М. Дем’яненко, мол. наук. співроб. ФПУ НБУВ

Особливості дотримання прав людини в анексованому Криму

 

Проблема дотримання прав людини в Криму не сходить зі шпальт ЗМІ. Черговим інформаційним приводом звернутися до цієї проблеми стала звістка про звільнення з російської в’язниці 25 листопада 2016 р. Х. Джемілєва, сина лідера кримських татар М. Джемілєва. Раніше ЗМІ повідомляли, що в Російській Федерації визнали українське громадянство Х. Джемілєва, який виступав проти так званого автоматичного надання йому російського громадянства після анексії Криму. Вже 26 листопада Х. Джемілєв прибув до Києва і зустрівся з батьком. Адвокат М. Полозов зазначив у себе у Twitter, що  врятований один український заручник. Проте, враховуючи загальну ситуацію з дотриманням прав людини на анексованому півострові, слід визнати, що це лише початок важкого шляху. Надії на покращення ситуації викликає приєднання до зусиль правозахисників і адвокатів світової спільноти.

15 листопада в Генеральній Асамблеї ООН було ухвалено ініційовану Україною резолюцію «Ситуація з правами людини в Автономній Республіці Крим та місті Севастополь (Україна)». Проект резолюції в ООН підтримали 73 країни, 76 – утримались, 23 – виступили проти, серед останніх прогнозовано була і Росія. У підготовці документа разом з Україною брали участь: Австрія, Австралія, Бельгія, Болгарія, Канада, Хорватія, Чехія, Данія, Естонія, Фінляндія, Франція, Грузія, Німеччина, Угорщина, Латвія, Литва, Люксембург, Нідерланди, Палау, Польща, Португалія, Румунія, Словаччина, Словенія, Іспанія, Швеція, Туреччина, Великобританія і США.

Серед іншого в резолюції засуджуються обмеження прав людини та випадки дискримінації в Криму щодо кримських татар, а також українців і осіб, що належать до інших етнічних і релігійних груп, з боку російської окупаційної влади. Активісти, журналісти та правозахисники повідомляють про випадки страт, викрадень, політичних переслідувань, залякування, тортур і жорстокого поводження із затриманими, а також про порушення інших основних свобод: свободу думки, релігії та права на мирні зібрання. Та у зв’язку з цим, у документі містяться заклики до Росії пропустити на півострів (який значиться в тексті як окупований) спостерігачів для складання доповіді. Резолюція підтверджує територіальну цілісність України, невизнання анексії Криму та містить звернення до Управління Верховного комісара ООН з прав людини підготувати окремий тематичний звіт про ситуацію в Криму. Документ Генеральної Асамблеї ООН також засуджує примусове залучення жителів окупованого Криму до служби в російських ЗС всупереч Женевській конвенції. Також уперше в документах ООН Росія називається державою-окупантом, а АР Крим i Севастополь – тимчасово окупованою територією (URL: http://www.
pravda.com.ua/rus/news/2016/11/16/7126942/).

Показовим є протилежне бачення резолюції в Україні та Росії. Так, якщо російська сторона вважає, що Україна цим документом намагається чинити тиск на Росію, оскільки, як заявив російський постійний представник при ООН Є. Загайнов, проект резолюції однобічний, необ’єктивний і упереджений, то українська сторона говорить, що головною метою резолюції є заклик до Росії дотримуватися своїх зобов’язань як «держави-окупанта, відповідно до міжнародного права». Зокрема, міністр закордонних справ України П. Клімкін повідомив, що завдяки прийняттю Генасамблеєю ООН резолюції про порушення прав людини в Криму визначення «тимчасова окупація української АРК і міста Севастополь» буде офіційно вживатися в усіх документах ООН аж до деокупації Криму, а «постійний правозахисний моніторинг ООН – перший крок до деокупації українського Криму».

Раніше П. Клімкін привітав схвалення «надзвичайно важливої резолюції Генасамблеї ООН з прав людини в Криму». За його словами, підтримавши документ, світ заявив державі-окупанту: «ні сірій зоні беззаконня і свавілля в українському Криму».

Президент України П. Порошенко заявив, що переконливі результати голосування резолюції Генасамблеї ООН з прав людини в Криму – це перемога справедливості (URL: http://www.segodnya.ua/politics/pnews/klimkin-poyasnil-znachenie-rezolyucii-oon-po-krymu-770477.html).

Дипломат та колишній міністр закордонних справ В. Огризко, коментуючи затвердження резолюції, зазначає, що за правовим статусом резолюція – не юридичний документ у тому сенсі, що він не є зобов’язуючим. Це документ політичний, який Україна тепер зможе використовувати для того, аби наголошувати на своїй позиції та гнути власну лінію поведінки в міжнародному просторі та міжнародних правових інстанціях. «Це справді успіх, тому що документ чітко і ясно назвав Росію агресором. Так само чітко і ясно говориться, що Крим це окупована територія. Це важливо для  подальшої роботи і для доведення у міжнародних судах вини Росії у тому, що вона скоїла, – пояснює В. Огризко. – Пряму юридичну силу мала б резолюція Радбезу ООН, проте це неможливо, бо Росія накладає вето на такі документи».

Колишній генконсул України у Стамбулі, голова управління організації «Майдан закордонних справ» Б. Яременко вважає, що попри те, що ця резолюція змальовує події в Україні для міжнародної спільноти так, як їх сприймає український уряд, вона навряд чи здатна змінити щось швидко і глобально. На його думку, дилема полягає у тому, що Україна використовує правові аргументи, а Росія – силові. Проте дипломат наголошує на іншому аспекті резолюції. «Путін невтомно повторює, що питання Криму закрито. І ось відповідь міжнародної спільноти: воно відкрите, є проблема прав людини, є проблема окупації. Але Росія, звичайно, до цього не дослухається. Так, у РФ є її позиція, і вона підтверджена ядерною зброєю, збройними силами на території Донбасу і Криму. Її дипломатичні аргументи полягають у наявності в неї сили. Українська ж сторона намагається апелювати до міжнародного права, її аргументи лежать у цій площині. Але в нас немає тих аргументів, які є у Росії, щоб вирішити питання військовим шляхом. Ми повинні користуватися інструментами, які маємо – їх надає міжнародне право… Ця резолюція є одним із інструментів для повернення Криму Україні, проте не варто сподіватися, що це станеться автоматично. На все потрібен час та зусилля», – говорить Б. Яременко (URL: http://nv.ua/ukr/publications/pravo-proti-sili-eksperti-pojasnili-shcho-zminit-prijnjata-rezoljutsija-oon-shchodo-okupovanogo-krimu-274998.html).

Постійний представник України в ООН В. Єльченко вважає, що це серйозний сигнал для Росії, оскільки тепер питанням Криму буде займатися безпосередньо Верховний комісар ООН з прав людини і окремі делегації. «В України з’явився інструмент додаткового тиску на Росію, щоб змінити ставлення до Кримського питання, як мінімум, в рамках ООН», – розповів дипломат. Він також зауважив, що ще до прийняття резолюції зустрічався з Верховним комісаром ООН з прав людини, і той запевнив, що чекає прийняття резолюції для початку роботи з Росією.

У свою чергу 16 листопада Росія вийшла з угоди по Міжнародному кримінальному суду в Гаазі, пояснивши це тим, що Гаазький трибунал «не виправдав покладених на нього надій і не став справді незалежним, авторитетним органом міжнародного правосуддя». Проте такий поспіх Росії можна пояснити тим фактом, що напередодні цього рішення МКС опублікував звіт, у якому йдеться про те, що в Криму – міжнародний військовий конфлікт. Так, правозахисники передали до МКС звіт з доказами злочинів проти людяності в тимчасово окупованому Криму. Над звітом близько двох років працювали громадські організації та правозахисники, які опікуються темою Криму.

Зокрема, у звіті викладено інформацію про вбивства, насильницькі зникнення, незаконне утримання під вартою та катування людей на півострові за понад два роки окупації. Докази скоєння злочинів базуються на розповідях свідків та жертв, а також на журналістських матеріалах. Їхня мета – спонукати Міжнародного прокурора провести розслідування та притягнути винних до відповідальності.

Директор організації «Міжнародне партнерство за права людини» Б. Дюфур зазначає: «Якщо поглянути на звіт, ви побачите низку дуже серйозних злочинів, які були скоєні за два роки в Криму. Серед них – 7 убивств, 15 насильницьких випадків, 90 випадків незаконного утримання під вартою та 39 випадків катування або інших форм негуманного ставлення. Також серед них дуже багато випадків заволодіння державною і приватною власністю та примусове переміщення майже 60 тисяч цивільних осіб, серед яких більшість – кримські татари».

Юрист С. Папуашвілі повідомив: «Ми передали тисячі сторінок доказів злочинів офісу прокурора, і ці дані мають на меті поділитися інформацією з офісом прокурора, яка дасть їм можливість зробити висновок про те, що злочини справді були, і розпочати власне розслідування. Наразі інформація, яку ми передали, перебуває в департаменті попереднього розгляду» (URL: http://www.5.ua/polityka/pravozakhysnyky-peredaly-haazkomu-trybunalu-zvit-iz-dokazamy-zlochyniv-proty-liudianosti-u-krymu-131356.html).

Тобто, як бачимо, однією з першопричин розробки резолюції та як наслідок її подальшого затвердження є проблема дотримання прав людини в окупованому Криму. З початком окупації, з лютого 2014 р., ситуація з правами людини значно погіршилася. Фактично, окупаційна влада почала переслідування «незгідних», використовуючи для цього норми російського законодавства по боротьбі з екстремізмом, тероризмом, порушення територіальної цілісності, тощо. При цьому мають місце масові порушення, включаючи викрадення, незаконні затримання та насильство над журналістами, активістами та кримськими татарами.

Саме кримські татари, а особливо їхні лідери та активні громадяни стали об’єктом таких переслідувань. Уповноважений Президента України у справах кримськотатарського народу М. Джемілєв взагалі вважає, що кримськотатарському народу загрожує повне знищення. «У Криму зараз спостерігається висока концентрація російських збройних сил, і початок бойових дій означатиме, передусім, повне знищення корінного кримськотатарського народу й можливе перетворення півострову на мертву пустелю». Він також акцентував увагу на іншому «воєнному злочині» російсько-окупаційної влади на території Криму. «Основна стратегія окупаційної влади, як ми бачимо, спрямована на те, щоб витіснити корінний народ Криму, передусім, кримських татар, та заселити півострів громадянами з внутрішніх областей Російської Федерації», – зазначив кримськотатарський лідер. Він також зауважив, що після окупації півострів залишили близько 50 тис. людей, з них приблизно половина – кримські татари. «Існують оціночні дані, які свідчать, що разом зі збройними силами, які Росія перемістила в Крим, на півострів завезено приблизно півмільйона громадян. А це, відповідно до Женевської конвенції про статус окупованих територій, є воєнним злочином», – підкреслив М. Джемілєв.

Також лідер кримськотатарського народу вважає «абсурдом» нещодавнє рішення російської влади щодо оголошення вищого представницького органу – Меджлісу, який обирається безпосередньо самими громадянами, – екстремістською організацією. «Це настільки абсурдно – все одно як оголошувати екстремістським парламент будь-якої країни. Але головна причина, яку окупаційна влада не приховує, це позиція Меджлісу, який не сприймає окупацію та розглядає Крим як неподільну частину України», – наголосив М. Джемілєв (URL: http://www.ukrinform.ua/rubric-krim/2120529-armia-rf-moze-peretvoriti-krim-na-mertvu-pustelu-dzemilev.html).

Про погіршення ситуації з дотриманням прав людини в окупованому Криму свідчать і результати діяльності моніторингової місії Amnesty International, яка працювала в Криму з 26 по 30 вересня. Дослідник по Україні в Міжнародному секретаріаті організації К. Янков розповів про окремі результати діяльності моніторингової місії. «Ми відвідали засідання суду у справі заступника голови меджлісу А. Чийгоза (звинувачується в організації заворушень у Верховної Ради Криму 26 лютого 2014 р.) З 20 липня Ахтема не приводять на засідання, він виступає за допомогою відеозв'язку. Чому йому не дають бути присутнім – незрозуміло… При цьому якість відеозв'язку незадовільна: сигнал пропадає, деякі питання взагалі не чути. Зрозуміло, це порушення права Ахтема на повноцінний захист. Ми також поспілкувалися з іншим заступником голови меджлісу кримськотатарського народу І. Умеровим, щодо якого зараз теж порушено кримінальну справу за статтею “Публічні заклики до порушення територіальної цілісності РФ” за виступ на українському телебаченні… Ми вже визнавали І. Умерова в'язнем совісті, коли його в рамках розслідування кримінальної справи помістили в психіатричну лікарню. Є всі підстави вважати, що заарештований правозахисник Е.-У. Куку і журналіст Семена теж переслідуються тільки через свої переконання», – підсумовує К. Янков.

Він також вважає, що тренд придушення інакомислення в Криму посилюється. Це проявляється і в кримінальних переслідуваннях опозиційно-активних громадян, у тому числі лідерів кримських татар, і на прикладі придушення свободи слова. «Зараз в Криму не залишилося місцевих незалежних ЗМІ. У лютому 2015 року був, наприклад, телеканал ATR, який давав незручну для влади республіки інформацію. І йому просто не продовжили акредитацію. Незалежна газета “Авдет” також позбавлена акредитації... А тих журналістів, які дотримуються альтернативної точки зору на те, що відбувається в Криму, – переслідують», – продовжує дослідник.

Що ж стосується кримськотатарського питання, то в цьому аспекті К. Янков говорить: «Я б не став стверджувати, що переслідуванню піддаються кримські татари як народ. Переслідуванню піддаються соціально активні представники кримських татар і соціально активні громадяни в принципі. Якщо подивитися на тих кримчан, хто привернув до себе увагу силових органів, то видно, що це в першу чергу люди, здатні об'єднувати навколо себе інших. Причому вони не завжди широко відомі. Наприклад, затриманий в лютому за підозрою в зв'язках з «Хізб ут-Тахрір» (організація заборонена в РФ як екстремістська) М. Алієв з Алушти або заарештований тоді ж правозахисник Е.-У. Куку. Вони не лідери меджлісу, але вони авторитетні в своїх поселеннях».

Серед іншого, він звернув увагу і на методи, які використовують силовики для тиску на затриманих. Особливо турбують такі факти, переслідування членів родини та навіть психологічного впливу на малолітніх дітей.

К. Янков згадав і про минулорічну зустріч з уповноваженим з прав людини в Криму, яка залишила досить неоднозначні враження. «Ми зустрічалися з омбудсменом Л. Лубіною під час нашої першої поїздки до Криму в минулому році. Хочу відзначити, що вона легко погодилася на розмову, за що спасибі. Але її відповіді на деякі наші запитання особисто я вважаю лукавими. Так, говорячи про проблему масових зникнень кримських татар, вона заявила, що в Криму за період з березня 2014 р. по 1 січня 2015 р. пропали 333 людини, і кримські татари – не більшість з них. Мовляв, чому ви питаєте саме про кримських татар? Ми запитували про них, тому що саме зниклі кримські татари були найчастіше активістами, які не прийняли “російської весни”. Але у мене з’явився ще одне питання: якщо у вас по людині в день пропадає, що роблять правоохоронні органи взагалі? Зрештою, омбудсмен повідомила, що жоден кримський татарин до неї не звертався» (URL: http://www.sobytiya.info/public/16/67144).

І подібних випадків порушення прав людини в Криму досить багато. Серед останніх можна згадати обшук у голови місцевого Меджлісу та його                84-річного батька, який відбувся 14 вересня 2016 р. за вигаданою підставою – зберігання наркотиків, яких у результаті обшуку не виявили. Напад 4 серпня 2016 р. співробітників ФСБ та поліції на офіс кримського адвоката Е. Курбедінова, який у суді захищає інтереси кримських мусульман у справі «Хізб-ут-Тахрір». Також Е. Курбедінов відомий своєю активною громадянською позицією. Під час обшуку, який провели співробітники ФСБ 5 жовтня 2016 р. у будинку кримськотатарського активіста С. Кадирова, у нього вилучили ноутбук і телефон. Обшук проводився на підставі Постанови судді І. Родіонова на проведення огляду в підозрі до закликів щодо невизнання кордонів Російської Федерації і підтримки кримськотатарського батальйону «Аскер» (URL: http://crimeamap.krymsos.com/ru/list.html).

І вже після ухвалення згаданої вище резолюції заступник голови Меджлісу І. Умеров повідомив про нові затримання кримських татар. У результаті обшуків у будинках 17 листопада силовики в окупованому Криму затримали двох кримських татар. «Це не схоже на те, як зазвичай відбувається. У Бахчисарайському районі одночасно інформація про три обшуки і затримання двох людей. Один обшук проводився одночасно в Сімферопольському районі, зв'язку між ними провести не можемо. Я, на жаль, не міг виїхати на місце і спілкувався тільки з сусідами і місцевими активістами, які там були присутні», – повідомив І. Умеров. За його даними, обшуки пройшли в селі Відрадне Бахчисарайського району в будинку Ш. Геніїва. «В цьому будинку проживає 20-річний брат дружини господаря –  Е. Хасанов. Він мусульманин, який дотримується релігійних приписів. Його нібито підозрюють у крадіжці, де на місці злочину був помічений його автомобіль. У підсумку хлопця відвезли у відділення, а машину забрали для експертизи. В ході обшуку шукали як зазвичай ще й наркотики, зброю, заборонену літературу», – написав він у Facebook.

Обшуки й затримання кримських татар на окупованому півострові стали системою. 20 жовтня окупанти провели обшуки в будинках шістьох кримських татар. Згодом суд заарештував їх на два місяці. Правозахисники підозрюють, що затриманим інкримінують «тероризм» та співпрацю з організацією «Хізб  ут-Тахрір» (URL: http://nv.ua/ukr/ukraine/events/u-krimu-novi-obshuki-okupanty-znovu-zatrimali-krimskih-tatar-276789.html).

Координатор Кримської правозахисної групи О. Скрипник вважає, що Росія запустила на анексованому півострові Крим цілу репресивну машину проти кримських татар, оскільки останні відразу активно виступили проти Росії.

«Кримські татари – одна з уразливих груп, які піддаються постійним переслідуванням. Серед таких і кримські журналісти, і проукраїнські активісти, і колишні держчиновники України, які не захотіли співпрацювати з окупаційною владою. Зараз відбуваються переслідування не тільки за етнічною приналежністю, скільки за політичною. До них в будь-який момент можуть прийти під приводом пошуку екстремістської літератури. Заявляються з обшуками в мечеті, медресе. Раз у раз фабрикуються справи. Одна з цілей тих політиків – тримати в страху, щоб не дозволити цим людям організовано виступати проти дій РФ», – повідомила О. Скрипник.

Правозахисниця зазначила, що подальше становище кримських татар залежатиме від політичного становища Росії, тому що за кожен програш на міжнародній арені РФ посилює репресії в Криму (URL: http://znaj.ua/news/regions/75742/ak-rosiya-terorizuye-krimskih-tatar-v-krimu.html).

Думку О. Скрипник про те, що переслідування відбуваються не тільки за етнічною належністю, а й за політичною, яскраво підтверджує справа  нових «кримських диверсантів», затриманих 9 листопада в Севастополі. За інформацією адвокатів, затримані Д. Штибліков, О. Бессарабов і В. Дудка всупереч рішенню суду перебувають в ІТТ Бахчисарая. Захисту вдалося побачити тільки В. Дудку. Адвокат О. Попков розповів про те, з якими труднощами зіштовхуються юристи, захищаючи інтереси і права затриманих на півострові. «Ось уже четвертий день я граю в «козаки-розбійники» зі слідством: бігаю за слідчими, зустрічаюся з ними, намагаюся їм телефонувати, щоб вони допустили мене до справи. На третій день, в неділю, мені вдалося вручити слідчому ордер і посвідчення, а також заяву про допуск, але відповіді я на них не отримав і допуск так і не був оформлений. При цьому слідчий, якого я випадково побачив біля будівлі ФСБ, повідомив, що нібито підзахисний Д. Штибліков відмовився від мене. У мене немає підстав вірити слідчому – ніяких офіційних документів про відмову я не бачив… Ми припускаємо, що всі вони знаходяться в ізоляторі тимчасового утримання в Бахчисараї, оскільки сьогодні одному з кримських адвокатів – О. Железняк, яка захищає В. Дудку, – вдалося на короткий час побачити підзахисного. Наскільки вона встигла побачити, у нього був дуже поганий стан здоров'я… Ми бачимо, що слідчі просто ігнорують дії і родичів, і захисників. І не тільки ігнорують, але і протидіють... Суди закривають очі на явні порушення, а інколи навіть допомагають слідству», – говорить адвокат (URL: http://ru.krymr.com/a/28118869.html).

Таким чином, всі наведені вище факти є яскравим свідченням того, що в окупованому Росією Криму спостерігається значне погіршення ситуації з дотримання прав людини. Насамперед це стосується кримськотатарського народу, представники якого найбільш активно виступили проти окупанта. Переслідувань зазнають також громадські активісти, правозахисники, які не підтримують політику окупаційної влади. У зв’язку з цим, ухвалення в ООН ініційованої Україною резолюції «Ситуація з правами людини в Автономній Республіці Крим та місті Севастополь (Україна)» є цілком логічною реакцією з боку України та світового співтовариства на політику РФ. Що ж стосується України, то, враховуючи неможливість силового повернення Криму, вона має й надалі працювати в цьому напрямі, щоб домогтися ще більшої світової підтримки в питанні посилення санкцій і повернення анексованого півострова. Водночас вживати всіх можливих заходів щодо захисту прав тих людей, що не визнають окупаційну владу і зазнають переслідувань через свої переконання.

Дем’яненко М. Особливості дотримання прав людини в анексованому Криму [Електронний ресурс] /  М. Дем’яненко // Україна: події, факти, коментарі. – 2016. – № 22. – С. 6–13. – Режим доступу: http://nbuviap.gov.ua/images/ukraine/2016/ukr22.pdf. – Назва з екрану.