Проблеми суспільної безпеки в процесі розвитку соціальних мереж

(Наукова доповідь за темою дослідження)

Глобальна інформатизація стрімко прискорила інтегративні процеси  у світовому масштабі з їх позитивними  й негативними  впливами на всі держави і нації.  Цивілізація увійшла в  інформаційний етап свого розвитку, при якому технологічна система  та енергетична база  трансформуються в нову техно- та інфосферу, здійснюється перехід від сировини і енергії як основного виробничого ресурсу до інформації (Д. Белл). Усе це   призводить до різкого прискорення всіх процесів самоорганізації суспільства.

З розвитком науково-технічного процесу і виробничих сил організаційні основи суспільства  починають змінюватись у все зростаючому темпі. У підсумку, за прогностичною характеристикою визначальних рис (Й. Масуда ), нове суспільство  вирізняється:

· комп’ютерними технологіями з їх фундаментальною функцією заміщувати або ж посилювати розумову діяльність людини;

·  інформаційна революція швидко перетворюватиметься в нову продуктивну силу й уможливить  масове виробництво систематизованої інформації, технології і знань;

· провідною галуззю економіки стане інтелектуальне виробництво, продукція якого акумулюватиметься, а накопичена інформація поширюватиметься через синергетичне виробництво і дольове використання;

· у новому інформаційному суспільстві основним суб’єктом соціальної активності стане «вільне співтовариство», а політичною системою буде «демократія  участі». 

Такі прогнози підтверджуються реаліями сучасності. Технології спілкування в соціальних комунікаціях дають нові  можливості для диференціації суспільства, формування і стійких, і тимчасових соціальних структур. Характерною особливістю цих структур є неконтрольована  добровільність, вони глибоко  відображають особистісні  інтереси своїх членів, стимульовані  відчуттям  зростаючого  взаєморозуміння, чого не  могли  давати в силу низького рівня  інтерактивності традиційні  ЗМІ, навколо яких гуртувалися раніше політичні, економічні та інші  соціальні спільності.

Порівняно з традиційними ЗМІ соціальні мережі  дають відчуття реальної причетності до соціально-політичних процесів не лише на рівні спілкування, а й на рівні конкретних дій, участі у розв’язанні конкретних суспільних проблем. Глобальні інформаційні процеси приносять в Україну технології використання соціальних мереж у розвитку  економічної, політичної та інших форм  суспільної діяльності, а також  різноманітні способи  представлення в соцмережах управлінських інтересів, інтересів окремих  соціальних структур.

На основі вдосконалення інформаційних обмінів відбувається трансформація структури нового постіндустріального суспільства,   підвищення ефективності використання інформаційних ресурсів, зростання  продуктивності праці. Соціальне значення сучасної людини як члена суспільства завдяки розвиткові інформаційних технологій зростає. І цю   обставину під впливом нових інформаційних технологій, і особливо    соціальних мереж, людина відчуває практично в усіх сферах її функціонування: у політиці, економіці, міжособистісних  стосунках, в інформаційному  полі, культурі тощо. Перевагами сучасного різновиду медіа є небачена раніше оперативність, лабільність, доступність, місткість, і  найголовніше – інтерактивність та мережева архітектура інформаційних обмінів, що уможливило і навіть стимулювало необмежене зростання  аудиторії спілкування. Соціальні мережі стали найпопулярнішою складовою сучасного Інтернету, яким у світі користуються нині понад 2 млрд осіб. Більше 60 % з них є активними користувачами інтерактивних сервісів Web 2.0. Зі 100 найбільш відвідуваних сайтів у світі 20 – це класичні соціальні мережі, ще 60 – тією чи іншою мірою використовують Web 2.0, тобто є соціалізованими.

Таким чином, сучасні інформаційні комунікації, і соціальні мережі в їх числі,   стають все  ефективнішими  комунікаціями суспільного розвитку і міждержавних відносин. Зростаюча суспільна важливість їх, у свою чергу, зумовлює і зростаючу уразливість цих елементів інформаційної структури для  негативних інформаційних впливів. Вони стають в останні десятиріччя   об’єктами інформаційної агресії, інформаційних воєн.

Такого роду негативні впливи характерні  сьогодні для української дійсності. При цьому на особливу  увагу заслуговують прояви інформаційної агресії саме в соціальних мережах, де присутність державних установ  України незначна, дія правових інструментів, орієнтованих на інформаційну сферу, малоефективна через відставання від сучасного технологічного прогресу, а українські користувачі в атмосфері нових для них інформаційних можливостей ще не завжди проявляють свою громадянську свідомість, особливо необхідну під  час інформаційних протистоянь.

У зв’язку з цим  слід відзначити   деякі особливості  соціальних мереж  у сучасному  інформаційному просторі.

По-перше,  сторінки в тій чи іншій соціальній мережі мають практично всі політики, лідери партій і рухів, чиновники, лідери громадської думки. Не будучи офіційним сайтом персони, сторінка в соціальній мережі дає змогу спілкуватися неформально, а не тільки транслювати прес-релізи про події та заяви. Можливість звернутися до будь-якого публічного діяча, з одного боку, наближає його до громадян, з іншого – соціальна мережа вже теж стає формальністю і необхідністю, що потребує подальшого вдосконалення  механізмів  прямого спілкування в інтернет-просторі.

По-друге, соціальні мережі уможливлюють «безцензурне» транслювання події в режимі реального часу в Інтернеті. У сучасному світі сенсаційні події потрапляють у мережу з мінімальним відривом  у часі або синхронно, а «замовчати» або спотворити події, що стали надбанням інтернет-спільноти, в офіційних ЗМІ стає  значно складніше.

Такі технології в перспективі за умови вірного підходу могли б допомогти у здійсненні цивільного контролю за різноманітними сферами життя.   Можливе  налагодження  такого механізму передбачає  М. Кастельс,  зазначаючи, що інтерактивність дає змогу громадянам запитувати потрібну інформацію, висловлювати свою думку і вимагати персональних відповідей від своїх представників. Якщо раніше тільки держава стежила за своїми підданими, то тепер і народ може контролювати державну владу, що  насправді становить одне з його прав, оскільки теоретично люди є господарями інформаційного простору.

З огляду на реальну практику сьогодення до цього можна додати, що разом з народом на владу, використовуючи сучасні технології, можуть  впливати і закордонні суб’єкти інформаційної діяльності. При цьому  ефект «реального часу», «репортажу з місця подій» як маніпулятивної технології з однаковим успіхом може використовуватись і громадянами  у вдосконаленні демократичного процесу в країні, і зовнішніми маніпуляторами для досягнення антидержавних цілей.

По-третє,  соціальні мережі дають змогу формувати спільноти і швидко передавати інформацію великій кількості людей – членам тієї чи іншої спільноти. І ця властивість  може використовуватись також в інтересах цілеспрямованих і шкідливих впливів на національний інформаційний простір.

Відповідно, соціальні мережі можуть  ставати  складним сучасним інструментом маніпулювання, за допомогою нових технологій передачі інформації впливати на настрої у суспільстві, актуалізувати ті чи інші події, або ж  створювати їх, актуалізуючи «необхідну» проблематику. І саме  як на інструмент потужного впливу на соціальні мережі звертається дедалі більша увага в процесі міжнародних інформаційних протистоянь.

Сама по собі «революція мас», що відбулася в Інтернеті, дуже гостро поставила питання не лише про ідейну, духовну спрямованість, а й про сам рівень якості продукованої інформації, відповідність чи невідповідність її груповим, суспільним, національним інтересам. Разом з розгортанням широкого мережевого спілкування постали й значні технологічні можливості цілеспрямованого використання мереж для здійснення більш чи менш прихованих інформаційних впливів на аудиторію, навіть для застосування самої цієї аудиторії як інструменту для подальшого лавиноподібного поширення тенденційної інформації.

Сегменти соцмереж Facebook, «ВКонтакте», Twitter, «Одноклассники» та інших  на сьогодні є найменш застрахованими від негативних зовнішніх інформаційних впливів, і це особливо небезпечно в умовах інформаційно-психологічної війни, у яку втягнута сьогодні наша держава. Небезпека пов’язана з низкою факторів. Серед них:

• неадаптованість сучасної людини до зростаючих масивів  нової інформації, різної за якістю, достовірністю і соціальною значущістю;

•  непідготовленість  переважної більшості учасників інформаційних обмінів у мережах у технологічному плані, відсутність навиків пошуку якісної інформації;

• надмірна ідеалізація   спілкування в соцмережах (при низькій довірі до  вітчизняних ЗМІ, політиків);

• відсутність знань про загрози, які несе із собою інформаційна війна, про збитки, яких вона може завдати державі і конкретній людині;

• інші супутні чинники, що можуть завдати серйозної шкоди особистості.

У зв’язку з цим учасники обмінів можуть легко потрапляти   під дію спеціальних маніпулятивних технологій, бойових технологій інформаційної війни.  Такі  технології дедалі активніше використовуються в інтернет-просторі.

Нині переважання в соціальних мережах та блогосфері зовнішніх впливів переросло в одну з найскладніших проблем розвитку національного комунікативного простору. Не слід пов’язувати її лише з процесами глобалізації, входженням України у світовий інформаційний простір. Головна причина, очевидно, криється в тому, що через відсутність політичної волі влада за всі роки незалежності не спромоглася на належну організацію інформаційної сфери, яка б відповідала завданням захисту національних інтересів, що визріли в сьогоденні. Як на етапі становлення соціальних мереж в Україні, так і в подальшому, їх значення і роль у суспільно-політичному й духовно-культурному житті не були належно оцінені. Ні наша  держава, ні громадянське суспільство своїм авторитетом і організаційними заходами, стимулюванням, патріотичними закликами не підтримали зростання конкурентоспроможних українських мереж, чи хоча б формування потужних україномовних, з патріотичним і громадянським насиченням сегментів транснаціональних мереж. Адже цілком можливим було започаткування низки власних потужних і популярних серед користувачів соціальних мереж, сповнених високого патріотичного звучання, створення національних бюро зарубіжних мереж, підпорядкованих  українським інтересам. У всякому разі, окремі заходи, що здійснювалися в цьому напрямі до останнього часу, виявилися недостатніми. Зазначені обставини роблять українські сегменти міжнародних соціальних мереж і блогосфери дуже уразливими щодо проникнення агресивних технологій інформаційних війн і окремих спецоперацій, маніпулювання свідомістю і поведінкою громадян – причому в різних сферах, починаючи від їхніх суспільно-політичних переконань, до мовно-культурних орієнтацій і, скажімо, певного програмування поведінки на споживчому ринку. Особливо негативним результатом цього стало формування в українській сфері соціальних мереж широких можливостей для негативних горизонтальних інформаційних впливів з боку зарубіжних держав.

Негативний інформаційний вплив на національний інформаційний простір  різко посилився у зв’язку з розгортанням Росією «гібридної війни» проти України. Її важливою складовою  стала інформаційна агресія, спрямована на розпалювання сепаратистських настроїв, поширення  негативних стереотипів міжетнічного і міжконфесійного спілкування, а то і прямої міжнаціональної ворожнечі, на дискредитацію Української держави, її внутрішньої і зовнішньої політики, розмивання ментальних засад буття українського суспільства.

На відміну від тієї мережі, якою вона була в процесі становлення, сучасні соціальні мережі і блоги вщент заповнені гравцями-професіоналами. Це вже не одинаки, що працюють на свій комерційний інтерес, а фахівці, об’єднані в певні організаційні структури, озброєні інструкціями, свідомі чи несвідомі учасники складних «багатоходових» інформаційних комбінацій спецслужб. Їхньою функцією є вкидання «вибухової» інформації в більше чи менше коло користувачів соціальних мереж, подальша трансляція з їх  допомогою максимально широкому загалу у вигляді сформованої серед певної частини населення громадської думки, настроїв і чуток.

Саме через таких професіоналів реалізується створення в соціальних мережах нових тематичних антиукраїнських, сепаратистських спільнот, залучення до них численних прихильників. У такий самий спосіб, часто через застосування «багатоходівок» з досить складними маніпулятивними, сугестивними технологіями, організовується поширення в мережах численних, ніби незалежних одне від одного, «з різних джерел», матеріалів, що «окремими штрихами» негативно змальовують внутрішню і зовнішню політику України, її скрутне економічне становище, помилки державного керівництва тощо. Так само поширюються перебільшені відомості про бойові втрати Збройних сил України, здійснюється шантаж військовослужбовців та  їхніх родин.

Особливо багато в соціальних мережах організовано груп для впливу на жителів східних і південних регіонів України, для збурення ситуації навколо АТО. За даними департаменту контррозвідки інформаційної безпеки СБУ, станом на березень 2015 р. кількість подібних, виявлених переважно в  мережах «ВКонтакте» та «Однокласcники», антиукраїнських інтернет-спільнот сягнула близько 600. При цьому більшість із них створені та адмініструються з території Російської Федерації. До роботи лише з однією групою «Антимайдан» організаторами було залучено 27 адміністраторів, переважно з РФ. Використання подібних технологій у інформаційній агресії, розв’язаній нині Росією, становить особливо значну небезпеку деструктивного впливу на свідомість громадян України. Подібні мережеві спільноти є одним з основних засобів організації масових політичних акцій, вуличних заворушень.

За повідомленнями українських ЗМІ, нерідко йдеться й про пропозиції, наприклад, через рекламну біржу «ВКонтакте», щодо платного розміщення в групах цієї мережі антиукраїнської «фейкової» інформації (з зазначенням часу, коли це треба зробити й суми грошової винагороди).

Серед новацій у цьому плані, поряд із прямою дезінформацією і сіянням чуток, відомі іще підступніші прийоми, спрямовані на суцільну дискредитацію самої довіри до соціальних мереж. За висновком директора Центру досліджень громадянських медіа Массачусетського технологічного інституту І. Цукермана, переконати громадян, що «ніякої правди немає», це   дуже  ефективний спосіб паралізувати громадянську активність. Хоча подібні тактики  поширені у багатьох країнах, де уряди намагаються придушити інтернет-дискусії, чимало з них були випробувані саме російськими технологами, зокрема «Агенцією інтернет-досліджень» (Санкт-Петербург), створеною за участі наближеного до Путіна  Є. Пригожина.

Серед таких методів – і хакерські DoS-атаки, що роблять недоступними певні сайти, і масова публікація коментарів тенденційного, прокремлівського характеру. Просте ознайомлення з інформацією та коментарями про події в Україні, особливо – на Сході, на сайтах і в тематичних групах у соцмережах, прямо чи опосередковано підтримуваних сусідньою державою, наочно свідчить про безсумнівне цілеспрямоване задіяння в інформаційній війні великої армії кваліфікованих проплачених пропагандистів. Арсенал їхньої   зброї – від прямої дезінформації від імені «очевидців», тенденційних коментарів, до сіяння розпачу і сумнівів. У підсумку все це має формувати у громадян переконання, що нікому вірити взагалі не можна, а отже, необхідно абстрагуватися від усього, що відбувається. Одне з гасел, які нині намагаються прищепити зарубіжні пропагандисти пересічному українцеві: «це не наша війна...».

Під час російсько-українського інформаційного протистояння вдосконалюються найбільш поширені прийоми і правила  інформаційної війни, маніпулятивні технології  впливу на учасників соціальних мереж, які вперше були застосовані в минулих інформаційних війнах. Якщо розглянути технологію впливу на  внутрішньосуспільну ситуацію  зовнішнім маніпулятором в умовах інформаційної війни,  то соціальні мережі  можуть бути використані для акцій, що передбачають :

–  розвиток  інформаційної бази антидержавних виступів;

– організацію  провокаційної ситуації;

– залучення груп населення в політичну, насамперед протестну,  діяльність;

– інформаційне керівництво і багатоаспектну підтримку суспільних збурень.

У соціальних мережах повною мірою проявився традиційний, використовуваний ще в пропаганді під час Другої світової війни прийом багаторазового повторення навіть сумнівної інформації. Він передбачає, що  при багаторазовому повторенні однієї і тієї  самої тези (твердження, точки зору тощо) всередині будь-якої групи в соцмережі її члени з часом приймуть це твердження за істину. При цьому розвивається своєрідний тролінг із застосуванням напівавтоматичного маніпулювання, вплив якого в мережевих обмінах інформацією досить помітний.

Заснований на колективному інстинкті  прийом соціального доказу  полягає в наслідуванні поведінки більшості. Цей  механізм широко використовується в мережах, оскільки сучасними технічними засобами  легко створити ілюзію  масової підтримки потрібної маніпуляторам ідеї. Крім того, дієвість цього прийому ґрунтується на   запобіжній  функції  мозку, що полягає в намаганні  звільнитися   від необхідності обробляти зайву інформацію. У той самий час технології нейтралізації  цього прийому потребують ефективного моніторингу інформаційного простору, швидкого реагування на недостовірну аргументацію, неможливого без відповідного прогнозування дій противника, тобто без роботи спеціалізованих інформаційно-аналітичних центрів.

Свого часу психологи звернули увагу на те, що  прагнення бути послідовним у своїх діях є вродженою рисою людини, яка, досить часто, змушує її іти наперекір власним інтересам. І це успішно використовується інформаційними маніпуляторами. Для того, щоб змусити людину діяти певним чином, вони запускають за допомогою  яскравих наочних зразків у соціальних мережах цей механізм, послідовно розміщуючи ту чи іншу інформацію, отримуючи відповідну необхідну реакцію і стимулюючи до подальших «потрібних» і, завдяки даному прийому, вже зовсім логічних дій. Яскравим прикладом подібних технологій є організація різного роду урочистостей  на територіях так званих «ДНР» і «ЛНР», зокрема нагородження учасників бойових дій тощо.

Широко використовується в нинішній інформаційній  війні прийом мотивації загрозою, за допомогою якої на окупованих територіях і в РФ поширюються інформація, експертні висновки про  наслідки діяльності «режиму на Україні».   Відповідно до досліджень, люди погоджуються з тим чи іншим фактом, нав’язаною манерою поведінки тощо вдвічі частіше саме перед загрозою втрати. Такий механізм досить часто запускається в соціальних мережах та спільнотах і допомагає маніпулятору «наштовхнути» людину (чи групу) на необхідну йому поведінку (точку зору, судження).

У дискусіях або конфліктних ситуаціях у соціальних мережах широко використовується прийом дзеркального повернення. Він  передбачає спілкування з «опонентом» чи «групою опонентів» «їхньою мовою». Щоб схилити людину (чи спільноту в соціальній мережі) до своєї точки зору,  маніпулятор передусім погоджується з думкою «опонента», причому «віддзеркалюючи» його манеру викладу. А потім пропонує власний варіант розвитку подій, який «опонентом» приймається вже як вірний.

У спробах організації масових заворушень, протестних акцій на території України використовується також прийом «вмонтованих» мовних команд. Такі команди допомагають маніпулятору створити в адресата певний настрій, викликати потрібну емоцію, а потім спрямувати його думки в заданому напрямі. Вбудований меседж – це фрагмент фрази, який виділяється смисловим акцентом. У цьому разі вплив здійснюється на підсвідомість людини і створює потрібний настрій, стимулює до активних дій.

Іще один маніпулятивний прийом у соціальних мережах пов’язаний із  вкиданням частини інформації, яка змушує індивіда додумувати певну подію, ситуацію в потрібному для маніпулятора руслі.

Слід зазначити, що технології маніпуляції, застосовувані в інтернет-комунікаціях,  копіюють технології традиційних ЗМІ: це і «спрощення проблеми», і «наклеювання ярликів», і використання «стверджувальних заяв», тем, які лякають, повідомлень, які відволікають увагу від важливої політичної проблеми, зменшують значущість  певної теми, та ін. Велика кількість інформації щодня продукується в Інтернеті у несистематизованому вигляді, це ускладнює адресатові пошук смислового значення переданого повідомлення, що відкриває нові можливості для маніпулювання. Водночас у соціальних мережах маніпулятор подає інформацію дрібними порціями і в «потрібній» тональності і таким чином не дозволяє користувачеві ефективно її проаналізувати і осмислити в повному обсязі.

У даному контексті і з урахуванням того, що технології маніпуляції в соціальних мережах повторюють або переплітаються з технологіями маніпулятивного впливу в традиційних ЗМІ, слід звернути увагу на особливу дієвість маніпуляційних прийомів  на внутрішній світ людини.

У соцмережах як у  найбільш довірчому  каналі  спілкування особливу небезпеку становлять сугестивні впливи. Ще зовсім недавно сугестія (навіювання) розглядалася у двох вимірах. По-перше,  як психічний вплив однієї людини на іншу (прохання, наказ, порада), унаслідок якого у людини-об’єкта навіювання всупереч її волі  та свідомості виникають певні уявлення, судження, вчинки. І по-друге, під цим поняттям  розглядається психічний вплив на людину, яка перебуває в стані гіпнозу.

Однак на сьогодні, з розвитком інформаційних технологій, наведене  формулювання не можна вважати вичерпним. Третім компонентом цього   визначення, очевидно, треба вважати вплив сучасних, насамперед електронних, інформаційних технологій на свідомість людини. При цьому сугестивний вплив полягає саме в зумисній організації з наперед заданою метою і не обов’язково ґрунтується на достовірній інформації. Особливо ефективний сугестивний вплив у соцмережах, виходячи із специфіки цього виду спілкування, що  полягає у  зовні  абсолютно вільному, добровільному  сприйнятті певної інформації, яка переконує самим форматом довірливого спілкування і вже не потребує логічних аргументів чи мотивів. І сам об’єкт гіпно-сугестивного впливу приймає ті чи інші рішення немов би добровільно, не усвідомлюючи своєї залежності від  зовнішнього впливу.

Сугестивні технології можуть зачіпати нервово-психічні процеси і соціальні уявлення, настанови, суспільні норми, цінності, думки, а також індивідуальну самосвідомість відвідувачів інтернет-ресурсів. Відповідно, сугестивний вплив на мережеві співтовариства може спонукати їхніх представників до певних реальних дій.

Слід звернути увагу на те, що основною психофізичною небезпекою під час сугестивного впливу є зміна рис характеру, поведінки людини, зниження інтелекту і творчих можливостей, придушення їх і в результаті – зміна особистості. Внаслідок цього можуть з’явитися соціальні групи, керовані на підсвідомому рівні, готові виконувати будь-які команди. Найбільш небезпечний такий вплив на вище державне та військове керівництво, управлінські структури та відповідальних осіб, оскільки своїми діями вони можуть віддати країну до рук злочинного світу, авантюристів тощо.

Така небезпека в сучасному світі  досить реальна, тим більше, що, як правило, об’єкти такого впливу за своїми матеріально-технологічними можливостями  не повністю  готові до багатоформатного інформаційного протистояння, не мають достатньої кількості  підготовлених спеціалістів для організації контрзаходів і в самій організації протистояння негативним впливам  поки що не виробили належної координації, особливо в тому, що стосується  координації  цієї діяльності з власними  науковими центрами.

Слід  також зазначити, щорозвиток нових медіа в Україні відбувається досить хаотично, спонтанно. Отже, можна говорити про те, що українським блогам та соцмережам певною мірою не вистачає глибинного аналізу та стратегії розвитку, корисної для держави і суспільства в цілому. Досить багато недоліків роботи блогосфери та соціальних мереж можливо  виправити ефективною дією з боку держави. Це об’єктивно сприяло б  входженню у цю сферу держави з власними інструментами медіа-впливу на формування громадської думки. Сьогодні в умовах інформаційної війни зазначена проблема особливо актуальна.

Крім того, якість інформаційного ресурсу, спрямованого на нейтралізацію  інформаційної агресії, має базуватися на переконливому позитиві. Однак на сьогодні у внутрішньоукраїнському інформаційному просторі, особливо в соціальних мережах, вкрай мало і невиразно говориться про перспективи розвитку або просто життєстверджуючі факти, що мають місце в нашому  суспільстві. У результаті, у вітчизняному інформаційному обігу відчувається дефіцит позитивних фактів, що нейтралізували б  апокаліптичні прогнози російських політтехнологів, політиків, експертів, які активно курсують у групах і на персональних сторінках соціальних мереж.

В умовах російсько-української інформаційної війни  вплив  інформаційної зброї чиниться на політичну, економічну і, особливо останнім часом, на психологічну сферу. Ідеться про інформаційно-психологічні впливи, орієнтовані  на порушення ментальних стереотипів, незворотний  вплив на глибинні шари свідомості. Особливу небезпеку при цьому   становить вплив  прихованої, невидимої інформації, що призводить до запуску програми саморуйнування перепрограмування свідомості, як наприклад використання 25 кадру в телепрограмах або ж сугестивної інформації. Однак небезпеки не обмежуються названими впливами. На свідомість наших співвітчизників діють спеціально організовані історичні, етнографічні та інші матеріали, що коригують  наше минуле, історію і культуру з метою перекреслити наше майбутнє.

Проблеми, пов’язані  з інформаційною безпекою,  потребують негайного активного  реагування на розвиток інформаційних процесів у горизонтальній сфері інформаційних обмінів.

  • По-перше, розвиток соціальних мереж потребує формування відповідної правової бази, яка б регламентувала саме ці форми інформаційних обмінів.
  • По-друге, зважаючи на зростаючу популярність соціальних мереж у суспільстві, потрібна організація присутності державних органів, наукових установ, громадських організацій у цій сфері спілкування. Присутність державних органів повинна збалансувати фактично неконтрольовані інформаційні процеси в соціальних мережах та наявні там інформаційні масиви якісною,  достовірною, суспільно значущою інформацією.
  • По-третє, розвиток електронних інформаційних технологій, у тому числі й сфери соціальних мереж, зумовлює зростаючу необхідність створення державних інформаційних структур для виробництва інформації, що сприяла б формуванню достовірних уявлень в усіх користувачів соціальними комунікаціями, у тому числі й мережевими, про актуальні проблеми розвитку суспільства, державного будівництва, культури, науки тощо.
  • По-четверте, прискорений розвиток електронних інформаційних технологій конче потребує організації прогнозування нових реалій і ситуацій в інформаційному просторі і розробки відповідно до цього прогнозування методик протидії негативним явищам в інформаційній сфері, вироблення аргументації, спрямованої на нейтралізацію негативних інформаційних впливів на інформаційний простір України.
  • І нарешті, по-п’яте. Абсолютно необхідним  кроком має стати упорядкування інформаційної діяльності в загальнодержавному вимірі, удосконалення її координації – аж до формування національного інформаційного комплексу. В умовах інформаційної війни  лише така  координація дає змогу оперативно реагувати на інформаційні диверсії, передбачати майбутні інформаційні загрози  для національного інформаційного простору, знаходити шляхи їх нейтралізації, забезпечувати достовірною інформацією громадян власної країни, у тому числі й тих, що сьогодні перебувають під чужими інформаційними впливами, а також інформувати про ситуацію в країні міжнародну спільноту, громадську думку за кордоном. Така координація має одержати відповідну законотворчу підтримку.

У руслі даної теми видається за доцільне ще раз звернути увагу громадської думки на таке: у  процесі інтеграції України у європейський інформаційний простір ресурси і послуги бібліотек набувають статусу стратегічних, оскільки безпосередньо впливають на рівень соціально-економічного розвитку та інформаційної безпеки держави.

Найбільші можливості для протистояння зарубіжній інформаційній агресії бібліотечні установи мають через здійснення інформаційно-комунікаційної, інформаційно-аналітичної діяльності.

Держава і суспільство мають протистояти сучасним випробуванням, відмовитися від того, що нині дістало критичну назву «інформаційного пацифізму». Тому застосування всього комплексу заходів, у тому числі правових, організаційних і технічних для обмеження в соціальних мережах дій, спрямованих на підрив обороноздатності країни і суспільної солідарності, на поширення дезінформації, пропаганду ворожих ідей, особливо сепаратизму і міжнаціональної ворожнечі, у нинішніх умовах є виправданим і необхідним.

З метою захисту національних пріоритетів, прав та інтересів громадян у соціальних мережах і блогосфері необхідними є реалізація цілого комплексу взаємопов’язаних заходів правового, адміністративного, організаційного, наукового, технічного, інформаційного, пропагандистського плану, а також широке залучення до справи інституцій громадянського суспільства, наукових установ, широкого загалу активних учасників соціальних комунікацій. До кола зазначених заходів належать:

– удосконалення законодавчої та нормативно-правової бази впливу держави на процеси, що відбуваються у сфері мережевих соціальних комунікацій;

– розширення й поліпшення координації та організаційно-технічного забезпечення інформаційно-аналітичної діяльності державних центрів і наукових установ, спрямованої на моніторинг поточної ситуації у соціальних мережах та прогнозування напрямів, шляхів, форм і методів можливого подальшого розвитку інформаційної агресії, що здійснюється проти України, як ззовні, так і всередині країни;

– забезпечення практичної реалізації існуючих правових, організаційних, технічних засобів протидії негативним інформаційним проявам, недопущення фактичного невикористання їх владними органами на всіх рівнях;

– напрацювання і впровадження у практику роботи владних структур усіх рівнів, державних та недержавних засобів інформації науково обґрунтованих методик контрпропагандистських заходів, що передбачають використання соціальних мереж та блогосфери;

– активізація інформаційної діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в усіх соціальних мережах, популярних у громадян України, піднесення рівня відкритості інформації, здійснення широкої роз’яснювальної роботи в ЗМІ щодо проблем, які активно обговорює  суспільний загал;

– запровадження практики дієвої участі в соціальних мережах політичних і державних діячів, урядовців, керівників установ і організацій, розгортання представництв міністерств і відомств та підпорядкованих їм  бюджетних установ поряд з офіційними порталами і веб-сайтами сторінок у соціальних мережах та блогах;

– розширення державного сектору інформаційної діяльності, зокрема, безпосередня підтримка владою розгортання інформаційних ресурсів, у тому числі сторінок у соціальних мережах та блогів бюджетних організацій: наукових установ, вищих навчальних закладів, особливо бібліотек;

– пропаганда і підтримка формування україномовних ресурсів соціальних мереж та блогосфери, піднесення престижності їх шляхом реклами, організації різного роду конкурсів та оглядів, залучення до активної участі в соціальних мережах відомих учених, визнаних діячів культури і мистецтв, професійних журналістів;

– підтримка формування та функціонування патріотично налаштованих спільнот у соціальних мережах та блогосфері;

– систематичне здійснення державними установами спільно зі ЗМІ та інституціями громадянського суспільства інформаційних кампаній з викриття актів інформаційної агресії, фактів поширення недостовірної інформації;

– здійснення моніторингу і, на його основі, передбачених законодавством засобів впливу, а також роз’яснювальних заходів щодо фактів порушення в соціальних мережах та блогосфері прав та інтересів громадян, зокрема щодо неправомірного збирання їхніх персональних даних, порушення конфіденційності;

– напрацювання і застосування державними й громадськими інформаційними органами, інституціями громадянського суспільства, науковими і освітянськими установами, закладами культури, фаховими співтовариствами ефективних методик, засобів та алгоритмів піднесення загальної інформаційної культури суспільства, підтримки поширення через соціальні мережі знань, формування за їх допомогою здорового способу життя, морально-етичних та патріотичних переконань, суспільної толерантності, культури історичної пам’яті, міжетнічного і міжконфесійного спілкування;

– напрацювання і впровадження через освітні заклади всіх рівнів, установи науки, інституції, зокрема бібліотеки, креативних гуманітарних технологій формування у громадян усіх поколінь сучасної інформаційної культури, практичних навичок і потреб участі в соціальних мережах, ведення і використання блогів для навчання й самоосвіти, що сприятиме створенню умов для утвердження в суспільстві нових смислів і мотивацій, зразків соціальної поведінки та світоглядних орієнтирів, стійких морально-етичних та патріотичних переконань, ідей динамічного розвитку, особистого духовного і професійного зростання, суспільної толерантності, міжетнічного та міжконфесійного порозуміння, високої культури історичної пам’яті, здорового способу життя.

При  вдосконаленні  нормативної бази в інформаційній сфері необхідно особливо враховувати проблеми правозастосування: реальну ефективність, можливу суспільну реакцію, імовірні пропагандистські маневри супротивників, засоби, за допомогою яких можна «обійти» і проігнорувати чинні обмеження. Досвід  України засвідчує, що оператори і провайдери напрацювали чимало технічних можливостей обходити вимоги силових структур, контролюючих фінансових і правоохоронних органів. Крім того, за підтримки широкого загалу учасників інформаційного процесу вони здатні, користуючись демократичними правовими процедурами, протистояти  дії адміністративних органів.

У зв’язку з цим  більш ефективним буде вдосконалення  системи   правових та адміністративних заходів, що якісно унормовують діяльність конкретних організацій, осередків і груп, які планують і реалізовують, або координують розміщення проблемної  з точки зору суспільної безпеки інформації у соціальних мережах та блогосфері, аніж правові дії, спрямовані на безпосереднє «регулювання» самих соціальних мереж, наприклад  попереджання операторів мереж про вилучення інформації чи й тимчасове закриття мереж, як це незграбно робиться вже кілька років поспіль у Росії.

В умовах України велике значення має поєднання державного і  громадського контролю за інформаційними процесами в соціальних мережах та блогосфері. Особлива роль належить розвиткові нормативних засад, методичного забезпечення і практичній організації співпраці держави з недержавними інформаційними центрами з урахуванням багатющого досвіду Європейського Союзу. На загальне переконання, у відкритому, демократичному суспільстві до мережевих соціальних комунікацій повинні застосовуватись лише окремі форми дуже «м’якого» державного регулювання, як це робиться в ЄС. Ці заходи мають бути адекватними наявним викликам, їх різній значущості, характеру і проявам, обґрунтованими і зрозумілими суспільству та здійснюватися із застосуванням демократичних інструментів впливу, які в цілому не обмежують свобод і інтересів громадянського загалу.

На думку фахівців, правова держава має можливості для того, щоб забезпечувати функціонування соціальних мереж в інтересах суспільства. Проблема полягає лише у необхідності подолання значної інертності її реагування на процеси, що відбуваються в них, а також у застосуванні принципово оновлених правових, методологічних та організаційних підходів до захисту національних пріоритетів і зміцнення національної безпеки в цій важливій сфері. Для нинішньої інформаційної політики Української держави в цілому характерна її безсистемність, фрагментарність, незначне втручання в інформаційний процес, що, зрозуміло, свідчить про певні прагнення реалізувати демократичні засади, повагу до права громадян на свободу інформації, але з іншого боку, ще більшою мірою, про недостатність цілеспрямованого відстоювання національних інтересів. Особливо це стосується відсутності адекватної викликам сучасності регламентуючої бази, що уможливлює поширення в українському інформаційному просторі численних негативних проявів, особливо сторонніх, ворожих Україні впливів, що є вкрай небезпечним в умовах масштабної інформаційної війни. Сьогодні ситуацію необхідно виправляти швидкими й ефективними методами.

Поряд із вдосконаленням  стратегії інформаційної діяльності в умовах інформаційної війни актуалізуються питання наповнення мереж сучасною, суспільно значущою інформацією державницького спрямування. При цьому в системі інформаційних ресурсів  має бути з максимальною ефективністю відображено здобутки Євромайдану, Революції гідності щодо напрацювання  сучасної національної ідеології.

Феномен Майдану розкриває процес оновлення, перезавантаження усього державного механізму за допомогою практики безпосереднього народовладдя. Його учасниками  рухали певні соціально-політичні уявлення про державу та її взаємодію із суспільством, але зводити ці позиції до якогось одного спільного ідеологічного знаменника аж ніяк не можна.

Якщо поняття  ідеології використовувати в його теоретичному сенсі, то Майдан став місцем об’єднання  ідейних пошуків різних представників українського суспільства, різних соціальних  інтересів, що зрозуміли важливість консолідації.  Попри відсутність єдиної для всіх учасників Майдану ідеології, спільними були їхні прагнення та дії, спільним був дух Майдану, який був представлений не частковим, а всенародним прагненням, принципом життя, непорушною цінністю. За допомогою Майдану в країні відбувся не просто протест проти злочинного режиму влади Януковича, а відбувся «перезапуск» політичного життя, повернення до нього тих цінностей, які давно були витіснені з цього процесу. Тому можна з упевненістю говорити, що Майдан як громадянський рух  став основою нової української  ідеології, символом української нації.

Таким чином, Майдан створив це єднання навколо національної ідеї та ідеї свободи і рівноправ’я всіх людей, незалежно від походження, національної, релігійної чи іншої належності. Тобто громадяни відшукали ту загальнонаціональну ідентичність, до якої йшли усі роки незалежності. У національній культурі з’явилася та повсюдно втілюється  ідея сакральної  єдності, де кожен українець виступає досить близьким іншому українцеві (на відміну від нещодавніх стереотипів про українців з їхніми «крайніми хатами»). Особливо яскравим проявом такої форми єднання громадянського суспільства виступають  волонтерські рухи. Євромайдан довів, що українці можуть відстоювати свої переконання не лише за підтримки партій, політичних лідерів, а й громадянською ініціативою. І в цих процесах дуже важливу роль відіграє широке використання в суспільному житті нових технологій  інформаційних обмінів, і зокрема  – соціальних мереж.

(Наукова доповідь за темою дослідження)                             

Глобальна інформатизація стрімко прискорила інтегративні процеси  у світовому масштабі з їх позитивними  й негативними  впливами на всі держави і нації.  Цивілізація увійшла в  інформаційний етап свого розвитку, при якому технологічна система  та енергетична база  трансформуються в нову техно- та інфосферу, здійснюється перехід від сировини і енергії як основного виробничого ресурсу до інформації (Д. Белл). Усе це   призводить до різкого прискорення всіх процесів самоорганізації суспільства.

Додати коментар

Захисний код
Оновити