працювати з українськими клієнтами через своїх іноземних партнерів. Так, за інформацією деяких російських ЗМІ, російська платіжна система «Золота корона» робить перекази в Україну через свого партнера IntelExpress. Отримати відправлений через «Золоту корону» переказ, стверджують кореспонденти, можна в шістьох банках в Україні. Серед них і найбільший державний – Ощадбанк. За даними НБУ, IntelExpress зареєстрована в Грузії. Представник «Золотої корони» від коментарів відмовився, а представники IntelExpress на запит не відповіли. Представники деяких інших російських платіжних систем визнали, що перекази в Україну поки можливі тільки на міжнародні карти Visa і MASTERCARD.

З іншого боку, на початку листопада до Державної думи РФ депутат фракції «Єдина Росія» В. Рєзник вніс законопроект, який може обмежити грошові перекази з території Росії на територію України, що здійснюються за допомогою іноземних платіжних систем. Згідно з текстом пояснювальної записки, документ спрямований на усунення негативних наслідків заборони на діяльність російських платіжних систем на території України. Якщо таке станеться, то грошові перекази з Росії в Україну надходитимуть через треті країни (як це робиться нині деякими російськими платіжними системами в Україні). Цілком можливо, що зазначена новація спрямована, по суті, на українських заробітчан у Росії з метою спровокувати їх невдоволення українською владою. Хоча не виключено, що в цій ситуації об’єктом невдоволення українських заробітчан може виявитися влада Росії.

А безсумнівним результатом гібридних російсько-українських «бойових дій» у сфері функціонування платіжних систем буде подорожчання послуг тих чи тих платіжних систем, що, урешті-решт, може призвести до переходу клієнтів від послуг одних платіжних систем до інших.

Принагідно зазначимо, що ефективність російської гібридної атаки на українську банківську систему останнім часом явно знизилась. Так легко стимулювати панічні настрої бізнесу та населення України, як це було у 2014– першій половині 2015 р., Росії вже не вдається. Наприклад, нині українці більш зважено ставляться до функціонування української банківської системи. Наочним підтвердженням справедливості цього твердження є зростання обсягів депозитів населення в українських банках, яке з початку цього року становило 12 млрд грн. Про це в ефірі телеканалу «Україна» заявила голова НБУ В. Гонтарева.

Зміцнюються й міжнародні позиції української банківської системи. Зокрема, ЗМІ, із посиланням на дані НБУ, повідомляють, що міжнародні резерви України станом на початок жовтня становили 15,5 млрд дол., що на 9,9%, або на 397 млрд дол. перевищує значення попереднього місяця. Відзначається, що зростання обумовлене отриманням траншу Міжнародного валютного фонду та коштів від розміщення облігацій під гарантію США. Правда, у жовтні, вперше за останні півроку, міжнародні резерви України знизилися на 74 млн дол. і на 1 листопада становили 15,514 млрд дол. США (в еквіваленті). Утім, таке скорочення міжнародних резервів несуттєве для вітчизняної фінансової системи. Всього за останні 12 місяців вони збільшилися на 20 %. На початок листопада обсяг міжнародних резервів України покриває 3,7 місяці майбутнього імпорту і є достатнім для виконання зобов’язань, поточних операцій уряду і Національного банку, відзначає НБУ. Водночас у НБУ прогнозують, що завдяки подальшій співпраці з МВФ і надходження іншого пов’язаного фінансування міжнародні резерви до кінця 2016 р. зростуть до 17,58 млрд дол.

З іншого боку, у середині листопада голова НБУ В. Гонтарева заявила, що Україна ризикує не дочекатися траншу МВФ на суму в 1,3 млрд дол. через гальмування реформ у парламенті. Якщо таке станеться, то міжнародні резерви України, за її словами, почнуть «танути на очах». І це вже в наступному році поставить під загрозу ледь досягнуту нині економічну і фінансову стабільність. Зі свого боку офіційний представник МВФ Дж. Райс заявив, що Міжнародний валютний фонд збирається визначити часовий графік надання Україні четвертого кредитного траншу в рамках програми EFF лише за підсумками роботи своєї місії в Києві, яка прибула в Україну 3 листопада. За його словами, місія МВФ «проводить консультації щодо майбутніх викликів і необхідних у подальшому заходів для прискорення структурних реформ і трансформації економіки». Тому на той час заяву голови НБУ В. Гонтаревої можна було розглядати як спробу впливу на Верховну Раду в питаннях формування міжнародних резервів України. За наслідками роботи місії МВФ в Україні в оприлюдненому повідомлені зазначено: «Особливо рішучих дій вимагає боротьба з корупцією, яка залишається найбільш часто згадуваною перешкодою на шляху ведення бізнесу в Україні. Незважаючи на досягнуті успіхи у створенні нових інститутів – Антикорупційного бюро, системи електронного декларування активів, до винесення вироків та притягнення до відповідальності корумпованих чиновників високого рівня та повернення доходів, одержаних внаслідок корупційних дій, справа поки не дійшла». Тож отримання нового траншу від МВФ буде залежати від дій української влади у напрямі реальної боротьби з корупцією і залучення до відповідальності високопоставлених чиновників, викритих у корупції.

Таким чином, підсумовуючи все наведене вище, можна зробити висновок, що у фінансовому сегменті російсько-української гібридної війни позиції України поступово зміцнюються, а Росія зазнає втрат, які негативно позначаються і на її економіці. Адже, за інформацією Міністерства фінансів РФ, валовий внутрішній продукт (ВВП) Росії у 2015 р. скоротився на 3,8 %. А за підсумками цього року російський ВВП може зменшитись ще на 0,8 %.

5. Взаємозв’язок економічних і соціально-політичних компонентів гібридної війни

 

Економічна складова гібридної війни найтіснішим чином пов’язана з її соціально-політичним компонентом, оскільки саме соціально-політична дестабілізація в державі-об’єкті агресії дає державі-суб’єкту агресії досягти мети розпочатої ним гібридної війни. Водночас ефективний вплив на соціально-політичну сферу противника важливий і для держави-об’єкта гібридної агресії, оскільки дає їй вагомі шанси на перемогу в цій гібридній війні. Економіка держав-учасниць гібридної війни в цьому випадку виступає, по суті, вагомим засобом впливу на їх соціально-політичну сферу. І нинішня російсько-українська гібридна війна не є винятком із цього правила. При цьому слід брати до уваги, що взаємозв’язок економічної та соціально-політичної сфери суспільства має не лише безпосередній характер, а й дуже часто опосередковується потужною дією інформаційного фактору. Тобто взаємодія зазначених сфер суспільства може бути посилена чи послаблена завдяки формуванню відповідної змістовної структури повідомлень в інформаційному просторі тієї чи тієї держави. Причому при визначені напрямів і характеру впливу інформаційного чинника на трансмісію відомостей про стан національної економіки на розвиток соціально-політичної ситуації в конкретній державі слід зважати на різницю в характері політичних систем України (демократичної за своєю природою) і Росії (тоталітарної).

Тому, спираючись на проведений вище аналіз, розглянемо взаємозв’язок економічних і соціально-політичних компонентів російсько-української гібридної війни. Спочатку зупинимося на чинниках і механізмах потенційної дестабілізації соціально-політичної ситуації в Україні, так чи інакше пов’язаних з функціонуванням вітчизняної економіки. У цьому контексті можна виділити такі напрями потенційних збурень. Перш за все, це – рівень добробуту громадян України, оскільки розглянуті вище різноманітні аспекти російсько-української гібридної війни відчуваються населенням безпосередньо крізь призму його доходів і витрат. При цьому надзвичайно важливе значення мають інформаційно-психологічні механізми сприйняття та інтерпретації населенням економічної реальності. В останньому випадку велике значення має діяльність ЗМІ, особливо в доволі демократичному українському суспільстві.

Так, за інформацією телевізійної програми Перша шпальта, оприлюдненої в середині жовтня 2016 р., за останній рік кількість українців, які, згідно зі стандартами ООН, живуть за межею бідності, зросла з 28 % до 58 %. А за словами начальника аналітичного відділу ІК Concorde Capital О. Паращія, реальні доходи населення порівняно з 2013 р. знизилися на 18 %, а реальні зарплати на 11 %.

Однак аналіз даних Державної служби статистики (Держстату) України показує, що у 2016 р. соціально-економічна ситуація в Україні в цілому краще, ніж у 2014–2015 рр. У 2015 р. реальна заробітна плата в Україні становила приблизно 75 % від рівня аналогічного показника за 2013 р. (тобто до початку відкритого розгортання російської гібридної війни із застосуванням військової сили). І хоча офіційних даних Держстату України про реальну заробітну плату в нашій державі у 2016 р. ще немає, але порівняння офіційних даних про динаміку номінальної заробітної плати та динаміку індексів споживчих цін за січень – вересень 2016 р. дає вагомі підстави для припущення, що за підсумками цього року реальна заробітна плата в Україні може зрости на 10–15 % порівняно з 2015 р. І хоча таке зростання є доволі вагомим, але за показником середньої реальної зарплати досягнути рівня 2013 р. у 2016 р., вочевидь, не вдасться. У 2016 р. в Україні і споживча інфляція буде нижчою, ніж у 2014–2015 рр. Також меншою буде і девальвація гривні. Поступово зростає економіка і поліпшується ситуація на вітчизняному ринку праці.

Проблема за умов нинішньої російсько-української гібридної війни, однак, полягає у тому, що через специфіку соціально-психологічних механізмів сприйняття інформації вагома частина населення України може й не усвідомлювати означених вище позитивних змін в економіці. Особливо за умов потужної російської інформаційно-психологічної війни проти України. Тому, задля збереження стабільності в нашій державі, було б надзвичайно важливо, щоб українська влада ефективно відреагувала на такі резонансні суспільні проблеми, як підвищення мінімальної заробітної плати й пенсій та дієвий контроль і вилучення тіньових доходів і нагромаджень, у тому числі й у контексті загальнодержавного е-декларування, яке нещодавно завершилось. Адже це – саме ті «больові точки» українського суспільства, на які робить або може зробити ставку Росія у гібридній війні проти України.

Що ж стосується Росії, то її нинішнє глобальне (проти Європи й США) і локальне (проти України) протистояння негативно позначилось і на її економіці. Падіння цін на нафту й газ, які є головними продуктами російського експорту, в поєднанні з антиросійськими санкціями мали тяжкі наслідки для російського господарства. Як зазначалось вище, за інформацією Міністерства фінансів РФ, валовий внутрішній продукт Росії у 2015 р. скоротився на 3,8 %. А за підсумками цього року російський ВВП може зменшитись ще на 0,8 %. Це, як наголошує директор Національного інституту стратегічних досліджень В. Горбулін, призводить і до падіння прямих іноземних інвестицій у Росію – у 2015 р., на тлі загальносвітового зростання, у Росії цей показник скоротився на 92%.

Як повідомляють деякі російські ЗМІ, з посиланням на дані офіційної російської статистики, доходи громадян Росії у липні цього року скоротилися на 7 % у річному обчисленні. А за два роки кризи вони зменшилися приблизно на чверть. Хоча, за словами відомого російського економіста, директора Центру дослідження постіндустріального суспільства та професора Вищої школи економіки в Москві В. Іноземцева, росіяни цілком спокійно переживають скорочення доходів. З 2014 р., за його підрахунками,доходи росіян реально впали приблизно на 12–15 %. Однак це падіння доходів населення відбувається повільно. У Москві, наприклад, споживачі можуть відмовлятись від більш дороги товарів і магазинів і переходити до їх відносно дешевших аналогів або відмовлятись від не першорядних потреб. За словами В. Іноземцева, це більше падіння самооцінки, ніж рівня споживання. А, оскільки ніхто не голодує, то й «свідомість росіян не перевертається» (Новое время. 2016. № 40. С. 56–57). Щоправда, оцінки В. Іноземцева стосуються переважно Москви та, можливо, деяких інших великих російських міст. Тоді як наприклад, за результатами соціологічного опитування, проведеного Фондом «Общєствєнноє мнєніє» навесні цього року, близько 80 % опитаних росіян зізналися, що їм не вистачає грошей до зарплати. Не відчувають проблем із грошима від зарплати до зарплати тільки 19 % опитаних, 39 % з подібною проблемою стикаються рідко, а 41 % респондентів, навпаки, часто. А зазначений фонд проводить соціологічні опитування по всій Росії і його соціологічні вибірки цілком репрезентативні за всіма соціальними параметрами. При цьому в Росії зростає безробіття, особливо в сільській місцевості.

Водночас ЗМІ звертають увагу на різні, іноді діаметрально протилежні, оцінки експертів щодо перспектив розвитку російської економіки. Так, директор аналітичного департаменту фірми «Альпарі» О. Разуваєв вважає, що найімовірніше у 2017 р. російська економіка зросте на 1–2 % і при цьому до 4– 5 % знизиться інфляція (проти 7% – зараз). В цьому випадку зростання доходів населення може сягнути 3–4 %. З іншого боку внутрішні (а не офіційні) прогнози Міністерства фінансів РФ на подальше майбутнє теж надто втішні. Починаючи з 2017 р. і протягом наступного десятиріччя очікується зростання російської економіки в межах 1,0–1,4 %, при цьому дещо знизиться інфляція (до 2,6–4,0 %). Приріст реальної заробітної плати в Росії у 2017 р. становитиме 0,2 % і в подальшому щорічно становитиме 1,4–1,9 %. Однак у майбутньому поступово, але стабільно падатиме курс російського рубля до долара США, а середньорічна ціна нафти лише у 2028 р. дещо перевищить позначку 50 дол. США/барель. Утім, директор Національного інституту стратегічних досліджень В. Горбулін нагадує, що Міністерство економічного розвитку РФ прогнозує, що згідно з оптимістичними оцінками реальні доходи росіян вийдуть на рівень 2013 р. тільки у 2021 р.

Також, зазначає згадуваний вище В. Іноземцев, Росія має доволі серйозні проблеми з виконанням державного бюджету. Його дефіцит у 2016 р., мабуть, становитиме близько 2,5 трлн р., що пов’язано насамперед з падінням світових цін на нафту. Для закриття дефіциту державного бюджету в Росії існують два резервні фонди. «Це власне Резервний фонд, в якому залишилось 4 трлн р., і Фонд національного добробуту (ФНД), у якому формально 7 трлн р. …», але близько 2,5 трлн р., на його думку, вже вкладено в різні проекти. Ці вкладення були зроблені раніше, коли економічна ситуація в Росії була більш сприятливою. Тому у двох зазначених фондах нині сконцентровано близько 9 трлн р. (близько140 млрд дол.). Цих фінансових ресурсів, на його думку, може вистачити на фінансування дефіциту державного бюджету приблизно протягом наступних 2,5 (двох з половиною) років. Однак, якщо протягом означеного періоду внутрішні фінансові ресурси з двох зазначених вище фондів вичерпаються, а надходження вільноконвертованої валюти в Росію не зростатиме, то може виникнути серйозна загроза великих спекулятивних атак на російський рубль. Це, своєю чергою, може серйозно дестабілізувати російську економіку, і Росія буде значно більш вразливою у гібридній війні.

Таким чином, економічна ситуація в Росії останні два з лишком роки погіршувалась. Причому, якщо в Україні цього року намітилася тенденція до поліпшення економічної ситуації, то в Росії, схоже, поки зберігаються негативні тенденції. Однак, поза всяким сумнівом, до президентських виборів, які повинні відбутися навесні 2018 р., російська влада мобілізує наявні у неї ще вельми значні фінансові ресурси якщо не для вирішення, то хоча б для «косметичного ремонту» соціальних проблем Росії. Поряд з цим можна не сумніватись у посиленні пропаганди для подальшого утримання в російській суспільній свідомості символів та образів («образ ворога», «Росія – обложена фортеця» тощо), потрібних російській владі.

Однак соціально-економічна реальність, за умови використання належних механізмів інформаційно-психологічного впливу (звичайно, підтримана відповідними дипломатичними, політичними й іншими зусиллями української сторони), може зробити чутливі проломи в пропагандистській оболонці російського суспільства. Ідеться, зокрема, про подальше посилення вже існуючих у російському суспільстві цілком правильних уявлень про окуповані українські території – Крим і, особливо, частину Донбасу, як «валізи без ручки» для Росії. І, чим більшими будуть витрати Росією своїх матеріальних і фінансових ресурсів для будівництва мосту через Керченську протоку, енергомосту, трубопроводів для постачання прісної води з Північного Кавказу в Крим, на забезпечення життєдіяльності окремих окупованих районів Донбасу тощо, тим важчими і об’єктивно, і у свідомості росіян будуть ці «валізи без ручки».

Враховуючи тотальний контроль влади над ЗМІ в Росії, доволі ефективними каналами поширення вигідної інформації для України в цій державі можуть бути Інтернет і, так зване, «сарафанне радіо». Українській стороні потрібно також у своїх інтересах належним чином використовувати контексти і канали поширення повідомлень різних російських та інших іноземних ЗМІ, супроводжуючи їх українським тлумаченням та інтерпретацією суті подій. А у населення окупованих Росією Криму й окремих районів Донбасу доцільно підтримувати цілком об’єктивні уявлення, що ці регіони, внаслідок російської окупації матимуть перспективу лише, так званих «сірих зон», тобто усталено депресивних регіонів, життя в яких позбавляє їх населення можливості отримати пристойну освіту та роботу, зробити хорошу кар’єру тощо. Таким чином, ефективно використовуючи асиметричний характер гібридної війни, Україна протягом кількох найближчих років може досягти суттєвих успіхів у соціально-економічній сфері гібридної війни з Росією, а можливо – і у відновленні українського суверенітету над фактично окупованими нині Росією окремими районами Донецької та Луганської областей (Статтю підготовлено з використанням інформації таких джерел: Державна служба статистики (http://www.ukrstat.gov.ua); Національний банк України. Офіційне інтернет-представництво (http://www.bank.gov.ua); Горбулін В. «Гібридна війна» як ключовий інструмент російської геостратегії реваншу (http://www.niss.gov.ua/public/File/2015_book/012315_Gorbulyn.pdf); Магда Е.В. Гибридная война: выжить и победить. – Х.: Виват, 2015; Почепцов Г. Російські аналітичні контексти гібридної війни (http://www.ji-magazine.lviv.ua/2015/Pochepcov_Ros_konteksty_hibridnoj_vijny.htm); Ведомости (http://www.vedomosti.ru). – 2016. – 15.02; Гордон. (http://gordonua.com). – 2016. – 12.10; Главком (http://glavcom.ua). – 2016. – 31.10; Деньги.UA (http://dengi.ua). – 2016. – 7.10; Дзеркало тижня. – 2016. – № 30, 37, 39, 41; Дзеркало тижня (http:// dt.ua). – 2016. – 26.09; 3, 16.10; Еспресо ТВ (http://ru.espreso.tv). – 2016. – 12.10; Західна інформаційна корпорація (http://zik.ua) – 2016. – 28, 31.10; Крим. Реалії (http://ua.krymr.com). – 2016. – 6.11; Левый берег (http://economics.Lb.ua). – 2016. – 7.11; Независимая газета (http://www.ng.ru). – 2016. – 29.08; Новое время страны. – 2016. – № 40; Новое время(http://nv.ua). 2016. – 7, 30.06; 4.08; 7, 8, 16, 28– 30.09; 4, 6, 8, 12–18, 21, 24–27, 31; 1–3, 7–10.11; Остров (http://www.ostro.org). 2016. – 19.03; 7.04; 4, 7, 10, 13, 18, 19, 31.10; Польське радіо. – (http://www.polradio.pl). – 2016.  – 15.10; Сегодня.ua (http://www.segodnya.ua). – 2016. – 26.10; Слово і діло (http://www.slovoidilo.ua). – 2016. – 22.02; 23.03; 24, 28.04; 12, 31.05; 28.07; 1, 21, 24.08; 9, 22.09; 9, 17, 22, 25.10; Українські Національні Новини (http://www.unn.com.ua). – 2016. – 19.10; Центр транспортных технологий (http://cfts.org.ua ). – 2016. – 28.10; Эхо Москвы (http://echo.msk.ru). – 2016. – 9.11; BBC (http://www.bbc.com). – 2015. –28.11; 2016. – 18.05; 17.10; DeutscheWelle (http://dw.com). – 2016. – 11, 27 – 31.10; 1, 7.11; Finance.UA (http://news.finance.ua). – 2016. – 6.10; Informator.media (http://informator. media). – 2016. – 25.10; MIGnews (http://www.mignews.com.ua). – 2016. – 9.11; 112UA(https://ua.112.ua). – 2016. – 27.10).

 

Кулицький С. Економічна складова гібридної війни Росії проти України (Закінчення. Початок у № 20, 21) [Електронний ресурс] / С. Кулицький // Україна: події, факти, коментарі. – 2016. – № 22 – С. 44–57. – Режим доступу: http://nbuviap.gov.ua/images/ukraine/2016/ukr22.pdf. – Назва з екрану.