Н. Тарасенко, мол. наук. співроб. СІАЗ НБУВ

Акції протесту в Україні:причиний перспективи в оцінках експертів

 

Інформація про підготовку масових акцій протесту в Україні поширювалася в медіа-просторі вже давно, створюючи певні очікування та напруження в суспільстві, тим більше що приводів для незадоволення владою більше ніж достатньо. Це насамперед високі тарифи на комунальні послуги, оприлюднення декларацій про доходи чиновників, які вражають уяву пересічного громадянина, ситуація на валютному ринку тощо. Більш конкретними ці очікування стали після того, як заявки на проведення багатотисячних акцій протесту на вулицях Києва в середині листопада подали близько 10 політичних партій і громадських організацій. Акції протесту з вимогами повернути банківські вклади, знизити тарифи й підвищити зарплати, які розпочалися 15 листопада і тривали кілька днів у центрі столиці, отримали активний інформаційний та аналітичний супровід у ЗМІ, політичному й експертному середовищі.

У цілому, за даними поліції, 15 листопада в центрі столиці України протестувало 6 тис. осіб. Громадський порядок забезпечувало стільки ж поліцейських і бійців Національної гвардії.

Найчисленнішими стали мітинги й пікети, організовані партіями «За життя» і «Батьківщина». Прихильники першої протестували проти штучного, як вони вважають, банкрутства українських банків і відмови цих установ виплачувати гроші вкладникам. Активісти «Батьківщини» критикували соціально-економічну політику уряду і вимагали скасування істотного підвищення комунальних тарифів.

Ошукані вкладники під прапорами партії «За життя», лідерами якої є колишні члени Опозиційного блоку В. Рабинович і Є. Мураєв, зосередили свій протест під стінами Національного банку України. Вони вимагали ухвалення парламентом закону про гарантії збереження вкладів громадян, повернення грошей вкладникам банку «Михайлівський», відставки голови Нацбанку В. Гонтаревої і «долар по 8 грн».

Варто зауважити, що напередодні акцій протесту тему захисту ошуканих вкладників активно просувала партія «Батьківщина». Її кампанія з цього приводу стартувала ще 27 жовтня, коли Ю. Тимошенко зібрала представників спілок вкладників, які постраждали. До них долучилися й так звані позичальники з організації «Фінансовий майдан», які виступають за повернення споживчих кредитів за курсом 5,05 грн/дол. За результатами зустрічі з вкладниками й позичальниками Ю. Тимошенко заявила, що тут може бути лише один вихід: відставка голови НБУ та директора-розпорядника ФГВФО К. Ворушиліна. Термін – до 15 листопада. У разі невиконання ультиматуму лідер «Батьківщини» пообіцяла виводити людей на вулиці.

31 жовтня на погоджувальній раді голів фракцій і парламентських комітетів парламенту  Ю. Тимошенко анонсувала мітинги на підтримку обманутих вкладників. При цьому наголошувала, що ініціатором масових народних протестів виступає особисто вона й очолювана нею партія.

Утім, незважаючи на початкові заяви Ю. Тимошенко, спікером на акціях протесту чомусь виявився лідер партії «За життя» В. Рабинович, а соратники лідера «Батьківщини» на офіційному рівні стали заперечувати свою безпосередню участь в організації цих мітингів. У «Батьківщині» наголосили, що не планують брати участі в дестабілізації й мають намір тільки підтримати акції протесту. «“Батьківщина” підтримує акцію вкладників, ми вважаємо, що вони мають право на таку акцію, але ми не є ні ініціаторами, ні організаторами. Там абсолютно нормальні і адекватні люди, і я не думаю, що це організувала Росія. Жодних інших акцій протесту ми підтримувати не будемо, причому і тут наша підтримка мінімальна», – заявив нардеп від фракції «Батьківщина» І. Луценко (http://apostrophe.ua/ua/article/politics/2016-11-12/nesladkiy-noyabr-kto-v-ukraine-pomojet-kremlyu-rasshatat-obstanovku--/8302). Ю. Тимошенко також заявила про свою підтримку мітингу під НБУ, який, за її словами, організував В. Рабинович.

Враховуючи, що політичні статуси й електоральні ресурси «Батьківщини» й партії «За життя» не зіставні, політичні оглядачі висловлюють припущення про можливе використання Ю. Тимошенко В. Рабиновича, за його згоди, для «розвідки боєм», яка виявила б масштабність теми захисту вкладників і можливість зібрати під її гаслами достатньо велику кількість людей (http://politconsultant.org/themes/arhivnie-materiali/aktsii-protesta-pod-nbu-falstart-ili-razvedka-boem.html).

На акції «обманутих вкладників» з’явилася й Н. Савченко, яка належить до фракції ВО «Батьківщина». Це стало приводом для звинувачень «Батьківщини» з боку фракції БПП у співпраці з представниками «проросійської опозиції» з метою дестабілізації ситуації в Україні.

«Неприродним є поєднання апологетів режиму Януковича з тими, хто поруч з нами брав участь у Революції гідності. Неприпустимим є імітація масових протестів за допомогою найнятої і оплачуваної масовки», – ідеться в заяві фракції. У Блоці П. Порошенка заявили, що «такими є спільні акції «протесту» біля Нацбанку народного депутата Є. Мураєва і Н. Савченко» (http://www.radiosvoboda.org/a/news/28116394.html).

Акції протесту під стінами Національного банку України політичні сили від опозиції використовують для підняття власного політичного рейтингу, а велика кількість мітингувальників прийшли туди за гроші, переконаний народний депутат, член фракції Блоку П. Порошенка І. Артюшенко.

Депутат наголосив, що в акціях протесту брали участь як справжні активісти, так і найняті за гроші. «Цілі, заради яких виводили людей на протести, є дуже різними. Деякі партії хочуть нагадати про себе. Деякі –засвітитись уперше. Такі, як партія члена Опозиційного блоку Мураєва. А ще деякі через те, що в них дико виріс рейтинг через те, що в країні економічна криза та війна, і вони хочуть реалізувати це зростання і поставити якісь вимоги у Верховній Раді», – зазначив народний депутат.

За словами представника БПП, «поряд зі справжніми вкладниками, які постраждали від дій керівництва банків, зокрема банку “Михайлівський”, там були особи, які виглядали так, ніби вони щойно з київського вокзалу. Це означає, що вони були там за гроші. Тобто хтось вливає в це великі гроші. Або це внутрішня опозиція, яка не розуміє, що розвалює країну таким чином,  або ж це справді Кремль, який виконує свої завдання».

Також народний депутат наголосив, що, за його інформацією, організацією акцій протесту вкладників банків займалися депутати місцевих рад від «Батьківщини». «Як депутат від Запоріжжя я чітко знаю, що місцеві депутати від “Батьківщини” в Запоріжжі керували розвішуванням символіки цієї акції. Це виглядає так, що хтось намагається сховатись під бренд якоїсь акції протесту, щоб потім використати це для політичних цілей»,  – зазначив депутат (http://zik.ua/news/2016/11/15/htos_vlyvaie_tudy_velyki_groshi__nardep_
pro_aktsii_protestu_v_kyievi_991827).

Звинувачення на адресу «Батьківщини» прозвучали і з боку глави НБУ В. Гонтаревої, яка відреагувала на акції протесту вкладників заявою на сайті Національного банку України. Вона, зокрема, вважає, що стала об’єктом цілеспрямованої кампанії з боку «Батьківщини» та інших опозиційних сил. За словами В. Гонтаревої, до Ю. Тимошенко «приєдналися декілька народних депутатів, які намагаються дестабілізувати економічну ситуацію, аби використати це у власних політичних цілях».

«Популістські гасла вигідні і для власників збанкрутілих банків. Їм Національний банк України завадив проводити схемні операції, виводити кошти з банків, продовжувати кредитувати депозитами вкладників виключно свій бізнес. І при цьому вони не хочуть повертати борги», – додала голова Нацбанку. Коментуючи плановану акцію протесту вкладників банків, вона додала: «Якщо виконати політичні обіцянки організаторів цієї акції, то Україна повернеться у 90-ті роки. Запуститься друкарський станок – так робили всі попередні представники влади. Тільки за прем’єрства Тимошенко Національний банк надав банкам 84 млрд грн рефінансування та на рекапіталізацію банків ще близько 12 млрд грн. Більша частина цих коштів виведена з банків їхніми власниками та вже не буде повернута державі. Негативні наслідки емісії, яка пропонується політиками, відчують на собі десятки мільйонів українців. За сьогоднішніх умов це спровокує стрімке зростання цін на продукти та послуги, знецінення гривні, здорожчання імпортних товарів (у першу чергу медикаментів та палива). І вже ніхто з міжнародної спільноти не підтримає Україну та не допоможе нам» (http://www.radiosvoboda.org/a/news/28116858.html).

Отже, незважаючи на самовідсторонення «Батьківщини» від протестної акції біля НБУ, політична партія і її лідер Ю. Тимошенко отримали шквал критики на свою адресу, чого не сталося з партією «За життя», яка в результаті оголосила себе переможцем у боротьбі за інтереси ошуканих вкладників.

Варто зазначити, що протести обманутих вкладників в Україні – не новина. Нацбанк за неповний рік ліквідував понад 80 банків, у яких, щоправда, більшість вкладів не перевищували 200 тис. грн і підлягають гарантованому поверненню через Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО). За даними НБУ, загальна кількість вкладників, вклади яких перевищували гарантовані ФГВФО 200 тис. грн і які, відповідно, втратили кошти, – близько 120 тис. осіб. Утім, зазвичай вулична активність вкладників «200+» досить низька. За останні роки чисельних мітингів за їхньої участі не було.

Найбільша проблема з вкладами виникла у банку «Михайлівський», який відверто обдурив своїх клієнтів. Керівництво через фактично підставну фірму – афільоване з банком товариство з обмеженою відповідальністю – запропонувало вкласти гроші у фінансову піраміду під дуже великі відсотки. Піраміда, зрозуміло, тріснула, власник банку В. Поліщук утік за кордон. Загальна кількість вкладників цього банку, точніше, фінансових компаній ІРЦ та КІЦ, які залучали кошти під вивіскою банку «Михайлівський», становить близько 15 тис. осіб. Згідно із законом, ці вкладники, хоча й, здебільшого, мали вклади, які не перевищували 200 тис. грн, не можуть претендувати на відшкодування від ФГВФО, оскільки кошти залучали фінансові компанії, які не є учасниками фонду.

Аби нейтралізувати схильних до вуличних протестів вкладників «Михайлівського», влада заздалегідь почала грати на випередження. Ще в серпні П. Порошенко пообіцяв вкладникам банку «Михайлівський», що допоможе. Він розпорядився створити міжвідомчу робочу групу для вирішення цього питання та пообіцяв, що кошти будуть знайдені, а винні покарані. Робочу групу створили лише наприкінці жовтня, а на початку листопада вона провела перші збори. На Банковій, однак, вирішили не чекати на напрацювання групи, і 14 листопада П. Порошенко вніс до Верховної Ради проект закону про захист ошуканих вкладників банків, який стосується повернення коштів вкладникам «Михайлівського». 15 листопада, у день початку акцій протесту, цей закон був прийнятий Верховною Радою.

За словами політичного експерта Т. Чорновола, ініціатива Президента була мотивована тим, що серед владників опинилося багато ветеранів АТО. По-друге, за його словами, у тому, що сталося, є вина й держави. Зокрема, Нацбанку, який повинен був вчасно помітити цю аферу й зупинити її. Ціна питання – 1 млрд грн, який, до речі, ляже на плечі платників податків, але водночас продемонструє великодушність влади й народних депутатів та, вочевидь, позбавить вкладників підстав для протестів.

І хоча закон, так би мовити, одноразовий – його не можна буде застосувати вдруге для інших вкладників, прецедент може мати негативні наслідки, вважає Т. Чорновіл. «Ухвалення такого закону – поганий прецедент. Фактично кожен, хто порушив закон, або взяв участь у сумнівній афері, тепер може розраховувати, що почне мітингувати і отримає свої гроші назад. Ці люди насправді не мають права отримати такі компенсації», – зауважив політичний експерт (http://www.epravda.com.ua/publications/2016/11/14/611126).

Так, політичний експерт, директор Київського інституту мирних досліджень А. Мішин заявив, що «завдяки позиції суспільства щодо банку “Михайлівський”, вкладники інших, а їх в Україні близько 60 банків, що лопнули, мають шанс на виплати» (https://www.rbc.ua/ukr/news/vkladchikam-mihaylovskogo-vernut-dengi-blagodarya-1479135765.html).

Водночас прийняття згаданого закону було висвітлено партією «За життя» як їхня перемога. «Мітингувальникам під НБУ В. Рабиновичу і його партії “За життя”, а також тисячам киян вдалося домогтися від влади виконання однієї зі своїх вимог: вкладникам банку “Михайлівський” повернуть гроші», – зазначив А. Мішин (http://gazeta.ua/articles/life/_mitingi-pid-nacbankom-ne-projshli-darma-vkladnikam-mihajlivskogo-povernut-groshi-ekspert/734912?mobile=true).

Зважаючи на заяви лідерів партії «За життя», що однією із цілей протестів є проведення дострокових виборів в Україні, прорекламована ними «заслуга» у розв’язанні проблеми повернення вкладів може додати їм електоральної ваги, яка, до речі, згідно з дослідження КМІС з 4 по 13 жовтня, уже становить 8,1 % (http://www.kiis.com.ua/?lang=ukr&cat=reports&id=660&page=1).

Ю. Тимошенко тим часом зосередилася на більш глобальній проблемі –  скасуванні несправедливих комунальних тарифів. Акція протесту під прапорами партії «Батьківщина» відбувалася біля Верховної Ради України й будівлі уряду. Ю. Тимошенко відкрито закликала людей виходити на вулиці і висловлювати свій протест проти несправедливого, як вона вважає, підвищення вартості комунальних послуг, цін на газ і електрику.

Ці протести, однак, виявилися нетривалими. У «Батьківщині» очікували підкріплення у вигляді ініційованих Федерацією профспілок України (ФПУ) масових акцій проти високих комунальних тарифів і з вимогами підвищення зарплат і пенсій, проте воно не надійшло. Профспілкові лідери раптово скасували заплановані протести. «Ми вважали, що 17 листопада відбудеться розгляд держбюджету, але потім влада почала маневрувати і перенесла його на початок грудня», – пояснив рішення ФПУ її лідер Г. Осовий.

Помітну активізацію партії «Батьківщина» та деяких інших політичних сил експерти пояснюють їхнім намаганням спровокувати дострокові парламентські та президентські вибори. За підсумками ряду соціологічних опитувань, нині «Батьківщина» не просто випереджає Блок П. Порошенка за рівнем підтримки виборців, – вона впевнено утримує позицію лідера електоральних симпатій. Так, всеукраїнське опитування громадської думки, яке провівКиївський міжнародний інститут соціології (КМІС) з 4 по 13 листопада 2016 р., засвідчило підтримку респондентами партії «Батьківщина» на рівні 19,1 %, натомість Блок Петра Порошенка отримав 13,2 % (http://www.kiis.com.ua/?lang=ukr&cat=reports&id=660&page=1).

Зміцнення рейтингів опозиції цілком очевидне на тлі невдач діючої влади. Наприклад, як показали дані опитування КМІС, 82% українців оцінюють поточну соціально-економічну ситуацію як «погану». Основною причиною, на думку українців, є корупція у вищих ешелонах влади –так вважають 66% опитаних. Вісімдесят чотири відсотки українців загалом негативно оцінюють «усе, що зараз відбувається в країні». З тих, хто дав таку оцінку, 56% вважають, що в такій ситуації «краще виходити на вулицю з протестом», 16% вважають, що «краще терпіти все заради збереження спокою». При цьому 40% українців говорять, що готові особисто взяти участь в акціях протесту проти діючої влади. Шістдесят дев’ять відсотків українців вважають, що Президент П. Порошенко веде країну у неправильному напрямі. Вважають, що веде у правильному напрямі – 14%. Сімдесят відсотків опитаних вважають, що Президент П. Порошенко не здатен вивести країну з кризи. Протилежної думки дотримуються 14%. Водночас 68% українців не вірять, що Президент П. Порошенко здатний припинити війну. Шістнадцять відсотків вважають, що він може це зробити. На запитання «Ви погоджуєтеся чи не погоджуєтеся з думкою окремих політиків про необхідність повного перезавантаження української влади, включаючи Президента, уряд, Верховну Раду, суддів та силових органів?» 63% відповіли, що «погоджуються». Не погоджуються з такою думкою 17,9 %. Водночас 38,3 % українців підтримують проведення дострокових парламентських виборів, не підтримують – 41 %.

Якби вибори Президента України відбувалися в середині листопада, то з усіх громадян України віком від 18 років 21,3% проголосували б за Ю. Тимошенко,18,5% – за П. Порошенка. Також респондентам ставилося запитання «Якби у другий тур виборів Президента України вийшли П. Порошенко і Ю. Тимошенко, за кого б з цих кандидатів Ви проголосували б?». Відповіді розподілилися таким чином: 17 % проголосували б за П. Порошенка, 23,8 % – за Ю. Тимошенко (http://www.kiis.com.ua/?lang=ukr&cat=reports&id=660&page=1).

Українська опозиція не пропонує рецептів виходу з кризи, а хоче зіграти на її поглибленні, вважає політолог В. Цибулько. І це вікно можливостей для опозиції зменшується, визнає він. «Така активність Тимошенко пов’язана з першими ознаками оздоровлення економіки. Якщо вона нині не “втрутиться у владу”, то певні економічні успіхи чинної влади надовго заблокують політичну перспективу опозиції», – визнає аналітик.

За спостереженнями В. Цибулька, активність «Батьківщини», випадково чи навмисно, синхронізується з приходом до влади прокремлівських сил у Молдові й Болгарії. «Але Україна – не Молдова. Адже в Україні – гаряча фаза українсько-російського збройного конфлікту, і це не дає пропутінському реваншу в державі жодних шансів», – переконаний В. Цибулько.

На думку політолога В. Фесенка, ініціатори протестів розраховують створити штучну політичну кризу. Недовіра до влади в Україні є, але це перманентний стан українського суспільства, і сама лише така недовіра не означає, що уряд і парламент є недієздатними та їх треба замінювати негайно, пояснює експерт.

Влада поки скептично ставиться до спроб опозиції розхитати ситуацію в країні з метою переобрання парламенту. Один із засновників Українського інституту майбутнього Т. Березовець, якого вважають близьким до Адміністрації Президента, переконує, що в українському суспільстві нині переважає апатія та ескалацію протестів можуть викликати лише абсолютно екстраординарні події.  На його думку, протестний потенціал через зниження рівня життя населення може бути реалізований не раніше ніж через півроку, тим більше що на сьогодні влада переграла своїх супротивників, задовольнивши основні вимоги ошуканих вкладників і оголосивши про підвищення з початку 2017 р. мінімальної зарплати вдвічі (http://www.dw.com/uk/експерти-вуличні-протести-в-україні-можуть-відновитися-навесні/a-36466007).

Звісно, українська влада, розуміючи, що передумови для масових протестів справді існують, не залишила поза увагою анонсовані заздалегідь акції. Крім прийняття закону про повернення вкладів клієнтам банку «Михайлівський», для запобігання діям опозиції та дискредитації безпосередньо акцій був використаний уже знайомий меседж: внутрішнім протестам сприяє зовнішній ворог. Так, Служба безпеки України виступила із заявою про те, що масові акції протесту насправді інспіровані Москвою з метою зриву надання Євросоюзом безвізового режиму для українців, дестабілізації внутрішньої ситуації і зміни влади на більш лояльну до Росії. Всеукраїнську акцію протесту банківських вкладників СБУ назвала «першим етапом» реалізації плану Кремля з дестабілізації ситуації в Україні з метою оголошення дострокових парламентських виборів.

11 листопада начальник департаменту захисту національної державності СБУ А. Дублик на брифінгу повідомив, що у Служби безпеки та Служби зовнішньої розвідки України є інформація про підготовку Росією масштабного плану з дестабілізації ситуації в Україні шляхом проведення протестних акцій, втілення якого має розпочатися 15 листопада. За його словами, ці дані збігаються зі змістом так званого плану «Шатун» – масиву інформації, вилученої з поштової скриньки радника президента РФ В. Суркова.

Згідно з даними СБУ, 15 листопада мала б розпочатися всеукраїнська акція протесту банківських вкладників, яка 17 листопада продовжиться темою підвищення тарифів. Серед основних цілей, яких будуть намагатися досягти провокатори – організація дострокових парламентських виборів з метою приведення до влади проросійських сил і перегляду зовнішньополітичного курсу України.

«Першою проміжною датою, згідно з отриманими нами даними, визначено 24 листопада – це день, на який заплановано проведення саміту Україна – ЄС», – зазначив А. Дублик. За його словами, дестабілізація ситуації повинна стати додатковим важелем для проросійськи налаштованих сил Європарламенту, щоб відкласти питання про надання Україні безвізового режиму. На тлі протестів, за інформацією СБУ, готується загострення і в зоні АТО.

Крім того, за інформацією Служби безпеки України, у рамках планів щодо дестабілізації ситуації в Україні Кремль має намір використати стратегію «повзучої ерозії центральної влади» (http://www.radiosvoboda.org/a/news/28110188.html).

«Протягом другої половини листопада й початку грудня заплановано проведення, згідно з їхнім задумом, кількох сесій обласних рад, які під гаслами децентралізації вимагатимуть практики договірних відносин між Кабінетом Міністрів і місцевими радами», – повідомив А. Дублик. Він зазначив, що раніше кілька облрад уже ухвалили такі рішення, у зв’язку з чим відкрито кримінальне провадження.

«У регіонах також заплановано проведення зборів і форумів громад з подальшим проведенням підсумкового всеукраїнського форуму місцевих рад. Прямих вимог федералізації не передбачається. Натомість обрана стратегія повзучої ерозії центральної влади. Тобто, за задумом, основне – створити умови, щоб паралізувати органи центральної влади. Знаючи, що внесення змін до Конституції потребує часу», – пояснив А. Дублик. Водночас планується загострення ситуації в зоні бойових дій на Донбасі й доведення інтенсивності обстрілів до найвищого за рік рівня.

Після заяви Служби безпеки України в українській столиці були вжиті неабиякі заходи безпеки, зокрема обмеження руху в центрі Києва, перевірка всіх протестувальників на металодетекторах, стягнення в місця акцій великої кількості силовиків. Це стало підставою для стверджень з боку опозиційних сил, що план «Шатун» був фейком, використаним для того, щоб дати формальний привід для «закручування гайок» у країні.

Так, київський політолог С. Толстов, якого вважають близьким до опозиції, не виключив, що ці тексти могли бути написані в Києві з метою дискредитації організаторів протестів. Він зазначив, що в них відмінюються українські прізвища й міститься вираз «в Україні», що характерно саме для українського варіанта російської мови (http://www.dw.com/uk/експерти-вуличні-протести-в-україні-можуть-відновитися-навесні/a-36466007).

Подібні припущення висловив і політолог А. Октисюк. «Виглядає на те, що “Шатун” справді може бути реальністю, однак не як плани Кремля, а як концепція, написана українськими гравцями, які хотіли б отримати фінансування з Москви. Такий собі бізнес-план. Можна припустити, що є такий собі експерт чи група експертів. Вони розписали план дій, надіслали його в Кремль. Якби в Москві це когось зацікавило, вони отримали б гроші, і тоді б під це фінансування залучали людей. За часів партії Януковича було прийнято писати такі політичні проекти. Оце такий стиль. Можливо, це навіть не політсила, а якась окрема група людей. Швидше за все це була така особиста ініціатива» (http://zik.ua/news/2016/11/15/plan_shatun_pysavsya_yak_biznesproekt_dlya
_kremlya__politolog_991653).

Водночас частина експертів не виключає, що акції протестів дійсно намагатимуться використати спецслужби Росії. Співдиректор програм з міжнародної безпеки Центру ім. О. Разумкова О. Мельник наголосив, що ризик російського втручання в нинішні протести в Україні є високим, але це не скасовує того, що для протестних настроїв є реальні причини. О. Мельник не виключає, що Кремль не обов’язково організовуватиме з нуля ті чи інші протести, а може скористатися тими з них, які готують українські політичні сили. «Звичайно, підозри щодо російського втручання мають певні підстави. Але Україна істотно ускладнила би роботу російських спецслужб, якби українська влада не давала приводів для протестів», – визнає О. Мельник.

Обурення громадян важким соціально-економічним становищем може бути використане і так званими патріотичними опозиційними силами, і проросійською опозицією та Російською Федерацією, стверджує колишній заступник голови СБУ, а нині голова підкомітету з державної безпеки в парламентському Комітеті з національної безпеки й оборони А. Левус. За його словами, на користь «кремлівського сліду» говорить і міжнародна ситуація, зокрема те, що в сусідніх з Україною державах приходять до влади сили, які не мають «чіткої антикремлівської позиції».

А. Левус називає й інші ознаки російського втручання в українські протести. «Для російського президента В. Путіна важливо дестабілізувати ситуацію, оскільки мінський процес зайшов у глухий кут, санкції ніхто не знімає – і Кремлю треба поламати “вертикаль” української влади. Ми бачимо активність у соціальних мережах, яка контролюється Російською Федерацією. Щодо оперативної інформації, якою володіє Служба зовнішньої розвідки, – у режимі онлайн зростає активність людей, які виступають за всілякі спеціальні статуси регіонів, за посилення протестної активності», – сказав депутат.

На думку політичного експерта Є. Магди, особливість політики РФ полягає в тому, що вона створює широку платформу для підтримки деструктивних дій проти Української держави. «Я розумію скепсис багатьох з приводу заяви СБУ. Зараз будуть говорити про те, що наші спецслужби когось переслідують, пресують. Але я думаю, що російські спецслужби не діють без влади – це очевидно. Вони пропонують різним українським силам варіанти співпраці. Ясна річ, що ніхто кров’ю ні за що не розписується, просто якщо вони просувають вигідні для Росії тези, то вони отримують інформаційну підтримку. Вони дають українським політикам можливість трошки підскочити за рахунок власних ресурсів, – зазначає Є. Магда. – Позиція СБУ щодо розвитку цих подій у цьому випадку є правильною, тому що краще спробувати застерегти від деструктивних дій, ніж потім вирішувати їхні наслідки» (http://apostrophe.ua/ua/article/politics/2016-11-12/nesladkiy-noyabr-kto-v-ukraine-pomojet-kremlyu-rasshatat-obstanovku--/8302).

Усі ці акції мали початися ще в жовтні, щодо цього був злив інформації від окремих депутатів, зазначив політтехнолог Т. Березовець. «Ці акції носять явно проплачений характер. Справжні акції виглядають зовсім по-іншому, – наголошує він. – Якщо з’являються особи відверто кримінальної зовнішності, студенти і “бабушки” – це 100 % ознаки так званих “майдан-арбайтерів”. Це – люди, які заробляють на організації таких мітингів. Соціальні мережі, особливо “ВКонтакте” і Facebook рясніли оголошеннями останній тиждень щодо найму людей. І навіть виставляли розцінки, які складали, у середньому, близько 130–150 грн за добу».

Як зауважив директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства В. Кулик, судячи з досить нечітких відповідей учасників акцій протесту щодо вимог, які вони висувають, було більше ніж очевидним, що ці так звані акції протесту проплачені їхніми організаторами. І це не приховували безпосередньо учасники, а в соцмережах пропонувалося за 120–140 грн прийти за вказаною адресою (http://ibilingua.com/nedomajdan-chomu-provalylasya-operatsiya-masovyh-protestiv-ukrayintsiv).

За словами політичного експерта Т. Чорновола, характерною ознакою була сумнівна зовнішність учасників, які явно вкладів ніколи в жодному банку не мали. Ті ж, хто стояв під партійними прапорами, не могли назвати ім’я лідера політсили.

Характерною ознакою стала поява так званих «тітушок» – молодиків спортивної зовнішності. Причому вони без особливих перешкод, незважаючи на встановлені правоохоронцями металодетектори, організованою групою прийшли на мітинги. Поява цих людей зазвичай є ознакою, що готуються провокації, які можна використати для звинувачень влади в репресіях, диктатурі тощо.

«Проплаченість» акцій протесту під іншим кутом розглядає політичний аналітик і керівник проекту Digests and Analytics Ukraine В. Хомаха. За його словами, поширення в ЗМІ одразу після закінчення першого масового зібрання повідомлень із соцмереж про те, що учасники мітингу були «проплачені», більше нагадує не протест, а навмисне саботування будь-якого прояву громадянської позиції.

«Зараз процеси, які відбуваються в суспільстві, не можна називати революційно спрямованими. Більшість людей не задоволені підвищенням тарифів, це дійсно є. Те, що зараз відбувається, навпаки, випускає пар, знижуючи градус загального напруження. Крім того, це ще й реклама політиків, яку вони влаштовують для самих себе, – каже В. Хомаха. – Теперішні мітинги – це, скоріше, моделювання ситуації з боку влади, а не опозиції» (http://znaj.ua/news/politics/76830/radikalizaciya-suspilstva-vigadka-chi-fakt.html).

У питанні про те, кому може бути вигідна подібна практика «девальвації» значущості соціальних протестів, зі своїм колегою солідарний і директор громадської організації «Центр розвитку суспільства» І. Харченко. За його словами, у нинішній економічній ситуації суспільство стало більш чутливим. І те, що нині відбувається, на мові спецслужб звучить як «перевірка на вошивість». Образно кажучи, вони кидають камінчики і дивляться на реакцію.

Проте повністю спростувати того, що практично в усіх верствах населення зріють протестні настрої, не зможе ніхто. Саме тому, за словами В. Хомахи, настільки непривабливо виглядають нинішні походи з прапорами під Верховну Раду і НБУ. «Ми бачимо, що люди скучили за справедливістю. Однак цей запит на справедливість знецінюють ось такими ось “акціями протесту”, які ми бачимо сьогодні», – зазначає експерт.

Про потребу суспільства в справедливості говорить і І. Харченко, зазначаючи, що саме ця тема, швидше за все, стане найближчим часом основною «струною», на якій гратимуть політики.

«Суспільство вимагає справедливості. І воно сприйме будь-кого, хто виступить за справедливість, будь-яку справедливість, яку потім піднесуть суспільству, як ту саму. Історія пам’ятає багато прикладів, коли еліти поділяли тяжкість ситуації, у якій опинилося суспільство, із самим суспільством. Судячи з декларацій, наші еліти – цього не роблять. І ось той, хто покарає чиновників, той і стане героєм для суспільства. Спекулювати на темі “адвокат суспільства в питанні соціальної справедливості” будуть багато», – прогнозує І. Харченко.

Мітинги можуть вилитися в постійні локальні протести, вважає соціолог, директор Фонду «Демократичні ініціативи» ім. І. Кучеріва І. Бекешкіна. «З одного боку, є певний потенціал, який пов’язаний з отриманням нових платіжок, що сполучається з електронним декларуванням: тобто, з одного боку, жирують, з іншого – бідують, – пояснює експерт. – І є політичні сили, які зацікавлені в цих протестах, перш за все через те, що вони можуть призвести до відставки уряду, влади і дострокових виборів. Ну, це насамперед “Батьківщина”, це Опозиційний блок, партія “За життя”, яка теж має перспективу подолати 5-відсотковий бар’єр, та інші».

Крім того, за словами І. Бекешкіної, однією із форм гібридної війни може бути спроба дестабілізувати ситуацію в Україні зсередини. «Але це зовсім не означає, що всі ці протести ініційовані Москвою, – зауважує соціолог. – Хоча це теж буде. Але я думаю, усі ці протести не призведуть до Майдану-3. Такого пориву немає» (http://www.radiosvoboda.org/a/28119301.html).

Колишній заступник СБУ і віце-президент Центру стратегічних досліджень та аналізу О. Скіпальський у нинішній хвилі протестів бачить спробу політичних сил з обох боків зіграти на випередження на тлі стабільного наростання невдоволення ситуацією.

«Загроза з боку Росії залишається, там шукатимуть найменші підстави для підтримки протистояння влади з народом. Є очевидна тенденція з боку влади прикрити свої недоробки, казнокрадів і злодюг “російськими планами” щодо розхитування ситуації. Простий приклад: протести планувалися значно раніше, ніж з’явився сумнівний “Шатун”, але влада вважає, що його публікація когось зупинить», – вважає О. Скіпальський (https://politeka.net/ua/363825-spetsoperatsiya-chy-pochatok-maydanu-khto-stoyit-za-protestamy-ta-chym-vony-mozhut-zakinchytysya).

Водночас соціологи стверджують, що прагнення опозиційних політичних сил підняти людей на протести на сьогодні приречене на провал. За словами заступника директора Інституту соціології НАН України Є. Головахи, «протестні настрої в українському суспільстві є – це факт, але чи віддзеркалюють їх ці акції – ще питання». Соціолог констатує, що протестні настрої вочевидь не сягнули критичного рівня, тому за всіма оцінками, «нинішні акції більше нагадують технічні заходи».

Акції протесту є, швидше, виявом спроб опозиційних сил «застовпити» електорат, вважає заступник директора Агентства моделювання ситуацій О. Голобуцький. Він не бачить у них «руку Москви», так само як і початку справжнього Майдану. «Рушійна сила Майданів – це молодь, а зараз виходять люди передпенсійного та пенсійного віку. Майдани так не відбуваються. На них спочатку виходять самі люди, а потім туди приходять політики. А нині ошуканих вкладників скоріше найняли ті, у кого гроші якраз є», – вважає О. Голобуцький.

Незважаючи на різношерсту публіку, що вийшла на протести в Києві, були серед них і ті, хто вийшов з чистими намірами, вважає політолог Р. Бортник. Хоча люди, що вийшли висловити свій протест, були в меншості. «Відбулося близько 10 різних акцій протесту і пікетів, і не можна говорити, що всі вони були проплачені. Хоча основна частина, як мені здалося, це були організовані і мотивовані люди», – зазначив Р. Бортник. Сьогодні не час піку протестних настроїв, вважає політолог. За його прогнозами, він настане в січні – квітні наступного року. Пов’язано це буде з отриманням повноцінних комунальних платежів. Поки ж проводиться тестування з боку опозиційних груп з метою перевірки того, наскільки готові люди повестися на протести. Крім того, акції протесту є елементом шантажу влади. «У протестах, які пройшли на вулиці, була зацікавлена влада. Вона таким чином організовує ті чи інші маргінальні групи, дискредитуючи ідею протесту. Соціальна база для протесту є, але в спробі дискредитувати ідею сьогодні зійшлися політтехнологи», – вважає Р. Бортник.

Люди усвідомлюють, що будь-яка форма дестабілізації політичної обстановки може вплинути на контроль над територією країни, особливо коли частина територій «втрачена», зазначає Є. Головаха. «Влада зацікавлена в тому, щоб не було протестів, але фейкові протести їй на користь. Ці протести для влади зручні, тому що вони контрольовані. Зневірених зараз 25 % людей, але критична межа – 33. Якщо буде третина людей, яким уже втрачати нічого, то вони можуть піти на що завгодно», – переконаний соціолог.

Якщо влада дискредитуватиме протести, то серед тих, що зневірилися, можуть зародитися радикальні настрої, прогнозує Р. Бортник. «Частина цього руху буде радикалізуватися і виходити зі зброєю, влаштовувати акти індивідуального терору, які спостерігалися свого часу під Верховною Радою, з метанням гранати», – вважає політолог. Щоб уникнути такого сценарію, владі необхідно дати суспільству інфраструктуру демократичного протесту і вести діалог з протестувальниками, зазначає Р. Бортник. Якщо влада закриватиметься та не йтиме на компроміси з народом, то суспільство буде радикалізуватися, а це несе небезпеку.

Експерти сходяться на думці, що знизити напруження можуть дострокові парламентські вибори. Директор Інституту глобальних стратегій В. Карасьов нагадує, що будувати владну конструкцію на політичній силі з 1 % підтримки – апріорі дестабілізаційний фактор. Навіть поступки населенню, на кшталт підвищення мінімальних заробітних плат чи поширення субсидій, не зможуть нівелювати невдоволення суспільства й соціальні стандарти, закладені у проекті Державного бюджету на 2017 рік. Експерт з питань енергетики В. Землянський вважає, що вони лише погіршать протестні настрої, тому що, наприклад, через збільшення мінімальної заробітної плати частина отримувачів субсидій можуть їх втратити. Таким чином, рішення уряду позитивним чином не відіб’ються на статках громадян і не пом’якшать ефекту від підняття тарифів.

На думку експерта, єдиним реальним кроком уряду було б коригування тарифів паралельно з коригуванням доходів. У такому випадку вдалося б мінімізувати витрати бюджету на субсидії. У свою чергу, це дало б змогу стабілізувати фінансову ситуацію кожного громадянина України. Інакше ніякого позитивного ефекту, на який очікує уряд, не буде (https://politeka.net/ua/361145-minimalka-proty-taryfiv-chy-zmozhut-strymaty-protestni-nastroyi-ukrayintsiv).

«Якщо влада не зверне увагу на нинішні протести, вони можуть перетворитися на початок протестного циклу. Згадайте, як наростали акції проти Януковича: податковий Майдан, Врадіївка, мовний майдан. Помаранчева революція так само починалася з “України без Кучми”, – пригадує В. Карасьов. – Якщо влада і надалі стоятиме в обороні, це завершиться кінцем нинішніх політичних еліт. Українська історія показує, що середній час тримання такої оборони – два-три роки, з яких щонайменше рік уже минув».

Очевидність же ж перспективи дострокових виборів навесні чи восени наступного року якраз і змушує гравців опозиційного фронту активізувати свої дії. Крім звичних Ю. Тимошенко, О. Ляшка та Опозиційного блоку, там з’явився ще один потужний гравець – відставний одеський губернатор М. Саакашвілі.

В. Карасьов звертає увагу на те, що якщо на початку політичної кар’єри в Україні П. Порошенко використовував М. Саакашвілі для відставки та послаблення позицій А. Яценюка, то тепер Президенту вигідно мати його в ролі головного опонента Ю. Тимошенко. «Союзу між ними не буде, бо електорат у них спільний, а сусідські чи схожі партії спільно на вибори не ідуть. Це закон політичного поля. Тому похід Саакашвілі на вибори гратиме на руку саме Банковій. На цих виборах він може поламати плани Ю.Тимошенко й обмежити її роль головного опозиціонера. Це не означає, що хтось у змові, але є об’єктивні речі, які політиків зближують, а іноді розводять якнайдалі», – каже В. Карасьов.

Резюмуючи, варто зауважити, що наразі організатори протестів жодної мети не досягли. «Мета “максимум” організаторів акцій протесту – перевибори. Це вигідно Опозиційному блоку, партії Ляшка та “Батьківщині”. Мета “мінімум” – відставка глави Нацбанку Гонтаревої. Жодна з поставлених цілей не досягнута. Тому ті, хто це почав, і далі будуть шукати шляхів розхитування ситуації», – вважає  експерт з національної безпеки В. Польовий (http://zik.ua/news/2016/11/15/organizatory_protestnyh_aktsiy_y_dali_
rozhytuvatymut_sytuatsiyu__politolog_991675).

Тим часом активізація опозиційних політичних сил і пов’язана з нею соціологія показують, що  масові акції протесту – не порожній звук. Рейтинг «народного повстання» прогресує. Політолог О. Радчук, зокрема, звертає увагу, що найсвіжіші дані соціологічного опитування, проведеного соціологічною групою «Рейтинг» наприкінці жовтня, засвідчили динаміку в бік збільшення прихильників проведення дострокових парламентських виборів серед респондентів. Так, 42 % українців підтримують, а 40 % – не підтримують позачергові вибори до Верховної Ради, 18 % – вагалися з відповіддю. Порівняно з даними березневого соцопитування КМІС, безумовно підтримували ідею з проведенням дочасних виборів трохи більше 25 %, 17,7 % – скоріше підтримували, а 22,5 % – не визначилися (https://www.slovoidilo.ua/2016/11/14/kolonka/aleksandrradchuk/polityka/osinnij-recydyv-nyzkyj-start-v-ochikuvanni-dostrokovyx-parlamentskyx-vyboriv).

За результатами всеукраїнського опитування громадської думки, проведеного КМІС з 4 по 13 листопада 2016 р., на запитання «Що, на Вашу думку, краще: терпіти все, що зараз відбувається в країні заради збереження спокою, чи вийти на вулицю з протестом?» серед тих, хто негативно оцінює все, що відбувається в країні, 16 % вважають, що «краще терпіти все заради збереження спокою», а натомість 56% вважають, що «краще виходити на вулицю з протестом» (http://www.kiis.com.ua/?lang=ukr&cat=reports&id=660&page=1).

Наведені цифри вказують на те, що в Україні є критична маса громадян, які не довіряють чинній владі. Судячи з усього, ця маса ростиме, враховуючи тему тарифів, скандали з е-деклараціями вищих чиновників і труднощі, пов’язані з євроінтеграцією України. Тому недооцінювання межі народного терпіння рано чи пізно може відгукнутися неприємним сюрпризом. Експерти не виключають навіть можливості дострокових виборів, результати яких, до речі, також можуть бути доволі неочікуваними.

 

Тарасенко Н. Акції протесту в Україні:причиний перспективи в оцінках експертів [Електронний ресурс] /  Н. Тарасенко // Резонанс. – 2016. – № 64. – С. 4–16. – Режим доступу: http://nbuviap.gov.ua/images/rezonans/2016/rez64.pdf.  – Назва з екрана.