Виборчі права внутрішньо переміщених осіб: думки та оцінки експертівІ. Беззуб, мол. наук. співроб. НЮБ НБУВ

Виборчі права внутрішньо переміщених осіб: думки та оцінки експертів

 

25 жовтня 2015 р. на всій території України, крім тимчасово окупованих районів Донецької і Луганської областей та Криму, відбудуться вибори депутатів місцевих рад, міських та селищних голів.

Одне з найважливіших напередодні місцевих виборів питань – це забезпечення виборчих прав внутрішньо переміщених осіб (ВПО).

Окупація Криму та військовий конфлікт на Сході України змусило майже 1,5 млн осіб переїхати в інші регіони країни – це близько 3 % всіх виборців України. Попри те, що військовий конфлікт у країні триває вже півтора року, ані Верховна Рада, ані ЦВК проблеми забезпечення конституційних прав для переселенців досі не розв’язали.

За даними Міністерства соціальної політики України та Державної служби з надзвичайних ситуацій, найбільше ВПО розміщено в Луганській (227 тис. 681 особа), Харківській (194 тис. 442 особи) та Донецькій (115 тис. 104 особи) областях. Найменша кількість розселених у Тернопільській (2 тис. 684 особи), Чернівецькій (2 тис. 731 особа), Івано-Франківській і Рівненській областях (по понад 3 тис. людей у кожній). У Києві зареєстровано близько 40 тис. переселенців з Донбасу.

Право вибору – це конституційна норма, тому держава має забезпечити її виконання. Однак це питання вкрай неоднозначне, тому що статус внутрішньо переміщених осіб отримали не лише ті громадяни, які перебувають на неокупованій частині України, але й ті, що користуються ним, номінально перебуваючи на територіях, непідконтрольних українській владі.

Конституція України та міжнародні стандарти однозначно визначають рівність прав усіх громадян, зокрема в питаннях виборчого права. Керівні принципи ООН з питань переміщення осіб у межах країни, Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи, Рекомендації ПАРЄ визначають зобов’язання держав щодо забезпечення на законодавчому рівні прав переміщених осіб під час виборів, у тому числі, і місцевих, однак, ці норми не були враховані Верховною Радою.

В українському законодавстві виникла правова колізія. У нормах Закону «Про тимчасово переміщених осіб» (2014 р.) ідеться про необхідність забезпечення виборчого права громадян, які змушені були переселитися в зв’язку з війною на Донбасі та окупацією Криму. Зокрема, у ст. 8 Закону йдеться про те, що внутрішньо переміщена особа «реалізує своє право голосу на місцевих виборах шляхом зміни місця голосування без зміни виборчої адреси».

Водночас у вересні 2015 р. набрав чинності новий Закон України «Про місцеві вибори», у якому законодавці не передбачили можливості голосування внутрішньо переміщених осіб, оскільки вони перебувають за межами населеного пункту, у якому прописані.

Незважаючи на те що експерти, депутати та громадські активісти після аналізу законопроекту пропонували до нього понад півтори тисячі поправок, у тому числі і щодо переселенців, закон був ухвалений без врахування інтересів ВПО.

Щоб вимушені переселенці мали право проголосувати і тим самим впливати на формування влади в містах, де вони нині мешкають, у Верховній Раді було зареєстровано три різні законопроекти.

У пояснювальних записках автори законопроектів посилаються на міжнародні стандарти, які захищають права внутрішньо переміщених осіб, а також норми ст. 24 Конституції України, яка передбачає рівність прав громадян, у тому числі виборчих.

Проектом закону «Про місцеві вибори» (щодо забезпечення права голосу внутрішньо переміщеним особам) (№ 2501-а від 12.08.2015 р.), підготованим депутатською групою «Партія «Відродження», пропонується забезпечити реалізацію права голосу ВПО шляхом «тимчасової зміни місця голосування без зміни виборчої адреси», тобто, за місцем фактичного проживання.

Цей механізм такий самий, як і на національних виборах. Людина повинна звернутися до відділу соціального захисту, надати довідку ВПО та на її основі вимагати внесення до списків виборців. Однак така процедура одноразова, вона не стосується інших виборів – внутрішньо переміщена особа, яка була внесена до списків виборців цього року, не буде автоматично внесена до списків на наступних виборах.

Але, на думку одного з авторів альтернативного законопроекту, члена ГМ «ОПОРА» О. Клюжева, існує певний ризик, що людина, яка просто вноситься в список виборців, не змінюючи своєї виборчої адреси, може на першому турі виборів мера проголосувати в одному місті, а через певний час на другому турі виборів голосувати в іншому. Тобто в законопроекті не передбачено механізму фіксації місця голосування виборця.

Альтернативний законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо забезпечення виборчих прав внутрішньо переміщених осіб» (№ 2501а-1 від 21.08.2015 р.), розроблений за сприяння ГМ «ОПОРА», донецького осередку Комітету виборців України та Інституту соціально-економічних досліджень, передбачає зміну виборчої адреси ВПО по так званому «заявницькому принципу». Тобто, якщо виборець-переселенець вважає себе мешканцем нової територіальної громади, інтегрувався та готовий брати участь в обранні органів місцевого самоврядування за місцем проживання, він повинен не пізніше ніж за 15 днів до дня виборів звернутися із заявою до органу ведення Реєстру виборців та змінити свою виборчу адресу на підставі чинної довідки ВПО. За такого механізму виборчі адреси тих громадян, які особисто не зверталися з відповідною заявою, зберігаються незмінними. Водночас законопроектом встановлюються обмеження на повторну зміну виборчої адреси (протягом 365 днів). Зауважимо, що саме цей документ підтримують самі внутрішні переселенці.

Свою підтримку майбутньому закону, який зможе розв’язати проблему реалізації виборчого права для переселенців, висловила і низка громадських організацій: «КримSOS», «ВостокSOS», «ОПОРА», «Право на захист» та інші.

На захист цього проекту стала експерт Інституту суспільно-економічних досліджень Т. Дурнєва. Вона зазначила, що цей законопроект – єдиний серед запропонованих, який оптимально враховує необхідність забезпечення конституційних прав внутрішньо переміщених осіб та специфіку місцевих виборів. Він убезпечує виборчий процес від можливих маніпуляцій та гарантовано дає право переміщеним особам обрати представницькі органи на новому місці проживання.

Третій «Проект Закону про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення виборчих прав внутрішньо переміщених осіб» (№ 2501а-2 від 26.08.2015 р.) запропоновувала член фракції «Опозиційний блок» Ю. Льовочкіна. Її варіант закону передбачає автоматичне включення всіх переселенців у списки виборців за місцем проживання. Як зазначається, мова йде не про фактичну адресу проживання, а про відмітку міграційної служби на довідці про взяття на облік ВПО. У цій відмітці міграційна служба може зазначити як фактичну адресу проживання переселенців, так і адресу відділу соцзахисту, до якого належить переселенець, або ж адресу підрозділу міграційної служби, яка працює на території переселення. Іншими словами, за такої процедури виборчі списки можуть бути укладені некоректно. Людина може фактично проживати на одному виборчому окрузі, а внесена до списків голосування в іншому.

Проте жоден із законопроектів не дає відповіді на питання, чи зможуть на цих виборах голосувати ВПО, які юридично не є членами місцевих громад, на території яких вони проживають. Тому це питання залишається дискусійним.

Як зазначає частина експертів, спроби окремих депутатів внести на розгляд Верховної Ради законопроекти, що надають право переселенцям брати участь у місцевих виборах, порушують ст. 24 Конституції України, яка передбачає рівність прав громадян, створюючи для внутрішньо переміщених осіб особливі правила визначення належності до територіальної громади і не даючи таких можливостей іншим громадянам України.

На специфіку місцевих виборів акцентує увагу народний депутат О. Черненко. Він наголошує, що вибори в органи самоврядування тим і відрізняються від виборів до Верховної Ради України чи Президента, що місцеву владу обирає місцева громада, тобто громадяни, які постійно проживають на території, на якій проводяться вибори. А іншого способу довести правовідносини громадянина і громади, окрім реєстрації, на жаль, в Україні нині не існує.

З ним погоджується голова правління Комітету виборців України О. Кошель. Положення цих законопроектів суперечать самому принципу місцевого самоврядування, тому, що місцеві вибори – це вибори, де територіальні громади обирають свою владу. Насамперед виникає питання, чи можна вважати переселенців повноцінними членами тієї чи іншої територіальної громади, зважаючи, що далеко не всі внутрішні мігранти планують залишатися жити там, де мають надію зараз обирати місцеву владу.

На жаль, на практиці не існує механізму, який дав би змогу відділити тих, хто вже є членами нових громад, і тих, хто такими не є. І жоден із законопроектів не пропонує, як це можна було б зробити.

Комітет виборців України виступає проти прийняття будь-якого із законопроектів, оскільки вони надають привілеї переселенцям стосовно інших членів територіальних громад, які також не можуть голосувати на місцевих виборах.

Як зазначає КВУ, окрім 1,5 млн переселенців, ще близько 13 млн громадян матимуть труднощі з голосуванням. На місцевих виборах не голосують трудові мігранти (причому йдеться не лише про тих, хто за кордоном, а й тих, які просто живуть в іншому місті України), військовослужбовці, добровольці, люди без реєстрації через відсутність житла чи з релігійних переконань, а також люди, які багато років проживають в одній громаді, але зареєстровані в іншій.

Заступник голови Центральної виборчої комісії А. Магера називає несправедливим те, що зміни до законодавства стосуватимуться лише тих переселенців, які переїхали в Україну. А що робити з переселенцями, які перебувають у Росії, Польщі, Білорусі? Тому, на його думку, треба відштовхуватись від якогось одного спільного знаменника, а «не робити рівних і рівніших в цій ситуації».

Загалом, ідея права вибору територіальної громади, до якої особа належить, є прогресивною, але її реалізація повинна бути більш продуманою, та стосуватися всіх громадян України, а не лише певної категорії, зазначається в заяві Комітет виборців України.

На переконання О. Кошеля, тема голосування внутрішньо переміщених осіб – дуже політизована.

Участь вимушено переселених людей у виборах – дійсно проблема всеукраїнського масштабу, оскільки кожен громадянин повинен реалізовувати своє право голосу. Але громадськість має підійти до розв’язання проблеми без поспіху і максимально виважено, наголошує лідер Національної демократичної партії України О. Чинка. Бажання здійснити швидкі зміни часто не дає ефекту, і, на її думку, у випадку з участю переселенців у місцевих виборах може сильно погіршити ситуацію. Такі питання не вирішуються за кілька місяців, як це сьогодні намагаються зробити «зацікавлені» парламентарі. А прискорені темпи наводять на думки про те, що деякі кандидати можуть просто використати голоси переселенців у власних цілях.

Питання голосування переселенців на виборах 25 жовтня стоїть дуже гостро. На думку А. Магери, зміна нині законодавства на користь внутрішньо переміщених осіб внесе плутанину у виборчий процес.

Крім того, як зазначив очільник КВУ О. Кошель, у разі прийняття якогось із трьох проектів, «ми будемо мати серйозні технічні проблеми» (як внести дані в Держреєстр, як змінити програмне забезпечення).

З такою думкою погоджується і А. Магера, оскільки Державний реєстр виборців побудований за певним алгоритмом та механізмом. Зміна його під час виборчого процесу може потягнути за собою помилки зі списком виборців. Можливі помилки в Державному реєстрі виборців експерти пов’язують і з недостовірністю даних у реєстрі переселенців. На сьогодні, за даними військово-цивільних адміністрацій Донецької та Луганської областей, багато переселенців повернулися у свої домівки. На території України вони отримують виплати, а проживають на території, підконтрольній бойовикам.

Також, на думку значної кількості експертів, переселенці можуть вплинути на результати виборів сильніше, ніж корінне населення певної місцевості. Так, за словами А. Магери, в Україні існують райони, де кількість внутрішньо переміщених осіб перевищує кількість виборців району.

За словами юриста КВУ С. Пікуля, якщо питання суттєвого впливу переселенців на формування місцевої влади для Західної та Центральної України навряд чи є актуальним, то для прифронтових міст це може стати справжньою проблемою.

Наприклад, у Марківському районі Луганської області ВПО становлять 160 % від загальної кількості виборців, Артемівську Донецької області – 77 %, Новогродівці – 72 %, Костянтинівці – 70 %, Ізюмі Харківської області – 55 %, і ще низка міст і районів, де відповідний показник коливається від 20 до 60 %. Тобто тут будуть порушені права вже місцевих жителів у разі, якщо на дільниці прийдуть ВПО.

У зв’язку з цим в Україні може виникнути ситуація, коли, при невеликій різниці між кандидатами, вибір того, хто буде очільником громади або хто буде депутатом у певному окрузі, будуть вирішувати не представники територіальної громади, а внутрішньо переміщені особи.

Тому тема виборів та права переселенців загострила ще одну проблему – готовності чи неготовності громад українських міст та сіл давати переселенцям право голосу.

Також є висока ймовірність того, що переселенці просто стануть знаряддям в руках недобросовісних кандидатів, які зазвичай готові на все заради досягнення бажаного результату. Так звані «пенсійні туристи» та ті, що їздять за продуктами, можуть стати чудовим механізмом фальсифікацій виборів, ще кращим ніж знамениті «відкріпні талони» або «каруселі».

На думку народного депутата від БПП В. Денисенка, для ВПО набагато більшою є проблема соціальної та економічної адаптації. Під Верховною Радою відбувся лише один мітинг (14 вересня 2015 р.), на який зібралося чоловік 200, і з них активістів із громадських організацій було більше ніж, самих переселенців. Отже, переконаний народний депутат, самої проблеми насправді не існує.

Її порушують чотири структури – це «Опозиційний блок» та його крило у вигляді «Фонду Ріната Ахметова», завдання яких полягає у тому, щоб показати, що вони пам’ятають про переселенців з Донбасу, щоб на наступних парламентських виборах вони проголосували за них.

За цей електорат також бореться партія «Відродження», яка зареєструвала свій законопроект про дозвіл переселенцям голосувати на місцевих виборах. Вони також борються за цей електорат під парламентські вибори, прекрасно розуміючи, що дати можливість біженцям проголосувати на місцевих виборах неможливо. І це – громадська організація «Опора», яка лобіює ухвалення змін до закону, які передбачають можливість голосування для переселенців.

В українському суспільстві є і друга частина експертів, громадських діячів, самих переселенців, які вважають небажання держави реінтегрувати цю дуже масштабну групу громадян до виборчого процесу, порушенням загального кодексу прав людини, який приймається і визнається усім цивілізованим світом.

Уповноважена Верховної Ради з прав людини В. Лутковська переконана, що позбавлення виборчих прав дискримінує переселенців, і таке обмеження не має правомірної, об’єктивної та обґрунтованої мети. Ситуація становить непряму дискримінацію за ознаками місця проживання та належності до ВПО і суперечить стандартам міжнародного права, Конституції, законам України, а також зобов’язанням України щодо забезпечення сталої інтеграції ВПО за місцем переміщення. Такої ж думки і координатор виборчих і парламентських програм громадянської мережі «ОПОРА» О. Айвазовська.

Представники громадських організацій, що займаються питаннями вимушених переселенців, звернулися до керівництва України із закликом не допустити непряму дискримінацію переселенців і надати їм право обирати органи місцевого самоврядування.

У відкритому зверненні громадських діячів, оприлюдненому на сайті ініціативи КримSOS, наголошується, якщо тимчасово переміщені особи не братимуть участь у місцевих виборах і не стануть суб’єктами місцевої політики, вони не зможуть розраховувати на реальне розв’язання своїх насущних проблем, які залежать від поточної і стратегічної діяльності органів місцевого самоврядування України. Активісти зазначають, що в умовах агресії з боку Росії участь внутрішньо переміщених осіб у виборчому процесі повинно розцінюватися як дійовий засіб їх інтеграції в суспільстві.

Активістка Н. Пашкова вважає, якщо влада таки не дозволить переселенцям проголосувати на місцевих виборах 25 жовтня, то в суспільстві існуватиме значна соціальна напруженість, що може призвести до негативних наслідків. Експерт Т. Дурнєва також вважає, що надання права голосу переселенцям знизить рівень напруженості.

На думку виконавчого директора Донецької обласної організації ВГО «Комітет виборців України» С. Ткаченка, українське керівництво не сприяє розв’язанню проблеми тому, що таким чином забезпечується повернення внутрішньо переміщених громадян додому. Щоб після того, коли вирішиться конфлікт на Донбасі, люди повернулись назад і голосували за місцем колишнього проживання, створивши на Донбасі українське середовище. За словами аналітика, таке бажання досить позитивне, але реалізація цього наміру має неконституційні ознаки: фактично, створивши такі умови, змушувати людей повернутися. А людина повинна мати право вибору. Опинившись в таких умовах, вона має сама вирішити: повертатися додому чи залишатися на місці свого тимчасового проживання, наголосив експерт.

Народний депутат Г. Гопко, яка підписалася під законопроектом № 2501а-1, бачить надання можливості голосувати переселенцям як спосіб їхньої інтеграції у нову територіальну громаду. За її словами, реалізація виборчого права може стати дієвим інструментом будівництва політичної нації та продемонструє дії держави відповідно до вимог міжнародних конвенцій, зокрема, Парламентської асамблеї Ради Європи і різних міжнародних документів.

Ті, хто так завзято переймаються питанням права голосу, апелюють до європейського законодавства, яке передбачає голосування переселенців з інших європейських держав. Але тут є суттєва різниця: Євросоюз – це квазідержава, у якій, по суті, існує така інституція як громадянство ЄС.

Позбавлення майже 1,5 млн внутрішньо переміщених осіб можливості реалізувати виборче право може дуже негативно вплинути в тому числі на лібералізацію візового режиму, оскільки у Європі тема дискримінації – одна з ключових, переконаний представник уповноваженого М. Чаплига.

Без ухвалення змін до законодавства, які реалізують активні виборчі права на місцевих виборах для переселенців, неможливо говорити далі про якусь цілісну стратегію, цілісне розуміння державою того, що робити з внутрішньо переміщеними особами, і реалізацію їхнього права на інтеграцію в нові громади. М. Чаплига також зауважив, що Україна мала би створити єдиний документ, який би визначав принципи діяльності держави щодо такої категорії громадян, однак його дотепер не існує.

Питання про те, чи повинні тимчасово переміщені особи голосувати на місцевих виборах, неоднозначно сприймається і самими переселенцями. Журналіст-переселенець Д. Казанський звертає увагу на те, що переселенці однаково обмежені в правах з українцями, які живуть не за місцем реєстрації і теж не можуть голосувати на місцевих виборах. Він додав, що не вважає себе «ущемленим», і не має претензій до української влади через неможливість брати участь у місцевих виборах. Водночас Д. Казанський зазначив, що тимчасово переміщені особи повинні мати право голосувати на парламентських чи президентських виборах, оскільки це їхнє право, як громадян України.

Керівниця громадської організації «Донбас український» С. Шиян, переселенка з Алчевська, теж не поділяє бажання надати право голосу переселенцям. На її думку, більша частина переселенців ще не ідентифікували себе з визначеним місцем проживання, оскільки не знає внутрішнього менталітету регіону. Окрім того, за словами С. Шиян, багато переселенців перебувають у скрутних життєвих обставинах і можуть спокуситись на якісь вигоди.

А голова ГО «Новий Маріуполь» М. Подибайло виступає за скасування місцевих виборів через порушення прав громадян, оскільки не дотримуються права ні внутрішніх переселенців, ні воїнів, які захищають Україну, а це кілька десятків чоловіків. Визнаючи проблему «пенсійних туристів», вона наголосила, що люди, які думають як їм вижити, не готові робити раціональний вибір, і до влади можуть прийти популісти.

Нардеп В. Денисенко також називає зареєстровані в Раді законопроекти не більше ніж популізмом і спробою погратися на достатньо подразнюючих питаннях, що може призвести до більших проблем, ніж неможливість проголосувати на цих виборах.

Є серед переселенців багато тих, хто вважає дискримінацією позбавлення їх права голосувати на місцевих виборах. Вони впевнені, що за рік встигли ознайомитися з місцевими проблемами, оскільки користуються тією ж соціальною інфраструктурою, сплачують у місцевий бюджет податки. І тому хочуть впливати на вирішення місцевих проблем на рівні з членами громади.

Голова ГО «Переселенці Криму та Донбасу» О. Черенкова, яка проживає в Луцьку, пояснює, що перспектива зміни виборчої адреси дуже лякає внутрішньо переміщених осіб, які ототожнюють цю процедуру з повним «відреченням» від своєї домівки. Крім того, відповідно до законодавства, отримавши прописку або принаймні уклавши офіційний договір-оренди на житло, переселенець втрачає право на державну допомогу по оплаті житла. Тому виходить двояка ситуація, і люди вже мають самі визначати, що для них важливіше: участь у виборах чи державна дотація.

Правове становище внутрішньо переміщених осіб стало предметом широкого обговорення під час прес-брифінгів, прес-конференцій та круглих столів.

Можливість надання права голосувати на місцевих виборах для переселенців, використання державою місцевих виборів, як інструменту інтеграції переселенців в українське суспільство, активно обговорювалися на прес-брифінгу «Викреслені зі спільноти: депутати позбавили переселенців права голосу», (16 липня 2015 р.); на круглому столі «Вибори як механізм інтеграції: як забезпечити виборчі права внутрішньо переміщених осіб»? (16 вересня 2015 р.); на прес-конференції «Ефективність влади у вирішенні проблем жителів Донбасу і тимчасово переміщених осіб»; під час круглого столу «Чи мають право голосу переселенці» (30 вересня 2015 р., Чернівці). В обговоренні «гарячих» питань брали участь правові аналітики, експерти Українського інституту стратегій глобального розвитку та адаптації, активісти громадських організацій «КримSOS» та «Восток-СОС», народні депутати України, представники уповноваженої Верховної Ради з прав людини.

Міжнародні стандарти засвідчують необхідність належного законодавчого та практичного забезпечення виборчих прав громадян – внутрішньо переміщених осіб.

Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи (2006) «Щодо внутрішньо переміщених осіб» передбачають здійснення державами-членами належних правових та практичних заходів для того, щоб ВПО ефективно здійснювали своє право голосу на національних, регіональних або місцевих виборах, і забезпечення, щоб це право не порушувалося перешкодами практичного характеру.

Рекомендації 1877 (2009) Парламентської Асамблеї Ради Європи звертають увагу держав на необхідність прийняття всіх заходів для того, щоб ВПО реалізовували своє право на участь у громадському житті на усіх рівнях, включаючи право голосувати або виставляти свою кандидатуру на виборах.

Неможливість внутрішніх переселенців голосувати на місцевих виборах в Україні не лише не відповідає міжнародним стандартам у частині забезпечення виборчих прав цієї групи громадян, а й суперечить зобов’язанням української держави забезпечити інтеграцію ВПО.

Міжнародні установи, дипломатичні представництва, правозахисні організації неодноразово наголошували на важливості надання права голосу ВПО. Зокрема, голова представництва ЄС в Україні Я. Томбінській переконаний, що дуже важливо, аби «діяльність ЦВК передбачала належні умови для цілковитого використання свого права на участь у голосуванні кожною внутрішньо переміщеною особою».

У Європейському парламенті також виступають за надання права внутрішньо переміщеним громадянам України брати участь у місцевих виборах у жовтні 2015 р. (навіть якщо вони не зареєстровані офіційно). Про це заявив депутат Європарламенту від британської опозиційної партії лейбористів Р. Ховітт.

Занепокоєння щодо виборчих прав ВПО відобразилося, зокрема, у звіті ОБСЄ з оцінки потреб щодо організації моніторингової місії за виборами 25 жовтня та у звіті Української Гельсінської Спілки з прав людини за перше півріччя 2015 р.

Як зазначив представник України в Венеціанській комісії В. Пилипенко, Венеціанська комісія наполягає на праві вимушених переселенців з Донецької та Луганської областей і Криму голосувати на місцевих виборах за місцем їхнього фактичного проживання.

У міжнародній практиці існують різні підходи до забезпечення виборчих прав переселенців на місцевих виборах. В Азербайджані виборчі права внутрішніх переселенців забезпечені на національному рівні, але їх голосування на місцевих виборах не передбачено. У свою чергу, відповідно до виборчого кодексу Грузії, внутрішньо переміщені особи включаються до єдиного списку виборців, у тому числі і на місцевих виборах, за місцем їх фактичного проживання. А в Бельгії та Португалії навіть громадяни України, які там живуть, мають право обирати місцеву владу. У США для того, аби отримати право голосувати на місцевих виборах необхідно мати лише договір оренди житла та робочий контракт.

У Великобританії право на голосування за місцеву владу мають громадяни всіх країн ЄС: якщо ти живеш на цій території, платиш тут податки – ти маєш право обирати місцеву владу. У Франції кілька років тому почалася дискусія про те, щоб дозволити мігрантам голосувати на місцях, навіть, не маючи громадянства та французького паспорта.

Аби дозволити виборцю здійснили свій вибір незалежно від обставин існують альтернативні види голосування. Європейські практики розв’язують проблему реалізації активного виборчого права таким чином: голосування поштою (Греція, Бельгія, Великобританія), голосування за довіреністю (Нідерланди, Франція, Бельгія) та найпрогресивніший спосіб – голосування через Інтернет (було апробовано в Естонії, Португалії та Франції).

Інтернет-урядування окремих європейських держав стає певним індикатором успішного розвитку країни загалом. Найбільш успішним прикладом нині вважається Естонія. У 2000 р. у країні було введено електронну ідентифікаційну карту. Її, як і паспорт, має кожен дорослий громадянин країни. Вона дає змогу контролювати банківські рахунки, користуватися електронним підписом, подавати декларацію в податкову, оплачувати транспортні послуги в найбільших містах, подорожувати країнами ЄС, а віднедавна – ще й брати участь у виборах.

Вибори через Інтернет – особлива новація естонців. Щоб скористатися такою можливістю, жителю Естонії потрібна дійсна ID-карта, комп’ютер, плата для зчитування карт та завантажена із сайту виборчої комісії програма. Голосувати можна протягом 4–6 днів, причому за цей час можна скільки завгодно разів змінювати свій голос. В останній день виборчого періоду відданий голос змінювати вже не можна.

Уперше експериментальний досвід онлайн-демократії було застосовано на місцевих виборах у 2005 р. За два роки таким чином можна було вже обрати парламент країни. Варто зазначити, що електронне голосування – лише одна з електоральних можливостей. Традиційна процедура голосування також була збережена як альтернатива.

Під час місцевих виборів 2009 р. можливістю інтернет-голосування скористалися 9,5 % громадян, а вже під час парламентських виборів 2011 р. їх кількість зросла до 24,5 %. На місцевих виборах у жовтні 2013 р. правом електронного голосу скористався президент країни Т. Ільвес, який у цей час був у відрядженні в Македонії.

Закон про ІD-карти вже прийнятий і в Україні, і запрацює з 1 січня 2016 р. – і у майбутньому теж може стати можливістю для голосування.

На думку заступника голови Центральної виборчої комісії А. Магери, електронне голосування на виборах в Україні може бути запроваджене через п’ять років.

Впровадження ідеї електронного голосування та можливості ідентифікації громадян за допомогою ID-посвідчень обговорювали в Хмельницькому. Представники Всеукраїнської громадської організації «Центр підтримки громадських ініціатив» презентували оптимальну модель роботи Державного реєстру виборців. За словами експерта «Центру підтримки громадських ініціатив» В. Піньковського, багато виборців в Україні не голосують на виборах через те, що не мають такої можливості (переселенці, військовослужбовці зі зони АТО, українці, які перебувають за кордоном, люди, які нездатні самостійно пересуватися). Завдяки електронному голосуванню, говорить експерт, знизиться рівень фальсифікації, корупції під час виборів, кожен громадянин матиме змогу самостійно простежити чи дійшов їхній голос до виборця, а також економиться значна сума коштів.

Також В. Піньковський наголосив, що естонська влада публічно заявила, що може надати Україні програми забезпечення впровадження електронного голосування й ID-карток, сервер і фахівців для навчання. Але поки що експерти, ІТ-спеціалісти лише обговорюють можливість впровадження електронних виборів, на практиці ж не має чіткого та послідовного механізму впровадження технологій, немає потрібної законодавчої бази.

Українське суспільство перебуває на стадії пошуку механізмів взаємодії з внутрішньо переміщеними особами. Через трагічні для країни події вимушених переселенців у країні неймовірно багато: явище, яке в Україні відбулося вперше в історії незалежності. Це люди, обтяжені величезною кількістю проблем від побутових до світоглядних. І від того, наскільки швидко вони зможуть відчути себе повноцінною часткою приймаючих громад та адаптуються на новому місці проживання залежить, у тому числі, «температура» суспільства в цілому.

Немає сумніву, що кожен громадянин України повинен мати можливість реалізувати своє право обирати органи влади, і те, що частина людей, імовірно, не матиме можливість його використати, не є позитивом.

Однак, зважаючи на специфіку місцевих виборів, коли владу собі обирають окремі громади, до розв’язання цієї проблеми потрібно підходити з максимальною обережністю.

Найбільш оптимальний вихід із ситуації може складатись із кількох кроків. Перший – провести найближчі місцеві вибори без змін до законодавства стосовно голосування переселенців. Такий крок повинен супроводжуватися детальним роз’ясненням, чому відбувається саме так. Без сумніву, свідомі українці, які вимушені були стати переселенцями, зрозуміють таку необхідність.

Другий крок – після найближчих виборів, до того як у 2017 р. відбудуться наступні місцеві вибори, розробити законопроект для розв’язання проблеми з максимальним прорахунком усіх ризиків та виведенням найбільш оптимальної формули участі у виборах переселенців.

Зазначені вище пропозиції стосуються лише місцевих виборів. Безумовно, переселенці повинні мати право голосувати на загальнонаціональних виборах – Президента та Верховної Ради, а також брати участь у всеукраїнських референдумах. У цих випадках зникає специфіка впливу на результати виборчого процесу, яка існує під час місцевих виборів.

Для того, щоб реалізувати виборче право громадян, потрібна перереєстрація ВПО для того, щоб держава мала чіткий перелік тих громадян, які є внутрішньо переміщеними особами. Крім того, законодавчі зміни повинні надавати право голосу не тільки внутрішнім переселенцям, а й іншим категоріям громадян (військовослужбовцям, трудовим мігрантам тощо).

Коли всі питання та перешкоди будуть вирішені та враховані, участь переселенців у виборчому процесі стане дієвим способом їхньої інтеграції в суспільство (Матеріал підготовлено з використанням інформації таких джерел: «Слово і Діло» (http://www.slovoidilo.ua); Портал новин ТОВ «СТУДІЯ ТИСА ФМ» (http://www.tiszanews.org.ua); сайт Радіо Свобода (http://www.radiosvoboda.org); «Zaxid.net» (http://zaxid.net); Інформаційне агентство Волинські Новини (http://www.volynnews.com); газета «Закон і Бізнес» (http://zib.com.ua); телеканал 112 Україна (http://ua.112.ua); Телеканал новини «24» (http://24tv.ua); сайт Національної Демократичної партії України (http://ndemocratic.org.ua); Центр інформації про права людини (http://humanrights.org.ua); сайт Крим.Реалії (http://ua.krymr.com); ГО «Громадське радіо» (http://hromadskeradio.org); сайт Вголос (http://vgolos.com.ua); газета «Слобідський край» (http://www.slk.kh.ua); сайт Громадянської мережі ОПОРА (http://www.oporaua.org); Український інститут стратегій глобального розвитку і адаптації (http://uisgda.com); сайт «Набат-время знать більше» (http://nabat.in.ua); Агенція регіональної інформації та аналітики (http://galinfo.com.ua); сайт Чернівецької обласної громадської організації «Комітет виборців» Буковинська толока (http://buktoloka.com.ua); КримSOS (http://krymsos.com); інформаційний портал Znaj.ua (http://znaj.ua); проект MediaSapiens (http://osvita.mediasapiens.ua); сайт «Велика Ідея» (https://biggggidea.com); ГО «15 ГРОМАДА» (http://www.15gromada.vn.ua); медіа-корпорація «Є» (http://ye.ua).