А. Потіха, наук. співроб. СІАЗ НБУВ

Нова стратегія національної безпеки України в умовах зовнішньої загрози

 

У минулому році Президент України П. Порошенко доручив у найкоротший термін підготувати проект нової стратегії національної безпеки країни. Спільним недоліком усіх попередніх стратегічних документів у питаннях національної безпеки був їхній відверто декларативний характер, до того ж, російська агресія проти України звела нанівець більшість основоположних принципів, закладених у попередніх концепціях стратегії.

Під час підготовки нової редакції Стратегії національної безпеки України системоутворюючим став науковий підхід, що включав у себе як фахові експертні оцінки, так і математичні моделі прогнозування. Проект розроблявся відкрито й прозоро із широким залученням вітчизняних і міжнародних експертів, зокрема представників НАТО, країн ЄС і США. 9 квітня проект нової стратегії було презентовано, а 6 травня схвалено на засіданні Ради національної безпеки і оборони.

Стратегія національної безпеки України розрахована на термін до 2020 р. Основними її цілями є:

– мінімізація загроз державному суверенітету та створення умов для відновлення територіальної цілісності України в межах міжнародно-визнаного державного кордону;

– відновлення мирного розвитку Української держави;

– набуття нової якості економічного й гуманітарного розвитку, забезпечення інтеграції України до Євросоюзу та її майбутнього як демократичної, правової, соціальної держави.

Стратегія відносить до основних загроз національній безпеці:

– агресивну політику Росії;

– неефективність системи забезпечення національної безпеки України;

– корупцію та неефективну систему державного управління;

– економічну кризу, виснаження фінансових ресурсів держави, зниження рівня життя населення;

– загрози енергетичній, інформаційній, екологічній і техногенній безпеці.

Секретар Ради національної безпеки і оборони України О. Турчинов назвав нову Стратегію національної безпеки першим документом, що був розроблений винятково з практичною метою комплексного захисту національної безпеки й територіальної цілісності України.

Він наголосив, що Стратегія національної безпеки є документом відкритим і обов’язковим для виконання. «На базі Стратегії будуть відпрацьовуватись військово-технічні програми, які будуть реалізовані у воєнно-промисловому комплексі. Її реалізацію забезпечує Кабінет Міністрів України, органи виконавчої влади, органи сектору безпеки і оборони та інші державні органи відповідно до їхньої компетенції», – зазначив О. Турчинов.

Також секретар РНБО повідомив, що фінансове забезпечення Стратегії національної безпеки є основним пріоритетом бюджетної політики держави. «Обсяг фінансування становить не нижче 5 % від ВВП країни», – запевнив  О. Турчинов.

Як відзначив академік Національної академії наук України, радник Президента України, директор Національного інституту стратегічних досліджень В. Горбулін, вперше за всю історію створення таких документів ця Стратегія містить конкретний варіант програмних дій з точки зору забезпечення стратегії національної безпеки України. За його словами, до розробки проекту Стратегії безпеки було залучено близько 30 провідних наукових установ та організацій. «Ніколи попередні стратегії не завершувались механізмом виконання всією державною структурою управління безпеки країни. У цій же Стратегії останні рядки чітко визначають, що головне керівництво питаннями, пов’язаними з національною безпекою країни, здійснює Президент, консолідацію і контроль виконує РНБО, безпосередню реалізацію програмних завдань виконує Кабінет Міністрів», – зазначив В. Горбулін.

Стратегія національної безпеки України чітко визначає два блоки загроз: зовнішній і внутрішній. Зовнішня загроза – Росія. Як зазначають автори документу, вперше в історії одна з держав-постійних членів Ради Безпеки ООН, яка володіє ядерною зброєю, використовує цей фактор для залякування міжнародного співтовариства, нехтує міжнародним правом, використовує свій військовий потенціал для анексії та захоплення території європейської країни. Внутрішніми загрозами нацбезпеці названо неефективність системи забезпечення нацбезпеки; корупція та неефективна система державного управління; економічна криза і виснаження фінансових ресурсів держави; зниження рівня життя населення; загрози енергетичні, інформаційні, екологічні та техногенна безпека.

Багатьох політиків, зокрема російських, турбує переорієнтація України на стандарти НАТО. Як інформують ЗМІ,  прийнята Стратегія національної безпеки розглядає російську військову агресію як довготривалий чинник, а можливості України, значна частина яких спрямовується на відбиття цієї агресії, є обмеженими. У цьому зв’язку, уперше після відмови від позаблокового статусу держави чіткіше акцентується увага на міжнародних системах колективної безпеки та можливому членстві в НАТО. «Ми бачимо у членстві в НАТО єдину надійну зовнішню гарантію державного суверенітету і територіальної цілісності країни. Пріоритетом є впровадження стандартів НАТО, досягнення сумісності нашої армії і спецслужб зі службами і засобами відповідних країн-членів НАТО, що забезпечить у майбутньому набуття членства України в Альянсі», – наголосив О. Турчинов.

У свою чергу в Раді безпеки РФ пообіцяли проаналізувати документ на предмет загрози інтересам Росії. Росія занепокоєна наміром України інтегруватися в НАТО, що передбачено Стратегією національної безпеки України, заявив секретар Ради безпеки Російської Федерації М. Патрушев. «Уже сьогодні можна сказати – нас турбує, що ключовими загрозами країни (для України) названа політика Росії, а пріоритетом розвитку держави є членство в НАТО і зменшення економічних відносин між нашими країнами», – зазначив  він.

Натомість народний депутат (НФ), голова Комітету ВР з питань національної безпеки і оборони С.  Пашинський заявив, що росіян налякала українська Стратегія національної безпеки, тому що вона правильна. «Останні 20 років Україна використовувала в якості стратегії шаманські танці, розповідаючи, що ми всіх любимо, всі люблять нас, тому все добре. Рік тому Путін довів нам, що у нас не все добре. Пора ставити крапки над “і”. По-перше, це факт російської агресії. Це – найголовніше. Ми хочемо миру? Так, але гарантом нашого миру має бути сучасна, озброєна до зубів армія», – наголосив С. Пашинський.

Сьогодні перед Україною стоїть важке завдання стабілізації економіки й подолання кризи на Сході України – усе це має вирішуватися в короткі терміни. Крім того, Стратегія включає напрями реформ, передбачені Угодою про асоціацію України та Європейського Союзу, і Стратегію сталого розвитку «Україна-2020». Можна припустити, що при досягненні успіху в проведенні широкомасштабних реформ у державі чутливе питання для української громадськості щодо вступу чи невступу в НАТО може відпасти саме по собі, якщо, наприклад, заяви Президента України щодо виконання  всіх необхідних критеріїв для отримання перспективи членства у Євросоюзі у 2020 р. справдяться. Як відомо, кількість тих, хто підтримує ідею вступу України до НАТО зростає, але є ще значна частина противників, і з ними варто рахуватися, особливо в умовах військової й терористичної загрози. Адже російська пропаганда спрямована саме на тих, хто проти НАТО.

Разом з тим проглядається чітка лінія намірів влади до 2020 р. здійснити прорив по всім фронтам. Очевидним видається те, що подання заявки на отримання членства в НАТО на фоні одночасного отримання перспективи членства у ЄС є найбільш вірогідною перспективою. Саме такою є позиція представників влади.

Стратегія пропонує підхід, відповідно до якого вбачається за необхідність забезпечувати власними зусиллями готовність держави, її економіки й суспільства до оборони та відбиття зовнішньої агресії в будь-яких формах і проявах, підвищення рівня обороноздатності, нарощування оборони й безпекових спроможностей України, зміцнення здатності країни до самозахисту. Саме Україна має потурбуватися про свою безпеку, не чекаючи на військову допомогу Заходу. На це спрямована нова Стратегія національної безпеки.

Як інформують ЗМІ, у Стратегії особливу увагу приділено відновленню ракетного щита України, але більш детальна інформація, за словами очільника РНБО, є державною таємницею. За словами О. Турчинова, така робота здійснюється без порушень узятих Україною міжнародних зобов’язань і в цьому питанні держава повинна розраховувати на власний потенціал. У цій ситуації доконаним фактом є те, що Україні треба замислюватися над розміщенням ефективної системи протиракетної оборони для адекватної реакції на можливі загрози ззовні. Треба розуміти, що Україна повинна зайняти чітку позицію в таких питаннях, як система ПРО перед усіма країнами, які зобов’залися бути гарантами національного суверенітету відповідно до Будапештського меморандуму 1994 року.

У цілому, ключовим пріоритетом є реформування Збройних сил України з метою забезпечення ефективності, мобільності й оснащення сучасним озброєнням, військовою та спеціальною технікою – на основі цього буде спроможність надійно обороняти державу. У Стратегії передбачається посилення контролю за витрачанням державних асигнувань, а також контролю за якістю продукції для потреб армії та оборони. Важливим чинником визначається проведення боротьби з корупцією та реформування неефективної системи державного управління.

Стратегія національної безпеки також наголошує на необхідності реформування розвідувальних органів, зокрема, посиленні агентурної й технічної розвідки, створенні сучасної системи аерокосмічної розвідки.

На думку керівників країни, важливу роль тут має зіграти об’єднаний Комітет з питань розвідувальної діяльності, на який покладено завдання вдосконалення системи керівництва, координації, узгодженого функціонування та контроль за діяльністю розвідувальних органів України.

Стратегія національної безпеки України охоплює також питання, що стосуються забезпечення інформаційної безпеки, кібербезпеки, нових підходів щодо енергетичної, екологічної та інших видів безпеки, але головним є те, що Українській державі вже відступати нікуди.

Уже стало зрозуміло, що гальмування або нехтування проведенням відповідних реформ може трагічно вплинути на існування самої держави та незалежності країни. Є сподівання й надія, що цього разу Стратегія національної безпеки створить необхідні параметри та механізми, за яких безпека держави буде посилена та впроваджена разом з побудовою сталої системи верховенства права, демократії та економічного добробуту громадян.

Проект Стратегії національної безпеки обговорювався в науковому середовищі ще до його презентації. Зокрема, як зазначив провідний науковий співробітник відділу воєнно-технічної політики В. Тютюнник, також готуються проекти ряду документів оборонного планування, зокрема Воєнної доктрини і Стратегічного оборонного бюлетеня У цих доктринальних документах, а також у відповідних державних цільових програмах достатньо докладно визначатимуться засади, пріоритети, напрями та заходи воєнної, військово-економічної, військово-технічної та оборонно-промислової політики України. Таким чином, у Стратегії в максимально стислому форматі викладено найбільш актуальні воєнні загрози національній безпеці Української держави; головні пріоритети в справі підвищення обороноздатності держави; пріоритетні завдання щодо реформування та подальшого розвитку Збройних сил, інших військових формувань і спеціальних органів.

У свою чергу в. о. директора департаменту воєнної політики та стратегічного планування Міністерства оборони України В. Павленко наголосив, що нова Стратегія національної безпеки має стати важливим елементом огляду сектору безпеки й оборони, який є визначальним кроком у напрямі підвищення обороноздатності держави. Він зазначив, що головною загрозою для України сьогодні є загроза застосування воєнної сили, усі інші загрози є похідними від неї. В. Павленко також запропонував більш чітко виписати в кінцевому документі намір України набути в майбутньому членство в НАТО, відмовитися від згадки про гарантування іншими державами безпеки Україні та більш конкретно визначити шляхи реформування сектору безпеки.

Натомість радник голови СБУ О. Бєлов закликав оновити українське законодавство у сфері національної безпеки, нагадавши, що в законі США про національну безпеку 1947 р. відсутнє визначення національної безпеки, проте містяться механізми взаємодії суб’єктів забезпечення національної безпеки. Він відзначив як безумовне досягнення проекту нової редакції Стратегії те, що цей документ спрямований безпосередньо на розв’язання проблем у сфері національної безпеки, а не взагалі всіх державних проблем.

Варто зазначити, що російські «науковці», як і їхні можновладці негативно відгукуються на Стратегію, що і не дивно. Адже будь-які намагання України провести зміни без узгодження з Росією там викликають роздратування. Тому Стратегія національної безпеки України також стала об’єктом різкої критики. Зокрема, Л. Усова, старший науковий співробітник, яка представляє сектор європейських країн СНД і Балтії, заявила, що «київська влада» дедалі більш виразно демонструє агресивний настрій у внутрішній і зовнішній політиці, прагнення тлумачити мінські домовленості виключно з позиції своїх інтересів і конфронтаційну лінію в російсько-українських відносинах. «Ця логіка пронизує зміст Стратегії національної безпеки України, підготовленої в Національному інституті стратегічних досліджень під керівництвом В. Горбуліна, який очолив цю установу відповідно до Указу П. Порошенка. Виходить, що ті ж політики, хто сприяв сповзання України у прірву, і тепер прописують рецепт, який може коштувати “пацієнту” життя», – зазначає Л. Усова.

Узагалі риторика цього науковця схожа на пропагандистські заяви російських політиків і журналістів, які вбачають в усьому провину України та руку США, а Росія – миротворець.

Не дивно, що Л. Усова намагається шукати проблему в історії, біографіях тощо. Вона навіть згадала, що В. Горбулін колись був функціонером ЦК Компартії України в радянську епоху, у період президентства Л. Кучми і В. Ющенка виступав як один з головних прихильників курсу України на вступ до НАТО. Тому вона робить висновок, що невипадково в проекті Стратегії національної безпеки, підготовленій під його керівництвом, акцент зроблено на досягнення до 2020 р. «сумісності сектору безпеки і оборони України з відповідними силами країн-членів НАТО», а також на перегляд політики позаблоковості України, яка була зафіксована в Законі України 2010 р. «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики».

І ні слова про анексію Криму, про вторгнення на Донбас, що підштовхнуло Україну шукати шляхи для захисту від агресії. Натомість «науковець» невдоволено зазначає, що Україна шукає собі інших партнерів. За її словами, усе це супроводжується запевненнями своїх західних партнерів у «європейській цивілізаційній ідентичності України», у чому немає нічого дивного не тільки з точки зору світогляду сучасної київської влади, а й з цілком прагматичних міркувань, так як без західної фінансової допомоги, яку надавати ніхто не поспішає, як показав останній візит А. Яценюка в Брюссель, Україні загрожує банкрутство. «Поряд із США стратегічними партнерами України називаються Велика Британія, Німеччина, Франція і Польща, а в розряд так званих привілейованих партнерів ставиться Канада, Австралія, Японія, країни Прибалтики, Швеція, Норвегія і Румунія. Примітно, що на цьому тлі автори Стратегії національної безпеки України визнають не тільки фактичне “руйнування” відносин стратегічного партнерства з Росією, але й прагнуть сформувати в особі Росії образ якогось головного ворога», – зазначила Л. Усова.

Тобто лише Україна завинила перед Росією. Навіть не Україну вона звинувачує, а «київську владу», підкреслюючи, що нині діюча влада не легітимна, адже, за словами Л. Усової, ця влада виникла внаслідок «перевороту в лютому 2014 р.».

За словами Л. Усової, у Стратегії об’єктивний аналіз ситуації в Україні підміняється висуненням претензій до Російської Федерації в окупації, агресії, тероризмі, веденні «гібридної війни», висуваються вимоги «відновлення територіальної цілісності України», під якими мається на увазі повернення Україні Криму. «Про це в останні дні зробили відповідні заяви в польському Сеймі Президент України П. Порошенко, а також войовничо налаштований новий секретар РНБО О. Турчинов», – наголосила вона.

На її переконання, при цьому, явно відриваючись від реальності, як і їхні західні спонсори, вони намагаються не помічати того факту, що «возз’єднання Криму з Росією стало результатом широкого і вільного народного волевиявлення на кримському референдумі і ніякому перегляду не підлягає, що ще раз підкреслив у своєму посланні Федеральним зборам президент Російської Федерації В. Путін».

Крім того Л. Усова звинувачує Україну в підступності та зазначає, що Україна планує підірвати економіку Росії зсередини. За її словами, займаючи конфронтаційну лінію по відношенні до Росії, закликаючи позбутися залежності від Росії в економічній, енергетичній гуманітарній та інформаційній сферах, автори Стратегії оголошують пріоритетними партнерами України на пострадянському просторі Білорусію й Казахстан, виступаючи за пошук нових умов двостороннього торговельно-економічного співробітництва з цими державами, «з урахуванням їх членства в Євразійському економічному союзі». «За цим ховається колишній намір України і європейських структур використовувати Білорусію і Казахстан для безконтрольного проникнення українських та європейських товарів на ринки країн ЄАЕС і його фактичного підриву зсередини», – заявила «науковець».

Разом з тим вона наголосила, що при всіх надіях на допомогу Заходу, що буквально пронизує зміст документа, украй важка соціально-економічна ситуація в Україні змушує авторів визнати, що для сучасної України характерні «безробіття, бідність, соціальна несправедливість, олігархічна модель економіки, протестні настрої в суспільстві». «Однак, замість реальних шляхів оздоровлення ситуації в країні, крім безоглядної віри в західні інститути, робиться висновок про необхідність всебічного зміцнення Збройних сил, Прикордонних військ, особливо Служби безпеки України, структур розвідки держави, включаючи розробку цілої програми розвідувальної діяльності. Таким чином, автори проекту Стратегії прагнуть догодити панівним настроям у владних структурах України і роблять ставку на подальшу мілітаризацію України», – зазначає російський «науковець», а швидше черговий пропагандист, який забуває про військовий бюджет РФ і готовність цієї країни застосувати силу проти будь-кого.

Висловлювання Л. Усової співзвучні з позицією вищого військового керівництва Росії, яке продовжує звинувачувати Україну в конфлікті на Донбасі та погрожує силою. Як заявив начальник Генштабу РФ генерал армії В. Герасимов, військові дії Києва на Сході України можуть бути спрямовані проти Росії. «По суті, в Україні йде громадянська війна, жертвами якої вже стали тисячі людей. Складно передбачити, чим все це закінчиться. Ми не знаємо, які вказівки отримує нова українська влада від західних “кураторів” і куди може бути спрямована агресія Києва в подальшому», – зазначив В. Герасимов під час конференції з безпеки в Москві. При цьому він наголосив, що в будь-якому випадку така невизначеність не виключає військової небезпеки для Росії.

Також В. Герасимов заявив, що нова українська влада намагаються із застосуванням військової сили приборкати населення Донбасу, яке висловило недовіру «нелегітимній владі і не згодне із проведеною в державі русофобською політикою».

Подібні оцінки науковців і вищого військового політичного керівництва сусідньої країни вже самі по собі підтверджують, що нова Стратегія національної безпеки на часі і від її найскорішого втілення в життя залежить подальша доля України. Сьогодні не повинно бути іншого виходу, як йти шляхом перемоги. Хочеться вірити, що наміри будуть підкріплені відповідними діями. Головне, чого не вистачало українській владі при реалізації попередніх стратегій безпеки, – відсутність бажання й політичної волі працювати в цьому напрямі. Сьогодні спостерігається, що така воля у влади є і, що більш важливо, влада готова нести спільну відповідальність за результати своїх починань (Робота написана з використанням інформації таких джерел: Олександр Турчинов: Нова стратегія національної безпеки – це перший не декларативний, а винятково практичний документ // http://www.rnbo.gov.ua/news/2094.html. – 2015. – 9.04; Круглий стіл «Стратегія національної безпеки України в умовах радикальних змін внутрішнього і зовнішнього безпекового середовища» // http://www.niss.gov.ua/articles/1726. – 2015. – 23.01; РФ встревожена новой Стратегией национальной безопасности Украины //  epublic.com.ua/article/36757-RF-vstrevojena-novoy-Strategiey-nacionalnoy-bezopasnosti-Ukrainy.html. – 2015. – 13.04; Проект новой стратегии безопасности Украины – стратегия тупика // http://riss.ru/analitycs/7127. – 2015. – 16.04; Генштаб РФ: События в Украине могут быть направлены против России // http://korrespondent.net/world/worldabus/3504202-henshtab-rf-sobytyia-v-ukrayne-mohut-byt-napravleny-protyv-rossyy. – 2015. – 16.04).